Сценарій свята "Свято гри та іграшки"

Мета: поглиблювати знання учнів про дитячі ігри та іграшки; ознайомити з і

             іграшками минулого та сьогодення; розвивати творчі здібності дітей;

             виховувати культуру поведінки.

Обладнання: виставка іграшок, кольорові кульки, малюнки іграшок, вислови 

             ігри та іграшки.

 

ХІД СВЯТА

 Дитинство – це чарівна країна! Господарюють у ній діти – найчудовіший народ на планеті! Чарівний, світлий і ні з чим незрівнянний світ дитинства, країни доброти, сміху і радості, безмежного і безтурботного щастя, звідки ми усі родом.

 

Чи уявляєте ви, якби на світ люди відразу з’являлися дорослими? Якою б була наша планета без дітей?

- Чи були б моря такими синіми?

- Гори – височенними?

- Ліси – таємничими?

 

-  Земля без дітей? Ні, не уявити цього!

 

Увага! Увага!

Ми починаємо іграшки свято

І раді сьогодні усіх вас вітати.

 

На святі нашими гостями

Стануть іграшки і гра.

Давайте дружно ми гукнемо:

«Заходьте, будь ласка,

Почати свято вже пора».

( В зал заходять діти, в руках у них іграшки. Сідають на табуретки).

 

 Ось вони – наші діти. Веселі і бешкетливі, сумні й смішні, а іноді не за віком серйозні. Наповнюють наше життя змістом, приємними турботами.

 

А я найбільше хочу

Зробити так, щоб діти

Були завжди щасливими

У всьому-всьому світі.

 

У нас сьогодні свято.

Чути музику і сміх.

Зараз будемо вітати

Наших іграшок усіх.

 

 

• Чи можна уявити світ, у якому б не було іграшок?

 

• Чи є такі діти, які не люблять гратися?

 

 

Світ дитинства та іграшки не існують одне без одного. Без іграшки світ став би сумним та безрадісним.

 

 

І машинки, й лялька Таня

Радо в гості кличуть нас.

В них сьогодні – іменини,

Вони запрошують всіх нас.

(Діти беруть іграшки, піднімають над головою, потім притискають до грудей).

Пісня «Якщо весело живеться».

 

 Погляньте, скільки іграшок на нашому святі! Минуло вже трохи часу, як ви вперше прийшли до школи. Відтоді ви підросли, багато навчилися. У вас з’явилися нові друзі, справи. Як приємно було спостерігати за вами, коли на перерві усі поспішали на килимок, із задоволенням гралися своїми іграшками, розмовляли з ними, ділилися своїми успіхами, а, іноді і невдачами.

 

 Але, мабуть, ніхто із вас не замислювався, коли і чому з’явилися іграшки. Якими були перші іграшки?

 

 Все почалося з того, що колись дуже-дуже давно не було фабрик, які виготовляли іграшки, але були діти, які як і ви хотіли мати  забаву (так у давнину називали іграшки).

 

 Першими дитячими іграшками були випадкові й звичайні предмети: камінці, шишки, сухі гілочки. Пізніше дорослі самі ліпили, обпалювали, вирізали, шили.

 

 Історія іграшки є невід’ємною частиною історії культури суспільства. Для кожної історичної епохи характерні свої іграшки. Отож, запрошуємо усіх в іграшкове минуле. Всі іграшки виготовляли власноруч та з натурального природного матеріалу.

 Вуркотило – дерев’яне кружальце, чи ґудзик на нитці.

Малих дітей цією забавкою відволікали, щоб не плакали, а старші нею самі забавлялися, особливо хлопці, притуляли і до язика, і до носа. Таким чином виховувалась сміливість, страх і біль відступали назад. Дерев’яним вуркоти -лом гралися діти бідних, ґудзиком могли гратись тільки діти заможних, тому що на цей час ґудзик був розкішшю.

