Сценарій "Та, що обернулася в легенду _Леся Українка" до 150 річчя від дня народження Лесі Українки

        «ТА, ЩО ОБЕРНУЛАСЯ  В ЛЕГЕНДУ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА»
                       до 150 річчя від дня народження Лесі Українки
                                  (Лариси Петрівни Косач-Квітки)

Вчитель: Є люди, як свічки, -
Згорають, відходять у небуття.
Є люди. Як зірки, -
Горять і світять все життя.
У цьому сузір'ї незгасною зорею сіяє ім'я Лесі Українки. Світ ще не знав такої поетеси.
Безсмертна іскра Прометея запала глибоко в її серце і загорілася ясним вогнем.

То ж нехай нев’янучими квітами вплітається у вінок безсмертя нашій славній землячці захід, який ми підготували з нагоди вшанування її 170-річчя від дня народження. Хай звучить слово Лесі і слово про Лесю як шана наша пам’яті їй великій.

Дівчата виконують пісню та танець Весняночка-подоляночка

ВЧИТЕЛЬ : Сьогодні ми з вами розширимо знання про її життя і творчість . Ви самостійно вдома підготували цікаві факти із біографії Лесі.

   Біографічна сторінка  ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Женя: 1)  Лариса Петрівна Косач (літературний псевдонім —Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 року у Новограді-Волинському.

2)  Мати її — письменниця Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач), батько, Петро Антонович Косач — юрист. Батьки багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи.

3) Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. У сім'ї було 6 дітей: Михайло, Леся (Лариса), Ольга, Микола, Оксана та Сидор.

Ірина: 1) В юнацькі роки Леся починає хворіти на туберкульоз, з яким вона боролась усе життя. Хвороба спричинила до того, що дівчинка не ходила до школи, однак завдяки матері, а також М.Драгоманову, який мав великий вплив на духовний розвиток Лесі Українки, вона дістала глибоку і різнобічну освіту.

Гріша: 1) У 1879 році було заарештовано і вислано до Сибіру тітку Лесі Олену Косач, яка належала до київського гуртка «бунтарів», там же, в Карійській тюрмі, загинула мати її найближчої товаришки — Марія Ковалевська.

Максим: 1) Враження тих літ виявилися такими сильними й пам'ятними, що пізніше ожили у віршах «Віче», «Мати-невільниця», «Забуті слова», «Епілог».

Ірина 2) На початку 1893 року у Львові виходить перша збірка поезій Лесі Українки — «На крилах пісень».

Гріша: 2) 1899 року у Львові виходить друга збірка поезій — «Думи і мрії». Ця збірка засвідчила безсумнівний злет творчості молодої поетеси

Максим 2).Особливе місце у творчій біографії Лесі Українки займає фольклор. Починаючи з дитячих вражень (поема в народному дусі «Русалка») і кінчаючи останньою казкою «Про велета», він органічно входить у поетичний світ письменниці.

Ірина 3) Через хворобу Лесі Українці доводилось багато їздити по світу. Вона лікувалася в Криму і на Кавказі, у Німеччині і Швейцарії, в Італії та Єгипті. І хоча чужина завжди викликала в неї тугу за рідним краєм, але й збагачувала новими враженнями, знанням життя інших народів, зміцнювала й поглиблювала інтернаціональні мотиви її творчості

Гріша3) Так, у циклі «Весна в Єгипті» (1910 р.), Леся Українка знайомить українського читача з цим краєм, його природою, людьми.

Максим 3) Останні роки Леся Українка жила в Грузії та Єгипті. Невблаганно прогресувала хвороба. Перемагаючи тяжкі страждання, вона знаходила силу працювати.

Ірина 4) На Кавказі вона все частіше згадувала волинське дитинство, перед нею поставали картини задумливої поліської краси. Так виникла «Лісова пісня», яка була написана за кілька днів тяжкохворою поетесою.

Таня 1) Леся Українка померла 1 серпня 1913 року в грузинському містечку Сурамі

Женя 5) Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.

ВЧИТЕЛЬ : Про пам*ятники Лесі Українки,  вірш в кінці презентації.

Як я умру на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

 (Олена Гамурар та Евеліна)

Сценка «Маленька Леся» біля українського столу з’являється маленька Українка та її мам а.

М а л е н ь к а  Л е с я

      Скажи, матусю, звідки беруться пісні?

М а т и

      Як то звідки? Люди складають.

