Відділ освіти, молоді та спорту

Виконавчого комітету Томаківської селишної ради

Томаківський НВК «ЗОШ І – ІІІ ст. – ДНЗ» №1

 

 

 

 

Досвід

класного керівника 

Глушаниці Оксани Іванівни

 

 

 

««Формування національної свідомості, патріотичних почуттів учнів засобами національно-патріотичного виховання»»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                        вчитель початкових класів,

«спеціаліст першої категорії»

 

 

 

 

 

 

 

2018р.

  ОПИС ДОСВІДУ

Тема досвіду: «Формування національної свідомості, патріотичних почуттів учнів засобами національно-патріотичного виховання».

Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає  в усе, що пізнає, узнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується.

                                                   В.Сухомлинський

 

 

 

 

 

 

 

Наукова ідея досвіду

Виховати у майбутніх громадян України почуття обов'язку і поняття честі, бути ввічливим, добрим і стійким - залежно від умов життя. На цьому зосереджуються зусилля всієї системи виховання, формування особи нового типу суверенної держави

 

Актуальність досвіду

У сучасному житті приділяється багато уваги національної самосвідомості учнів, згуртовується колектив за допомогою колективних справ, участі у заходах, зорієнтованих на патріотичне виховання, відродження культури, традицій, збереження мови, народу. 

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання, тому передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту є найголовнішою проблемою на сьогоднішній день.

 

Мета досвіду

Виховання молодшого школяра як патріота України, готового самовіддано розбудовувати суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки. Формувати в учнів національну свідомість, моральність, художньо-естетичні смаки, правову, трудову, фізичну, екологічну культури, розвивати індивідуальні здібності, таланти.Мій досвід - це ті розробки, які накопичуються шляхом щоденних досягнень, або невдач. Маю надію, що мої напрацювання допоможуть мені й моїм вихованцям у майбутньому розв’язувати складні життєві ситуації, та допоможуть уникнути непорозумінь.

 

 

 

 

 

 

                Задачі:

 

• формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;
• забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;
• формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;
• прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;
• виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядницької позиції;
• утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;
• формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;
• забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я;
• виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;
• формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
• формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;
• розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;
• формування у дітей уміння міжособистісного спілкування та підготовки до дорослого життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коли до мене прийшли учні до 1 класу - це були діти, які жили  «кожен сам по собі». Колектив як спеціально організоване об'єднання учнів формується не відразу… Жодне об'єднання людей спочатку не проявляє істотних ознак, які характеризують колектив.

 

Я розгледіла в цьому проблему, над якою і почала одразу працювати.                    Перша стадія – становлення колективу (стадія початкового згуртування). У цей час колектив виступав, передусім, як мета моїх виховних зусиль, який я прагнула організувати в оформлену групу (клас) - перетворити на колектив, тобто таку соціально психологічну спільність, де відносини учнів визначаються змістом їхньої спільної діяльності. Перша стадія вважається завершеною, коли в колективі виділився і заробив актив…

 

 

 

 

 Познайомившись поближче з їхніми батьками, я зрозуміла, що тут така ж сама ситуація. Шляхом впровадження інтерактивних технологій у виховання учнів, та ї їх батьків, ми досягли певних успіхів вже на кінець 1 класу.

 

Разом перебороли кризу адаптації до школи. Як результат: порозуміння в родині, взаємоповага, участь у всіляких шкільних конкурсах (за що були нагороджені грамотами).

 

 

На другій стадії посилюється вплив активу.Тепер вже актив не тільки підтримує вимоги педагога, а й сам пред'являє їх до членів колективу. Якщо активісти правильно розуміють потреби колективу, то вони стають надійними помічниками педагога. Робота з активом на цьому етапі вимагає пильної уваги. Колектив в цей час виступає вже як цілісна система У загальній атмосфері доброзичливості по відношенню до кожного члена колективу, високого рівня педагогічного керівництва, стимулюючого позитивні сторони особистості, колектив стає засобом розвитку соціально важливих якостей особистості.

 

 

 

 

 

 

Завдяки сердечній любові, дієвим методам виховання, сильне бажання перебороти поставлені проблеми – ми дружній клас, а головне, немає ворожнечі один до одного, ми ОДНА РОДИНА, яка готова прийти на допомогу будь – кому.

 

Для закріплення досягнутих результатів, ми перейшли на іншу сходинку, сходинку - національно – патріотичного виховання.

 

 

Діти прониклися цією темою, тому зараз наш клас є учасником у всіх патріотичних святах. 

Впроваджую систему патріотичного виховання в класі:

- як навчальний предмет,

- як міжпредметна форма діяльності в рамках освітянського простору,

 

 

- як організація позакласної та позашкільної діяльності (виховання),

- як організація шкільного життя, що сприяє демократичній поведінці.

Складовими системи патріотичного виховання у класі є виховання:

•    громадянськості; духовності;
•    моральності;
•    гуманності

Формами патріотичного виховання школярів є:

•    інформаційно-масові (дискусії,  вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави);
•    діяльнісно-практичні (творчі групи, свята, ігри-драматизації, огляди-конкурси);
•    інтегративні (шкільні тематичні тижні, гуртки);
•    діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);
•    індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);
•    наочні (шкільні музеї, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).

 

Принципи патріотичного виховання:

 

•    національна спрямованість – передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;

 

•    гуманізація виховного процесу – вихователь зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;

 

•    самоактивність і саморегуляція – сприяє розвитку у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

 

•    культуровідповідність – передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;

 

 

 

 

•    полікультурність – інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей відкритості, толерантного ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;

 

•    соціальна відповідність – обумовлює необхідність узгодженості змісту і методів патріотичного виховання реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес.

 

З метою виявлення рівня розуміння цінності Батьківщини молодшими школярами пропоную використати методику „Розуміння гуманістичних цінностей” (для учнів 3-4-х класів), де учням треба серед запропонованих відповідей віднайти вірний варіант, який найбільше підходить до поданного поняття, правильно розкриває його сутність [Додаток 1].

 

 

Успішне виховання патріотичних якостей у дітей неможливе без участі сім’ї як у вихованні власних дітей, так і в демократичних процесах, які відбуваються в Україні.

 

У  сучасних  умовах   поряд  із  зростанням  виховної  функції  школи  підвищується  роль  сім’ї  у  вихованні  дітей, підсилюється  значення  суспільного  виховання.  Школа  є  центром  виховної  роботи і  широко  використовує  допомогу  батьків  у  роботі  з  національно – патріотичного  виховання  учнів.  Робота  з  батьківським  активом  проводиться  за  напрямами:

• роз’яснення  батькам  завдань  національно– патріотичного  виховання  учнів;
• ознайомлення  батьків  з  основними  методами  національно– патріотичного  виховання дітей;
• залучення  батьків  до  участі  в  позакласній  роботі  ( допомога  в  проведенні  походів,  екскурсій,  змагань,  бесіди  з  учнями  на  патріотичні  теми тощо);
• допомога  батькам  в  розв’язанні  проблем  національно – патріотичного  виховання

( консультації классного керівника чи психолога).

Батькам  рекомендуються  такі  форми  і  методи  національно– патріотичного  виховання  дітей  у  сім’ї: 

• ознайомлення  дітей  із  сімейними  бойовими  та  трудовими  традиціями;
• читання  та  обговорення  з  дітьми  книг  на   патріотичну  тематику;
• бесіди  про  героїчні  подвиги  українського  народу;
• спільний  перегляд  героїко – патріотичних  фільмів,  телевізійних  передач;
• заохочення  дітей  до  участі  в  догляді  за  могилами  воїнів  та  надання  допомоги  інвалідам  війни;
• розвиток  інтересу до  військових  професій  та  служби  в  Збройних  Силах  України;
• фізична  підготовка  та  загартування  дітей.                       

Вивчення сучасної української сім’ї показало, що створення необхідних педагогічних умов виховання патріотизму у дітей молодшого віку, в основному, залежить від ставлення родини до України і тих процесів, які в ній відбуваються, визначення власної громадянської активності, політичних поглядів, зорієнтованості на демократичні і моральні цінності.

 

 

 

Шляхом самоосвіти я з’ясувала, що існує  типізація сучасної сім’ї, в основі якої лежить ставлення до України:

•    у сім’ях байдужого типу не приділяється увага вихованню у дітей патріотичних цінностей;
•    політично зорієнтований тип сім’ї на основі аналізу загальних тенденцій у житті нації обирає вартості тих політичних партій, які, на їхню думку, користуються найбільшою популярністю на даний момент і всіляко доводять свою відданість обраним ідеалам, намагаються зробити політичну кар’єру, але так само легко зрікаються їх, якщо перемагає інша партія чи політичний блок, пропонуючи свої послуги переможцям;
•    в опозиційному типі сім’ї часто піддаються критиці патріотичні і національні цінності, які сприймаються як щось чужорідне, натомість всіляко вихваляється рівень життя та цінності інших народів і країн, яким надається перевага;
•    в патріотично-нав’язливому типі сім’ї прослідковується бажання батьків нав’язати власні погляди на патріотичні цінності, долю України, бачення політичних перипетій, думки стосовно майбутньої самореалізації дітей чи їхнього місця у суспільстві;
•    патріотичний песимістичний тип сім’ї характеризується серйозним підходом і увагою батьків до виховання патріотизму у дітей;
•    патріотичний оптимістичний тип сім’ї поєднує у родинній системі виховання сучасний і національний досвід, знайомлячи дітей з історією і життям світу,

країни, рідного міста чи села, прививають любов до рідного краю, що, в свою чергу, позитивно позначається на формуванні патріотичних цінностей. Батьки і діти бачать реальні перспективи розвитку України, вірять у її майбутнє і пов’язують його з долею власної сім’ї.