Брязкальця або тарахкальця виготовлялись з трахеї гуски чи качки. Одним вішали над колискою: від руху колиски воно теж рухалось і торохкотіло, іншим давали в руки. В залежності від того, що було всередині, таким був і звук: горох – «гудів», просо – «шепотіло», кукурудза – «гуркотіла», пшениця – «дзвеніла». З великим задоволенням гралась дитина і без шкоди для свого здоров’я.

Свистуни із пір’я.  Зовсім недорогим задоволенням був свистун із пір’я. Люди тримали в селах гусей, тому діти дуже часто свистіли такими свистунцями. Послухайте.

(Перегляд слайдів про старовинні іграшки).

М’яч з свинячого міхура. Багато людей у селах тримали свиней. На Різдво різали свиней, а міхур вирізали і засипали попелом. Далі вичищали, мили, вичищали, мили. І так повторювали багато разів, щоб він став тонким, чистим і прозорим. Діти надували цей міхур, додавали всередину насіння пшениці, зав’язували мотузкою. М’яч готовий.

Іграшки із глини. Глина – матеріал, який завжди був під руками у селі. Тому зовсім не дивно, що коники, бички, птахи, рибки виготовляли з глини. Серед іграшок з глини найбільш поширеними є свистунці – образи птахів: соловейки, чайки, зозулі. Погляньте, саме такий свистунець у мене в руках.

Іграшки з сиру. Там, де тримали кіз та овець, поширеними іграшками були так звані «сирні іграшки», які виготовляли з сиру за спеціальною методикою. Погляньте на екран.

Іграшки із соломи та трави – типові екологічні іграшки, виготовляли їх умільці-хлібороби. Іграшки з трави роблять наприкінці весни та на початку літа. Із соломи виготовляли брязкальця, тарахкальця, ляльок різного типу.

Дерев’яні іграшки. Дерево – матеріал, який у сільських умовах фактично завжди під рукою. Тому найбільше іграшок-саморобок робили саме із дерева. Дерев’яні іграшки в більшості випадків були рухомими: туркала, з якими із задоволенням бігали дітлахи, деркачі – послухайте, як диркають, рухомі медвежі, музичні інструменти, особливо сопілки, іграшки-гойдалки. Такі іграшки збереглися в музеях і приватних колекціях.

 Українська народна іграшка багата і розмаїта. Несе вона повагу до праці, любов до людей, тварин.

 

 Збігав час, життя покращувалось, з’явились фабрики і заводи, з відходів почали робити іграшки. Кожен рік приносить нові іграшки. От вони, усе їх розмаїття. Зверніть увагу. Тут знаходяться іграшки , виготовлені з дерева, а це іграшки наших мамів ( 80-ті роки). Наше дитинство – це час комп’ютерних ігор. Стали популярними телепузіки, ейби, фербі. Колишні смикали замінили тетріси, на зміну Буратіну прийшов Бетмен.

 

 

 Сучасні іграшки ніколи не зможуть замінити народних, тому вони мають доповнювати одне одного. Дитина повинна розуміти іграшку, хотіти з нею творчо діяти. Щоб іграшка була супутником дитинства, людство весь час удосконалює її. Бетмени, пістолети застосовують для вирішення конфлікту, захоплення влади, призначені для нанесення поранень чи вбивства. Вони впливають на формування жорстокості, агресивності, а справжня дитяча іграшка повинна випромінювати тепло, стверджувати добро.

 

 А зараз загадки про ваші іграшки. Але відгадку ви не говорите, а берете в руки іграшку-відгадку.

 

 

Круглий, гарний і легенький.

Високо літає.

 Йому діти дуже раді,

Бо ним кожен грає.

                  (М’яч).

 

Звір забавний, зшитий з хутра,

Є і лапи, є і вуха.

Медом любить ласувати

Взимку у барлозі спати.

                                      (Ведмідь).

 

Я не їм вівса і сіна.

Дайте випити бензину.

Усіх коней обжену.

