19 липня о 18:00Вебінар: Реалізація національно-патріотичного проекту в закладах дошкільної та середньої освіти

Сценарій "Святий Миколай"

Про матеріал
Сценарій свята "Святий Миколай ти до нас завітай" розрахований для показу старшими учнями у початковій школі та у дитячому садочку. Складено з урахуванням вікових категорій дітей та збереженням традицій самого свята "Святого Миколая"
Перегляд файлу

1

Сценарій на свято до Святого Миколая.

Мати (прибирає на столі, стелить скатертину): Ану, Ганусю, подай мені хліб. Трошки допоможи мамі, бо святий Миколай все бачить і чує. Як побачить, що нічого не допомагаєте, то не будете мати подарунків.

Гануся:
Мамо, мамо, хто він є, Св. Миколай?

Мама:
Ой, діточки, то довга історія.

Гануся:
Повідайте нам.

Хлопчик: Повідайте!

Мати Слухайте, бешкетники. Ось, сідайте поруч....

То було, діточки, дуже давно. Десь 500 років тому. В одній заможній родині ріс маленький хлопчик — Миколай. Він був дуже добрим, тихим та чуйним хлопчиком, горнувся до бідних та нужденних людей. Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І щиро молився і просив у Господа справедливості, миру, добра, милосердя.

Після того, як померли його батьки продав маєток і роздав гроші бідним, а сам став священиком. Своїми молитвами зцілював, охороняв від напастей. Був покровителем подорожніх у путі, а також усіх тварин — диких і свійських. А головне — всім серцем

Це була добра і порядна людина. Він помагав усім людям, які вірували вІсуса Христа. А найперше він помагав тим людям, яких спіткало горе. А ще міг зцілювати калік, сліпих, недужих. Ото ж пішло з того часу і посьогодні, що ми святкуємо свято Св. Миколая.

Помер 19 грудня  зі словами: «У руки твої, о Боже, передаю дух свій». Поховали його у престольній церкві в Мирах Ликійських.

Батько:

Холодно надворі. Намело багато снігу. Саме цієї ночі святий Миколай опускається на срібній вервечці з неба на землю. Сивобородий, у довгій золотистій накидці, заходить він до кожної хати і розкладає дітям під подушки свої пречудові гостинці. Правда, неслухняним дітям святий Миколай дає хіба що гарного прутика.

Гануся:

Мамо, а в нашій хаті також сьогодні свято буде?

Мати:

Накінець-то, діти милі,
Ви діждались тої хвилі,
Що з небесного престола
Зійде пресвятий Микола.
Темна нічка за шибками,
Сніг біленький мерехтить,
Небеса блистять зірками,
Десь дзвіночок гомонить.
Миколай вже поспішає,
А з ним ангели малі,
В кожну хату він загляне,
Бо дарунків хочуть всі.

Тато:

А щоб від Миколая подарунки отримати, треба гарно вчитися в школі,

не лінуватися ніколи, все у хаті допомагати,

що лише вам скаже мати.

Гануся:

А скажи нам, мамо мила,
Де той пресвятий Микола
Тих дарунків дістає,
Що так щиро роздає?

Мати:

В небі є така скарбниця,
Там дарунків – без кінця.
Святий Микола їх бере
І на землю всі несе.

Тато:

Та не лише святий Микола
Сходить з небесного престола,
З ним і ангели бувають,
Що святому помагають.
А іще таке буває,
Що услід за Миколаєм
З пекла антипко втече,
Всім неробам, пустунам,
Злодіям і брехунам
Він вилами погрожує
Та ще й пеклом лякає.

Петрик:

А скажи, матусю люба,
Він страшний дуже?

Мати:

А ви не бійтеся, він до нас не завітає, бо ви діточки чемні, слухняні, допомагаєте своїй мамі(гладить по голові)

Тато:

Тихо, діточки мої, щось там чути у дворі.
Мати (визирає у вікно):
Хтось там дзвонить і тупоче,
Мабуть, до хати зайти хоче.
Підемо подивимось.( мати бере теплу хустку і виходять).