 Патріотичний оптимістичний тип сім’ї створює ідеальні умови для виховання патріотизму і як у окремої особистості, так і всієї родини в цілому, але слід враховувати й інші важливі умови, які мають значний вплив на цей процес.

 

Ми зростаємо та вдосконалюємось кожен день, є значні зміни у навчанні, у поведінці, у вихованні. Мої учні вже, як дорослі люди, які відповідають за свої вчинки. Психологічні дослідження показують, що з кожним роком атмосфера в класі змінюється на краще.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівень морально-патріотичного світогляду

 

 

 

 

 

 

Середній рівень 

 

 Достатній рівень

 

Високий рівень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Треба також зазначити, що учні не тільки ведуть активне шкільне життя, але й позакласний час. Мої учні відвідують музичну школу клас «хореографія» та клас «фортепіано». Беруть участь та мають перемоги у всеукраїнських конкурсах.

 

 За роки роботи в класі полюбила дітей як своїх рідних, зблизилася з батьками, що дозволяє мені допомагати їм у розв’язанні життєво важливих ситуацій не тільки у житті дітей, а й на рівні їхніх родин. 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

У своїй професійній діяльності я прагну, щоб здобуті знання та сформований світогляд учень ніс у сім’ю, родину. Щоб повага до дорослих стала невід’ємною  частиною поваги до того, що ми називаємо рідним, а це в першу чергу – рідна земля, рідна країна.

Переконана, що дуже важливо починати прищеплювати любов до рідної держави з самого малечку, адже патріотизм – це одна із найважливіших рис сучасної людини.

У цей складний час багато негативної інформації діти отримують під час перегляду засобів масової інформації, яка часто підриває любов до народу та своєї країни. Саме тому потрібно звертати увагу на патріотичне виховання в школі, бо воно дозволяє з раннього віку формувати правильне ставлення до своєї країни, цінувати і поважати  її історію. Необхідно пояснювати дітям зміст понять добра і зла, формувати уявлення про значущість України та її цінності. Все це допоможе виростити покоління людей, яке завжди буде готове до подвигів, буде відстоювати інтереси свого народу.

Вчителі  повинні виховувати патріотизм  у школярів, спираючись на вікові традиції нашого народу,  українських родин, і не забувати про те, що таке виховання починається з сім’ї:

• виховувати у школяра почуття поваги через добрі вчинки, любов до родини, товаришів, почуття поваги до людей похилого віку;
• формувати уявлення про оточуючий світ людини, вміння поводити себе в суспільстві;
• виховувати любов до рідного краю, його традицій;
• виховувати почуття гідності та відповідальності за майбутнє своєї Батьківщини.

Це потрібно робити через ділові ігри, зустрічі з ветеранами або свідками минулих подій, бесіди, вікторини, конкурси, змагання, екскурсії.

Патріотами не народжуються, патріотами стають, і завдання школи – виховати якнайбільше патріотів своєї держави, тобто гідне підростаюче покоління.

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

Додаток №1

 Методика „Розуміння гуманістичних цінностей” (для учнів 3-4-х класів)

 

1.Любити Батьківщину –це...

а) знати й шанувати історію, мову, культуру свого народу;

б) брати участь у добрих справах;

в) знати історію лише того місця, де народився;

г) знати гімн, прапор України.

 

2.Патріот –це той, хто...

а) любить свою Батьківщину, свій народ;

б) любить те місце, де народився;

в) любить свій рідний край.

 

3. Виберіть і обведіть номер вірної відповіді:

1. Родина –це...

1) мама, тато, діти, бабусі, дідусі, всі родичі;

2) члени сім’ї, які живуть разом;

3) рідна земля.

 

4. Рідня –це..

1) усі родичі, які є в людини;

2) тільки ті родичі, які живуть в одному помешканні;

3) сім’я.

 

5. Рід –це...

1) усі давні і теперішні родичі;

2) усі давні родичі;

3) усі теперішні родичі.

 

5. Родовід –це...

1) імена родичів, які ми знаємо;

2) імена всіх родичів: давніх і теперішніх.

 

6. Запишіть імена і по батькові членів вашої родини:

……………………………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

7.Закінчить речення:

1.Для мене Батьківщина –це...

2.Моя Батьківщина –це...

3.У ставленні до батьків я маю...

4.У ставленні до Батьківщини я маю...

5.Я маю право...

6.Моїми обов’язками є...

7.Громадянин України –це той, хто...

8.Бути патріотом означає...

9.Я люблю свою рідну землю, тому що...

10.Любити свій рідний край означає...

11.Я можу зробити для моєї Батьківщини, малої Батьківщини, рідного краю...

12.Я покладаю надію на Батьківщину…

 

8. Проблемні питання:

1.Чи згодні ви:з висловом:

-„Без верби й калини нема України”? Чому так говорять?

2….з висловом:

-В Україні живуть тільки українці? Хто саме?

3….з прислів’ям:

-За рідний край і життя віддай? Чому?

4.Чи задумувався ти над тим, що людина, зриваючи гарну квітку –

робить біднішим свій рідний край?

 

 

 

 

 

 

 

 

 Додаток №2

 

Виховний захід : “Прийшла Громовиця – зимі половиця”

Вчитель: Глушаниця О.І.

Клас: 2-А

Час проведення: 10.02.15р. , 4 урок

Місце проведення: класна кімната(24каб.)

 

Мета: учні мають усвідомити, яку роль у житті людини відіграє родина, сімейні свята, традиції; залучає вихованців до творчої  колективної діяльності.

формувати вміння виконувати українські традиційні обряди, продовжувати формувати вміння зберігати історію українських традицій;

 

виховувати почуття любові та поваги до культурної спадщини свого народу;

 

розвивати уважність, творче мислення,  творчі здібності, естетичні відчуття.

Форма проведення : свято

Вид свята:  календарне

.Структура проведення свята:

1. Вступ (емоційний настрій, атмосфера свята, що досягається яскравою і цікавою назвою,  гарним художнім та музичним оформленням приміщення, де проводиться свято, зручним розміщенням глядачів).
2. Зав’язка (вихід ведучих з представленням програми, що буде відбуватись і як саме, можливе підсилення емоційного ефекту музичним твором);
3. Розвиток дії (складові елементи свята – концертні номери, інсценізація, інформаційні повідомлення тощо);
4. Кульмінація (найвищий емоційний підйом у святі);
5. Фінал (підведення підсумків);

Тривалість свята – 45хв.

 

 

Хід виховного заходу:

Учитель

У нашого народу є прекрасні традиції. Сьогодні ми ознайомимося зі святкуванням  чудового свята «Стрітення».
Як нестримно летить час, ще зовсім недавно ми тішилися новорічними святами. А вже почався відлік останнього місяця зими — лютого. Хоча він за своїм характером найпримхливіший, або, як кажуть у народі, найконозистий, та все ж сонечко вже повертає на весну — поступово день збільшується. Мудро відмічено у народному прислів'ї: «Лютневий сніг весною пахне».

 

Учитель

Щоб більше дізнатися про походження свята та значення лютого учні классу були поділені на групи : етимологів, народних синоптиків, народознавців і фолькльористів. Надамо слово нашим етимологам.

(Етимологи піднялися і нахилилися; включається презентація)

 

Етимолог 1,  Заїка С.

У багатьох народів, зокрема і в нас  останній місяць зими завершував річний цикл. Назва останнього місяця року озна-чала «очищення». В Україні, як і в Білорусі, офіційно закріпилось слово «Лютий».

Етимолог 2, Валь Р.

«Лютий»-  це пора надмірних контрастів — вітрів, морозів, снігів, відлиг та переметів. Переважна їх більшість характеризує сувору   вдачу місяця — сніжень, лютень, зимобор, бокогрій.

Етимолог 3, Краснокутський Д.

З останнім місяцем зими у хліборобів завершувався і традиційний зимовий відпочинок. Селяни починали готуватися до нового хліборобського сезону. Саме тому з лютим міцно пов'язані і природні передбачення погоди — якими будуть весна і літо, чи щедрим буде врожай.

 

 

 

Учитель

Звернення до народних прикмет у лютому -явище закономірне, адже не за горами весна-красна. І хоча зараз внаслідок різних причин не всі прикмети виявляються правильними, і передбачати погоду ми можемо за допомогою сучасних знань і приладів, та все ж ніколи не зашкодить прислухатися до тисячолітньої народної мудрості.На останній зимовий місяць припадає багато свят.

Розкажуть нам про них народознавці.

Народознавець1 , Фомін С.
1 лютого — Макара
6 лютого — Оксани-напівзимниці.