М а л е н ь к а  Л е с я

      Люди… А я теж хочу скласти!

М а т и

     Виростеш, той, може, складеш.

М а л е н ь к а  Л е с я

      Ні, я тепер хочу.

Пісня Вечірня година

Сценка « Зустріч з бабунею»

(Оена Гамурар та Христина Царьова)

Автор

Стежиною біжить дівчинка. Добігла до останньої хати, за якою вже починався ліс, густий та дрімучий. Під хатою сиділа старенька бабуся.

Бабуся

А куди це ти, дитино, йдеш?

Леся

До лісу, бубуню.

Бабуся

До лісу? А хіба ти лісовика чи мавки не боїшся?

Леся

А чого мені боятися? От я читала в книжечці про мавку, то вона зовсім не страшна.

Бабуся

У книжечці? А хіба ти читати вмієш?

Леся

Вмію. Всі ж уміють.

Бабуся

Дивна ти, дівчинко! Убрана як усі люди і говориш по-нашому, а от читати вмієш. Хто тебе навчив?

Леся

Матуся

Бабуся

То й мати вміє читати? А чия ж ти? Щось я тебе ніде не бачила.

Леся

Бо я недавно приїхала. Я Косачівна, а звуть Лесею.

Бабуся

То ти панова донечка? Я не знала, що з панною розмовляю. Пани ж усе по-московському говорять.

Леся

Чого ж нам мови своєї соромитись? Всі родичі так розмовляють. І Лисенки, і Старицькі, і дядько Драгоманов, і тіточка….( плаче )

Бабуся

Чого так засмутилась, моя пташко?

Леся

Бо тіточку в Сибір вивезли, за те, що по-українському говорила.

Бабуся

І з Сибіру люди вертаються, не плач, моя пташко. А от коли тіточку засудили, то чи не страшно тобі по-українському говорити і одягатися?

Леся

Ой ні, бабуню, нізащо в світі своєї мови не відцураюся!

Бабуся

Що ж, бачу ти завзята. Рости велика!

Леся

До побачення, бабуню!

Автор

І пішла далі стежиною, замислившись.

Учениця

                                                    Ні долі, ні волі у мене нема.

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, -

Там жити, чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки.

Востаннє згадати палкії гадки.

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

( Луцьк, 1880р.)                 Леся Українка

Вчитель:

     Її мрія здійснилась.У 4 роки Леся читала, а в 9 років, коли заарештували її улюблену тітку Олену Косач, написала першого вірша «Надія».

Пісня Леся Горова «Українська мова»

Поетична сторінка.

Перейдемо до поезії Лесі Українки. Учні декламують вірші не називаючи назви.

1 учень. Вірш «Вечірня година».

ІНГА

Уже скотилось із неба сонце,

Заглянув місяць в моє віконце.

Вже засвітились у небі зорі,

Усе заснуло, заснуло й горе.

Вийду в садочок та погуляю,

При місяченьку та й заспіваю.

Як же тут гарно, як же тут тихо,

В таку годину забудеш лихо!

Кругом садочки, біленькі хати,

І соловейка в гаю чувати.

Ой, чи так красно в якій країні,

Як тут, на нашій рідній Волині!

• ВЧИТЕЛЬ:
• Кому присвячений вірш? (Матері- відомій поетесі Олені Пчілці.)

Вірш : «Давня весна»

НАСТЯ

• Була весна весела, щедра, мила,
• Промінням грала, сипала квітки,
• Вона летіла хутко, мов стокрила,
• За нею вслід співучії пташки!
• Все ожило, усе загомоніло –
• Зелений шум, веселая луна!
• Співало все, сміялось і бриніло,
• А я лежала хвора й самотна.
• Я думала: «Весна для всіх настала,
• Дарунки всім несе вона, ясна,
• Для мене тільки дару не придбала,
• Мене забула радісна весна».
• Ні, не забула! У вікно до мене
• Заглянули від яблуні гілки,
• Замиготіло листячко зелене,
• Посипались білесенькі квітки.

ВЧИТЕЛЬ. Про що цей вірш?

ВІКА ГУВІР

«Красо України, Подолля!»

Леся Українка

Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що зроду недоля,

Що горе тебе не знавало!

Онде балочка весела,

В ній хороші, красні села,

Там хати садками вкриті,

Срібним маревом повиті,

Коло сел стоять тополі,

Розмовляють з вітром в полі.