Кого хочеш – здожену.

               (Машина).

 

У воді купається.

Водою обливається.

Вода до неї не чіпляється.

           (Качка).

 

Не ходжу я, а скакаю

Бо нерівні ноги маю.

Я страшенний боягуз

Всіх на світі я боюсь.

         (Заєць).

 

Не говорить, не співає,

А хто до хазяїна йде – знати дає.

      (Собака).

 

 

 

Він швидкий, немов стріла,

І не слабший за вола,

Головне ж, оця тварина –

 Вірний помічник людини

        (Кінь).

 

Дуже товсті ноги маю

Ледве їх переставляю.

Сам високий я на зріст

Замість рота в мене – хвіст.

     (Слон).

 

Балерина закружляла,

На підлозі край стола.

Притомилася, упала,

І в коробку спать лягла.

     (Дзиґа).

 

Я нікого не боюся:

Недарма царем я звуся.

         (Лев).

 

- Тату! – крикнула Марічка –

Глянь, яка в травиці стрічка!

 - Не чіпай! – злякався я. –

Це не стрічка, а… (змія).

 

В зрості є у них різниця,

Та дуже схожі в них обличчя.

Розкладеш – буде їх з п’ять,

А так – одна в одній сидять.

     (Матрьошка).

 

Це матрьошка. Зимно їй.

Кілька вдяганок на ній.

П’ять спідниць, і п’ять хусток,

І смушевий кожушок.

                       І. Нехода

 Дерев’яну ляльку  виготовляють на токарному верстаті з добре висушеної деревини липи і берези. Вона відображає селянську дівчинку в хусточці та фартусі. Лялька розкривається, а в середині в ній є ще одна. А в ній – ще одна. Перша Матрьошка була восьмимісною.

 

 Звідки ж взялося ім’я Матрьошка?  Виявляється, на той час одним із найпоширеніших імен було ім’я -  Матрьона, пестливе -  Матрьошка. У квітні, 1900р., відбулася виставка у Парижі, де весь світ вперше побачив Матрьошку. Там вона отримала бронзову медаль, тому датою народження Матрьошки вважають квітень 1900р. Матрьошки різняться за формою, розміром і місткістю. Маймісткіша Матрьошка – це 72 ляльки, висотою        1 метр.

 

 А зараз діти покажуть нам свої улюблені іграшки і розкажуть про них віршики.

 

«Лисичка»

Я Лисичка, я сестричка,

Хитрувати маю звичку.

 Але тут, на цьому святі,

Я не буду хитрувати.

Можу вам допомагати.

Я лисичка,

Я сестричка.

Маю дуже гарну звичку:

Лінуватись не люблю

І за це себе хвалю!

- Лисичко, а хіба гарно себе вихваляти?

- А що? Люблю ж я і працювати, і співати.

- То, може, нам заспіваєш?

- Звичайно.

 

Пісня «Я Лисичка, я сестричка».

( з дитячої опери М. Лисенка «Коза-Дереза»)

1. Я Лисичка, я сестричка

Не сиджу без діла,

Я гусята пасла,

Полювать ходила.

 

2. А тепер мені в неділю

Треба відпочити,

Свою хатку гарнесенько

Треба прикрасити.

 

3. А щоб краща, а щоб краща

Була моя хатка,

Піти треба у гайочок

Квіточок нарвати.

 

 

 

 

«Конструктор»

Маю брусиків багато

Починаю будувати.

І збудую я світлицю

Для малої Мурки киці.

 

 

Та не хоче Мурка киця

Жити у світлиці.

Розвалила стіни лапою

І сховалась під канапою.

 

«Як мені купили лошатко»

В мене дуже добрий татко,

Він купив мені лошатко –

Справжнє, тепле і руде,

Воно вушками пряде.

В нього зірочка на лобі.

В нього грива золота.

І тепер я вже не буду

Запрягать свого кота.

