Сценарій свята "Осінні фантазії"

 

 

 

Захід підготували:

Панкова Г.П.,

класний керівник ,

Бондаренко І.В., 

вчитель музичного мистецтва.

 

 

 

 

 

Осінні фантазії.

Дійові особи:

1. Осінь
2. Лісовичок.
3. Білочка
4. Зайчик
5. Їжачок.
6. Садівники.
7. Хлібороби.
8. Працівники городів
9. Легенда (сценка): Ая, мама, тато, друзі.
10. Сценка «Деркач»: ведучі, Кріт, Деркач.
11. Дівчата, Соломійка.
12. Хлопці.
13. Ведучі.

Ведучій 1.

Добрий  день, вам, добрі люди!

Хай вам щастя  - доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий – довгий вік.

Ведучій 2.

Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

І за давньою українською традицією, приміть, будь ласка, від колективу 4 -Б-касу  хліб та сіль, на мир, на щастя , на добро.

Ведучій 3.

Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші батьки, з повір’я, по якому  ми бігали, з села чи міст , з України, де ми народились. А Україна – це наша Батьківщина.

Пісня «Це моя Україно»

Ведучій 4.

Мій край чудовий – Україно!

 

Тут народились  ти і я.

Тут над ставком верба й калина, чарівна пісня солов′я.

Ведучій 5.

І найдорожче – рідна мова,

Наснагу й силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є.

Ведучій 6.

Сьогодні, 9 листопада, День української писемності  та мови.

Першим до на с приходить слова…З колисковою материнською піснею, тихою, доброю ласкою. «Мама, тато, баба, льоля, киця, жижа», - лепече дитина. Як дивні перші двоскладні слова!

А потім знання зі словесності поширюються. Дитина спинається на ноги, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, квітка, вода., трава...

Ведучій 7.

Ми – українці. Живемо у вільній, незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

Ведучій 8.

Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розвитку та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах в передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Ведучій 9.

Для нас рідна мова – це не тільки дорого спадщина, яка об′єднує в собі народну мудрість, вроблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

 

 

 

 

 

Легенда про виникнення писемності.

Ведучій 1.

Жило на землі плем′я розумних людей. Вміли вони полювати, готувати їжу на вогні. Діти вчилися у батьків.

Ведучій 2.

І жила в цьому племені сім′я: мама, тато і донька Ая. Одного разу пішли тато з Аєю до лісу і вистежили здорового ведмедя. Тато хотів вполювати звіра та списа забув удома. Взяв він тоді шматок кори і намалював листа дружині.

Ведучій 3.

Мама прочитала листа і закричала. Збіглися всі родичі племені. А жінка їм пояснила, що її чоловіка хоче ведмідь з′їсти і показала кожному листа.

Ведучій 4.

Всі схопили зброю і кинулись на допомогу. А мисливець, побачивши озброєних родичів, подумав, що його хочуть вбити і почав тікати. Бігав доки не потрапив по дорозі на старця – мудреця. Почав просити у нього захисту.

Ведучій 5.

 Коли все з′ясувалось, то люди  племені іще довго сміялися. Та старійшини задумались, щоб не було плутанини, вирішили придумати іше письмо. І придумали літери.

Ведучій 6.

Не знали, як назвати всі ці літери, а тут перед ними дівчинка гралась на ім′я Ая. Отож, вирішили, що 1 літеру назвуть А, а останню  буде Я. згодом були названі всі літери.

Ведучій 7.

Так виникло письмо. З того часу люди почали користуватися не лише усним, а й письмовим мовленням.

№1

Як же гарно, чудово, привітно,

Ніби в казці в осіннім гаю.

Клен з березкою золотом квітне,

Я на килимі жовтім стою.

Осінь гріється в теплім промінні,

Усміхається сонцем згори.

І малює картині чарівні

Та міняє щодня кольорі

Про яку це пору (Діти відповідають).

Восени лісову тишину вже не порушує спів жайворонків чи солов′їв, лише чутні сумні наспіви синички, скрекотання білоокої сороки, цвірінькання горобців. Так звучить осінь, і так ї її відчув українській композитор  Яків Степовий, який створив 50 обробок українських народних пісень для хору, солоспіви на слова Т.Шевченка, Івана Франко, Лесі Українки та інших. Яків Степовий – представник української інтелігенції, майстер солоспівів, хоровик творів, автор музичних збірок для дітей. Ми конаємо одну з пісень Я.Степового «Літо минулося»

Пісня «Літо минулося»

Ведучій 10.

