Мета: познайомити учнів з головним убором – українським віночком, його значенням в обрядах, віруваннях, житті людей; розповісти про символічне значення рослин; розвивати дослідницькі навички, творчу уяву дітей; виховувати любов й повагу до українського слова, до рідної землі, свого народу, бережливе ставлення до всього
Сценарій свята «Український вінок»
. Мета: познайомити учнів з головним убором – українським віночком, його значенням в обрядах, віруваннях, житті людей; розповісти про символічне значення рослин; розвивати дослідницькі навички, творчу уяву дітей; виховувати любов й повагу до українського слова, до рідної землі, свого народу, бережливе ставлення до всього.
Зал святково прикрашений в українському національному
стилі: вишитими рушниками, квітами. На центральній стіні
прилаштовано плакат у вигляді вікна, на якому написано
назву свята
Учитель
Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, традиційний звичай взаємодопомоги, чиста криниця — все це родовідна пам’ять, наші символи, історія. Багата і щедра наша земля, і одним з її багатств є українські звичаї, обряди. Ми живемо в Україні і любимо її гарну співучу мету її прекрасних людей і пишну природу. Наша земля красива і щедра. «Хто вміє віночок вити, той уміє життя любити». А яке значення має віночок у житті українського народу? Виявляється, дуже велике.
Ведуча
Заплету віночок, заплету шовковий,
На щастя, на долю, на чорнії брови.
Та й пущу віночок на биструю воду,
На щастя, на долю, на милого вроду.
Ведучий ----------------------------
Сьогодні тепло своїх сердець і душ ми будемо дарувати квітам. У сиву давнину квіти обожнювали, вважали їх уособленням найніжніших почуттів. На острові Таїті й досі всіх дітей до 6-річного віку звуть «гіті», що означає «квітка». У нас дітей часто порівнюють з квітами. У різні часи і в різних народів на честь квітів часто влаштовують свята.
У Греції святкувалися геацинтет, у Стародавньому Римі — розаліт, у Франції — розєри і свято конвалій. Особливо багато квіткових свят в Китаї та Японії. У лютому — свято цвітіння слив, у березні — персиків, у квітні — вишень, якими японці й досі прикрашають будинки, одяг.
Ми відкриваємо двері до скарбниці богині Флори. У Давній Греції Флора зображувалась у вигляді жінки з квітами в руках, вважалася богинею квітів, весни, цвітіння. Зараз це слово означає весь рослинний світ.
А зараз ми поведемо розмову про... віночки - обереги, які зроду-віку були неодмінною ознакою національного українського строю. А скільки звичаїв, обрядів, повір'їв пов'язані з вінками! До нас дійшов лиш відгомін тієї барвистої Пісні Землі. Однак, дійшов. І коли подивитися, то кожен з вас – коли були зовсім маленькими і до сих пір плели те диво.
Існує низка легенд про віночок. Ось одна з них:
Йшла дівчина по калину. Зустрів її парубок і каже : "Знімеш вінок - моя будеш". Не веліла матуся знімати віночок, та парубок гарний, говорив красиво, а ласкавий погляд зігрівав серце. Зняла дівчина віночок, а парубок перетворився на страшного дідька і забрав її до себе. Тому не просто кажуть, що вінок оберегіє від нечистої сили.
Є багато звичаїв, пов'язаних з віночком. Колись останній сніп з поля женці приносили в село. Несла його найгарніша дівчина. Цей сніп прикрашали віночком, як символ наступного врожаю.
Український віночок — не просто прикраса, а й оберіг, "знахар душі" , бо в ньому є така чаклунська сила, що болі знімає, волосся береже.
А чи знаєте ви квіти які вплітають у віночок?
Ведуча. За вікном уже пізня осінь, майже зима, але зараз перенесемося у чарівне літо, заквітчане польовими квітами, білими ромашками, синіми волошками у житі, червоними маками, голубими незабудками...
Ведучий. Нехай наше свято нагадає кожному з нас чарівну пору цвітіння українських полів, прохолодний ставок, над яким схилилися старезні верби, красуються біля самої водички кущики калини, а над шляхом височіють темно зелені тополі, на яких змостили гнізда лелеки, улюблені птахи нашого народу.
Ведуча. Бо хто ж, як не вони, білі лелеки, приносять навесні у родини немовлят! І збільшується українська сім’я, і народжується більше колискових пісень, і до людей приходить щастя...