 

Петрик:

Цікаво, а що мені Миколай принесе?

Гануся (хапається за голову)

Ой, у нас ще не прибрано в хаті! Як же  ми Миколая будемо стрічати? (Порається в хаті й поправляє ряднину, бере віник і підмітає). А ти, Петрику, принеси образ святого Миколая.

Петрик

Ну, це вже не моя робота, мені пора вже спати, щоб скоріше завтра встати.

Гануся

А дарунків хочеш ти?
Від антипка різки жди!

(Петрик приносить образ святого Миколая і вони вдвох чіпляють його на стіні).

Гануся

Як би я хотіла дістати від святого Миколая червоні чобітки, теплі рукавички.

Петрик

А я – гарну іграшку, солодощів багато.

Гануся (бере Петрика за руку)

Петрику, щоби вислухав нас святий Миколай, то і сьогодні треба щиро помолитися (вклякають перед образом, моляться).

Святий отче Миколаю,
Щиро ми тебе благаєм,
Сповни нині наші просьби,
Що на думці ми їх маєм.
Звели дітям дарунки подати.
В надії будем Тебе чекати.

Гануся

А тепер пора спати. На добраніч.

Петрик

Цілу ніч буду чекати…

 

(Завіса закривається. Звучить музика Робіть добро").

 

На задньому плані сцени вогні великого міста, з боку росте ялинка, вечір.

(На сцену вибігає Баба Яга з торбою і віником).

Баба Яга.

Ага! Ага! Я - Баба Яга!

Сьогодні мені не спиться, щось прикре сниться.

Я і кави не пила, й забагато не їла.

Але чую я, чую, що у ніч цю глухую

Щось відбутися має.

А! То ж діти усюди Нині ждуть Миколая.

Ні, не хочу, не хочу!

Як би їх заморочить?

Бо, як я пригадаю, - ангелята літаь

Крильми вітер здіймають!

А чорти, а чорти, мої любі брати,

Підібгавши хвости, як побиті коти

Геть утікають!

Це вже зовсім не діло!

Кличу Віхолу білу, щоб мені пособила

Миколаю дорогу перемела

Заморозила шлях, в небі Місяць згасила

Егей, Віхоло, сестро моя блідолиця,

Прошу тебе негайно з'явиться

 

Віхола.

Я тут! Я тут! Вже мені крутить в носі!

Зараз я розгуляюсь, розпущу свої коси,

Щоб вітри їх крутили та щоб вили щосили!

Та гукну Сніговицю, чорну Хмару-сестрицю!

У-у-у! А-а-а! Люба Хмаро Снігова! Прилітай! Прилітай!

Снігом шлях замітай!

Чуєш? Сани скриплять! їде вже Миколай!

Баба Яга.

Ну! Виходь на дорогу!

Клич когось на підмогу!

Віхола.

Так, я покличу Туман, він густий, непроглядний.

Іній очі засліпить, він буває нещадний.

А ще хухи мої, веселухи мої

Так шляхи заметуть, а сніги западуть,

Що й самі, що й самі їх не скоро знайдуть!

 

Чути звуки віхоли  (3’являється Хмара Снігова, Іній, Туман, хухи).

 

Хмара.

О, Святого Миколая трохи я недолюбляю,

Він усім допомагає та з біди всіх визволяє.

Лиш дорогу замету, ну а він вже тут як тут!

До семи потів працює, подорожніх він рятує:

Зігріває, напуває і додому відправляє.

Ну а нині всі зберемось та із нього посміємось.

Всі ми разом - непоборні!

(До Туману). Подивись — чи я вже чорна?

Туман, Іній. Чорна! Чорна!

Хмара. Подивись - чи досить грізна?