Хвилюють лани золотії,

Здається, без краю, – аж знову

Бори величезні, густії

Провадять таємну розмову.

Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що зроду недоля,

Що горе тебе не знавало!..

ВЧИТЕЛЬ :

• До кого звертається поетеса?
• Якими почуттями сповнений вірш? (Любові до Полісся.)

ВІКА ПРЕПЕЛИЦЯ

• Перемога
• Леся Українка
• Довго я не хотіла коритись весні,
• Не хотіла її вислухати,
• Тії речі лагідні, знадні, чарівні
• Я боялась до серця приймати.
• «Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, –
• Не чаруй і не ваб надаремне.
• Що мені по красі тій веселій, ясній?
• В мене серце і смутне, і темне».
• А весна гомоніла: «Послухай мене!
• Тихо думка шепоче: «Не вір тій весні!»
• Та даремна вже та осторога, –
• Вже прокинулись мрії і співи в мені…
• Весно, весно, – твоя перемога!

ВАЛЕРІЯ

Конвалія

Леся Українка

Росла в гаю конвалія

Під дубом високим,

Захищалась від негоди

Під віттям широким.

Та недовго навтішалась

Конвалія біла, –

І їй рука чоловіча

Віку вкоротила.

Ой понесли конвалію

У високу залу,

Понесла її з собою

Панночка до балу.

Ой на балі веселая

Музиченька грає,

Конвалії та музика

Бідне серце крає.

То ж панночка в веселому

Вальсі закрутилась,

А в конвалії головка

Пов’яла, схилилась.

Промовила конвалія:

«Прощай, гаю милий!

І ти, дубе мій високий,

Друже мій єдиний!»

Та й замовкла. Байдужою

Панночка рукою

Тую квіточку зів’ялу

Кинула додолу.

Може, й тобі, моя панно,

Колись доведеться

Згадать тую конвалію,

Як щастя минеться.

Недовго й ти, моя панно,

Будеш утішатись

Та по балах у веселих

Таночках звиватись.

Може, колись оцей милий,

Що так любить дуже,

Тебе, квіточку зів’ялу,

Залишить байдуже!..

ПІСНЯ «Українська мова, мова барвінкова»

Ведуча

Творча майстерня.

АЛІНА: Творчість Лесі Українки, її спадщина дуже багата та різноманітна. Вся її поезія свідок про велику любов до рідної землі, її тривогу за долю свого народу. Вона любить пісні й музику свого народу, його звичаї, вбрання. Український віночок із стрічками завжди був яскравим елементом дівочого національного вбрання. Він оспіваний у піснях, оповитий легендами і переказами. Опоетизований майстрами пензля і слова, був і є одвічним символом молодості.

КРИСТИНА : Що ви знаєте про вінок? (Вінок – це плетене коло із квітів, листя, гілок. Вони бувають різних видів: лаврові – для переможців, тернові – символ страждань. Український- втілено уявлення про красу, кохання.)

ЯНА: Леся Українка дуже любила квіти. Сплетемо віночок пам’яті про неї. Він захищає молоду дівчину від лиха, нечистої сили. Вплетемо маки – квіти краси і молодості, ромашки – квіти кохання і миру, волошки – простоти і ніжності, вічнозелене листя барвінку – символ  пам’яті і вдячності. Прикріпимо стрічки.

Максим : Зелені – уособлюють життя.

 Олексій: Коричневі – рідну землю.

Кристина : Сині – небо і воду.

Яна: Жовті – сонце.

Аліна: Червоні – молодість, красу.

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає!

Ці рядки поетеси – вічні. Ми живемо в Україні. Це наша Батьківщина, наша рідна земля, яку щиро любимо, як любила Леся Українка і служила їй своїм палким словом.

Ведуча

Ось вже й готовий віночок. Покладемо його біля портрета Лесі Українки.

ЯНА: Учениця

В віночку цьому – квіти деревію.

Нескореності й стійкості печать.

Хворобі злій ти не скорилась, Лесю.

Навчила всіх крізь сльози ти співать!

ПІСНЯ «МОВА ЄДНАННЯ»  ВСІ!!!

Ведучий

Життя Лесі Українки – це подвиг митця, один з тих подвигів, які підносять людину в очах сучасників, роблять її палаючою зіркою в очах нащадків.

Ведуча

Безсмертна у віках, в душі народу

Ти довго-довго, Лесю, будеш жити.

І присягаємося нині щиросердно

Твоїм ідеям вірно послужити.