Ведучий. Підросте в сім’ї дівчатко і побіжить на квітучий луг, щоб з чарівних квіточок — маків та ромашок, ромен-зілля та волошок — сплести собі дивовижний віночок. Адже стільки дивини і чарів у тих віночках, стільки неповторної краси і радості!
Ведуча. Тому сьогодні ми і звернемось до традиції всіх україночок — плести віночки. Бо всім нашим дівчаткам уже змалку притаманне відчуття краси. Український віночок. Сьогодні ми про нього дізнаємося більше.
Ведучий. Хай кожна дівчинка в Україні знає, що вінок — це давня українська традиція, яка прийшла з глибини віків. Віночок завжди був окрасою голівок дівчат, і кожна виплітала його так майстерно, щоб він був їй до лиця і підкреслював вроду.
Ведуча. Віночки. А скільки є їх різних за значенням і виготовленням... Віночок — це чарівний оберіг для молодих дівчат, який підкреслював їхню вроду і юність; це весільний віночок на голові молодої, який означає її незайманість і чистоту; це лавровий вінок, яким нагороджували переможців, це... Та хіба всі їх перерахуєш зараз?
Ведучий. Тож поведемо ми сьогодні вас у чарівну казку, де перемагає добро і любов. Через казку ми розкриємо одну з традицій нашого народу і розкажемо більше про дівочий вінок
Ружа. 4 дівчинка. А хочете, я вам розкажу дещо про віночок?
Усі. Хочемо, розказуй.
4 дівчинка. Ну, тоді слухайте. З давніх часів українські дівчата любили прикрашати себе віночками, бо це дуже гарно. Кожну дівочу голівку віночок не тільки прикрашає, пасує їй до лиця, підкреслює її гарні очі, але й захищає від нечистої сили. Вінки пасують тільки до свіжості, тільки молодим дівчатам, як оздоба і свідоцтво дівочості. А заміжні жінки і старі бабусі ніколи не одягали на голову вінків — це заборонено.
5 дівчинка. Свята правда. Це стосується не тільки українців, а й усіх слов’ян. Бо колись, ще в 977 році, чехи підняли ціле повстання проти своєї княгині Дубравки тільки тому, що вона, будучи старою, відважилась на свою голову покласти дівочий вінок. Отже, і для княгині не було винятку з правила. Цього і в Україні завжди дотримуються, це стало традицією. Тільки дівчина має право накладати на голову віночок.
6 дівчинка. Колись віночок з живих квітів захищав дівчину від напасників. Народ вірив, що дівчина, маючи на голові віночок, володіє чарами, якими вона могла навіть покарати напасника. Ще віночок захищав дівчину від «лихого ока» і від нечистої сили. А щоб посилити захисну силу вінка, дівчата поміж квіт непомітно вплітали часник, полин, любисток — зілля, яке саме по собі має чарівну і захисну силу проти всякого «чортовиння».
7 дівчинка. Ага, я знаю, що перед деякими літніми святами дівчата цілий тиждень не скидали віночка, щоб захистити себе від нечистого. Це на Зеленому тижні, в ніч на Івана Купала. Бо в цей час, за народними віруваннями, бродять тіні мерців, бігають мавки, з води на берег виходять русалки, ну, словом, усяка чортівня, щоб зашкодити дівчатам. Тому дівчата оберігають себе віночком.
8 дівчинка. Існує така «бувальщина» на Поділлі, що в ніч перед святом Івана Купала найбільшу силу має «тоя». Це такий вінок з травою тоя, що означає — борець. От одна дівчина в купальську ніч пішла по ягоди до лісу. Там вона зустріла парубка. Молодий, гарний — він став до неї залицятися. Жартував, сміявся, а потім попросив зняти віночка, віддати йому та стати його нареченою. Дівчина теж сміялася, жартувала і його слова прийняла за жарт, а тому скинула віночка і подала парубкові. Та як тільки це зробила, нею вмить заволоділа «нечиста сила», бо під виглядом парубка був сам дідько.