                                              Л. Вербицька

 

 

 

«Ведмедик»

Я ведмедика люблю,

Не скубу його, не бю.

А беру малого в ліжко

Пригорну і вкрию ніжки,

Заспіваю «люлі – лю»,

Я ведмедика люблю.

 

Впав ведмедик на підлогу

Відірвали йому ногу.

Все одно він самий кращий

Не віддам його нізащо.

 

«На конику»

Через леваду, по срібній росі,

Їдем на конику, їдемо всі.

Іра, Марічка, Максим та Іван

Коника нашого звати Каштан.

Їдемо, їдемо аж до гайка

Пісню співаємо про козака.

Пісня «А я хлопець – молодець»

Слова І. Кульської              Музика А. Філіпенка

 

1. А я хлопець – молодець, в мене коник – стрибунець.

Цок-цок, цок-цок, в мене коник стрибунець.

 

2. Скачу верхи на коні, дуже весело мені.
3. Цок-цок, цок-цок, дуже весело мені.

 

 

«Дзиґа»

Є у дзиґи одна ніжка,

Дерев’яна голова.

Покрути її лиш трішки,

Виявиться, що жива.

 

Вона танцює і співає

Як літак гудить.

І кругом біжить, кружляє

Наче джміль дзижчить.

 

Покрутилась моя дзиґа.

 Упала на бік.

Та й лежить собі без діла,

Мабуть, спить.

 

 

«Зайчатко»

Ти, Зайчатко-Довговушко,

Не тікай від мене,

Не ховайся поза кущик

У траву зелену!

Треба в хаті з іграшками

Мирно, дружно жити.

Ти ж не дикий сірий заєць

Ти з сукна пошитий.

 

«М’ячик»

Скаче м’ячик по підлозі

По підлозі й на порозі,

А тоді у двері хвіть!

Ой, ловіть його, ловіть!

Доганяйте, зупиняйте,

І дитині в руки дайте.

 

«Тигр»

Тигр ричить, ричить тигриця –

І смугасті тигренята

Шкірять гострі зубенята

Гир-р-р-р!

 

Начебто, усе на місці:

І спідниця, і намисто,

Руки, ноги, голова.

Тільки жаль, що нежива.

        (Лялька).

 

 Скільки існують діти, стільки існують ляльки. Жали жінки пшеницю в полі, а дітей забавляли ляльками із соломи, сіна, кукурудзи та ганчір’я.

(Перегляд слайдів)

 

Пізніше ляльки витинали з паперу, у подарунок на іменини робили ляльку – Янгола. В одязі завжди повинен був бути червоний колір – колір здоров’я, сонця, тепла.

 

 З давніх-давен у будинках мешкають ляльки-домовики, обереги, що оберігають будинок від злих духів.

 

 А далі була лялька-мотанка, яку виготовляли із ганчірок і без обличчя. Відсутність обличчя свідчила про те, що лялька – річ нежива, тому злі сили не могли в неї вселитися. Часто таку ляльку ставили  біля ліжка дитини – відганяла злу силу.

(Перегляд слайдів)

 

 

 Недоліком таких ляльок було те, що їх не можна було помити, причесати і зшити їй новий одяг. Після того, як розвинулася хімічна і полімерна промисловість, ляльок почали виготовляти із полімерних матеріалів.

 

 Перевага сучасної ляльки в тому, що вона є довговічною. Її можна мити, розчісувати, переодягати в різний одяг. У сучасної ляльки рухаються голова, руки і ноги.

 

 Багато цікавих ігор придумують діти зі своїми іграшками. Машинки возять зайця і бегемота, ведмедик ходить по малину, собака доганяє качечку, а маленькі мами вкладають спати ляльок.

 

(Дівчатка сідають в коло, гойдають свої ляльки і наспівують колискову. По черзі розповідають).

 - Спи, моя лялечко,

Спи, моя втіхо.

Разом з тобою літери вчили.

Спи, моя ластівко,

Спи, моя мила,

А – а,  а – а.