Рідна земля…Рідна…Ти кличеш всіх своїх дітей додому, до всього рідного і близького, до теплого і ніжного.. Будучи далеко від дому, людина думає про рідну домівку, про близьких друзів, про пахощі весни і морозну свіжість, про подих вітру серед літа і  теплий дощ восени.  Птахи повертаються додому з далеких південних  країн. Додому, на рідну землю…

Ведучій 11.

Так – так. Рідна земля притягує до себе. Ластівка, звивши гніздо тут,у нас, повертається знову до нього, перезимувавши у теплому краї. У рідному краї вона виведе своїх пташенят, навчать їх літа тати і жити, аж потім відлетить на чужину. І так щороку. Тож не тільки люди, а й тварини носять у своєму сердечну пам′ять і любов до рідної землі.

Сценка «Деркач і Кріт»

Ведучій 1.

З далекого теплого краю повертався на північ, на свою Батьківщину, маленький Деркач.

Ведучій 2.

Це така пташка сіренька.

Ведучій 3.

Йде собі, йде – і раптом зустрічає Крота. Сидить Кріт у норі, й питається Деркачика.

Кріт: Хто ти такий ? Куди йдеш?

Деркач: Я, птах, Деркач, повертаюся на Батьківщину з теплих країв.

Кріт: Чому ж ти не поселишся там, де тепло? Чому ти мандруєш тисячі кілометрів? Ти ж до крові поранив ноги. Щоб тебе кличе на холодну північ?

Деркач: Рідна земля.

Ведучій 2

Все це – наше рідне, близьке серцю і дороге. Дорогі і кущі калини, і польові квіті, і райдуга – веселка, і степи, і ліси.

Ведучій 12.

Українці – веселі люди. Наші пращури любили, та і ми зараз любимо веселі ігри, співи і танці. Багато їх є.

 

Дитячий гурт стоїть розірваним колом, десь за ним сховалась «Подоляночка». Діти співають:

Десь тут була Подоляночка,

Десь тут була молодесенька…

Гравці роблять вигляд, ніби шукають поміж собою «Подоляночку», запитливо поглядають одне на одного, розводять руками тощо.

Тут вона сіла

Тут вона впала.

До землі припала.

На ці слова «Подоляночка» забігає в коло, припадає на одне колінце і схиляє голівку на стулені докупи та піднесені до правого плеча долоні, в яких лежить хусточка.

З останніми словами пісні «Подоляночка» спинається  на ніжки, робить вигляд, ніби вмивається, далі береться в боки й скаче по колу відомими їй танцювальним рухом.

Підбігли до когось із дівчаток, вона обкручується «млиночком» з обраного подружкою, віддає їй хустинку. Нова Подоляночка ховається за колом, і гра починається знову.

Давно вже літо відлетіло

Отак, неначе й не було.

Одразу листя пожовтіло

І десь поділося тепло.

Настала осінь фантастична

Й по небу синьому пливе.

Чарівна, дивна, поетична…

Тепер в ній казочка живе.

Фантазій є у ній багато –

Он в небі диво – кораблі.

Вона до нас прийшла на свято,

Побути в затишку й теплі.

Вона приваблива й красива,

Дарунки людям роздала.

Чарівна, мила і вродлива –

В життя фантазії внесла.

Осінь розташовує до творчості. Яскраве, пофарбоване багато кольором листя та легким смутком, природа наповнена лірикою і різноманітними настроями. Скільки спільних  віршів і музики народжене в ці благодатні дні. Осінні пейзажі знайшли своє відображення в поезії О.Пушкіна, А.Фета, В.Сосюри і Ліни Костенко, музиці П.Чайковського, Антоніо Вівальді, Миколи Лисенко і сучасних композиторів – виконавців. Пісня «Осіння» складена Наталіє Мая, відомою авторкою і композитором. Найціннішим у творчості Н.Май є те, що вона  першою почала активно писати для дітей та молоді українськомовні пісні, що розійшлися по освітніх та культурних закладах України. Н.Май – заслужена артистка України.

Чарівна осінь, ніби казка,

І дивовижні кольори.

Тепленька сонечкова ласка,

Небесна синява згори.

А краєвиди – неймовірні,

Аж просто серце завмира,

Пастельні кольори чарівні

Дарує осені пора.

 ОЗ Н.Мая «Осіння пісня»

(Входять дівчата з кошичками, у яких різні грибочки – муляж. Вони розмовляють між собою.)

1 дівчинка.  Ой, дівчатка, яка краса повсюди, ви тільки погляньте! Справжня осінь – чарівниця!

2 дівчинка.  А то! Дуже гарно. Листочки золоті, багряні, жовті, коричневі, різнокольорові!