4 дівчинка. Я ще одну легенду знаю про віночок з тирлича і тої. Ці трави мають чудодійну силу і оберігають від нечистої сили дівчину. От в одну дівчину закохався сам чорт і ходив до неї кожного вечора в образі парубка. Та вирішив, зрештою, забрати її до себе. А мати, готуючи дочку до від’їзду прикрасила її голівку віночком та вплела туди тирлич і тою. Коли чорт прийшов, то ніяк не міг підступитися до дівчини, бо тирлич і тоя не підпускали його близько. Тоді він став просити дівчину скинути з себе квіти. Дівчина, не розуміючи, що від неї хочуть, почала помаленько роздягатися, скидаючи з себе одна за одною всі речі, усе крім віночка. І так дотягла до тої пори, поки заспівали півні. Тоді чорт вилаявся і каже: «Якби не тирлич і не тоя, то дівчина була б моя». І враз щез, ніби й не було ніколи.
1 хлопчик. А чи не пора нам поспівати, бо щось я засидівся. Ну то що? Буде пісня?
Усі. Буде, буде! Давайте поспіваємо.
Ружа Починаємо з ружі
Вінок Україні сплітаємо, друже!
Знай, квітка найперше в віночку, то – ружа.
Це квітка тендітна, квітка рум’яна,
Квітка, неначе зоря полум’яна.
Квітку цю знає уся Україна.
Ружа – троянда чи квітка шипшини.
Ружа відома у світі усьому.
Де б не росла вона, скрізь вона вдома!
Де б не цвіла, але ружа віднині
Серце своє віддає Україні.
Пишна троянда чи скромна шипшина
З ружі почнемо вінок України!
(Ружа простягає «Україні» квітку. Та прикріплює квітку до каркасу).
«Україна». Так яке ім’я носить квітка, з якої починається український віночок?
Діти. Ружа.
«Україна». А от про те, що саме символізує у віночку квітка ружі та її сестри, ви дізнаєтеся згодом.
Українець. А поки що ми познайомимо вас із сестрами ружі.
(З’являється Мальва з мальвою в руці. Вона відразу віддає свою квітку «Україні» до віночка.
Мальва.
МАЛЬВА ДРУГА У ВІНОЧКУ
Ружа — найперша! Початок це, друже.
Тулиться, тулиться мальва до ружі.
Тулиться мальва і дружбі радіє,
Тулиться, наче до віри надія.
Місце своє у вінку вона знає.
Мальва півонію сестру чекає.
Мальва в вінку, як в садочку квітує.
Мальва себе, як надію дарує.
(Квітка мальви прикріпляється до каркасу).
«Україна». Тепер ми чекаємо на третю сестру.
(З’являється Півонія, Півонія передає свою квітку «Україні», «Україна» вплітає квітку у віночок).
Півонія.
ТРЕТЯ КВІТКА
От і півонія не забарилась
І до вінка в свою чергу з’явилась.
Квіти, як сестри, зустрілись в вінку.
Квітне півонія. Знаєш таку?
Пишна й тендітна. Розхристана трохи.
Квітка любові, її перемоги,
Квітка весни, квітка травня рум’яна,
Квітка, як і сестри: красива, духмяна.
Безсмертник.
БЕЗСМЕРТНА КВІТКА
Квітка смерть перемагає,
Тож ніколи не вмирає.
От безсмертником і зветься.
На здоров’я нам дається
Квітка ця. Вона безсмертна!
Подивись, яка шляхетна!
Як її не поважати?
Всім здоров’я може дати
І безсмертям наділити.
Як цю квітку не любити?
Як її не поважати?!
До віночка як не взяти?
Барвінок.
БАРВІНОК
Барвінок до вінка в’яжи.
У квітці цій — життя душі.
Як небо квітка ця блакитна,
В вінку займає місце гідне.
Хоробра квітка! Від морозу
Чи їй ховати взимку носа?
Морозом квітку цю не вб’єш.
Людська душа безсмертна теж!
Барвінок у віночку є.
Він наче неба додає.
«Україна». Запам’ятайте, діти, яка смілива квітка барвінку!
Українець. Дуже смілива. Барвінок навіть взимку має зелене листячко, прямо під снігом.
Українка. Квітне барвінок навесні: у квітні-травні.
«Україна». А символізує барвінок життя і безсмертя людської душі.
Українець. А яка ж наступна квітка у віночку?
(«Квіти» виносять портрет Тараса Григоровича Шевченка. Портрет прикрашений гірляндою з вишневого цвіту).
Квітка вишні.
КВІТУЄ ВИШНЯ
«Садок вишневий біля хати» —
Про це для нас писав Тарас.
Почне як вишня квітувати —
Той квіт в вінок вплітати час.
З цим квітом в серці материнськім
Я вічну відданість знайду.
В вінок дівочий український
Квіт вишні навесні вплету!