 

Йди до мене спати, Машо,

Киця хай поспить сама,

Ти мені не тільки лялька,

Ти мені немов сестра.

А – а, а – а.

 

Я кинула ляльку

Сиджу і мовчу.

Ой, ніколи гратись,

Математику вчу.

 

День скінчивсь.

Закрию книжку.

Скрізь вже тінь,

І лялька спить.

А – а, а – а.

 

 Граючись ляльками, діти вчаться спілкуватися, фантазувати, творити, тренувати пам'ять. Одягання старої ляльки в новий одяг – це уроки гарного смаку.

 

 З появою ляльки Барбі в ляльковому світі зчинився переворот. Нині Барбі є бажаним подарунком для будь-якої дівчинки. Барбі – це нова епоха в іграшковому виробництві. Американка Рут Хендлер створила ляльку для своєї доньки, яку звали Барбарою. Донька уже виросла, стали дорослими її онуки, а лялька Барбі залишається такою ж молодою і красивою. У 2009 р. Барбі відзначала свій 50- річний ювілей.

 

 Лялька має безтурботне обличчя з класичним коротеньким носиком та сліпучу посмішку. Раніше Барбі була виключно довговолосою білявкою. Зараз Барбі є і темноволосі, і темношкірі. Для неї створюють, проектують і шиють нові моделі одягу.

 

 З часом та ж авторка створила хлопця для Барбі і назвала на честь свого сина Кеном.

 

 

 

«Барбі»

Я можу з вами гратись

Одагатись в яскраве вбрання.

Люблю зачіски модні і стрічки

Я така ж як і ви чарівна.

 

Барбі, Барбі, потанцюєм

Ми отут на святі.

То ж , давайте , веселитись

Ми такі завзяті.

 

(Танцює Барбі).

 

Діти танцюють «Танець каченят».

 

 У наш час з’явилася ще одна лялька – Бебі Бон. Здалеку її неможливо відрізнити від справжньої дитини. Бебі Бон – це особлива лялька. Вона може вчитися говорити звуки, намагається повзати, плакати, їсти з пляшки.

 

«Найкраща іграшка»

• Не вгадать тобі нізащо,

Котра з іграшок найкраща!

• Знаю! Трактор заводний.
• Зовсім ні.
• Електрична залізниця!
• Помилився.
• Ну, тоді це пароплав.
• Не вгадав.
• Зрозуміло. Це літак!
• Знов не так.
• Добре, відповідь я дам.

Та, яку зробив ти сам.

               А. Костецький

 Любов до рідного краю починається з дитинства. Надовго вона зберігається в душі людини. Народна іграшка є ниточкою в руках дитини, яка з’єднує її з історією Батьківщини. Виготовлення саморобок під силу навіть учням молодшого шкільного віку. Тому на уроках трудового навчання виготовляємо іграшки. Любимо їх, граємося ними, також їх можна дарувати, прикрасити ними інтер’єр, ялинку. «М’яка іграшка», виготовлена своїми руками, вносить тепло і радість у життя наших дітей, формує їхні естетичні смаки, є справжнім витвором мистецтва.

 

 Але, на жаль, не завжди ми поводимося з іграшками правильно. Буває так, що іграшки плачуть. Ось телеграми від деяких.

 

Машинки.   Ми дуже любимо діток,

                      І сумно, сумно нам,

                      Коли нас всі шпурляють

                      Колеса відривають.

 

Зайчик.        А як відірвуть носика.

                      Закинуть у куток.

                      Так хочеться поскаржитись,

                      Втекти у дитсадок.

Ведмедик.     А мене купать не треба,

                        Ви шубку мою бережіть,

                        Бо я вродився гарний

                        На підлогу мене не кладіть.

 

Любіть і бережіть свої улюблені іграшки. Щоб такі телеграми більше ніколи не приходили до вас.

 

То ж давайте дружно жити,

Щоб радісно всім було.