Туман, Іній. Грізна! Грізна!

Хмара.

Тож почнемо свою пісню!

Війся, війся, сніговице!

Розстеляйся, ковзанице!

Туман.

О, який я густий!

Такий мокрий, холодний!

Пеленою сповию посланців я Господніх,

Засліплю їхні очі, затулю їхні вуха,

Допоможе мені Снігова Завірюха!

Хай поплачуть, пожуряться діти,

Що не зміг Миколай прилетіти!

От так я! Молодець! Уведу їх в оману!

О, даремно вони так не люблять туману!

 

Іній.

Подивлюсь, як мій брат набирається злості,

І тоді на поля упаду з високості.

В колючки перетворю всі краплі туману,

 Зачарую в блискучу красу несказанну.

Та краса ця підступна, вона очі засліпить,

Миколай заблукає. А як Місяць засвітить,

Навкруги, немов дзеркало, буде пустиня...

Ні! Та ні! Не знайде він дороги нині!

  1.     а хуха.

Та й для нас знайдеться робота,

Зла в нас досить, була б охота.

Ми задмухаємо кожну зірку!

Хух! Та хух! Замість зірки - дірка!

  1.    а хуха.

Та не раз доведеться спітніти,

Бо ж Чумацький Шлях погасити - Ой, на це нам не вистачить духу, Хоч нас дві, хоч ми й хухи!

  1.     а хуха.

Ти задмухуй зірки, сестрице,

Я ж дихну на вогні в світлицях,

 Щоб усюди темінь настала,

Щоб кругом усі спали... спали...

  1.    а хуха.

А про Місяць ми зовсім забули!

Тут нам точно духу не стане. Поможи, Сніговая Хмаро!

Та і ти, дідусю Тумане!

Хмара.

Гаразд, заховаю в торбу.

Може, він не випаде в дірку. (З’являється сонна Ніч. Всі утікають).

 Ніч.

Що це зі мною сьогодні?

Щось я зовсім, геть-чисто холодна! Щось я темна, темна-невидна!

Де поділися мої зорі? їх мільйони в небесному морі!

А сьогодні ж Отця Миколая Дітвора українська чекає.

Вже, напевно, вляглися спати.

Жоден вогник не блимає в хатах!

Де мій Місяць, неначе жорно?

Це чому так сьогодні чорно?

Ось була одна зірка - й згасла!

Та це сили нечисті, ясно!

Пісня «Вже надходить ніч чарівна»)

З'являються два янголи. Один несе тоненьку книжечку, а другий — товстелезну.

1 Ангел :
Ніч розкрила чорні крила,
Землю в темряву сповила.

2 Ангел:
Сніг засипав всі дороги,
І поля, і перелоги.

1 Ангел :
Ані сліду не видати,
Ні стежиночки до хати.

2 Ангел:
Як же Миколай святий
Знайде стежку до дітей?

Чути завивання вітру,виходить вітер..

Вітер (вбігає з метлою):
Не турбуйтесь, слуги Божі!
Вітер радо вам поможе.
Гляньте, ось мітлу я маю,
Всі шляхи позамітаю,
Брами всі повідчиняю
Я святому Миколаю.
(Замітає шляхи, ангели присвічують).

2 Ангел:
О, спасибі, Вітер-брате!
Гарно вмієшь замітати.
Може б, ти ще допоміг,
Щоб світити місяць міг?
В темну ніч їзда тривожна,
Заблудити легко можна....

Вітер:
Добре! Я під небо злину,
Сіру плаху з нього скину.
Вийде місяць з-поза хмар,
Ясний витягне ліхтар,
І усі шляхи осяє
Пресвятому Миколаю!

Замітаючи сніг, виходить за лаштунки, за хвилю сцена стає освітленою.

3 Ангел:
Гляньте, місяць в небі світить!

1 Ангел:
Вже чекають чемні діти
На святого Миколая.

