Осінь у Львові
Всіх друзів щирих разом тут зібрала.
Її стрічаєм з танцями, піснями
Зі стиглими і ласими плодами.
Така бува лиш в нашому краю
Цю щедру землю, що добро приносить,
Я ніжно усім серденьком люблю.
Холодок вже повіва.
Засихає та жовтіє
На узліссі вся трава
Вицвіта міжхмарна просинь,
В край наш з дальньої дороги
Завітала пізня осінь.
Під пеньки грибів спнула,
Розтрусила кошик глоду –
Ти не їв такого зроду!
Наллється соком виноград
І спілі яблука ренет
Коли огляне баштани –
Надмуться гордо кавуни.
І запишається в хустках
Товста капуста на грядках.
В різнобарвнім хороводі
З вітром лагідно кружляє,
Потім тихо спочиває.
Гасить ніжні барви літа.
Дощем рясно поливає
Нас гуляти не пускає.
З чарівним пензлем у руках –
Все розмалює на путі;
Берези стануть золоті!
І ми уклінно просим: -
Заходь у гості щедра осінь!
Золоте волосся розплела над містом.
Кольорові фарби вийняла з кишені
І малює осінь жовтим по зеленім.
Осінь. Здогадатись можна в парку по деревах,
Є червона фарба, є в мене рожева
Я відтінків безліч у корзині маю
Зараз я із вами в танку закружляю.
По листочках тихо пензликом водила
Каштани пожовкли, червоніють клени,
Тільки дуб столітній ще стоїть зелений.
В туман закуталась вона і дощиком моросить.
І ще не віриться мені, що містом ходить осінь
Та рано – вранці на вікні вже дощик мокроносий
І Львовом бродить осінь
Вона всміхається мені
І в гості мене просить.
Ідуть дощі, та хто на це зважає,
Для нас погоди кращої нема,
Бо кожен парасольку гарну має.
Звідки в нього ця краса, я й сама дивуюсь.
Йду я вулицями Львова й посміхаюсь до людей
Я щаслива, й казка щира виривається з грудей.
Гарбузова родина:
Підкрутив зелений вус,
По городу походжає,
Собі пару вибирає.
Морква косу розчесала,
Гарбузові проспівала.
Морква. Ой, гарбузе – Гарбузоньку,
Візми мене – дівчиноньку!
Я струнка і кучерява,
Буду я тобі за пару.
Гарбуз. Ні! Морквиця негодиться,
Бо худа і жовтолиця
Та ще хвалиться собою
І пишається красою.
Морква. Не худа я, а струнка!
Йду за пана Буряка!
Картопля. Ой, гарбузе – Гарбузоньку,
Візми мене – дівчиноньку!
Я хазяйка працьовита,
У роботі дуже спритна.
Гарбуз. Подивись на себе мила!
Личко ти давно не мила,
Ходиш в платтячку брудному,
Не потрібна ти нікому.
Картопля. Як тобі я не така,
То піду за Часника!
Капустина. Ой, гарбузе – Гарбузоньку,
Візми мене – дівчиноньку!
Я заможна господиня
Хусточок є повна скриня.
Гарбуз. Не візьму тебе до хати
Бо не любиш працювати
Лиш одну роботу маєш
Кожен день хустки міняєш.
Капустина. А капусточка сміється
Помідор круг мене в’ється!
Цибуля. Ой, гарбузе – Гарбузоньку,
Візми мене – дівчиноньку!
Буду тебе лікувати
Всю родину доглядати!
Гарбуз. Не візьму я Цибулину
Навіть на одну хвилину!
Зла вона і язиката,
Буде мене допікати.
Цибуля. Як тобі я не така,
То піду до огірка!
Диня. Ой, гарбузе – Гарбузоньку,
Візми мене – дівчиноньку!
Золотиста я і гожа
І на тебе трішки схожа.
Гарбуз. Обійшов город не марно
Подругу знайшов я гарну.
Буде в мене господиня,
Золотиста кругла диня!
Ой, чудова господиня, моя жінка смачна диня!
Може ми танок утнемо? Отож зараз і почнем.
Я горжусь, що рідне місто таке гарне і прекрасне.
Тож красуйся, рідне місто, любе місто – древній Львове
Моя пісне, моя доле, моя радосте й любове.