3 дівчинка.  Правду кажуть, що осінь на рябому коні їздить, бо вся вона така барвиста.

4 дівчинка.  А позавчора цілий день дощило, а сьогодні і вчора так тепло і сонячно. Люди кажуть: «Восени день блисне, а три кисне…».

5 дівчинка. Ага! В осінній час сім погод у нас – сіє, віє, туманіє, крутить, мете, в′є і зверху ллє.

6 дівчинка.  От і добре, зате сьогодні он скільки грибів назбирали! Послухайте, а де Соломійка поділась?

1 дівчинка. Невже заблукала? Давайте погукаємо. Соломіє! Соломійко! Агов!

(Всі діти гукають. Виходить Соломійка, а в руках у неї два мухомори, вона показує їх дітям).

2 дівчинка. Ти де пропала, нас перелякала! І що ото ти несеш? Це х мухомори!

Соломійка. Я знаю, але ж вони такі красиві, що я не втрималася і зірвала, а через них від вас відстала.

3 дівчинка. А нащо їх зривати, отруйні гриби класти до їстівних не можна, бо всі стануть отруйними.

Соломійка. А я і не кладу, просто вам показати хотіла.

4 дівчинка. І дуже погано, бо це для людей отруйні, а для тварин – це справжнісінькі ліки. Тому їх не требу рвати, збивати, нехай приносять користь тваринам.

5 дівчинка. Ото йди і віднеси їх під кущик, а сама руки вимий.

Соломійка їде, а діти розсідаються на пеньочки. Соломійка  повертається і теж сідає з дівчатками.

6 дівчинка. Дівчата, а давайте про калину заспіваємо і посилимо та відпочинемо. А з нами всі дерева будуть співати.

(Всі співають пісню про калину. )

ОЗ «Зацвіла в долині червона калина»

Дівчата закінчують співати і до них виходять хлопчики з кошичками, у яких горішки.

1 хлопець. Он ви де! А ми думаємо, хто то так співає? А це ви! Ви що, за грибами ходили?

2 хлопець. А ми за горіхами, ось погляньте скільки назбирали!

(Дівчатка встають, підходять з кошичками до хлопців, всі роздивляються, що в кого в кошику.)

3 хлопець. А в лісі так чарівного багато, що ніби в гарній казці побули. Ще дзвоники квітують синювато, а от горіхів скільки ми знайшли!

(До дітей ще підходять дівчатка та хлопчики. Дві дівчинки в бриликах, прикрашених гронами калини і листям з калини, одна дівчинка у віночку з горобини і листя і таким же намистом, хлопчик у брилі, на якому ягоди шипшини.)

1 дівчинка.  Привіт, Ігорю! Як приємно, що ми вас знайшли! А ми по калину ходили. Ось погляньте, яка красива. А вона ще й дуже корисна, від всякої хвороби помічна, простуди лікує, має багато вітамінів!

2 дівчинка. Так, так! А які з неї чай смачні, а пироги! Просто чудо!

3 дівчинка. А я от горобини нарвала, бо калина у нас в саду росте. А от горобина тех. Просто безцінна при лікування різних хвороб. І теж дуже вітамінна, зміцнює імунітет!  У ній вітамінів більше, ніж в лимонах, уявляєте?

Хлопець. А мене  бабуся за шипшиною послала, бо це тех. Непроста ягода! А взимку просто незамінна при простудах. Ото я й нарвав шипшини, щоб була в домі. А сьогодні день такий гарний, сонце аж сміється!

1 дівчинка. А давайте заспіваємо про калину, діти. Ми ж цю пісню всі знаємо!

 (Діти стають в коло, ведуть танок і співають.

2 дівчинка.  Осінь дуже поетична і туманна, і музична. Вся вона, неначе свято, в ній фантазій є багато!

5 дівчинка. Фантазії на кожному кроці, лише осі закрийте і зараз побачите! Ну, заплющте очі щільно – щільно! І до нас прийде казка!

  (Діти заплющують очі, починає грати музика і на сцену виходить дитина в костюмі білочки з кошичком в руках. Діти розплющують очі і дивуються.)

Білочка.

Добридень всім! Цей день у році,

Де є дива на кожнім кроці!

І розуміють всі чудово

Людську й тваринну різну мову,

Я білочка швидка руденька,

Метка, пухнаста і легенька.

Збираю в лісі я горішки,

Гриби смачні і гарні шишки.

В кубельці гарно поскладаю –

Їду на цілу зиму маю!

2 хлопець О! Білочко! Ми теж тобі дамо горішків, щоб у тебе більше було!

