Сценарій «Україна під Покровом Богородиці»

Свято «Україна під Покровом Богородиці»

Привітний і світлий наш сонячний дім,
Як радісно й весело жити у нім.
Тут мамина пісня і усмішка тата.
В любові й добрі тут зростають малята.
Дзвінка наша пісня до сонечка лине:
«Мій сонячний дім — це моя Україна!»

У нас сьогодні справжнє  свято.

Гостей  зібралося багато

Традицій скарб ми пригадаєм,

Зі святом Покрови всіх  Вас вітаєм!

 

 Сердечно вітаємо батьків – учасників АТО:

1.

2.

Дорогі наші воїни ! Ви перебували в цьому жахітті війни. Кожної миті хай не похитнеться Ваша віра! Нехай думки будуть чистими, серце палким, дух – незламним, а святе прагнення захистити свою Батьківщину додасть сили і впевненості в перемозі. Нехай береже Вас Господь та захищає наша молитва.

Нехай сьогоднішнє свято «Україна під Покровом Богородиці» буде для Вас подарунком від учнів 3-Б класу.

 

14 жовтня в Україні відзначається одне з найбільших шанованих свят — Покрова Пресвятої Богородиці. Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво і клопотання за нас перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадуємо історичні події далекої Візантійської епохи, з якої походить коріння національного українського свята.

 

Ми до Тебе прибігаєм, Матінко Небесна,

Молимо Тебе, благаєм, спаси, Пречудесна.

Розкажи, допоможи нам зрозуміти Бога,

Нас, дітей Твоїх земних, приведи до Нього.

Ми до Тебе, Непорочна, молимось в покорі,

Ти заступниця усім нам в радості і в горі.

Захисти, охорони нас, Матінко Маріє,

Покровою Пресвятою — Ти наша надія.

Ми до Тебе прибігаєм, матінко небесна,

Молимо Тебе, благаєм, спаси, Пречудесна.

Будемо Тебе, Пречиста, в піснях величати,

І молитви наші щирі прийми, Божа Мати.

 

Цікава історія пов'язана з цим святом. За царювання імператора Лева VI Філософа у 909 році на Візантію напали араби. Городяни Константинополя зібралися на всеношну відправу до  Влахернської церкви. Під час Божої служби вони побачили в горішній частині храму образ Божої Матері. Вона в оточенні сонму святих тримала над віруючими християнами омофор (покров, звідси Покрова) і молилася. Це видиво надало грекам впевненості в своїх силах і вони відстояли незалежність. З того часу свято Покрови стало всенародним.

 

 

Що розказував нам батько, не забудь до скону,

Про Покрову, Матір Божу, про святу ікону.

Агаряни підступили під мури Царграда,

Хоч відважно бились греки – не дали їм ради.

 

І коли вже воювали за рубіж останній,

На всеношній святий Андрій, а з ним Єпіфаній

Раптом бачать прямо перед ними

У повітрі Матір Божу з багатьма святими.

 

І коли вже сил у греків зовсім не ставало,

Розпростерла Мати Божа біле покривало,

Омофор свій, над їх станом, благаючи стиха

Про спасіння того міста від біди та лиха.

 

Підбадьорені святими словами  молитви,

Вийшли греки з небезпеки, не програли битви.

 

Й нам в родині Мати Божа додавала сили.

Богоматері ікону ми дуже любили.

Ще й тепер прохаєм часто, зустрівшися з горем:

Покрий же нас, Божа Мати, Своїм Омофором.

Серед нашого народу надія не згине,

Поки молишся за грішних, Свята Берегине. 

 

Оскільки в Київську Русь християнство прийшло з Константинополя, то відповідно було прийняте і свято Покрови .З історії Київської Русі знаємо, що ще князь Ярослав Мудрий у 1037 році віддав весь наш нарід під могутню опіку Божій Матері, щоб Вона охороняла Україну від ворогів і всякого лиха. Багато церков маємо побудованих на честь свята Покрови.

 

О, Мати Божа! Ми - твої діти.

Тобі сьогодні приносим квіти.

Тебе благаєм, уклінно просим,

До Тебе в небо ми руки зносим.

Прийми нас, Мати, під свій Покров,

Тобі даруєм серця й любов,

Від нужд і горя нас збережи,

В лихій годині нам поможи.

 

О Богородице, Діво Маріє,

Милістю сповнена наша надіє.

Благословенний Плід Лона Твого –

Наш Він Спаситель, Господь усього.

О Провіднице, Покрово, весь час

Слізно молися до Сина за нас,

Безперестанно благаючи в Нього

Грішним прощення в час Суду Святого.

Амінь

    Живуть у пам’яті місця, де на очах тисяч молільників діялись чуда оздоровлення та інших благодатей Пречистої Діви Марії. Незнищенними свідками цього є славна Києво-Печерська Лавра, Нерушима Стіна Богоматері у святій Софії Київській, чудом врятований монастир у Почаєві, чудотворні ікони Гошева, Зарваниці, Крехова та Страдчу, а також десятки інших по всій Україні.

    Свято Покрови було найбільшим святом для козаків. Цього дня у них відбувалися вибори нового отамана. Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву — Козацька Покрова.

Пречиста Свята Покрово –

Козаків покровителько!

І наших звичаїв хранителько!

Молюся тобі, Богородице мила,

Щоб славою ти Україну покрила,

Як землю багрянцем дібров,

Щоб ворог її не зборов.

Даруй доброту і любов.

Візьми нас під Свій Материнський Покров!

 

Пісня

Ой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

 

Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан,

Розпочали Січовії Стрільці з москалями тан!

А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

 

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

Та й прославить по всій Україні січових стрільців.

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Українська Повстанська Армія, яка постала в час Другої Світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської та більшовицької окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за День Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці.

У 1942 році Головний Командир Української Повстанської Армії, генерал Тарас Чупринка – Роман Шухевич віддав усе своє військо під святий Покров Божої Матері, проголосивши день Покрови святом УПА.

УПА –це армія народу, УПА –вівтар самопожертв,

УПА –це битва за свободу, УПА –це воля або смерть.

УПА –героїв славних долі, УПА –це дух святих стремлінь,

УПА –одвічний поклик волі, в ім’я грядущих поколінь.

УПА –це битва до загину, УПА –краса святих звитяг,

І хто поліг за Україну, той вічно житиме в серцях.

 

Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.

Пісня

О, Україно! О, люба ненько!

Тобі вірненько присягнем.

 

Серця кров і любов —

все тобі віддати в боротьбі!

За Україну, за її волю,

за честь, за славу, за народ!

 

Вперед же, браття! Наш прапор має

І сонце сяє нам в очах!

 

23 роки Незалежності Україна, на щастя, не знала війни. Наш народ пишався тим, що у складні 90 – ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же мирне небо  опалене полум’ям війни.

 

Війна –це жах…

Війна – це руйнація...

Війна – це смерть...

Офіційно її немає, та  вона поруч щодня.

 Але є ті, для яких Батьківщина більша за життя –

герої, які не вмирають.

 

Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса,

 але вони вічно житимуть в народній пам’яті,

 бо «Герої не вмирають!»,

а гідних в Небесах чекають!

 

У 2013 році всю Україну пробудила Революція Гідності на столичному Майдані Незалежності. Більше сотні людей були розстріляні.  Кожен із Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

Я не знав, що так рано покину,

До кінця не пізнавши цей світ,

І полину у сотні небесній

Україну свою боронить.

 

Ви пробачте мені, моя мамо,

Що я Вам про Майдан не сказав,

Що я вже не вернуся до хати,

Вибач, мамо, про це я не знав.

 

Тож миріться – така моя доля

Тяжкий хрест по землі пронести

І далекою зіркою в небі

Вічну варту над Вами нести.

