Сценарій свята: «Сорочку мама вишила мені червоними і чорними нитками…»

ІФ ПНВК «Католицька ЗШ ІІ-ІІІ ст. – гімназія св. Василія Великого»  

 

Сценарій свята:

«Сорочку мама вишила мені

червоними і чорними нитками…»

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

класний керівник 1(5)-А класу

Пилипів Ольга Зеновіївна

 

 

 

 

 

 

Івано-Франківськ -2018

   Мета: формувати поняття про культуру одягу; розширити уявлення про українську вишивку й народний костюм та інтерес до українського народного одягу як складової частини духовної культури українців; показати національну єдність нашого народу;   виховувати любов до українського мистецтва; шанобливе ставлення до національних традицій.

 

Обладнання: вишиванки, ноутбук, проектор, екран,  презентація.

 

Бабинська Анастасія: Слава Ісусу Христу, шановні друзі! Дорогі гості! Ми раді зустрітися з вами на нашому святі «Сорочку мама вишиламенічервоними і чорними нитками…». Споконвіку українці свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку.

 

Шинкарук Олексій:Українська народна вишивка — унікальне явище духовно-матеріальної культури нашого народу. Упродовж тисячоліть у народній вишивці знаходили і знаходять відображення думки і настрій людини, що її творила, красу природи.

 

Бабинська Анастасія:  Народна вишивка – це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

  

Шинкарук Олексій:Щоб ближче познайомитися з історією України, традиціяминашого народу, ми зазирнемо у куточокбабусиноїскрині.

 

Виходить бабуся з онучкою

 

Бабуся п. Галя:

Чогоцети так у вікновиглядаєш?

Напевно, якихось гостей чекаєш?

 

Кишакевич Софія:

Бабусю рідненька, до нашоїхати

Сьогоднізберутьсязішколидівчата.

Дівчата,  бабусю, самі не прийдуть.

Вонисвоїх мам  й татусівприведуть.

Ми хочем, бабусю, щобви намвсімнині,

Скарби показали, що є в вашійскрині.

Бабуся п. Галя:

Скарби, щовихочетебачитинині,

Лежать  як святиняздавенуційскрині.

Колись,  діти, у кожнійхатібуласкриня. І в скринімами ваших бабусь, бабусі ваших бабусь зберігали все найдорожче, найріднішеїхньомусерцю, а щосаме ми зараз подивимось.

 

Бабуся дістає зі скрині вишиванку

 

Вишиванка – це символ здоров’я, краси, щасливої долі, порядності, чесності і любові…

Виходять діти у вишиванках разом з мамами і сідають

 

 Танець «Моя сорочка вишиванка»

 

А зараз помандруємостежинкамиісторії, а саме, дізнаємося все про вишиванку.

Чи давно почали вишивати сорочки? Так, дуже давно. Я вам по секрету скажу, щоводному з музеївУкраїни є вишита сорочка, якій уже 200 років! Уявляєте?

А тихочетебільшедізнатися про сорочку, про цейодяг-дивину? Тожслухайте.

— Сьогоднінеможливоуявитиукраїнськийнаціональнийодяг без традиційноївишивки, яка є неодмінноючастиноюнашоїкультури. А коли тивийдеш на святковувулицю, то побачишрозмаїттясорочок-вишиванок, вякіодягнені і старі, і малі.

 

Кишакевич Софія:Бабусю, а розкажіть з якогоматеріалушилися сорочки? Яку роль відігрававїїколір?

 

Бабусяп. Галя:

За матеріал для пошиттясорочок служило білелляне полотно. Для святковихсорочоквикористовувалося полотно, виготовлене з ніжнішихчоловічихстебел – плоскіні. Полотно, зіткане з матірки, йшло на пошиттябуденнихсорочок, а також на нижнючастинусорочокізпідтичкою.

 – Коженколір у вишиванцібувсимволічним.

Біле полотнище сорочки служить для підкреслення, збільшення, символізуєневинність і чистоту.