Хлопці й дівчатат всі гонорові
Люблять забави, сміхи і жарти,
Як заспівають – слухати варто.
То аж у Києві люди почують,
А ще як вдягнуть собі капелюхи,
Так, що не видно ні носа, ні вуха.
Я не знаю, що було би, якби Львова не було.
Як спитаються цікаві, хто я, звідки, де мій дім?
Не задумуючись навіть, я – львів’янка – відповім.
Зразу видно – панночка зі Львова.
І люди спішать у мандрівку по Львову,
До праці, до школи, на ярмарок
Всіх кличе в дорогу невтомний дзвіночок.
Довкола лунає його «Дзень – дзелень»-
Так весело Львів починає свій день.
Де ж ти, Осінь забарилась?
Чом не йдеш нас привітати?
Осінь. Моя сукня загубилась –
Треба нині відшукати!
Може, вітром і дощами
Занесло десь.
На святковий Ярмарок.
Тож поїхали із нами…
Краму там!.. Із краю в край
Золоті лежать сувої –
Який хочеш вибирай!
Господарі й гості – глядіть не минайте!
На ярмарок прошу – гуртом, поодинці,
Чекають на вас тут гостинці!
Є чим дивуватись і є що придбати.
Тут щедрі дарунки із саду й городу.
Тут пісня і жарти усім в нагороду.
Барвисті стрічки, рушники вишивані.
Поливаний посуд – збанки і горнятка
Сопілки – хлоп’яткам, намисто – дівчаткам.
Та, звичайно, вкрадемо!
Тож дивіться, не дрімайте,
За товаром наглядайте.
Гарні хлопці – молодці
І як щось не так лежить –
То відразу знкне вмить!
До товару придивляйтесь
Усміхайтеся, жартуйте,
І потрібне все купуйте!
Можете всього придбати.
Овочі, зерно і фрукти,
Хліб, та різні ще продукти:
І поливане горнятко
І корову, і коня –
Це не купите щодня!
Бо тепер як не кажіть без реклами важко жити!
Купуйте, купуйте усі бараболю,
Варіть її, смажте із сіллю, без солі.
Картопля, як хліб – вона всіх нагодує!
Беріть помідори, вони пречудові
До вашого столу хоч зараз готові!
Він всякі мікроби вогнем випікає!
Які до смаку такі вибирайте!
Сортів тут багато усі вони різні.
Ось яблука ранні, ось яблука пізні!
Краса ж бо яка – підійдіть, подивіться!
Яка ж це робота, яке вишиваня!
Квітковий розмай і калини зітхання!
Оця вишиванка пасує дівчаткам!
Для вас гаптували хороші майстрині
Оці пояси і червоні та сині!
Беріть цей рушник не минайте сестрички,
Утретесь й рум’янець не зійде із личка!
Буде свіжа хлібина на вашому столі!
А також бублики біленькі та кругленькі, вигнуті красиво!
У малечі викликають усмішку щасливу!
Будуть дівчаткам спіднички чудові!
Купіть собі черевики, самі чують де музики.
Самі в коло ідуть ваші ніжки ведуть!
Осінь ярмарком іде..
Скрізь все роздивляється,
Одним – посміхається,
Іншим – уклоняється,
Біля цих – спиняється…
Осінь. Скрізь я, людоньки, ходила,
Та нічого не купила!
Краму різного багато,
А де ж сукню відшукати?
Та чи ми не козацької вдачі?
То давайте ж усі попрацюємо
Й сукню Осені подаруємо!
І робота закипіла:
Все – все – все, що люди мали,
Осені подарували!
В новій сукні Осінь вийшла!
Осінь. Дякую вам, добрі люди!
Я ніколи не забуду
Піклування ваше щире.
В злагоді живіть і мирі!
Хочу вас я привітати,
Бо у мене нині – свято!
Одні продавали, інші – купували,
Співали, сміялися та й жартували,
Здоров’я і щастя ще вам не бажали.
не облишали жодної хати,
щоб в кожну оселю завітала пісня і гарний настрій.
Слова найперші вимовляв за татом
Сміявся, плакав, Львів – це мій початок
І де б не був я, серцем полум’яним
Скажу по правді, я – малий львів’янин
Хочу радо усіх привітати
І щастя міцного вам тут побажати.
1