(З’являється «Квітка яблуні». «Квітка вишні» і «Квітка яблуні» передають свої квіти «Україні» і співають дуетом пісню «Квіт материнської любові» на слова Феофанії Олігової).
КВІТ МАТЕРИНСЬКОЇ ЛЮБОВІ
Квіти яблуні, квіти вишневі
Доплітаємо ми до вінка.
Поруч з білими — ніжно-рожеві.
Подивіться, краса це яка!
Материнська любов у цих квітах
І вони захистять від біди.
Від усіх бід врятують вас, діти!
Принесуть найсмачніші плоди!
Деревій квіточку рибкою, бо форма листячка в неї мас форму рибки, різьблена й приємна на дотик. Як символ нескореності, деревій посідає центральне місце у віночку.
.
Незабудки
Наче небесні озерця, в окрузі
Розквітли довкруж незабудки на лузі;
Тендітні, блакитні, беззахисно-світлі,
Мов очі дитини, ласкаві й привітні...
Цвіт вишні та яблуні — це символ материнської любові. Пелюстки цих квіток збирали навесні, а потім додавали до купелі немовляти, а чай з них знімає застуду. Тому й у віночку дівочому цвіту вишні та яблуні відведено почесне місце.
Калина — символ України, символ краси та дівочої вроди. Це дерево нашого українського роду. Колись воно пов'язувалося з народженням Всесвіту і назву свою взяло від давньої назви Сонця — Коло. Червоні ягоди калини із ягідками-сердечками — то символ крові та невмирущого роду.
Ромашку у віночок не вплітали дуже довго, поки не дізнались, що вона не лише красива, а й сильна своїми лікувальними властивостями, дає людям здоров'я, доброту й ніжність. її вплітають у віночок поряд з кетягами калини, яблуні та вишні. Перевивають батіжком хмелю, бо він несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Вважають, що хміль — це весільна символіка. Як хміль в'ється, прикрашаючи свої пагони духмяними бурульками, так і хлопець має витись біля нареченої, бути готовим до одруження.
Мак. Ніжна пелюстка маку несе в собі пам'ять роду. Дівчата, в сім'ї яких був загиблий, з любов'ю і сумом покладали на голову віночки із семи маків, присягаючи цим зберегти і продовжити рід. А взагалі мак у віночку з'явився дуже давно, у XVI — XVII ст. І він є не лише символом туги й печалі, а й дає сон і думку береже.
Чорнобривці. У найперший віночок дівчатам вплітали чорнобривці, щоб гарними на вроду були, чорнобривими. Вірили в те, що ці квіти допомагають позбутися головного болю.
Українка. І ми знаємо назви цих квітів, знаємо, що вони означають.
НАЙПЕРША СТРІЧКА
Коричнева, як і земля,
Яка усім нам рідна мати.
Цю стрічку і повинна я
В вінок найпершою в’язати.
Найпершою, бо, земле, ти
Усього сущого основа.
Як рідну землю берегти —
Про це й веде ця стрічка мову.
(Українець і Українка прив’язують обабіч від світло-коричневої стрічки дві жовті стрічки. Наголошують, що це означає ясне сонечко.
Читають вірш «Сонячні стрічки»)
Ці стрічки, як сонце, жовті.
Стрічка ця і стрічка ця.
Хай при сонячній погоді
На землі в нас йде життя.
(З кожним разом все менше залишається танцюючих «стрічок», бо «квітки» підводять ту чи іншу «стрічку» до віночка і прив’язують їй шарф-стрічку, коментуючи, що означає колір стрічки.
Читають один за одним вірші, прив’язуючи стрічку.
Читають вірші Українець, Українка, «Україна» або «квіти».
Дві зелені стрічки виносить Хміль і Любисток. Вони ж розповідають, що 46
світло-зелена і темно-зелена стрічки означають живу природу, красу, юність).
ЗЕЛЕНІ СТРІЧКИ
От стрічка світла й стрічка темна.
Але і та, і ця — зелена.
Зелені, як й сама природа.
Це — юність, це — краса, це — врода!
До сонця ближче бути мріють
Отут прив’яжем. Хай радіють!
Дивись, як тягнеться до сонця
Природа, сонечкова доця.
СИНЯ БЛАКИТЬ
Неба стрічка, стрічка річки.
Ці стрічки, наче сестрички.
Синя стрічка і блакитна —
Хай в віночку кожна квітне.
