Сценарій театральної постановки "Фестиваль мистецтв у форматі Мері Поппінс"

Фестиваль мистецтв у форматі «Мері Поппінс»

Музика «Ветер перемен» (минус)

Вед. 1: Добрий день!

Вед. 2: Раді бачити вас на фестивалі мистецтв!

Вед. 1: Сьогодні тут  будуть виступати творчі колективи нашого ліцею.

Вед. 2: Так-так, шановні гості, у вас буде можливість побачити виступ колективу естрадного танцю «Еліт».

Вед. 1: Порадує усім слух вокальний колектив «Мрія».

Вед. 2: Сьогоднішню постановку підготували учасники театральної студії «Дебют».

Вед. 1: А помилувати око ви зможете переглянувши чудові картини художньої студії «Палітра».

Вед. 2: Сподіваємося, ви отримаєте задоволення від побаченого.

Вед. 1: Пропонуємо вам виставу-мюзикл за мотивами дитячих книжок Памели Ліндон Треверс.

Вед. 2: Яка називається «Мері Поппінс, до побачення».

Вед. 1: І нехай у кожного з вас у серці залишаться лише приємні почуття та надія на краще.

Вед. 2: Тож розпочинаймо!

Пісня «                                                                                 ».

Входить поштар сцену і вітається з охоронником порядку.

Поштар: Доброго ранку, сер!

Охоронник: Доброго ранку! Які новини?

Поштар: Нічого особливого, сер. Три бійки. Дрібні пограбування. Закінчення навчального року у школах. Зміна напрямку вітру, що неодмінно поведе за собою перепади тиску й головний біль. А що нового у вас на вулиці?

Охоронник: Нового? На Вишневій вулиці?(посміхається)

Поштар: То... я пїду, пане констебль?

На зустріч йому виходить сусідка з песиком у руках.

Сусідка (на песика): Едді, мій песик вийшов без одягу. Ти зовсім про мене не дбаєш. (Забирає пошту) І знову ти вештався з цими безпритульними собаками. Ти зовсім не бережеш моє здоров’я.

Виходить тато: Моє здоров’я не береже курс валют. Доброго ранку. (Забирає пошту). А моя дружина лише переймається проблемами своєї косметичної компанії, ось і зараз підбирає пісні на їх концерт, що відбудеться у наступну п’ятницю. Фінансовий бік питання її не цікавить. Тепер ще й няню потрібно шукати для дітей. Ах, здається у мене починається стрес! (Махає рукою)

Усі йдуть за куліси.

Пісня  «                                                                             ».

Виходить тато з газетою до кімнати і читає на ходу. Мама сидить на стільці і слухає пісню.

Тато: Так, все вірно. Тепер тільки лишається чекати, коли біля наших дверей з’явиться шеренга із нянь, які бажають працювати за маленьку зарплату.

Мама: Зате ми написали в оголошенні все чесно. До того ж я не можу чекати, доки ти на роботі отримаєш підвищення. Тому мені теж потрібно багато працювати, щоб просунутися по кар’єрних сходинках  і отримати достойний заробіток. Няня нам дуже необхідна!!!  Наступна пісня, будь ласка!

Тато: Ах, здається, у мене починається стрес! (Махає рукою, йде)

Мама лишається. Слухає пісню, сидячи на стільці. Потім чує дзвоник і йде за куліси.

Пісня «                                                                                 ».

Музика Мері Поппінс.

Виходить Мері Поппінс з мамою.

Мері: Моє ім’я – Мері Поппінс.

Мама: Ось побачите, вони хороші діти. (Пауза, веде Мері до дітей) Сподіваюся у вас є рекомендації від комітету нянь?

Мері: В мене є правило – жодних рекомендацій.

Мама: Ну-у! мені здається, що кожна …

Мері її перебиває

Мері: Мати рекомендації - повністю старий звичай, застарілий і не сучасний.

Мама: Тоді думаю настав час знайомитись з дівчатами та оглянути кімнату.

Підводить до дівчат.

Мама: Женя, Майя, це ваша нова няня Мері. Сподіваюся вона вам підійде.

Мері: Так, це так, якщо звісно ви мені підійдете (говорить до дітей).

Майя бере за руку Мері, тягне її  і вередливо говорить: Пішли у кімнату.

Мама: Що за поведінка? Женя покажи пані Мері, де ваша кімната.

Мама йде.

Женя: Прошу. (Показує рукою) і вибачте мою сестру, вона часто не слухає маму.

Мері (до Майї): А ось це, моя юна леді, потрібно виправити.

Йдуть за куліси.

Пісня «                                                                 ».

Мелодія «Піаніно»

На сцені Мері розкриває сумку і викладає свої речі. Маленьке піаніно, яке перетворюється на велике. Діти у захваті за цим спостерігають.

Разом діти: Мері, ви правда від нас не підете ніколи!

Мері: І назавжди залишитися лише з вами! Ні, я піду. Як тільки вітер зміниться.