Народознавець2, Півцайкіна В.
10 лютого — Юхима. У народі казали: «Юхим приніс вітер на сире літо». За цим днем передбачали літо. Тому намагалися відповідно і профілювати рід занять. Народне прислів'я радило: «Якщо мокре літо, то тримай корівку, а як сухе — купуй бджілку».

Народознавець3, Філіппов М.

12 лютого — трьох святих;
10 лютого — Трохима;
15 лютого — Стрітення;

Учитель

Нашим народним синоптикам вдалося відшукати такі народні прикмети лютого.

Народний синоптик 1, Корольов О.

Якщо погода на Макара ясна, то й весна красна;
Якщо на Юхима вітряно, то літо буде мокрим;

Микола студений рідко обходився без снігу та морозу;

Народний синоптик 2, Малинська А.

Прийшов Хома — вважай, що й зими нема;
Прийшов Влас, з печі злазь;

Народний синоптик 3, Стрюк М.
Коли на Оксани-напівзимниці день тихий і ясний, весна буде гожою, якщо в обід сонце, то рання весна; коли хурделиця — цілий тиж¬день буде негода;

 

 

Народний синоптик 4, Курченок А.
Якщо на Трохима вночі зоряно — на пізню весну;
Якщо на Власа відлига, то морозів більше не буде.

       

 

Учитель

І все ж серед усіх цих свят найголовніше і найшановніше в народі — це Стрітення. Його найдавніша назва — Зимобор, або Громовиця, та все ж згодом цей день прибрав остаточне ймення — Стрітення.

Перегляд тематичного відеофільму

       

Учитель

За народним повір'ям, саме 15 лютого зима начебто зустрічається з весною

А хочете знати, як це відбувається?

 

 

 

 

 

(Розігрується сценка)

Учитель

Вранці на околицю села приїхала Весна, а на зустріч виходить білосніжна Зима. Ще не побачивши своєї сестриці весни ходить розглядаючи свої володіння, промовляє:

Зима                                      

Війте голубчики мої вітри, крутіть хурделиці, війте метелиці, сильніше скувайте землю морози…Та тут їй назустріч іде дівчина.

Дівчина                                                                                                     

  Добридень, бабусю!

 Зима                                                                                                                                 

Та який же він добрий, коли сьогодні сонце так гарно сіяє. А ти чому тут ходиш сама, ще й до мене вітаєшся. Не боїшся, що я тебе замету, заморожу?

 Дівчина                                                                                                                 

 А сьогодні мені вас вже нічого боятися.

 Зима                                                                                                                        

 Як це? Ти не боїшся мене, зими?

 

 

 

 Весна                                                                                                                    

   А чого їй боятися коли я вже прийшла!

 Дівчина                                                                                                                       

  Ой весна, весна. Ми так тебе чекали, кожній день рахували. Побіжу я додому сестрам розкажу, що незабаром заквітчаємося у свіжі, перші, весняні квіти. Бо вже прийшла весна із зимою змагатись за панування над землею!!!

 Зима                                                                                                                          

      Щось ти швидко прийшла сестрице!

 Весна                                                                                                                                        

Я вчасно. Сьогодні ж Стрітення! Час тобі царювання над землею передати мені.

 Зима                                                                                                                     

  Та ще твоєму царюванню час не настав.

Весна                                                                                                                               

Та поглянь на себе, Зимонько! Яка вже з тебе цариця з порожньою торбою? Все, що я напрацювала, ти з’їла і випила.

 Зима                                                                                                                                           А от і не все! Не все!

Весна                                                                                                                     

    Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а у тебе тиснуться по закутках та ховаються по хатах. Моє сонечко всіх зігріває, дає людям тепло, а у тебе люди трусяться від холоду і вмирають від голоду.  Ось послухай весняну пісню.

(Пісня - веснянка)

 Весна                                                                                                                                        Я – царівна – куди ступаю, сонце сяє, все навколо оживає! А ще пробуджую від сну я нашу землю чарівну!

 Зима                                                                                                                              Ти перемогла сестрице! Хоч тяжко і журно мені, тобі передаю я панування над землею. Повсюди, сестрице, встигай ти, як я. А я піду спочину, щоб наступного року прийти з новими силами.

 

 

 Весна

Піду я далі лугами й лісами!

Встелю землю килимами!

Я теплом людей зігрію,

І здоров’я всім навію

Рідним словом, щоб зростали,

Щоб звичаї пам’ятали!

Учитель

Отже далі буде правити Весна!!!

(Танок)

Учитель

Зі Стрітенням пов'язано чимало різноманітних прислів'їв та прикмет. Люди щиро вірили в те, що яка погода у цей день, такою й буде весна.

Групі етнографів було дано завдання дослідити, як відзначали українці це свято, які обряди характерні для цього дня.

 

Етнограф 1, Меліханов М.

На Стрітення святили воду в церкві. Цією ж водою кропили худобу, давали пити її. А пасічники берегли цю свячену водицю весь рік. Нею кропили вулики.

 

Етнограф 2, Побива М. з бабусею.

Мені моя бабуся розповідала, що на Стрітення, коли починає на землю опускатися ніч, хлопці та дівчата виймали із запічків ряст і топтали його босоніж, промовляючи:

 

 

 

 

 

 

(Обряд топтання рясту)

Топчу, топчу ряст, ряст.

Бог здоров’я дасть, дасть.

І ще буду топтати,

Щоб на той рік діждати!

                                                                                                                     Бабуся Побиви М.:

• Обряд топтати ряст означав, що протягом року людина не буде хворіти.

Етнограф 3, Саврак Б. з мамою.

На Стрітення люди в церквах святять воду і свічки, які називали «громничними», бо запалювали їх і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Саме від громничної свічки і свято мало другу назву — Громниця.

Мама Саврака Б..

Ось і я засвічу цю свічку- хай вона захистить нас усіх: нас край, нас клас, нашу рідну землю від біди та лиха. І ви можете побажати те чого вам найбільше хочеться:

Миру і злагоди всім вам бажаємо

Зичимо щастя вам назавжди

Не зустрічайте ніколи біди.

Хай Бог вам помагає

Рідних всіх оберігає.

Живіть у мирі на тій землі

Будьте усі дружні дорослі й малі.

 

 

 

Вчитель

Святкування Стрітення зазвичай закінчували співами, або танцями! 

 Танок

Підсумок. Пригощання дітей солодощами.

                                             Самоаналіз виховного заходу

проведеного у 2-А класі

Томаківської ЗОШ№1

вчителем Глушаницею О.І.

 

Тема виховного заходу : “Прийшла Громовиця – зимі половиця”

Мета: учні мають усвідомити, яку роль у житті людини відіграє родина, сімейні свята, традиції; залучає вихованців до творчої  колективної діяльності;

формувати вміння виконувати українські традиційні обряди, продовжувати формувати вміння зберігати історію українських традицій;

 

виховувати почуття любові та поваги до культурної спадщини свого народу;

 

розвивати уважність, творче мислення,  творчі здібності, естетичні відчуття.

 

У 2-А класі 19 учнів.   Форма проведення виховного заходу – родинне свято. Метою заходу було залучити вихованців до творчої колективної діяльності.

Виховний захід повністю відповідав віковим та індивідуальним особливостям учнів. Тема заходу відповідала українським традиціям тому, що ця тема донині є актуальною і стосується всього українського народу.

Добре підібраний матеріал зацікавив учнів класу. До розповіді ще додавався музичний запис, тематичне відео, презентація, малюнки. Учні також підготувалися до заходу, підібрали (з допомогою вчителя) цікавий матеріал.

  У підготовчий період в учнів вдалося викликати почуття необхідності, відповідальності проведення такого заходу. Учні були активними, дружніми, відповідальними, емоційно перейнялися кожною частиною заходу.

Вважаю, що виховний захід був для учнів  цікавим, вони уважно слухали, доповнювали дійство своїми власними думками й спостереженнями.

При підготовці до виховного заходу велика допомога була зі сторони батьків. Це було: підготовка класу, допомога в підборі музичного запису, а також підтримка під час проведення дійства.

Методика проведення класної години відповідала завданням навчально-виховного процесу, а також інтересам учнів і рівню їх розвитку.

На мою думку мету, яку було поставлено вдалося реалізувати. Тому, що діти співпереживали, працювали, співали, танцювали разом, як єдиний колектив. Після закінчення класної години діти були задоволені проведенням такого тематичного заходу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №3

 

 

Перший урок на тему:

«Україна – єдина країна»

 

Розробив: вчитель О.І.Глушаниця

 

2014 р.

Мета: допомогти учням навчитися шанувати Батьківщину; прищеплювати любов до державних символів України; розширити знання дітей про цінності українців і України взагалі; виховувати почуття патріотизму національної гордості та любові до Батьківщини.

Обладнання: політична карта України, аудіо записи пісень, Державні символи та Державний гімн України, мультимедійна техніка, виставка малюнків «Подорожуємо Україною».

Форма проведення: урок-подорож.

Хід заходу

Учитель. Кожен народ, кожна людина має свої святині. Для нас, українців, найбільшою святинею є наша родина. Родина – це не тільки наша сім’я, це наша Батьківщина – Україна.