І кожного любити,

І всім нести тепло.

 

Не кривдити нікого,

Не бить, не ображать.

Поганого нічого

Нікому не казать.

 

Давайте жити в мирі,

У злагоді й теплі.

Слова хороші й щирі

Хай линуть на Землі.

 

Всю красу, що бачимо

Ми у класі кожен раз.

Бережемо й не руйнуємо

Ось як виховали нас.

 

В святкові дні у залі

У хлопчиків й дівчат

Кульки переливаються

Як вогники горять.

 

 

 

 

Червоно-малинові

Кульки кольорові,

Жовті й голубі

Сяють угорі.

 

Гра – це світ чарівний та незнаний,

Гра – це диво, сповнене краси.

Поринуть у гру – це ж бо так цікаво,

Це справді свято, радість для душі.

 

Хочеш бути здоровим – грайся!

Хочеш бути красивим – грайся!

Хочеш бути щасливим – грайся!

 

Пісня «Хай завжди буде мама».

Хай завжди буде сонце,

Хай завжди буде небо,

Хай завжди буде мама,

Хай завжди буду я!

 

Хай завжди буде школа,

Хай завжди буде лялька,

Хай завжди буде щастя,

Хай завжди буде мир.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГРА ТА ІГРАШКА У ЖИТТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

 

«Продовжимо своїм дітям щасливу

мить дитинства».

ПЛАН

1. Роль іграшки в житті дитини. Виступ класовода.

2. Діалог з батьками.

3. Аналіз анкет.

4. Ситуативні завдання. Як би вчинили ви?

5. Іграшки: задоволення чи небезпека? Виступ психолога.

6. Вручення пам’яток. Підбиття підсумків.

 

Мета: обговорити з батьками проблему значення гри та іграшки в житті ди-

             тини; продемонструвати можливості гри для розвитку інтелектуаль-

              но-пізнавальної діяльності учнів; стимулювати зацікавленість бать-

             ків до використання можливостей ігрової діяльності для спілкування

             з власною дитиною.

Форма проведення: ігровий тренінг.

Підготовча робота: анкетування дітей і батьків, підготовка пам’ятки.

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Незважаючи на те, що ваша дитина стала школярем, вона все ще залишається дитиною. Найбільше їй хочеться відкласти убік свої підручники і пограти зі своїми улюбленими іграшками. Не забувайте про те, що гра – це

не тільки забава, але й проекція власного соціального досвіду.

 Не секрет, що іграшка має величезне значення для дитини. Давайте ми, шановні батьки , повернемося в наше дитинство, бо багато хто з нас назавжди зберіг у своїй пам’яті та реальному житті іграшки свого дитинства. Поламані, з відірваними вухами і ногами, вони зберегли для нас свою красу.

 

- Почнемо з історії української іграшки. Яка ж вона, ця історія іграшки?

Іграшки кожного народу мають свої педагогічні, художні й технічні традиції. Українська народна іграшка – оригінальна і неповторна. Кожен народ має своїх героїв, свої казки, своїх улюбленців, які відображаються в іграшці. Іграшка народжувалася в зв’язку з природною потребою дитини пізнавати світ, творчо і самостійно його осмислити.

• Пригадаємо перші дитячі іграшки. Вони завжди яркі, не мають гострих деталей, не несуть ніякої небезпеки для дитини.

 

Звертаю увагу на виставку.

 

 За своїм призначенням іграшки поділяються на:

• образні (ляльки, зайчики, ведмедики);
• технічні (конструктори, машини, трактори;
• дидактичні (піраміди, посуд, «У магазині», «Лікар-Айболить»);
• фізкультурно – спортивні (скакалки, м’ячі).

 

2. Найпершою іграшкою для дівчини є лялька. Давайте поговоримо про них.

- Чи є різниця у формі, кольорі ляльки, якщо порівнювати ляльки ваші і ваших дітей?