Сорочки вишивалисяздебільшогочервоними і чорними нитками. Червонийколір – цеколірсонця, символізуєжиття, свободу; чорний – колірземлі, означаєдобробут, достаток, іноді – смуток. Рідше, доповнюваливишивкумережива, виконанізеленими, голубими, жовтими та синіми нитками.

Наша місцевістьтакож славиться багатствомвишивки. У кожнійоселібагатобарвистихсерветок, доріжок, рушників, а сьогодні на кожному з вас дбайливовимереженавишиванка. А хто ж виплекавїї для вас?

 Так, дбайливімамині та невтомнібабусині руки.

 

 Пісня «Бабусина вишиванка» Лапіна Юлія

 

Бабинська Анастасія: Вишивка – це один із найдавніших та найпоширеніших видів народної творчості. Прагненняприкраситисвійодяг, свійдімзавждибуловластивелюдині. За допомогоювишивкизвичайний шматок домотканого полотна перетворювався у витвірмистецтва.

 

Проект Адамчука Тадея

Адамчук Тадей:

Вишиванка — краля!
Пишна, загадкова.
Означаєкожна
Ниточка в ній слово.

Перша вам розкаже
Про тепло долоні,
Що стелила рясно
Хрестикичервоні.

Друга нитка — чорна
Жалібноозветься
Про дівочісльози,
Материнськесерце.

Мереживом виткане наше життя,
Душею свій час відчуваєш.
І буде настільки цікавим буття,
Які в нього нитки вплітаєш.

Не важливийколір —
А важливе слово.
Вишивай не хрестик,
Вишивайрозмову.

Шинкарук Олексій:Сьогодніми з вами повернемося у минуле і відвідаємостародавнюукраїнськуоселю, де показаніекспонатинайтрадиційнішихвидів

рукоділля, і в ційподорожі нас супроводжуватимепісня-танець.

 

 Пісня-танець«З вечорапригожого» Бондаренко Ярина

 

Бабинська Анастасія:  Здавна українська вишиванка служила як прикрасою так і оберегом, а ще й документом, за яким можна було визначити з яких країв родом власник вишиванки. Пориньмо разом у вишивану  подорож Україною де дізнаємося про особливості, яка таїть в собі вишивана сорочка.

 

Шинкарук Олексій:Навіть, будучи далеко від рідної землі України, наші предки зберігали пам'ять про традиції і звичаї. Українські матері зуміли зібрати і зберегти унікальні старовинні вишиті сорочки. Пропонуємовашійувазіпереглянутивідео«Вишивані сорочки в Українськомунаціональномумузеї Чикаго»

 

Перегляд відео

 

Бабинська Анастасія: 3а «місцем народження» присвоєно ім’я сорочці з Івано - Франківщини – «гуцулка». Вона чи не найяскравіша за оздобленням серед сестер - сорочок. Особливо урочистий вигляд вона має в комплекті всього гуцульського вбрання.

 

Шинкарук Олексій:Сорочки-вишиванкибуличоловічі, жіночі, а такождитячі. Знародженнямнемовляти приходила в родину і нова радість. І вжемаленькійдитинцішилася перша сорочечка.

 

ДрукаренкоЯрослав: Матусю, а розкажіть нам якусь легенду про вишиванку. Нам дужецікаво.

Мама п. Ольга: Якось Бог вирішивнаділитидітейсвіту талантами. Французивибралиелегантність і красу, угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну і порядок, дітиПольщі - здатність до торгівлі, італійськідіти одержали хист до музики... обрадувавшивсіх, Бог раптомпобачив у куточкудівчину. Вона булаодягнена у вишиту сорочку, руса коса переплетена синьоюстрічкою, а на головібагряніввінокізчервоноїкалини.І запитав її Бог:

-Хтоти? Чоготакасумна?

Дівчинавідповіла:

Я - Україна, а плачу я, бо стогне моя земля... Сини мої на чужині, на чужійроботі, а в своїйхатінемаєніправди, ніволі.