                 Від Карпатських смерек до Таврійських степів-

                 Україна моя, тут дід-прадід мій жив.

                 крізь Поліські льони, моря Чорного бриз

                 пролягає наш шлях на могутній Донбас.

    Учитель. Сьогодні наш урок – це урок патріотизму, єдності українського народу тема якого «Україна – єдина країна». Починаємо наш перший урок, тема якого звучить так: «Україна — єдина країна».

Погляньте на карту України — це карта нашої Батьківщини. В кожному її куточку живуть родини, батьки і діти, бабусі і дідусі у своїх власних будинках або в багатоповерхівках, в селі чи в місті, але всі ми живемо в одній державі — в Україні, яка і є для всіх нас спільним домом, єдиною країною. Україна — це єдина країна  для народу України

        

 

1.  Клятва

          Мова кожного народу

Неповторна і – своя,

В ній громлять громи в негоду,

В тиші трелі солов'я.

         На своїй природній мові

І потоки гомонять,

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту – на віки –

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас –

Бо ж єдина – так, як мати,

Мова кожного із нас. 

 

В.Лучук

 

0.  

2.               Рідна мова

Мово рідна! Колискова

Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти, -

Гей, яка ж прекрасна ти!

       Іван Багряний 

3.  Українська мова

Українська мова –

Мова особлива:

Майже кожне слово

В ній подібне співу!

Звуки дарувала

Їй сама природа,

Щоб не сумувалось

Нашому народу.

І дзижчить завзято

В ній весела бджілка,

І невтомний дятел

Стукотить об гілку ...

В шелесті діброви,

В різноспіві з хащі

Чутно: «Рідна мова –

Від усіх найкраща!»

Нашу мову, діти,

Будемо ж вивчати,

Будемо любити,

Будем добре знати!     

Людмила Коваль

 

4. Мово наша дзвінка, кришталева,

Мудра, стигла, солодка зернина.

Якщо є ти – то житиме вічно

Колисковий наш край – Україна

Вадим Кленц

 

 

 

 

- Мати Україно! Берегине долі народної! Це ти в часи лихоліть підносила дух дітей своїх, сповнюючи їх гордістю і повагою. Це твої згорьовані очі йшли за нами всіма великотрудними дорогами, не давали забути, хто ми є, чиї ми діти.

Молитва за Україну «Боже великий, єдиний…»

Дзвін бандур і дзеньк коси.

Україна!.. Предків слава.

Гордість наших давніх літ,

Наша Сонячна Держава,

Що здіймається в зеніт.

 

А над нею в сонці сяє

Славен Тризуб золотий,

Синьо-жовтий Прапор має

Й «Ще не вмерла...» кличе в бій.

 

 

 

 

Мелодія врочиста …

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка,міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна.

Хай чують друзі й вороги,

 

 

 

Синьо - жовтий прапор маємо

Синє небо, жовте – жито;

Прапор свій оберігаємо,

Він святиня, знають діти

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясно й світло навкруги                               

                                                                       Прапор свій здіймаєм гордо,

                                         Ми з ним дужі і єдині,

                                                                       Ми навіки є– народом, 

                                          Українським в Україні.

Гра «Чарівний клубок». Учні разом з учителем стають у коло. У руках учителя – чарівний клубок, який діти передають по колу й вислов­люють добрі побажання (або компліменти) сусідові. Клубок при цьому розмо­тується, мотузок утворює коло. Коли клубок знову опиниться вруках учителя, діти беруться за руки й натягують мотузок. Учитель пропонує уявити дітям, що коло – це клас, і в ньому кожен має рівні з усіма права й обов’язки, кожен усвідомлює власну гідність і поважає іншого. Якщо хтось вийде за межі кола, воно розірветься й перестане існувати. Потрібно вчитися відчувати один одного, щоб  стати дружними.

 

           Наш Герб – Тризуб,

Це воля, слава, й сила.

Наш Герб – Тризуб.

Недоля нас косила.

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди  будем,

Добро і пісню

Несемо ми людям.

 

У всьому світі кожен знає –

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна – єдина –

Це наша славна Україна.

Не забувай Шевченка спів

Про горду славу вояків.

Не забувай, що ти дитина

Землі, що зветься Україна.

 

 

У карпатському краї,

чи в луганських степах,

де б ти не жив – ми родина!

Горда, незламна

і нездоланна –

єдина для всіх Україна!

 

Моя найкраща в світі сторона!

Чарівна, неповторна Україна!

Для мене в цілім світі ти одна,

І рідна, й мила, дорога, єдина.

У всьому світі кожен знає –

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна – єдина –

Це наша славна Україна.

Не забувай Шевченка спів

Про горду славу вояків.

Не забувай, що ти дитина

Землі, що зветься Україна.

 

 

 

— Як ти любиш Україну,
Мій маленький друже?
— Нашу рідну Україну
Люблю дуже, дуже!

— З Україною нікого
В світі не боюся.
І щоранку я до Бога
За неї молюся.

 

Щоб була щаслива, дуже,
Щоб була багата.
Я люблю її так дуже,
Як маму і тата.

 

Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну,
Її лани, зелений гай,
В саду — рясну калину.

 

 

 

Там соловейко навесні
Співає між гілками:
Та й ми співаємо пісні -
Змагається він з нами!

 

Україно,
Ти - сонце весняне,
Моя рідна, моя золота...

 

Твої древні задумані храми,
Старовинні чудесні міста –
Ніби в казці, де час зупинився,
Щоб усе, що було, пригадати:
Тихі співи і танці вогнисті,
Щебетання в садку біля хати,
І тумани, і роси краплисті,
І героїв славетних життя, -
І мале босоноге дитя,
Що біжить радо з піснею в поле
І сміється, хоч ніженьки коле!

• Державною мовою в Україні є українська мова (Конституція України).

Найкращий дар, що має людина від Бога – це його мова. На  земній кулі є біля 3000 мов. Є мови подібні, є мови різні. Спорідненими з нашою рідною українською мовою є польська, російська, чеська, словацька, сербська, болгарська та інші. Зовсім не подібними до нашої є китайська, німецька, англійська та інші мови.

Українська мова налічує понад 300 000 слів, які народ склав за допомо­гою 33 букв. Українську мову називають багатою ще й тому, що одне слово може мати кілька значень.

Наприклад: чиста вода, чистий папір, чисте сумління, чисте небо, чисті світанки. Багатою наша мова є ще й тому, що в  ній слова можуть виражати найтонші відтінки почуттів. Наприклад: смуток, сум, печаль, жура, туга, розпач, розпука, відчай.

 

Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули  вороги і багато наших земляків на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю воюють на сході та захищають кордони нашої держави.

Українська земля пройшла війни та мир, поразки та перемоги, пишалася вірними синами та доньками, чарувала світ своїми запашними паляницями та мелодійними піснями. Вона була і залишається вірною матір'ю українців, які свято шанують і люблять її.

 

Додаток №4

До дня Перемоги 

„Знов білим цвітом вкрилися сади,

      І знов приходить свято Перемоги...”

Мета: поглибити знання учнів про героїчне минуле нашого народу, допомогти усвідомити велич подвигу у Вітчизняній війні, виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною свого життя здобув перемогу.

Обладнання: святково прибраний клас. Виставка літератури про Вітчизняну війну, стенд „Куди б не йшов, не їхав ти, а при шляху спинись, могилі тихій, дорогій, всім серцем поклонись”.

Вислови:

„Вічна слава солдату – герою і солдатові без нагород, хто загинув хоробро у бою, захищаючи рідний народ”,

„І хай як далеко від дому бійця не сховала зима, солдатів нема невідомих, батьків невідомих нема”,

„Чиї б серця забуть могли тих, хто у тяжку годину у грізних битвах полягли за рідну Україну”,

„За цвіт життя завдячує народ полеглим і посивілим солдатам”.

Запрошені: ветерани війни, воїни.

Епіграф: «Тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього.»                                 

 

 

                                                  Хід уроку:

 

Вступне слово вчителя.

Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про іхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури. Багато, як українських, так і митців слова всього світу присвятили свої твори темі війни. Це Андрій Малишко, Олександр Довженко, Володимир Сюсюра, Павло Тичина, Ліна Костенко та багато інших.

Звучить мелодія «22 июня ровно в 4 часа».

На світанку 22 червня 1941 року всі по-справжньому збагнули зна­чення чорного слова «війна». Впали перші фашистські бомби на мирні оселі. Чорні крила війни закрили голубе небо. Котилася війна рідною зем­лею, залишаючи пожарища. З перших днів війни кожен вважав своїм обов'язком захистити рідну землю та домівку. І залишилися вдома плуг, ковадло й молоток в очікуванні золотих рук господаря.

Немає такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій бо­ротьбі не проливалася кров воїнів, де б не проявилася їхня могутність і відвага, адже кожен знав: він - не загарбник, він - Захисник.

Ми повинні пам'ятати, що українці в страхітливий час війни були в лещатах між більшовицьким режимом і фашистами. Атому не мали мож­ливості самостійно вирішувати долю рідного краю.