- Які ляльки були у вас? Як вони називалися?

- Чи стоять ляльки ваших дітей на видному місці як прикраса, чи це є звичайна іграшка дитини?

Змінився час, змінилися ляльки, але, напевне, не змінилися звичаї, традиції у грі з лялькою. Вони так як і ми вкладають ляльок спати, співають їм колискові пісні. Ця традиція передається з покоління в покоління, вона закладена в генах наших дівчаток.

 

Хлопці теж не сидять без діла. В них своє коло інтересів. Машинки, крани, пістолети…

- У вас ростуть сини. Чим відрізняється їхнє дитинство від вашого? В які ігри грали ви?

- Чи робили ви коли-небудь своїм дітям іграшку з минулих років? Як вони це сприймали?

- Згадайте своє дитинство. Розкажіть якусь цікаву історію, пов’язану з іграшкою.

 

Потрібно сказати, що змінюється час, змінюються іграшки. Кожне покоління мало свої ігри та іграшки. Машини, пістолети, звичайно, були набагато міцніші як теперішні, дешевші. Іграшкові подарунки колись робили значно частіше.

 

 На уроках трудового навчання багато іграшок виготовляємо самі. Саме через ці іграшки виховуємо у дитини почуття прекрасного. На уроках трудового навчання кожен працює старанно, акуратно, робить свою іграшку красивою. Має змогу порівняти свою роботу з роботою товаришів. Та й на класну виставку потрапляють роботи гарні та акуратні. Ми, вчителі, прагнемо внести в життя дитини красу, яка притаманна кожній людині. Дорослим важливо у ранньому віці у дитини пробудити естетичні почуття, вчити реалізовувати їх в повсякденній практичній діяльності. Нічим не замінити роль сімї в морально – естетичному становленні духовного світу дитини. Мама співає колискову, розповідає цікаві казочки, дарує гарну іграшку (звичайно, вона мусить відповідати віку дитини), грається разом з малюком.

 

3. Настав час підвести підсумок нашого анкетування.

Радує те, що діти мають свій іграшковий куток, тумбочку, ящик, дехто з дітей має кімнату для ігор. Приємно чути, що з раннього віку вчите дітей прибирати місце, де гралися, ставити іграшки там, де стояли (до речі це і є виховання прекрасного, естетичного смаку у дітей), що заохоченням або винагородою за хорошу справу є нова іграшка. Там, де двоє і більше дітей, часто звучить тема школи, магазину. Батьки їх напевне знають, що такі ігри надзвичайно корисні для молодшого шкільного віку. Однозначною була відповідь батьків, що дозволяється друзям дитини приходити в гості. Звичайно, інакше й бути не може. На самоті у дитини розвивається почуття егоїзму.

Часто буває й таке, що в сімї створені всі умови для ігрового куточку: застелено дорогий килим, куплено дорогі іграшки. За кожний неправильний крок на дитину кричать, сварять, дитина не має ні волі, ні радості само проявлення, сама залишає цю ігрову кімнату. Але нічого, крім шкоди такий куточок не приносить. Радує те, що у нашій шкільній родині такого не спостерігається.

 

4. Як би вчинили ви?

 Діти повторюють у грі негарну поведінку дорослих. Як ви відреагуєте на це?

 

 Хлопчик ходить по кімнаті. Бере то одну, то іншу іграшку, але жодною не грається. Ваші дії у даному випадку?

 

 Мама розповідає батькові, що донька весь час грається однією лялькою, яка вже стара і поломана, проте вдома є багато нових і гарних ляльок. Що ви порадите цій мамі?

 

 Хлопці часто граються машинками. Вони так входять в цю роль, що озвучують гул мотора іноді на всю кімнату. Які ваші дії? Ви забороните це чи ні?

 

 Гра для дорослих. «Прикрась доню, як ляльку».

Стрічки, намисто, комірці, заколки для волосся, гребінці. Під веселу музику тата прикрашають доньок у ляльок.