Майа: Ну тоді я буду танцювати і зовсім не засну. Щоб не пропустити той момент коли, зміниться вітер. (Вмикає  приймач)

Мелодія приймача «Картинки»- «Бубнилівка»

Мері: Майя, зупини, будь ласка, бубнилівку, якщо тобі не важко. Я особисто надаю перевагу живій музиці. І прошу запам’ятати: жодне прохання мері поппінс не повторює два рази.

Женя (підходить ближче): Як це живу?

Мері: А ось так!

Грає на піаніно. Танок «Еліт»

Мама: Я дуже поспішаю на засідання у нашу косметичну компанію. Пішла в інший бік.

Тато: А я поспішаю в банк, сьогодні дуже багато клієнтів. Я не можу втратити можливість заробити додаткові бонуси.

Мері (виходить і радісно говорить їм у слід): Ну а ми можемо нарешті піти на прогулянку.

Іде до дітей за куліси.

Пісня «                                                                     .

Мері з дітьми проходить повз магазин на вітрині якого повно картин.

Женя: Мері подивіться, які гарні картини. Я дуже люблю малювати. Ах як би і мені навчитися створювати таку красу.

Майя: Мері, а давайте зайдемо у середину.

Мері: Не просто зайдемо, а ще й придбаємо фарби. Бо скоро буде свято сім’ї і ми намалюємо листівки для привітання вашим батькам.

Діти: Ура! Чудова новина!

На зустріч вийшов пухнастий кіт, що у дітей викликало здивування.

Кіт: Мур-мяу, леді Мері! Що цікавого ви шукаєте у нашому магазині?

Діти відкрили роти і одне на одного поглядають.

Мері, ніби нічого не сталося: Нам потрібні фарби.

Кіт: О! звісно, я зрозумів про, що ви говорите! Для вас та ваших маленьких друзів у мене є найкращі фарби!

Передає коробку, мері.

Женя: Ой, погляньте, яка ж гарна ця картина. Неначе це колись була справжня людина. Який же художник міг так гарно намалювати?

Кіт бере картину, заносить за стенд. Виходить Лілея.

Вальс Лілеї. Виходить Лілея.

Лілея: Я і є жива. Ах люди, як же гарно, що у вас є можливість ходити по землі, торкатися трави.

Мері: Я б сказала, обурливо! Хто дозволив вийти тобі з картини?

Лілея: Добрий день, Мері Поппінс. Ніхто, мої ноги самі зістрибнули.

Мері Поппінс: Скажи їм, щоб повернулися назад. Як не соромно.

Женя: Мері Поппінс дозвольте їй ще трошки побути з нами. Мабуть, це так сумно дивитися на людей з картини і не мати змоги ні з ким поговорити.

Мері: У тебе є ще 5 хвилини.

Лілея до дівчат: Я не знаю чи буде у мене можливість ще коли-небудь з вами побачитись, тому не хочу витрачати час.

Йдуть утрьох за куліси, тримаючись за руки і жваво спілкуючись.

Ворон: Кар!

Мері: Ну, які будуть новини?

Ворон:А смачненького не знайдеться?

Мері підгодовує птаха.

Мері: А спасибі?

Ворон: Припини Мері, весь день переговори, конференції, приніс тобі новини з Австраліі. Там двоє просто жахливих близнюків. Потрібне твоє втручання.

Мері: Коли?

Ворон: Вітер сьогодні зміниться опівночі. До зустрічі.

Мері: Бувай.

Летить за куліси.

Пісня «                                                                         ».

Кіт виносить картину з Лілеєю назад.

Майя: Як же гарно можна проводити час і для цього зовсім не потрібно ніяких грошей.

Женя: І, мабуть, вже точно ні за які гроші не купиш такий талант, щоб можна було так зобразити Лілею.

Кіт: У цьому випадку справа не лише у таланті художника, а й у фарбах!

Майа: Як це у фарбах?

Мері: Зараз побачите самі. 

Відкриває коробку і з’являються діти-фарби. А Мері зникає.

Червона: Я червона, жар неначе.

Бірюза: Бірюза, як моря хвилі,
Жовта: Жовта - мов пшениці лан.
Зелена: А зелена - полонини,
Голуба: Голуба є у краплині,
Синя: А наступна фарба – синя,
          Синій колір, ніби річка,
Фіолетова: Фіолетова ж, мов нічка.

Синя: Ми всі в житті тут перехожі,

Один на одного не схожі,

 Зелена: Свою стежину кожен має,

Свої і фарби вибирає.

Один зеленою малює,

Жовта: Життя хтось жовтою будує,

У того люди кольорові,

Летять веселки пурпурові.

Бірюза: Той хмари темні проганяє,

Крізь них десь сонечко гуляє,

Червона: Червоні квіти простелились,

У танці мрії закрутились.

Фіолетова: Й якщо тримати кисть не вмієш,

 Ти все ж неси в душі надію

Голуба: Встелити квітами дорогу

 І міміку змінити строгу.

Пісня «                                                   ». Малюнок фарбами на дошці під пісню.

Кіт: А найголовніше, що ви маєте сьогодні запам’ятати, що фарби є не лише на картинах. Вони і у хороших словах, і у доброму ставленні, і у піснях, і навіть у танці. І Зараз ви у цьому переконаєтеся.