На початку війни Червона армія зазнала в запеклих боях страхітливих жертв і поразок і швидко відступала вглиб території.  На початку трагічного 1941 року відкрилися страшні злочини сталінської влади щодо нашого народу. Відступаючи під натиском німецьких військ, більшовики знищили десятки тисяч українських патріотів, які на той час перебували у в'язницях Львова, Рівного, Луцька, Харкова та інших міст.

 

 

 

У листопаді 1943 року був звільнений Київ, а в жовтні 1944 року уся територія України була зайнята Червоною армією. У травні 1945 року фашистська Німеччина визнала себе переможеною - капітулювала.

Минають роки, відлітають у вічність. Минуло стільки років, відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданний, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах:

„Ніхто не забутий, ніщо не забуто”.

Люди старшого покоління пам’ятають: травень того незабутнього 45-го був напрочуд теплим і сонячним.

Ніби сама природа своїм таємним єством відчувала радість довгожданного визволення, що прийшло на нашу землю.

День Перемоги! День Перемоги!

Іде по країні весна.

Дев’ятого травня! Дев’ятого травня!

Війна закінчилась страшна.

 

Пісня «День Перемоги».

Ми знову прийдемо до вічного вогню,
Рокам ніколи пам'яті не стерти
Про тих,хто пережив страшну війну,
І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.

Ми знову прийдемо до вічного вогню...
Із нами прийдуть і онуки й діти,
Щоб ветеранам до землі вклонитись,
Щоб вшанувати їхню сивину.

Нехай Господь дарує їм літа,
Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.
Нехай щороку зелень молода
Встеляє килимом стежки у завтра.
З нагоди СВЯТА ПЕРЕМОГИ!
Травневий день рахує мирні весни,
І ми йдемо до Вічного вогню,
Щоб в день святковий в спогадах воскресли
 

Ті, хто не зміг зустріти цю весну.
Нехай літа зупинять біг у вічність,
Нехай не кличуть в небо журавлі.
Щоб ветеранам низько поклонитись,
Ми знов до вічного вогню прийшли.

 

 

 

- Все ожило, пробудилося,набралося краси і молодості. Здається, що навесні ми по-особливому, ніжно й трепетно, любимо рідну землю. Бо саме з весною приходить до нас велике свято Перемоги у Вітчизняній війні.

Ти прийшла, Перемого, слідами війни,

З-під заліза і попелу – цвітом весни,

Тим навічним вогнем, що горить – не згоря,

Обеліском, який увінчала зоря.

Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забуваємо ми воїнів нашого села. Золотими літерами вписані їх прізвища та імена в книзі „Пам’яті”.

Це була радість зі сльозами на очах. За роки загинуло 3 мільйони українців, 2 мільйони були примусово вивезені на роботи до Німеччини.

Не зосталося жодної сім’ї, яка б не оплакувала загибель рідних чи близьких.

Чиї б серця забуть змогли

Тих, хто у тяжку годину,

У грізних битвах полягли

За нашу рідну Україну?

Пісня „Журавлі”.

                       Вірш „Пам’ятайте”

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

 

 

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

Серед тих, хто йшов дорогами війни, були наші односельчани. Вони повернулися до рідних домівок.

Згадаймо й тих хто загинув за перемогу  хвилиною мовчання

Спасибі вам, що хочуть ваші діти

Душею дорівнятися до вас.

Хай кожному із нас в душі засвітить

Хоч однієї перемоги час!

Вчитель:

• Зараз вони – ветерани, літні люди і шановані. З онуками, а дехто вже з

          правнуками. А тоді ж вони були зовсім юними.

Що залишила їм на згадку війна, крім страждань?

Слово вам, наші ветерани. Запрошуємо до слова ветерана війни …

Вернулися живі з полків

І мир подарували рідним хатам –

За цвіт життя завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

З медалями вони й без нагород

Стрічають один одного, як брата...

 

З роками їх все менше в строю,

Та йдуть першопроходцями в бурани...

І трудяться звитяжно, як в бою,

З синами молодими ветерани

 

 

 

Стоїть обеліск, і на нім імена,

Які вкарбувала священна війна.

Стоїть обеліск над печаллю могил,

Бійців з Придніпров’я і з галицьких сіл.

Стоїть обеліск, в нім скорбота німа.

Що в селах Вкраїни синів тих нема.

Вони тут не сіють, вони тут не жнуть,

Лиш вогники-квіти їм люди кладуть.

Лиш сльози вмивають синів імена,

Що їх із собою забрала війна,

Що їхні серця дуже довгі літа

Земля українська в собі пригорта.

 

Нехай Бог вас благословить своєю рукою,

Хай пречиста Діва-Мати своїм омофором

Захищає вас від злого з усім вашим домом.

Дай Боже вам довго жити і горя не знати,

Щоб соту весну з нами зустрічати.

 

Пісня «День Перемоги».

 

 

 

 

 

 

Додаток №5

 

Урок позакласного читання

Тема.Деревце роду.

Мета. Ознайомити із символами роду, родинними традиціями. Вчити дітей слухати співбесідника, говорити, читати. Формувати навич­ки правильного виразного читання. Показати дітям значимість сім'ї у житті людини. Виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, чуйність, доброту, людяність, бажання наслідувати кращі зразки пове­дінки членів сім'ї.

Обладнання. Тематична виставка книг, ілюстрацій, збірники творів "Позакласне читання. 2".

                                                        Хід уроку

І. Організація класу.

    - З давніх пір і по нині

    Кажуть всі в Україні:

    «Здоровенькі були!»

    Привітайтесь і ви.

ІІ. Мовна розминка.

1.Промовляння скоромовок.

Вчитель:   -Продзвенів дзвінок.

                   -Починається урок.

                   - З чого ж нам його почати?

Діти :        - Скоромовку розказати.

Вчитель:   - Поправляєм язички, щоб не плутались значки.

                   - І про мишок діалог, щоб цікавим був урок.

                   - Перший ряд вже починає – скоромовку промовляє.

 

 

 

   Діти:           - Мама вчить мене читати, вчить мене читати тато.

                        - Вчить дідусь і вчить бабуся, скоро-скоро я навчуся.

    Вчитель:   - Другий ряд теж не дрімає і швиденько промовляє.

    Діти:           - Начитався букварика та й малюю косарика.

                        - Коси сіно, косарику, на своєму гектарику.

    Вчитель:    - А тепер у класі тиша, щоб почуть розмову мишок.

    Діти:           - Мишка мишку запитала: «Що сьогодні поробляла?»

    - Відказала мишка мишці: «Букву А шукала в книжці.

                        - Буду азбуку вивчати, щоб самій казки читати».

 

2.Зарядка для язичка.

— Де ж наш пустун-язичок?

Знов ліг на бочок і мовчок?

А ми зараз його розбудимо!

— Поплямкали губками.

—  Поклацали зубками (щоб міцніші були).

—  Посичали гускою: с-с-с.

—  Подзижчали комариком: з-з-з.

—  Подирчали трактором: др-р-р.

—  Пошуміли вітерцем: ш-ш-ш.

 

3. Вправи на розвиток швидкості читання

1. Чистомовка

         Ат-ат-ат — мама, тато, брат.

         Ра-ра-ра — я й мала сестра.

         М'я-м'я-м'я — це моя сім'я.

         Ся-ся-ся — а якщо бабуся

        Усь-усь-усь — і старий дідусь,

        Ки-ки-ки — дядьки і тітки,

         На-на-на — то це — родина.

 

 

 

 2. Гра «Спіймай спільний звук».

      Мама, мак, місто, рама, сом, марка.                        ( м)

     Молоко, морозиво, комір, омар, волосся.                    ([о])

    Рідний народ, родина, народився, брат.                     ([р])

 

  3.  Гра «Блискавка».     

Слова для миттєвого розпізнавання: рід, сім 'я, народ, наш, рідна, родна, велика,

 український.

Учитель вішає їх на дошку у дві колонки: 1 — назви предметів,  2 — ознаки.

— Утворіть із цих слів словосполучення (український народ,  рідна сім'я, велика родина, наш рід).

 

ІІІ Підготовча робота перед ознайомленням з темою уроку.

1. Словникова робота.

—  Послухайте пояснення словосполучень і скажіть, про яке саме ідеться:

• Одне або ряд поколінь, які пішли від одного предка. (Наш рід.)

• Тато, мама, брат, сестра + ви — це... (рідна сім'я.)

• Група людей (родичі), яка складається з батьків, дітей, бабусь і діду­сів, які живуть разом. (Велика родина.)

•  Населення, люди, які живуть у нашій країні. (Український народ.)

 

2.  Мовно-логічне завдання.

—  Розмістіть ці словосполучення від найменшої групи людей до найбільшої. Обґрунтуйте свій вибір.

 

 

 

 

ІV.Повідомлення теми та мети уроку.

1. Наш дивний світ –

такий, як казка.

Тож бережи його, будь ласка.

  - Перед вами павутинка зі складів. Поєднуючи їх, прочитайте слова, що стануть темою нашого уроку.

                                    Де                                     ро

                      ре                                 вце                                     ду.

2. Щоб краще зрозуміти про що буде йти мова послухайте уривок з пісні «Родина...».

- Про що йдеться в пісні?