2 Ангел:
Ми йому на зустріч йдем.

3 Ангел:
В кожну хату заведем.

1-й янгол. Ох, я втомився. Ця книжка така товста, що крила відпадають.

2-й янгол. Так, деякі діти до останнього дня посилали святому Миколаєві листи і навіть телеграми. Усі пишуть, що чемні, але чи це справді так? (Звертається до дітей). Ми ходимо поміж вами й перевіряємо, чи ви справді були чемні, і все записуємо до книжки.

1-й янгол. В одній книжці — добрі діла (показує тоненьку книжку). А в отій — гріхи, грішки й усякі збитки.

2-й янгол. То це я гріхи ношу? Недарма ж моя , ноша така тяжка, що я вже двічі з неба впав. Але тут щось не так: не може бути, щоб наші діти були такі нечемні. Дивись, скільки у нас добрих дітей — ось вони сидять (показує на зал), а нечемних зовсім мало. Та й тих ми ще перевіримо й, може, викреслимо з поганої книги.

1-й янгол. Добре вже, добре, ходімо ж кінчати свою роботу. (Виходять).

З'являються два чортики.


1-й  Чорт

Привіт, дзень добрий, гутен таг! (Кланяється).
Вітаю вас на різний смак.
Мене звуть антипком,
До вас примчав я аж із пекла,
У вас – зима, в нас – хата тепла,
У вас – мороз за хвіст щипа (показує хвоста),
І снігу в очі насипа,
Не дивіться, що я тут гість,
Морозить, студить, як на злість.

2-й  Чортик:
Ой, холодна тут зима –
В пеклі ж холоду нема,
Вибиравсь я, наче вліті!
В пеклі – жар, зима – на світі.
Я без шапки, без кожуха,
Відмерзають хвіст і вуха.
От біда! Чи довго ждати,
Поки всунусь десь до хати,
Де живуть погані діти,
Треба ж кості розігріти!
 

Під звуки музики пританцьовують та співають:
 

Обидва чорти

Ух, ух, ух, ух, ух....
Замерзає в мене дух!
Не поможе тут і плач –
Грійся, чортику, та й скач!
(перестають танцювати)
1 чорт

Трохи розігрілись....


2-й чортик. Не забувай, що ми сюди послані у важливій справі. Наш голова Пекельного союзу дав наказ наловити якнайбільше грішників.

1-й чортик. А як не наловимо, то пан Сатана нас самих на гарячу сковороду посадить. Або вижене з роботи й не дасть нам нашої улюбленої їжі — гарячої смоли.

2-й чортик. Ой, не згадуй! Тут ніде її нема, я вже зголоднів. Попросив одного разу смоли в Івасика, а він сказав, що такого тут ніхто не їсть. Він дав мені шматок жуйки, і я нею ледве не подавився, і як діти таке паскудство їдять?

1 чорт

Та цить!
Чути здаля сніг скрипить!
Хтось надходить.

На хвилинку
Заховаюсь за ялинку.
 

 

Виходять діти.


Івась. Миколко, сьогодні до нас святий Миколай прийде!

Миколка. Еге ж. Він чемним дітям подарунки принесе.

Івась. А ти був чемний?

Миколка. Так! А ти?

В цей нас із-за сцени, підкрадаються чортики і стають за спинами хлопчиків.


Івасик. Так. І буду чемний до самого Різдва, а потім — побачимо.

Чортики підстрибують з радощів.


Миколка. А я намагаюсь увесь час бути добрим. Мене назвали Миколкою на честь святого Миколая, тому я мушу бути завжди чемним.

1-й чортик, (підштовхує Іванка). Скажи йому щось нечемне!

Івасик. Тільки дурень може бути вічно чемним!

Миколка. Що ти кажеш? То виходить — я дурень?

2-й чортик (підштовхує Іванка). Покажи йому язика!

Івасик показує язика.

2-й чортик підкрадається до Миколки.