-Чого ж ти не підійшлараніше? Я всіталантироздав. Не знаю чимможузарадититвоєму горю?

Дівчинахотілапіти, але Бог зупинивїї:

твій народ. Візьмеш плуг, і заколоситься на ваших полях жито-пшениця. А в хатітвоїй буде панувати краса і затишок, а пісня твоя звучатиме у віках. Все це стане можливим, дякуючивірітвого народу у власнісили і бажаннюпрацюватизарадивласногодобробуту.

Взяла дівчина Божий дарунок, і відтоді славиться Україна

Своїмимайстрами, а серед них ті, щоприсвятили себе мистецтву

народноївишивки, художньогоплетіння та іншим видам рукоділля.

 

ДрукаренкоЯрослав:

Одягну сорочку на велике свято,
Пригорнусьдо мами, як мале дитя.
Дякую, рідненька, моя мила ненько,
За любоввелику, щомені дала.
Приголублю ніжно маму дорогеньку,
Нашепчу на вушконіжніїй слова.
Поклонюсянизько, поцілую руки,
Болише на світіматінка одна.

 

Пісня під бандуруМоісеєнко Анна з мамою

 

Мама п .Зореслава

Тобі я, Доню, вишила сорочку,

Оцю, щоти на свято одягла,

А виростеш і будешмати дочку,

То збережи, щобїй передала.

Я так люблю сорочки вишивати,

Навчу тебе я цього ремесла,

Мене колись навчиламоямати,

І в спадокцей узор передала.

 

 

 

Гавриш Анастасія:

Дякую Вам, Мамо, не журіться,

Хоч роки пройдуть – я розкажу,

Сорочка Вашу, як годиться,

Обіцяю Вам, щозбережу.

Вишита тут ріднаУкраїна,

І гілкикалини, щоцвітуть.

Є на ній і рідна хата,

Одна, яку батьки дають.

Роки летять, їх не догнати,

Разом з ними швидко я росту.

Завжди в ріднійхаті буде ждати

Діти, батько й хата в кольоровім рушнику.

Спасибі, дорогі Батьки, за пребагатувишиванку,

Спасибі за любовсвяту, за посмішки і поцілункизранку,

Дозвольте дітямзапросити Вас

На цейсвятковийукраїнський вальс.

 

Вальс «Ріднамати моя»

 

Мама п.Зореслава

Зпокоління в покоління передавали українцісвоємистецтвовишивання. І зараз вишивання в Українідужепопулярне. Вишиваютьусі: і дорослі і діти, чоловіки і жінки. Якбизібрати все багатствоукраїнськоївишиванки, то карта Українивід села до села, відміста до містапростягласьбивишитими дорогами.

Дорогідрузі. Ми з вами усіукраїнці, якихоб’єднує у велику родину любов до рідноїземлі, до пісні, до вишиванки.

 

СеманишинВладислав:

Вишиваламативишиванку
На ллянімбіленькімполотні.
Вишивалазвечора до ранку,
Колисковіїспіваючипісні.
І такі слова мені казала.

На добро, на щастя, на роки.

 

 

 

 

Мама п. Юлія:

Якщо буде у життідесьважко,
Ти сорочку, сину, одягни.
Хай вона твоєсерденькогріє,
Диво-квітомповниться душа.
Материнська ласка не міліє,
Мамина любов — вона свята.

Чорну і червону нитку слала,
Залишала в нійлюбов свою.
Бережидарунокцейвід мене,
Сину, я тебе прошу.

 

СеманишинВладислав:

На порозінизькопоклонюся,
Поцілую рученьки її.
І до серцямамипригорнуся,
Ніби я один на ційземлі.
Вишиваламативишиванку
На ллянім, біленькімполотні.
Вишивалазвечора до ранку,
Даруваладоленькумені.

 

 Пісня «Батьки мої» Стефанюк  Тереза

 

Халло Олександр:

Мама вишиламені,

Квітами сорочку.

Квітигарні, весняні

На, вдягай, синочку.

