СЦЕНАРІЙ СВЯТА ПЕРШОГО ДЗВОНИКА

СЦЕНАРІЙ СВЯТА ПЕРШОГО ДЗВОНИКА

Звучать фанфари

Ведуча:  Доброго дня, дорогі учні, вчителі, батьки, гості.

            Щиро вітаю всіх присутніх із Днем знань – святом Першого дзвоника! Незважаючи на надскладні виклики часу: війну, біль, страждання –  перший дзвоник  лунає  в  усіх  куточках України.  Цей клас наповнений  посмішками дітей, він ніби ожив і став привітним.

Сьогодні ми, як ніколи раніше, цінуємо такі моменти: тишу та спокій, можливість жити на рідній землі та зібратись разом.

- І сьогодні ми розпочинаємо наш шлях до нових знань, перемог та досягнень!

 Новий 2024 – 2025 н. р. розпочинається  в  умовах  війни, у  часи, коли  Україна протистоїть  одній  із  найпотужніших  армій  світу, тому  далеко  не  всі  учні  мають  можливість переступити  поріг  своєї  рідної  школи. Та навіть у  цих умовах  учителі продовжать навчати  вічним  і  незаперечним  людським  цінностям.

 

Ведуча:  Цього року, також в нестандартних умовах, наші першокласники йдуть до Нової української школи – безмежної  країни дитячих мрій, доброти, сміху, радості, безтурботного щастя  із мріями казковими  та веселими пригодами.

Гучними оплесками вітаємо наших першокласників!!!

                                    Заходять першокласники

 

Ведуча:  У першому класі дві дівчинки: Соломія та Євангеліна! Та троє хлопчиків: Назар, Іван та Артем!!!

 Двері в Країну знань вам, дорогі першокласники, відкриє ваша перша вчителька Мирончук Алла Олександрівна, талановита, творча, невтомна чарівниця дитячого настрою і святкових розваг.

В1: Життя триває, а дитинство – це незабутня пора, отож, всупереч усьому, у дітей має бути свято, яке трапляється один раз у житті!

Тож, пропонуємо вам, любі наші першачки, з нами пограти: я буду запитувати, а ви мені дружно відповідайте: «Я!», якщо ж це, звичайно, вас стосується. Поїхали:

• Рано-вранці хто піднявся?
• А хто сонцю посміхався?
• Хто успішним хоче стати?
• А знання хто хоче мати?
• Настрій має хто чудовий?
• До навчання хто готовий?
• Усі молодці! Оплески!

 

 

Ведуча: Малюки з радістю прийшли до нас, то ж і з радістю і добром зустріньмо їх, нехай цей день вони запам'ятають на все життя. Вони — наше майбутнє. Надамо їм слово.

(Слова першокласників)

Ведуча: Першачки, скажіть мені, будь ласка, чи у всіх вже зібрані шкільні портфелі, щоб стати справжніми першокласниками? А чи знаєте ви, що має лежати у ваших портфелях? Ось ми зараз і перевіримо. Для цього зіграємо у гру «Що лежить в портфелі?»

Зараз, дуже уважно мене слухаємо: Я називатиму який-небудь предмет, наприклад: ручка, зошит, тарілка тощо. Якщо, на вашу думку, цей предмет повинен лежати в портфелі, то ви усі разом гучно плескаєте в долоні (показати), якщо ні  — тупаєте ніжкою (показати).

Усі зрозуміли, готові? Перше слово - Книжка, ручка, цегла, ложка, пенал, зошит, лопата, трактор, олівець, машина, гумка, буквар, м’яч, альбом для малювання, лінійка,…. (ходити по плацу)

Ведуча: Молодці! Ви усі неймовірні, тож впевнено скажу батькам: - Ваші діти готові до школи! Ще раз поаплодуємо нашим найрозумнішим першокласникам!

З напутнім словом до своїх маленьких друзів звертаються наші 9-тикласники.