2-й чортик. Бачиш, який він! Чого ж ти стоїш? Бий його!

Миколка. О ні, ми з ним друзі, битися не можна, та ще в такий гарний день.

Чортик:
Даремно я сюди пригнався,
Замерз, ще й нежиті набрався. (чихає)
Брів снігами без кожуха,
Відморозив ніс і вуха.
Друзів тут моїх нема –
Все пропало.... все дарма!...

 

 (В кінці залу задзвонили дзвони).

Чорт

О, це вже ангели сходять з неба,
Десь би тут сховатись треба.

(Шукає, де б  сховатись, ховається за завісою. По залу йдуть дівчата-ангели, в руках – дзвони, які дзвонять і виходять на сцену. Завіса відкривається. На сцені - царський трон.)

1-й ангел

Де з молока тече дорога,
Де безліч зір, де царство Бога,
Я звідти йду і вість веселу
Несу у вашу я оселю.

2-й ангел

Ще хвилька, діти, і між вами
Тут стане Миколай святий.
Він з щирим серцем і дарами
Опиниться у залі цій.
(Чортик чхає за завісою).

1-й ангел

Тихо, діти! Хтось тут є. треба подивитись. (Ангел шукає когось на  сцені, знайшовши, тягне за хвоста чортика на сцену).

Чортик (плаче) Ой-ой-ой! Болить.

Ангел

Ось цей боягуз. Бачите як сховався!

Чортик

І зовсім я не боягуз!
До цих нечемних дітей
Я із самого пекла примчався.
Прутики вербові я приніс. (Показує в’язку).
І кожен з прутиків придається
Отим лінивим, що не вчаться!

(Бігає по сцені, розмахує в’язкою прутиків).

2-й ангел (підходить до нього)

Геть, антипко, то дарма,
Лінюхів у нас нема.
Правда, діти, що нема?

Діти

Нема!

Чортик

Хай ці прутики придбає,
Хто батькам не помагає.

1-й ангел

Геть, антипко, то дарма –
Неслухняних в нас нема.
Правда, діти, що нема?

Діти

Нема!

Ангел і діти

Геть, антипко!

(Проганяють, він втікає). 

А тепер, діти, заспівайте пісню про Миколая, він почує її та швидше прийде до вас.(пісня "Вже надходить ніч чарівна").

 

Дивіться, що там світиться, горить, наче зірка миготить.

 

Сцена знов освітлюється,дзвонять дзвіночки, на сцену виходять святий Миколай

 

Миколай

Мир вам, любі! Ласка Божа
Ваші душі хай осяє!
А громада ваша гожа,
Мов чудова квітка-рожа,
Хай росте і розцвітає
Без пригоди злої, лиха,
Мамі, татові на втіху,
А народові на славу!

Доброго дня, любі діти, шановна громадо! Я прийшов до вас із далеких небесних просторів і приніс вам благословення від Бога.
Нині свято в вашім домі
І я вас вітаю,
Гараздів, здоров’я і доброї долі
Щиро вам бажаю.
Сьогодні я приніс вам солодкі й смачні подарунки й усіх ними наділю: і чемних, і, навіть, не зовсім чемних, бо ви всі мені любі й милі.

Ангели:
Любі хлопчики й дівчата,
Вас вітають ангелята!

Святий Миколай (до ангелів):
А скажіть, небісні дітки, -
Ви ж для них найліпші свідки –
Чи ті діти, що у залі,
Ті спереду і там далі,
Більші, меньші і маленькі,
Цілий рік були чемненькі?

Ангели (гуртом):
Так, вони були чемненькі,
Тата слухали і неньки.

Святий Миколай:
А скажіть, небесні дітки, -
Ви для них найкращі свідки –
Чи молитву рідну знають?
Бога нею прославляють?
Чи шанують рідну мову,
Українське рідне слово?