В нитці – сонце золоте,

Пелюсткибагряні.

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночкувізьму

Швидкоодягнуся.

Підійду і обніму,

Я своюматусю.

 

Пісня «А сорочка мамина» Бабій Єва та Кузьмінський Володимир

Руско Марко:

Ми багато говорили

Тут про різне ремесло.

Мандрівочка закінчилась

І, здається, все пройшло.

Ні, це просто не проходить,

Бо народне ремесло

У серця до нас заходить,

Воно просто ожило.

Ми про вишивку дізнались

Що це давнє ремесло,

Воно наше, українське,

Славу краю принесло.

 

Бабій Єва:

Народемій, краяни і краянки!

Плекаймопаростокзеленийнавесні,

Нехай цвітуть – не вицвітаютьвишиванки

І стоголосо лине пісня, по землі.

Україно моя мила, Україно,

Моя рідна земле, матінкаєдина.

Твоїросимоєличкоумивають,

Твоївітримої коси розплітають,

Твоїдітирідну землю

Вишиванкамипрославляють.

 

Андрусяк Миколай:

Встає над світом щире сонце вранці

І землю гріє променем ясним.

А я іду по світу в вишиванці.

Я — українець! І горджуся цим.

В нас обереги вишивають здавна.

Така традиція в народі прижилась.

Вона прадавня, вічна й дуже славна.

В культурі й до сьогодні збереглась.

Ані вікам, ні моді не здолати...

Вона в людському серці і в душі.

У ній любові, мрій, надій багато

І ти традиції забуть не смій.

 

Стефанюк Тереза:

Усе навколозавмирає, 
Коли вдягаювишиванку. 
Лишсерцерадіснопалає, 
Мовпроміньсонця на світанку. 
Коли вдягаювишиванку, 
Немов в любовіпризнаюся 
Своїйкраїнініжно й палко, 
Вдягну і Господу молюся. 
За мир та спокій в Україні! 
Щобвишиванівізерунки 
У долю кожноїродини 
Внесли приємніподарунки!

 

Гринчук Давид:

Україно, одіньвишиванку,

Пригадай, як колись було.

Ії гордо носило місто,

І пишалосякожне село.

Україно, носи вишиванку,

В будні і свята носи.

Боніде не знайдешбільше в світі

Неповторної диво краси.

 

Витвицька Софія:

Вишиванко, люба, мила

Ти багато пережила,

Україну не лишила!

Поважають всі тебе.

Оберіг святий ти, чудо,

Люблять дуже тебе люди.

Бо красива й акуратна,

Надзвичайна й елегантна.

Бо ти наша дорогенька

Вишиваночка гарненька!

 

 

 

Кузьмінський Володимир:

Одягнімо, друже, вишиванки –

Наш чарівнийукраїнськийстрій

Не для когось, не для забаганки,

А для себе, вірнийдружемій.

Одягнімо в свята і неділі,

В будень, за потреби, одягнім

І відчуєш – вороги безсилі

Зруйнуватиукраїнськийдім.

Одягнімовишиванки, друзі

Хай побачитьукраїнцівсвіт –

Молодих, відважнихдужих

Славнихукраїнськихкозаків.

 

Танець «Перлина Україна»  Павлюк Ангеліна та Струк Максим

 

Бабинська Анастасія:  На сьогоднішньому святі ми ознайомилися не тільки з вишиваною культурою українців, але й усвідомили що всі ми різні за звичками, характером. Ми обираємо різні кольори, орнаменти, мережки, але всіх нас єднає – вишиванка, споконвічний традиційний український національний одяг, без якого не можна уявити справжнього українця.

 

Шинкарук Олексій:Ось і підійшла до кінця наша подорож. Ми лишетрішкидізналися про історіюнашоїукраїнськоївишивки.             

Тож нехай кожного з Вас, дорогідрузі, грієвишита оберегами сорочка, хай ВашесерцесповняєтьсяБожоюблагодаттю і добром на щастя, на здоров’я, на многіїліта!