 

Вам, як трапиться буть на Майдані,

Тихим словом згадайте мене.

Більш за все я любив Україну,–

І для мене було це святе.

 

 

Небесну сотню Господи прийми

Прийми їх душі з білими крильми

Прости Всевишній , що не вберегли

Свого народу кращії сини.

 

Небесна сотня відійшла у вічність…

Героям СЛАВА не пусті слова.

І пам’ятником хай вам стане –

нова країна - сильна та міцна ! СЛАВА УКРАЇНІ!!!!

    Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

   А світло цієї запаленої свічки нехай буде пам’яттю тим, хто навічно пішов із життя, хто заради торжества справедливості жертвував собою.

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі, —

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою —

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні —

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

 

Я пам’ятаю Вас, мої герої!

Я принесу конвалій навесні,

І чорнобривців літньою порою,

 калини кетяг у осінні дні.

Залишу стигле яблучко на Спаса,

і крашанку у Великодній час.

Щоб поминальна свічка не загасла,

 завжди я пам’ятатиму про Вас!

 

Ніщо так не об’єднує людей, як біда.

Сьогодні вона на всіх одна …

Війна,..АТО..,хоч як би ми це не називали.      

Хтось бере у руки зброю і йде захищати рідну землю,

хтось допомагає фізично, фінансово,

а хтось морально.

 

Вже занадто багато ми чуємо

Кожен день про кроки війни.

І навряд чи ми спокій відчуємо,

поки гинуть Вкраїни сини.

 

Прокидається кожна людина

Лише з думкою, кожного дня:
– Стала  б мирною моя Україна…

–  Хай скінчиться війна…

 

Наші хлопці – титану міцніше!

Не беруть їх хай кулі та міни!

Хай Господь захищає сильніше!

Своїх героїв – синів України!

 

Прийшла війна, і звідки не чекали.
Але народ наш не поставлять на коліна!
Ночей не спали, коли хлопців проводжали.
Ми вистоїмо все, бо найдорожче - Україна!

Єднаймось, люди, і борімось за свободу!
Коли важкі часи настали в нас тепер.
За тебе неньку, рідну мову і природи вроду
Вже не один твій, Україно, син помер.

 

 

 

Не загинув, я просто заснув,

Відпочину – і знову до бою!

Чуєш, вітер зненацька подув?

Це брати мене кличуть з собою.

 

Там високо в горі, на блакитнім плацу,

Командири шикують нас в сотні,

Ми такі ж, як були, тільки плечі в пуху,

Це від крил, що тріпочуть на сонці.

 

Ми усі тут, гуртом, у єдиній сім’ї,

З нами Бог, а кого нам ще треба!

Не сумуйте за нами, тепер на віки,

Ми боронимо Неньку з-під неба!

 

Наша відплата для ворога буде страшна,

І живі з них позаздрять вже мертвим,

Не насмілиться більше московська орда,

Колобродити чоботом стертим!

 

Не загинув, я просто заснув,

Відпочину – і знову до бою!

Чуєш, вітер зненацька подув?

Це брати мене кличуть з собою…

 

 

Пісня

Буде нам з тобою що згадати

Після довгих збавлених ночей.

Вивчив я далекий звук гарматний

І тривожний блиск твоїх ночей.

 

Твої очі – квіти темно-сині

На узбіччі радісних доріг.

Чи зустрінемось з тобою знову

На своїх дорогах бойових?

 

І пройдуть вони безмежним краєм

Крізь руїни сіл, дерев і трав.

І, напевно, ти тоді згадаєш

Хто любов і мужність поєднав.

 

Побудь, мій Боже, отут, зі мною,

У цьому полі, у розпал бою.

Серед руїни і серед краху

Не дай пізнати глибини страху.

Не дай упасти в зневіру й розпач

І побратимам розбігтись врозтіч.