 

 

1  Дорогі першокласники…

 

2. Вам для навчання горщик ми даруєм,

                 І неабиякий, а з глини – оберіг.

 

3 Туди вкладем усі скарби земнії,

                Щоб він вам дійсно допоміг.

 

4 Пшеницю й жито, щоб жили

                Усі в добробуті, достатку.

 

5 Чебрець для того, щоби ви

                Завжди про Батьківщину мали згадку.

 

6 Щоб не хворіли ви ніколи –

                Вербову гілочку сюди.

 

 

7 Й горобину, щоб від утоми

                І кволості вас вберегли.

 

8 А щоб завжди були красиві,

                 То я любисток принесла.

                 Для мужності і міцності

                 Кору із дуба узяла.

 

9 Щоб не боліли вам голівки,

                Із вишні покладемо гілку.

                Щоб ви ніколи не старіли,

                У яблуні візьмемо силу.

 

10. А наостанок ще й часник,

                   Щоб вберігав од духів злих.

 

Цей день – для вас, малята. Збережіть його у своєму серці. Перший день у школі важливий, як перше слово, як перший у житті крок. Ви сьогодні головні господарі свята.

А ще у нас є п’ятикласники. Вони перейшли у середню школу. Надамо їм слово.

 

1  Знову я іду до школи,

Дзвоник кличе знову нас.

Перше вересня сьогодні,

В перший раз – у п’ятий клас!

 

                     2     Скажіть мені, в середній школі

                     уроки моди також є?

                     Бо я моделлю хочу стати,

                     щоб знали в світі всі мене!

 

  3   Стелися  нам,  дорого  ясна,

         Весела,  довга  і  прекрасна,

        В  здоров’ї  добрім,  в  мирі,  в  дружбі

        На  цій  шкільній  нелегкій  службі.

 

                                    4     Всі ми будемо трудитись,

Хочем на  відмінно вчитись.

Буде в нас усе гаразд

Ми – найкращий 5 клас!

 

 

 

 

 

А перший шкільний, незабутній дзвінок сьогодні розпочне чудову пригоду країною знань в новому навчальному році.  Запрошуємо першокласників розпочати цей навчальний рік традиційним першим дзвінком.

Звучить перший дзвоник

 

 

        Стільки світанків і заходів сонця зустрічала наша чудова, щедра, невимовної краси земля!

           Здавалося б, ми, народ, що споконвіків проживає на цій родючій землі серед золотих розливів пшеничних ланів, повинні бути щасливими й заможними, тим більше, що  відзначаємося працьовитістю й лагідною вдачею.

Наша  країна повинна була стати раєм на Землі! А вона протягом століть чорніла від горя, злиднів і нескінченних воєн. Річки були кривавими, землі – випалені і витоптані ногами жорстоких загарбників. А в небо здіймався стогін поневоленого і замученого народу.

           Це сталося тому, що багатьом щасливе життя нашої землі не давало спокою, а заздрість засліплювала очі на страждання інших, штовхала на жахливі злочини.

Природа була нашій Батьківщині доброю матінкою, а історія – лютою мачухою.

         Ми пережили багатьох загарбників, які приходили і йшли. Переживемо й  сьогоднішнє  зло. Український  народ  витривалий, ми вперті, ми як ніколи єдині, адже наша мета – захистити свою країну.

           Наш народ – нащадки тих, хто оселився на цій землі, щоб жити й любити, і за тисячоліття ця земля стала частиною нашого серця й душі, тому ми не можемо її віддати ніколи й нікому.

 

          Сьогодні  наша  Вітчизна  у  смертельній  небезпеці, тому  кожному  із  нас необхідно плекати  в  собі  патріотичні  почуття, гартувати  волю  і  силу, вірити  у світлу  долю  рідної  України, шукати  для  наслідування  приклади  героїзму  і патріотизму  в  історичному  минулому  та  літературних  творах, що  несуть  у  собі поклик  палкого, поневоленого,  але  нескореного  серця  і  бунтівної  душі, що  навіть  у найтяжчий  час  не  втратила  прагнення  до  найціннішого – волі  та  щастя.