Пані Коррі і танцівниці. Танок.

Діти спостерігають.

Пані Коррі їх помічає.

Коррі: Вітаю вас. шановні гості! Ну як сподобалося?

Діти: Так! Звісно!А головне танцювали усі.

Коррі: Самотність у танці погано відображається на світогляді.

Женя: Цікаво, сталося б усе це, якби Мері Поппінс з нами не було?

1-а: Хто знає як би було. (Задумливо)

2-а: На жаль і хороше, коли-небудь закінчується.

Майя: Цікаво, повірили б нам тато і мама, якби ми їм усе розповіли.

3-а: Що, це все?

Майа: Ну все. І про вас, і про Лілею, і Кота.

Женя: І про те, що Мері розуміє мову тварин.

Майя: Тільки вони не повірять і нічого не дізнаються.

З’являється Мері.

Мері: Колись вони все знали.

Діти: Як?

Женя: Чому ж вони все забули?

Мері: Бо вони стали дорослими.

Майя: Ось так. Чому ж ви доросла і нічого не забули?

Мері: Бо я виключення! І взагалі пішли! Вже час! У мене є для вас сюрприз!

Всі йдуть за кіліси.  

Пісня «                                                                             ».

На сцену виходить Мері і діти.

Починає грати музика «Дитинство»

З одного боку на сцені з’являються сусідка з песиком, тато, мама, а на зустріч їм маленькі діти схожі на них (З якоюсь однаковою річчю із дорослими). Розподіляються парами: дорослий-дитина. Обіймаються, посміхаються, по-черзі підходять до мікрофонів. У всіх кульки зі словами побажань. Мері і діти спостерігають. Мері їм щось шепоче, показуючи у бік пар.

1-а пара (сусідка маленька і доросла):

Сусідка маленька: Як я тобі заздрю, ти можеш грати на планшеті скільки забажаєш.

Сусідка доросла: Інколи мені хочеться віддати усі планшети і телефони. За можливість просто побути з кимось поруч, поговорити.

Сусідка маленька: Ти почуваєшся самотньою?

Сусідка доросла: Бачиш… З роками мені все частіше так здається.

Сусідка маленька: Але ж у тебе є Едді…

Сусідка доросла: Едді мій найулюбленіший песик, але він ніколи не замінить присутність поруч близької людини… (Ніби зтрушуючи сльозину з очей) Та нічого, скоро я зберу родослівну Едді, яких би грошей це мені не коштувало…

Сусідка маленька перебиває: Але хіба це так важливо?

Сусідка доросла: Що моя люба?

Сусідка маленька: Хіба це важливо? Невже для дружби обов’язково знати родослівну?

Сусідка доросла: Ні, звичайно, але…(задумливо)

Беруться  відходять.

Підходять тато дорослий і тато дитина.

Тато дорослий: Курс валют щодня змінюється, здається у мене знову буде стрес.

Тато маленький: І не нудно щодня думати лише про курс валют?  Ти ж так любив займатися спортом, відпочивати на природі, мріяв займатися улюбленою справою та багато часу проводити з дружиною та дітьми.

Тато дорослий: Але ж я можу втратити усі свої зберігання. Втратити усі гроші!

Тато маленький: Але ж залишиться життя, сімя, роботящі руки врешті-решт! Невже з цим не  можна жити щасливо?

Тато дорослий: Гроші мені потрібні, щоб робити гроші! Це моє знаряддя виробництва. Що я буду без них робити? Я - фінансист.

Тато маленький: А може не потрібно їх накопичувати? Тобі хоч раз пощастило? Може тобі лише здається, що ти фінансист?

Тато дорослий: А хто ж я?

Задумливий дорослий тато відходить, за ним іде маленький тато.

До мікрофонів підходять мама доросла і маленька.

Мама доросла: у нас двоє прекрасних донечок, свій дім, сад. Усе сталося як ми мріяли.

Мама маленька: Ти… щаслива?

Мама велика: Так, я дуже щаслива! І клянуся, без цього мені більше нічого не треба.

Відходять назад, розмовляючи.

 

 

Виходять ведучі і Мері. Усі інші герої розміщуються позаду, тримають кульки з побажаннями.

 

Ведуча 1: Кожен по життю прямує, не жаліє ніг.

                 Вихідні – перепочинок, ось відпустка – ліг!

Ведуча 2: Дім чи школа, дім - робота, тут не зловиш гав.

                Старість, пенсія, задишка – ти цього чекав?

Мері:       Ти для цього народився? Ти для цього жив?

                 Мріяв, вірив і навчався, сподівавсь, любив.

Ведуча 1: Якщо ні, то зупинися, свій сповільни біг.

             І почни свій шлях спочатку, щоб свого настиг!

Ведуча 2:  Щоб збулися усі мрії, хоч як плине час.

                  І у будь-якому віці, вогник душ не згас.

Мері: Щоб не завтра, а сьогодні радість ти пізнав!

                 І щоб кожну дня хвилину …

Разом: щиро цінував!

Усі кидають кульки у зал. Кланяються.