Побудь, мій Боже, отут, між нами,

Душею батька, сльозою мами,

Сестри любов’ю, брата плечима,

Чеканням милої, її очима.

Побудь, мій Боже, отут зі мною,

Посеред світу, посеред болю.

Храни від смерті, від кулі вражої,

Будь мені, Боже, вартою, стражею.

Я тіло й душу Тобі офірую.

Побудь, мій Боже, зі мною…

Вірую!

 

А на моїй землі іде війна,
Стріляють танки і ревуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні,
Сльозами вмилась не одна вже мати.

Війна вбиває кращих з-поміж нас,

І повняться ряди в Небесній сотні

Та для героїв зупинився час,

Вони у вічність перейшли з безодні.

Ми вистоїмо. Здолаємо катів,
Як маків – цвіт розквітне Україна!
На тих місцях, де йдуть тепер бої,
В земнім поклоні схилиться калина.

 

Пісня «Гей, Військо йде» на слова Івана Франка

Гей, Військо йде,
Красен мак цвіте!
Кому прикре наше діло, –
Нам воно святе.

Гей, Військо йде,
Шабельками брень!
Кому люба чорна пітьма,
А нам ясний день!

Гей, Військо йде,
Наче рій гуде...
Разом руки, разом серця,
І гаразд буде.

 

Ми є. Були. Ми будем вічно жити 
І прославляти український рід,
З якого всі ми, звідки є ми діти –
Вкраїни - неньки найдорожчий цвіт.

 

Ми є. Були . Ми завжди будем.
Не малороси ми, а нація, народ
Наш гордий дух і волю не прогнути
Ніяким „ градам ” й армії заброд.

 

Ми є. Були. І будем вічно жити,

і з нами Україна – рідний край – 
Розквітне в мирі й злагоді велично,

немов весняний сонячний розмай.

 

Хай молитва до неба полине

за всіх нас, як спокута летить.
Та найперше за рідну країну

 буду щиро я Бога просить.
Боже, змилуйся, прошу, над нами,

 нагадай нам, що всі ми брати,
Хай синів не втрачатиме мама,

 дім від ворога нам захисти.
Боже, дай нам безпеки та миру,

 колоситься хай хліб золотий.
За Україну я молюся  щиро,

бережи, Боже, край наш святий.

 

Свята Заступнице! Пречиста Діво!

Ти оповий нас Покровом білим,

І під опіку візьми Вкраїну,

Не дай їй впасти знов на коліна.

Народ наш просить захисту в Тебе,

Бо Ти – Цариця Землі і Неба.

Прийми нас ще раз під свій Покров,.

Вкотре благаєм Тебе ми знов.

Ти захисти нам Матір-Україну,

Не дай зробити з неї руїну,

З колін підвестись нам поможи,

Україну вільну нам збережи.

 

Діво Пресвятая - Матір матерів,

 пригорни до серця всіх своїх синів.

Освіти їх душі світлом золотим,

 виповни любов'ю неспокійний дім,

Научи, як землю вберегти від зла,

 розумом, діянням і крилом тепла.

Зоря-зоряниця, сонце доброти,

землю України щастям освіти!

 

Пісня

Де сяє сонце золоте і журавлі курличуть,

В саду черешенька цвіте, вечерять мама кличе.

Співає сонячні пісні уся моя родина,

Бо я вродилась на землі, що зветься Україна!

   Приспів:

За квітучі гаї і калини цвіт у лузі

Станьмо, браття мої, помолімось разом друзі.

Хай молитви слова в небо птахою полинуть,

Щоб завжди берегла Матір Божа Україну!!!

 

Любові сповнена земля одна така на світі,

Тут кожен день стрічаю я, серця добром сповиті.

Ми покладемо за мету від малу й до загину

Любити землю цю святу, що зветься Україна!!!

   Приспів:

Україну! Україну! Україну!

Уклала Макар Мирослава Зеновіївна – вчителька СЗШ№22 ім.В.Стефаника м.Львова