 

5.При виборі іграшки треба бути надто обережними, тому що за красивою іграшкою можуть ховатися неприємності і навіть небезпека. Фахівці санепідслужби досліджують, чи матеріал, з яких товар виготовлений, не шкідливий для здоров’я дитини, не виділяє шкідливих речовин, безпечний у користуванні.

 Максимальна вага іграшок – 400 грамів для дітей дошкільного віку і 800 грамів для учнів молодшого шкільного віку. Для дітей до 3 років рекомендуються іграшки з пластмаси і гуми – їх легко мити, дезінфікувати.

 Багато іграшок фарбують в яскраві кольори клеєвими і олійними фарбами, а зверху покривають 2-3 шарами міцного лаку або натуральної оліфи до утворення плівки, яка не піддається розчиненню. Фарба або лак не повинні змиватися гарячою водою з милом.

 Дерев’яні іграшки повинні виготовлятися з деревини, що при обробці не дає тріщин, в яких можуть накопичуватися бруд і мікроби. Поверхня дерев’яних іграшок має бути шліфована і покрита стійкими фарбами і лаками.

 М’які іграшки найменш гігієнічні, бо вони погано піддаються миттю і знезараженню. Їх потрібно частіше виносити на свіже повітря, чистити щіткою, дезінфікувати.

 Для дітей дошкільного віку дозволяються електромеханічні іграшки з живленням від мережі змінної напруги (127 – 220 вт) при наявності відповідних пристроїв і належної електроізоляції.

 В іграшках «пістолет», «пушка» заборонено використовувати стріляючі пристрої, гострі предмети і вибухові речовини. Ці деталі треба виготовляти з гуми або інших м’яких матеріалів.

 

                  6. ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

* Дозволяйте своїй дитині грати зі своїми улюбленими іграшками і в улюблені ігри.

* Не викидайте іграшки, якщо дитина сама цього не хоче.

* Не глузуйте з дитини через її прихильність до певних іграшок.

* Даруйте дитині іграшки з урахуванням її інтересів, захоплень.

* Беріть участь в іграх дитини, якщо вона цього бажає, не зважаючи на вашу зайнятість.

* Розповідайте дитині про свої іграшки і захоплення, показуйте їй ті цікаві ігри, у які ви грали у дитинстві.

* Учіть на власному прикладі ставитися до іграшок шанобливо.

* будьте безпосереднім в очах дитини, не бійтеся втратити свій авторитет, граючи з нею в ігри.

* Радійте умінню своєї дитини грати з іграшками, знаходити різні сюжетні лінії в грі.

* Використовуйте можливість ігрової ситуації для безпосереднього спілкування з власною дитиною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНКЕТА ДЛЯ УЧНІВ

1. Чи є у тебе іграшки?
2. Які іграшки тобі подобаються?
3. Хто купує тобі іграшки?
4. Чи цікавляться твої батьки про те, яку іграшку тобі хотілося б мати?
5. Часто ти граєш зі своїми улюбленими іграшками7
6. Чи беруть участь твої батьки у твоїх іграх?
7. Які ігри у вашій сімї є найулюбленішими?

 

 

 

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Чи є у вашої дитини іграшки?
2. Які з них є її улюбленими іграшками?
3. Як часто ваша дитина грає зі своїми улюбленими іграшками?
4. Чи створені умови для ігор ваших дітей?
5. Де і як зберігаються іграшки вашої дитини?
6. Як часто і з якого приводу ви купуєте іграшки?
7. Які іграшки вважаєте за краще купувати?
8. Чи радитися з дитиною або робите це, незважаючи на її прохання?
9. Як часто дитина ламає іграшки і як ви поводитися в такому випадку?
10.  Хто з членів сімї частіше всіх грається з дитиною? В які ігри?
11.  Чи дозволяєте ви друзям дитини приходити до неї?
12.  Що нового ви б хотіли зробити у своєму куточку іграшки?