- Яка головна думка пісні?

- То як ви розумієте тему « Деревце роду»?(...).

 

3.Вступна бесіда.

- Кожен із нас живе в своїй родині серед близьких і дорогих людей. Тато, мама, діти — це родина. Дід, баба, дядько, тітка, дядькові і тітчині діти – рідня. А вся рідня, теперішня і давнішня, — це рід. Рід до роду — то народ. Від любові до своєї родини починається велика любов до свого народу, до своєї землі.

- З давніх-давен велику сім'ю порівнювали з великим деревом, яке міцно тримається за землю своїм корінням, а гілками тягнеться до неба, до сонця. Чим грубший і вищий стовбур, тим старовинніший рід. Нижні гілки — це лінія дідусів та бабусь; трохи вище розмістилися батьки: тато і мама, а також дядьки, тітки. На найвищих тоненьких гілочках прикріпилися брати і сестри.

3.Вправа з пальцями.

Оцей пальчик — наш дідусь,

Оцей пальчик — баба.

Оцей пальчик — наш татусь,

 Оцей пальчик — мама.

А цей пальчик — буду я! От і вся моя сім'я!

 

 

4. Робота з виставкою книг.,

- Які з книг, що є на виставці, ви читали?

- Які книги вам сподобались?

-Якою б книжкою ви доповнили виставку?

- За заголовком книги (вчитель пропонує або учень вибирає) здогадатись про її зміст.

 

V.Робота над віршем Н. Кир'ян «Деревце роду».

—  Прочитайте вірш.

—  Про що в ньому йдеться? (Про те, що кожна родина в країні плекає деревце.)

—  Які саме деревця садять і вирощують люди? (Вишні, яблуні, дуби, горіхи.)

—  Чи знаєте ви, коли зазвичай висаджують дерева біля батьківського порога? (Коли народжується дитина.)

—  Навіщо висаджують дерева? Дайте відповідь словами вірша. («Щоб квітла Україна...»)

—  Чи тільки квітом дерев квітне Україна, чи тільки за ви­рощені дерева дякує вона? (Ні, Україна квітне дітьми й дякує за дорослих людей.)

-— Для чого потрібно плекати деревце? («Для того, щоб прикрасити свій батьківський поріг.»)

—  У чиїй родині існує таке деревце роду? Розкажіть, воно з'явилося, як за ним доглядають

V. ПРОЕКТ 1:  «Моє родовідне дерево».Діти отримують завдання заздалегідь.

    

 

 

Намалюй своє родовідне дерево(роботу можна доповнити фотографіями із сімейного альбому).

План-інструкція проекту

1.  Розглянь сімейний альбом. Розпитай батьків про свою родину. 

2.  Намалюй на великому аркуші паперу дерево: коріння – це твої дідусі і бабусі, гілки – це їхні діти , листочки – це ти і твої братики чи сестрички.

Отже на «корінні»  -  наклей фотографії дідусів і бабусь, на гілках - фотографії твоїх дядьків і тіток, а також тата і мами., а на верхівці на листі – фото твоє власне

і фото твоєї рідної сестри(сестер) чи брата(братів)

3.  Оформи титульну сторінку.  

4. Склади й запиши у зошит з читання невелику розповідь про свою родину.            

Перевірка проектів, зачитування розповідей учнями про родину.

VІ. Робота над віршем Марійки Шдгірянки «Моя мама»

—  Прочитайте вірш. Кому він присвячений? (Мамі.)

—  Яке ставлення матері до дитини змальовано у вірші? (Любов, ніжність, ласку.)

— Із чим порівнює поетеса маму? (З ясним сонцем, легким вітерцем, молоденькою ягідочкою, крилами, ангелами, що несуть урай.)

—  Із ким ви можете порівняти свою матусю?

—  Які слова вона вам говорить?

—  Які ласкаві слова ви говорите мамі?

 

 

 

—  Знайдіть слова, за­стосовані автором, щоб описати, що йому снилося, а що було насправді.

VІІ .Фізкультхвилинка.         

VІІІ. Робота над італійською легендою «Багатій і бідняк»

1. Читання легенди.

а) 1об. «ланцюжком».

б) 2об. «луною».

в) 3об. «Вовк і заєць».

г) 4об. «Хвости».

2. Аналіз прочитаного.

—  Хто є головними героями легенди? (Два хлопчики.)

—  Чим відрізнялися хлопчики один від одного? (Старший був багато вбраний, на меншому була латана сорочка.)

—  Що викликало захоплення багато —  Чим був засмучений менший? (Тим, що його чуб був не із справжнього золота, бо інакше його мамі не довелося б тяжко

працювати.)

—  Які слова малого викликали ще більше захоплення спів­розмовника? (Про те, що в нього б мама.)

—  Які відносини були між мамою й біднішим хлопчиком? і (Вони любили, поважали, турбувалися одне про одного.)

—  Чому старший хлопчик зітхнув? (Бо в нього мами не було.)

—  Чому менший хлопчик заплакав, назвавши старшого біднішим за себе, адже в останнього було все, що йому за­манеться? (У нього не було найголовнішого — уваги, любові,ніжності, мами.)

—  Кого з хлопчиків можна назвати дійсно багатим, а ко­го — бідним?

—  Чого вчить ця легенда? (Любити батьків, осявати свокм любов'ю життя інших.)го хлопчика? (Золотий чуб меншого хлопчика.)

 

 

 

3. Переказ легенди за малюнками.

Робота в групах.

—  Хто з вас вважає себе багатим?

ІХ. Робота над віршем Е. Саталкіної «Обійми дідуся»

—  Прочитайте вірш.

—  Про кого йдеться у вірші? (Про дідуся й онуку.)

—  Чого засоромилася онука? (Того, що в дідуся брудні руки.)

—  Чим дідусь забруднив руки? (Роботою, війною.)

—  Чому онука мала вибачитися перед дідусем? (Тому, що вона образила дідуся.)

—  Як слід ставитися до старших у сім'ї?

—  Що ви можете розказати про своїх дідуся й бабусю?

—  Які стосунки між дідусями й бабусями та вами у ваших родинах?

Х. Робота над твором В. Сухомлинського «Народився братика

—  Прочитайте оповідання « мовчки».

—  Про яку подію йдеться у творі? (Про народження бра­тика в дівчинки Оленки.)

—  Що відчувала Оленка, дізнавшись про народження бра­тика? (Радість.)

—  Яке почуття виникло в Оленки, коли вона побачи­ла маму, що вночі схилилася над колисочкою брата? (За­здрість.)

—  Чому вона засмутилася? (Бо подумала, що мама вже не любитиме її так, як раніше.)

—  Що порадила Оленці мама у відповідь на такі її слова? (Щоб спитала в Сонця, як воно ділить тепло між людьми.)

—  Як же Сонце ділить тепло між людьми? Прочитайте. («Для кожної людини все моє тепло».)

—  Як ви гадаєте, чому мама дала Оленці "таку пораду? (Бо хотіла, щоб та зрозуміла: мамина любов не ділиться між дітьми, а вся, без залишку віддається кожному з них.)

 

 

—  Чи була в когось із вас подібна ситуація? Що ви від­чували? Як повелися ваші батьки? Що вони вам сказали?

ХІ. Підсумок уроку.

• Про що ми говорили на уроці?
•  Як повинні жити усі члени родини?
•  Це дуже важливо, щоб сім'я, родина була згуртованою, дружною, міцною. Бо сильна сім'я, родина, рід — це міцна держава. У кожного з нас є своя родина. І якщо складемо всі родини — це весь український народ, вся Україна.

. 

Родина, родина — від батька до сина,  

Від матері — доні добро передай.

Родина, родина — це вся Україна

З глибоким корінням, з високим гіллям.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Самоаналіз

уроку позакласного читання

проведеного в 2-А класі

вчителем Глушаницею Оксаною Іванівною

11.02.15 року

Тема уроку. Деревце роду.

Мета:

1.Працювати над удосконаленням техніки читання; формувати навич­ки правильного виразного читання; навчати аналізувати прочитані твори, виділяти в творі головну думку; збагачувати словниковий запас учнів; вчити дітей слухати співбесідника й висловлювати свою думку.

2. Ознайомити із символами роду, родинними традиціями; розширити знання учнів про  свій рід; розвивати образне мислення; розкрити значимість сім'ї у житті людини.

3.Виховувати любов до родини, повагу до старших членів сім’ї, почуття відповідальності за свої вчинки, чуйність, доброту, людяність, бажання наслідувати кращі зразки пове­дінки членів сім'ї.

Навчальні цілі:

- учень виявляє в тексті незрозумілі слова, користується виносками; виявляє розуміння цілісного змісту твору;

- правильно інтонує кінець речення, регулює темп читання, силу голосу;

відповідає на питання, щодо змісту твору;

- пояснює зображувальні можливості художнього слова як засобу створення

художнього образу;

- розрізняє найпростіші жанрові особливості малих фольклорних форм , а також літературних форм (оповідання, вірш);

- виявляє практично ознаки віршованого тексту;

- розрізняє вірші за емоційним забарвленням;

 

 

 

- уміє знаходити у тексті найважливіші слова, речення, уміє визначати основну думку окремих абзаців і тексту загалом;

 - добирає заголовки до частин тексту;

- розуміє роль заголовка у сприйманні тексту;

- переказує текст за малюнками, працюючи у групі;

- уміє висловити елементарні оцінні судження прочитаних творів.