2 дівчинка.  А я дам тобі гарненького грибочка. На!.

Білочка. Дякую! Дякую, діти, я така рада, що зустрілась з вами!

 (Білочка стає збоку, розглядає свій кошичок. Грає швидка музика. На сцену вискакує дитина в костюмі зайчика.)

Зайчик.

Я зайчик – побігайчик, стрибайчик і буханчик.

Нічого я не  запасаю, бо й хатки власної не маю.

Я сплю завжди, де доведеться, і їм усе, ну, що, прийдеться.

Я від біди і від тривоги мене рятують довгі ноги.

А взимку я гілки згризаю. Від вовка й лиски утікаю.

 (Зайчик відходить і стає коло Білочки. Грає музика і на сцену виходить Їжачок).

Їжачок.

А я  сіренький їжачок увесь із гострих голочок.

А їжачки усі маленькі і ніжки наші коротенькі.

Кубельце вимощу листочком й згорнуся сам увесь клубочком.

Зимою холодно гуляти, тому я взимку буду спати.

 (Їжачок відходить до Білочки і Зайчика, грає музика і виходить Лісовичко. На його брилі – литочки, шишки, жолуді, горішки, він в полотняному одязі або під колір осіннього лісу).

Лісовичок.

Добридень вам, хороші люди!

Хай мир і щастя з вами буде.

На цім  осіннім гарнім святі

Я дуже хочу вам сказати,

Щоб ви наш ліс оберігали,

На пустирях літи саджали.

Бо ліс хорошу здатність має, він нам повітря очищає,

Дай плоди так, а не за гроші.

Тваринам прихисток дає.

Я – лісовик, я – чарівник,

Про ліс я добре дбати звик!

 (Лісовичок відходить. Грає музика і на сцену виходить Осінь у красивому жовтому вбранні, з вінком з жовтого листя на голові, з квітами…)

Осінь.

Я осінь золота  і ваша мрія,

Хто в добрий час фантазувати вміє,

До того я іду нагарне свято,

Щоб принести вам радості багато.

То ж потанцюймо всі осінній вальс,

Заграй же, музико для нас!

 (Грає музика, діти з Осінню танцюють вальс. На сцену піднімаються хлібороби, садівники і працівники городів.)

Хлібороби.

1. Ми – хлібороби! Кожен день у полі,

Щоб колосився щедро рідний край,

Щоб хліба на столі було в усіх доволі,

Щоб був завжди високий урожай.

2. Щоб ми ніколи не були голодні,

В добрі й достатку вік свій прожили.

Ми щедро хліб вирощуємо сьогодні,

Щоб не голодні – ситі всі були.

3. Прийміть від осені дари оці чудові

В достатку повнім, в радості живіть

І будьте всі щасливі та здорові,

Любо і світло у душі несіть!

Городники

1. А ми з весни до осені в городі,

Вирощували моркву й бурячок,

Картоплю, редьку, що завжди у моді,

Цибулю, огірочки, часничок.

2. Та помідори, й гарбузи пузаті,

Капуста і квасоля, щоб були

Щоб гнулись від їди столи у нашій хаті,

Щоб сила й міць у кожному росли.

3. Прийміть від осені дари оці чудові

В достатку повнім, в радості дивіть.

І будьте всі щасливі та здорові,

Любов і світло у душі несіть.

Садівники.

1. А ми яблука і груші,

Айву і сливи, виноград, як мед!

Щоб сонечком світились ваші душі,

Щоб у житті ви йшли завжди вперед.

2. Щоб кожен день солодкі фрукти їли,

І вітамінні соки всі пили.

І, щоб в житті ніколи не хворіли,

В гармонії з природою жили.

3. Прийміть від осені дари оці чудові

В достатку повнім, в радості живіть.

І будьте щасливі та здорові,

Любо і світло у душі несіть!

17 учень.

А на столах нас фрукти фантастичні

І овочі, і хлібний коровай.

От бурячки червоні симпатичні

І гарбузів великий урожай.

18 учень

Це чари осені, її барвисті шати.

І труд людей, що в цих плодах ожив.

Яких фантазій можна ще шукати,

Трудився кожен на землі, як вмів.

19 учень

А наша золота й крилата

В небесну даль уже кудись пливе.

На диво і фантазію багата,

Ба казка чарівна у ній живе.

20 учень

Тож з нами разом й ви пофантазуйте,

Відчуйте скільки в осені тепла!

І солоденьких бубличків скуштуйте,

Що фантастична осінь принесла.

 (Заключна пісня з танцями «Одна калина»)