           Останні  два з половиною  років  стали  найтяжчим випробуванням  за  роки  незалежності  України. У  боротьбі  за  краще  європейське  майбутнє  наш  народ  зіткнувся  з  агресією  російської  федерації.

       Наші  воїни  мужньо  захищають неподільну,  соборну  Україну, тому   моральний обов’язок кожного громадянина зробити все можливе для Перемоги над агресором.

        Російсько-українська війна точиться вже довше ніж Друга світова. Ми втратили більше 8 тисяч українських військових і цивільних, 1,5  мільйона українців вимушено залишили домівки на окупованій території.

 

Читець:

Так сталося… Покликала дорога,
Бо рятувати змушені життя…
Гнітить мовчання, сповнене тривоги,
Часу нема зібратись до пуття. 

Усе, що встигли, вмістимо в наплічник,
Усе, що любим — в душах і серцях.
Ми повернемось через біль і відчай
У рідний дім, що виживе в боях…

                                                        

 

 

Читець:

Ми пишемо історію свою,

Ми кров’ю її пишемо, панове!

У кожному запеклому бою

Її герої пишуть знову й знову.

Написано багато сторінок…

На жаль, слова забагрились в червоне.

А скільки стало вдовами жінок…

Про теє лише Господу відомо…

Куди не глянь – жахи і біль війни…

Нелегко Перемога нам дається.

Найкращі до небес пішли сини!..

Їх дух у кожнім з нас сьогодні б’ється!

Історія залишиться в віках,

Її змінити вже ніхто не зможе.

Вам не відмити кров, що на руках!

Спитай за це їх, справедливий Боже.

                    

Це звичайно наші мужні, хоробрі, добрі, сповнені патріотизму та любові до Батьківщини воїни. Вони кожного дня ризикують своїм життям та здоров’ям, живуть у важких польових умовах, вдень і вночі захищають наше мирне життя. Саме вони  – Герої нашого часу!!! Вони пишуть сучасну історію України. І саме вони, звичайні хлопці, воїни Збройних сил України, впишуть в головну сторінку сучасної історії День Перемоги!

 

 Аня

…Із фото очі, сповнені любові,

І лагідна усмішка на вустах…

… У час, коли  в обличчя смерть дивилась

І шкірилась мерзенно у кущах,

Козацький дух і воля не зломились!

Й зневага затремтіла  у очах…

Так гордо, так відважно і орлино

Стояв ти перед шайкою катів!

Безсмертний поклик «Слава Україні!»

Із вуст твоїх окрилено злетів…

…Десь сунула ворожа зла лавина,

І бліднув вечір в полум’ї заграв.

Кричало небо: Слава Україні!

Герою слава! Вітер заспівав…     

 

 

 

 

 

             

 

     Війна завжди несе за собою незліченні втрати. Наша громада втратила  вже двох своїх синів. Вони віддали своє життя за наше з вами світле  майбутнє.

Слава Героям! ( На слайді портрети тих односельчан, що загинули на війні)

 

Яна  Читець:

Герої! Всі вони Герої!

Вони взяли у руки зброю,

Щоб захищати свою землю.

Боротись з клятою ордою!

Я їм вклоняюсь всім доземно

За те, що жертвують собою.

Усім Героям поіменно

За те, що кинулись до бою.

За мужність, за відвагу, волю.

За те, що десь там не сховались.

За  Україну всі стіною!

Ні, не злякались! Не злякались!

 

Вшануймо хвилиною мовчання усіх Героїв, які  загинули

внаслідок збройної агресії російської федерації.( хвилина мовчання).

 

  Під час ворожої агресії український народ продемонстрував усьому світові нечуваний патріотизм, відданість Батьківщині.

     Що для Вас означає бути патріотом своєї країни?

( міркування учнів)

      

Українці незламні, тому що…

• дуже люблять волю. Ми –  особливі і тому не зупинимося ні перед ким. Жити у незалежній країні – наша найзаповітніша мрія, до якої ми йдемо, не дивлячись на всі перешкоди; 
• найбільша країна світу з такою чисельною армією нас досі не здолала і не здолає, бо ми любимо свою країну та свободу так, як не любить ніхто інший;
• захищають свою землю;
• це мужні та витривалі воїни, швидко вчаться військовому мистецтву – володіти новітньою зброєю;
• вміють швидко об’єднуватися перед загрозою та небезпекою, спільно захищаються;
• швидко організовують волонтерський рух;
• об’єднали навколо себе увесь світ і отримують допомогу;
• не втрачають почуття гумору в найскрутніші дні.

Читець:

…Нас палили, нищили, вбивали

Варвари, пройдисвіти, кати…

У сирих підвалах ґвалтували,

Щоб  із карти світу нас змести!

Голодом і холодом морили

І знущались тяжко як могли!

Заривали нас живцем в могили…

Не змогли нас знищить! Не змогли!

А тепер надумали втопити?!!

Хвилями накрить тяжкий свій гріх?

Брешете, іуди, не зломити!

Не відправить на той світ усіх!

Бо Дніпро – Славута  не посміє

Нашу долю десь на дні сховать!

Рідне сонце  душі обігріє,

А хмаринки будуть сповивать…

Вітерець гіркі осушить сльози,

А веселка прокладе мости…

Мій народе! Витерпи! Ти зможеш!

Знов гінким корінням прорости!  

 

      Нехай Бог захищає нашу рідну Україну та всіх її героїв і дає кожному незламність, невичерпну силу та мудрість.

 

 Вправа «Ромашка бажань».

( Вчитель роздає  заготовки паперової ромашки,  діти пишуть побажання на пелюсточках і склеюють ромашку, зачитують. 

Загадаю бажання, найдорожче у світі!

                      Щоб настав мир в країні і не гинули діти,

Щоб під небом блакитним колосилися ниви,

                Щоб всміхалися люди й жили дружно, щасливо.

Щоб не плакали мами у журбі над синами,

Щоб Перемога настала в боротьбі з ворогами.

Щоб старенькі в достатку всі свій вік доживали,

Щоб і пісня, і слово українські звучали.

Щоб країна розквітла, незалежна і вільна.

                     Щоб життя було привітним, без ракет і без смертей.

Щоб міцнішала держава і багатшала земля.

                     Матір сліз не проливала, проклинаючи життя.

                Хай знають усі в світі,

                     Що ми є Народ, що піднявсь із колін!

Хай перемога скоро нам засвітить,

                     Вже скоро заспіває гордо переможний дзвін!

       

     Наш урок добігає кінця. Усі ми хочемо, щоб рідна Україна була вільною, незалежною, мирною, багатою, щасливою. А що ви, учні, можете робити для цього, поки навчаєтесь у школі?

(Учні висловлюють свої думки.)

      Зараз ваше найперше завдання – навчатись, отримувати нові знання, щоб у майбутньому опанувати обрану професію і стати майстром свої справи, який якнайкраще допоможе побудувати Україну такою, якою ми хочемо її бачити!

     Бажаю всім віри і впевненості у завтрашньому дні, міцного здоров’я, успіхів і злагоди у новому 2024/2025 навчальному році!

      Нехай цей день не буде причиною печалі, а запам’ятається довгоочікуваними веселими зустрічами, пробудженням спраги до знань.

Щоб сил і терпіння вистачило на весь прийдешній рік! Високих оцінок, легких контрольних, цікавих уроків і вірних друзів, з якими все легко здійсниться!