В’яжем ближче до природи
Стрічку-небо, стрічку-воду.
Чистими вони нам треба:
Чисті води, чисте небо.
Українка. Над зеленими стрічками в’яжемо синю і блакитну — небо і вода. Вони дають нам силу і здоров’я. А оце — рум’яна стрічка.
Білий хліб, що тільки з пічки,
Або колос, що достиг,
Отаким би бути міг.
Ця оранжево-рум’яна
Стрічка символом хай стане
Золота колосся, ниви,
З хлібом завжди щоб були ви!
Українець. Після синьої стрічки (з одного боку) в’яжемо оранжеву стрічку. Це хліб. Після блакитної (напроти оранжевої – з другого боку) в’яжемо фіолетову стрічку. Вона означає людський розум.
ФІОЛЕТОВА СТРІЧКА
Колір розуму людського
Вам відомий?
Так якого
Треба взяти олівця
Стрічка: колір — фіолет.
Стрічку й цю в стрічок букет Додамо.
Нехай вона Буде розумом ясна,
Стрічка ця. Не буде гірше,
Якщо сестричка буде більша Інших.
Розумом багата.
Не бува його занадто!
Українка. Після фіолетової — навпроти малинової (з протилежного боку) в’яжемо рожеву стрічку. Багатство, достаток.
РОЖЕВА СТРІЧКА
Щоб в достатку жити,
Щоб багатство мати,
Треба і рожеву стрічку дов’язати.
Слід до фіолету стрічку цю в’язати.
Щоб багатим бути — треба розум мати.
Працювати треба і тобі, й мені,
Аби не казали: бідні, бо дурні,
Бідні, бо ледащі.
Будем працювати.
З розуму і з праці нам багатство мати
З розумом багатство нам своє робити
Будем працювати, України діти.
Біла стрічки
Білі — ближче до обличчя.
Чистота душі всім личить.
Україні до лиця
Біла стрічечка оця.
Не одна вона в віночку.
Бачиш, білі два струмочки
Припадаю до обличчя —
Чистота їх всім нам личить.
Через серце протікають
І в ріку душі спадають.
6 хлопчик. Отакої, я й не знав, що таку чарівну силу має звичайнісінький дівочий вінок. А воно глянь! У казку нас завели дівчата. Ще б пак! Квіти в дівочій подобі до нас приходили, розказали нам стільки всього цікавого! Ну, чим не казка? То може ще до нас хтось прийде? Ну, там прийде чи не прийде, а пісню заспівати можна. Бо що то за свято без пісні!
Діти виконують пісню про квіти.
7 хлопчик. А хто ще може прийти? Вже й так дивини стільки було, що й не збагнути!
8 дівчинка. А що вам цього ще мало? Можна ще додати дива у нашу казку. Я зараз, поверну свій віночок кілька разів і з’явиться до нас... прийде до нас...
8 хлопчик. Ну, хто ще там до нас прийде, кажи вже, не барися! Ой, справді хтось іде, наче марево біле. Хто це?
7 дівчинка. А тепер ми даруємо тобі, Русалонько, наш віночок — дівочий оберіг на згадку про нашу зустріч у чарівній казці. Хай нагадує він тобі про нас, а ти будеш кожної весни брати з нього кольори і прикрашати нашу рідну землю чарівними квітами, щоб наша рідна Україна цвіла, немов у вінку. А люди ніколи не забували тисячолітніх традицій свого народу.
8 дівчинка. Щоб над рідною Україною понад ріками й озерами вставала кожного разу неповторна веселка з кольорів нашого віночка, яка б нагадувала всім людям, що ми живемо не просто на землі, а у чарівній казці, і що земля наша — дивовижна і неповторна Україна. Нам її треба берегти та любити без меж
Учитель
Щасливі ми, як є у нас родина,
Як є сім’я, а в ній любов, тепло.
В гармонії тоді зростатиме дитина,
І пам’ятатиме, що в серце залягло:
І ласку мамину, батьківське тверде слово.
І мудрість вікову, що тут живе.
Й традиції засвояться чудово,
І казки дух, що по кутках пливе.
Й легенди давні, на які багаті,
Піднімуть нас на дужому крилі.
А мрії чисті, світлі і крилаті
Нестимуть діток на шляхи землі:
Малих дівчаток в чарівних віночках,
Хлоп’ят, допитливих вже з юних літ...
Батьківське щастя — у синах і в дочках,
На цьому і стоїть наш білий світ.