Сценарій свята "Наші мами - трудівниці"

СВЯТО «НАШІ МАМИ – ТРУДІВНИЦІ»

 

Мета: розширювати знання дітей про їхніх найдорожчих людей; поглиблювати уявлення про те, що батьки піклуються про свою дитину; виховувати почуття любові до рідних, бажання їм допомагати, доброту, щирість у спілкуванні та стосунках з батьками.

Очікувані результати:  шанобливе ставлення до родини, сім’ї, людини; володіння основами культури поведінки; вміння розрізняти добрі вчинки й ті, що шкодять іншим людям.

Методичне забезпечення:  квіти, виставка робіт «Дарунок для мами», подарунки  мамам,  записи дитячих пісень,  плакати, різнокольорові кульки, вишитий рушник.

 

Сценарний хід свята

Епіграф. Сім'я - це затишок, тепло

Сім'я - це вогник, що не гасне.

Це вічний спогад для душі

Це ніби сонечко веселе, світле, ясне.

 

Пісня "Ой летіли гуси"

1. А чому це, а чому,

Ми такі веселі?

Чом це радісно у нас

Нині у оселі?

2. Недаремно раз у раз

Дружний сміх лунає.

Що у нас? Що у нас?

Хто з вас  відгадає?

3. Що це за свято готується тут?

Може почеснії гості прийдуть?

Може прийдуть адмірали?

Може прийдуть генерали?

Всі. Ні! Ні! Ні!

4. Гадати досить!

Дивіться, ось вони гості!

Щедрі, любі, кохані!

Всі. Здрастуйте, наші мами!

Кл. керівник.  Добрий день, дорогі гості! Сьогодні в нас велика радість. Ми зібралися провести свято, приурочене неньці.

Мама...Це найпрекрасніше слово на землі і перше, яке промовляє дитина. Мама, матінка, матуся. Скільки спогадів приховує це магічне слово. У мами добрі і ласкаві руки, вірне і чуйне серце - в якому ніколи не згасає любов.

І скільки років нам не виповнилося 5 чи 50 - нам завжди потрібна мама, її ласка, її увага, її погляд. І чим більша наша любов до мами, тим світліше і радісніше її життя.

5. Свято сяє квіточками,

Гріє сонечко весни.

Свято це є святом мами,

В день чарівний і ясний.

6. Ось послухай, мамо,

Все дзвенить навколо.

Це ж весна-красуня

Вже прийшла у школу.

(Діти співають пісню )

7.  Матусю, моя дорогенька,

Це свято даруєм тобі.

Яка ж бо ти ніжна, рідненька,

А очі які голубі.

8.   Такі голубі, ніби небо,

Мов проліска синього цвіт,

Ніколи їм плакать не треба,

Хай радість несе їм привіт.

9. Радійте за нас, любі мами.

Від вас ми навчаємось жить.

І слава про вас, добра слава .

Нехай, ніби пташка, по світу летить.

10. Ми вдячні за те, що бувало

Суворо дивились на нас,

Та досить схилити голівку,

Суворість проходила враз.

11. Це, мабуть, тому, що матусине серце

Від сонечка брало тепло.

Це мабуть, тому, що матусине слово,

Як маківка ніжно цвіло.

12. Отож пригорнусь я до тебе.

Як серце моє стукотить!

І хочеться вирости швидше

І в щасті з тобою прожить.

13. Для тебе, моя дорогенька,

Віночок з барвінку сплету,

й рушник-вишиванку

Під ноги тобі розстелю.

14. Багато зірок на небі,

і колосочків у полі,

багато краплинок у морі

й листячка на тополі

Тільки сонце одне,

Й Батьківщина одна,

І матуся одна

Нас теплом зігріва.

(Діти співають пісню «Пісня про матусю»)

Кл керівник.  У кожної людини є власні мрії і бажання.  А про що, на вашу думку, мріють ваші мами? Ось послухайте розповідь про те, як матуся мріяла про … А про що, здогадайтеся самі.

Дві доньки

 Було у матері дві доньки – Щебетушечка та Похмурочка. Що то за різні діти були! Щебетушечка все коло матері в’ється та солодко виспівує: « Голубко моя! Матінко рідна! Я тебе люблю понад усе на світі!» А Похмурочка все мовчки робить, ніколи таких улесливих слів не почуєш від неї. Любила мати обох дочок, раділа їхній лагідній вдачі та пишній вроді і частенько тішила себе мріями про майбутнє щастя діток і свою спокійну старість.

 Та ось прийшла в сім’ю біда. Тяжко захворіла мати. Як не старалися доньки, які ліки не знаходили – все марно.

 Якось дійшла до дочок чутка, що живе у лісі стара чаклунка, та таку силу має, що мертвий камінь оживає. Зібралися дівчата та й хутко до лісу. Прийшли, а стара вже їх чекає, до хати запрошує…

 Надвечір у село повернулася одна Щебетушечка. Зайшла до оселі, а мати вже й встала. По господарству порається, всміхається – хвороби як не було.

 -А де ж Похмурочка? – запитує дочку.

 - Не знаю, - каже Щебетушечка, - десь у лісі заблукала.

 Минав час. Мати й щебетушечка жили як раніше, а Похмурочка так і не повернулася. Ніхто не знав, де вона.

 З лісу в село стала приходити старенька бабуся. І все, куди б не йшла, коло хати матері й доньки зупиниться. Якось не втерпіла мати, та й до неї : « А чого це ви та все на нашу хату поглядаєте?». Запитала та й стихла. З лиця старої жінки на неї дивилися очі Похмурочки, рідної донечки! Та скільки печальної любові було у них, що заголосила мати: «Дитино моя! Що сталося з тобою?» І розповіла старенька, як забажала чаклунка від дівчат за материне здоров’я по 20 літ молодого життя, як Щебетушечка змирилася з материною смертю і відмовилась, як віддала Похмурочка власні 40 літ, вроду та здоров’я.

 А тоді і каже: «Помирати мені скоро, мамо, бо стара я вже. Це попрощатися приходила». І подалася до лісу назавжди. А мати з Щебетушечкою живуть і досі, та чомусь не тішать маму мрії про щасливе майбутнє та спокійну старість.

Запитання

• Про що мріяла мама дівчат і чи здійснилась, на вашу думку, її мрія?
• Кому з дівчат притаманне справжнє почуття любові до матері?
• Якими мріють бачити своїх діток усі мами?

(Діти самостійно роблять висновки)

(Діти співають пісню «Мамин вальс»)

Кл. керівник. Материнство… Святе і прекрасне, оспіване поетами, увічнене художниками всіх народів і в усі віки. Жінка – мати завжди залишатиметься добрим ангелом домашнього вогнища.

Інсценізація «Мати й доня»

Доня. Мамо, люба, глянь, як сяють

             Ясні зорі золоті!

Мати. Кажуть люди : то не зорі,

              Сяють душі то святі.

              Кажуть, хто у нас на світі

              Вік свій праведно прожив,

              Хто умів людей любити,

              Зла нікому не робив –

              Бог послав того на небо

              Ясно зіркою сіять.

Доня. Правда, мамо, то все душі,

              А не зорі там горять?

              То навчи мене, голубко,

              Щоб і я так прожила,

              Щоб добро робити вміла

              І робить не вміла зла.

(Діти співають пісню «Мамо моя »)

15.Хто життя нам дарував,

     Хто часу не шкодував,

     Хто навчав нас говорити,

     Хто найкращий в цілім світі? 

16.  Хто пісні співав чудові -

     Солов’їні, барвінкові?

     Перші кроки вчив робити?

     Хто найкращий в цілім світі?

17.  Хто, як ми, було, хворіли,

     Цілі ніченьки не спав?

     Все робив, як ми хотіли,

     На руках нас колисав?

18.  Хай знають і сонце, і квіти,

     Моря, океани, світи,

     Що наші матусі найкращі,

     Таких, як вони не знайти.

(Гра «Впізнай мамині руки»)

Кл. керівник. Усі ми виростали на казках, які вчили нас бути добрими, чуйними, уважними до людей. Ось і на сьогоднішнє свято ми підготували казку «Колобок».

                                        Інсценізація казки «Колобок»

Автор. Розповім я вам, малята,

Давню казку, ось яку…

Ні в болоті, ні в ліску,

Край села стояло хата.

Там жили дідусь, бабуся.

Роботящими були,

Мали свинку, пасли гуси,

Часто пиріжки пекли…

Дід. Навари , бабо, мені вареників.

Баба. Та з чого ж я тобі наварю? Борошна ж немає!.

Дід. А ти по засіках помети, по закутках пошкреби, то й набереться трішки, хоч на колобок вистачить.

Баба ( співає). А мій милий чорнобривий Колобочка хоче,

А мій милий чорнобривий колобочка хоче.

Дід ( співає). То звари, милая, чи спечи, милая,

То звари чи спечи, моя чорнобривая.

 ( Баба ліпить колобка і саджає його у піч, потім виймає)

Баба. Ось і готово, нехай тільки прохолоне трішки.

Автор. А Колобок лежав, лежав, та раптом заворушився, а потім – скік додолу і покотився.

Колобок ( співає). Я такий гарненький.

Щічки рум’яненькі,

Ще й біленьке личко.

Приспів: А я все дивлюся,

Куди покочуся.

А я все дивлюся,

Куди покочуся я.

Колобок танцюючи, «котиться» далі. Виходить зайчик.

Зайчик. Ой, за гаєм, гаєм,

Я собі стрибаю,

Вушками і лапками

Вміло чеберяю.

Вийду із лісочка,

А за ним – хатинка,

Може, морквочку знайду

Або капустинку.

(до Колобка) Ой, а ти хто такий?

Колобок. Я – Колобок.

Зайчик. Колобок, Колобок, я тебе з’їм!

Колобок. Не їж, зайчику, я тобі гарну пісеньку заспіваю.

Зайчик. Ану, заспівай!

Колобок ( співає). З дому я утік давно,

Зайчику сіренький,

І від тебе утечу, голубе сизенький.

Приспів: А я все дивлюся,

Куди покочуся.

А я все дивлюся,

Куди покочуся я.

Виходить вовк.

Вовк (співає).  Я собі по лісу йду,

Гуляю, гуляю.

Пісеньку веселую

Співаю, співаю.

Але не до співів,

Як порожньо в шлунку,

Їстоньки так хочеться –

Немає рятунку.

( До Колобка) Колобок, Колобок, ти так смачно пахнеш, я тебе з’їм.

Колобок. Не їж мене, Вовчику – братику, я тобі пісеньку заспіваю.

Вовк. Ану, заспівай.

Колобок. З дому я утік давно,

Вовчику сіренький,

І від тебе утечу, голубе сизенький.

Приспів: А я все дивлюся,

Куди покочуся.

А я все дивлюся,

Куди покочуся я.

Автор. Покотився Колобок далі, аж тут назустріч йому суне Ведмідь.

Ведмідь.  Я Ведмедик волохатий,

Люблю ягідки й медок.

Ой, а що це так запахло?

Смачний, мабуть, Колобок?

(До Колобка) Ой, як мені хочеться тебе з’їсти, ти такий запашний!

Колобок. Не їж мене, Ведмедику, я тобі гарну пісню заспіваю.

Ведмідь. Ану, заспівай.

Колобок.  З дому я утік давно,

Мишку волохатий,

І від тебе утечу

Знову в ліс гуляти.

Приспів: А я все дивлюся,

Куди покочуся.

А я все дивлюся,

Куди покочуся я.

Автор. І покотився Колобок далі. Аж іде йому назустріч Лисиця.

Лисиця. Чи є в світі молодиця

Краща за  мене, Лисицю?

Подивіться на мій носик

І на гарний, пишний хвостик.

Рум’яненьке в мене личко.

Правда ж, гарна я Лисичка?

Люблю курку, люблю гуску.

Можу з’їсти трясогузку.

Люблю рибку, люблю птичку,

Бо я ж  хитрая Лисичка.

Лисиця. Звідки штука ця взялася? Фе, і зовсім м’ясом не пахне!

Щипає Колобка.

Ой, здається саме тісто!

Ні, не буду його їсти.

Я його візьму швиденько

Й відведу назад стареньким,

Щоб їм більше не скучати.

Буде їм за онучатко.

Веде Колобка. Підходять разом до « хатки» діда й баби.

Добрий день у вашій хаті!

Чи здорові, чи багаті?

Баба. Та все добре. Лиш в лісок

Втік учора Колобок.

Лисиця. Не сумуйте, йдіть стрічать,

Привела я втікача.

Дід. Дуже дякуєм Лисиці,

Хочем їй за це вклонитись.

Нині радість в нашій хаті.

Будем всі ми танцювати.

(Усі танцюють польку)

Кл. керівник. От і подивились ми з вами казочку вашого дитинства. А зараз, дітки, давайте разом прочитаємо молитву, щоб Бог дав здоров’я всім вашим мамам. 

Молитва

Ісусе наш рідний і ти, Божа Мати,

Пошліть для Вкраїни добра й благодаті.

Молюся до Тебе, Ісусе єдиний,

Щоб мир і достаток були на Вкраїні.

Щоб горя і лиха народи не знали,

Щоб хворим й нужденним усі помагали.

Нехай же прокажуть молитву всі люди.

Нехай же надія і Бог з нами буде.

19. Побажаємо мамам 100 років жити.

Без горя, сліз і без журби.

Хай з вами буде щастя і здоров'я

На многії літа  і назавжди.

Кл. керівник. Ось і добігло до кінця наше свято. А на згадку про нього, діти  подарують   паперові кораблики.

Хай пливе щасливо ваш сімейний човен,

обминає легко береги круті.

Хай добра, здоров'я буде завжди повен.

Це найголовніше у людськім житті.

( Діти і дорослі виконують пісню «Щоб ви і ми щасливі були»)