Тип уроку: інтерактивний , застосування знань, умінь і навичок.

 

В 2-А класі 19 учнів. 8 дівчаток й 11 хлопчиків.За результатами тестування 3 учнів мають високий рівень розумового розвитку, 7 учнів мають достатній, 9-середній. Завдання добирались з урахуванням вікових особливостей та індивідуальних можливостей розумового розвитку учнів.

На початку уроку використала прийом психологічного та емоційного настрою на розумову роботу.

Урок будувала на принципах:

-    диференціації;

-    створення ситуації успіху;

-    принципі діалогу.

Формування освітнього продукту здійснювала завдяки таких методів і прийомів:

-    науковості;

-    наочності;

-    послідовності;

-    доступності.

При структурі уроку використала такі інтерактивні технології:

-    кооперативного навчання (робота в групах);

-    метод придумування;

-    метод емпатії;

 

 

-    метод взаємо навчання;

-    метод рефлексії.

Для ефективності засвоєння нових знань використовувала попередній набутий досвід виділення суттєвого, порівняння співставлення. Протягом усіх уроків читання намагаюсь реалізувати програму інтелектуального та різнорівневого навчання учнів.

Завдання уроку - виконано, мета - досягнута.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №6

Виховний захід : «Живи добріше, будеш всім миліше»

Вчитель: Глушаниця О.І.

Клас: 3-А

Час проведення: 19.02.16р. , 2 урок

Місце проведення: класна кімната(24каб.)

Мета:

продовжувати роботу над згуртуванням  учнівського коллективу;

вчити «творити» добро через добрі справи, оволодівати  мистецтвом спілкування та навичками взаємодопомоги;  

розвивати  розвивати уявлення про такі поняття моралі, як доброта, чуйність, уважність, доброзичливість, співчуття; допомагати учням усвідомити, що добро, радість потрібно кожній людині; пробуджувати у дітей щирий інтерес  до всього морального, корисного; 

виховувати прагнення творити добро, цінувати його, бути патріотами своєї країни, роботи добро та добрі вчинки, прагнення співчуття до ближніх, бажання робити людей щасливими.

Форма проведення : виховна година

Тривалість : – 45хв.

 

 

Хід уроку:

І. Організаційний момент.    

 

ІІ. Оголошення теми уроку.

• Запрошую всіх присутніх долучитися до нашої подорожі країною Доброти! А розпочати я хочу з загадки: «Що то за штука, що день і ніч стука?»

 

• Багато хто з вас подумав, що це - годинник, але з часом він може зламатися, а поставте свої пальчики на зап’ястя так, як ви вимірюєте тиск і ви відчуєте як стукає серце…(презентація) . Воно чуйне, бо відчуває ваші клопоти, переживання, турботи, і коли ви хвилюєтесь воно стукає частіше, а в стані спокою- повільніше. Ви реагуєте по різному  на складні ситуації, і зовні можна цього не помітити, але ваше серце все відчуває…

 

•  У народі кажуть, коли народ­жується дитина, Бог запалює на небі нову зірку і посилає до дитини ангела - охоронця. У вісні ангел цілує ди­тину тричі: в голову - аби вона зрос­тала розумною; в личко — щоб була красивою; в груди - аби здоров'я, любов та доброта вселилися в її тіло, серце та душу.
• В країні “Доброти” ми з вами більше дізнаємось про цю таємничу землю. Що таке доброта? Що ховається за цим словом? Яка схованка людської душі відкривається цим ключем?

  ІІІ. Основна частина.

1. Зупинка «Народної мудрості»

Для цього нам потрібно із фраз, записаних на картках, скласти прислів'я про добро.

(дітям надані картки з прислів'ями, їх потрібно  зібрати правильно до купи , тобто приєднати другу половину прислів'я до першої).

Гра “Збери до купи прислів'я”.

Хто любить добрі справи,            тому й життя миле.

Роби іншим добро -                        будеш і сам без лиха.

Хто любить лише себе,                того люди не люблять.

Від теплого слова                           і лід розмерзає.

Добро творити -                           себе веселити.

Погано тому,                                  хто добра не творить нікому.

З добрим дружись,                        а лихих стережись.

Добре слово лікує -                         зле калічить.

У кого є злість,                              той своє серце їсть.

                 Шануй людей-                                 і тебе будуть шанувати.

( Діти, розділившись на — 2 групи,  виконують завдання й озвучують).

• Молодці, упорались з цим завданням. Ідемо далі.

2. Площа «Легенда …»

- Жила-була на землі дівчина, яку звали Любов. Невесело було їй жити на світі без подружки. Ось вона і звернулася до сивого, старого чарівника, який прожив вже більше 100 років:

- Допоможіть мені, дідусю, вибрати подружку, щоб я могла дружити з нею все своє життя.

 Подумав чарівник і сказав:

• Приходь до мене завтра вранці, коли заспівають перші пташки і роса ще не зійде

  Вранці, коли яскраве сонечко освітило землю, прийшла любов  на призначене місце і побачила: стоять п’ять прекрасних дівчат.

- Ось вибирай, - сказав чарівник.- Одну звати Радість, іншу – Вдача, третю – Краса, четверту – Печаль, п’яту – Доброта.

-Всі вони прекрасні, - сказала Любов. – Не знаю, кого і вибрати…

-Твоя правда,-відповів чарівник, - вони усі хороші, і ти в житті ще зустрінешся з ними, а можливо, і дружитимеш, але вибери одну з них. Вона і буде тобі подругою на все життя.

   Підійшла Любов до дівчат поближче і подивилася  в очі кожній. Вона задумалася, а потім підійшла до дівчини Доброти і простягла їй руку…

 

• - А кого вибрали б ви? Чому, на вашу думку, Любов зупинила свій вибір саме на Доброті? Що ж означають слова «добро» та «доброта», «милосердя»? Дати відповідь на ці запитання нам допоможуть  тлумачі. Надаємо їм слово.

 

3. Вулиця «Тлумачів»

Добро- це усе позитивне в житті людини, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям, благо, позитив; протилежне – лихо, зло.

Доброта- чутливе ставлення до людей, привітність, ласка, прихильність.

Милосердя- добре, співчутливе ставлення до когось.

 

4.  Станція «Роздумів».

                                          Гра «Якщо ти добра людина, то повинен …»
 

 • Робити комусь зле, якщо цього ніхто не бачить.
• Допомагати мамі мити посуд.
• Не вмиватися.
• Берегти рідну природу та охороняти її.
• Шанувати працю інших людей.
• Галасувати, коли хтось відпочиває.
• Бути вихованою, стриманою.
• Обманювати, сваритися, хвалитися.
• Насміхатися з чужого горя.
• Добре вчитися, багато читати.
• Не слухати батьків.
• Ділитися тим, що в тебе є.
• Ображати інших.
• Спати на уроках.
• Красти.
• Захищати слабшого.
• Допомагати друзям у біді.

 

                                             Гра «Добрі і погані вчинки»  
 

• Допомагати мамі мити посуд.
• Робити комусь зле, якщо він цього не бачить.
• Не вмиватися.
• Берегти рідну природу та охороняти її.
• Шанувати працю інших людей.
• Галасувати, коли хтось відпочиває.
• Бути виховано, стриманою дитиною.
• Обманювати, хвалитися.
• Насміхатися з чужого горя.
 

• Добре вчитися, багато читати.
• Не слухати батьків.
• Допомагати друзям у біді.
• Ділитися тим, що є в тебе.
• Ображати інших.
• Захищати слабкого.
• Спати на уроках.
• Красти.
• Любити своїх батьків.
• Ображати тварин.
• Сваритися

                      

 

5. «Жителі міста Доброти»

• Сьогодні ми з вами потрапили до міста Доброти. Жителі  цього міста: Щирість, Співчуття, Людяність, Щедрість, Повага, Милосердя, Чуйність, Доброзичливість, дадуть вам кілька уроків доброти. Кажуть, що весь світ стоїть добром людського серця. Злі, недобрі почуття- пригнічують та нівечать наші душі. А доброта творить, відроджує, лікує.

 

У цьому місті – скрізь веселий сміх,

І чути гомін дітвори усюди

Адже творити добрі справи-це не гріх,

І дяка від усіх людей вам буде!

 

Ти озирнись: довкола квіти й трави

Чекають сонечка промінчика ясного.

Отак від нас нехай виходить доброта,

Як промінь сонця весняного!

 

 

У цьому місті кожен другу рад,

У цьому місті ні образ, ні смутку.

Добро і мир шикуються у ряд,

Щоб були добрими у всіх стосунки.

 

Давайте разом будем мандрувати

   У світ добра, і злагоди, і миру.

   Давайте всім заповідать:

  «Робіть  життя своє щасливим!»

 

 

Живемо ми весело і товаришуємо.

Нам не притаманні заздрість і образи.

Як погане слово випадково чуємо-

Ми його із класу женемо відразу!