Ангели:
Так, і моляться, й читають,
Рідні пісеньки співають
Галі, Стефи, Марки, Олі,
Бо вчаться у рідній школі.

Святий Миколай ( додівчинки у залі):
А ходи сюди, дитинко,
На коротку на хвилинку,
Розкажи нам, що ви, діти,
Тут навчилися робити?

Дівчинка ( виходить):
Я скажу усе, що знаю,
Пресвятому Миколаю:
Хоч малі ми дитинчата,
Поважаєм маму й тата.
Ми шануєм рідне слово,
Прадідівську рідну мову,
Рідні кніжечки читаєм,
Рідні пісеньки співаєм,
І молитвою, що мати
Нас навчила в рідній хаті,
Ми звертаємось до Бога
 

2 Ангел:
Добрі діти, так і треба –
Все те бачили ми з неба.

Святий Миколай:
Бачу я, ви добрі діти –
Буде з того Бог радіти!
Хай же вам, мов сонце світить,
Захищає, мов покров,
Божа ласка та любов!
Не за плату-нагороду,
А тому, що чесні зроду,
Що шляхетні, не пусті,
Правді служите святій.
(до ангелів)
Божі слуги, ангелята!
Розвантажуйте санчата,
Розпаковуйте гостинці
Мирославові, Галинці.
Роздавайте всім, як треба,
Подаруночки із неба.

 (Знову вибігає чорт на сцену, в руках – книга "Гріхи").

Кому дарунків?
Забіякам цим і пустунам?
Боягузам, лінюхам?(сміється)
Антипкам краще знати,
Кому дарунки роздавати.
Миколаю, зупинися,
Подарунки заховай,
Тут зібрались діти грішні (показує книгу)
Ти нічого їм не дай!
О! Гріхів у них багато!
(Одягає окуляри, сідає на краю сцени, відкриває книгу "Гріхи" і читає).
Ось вчора Денис тихцем у друга кинув камінцем.
Назар бігав над потоком і Дарині підбив око.
А малий Андрій до кави своїй мамі всипав солі.
Сашко часто не ходив до школи.
А Оксанка – що й казати, не хотіла іти спати!
Нагрішили, нагрішили, ти дарунків їм не дай!
Дай мені, а я швиденько донесу їх у свій край!

Ангел

Ах ти, чого вдерся в нашу хату?
Бачиш, тут святий Миколай,
Ану швидко звідси втікай!

Чортик

Ні, я вам не помішаю,
Я ще щось сказати маю…

1-й ангел

Досить, досить! Щось ти
Крутиш, баламутищ.
Не дійдеш ти так до цілі.
Всі крутійства ті – намарне,
Бо всі діти наші – гарні.
Згинь, нечиста сило!
Не ходи по цьому світу,
Зла ніде не сій!!!
Геть звідси! (Виганяє чорта)

Миколай

Я дарунки оті просто так не даю.
За всі гарні справи я торбину свою
Розв’яжу для дітей, що достойні наград,
Котрі мають повагу і  до буднів, і свят.
Котрі бога шанують в юнім серці завжди,
Він спасе від невдач, відверне від біди.
Ану, дітки, тут при вихователях скажіть,
А чи були ви слухняні? (ТАК)
А на заняттях добре вчилися?

Ці дарунки, діти, роздадуть ангели господні,
А ви нам вірші розкажіть та й заспівайте сьогодні.

Починається роздача подарунків.

Миколай

От настав прощатись час,
Залишаю вже я вас.
Будьте добрі й завжди щирі,
Живіть в злагоді і мирі.
Мамі й татку помагайте,
Менших себе не чіпайте.
Вчителям у поміч будьте,
І мене ви не забудьте.
Швидко мчиться часу лік,
Знов прийду я через рік
На велике, світле свято.
З Миколаєм вас, малята

 

 

 

Пісня «Ой хто, хто Миколая любить»

docx
Додано
14 квітня
Переглядів
47
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку