Батьківські збори

Тема: Переможемо труднощі разом!

Мета: ознайомити батьків із поняттям «дитина зі складнощами поведінки», причинами, що провокують погану поведінку; розвивати обізнаність щодо індивідуальних психологічних особливостей дитини; формувати вміння шукати шляхи розв’язання проблем у спілкуванні з дітьми зі складнощами поведінки, створювати позитивні умови для виховання дитини в сім’ї; виховувати бажання бути гарними батьками.

Форма проведення: круглий стіл.

Запрошені: психолог, педагог соціальний.

Підготовча робота: анкетування учнів, анкетування батьків.

Хід зборів:

1.               Вступне слово класного керівника

Шановні батьки!

Приводом для проведення наших сьогоднішніх зборів є спостереження за учнями нашого класу та інших класів не тільки на уроках, але й на перервах, у неформальному спілкуванні одне з одним і з вами, батьками.

Батьки, бабусі й дідусі, кажучи про власну дитину або внука, усе частіше запевняють: «Нічого неможливо вдіяти. Важко спілкуватися. Складно знайти спільну мову…»

Діти зі складнощами поведінки завжди є для дорослих якоюсь загадкою: то невлад розсміються, то несподівано заплачуть і впадуть в істерику, то раптом нагрублять у відповідь на турботу, доброту, то стануть апатичними і байдужими, шокують оточуючих зухвалими вчинками та зовнішнім виглядом. Вони постійно прагнуть звернути на себе увагу, а потім, досягнувши свого, доводять дорослих до роздратування або відрази до себе.

Починати говорити про проблему таких дітей потрібно вже в початковій школі для того, щоб визначити, дитина дійсно стала такою «важкою» або подорослішала. А може, вона є відображенням реальних вчинків людей та подій навколо неї? А може, вона говорить нам, дорослим, правду про нас самих, про наші взаємини?

2.               Практична робота

Перед вами на партах є папір та ножиці. Давайте згадаємо дитинство. Кожен з вас має зараз вирізати сніжинку.

(Практична робота)

Давайте порівняємо між собою сніжинки, які ви вирізали.

•       Чи є між ними однакові?
•       Чому вони такі різні?
•       Чи можна сніжинку порівняти з дитиною?

Так. Кожна дитина особлива, не схожа на інших. Вони відрізняються станом здоров’я, інтелектом, зовнішністю. Ми придивляємося до дитини і намагаємося розгледіти в ній якийсь талант, якусь особливість. В той же час всі діти мають право на повноцінне життя, освіту. Головна наша мета – підготувати учнів до самостійного життя. Однак потрібно слідкувати, щоб допомога та підтримка під час навчання та виховання була своєчасною, але й не перевищувала необхідну. Інакше виховання дитини стане важким.

3.               Визначення поняття «дитина зі складнощами поведінки». Мозковий штурм

Давайте спробуємо визначити, хто вона – дитина зі складнощами поведінки?

(Батьки визначають ознаки дитини зі складнощами поведінки, а класний керівник записує ці ознаки на дошці)

Довідкове бюро

У психології дітей зі складнощами поведінки часто визначають терміном «важкі діти».

Дитина зі складнощами поведінки – це така дитина, яка потребує особливого ставлення, підвищеної уваги сім’ї, учителя, вихователя, іншими словами важко піддається вихованню.

Поняття «важкі діти» завдячує своїм походженням педагогічній практиці та спочатку включало в себе всі випадки відхилень у розвитку дитини. Це поняття фіксує в собі максимально наближений до норми рівень відхилень у поведінці учнів.

Важковиховувана дитина – це дитина часто з високим рівнем інтелекту і загостреним почуттям справедливості. Якщо така дитина стає неслухняною, то налагодити взаємини з нею доволі складно.

Важковиховуваність – це несприйнятливість особистості до засвоєння позитивного соціального досвіду людства, або різкі розходження між суспільними етичними нормами і поведінкою людини, її несприйнятливість до впливу інших людей, до тих чи інших виховних впливів.

Девіáнтна поведíнка (відхильна поведінка) – поведінка, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм.

Агресивність – ситуативний стан, який характеризується афективними спалахами гніву чи злоби та імпульсивними проявами поведінки, спрямованими на об'єкт, що став причиною конфлікту.

Корекція девіантної поведінки – комплекс заходів, спрямованих на регуляцію мотивацій, ціннісних орієнтації, установок і поведінки особистості, що характеризують ставлення до соціальних дій і вчинків.

Педзапущеність – нерозвинутість, неосвіченість і невихованість дитини, відставання розвитку дитини від власних можливостей, вимог віку, що викликані педагогічними причинами.

Дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, невпевненості, плаксивості без причин.

4.               Класифікація дітей зі складнощами поведінки

У шкільній практиці виділяють такі групи дітей зі складнощами поведінки:

•       Учні, що потребують медичної допомоги.
•       Педагогічно запущені учні (соціально дезадаптовані; учні зі злочинною поведінкою; діти, що прогулюють заняття; «ізольовані» діти).

•       Невстигаючі діти (з недоліками мотиваційної сфери, з недоліками пізнавальної діяльності, з несформованими прийомами учбової діяльності, з недоліками розвитку психічних процесів, діти, що неадекватно використовують свої індивідуально-типологічні особливості).

Отже, портрет дитини, яка важко піддається вихованню, ми з вами визначили. Пропоную разом подумати над причинами появи таких дітей. Для того, щоб вам було легше визначити ці причини, наведу матеріали тестування ваших дітей із цієї проблеми.

5.               Аналіз дитячих анкет та анкет батьків

До уваги батьків пропонується загальний підсумок проаналізованих дитячих анкет та анкет батьків. Класний керівник може видати батькам для перегляду варіанти відповідей їх дітей (для порівняння з варіантами відповідей батьків), тому що багато хто з батьків уважає, що ця проблема їх не стосується.

6.               Дискусія за темою заняття

Класний керівник пропонує для обговорення запитання, оголошені на початку зборів:

•       Чому в дитини виникають складності в поведінці?
•       Які причини появи таких дітей?
•       Як ви розв’язуєте ситуації, якщо у вас під час спілкування з дитиною виникають труднощі?
•       На вашу думку, для того щоб подолати труднощі у спілкуванні з дітьми, потрібні рішучі заходи?

7.               Основні причини появи дітей зі складнощами поведінки. Виступ психолога

1. Особливості сімейного виховання:

•       Низький педагогічний і культурний рівень батьків (порушення єдності вимог до дитини та їх послідовності; відсутність чіткої організації життя дитини; бездоглядність; відсутність належного статевого виховання; неправильне ставлення до дитини: придушення особистості, загрози, фізичні покарання, надмірна опіка).
•       Неблагополуччя сім’ї (конфліктність; аморальність; асоціальна поведінка батьків).

2. Особливості взаємодії педагога з дитиною:

•       слабке знання педагогом дитини, умов життя в сім’ї;
•       недостатня робота з батьками;
•       неврахування індивідуальних особливостей дитини;
•       негативне стимулювання поведінки дітей;
•       недемократичний тип спілкування педагога;
•       недостатнє керівництво міжособистісним спілкуванням та організацією навчально-виховного процесу.

3. Особливості особистості дитини:

•       неадекватність самооцінки та рівня домагань;
•       невміння спілкуватися;
•       відсутність сенсу та чіткої мети в житті;
•       відсутність суб’єкта турбот;
•       відсутність інтелектуальних та естетичних інтересів;
•       реакція на пережиту важку ситуацію;
•       емоційна недорозвиненість;
•       проблеми сфери мотивації та потреб;
•       відсутність дисциплінованості;
•       безвідповідальна поведінка.

4. Негативні приклади поведінки дорослих та оточуючих; спілкування з правопорушниками та з людьми, які мають шкідливі звички.

5. Неблагополуччя психологічного клімату в учнівському колективі, конфлікти з ровесниками.

6. Вплив засобів масової інформації.

7. Негативний вплив алкоголю і наркотиків.

8. Відхилення в психічному і фізичному розвитку.

Виступ соціального педагога

Наш час породжує нові, сучасні причини появи дітей зі складнощами поведінки, зокрема:

•       Погіршення соціально-економічних умов життя. У дітей відбуваються нашарування життєво важливих проблем: на їх плечі, крім власних вікових проблем, важким тягарем лягають дорослі проблеми (безробіття, невпевненість батьків у завтрашньому дні, нестабільність життя тощо).
•       Криза переорієнтації. Старі цінності відходять, нові приймаються нелегко, а вакуум – сприятливий ґрунт для розвитку негативного.
•       Інформаційний бум – цілий потік інформації різного ґатунку. Дітям важко зрозуміти, що є правдою, що ні. Як наслідок – депресія, падіння моральності.
•       Тенденція погіршення здоров’я. Часто діти не знають, що таке здоров’я і тому не бережуть його. Багато дітей мають важку спадковість, родові травми, несприятливі санітарно-побутові умови життя.
•       Причиною погіршення здоров’я може стати екологічне забруднення.

Причини дитячої некерованості. Виступ класного керівника

1.          Боротьба за увагу батьків.

Неслухняність – це теж можливість привернути до себе увагу, заявити про себе, якщо про тебе забули дорослі. Увага необхідна будь-якій людині для емоційного благополуччя, а тим більше – дитині.

2.          Боротьба за самоствердження.

Дитина оголошує війну нескінченним вказівкам, зауваженням і побоюванням дорослих. Вона чекає на довіру до себе, адже має намір розв’язувати свої проблеми самостійно.

3.          Бажання помсти навколишньому світу, дорослим. Дитина мстить за:

•       Невіру в її здібності та можливості («Ти списав!»)
•       Порівняння не на її користь зі старшими або молодшими братами або сестрами, однокласниками.
•       Приниження одне одного в сім’ї.
•       Утрату одного з батьків після розлучення.
•       Появу вдома нового члена сім’ї, який стає більш значущим, ніж сама дитина.
•       Несправедливість стосовно себе і невиконані дорослими обіцянки.
•       Батьківську брехню.
•       Надмірний прояв кохання.

4.          Невіра у власний успіх. Причинами невіри у власний успіх є:

•       Низькі шкільні результати незалежно від докладених дитиною зусиль.
•       Низька самооцінка, яку заохочують педагоги і сім’я.
•       Погані взаємини в класі з однолітками.
•       Відверта ізоляція дитини.
•       Відсутність можливості проявити свої здібності й уміння.

5.               Продовження обговорення. Запитання батьків до психолога, соціального педагога, класного керівника.
6.               Розв’язування ситуацій «Знайди вихід»

Багато дітей погано себе ведуть не з усіма, а лише з окремими людьми: батьком, матір’ю, мачухою чи вітчимом, братом чи сестрою, бабусею чи дідусем, сусідом, вчителем. Наведені нижче приклади ілюструють, як зазвичай мила і слухняна дитина може стати справжнім монстром, поводитися зухвало або навіть ображати одну конкретну людину (як правило, члена сім’ї).

Чому це відбувається, і що батьки можуть зробити для усунення цієї проблеми?

Пропоную всім учасникам зборів об’єднатися в групи, проаналізувати ситуації та запропонувати шляхи виходу.

Приклади ситуацій

1. Коли Ліза вийшла заміж, вона була впевнена, що її троє дітей полюблять її нового чоловіка Дениса так само, як вона. Її старша дочка, Даша (8 років), ніколи не виказувала симпатії до вітчима, але Ліза думала, що з часом відношення дочки зміниться, адже Даша завжди була такою слухняною дівчинкою і ніколи не таїла образи. Але Ліза помилилася. Через кілька тижнів після весілля матері Даша стала поводитися з Денисом відверто вороже. Варто було йому зробити найменшу спробу утвердитися в ролі вихователя, дати Даші пораду або пожурити її, дівчинка просто виходила з себе, влаштовуючи істерику. У підсумку Даша зовсім перестала розмовляти з Денисом. З усіма іншими членами сім’ї Даша продовжувала спілкуватися, і тільки Денис залишався об’єктом її гніву.

2. Цю родину завжди вважали зразковою, і постійно хвалили слухняних, вихованих і ввічливих дітей. Але ніхто не міг припустити, що за закритими дверима ця сімейна ідилія виглядає зовсім інакше. Семирічний Діма веде себе як справжній тиран, особливо по відношенню до матері і старенької бабусі. З матір’ю він розмовляв із загрозливими інтонаціями, а бабусю Валю відкрито залякував, не гребуючи застосовувати фізичну силу: штовхав, щипав. «При сторонніх Діма — саме зачарування, — говорить мама. — Але коли ми повертаємося додому, він перетворюється в зовсім іншу людину».

3. У сім’ї народилася ще одна дитина. Старший син – учень другого класу – різко змінився: став плаксивим, усе частіше став виявляти агресивність стосовно батьків. Маленька дитина також перетворилася на об’єкт агресії. Коли мама якось попросила посидіти другокласника з малюком , той відповів: «Я вам не нянька!». Батьки дуже обурилися та покарали хлопчика.

4. Другокласник Тарас знизив успішність навчання. На уроках став неуважний, часто відмовляється відповідати. На перервах постійно порушує дисципліну: бігає, не реагує на зауваження, ображає всіх однокласників. Заперечує все скоєне. Після уроків  затримується і не хоче йти додому.

(Відповіді батьків)

7. Вправа «Два-чотири-разом». Визначення плану дій щодо надання допомоги у роботі з дітьми зі складнощами поведінки

Знати про проблеми та причини поведінки «важкої» дитини – це тільки початок. Необхідно навчити дітей долати труднощі у спілкуванні, а також навчити розв’язувати ці проблеми дорослих, батьків та вчителів.

Давайте разом складемо план дій щодо надання допомоги у роботі з важковиховуваними дітьми.

Організація роботи з дітьми зі складнощами поведінки

1. Зняття причин, що викликають відхилення в розвитку особистості: стимулювання і мотивування учбово-пізнавальної діяльності; організація життя і діяльності учнівського колективу.

2. Діагностика з виявлення характеру прояву порушення розвитку особистості, пізнавальної, емоційної-вольової сфери, поведінки і спілкування; виявлення шкільних причин.

3. Активне залучення дитини до різних видів діяльності, де вони могли б зарекомендувати себе з найкращого боку, гуманізація міжособистісних взаємин у дитячому колективі, створення належного мікроклімату, керівництво спілкуванням дитини з ровесниками, подолання негативної мотивації учіння.

4. В роботі з учнями зі складнощами поведінки опиратися на тих людей, які мають вплив на дитину.

5. Не розділяти навчання і виховання; узгоджувати різні виховні впливи; організовувати спільне дозвілля, опиратися на позитивне в особистості дитини; врахувати її вікові та індивідуальні особливості; поєднувати психологічні й педагогічні методи впливу.

6. Тісна взаємодія з сім’єю. Задачі роботи з батьками: підвищення психолого-педагогічної грамотності батьків, ознайомлення батьків з віковими особливостями, допомога у розв’язанні конфліктних ситуацій, розробка спільних дій, допомога в організації розумової діяльності дитини, організація нормального режиму дня дитини, індивідуальні консультації з батьками.

Пропозиції батьків

1. Бесіди з дитиною у присутності батьків.
2. Залучення батьків  до відвідування уроків та виховних заходів.
3. Залучення учнів зі складнощами поведінки до участі в позакласних заходах.

8.               Підбиття підсумків

Педагогічний досвід показує досить наочно, що жодні виховні заклади, навіть самі найкращі, не можуть виконувати ту роль у вихованні дітей, яку відіграє сім’я, не можуть ефективно функціонувати без участі і допомоги сім’ї, без взаємодії з батьками.

Пам’ятка для батьків

1.               Ніколи не займайтесь «виховною роботою» в поганому настрої.
2.               Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу. Виховання – це наступність дій.
3.               Надайте дитині можливість бути самостійною, не контролюйте кожен її крок. Привчайте дитину до праці.
4.               Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього. Не робіть за дитину те, що вона може зробити сама.
5.               Не пропустіть моменту, коли досягнуто перших успіхів.
6.               Допоможіть дитині осмислити допущену помилку. Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, незважаючи на помилку.
7.               Оцінюйте вчинок, а не особистість. Формуйте самоповагу.
8.               Навчіть дитину шанувати сім’ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім’ї виховують краще за будь-які лекції, долають усі труднощі.

Характер дитини в руках дорослих.

Нехай ці руки будуть ніжними, розумними й справедливими!

Список використаних джерел:

Література:

1.               Вовчук І. С., Петик Ю. О. Батьківський всеобуч: матеріали для роботи з батьками учнів 1-4 класів. Ч. 2. – Х.: Основа, 2011. – 128 с.
2.               Дереклєєва Н. І. Довідник класного керівника. – М.: ВАКО,2002. – 175 с.
3.               Кудрявцев В.Н. Причини правопорушень. – М., 1976. – 286 с.
4.               Леви В. Нестандартна дитина. – М., 1992. – 225 с.
5.               Рання профілактика відхилень поведінки учнів/ Під ред. В. А. Татенко, Т. М.Титаренко. – К.,1989. – 128 с.
6.               Вікіпедія. Вільна енциклопедія. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org