 

Місця тут нема вам, ледарі й нероби,

Ні брехні, ні плітки ви тут не почуєте!

Доброта і лагідність- це нам до вподоби,

Намагаємось бути добрими та чуйними!

 

 

 

 

- То що ж таке доброта? З чим можна порівняти  доброту? (Із  сонечком, бо від доброти, як від сонечка, стає тепліше).

 

- Є таке прислівʼя: «Доброта, що сонце».От і в нашій подорожі нам допоможе сонечко. Воно своїм промінчиком вказуватиме нам шлях і зігріє у важку хвилину.

 

 

6. Станція «Чим я зігріваю людей?» (дидиктична гра)

Дотепністю; розумінням; турботою; ніжністю; добротою; надією; повагою; людяністю; мудрістю (На дошці вивішується сонечко і прикріплюються промінчики-долоньки)

 

7. Вулиця «Добрі  вчинки»

1) Інсценізація вірша

Хлопчина вбіг із двору в хату,

До тата голосно гука:

-А я провідав у лікарні

Свого найкращого дружка.

Тож правда, тату,я-чутливий

І маю серце золоте?

Замисливсь тато на хвилину

І так сказав йому на те:

-Коли тебе в тяжку годину

Людина виручить з біди,-

Про це добро, аж поки віку,

Ти, синку, памятай завжди.

Коли ж людині щиросердно

Ти сам зробив добро колись,-

Про це забудь, аж поки віку,

Мовчи й нікому не хвались!

2)Обговорення малюнків учнів «Добрий вчинок».

 

8. Провулок «Некультурних хазяїв» (інсценізація вірша)

- Добрі слова -  це те, з чого починається ввічливість та вихованість, що є складовою частиною доброти. І ми пропонуємо вашій увазі історію про неввічливих хазяїв.

Некультурні хазяї

Із гостини по сніжку 

Хлопчики вертались

А товариш запитав:

-Як вам гостювалось?

Та нічого, все, як слід…

-Тільки бачиш, друже,

В тому домі хазяї

Некультурні дуже,

Просто нехороші.

У прихожій не зняли з нас вони колоші.

Навіть з наших кожушин

Снігу не струсили,

То ми так, як увійшли,

І до столу сіли.

 

- То хто ж некультурно себе повів? Що стосується проявів доброти, чемності, ввічливості, то український народ у цьому плані дуже спостережливий.

8. Зупинка «Добрим будь…»(пісня «Доброта»)
9. Станція «Допомоги»

• Що таке допомога? В чому вона проявляється? Про  це ми зараз поговоримо.

 

 

Сценка «Допоміг»
- Іванку, агов! 
- Агов. 
- Тебе я знайшов? 
- Знайшов. 
- Ти погріб копав? 
- Копав. 
- У яму упав? 
- Упав. 
- Давно ти упав? 
- Давно. 
- Куди ти упав? 
- На дно. 
- А що там на дні? 
- Струмок. 
- А що в глибині? 
- Пісок.

- Каміння нема?

- Нема. 
- А холод пройма? 
- Пройма. 
- Нагору спішиш? 
- Спішу. 
- Лежиш чи сидиш? 
- Сиджу. 
- І нудно сидіть? 
- Ага. 
- Що в тебе болить? 
- Нога. 
- Драбину чекав? 
- Чекав. 
- На поміч гукав? 
- Гукав. 
- То, кажеш, сидиш? 
- Сиджу. 
- Посидь…Я гулять біжу! 

 

 

- Чи правильно вчинив хлопчик?

- Шановні діти!Нехай девізом вашого життя стануть слова О.Довженка:

«Життя коротке, поспішайте  творити добро!»

 

1-й учень

Не економте доброти.

Не бережіть її на завтра,

Не бійтесь власно проказати

Своє «люблю», своє «прости».

2-й учень

Не економте доброти-

Її примноживши, віддавши.

Добро- то не «моє», а «наше»:

Йому застою не знести.

3-й учень

Бо та невчасна доброта,

Ота рука про людське око,-

Вона ще може не жартовність,

Але уже не доброта.

 

4-й учень

Вона уже –та сіра тінь,

Та проміжна байдужа смуга,

В якій холоне погляд друга,

І опадає пил століть.

 

5-й учень

Не економте доброти:

Не вірте, що у світі дужі.

Вони-цинічні та байдужі.

Ці переможці без мети.

6-й учень

Нехай у нас завжди болить

Людська душа, як вир глибока,

Стражденна доброта, не жорстока:

Сама весна, сама блакить.

 

 

                              

 

-Дитячий світ-це особливий світ.Усім зрозуміло, що ви, діти, корис туєтесь благами, створеними іншими людьми.Люди дають вам щастя дитинства, платіть їм за це добром, бо життя не змінить уже ніяке диво, за винятком лише дива доброти.

- Хай же кожен із вас стане людиною з чистою душею і добрим серцем!

ІV. Заключна частина.

- Знаючи ситуацію в нашій країні на сході, ми запишимо на листочках наші слова підтримки та побажання якою ми хочемо бачити нашу Україну і прикріпимо їх до голуба, який символізує мир та добро  і будемо сподіватись, що невдовзі такий голуб прилетить на нашу землю і принесе на своїх крилах мир та доброту.

• Запамятайте такі слова «Людина живе лише один раз, і так хочеться залишити доб-

    рий слід на згадку про себе. І щоб не сталося у житті у кожного з вас, завжди памятай-

    те, що ви  живите на планеті Земля і носите імя Людина. А людина починається з добра.

    Творити добро- значить бути щасливим». Я бажаю стати вам справжніми творцями

    своєї долі, людьми, які вміють оцінювати свої і чужі погляди. Отже, я бажаю собі і

    вам всім щастя.

V. Підсумки.

    Пісня « Моє ім'я Батьківщина…»

Учень:Зупинюся на дорозі, озирнусь навколо,

Побачу рідний дім у злагоді і мирі,

Розправлю плечі, наберу повітря,

Та вільно крикну: «Слава Україні!

 

Не забувай ні на хвилину

Свого призначення, Людино!

Бо якщо станеш забувати,

То будеш ти нічим ставати!

 

 

 

Учень:

То ж сіймо добро,

Даруймо любов,

Щоб в нашім житті

Лиш добрі плоди

  Господь віднайшов

 

 

 

Самоаналіз виховної години

проведеної у 3-А класі

Томаківської ЗОШ№1

вчителем Глушаницею О.І.

Тема виховної години :  «Живи добріше, будеш всім миліше»

Мета: продовжувати роботу над згуртуванням  учнівського коллективу;

вчити «творити» добро через добрі справи, оволодівати  мистецтвом спілкування та навичками взаємодопомоги;  

розвивати  розвивати уявлення про такі поняття моралі, як доброта, чуйність, уважність, доброзичливість, співчуття; допомагати учням усвідомити, що добро, радість потрібно кожній людині; пробуджувати у дітей щирий інтерес  до всього морального, корисного; 

виховувати прагнення творити добро, цінувати його, бути патріотами своєї країни, роботи добро та добрі вчинки, прагнення співчуття до ближніх, бажання робити людей щасливими.

 У 3-А класі 19 учнів. Форма проведення виховного заходу – виховна година. Метою заходу було згуртувати учнівський колектив, вчити роботи добро та добрі вчинки.

Підготовча робота:
- вивчення і відбір матеріалу для проведення виховної години;
- створення презентації «Живи добріше, будеш всім миліше»;
- розучування з дітьми тематичних пісень;
На занятті були використані наступні методи:
-словесні
-наочні
-практичні
              Для зняття зайвої напруги, хвилювання і настрою дітей на сприйняття матеріалу  виховну  годину було  розпочато з загадки й поступовим підведенням учнів до теми виховної години. 

             На етапі введення в тему були використані такі прийоми як: постановка проблеми й опора на наявний досвід учнів.
            Для реалізації поставлених завдань в основній частині виховної години використовувалися:

 

 

- гра “Збери до купи прислів'я”;

- гра «Якщо ти добра людина, то повинен …»;

- обговорення малюнків учнів «Добрий вчинок»;

-інсценізація тематичних віршів;

 - словникова робота (роз'яснення значення слова доброта і т.д.);
- підведення   учнів до самостійних висновків, встановлення причинно-наслідкових зв'язків;
- зміна видів діяльності;
- використання ІКТ;
                     Цільові установки, постановка доступної  мети дозволили вихованцям успішно справлятися із завданнями, а підведення підсумків кожного етапу роботи стимулювали дітей і спонукали до подальших дій;
                    Рефлексія (діти самі оцінили те, як вони засвоїли що таке доброта, у чому проявляється доброта, які правила доброти треба виконувати, щоб тебе могли назвати доброю людиною).
                Завдання, поставлені на виховній  годині -  виконані. Діти на занятті були активні, працювали з бажанням дізнатися нове. Бездіяльних, що не включилися в роботу вихованців на занятті не було, так як в повній мірі використовувався індивідуальний і диференційований підхід до їх розвитку , застосовувалися різні методи і прийоми.
                      Протягом всього заняття пропонувалися різноманітні види роботи, включалися всі аналізатори (слуховий, зоровий, тактильний), підтримувалися комфортний психологічний клімат і стан успіху.