Сценарій тематичної виховної години до Всеукраїнського Дня бібліотеки «Скарбниця віків»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ ТЕМАТИЧНОЇ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор:

 Кордонська Альона Василівна – вчитель української мови та літератури,

спеціаліст вищої категорії, викладач-методист НВК№3 «загальноосвітнього навчального закладу - дошкільного навчального закладу» м. Могилева - Подільського Вінницької області

  

 

 

 

В даній методичній розробці представлено сценарій тематичної виховної години до Всеукраїнського дня бібліотек, який розкриває внесок бібліотек у розвиток вітчизняної освіти, науки і культури, демонструє  найкраще, що напрацьовано в бібліотеках, сприяє підвищенню соціального статусу та престижу бібліотек, професії бібліотекаря.

  Матеріал може бути використаний учителями, класними керівниками, працівниками бібліотеки та               учнями при проведенні позакласних заходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТА: розкрити учням суть та значення бібліотеки як базового соціального інституту; познайомити з історією розвитку книг та книгодрукування; розвивати творчі здібності та естетичні смаки; виховувати повагу до своєї духовної спадщини, освіти, науки і культури.

 

ОБЛАДНАННЯ: книжкова виставка «Світ мудрості», вислови відомих людей про книгу, коровай на вишитому рушникові.

 

ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

 

Звучить легенька музика. Музика затихає.

 

Читець 1: 

У тиші храму, де живуть слова,

І мови, й пісні рідної до болю,

Ти опромінена і трепетно жива,

Чаклуєш всіх великою любов'ю.

Хвилюєш душу, лиш як зазвучить

Рядок, що сяє в променях світання,

Або коли осінньо-ніжна мить

Враз спалахне кольорами востаннє.

А серце – тук!.. Щемливе серце: тук!..

І ще раз: тук!.. І не дає спокою…

 

Читець 2: 

У тиші Храму Книг той перегук –

Це світ краси, народжений тобою.

І я черпаю із його криниць,

Немов з молитви на саму Покрову,

Тепло і ласку маминих зіниць

І вільну правду в українськім слові.

То як мені, вже зрілому в літах,

Перед тобою не склонять коліно!..

О, Мудросте, захована в книжках,

Ти невмируща, й у віках нетлінна.

(Виходять ведучі)

 

Ведучий: 

Премудросте земна, бібліотеко!

Віват тобі, хранителько свята!

До тебе йдуть і зблизька, і здалека,

Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.

 

Ведуча: 

Вклоняюсь низько до твоїх порогів

Моя відрадо, тут життя моє,

До тебе, рідная, ведуть усі мої дороги,

Я серце залишаю тут своє.

 

Ведучий:

 Шановні  друзі! Сьогодні  ми  зібралися  на  незвичайну зустріч присвячену  Всеукраїнському дню бібліотек. «Хто багато читає, той багато знає», – так кажуть у народі. І це правда, тому що упродовж усього життя ми звертаємось до книжок.

 

Ведуча:  

Є добрий звичай в Україні,

В святковий день, в щасливий час

Гостей вітати хлібом-сіллю,

Бажати щастя, миру і добра.

 

Ведуча вклоняється і кладе коровай на вишитому рушникові на стіл.

 

Ведучий:  

 Сьогодні  наша бібліотека   відчиняє двері, запрошуючи своїх дорогих  гостей на  вечір – зустріч, на добру і щиру розмову.

 

Ведуча:

 Сьогодні ми зібрались у цій святковій залі з нагоди професійного свята – Всеукраїнського дня бібліотек.

 

Відео про Всеукраїнський день бібліотек.

 

Звучать позивні свята.

На  фоні  музики …

 

Ведучий:

 30 вересня  святкується День Віри, Надії, Любові,  але саме   цей день Указом  Президента  України  Леоніда  Кучми  від 14 травня 1998 року  оголошено Всеукраїнським днем бібліотек, метою якого є підвищення ролі книги у суспільному та культурному житті, при­вертання уваги широкої громадськості до проблем бібліотек, до потреб і соціального статусу бібліотекарів.

 

Ведуча:

 На нашій Землі книга, бібліотека користуються віддавна великою шаною і любов'ю. Історія Ук­раїни невіддільна від історії бібліотек. Книгозбірні відіграли  важливу  роль  у   розвитку цивілізацій. Сьогодні – це інформаційні,  культурні,   освітні  за­клади,  великий  внесок  яких  у  розвиток   вітчизня­ного державотворення, освіти, науки і культури – безцінний.

 

Читець 1:

Бібліотека – море книг,

Бібліотека – храм науки...

Переступайте наш поріг,

Беріть скарби нетлінні в руки!

 

Читець 2:

Вони – це згусток давнини,

Вони – це всіх епох розмова,

Вони прийшли із далини,

Як наша виспівана мова.

 

Читець 3:

То ж не минайте цей поріг,

Беріть скарби нетлінні в руки:

Нема прекрасніших доріг,

Ніж в цей вселюдський храм науки.

 

Ведучий:

 А тепер я пропонуємо вам здійснити невеличку уявну мандрівку в історію створення книги. А екскурсоводами бу­дуть наші учні, які підготували для вас цікаву розповідь про шлях книги з давнини до наших часів.

 

На   мультимедійному екрані висвітлюються етапи розвитку книги,

учні коментують кожен етап.

 

Учень 1:

 Шлях розвитку книги був довгим і складним. У стародавні часи на землі не було книжок  згодом люди додумалися писати на глиняних таблич­ках. З часом вже навчилися роби­ти зручні й легкі книжки з шкури. Першу таку книжку зробили в Малій Азії, в стародавньому місті Пергамі в II ст. до нашої ери. Але ці книжечки були дуже дорогі. Отож люди  шукали, з чого зробити книги, щоб вони були дешевші й простіші. І знайшли. У далекій Африці болотяну рослину – папірус. Відтоді з'явилися книжки, але через кілька років такі «книги» ламалися і розсипалися. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерев, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк.

 

Учень 2:

 Довіряючи всі свої знання і досвід книгам, лю­ди навчилися зберігати їх. Скарбницями книг на­зивають бібліотеки. У перекладі з давньогрецької мови слово «бібліотека» означає приміщення, де зберігаються книги («бібліо» – книга , «тека» – сховище). Бібліотеки з'явилися з незапам'ятних часів. Давні єгиптяни називали їх «аптеками для душі», тому що  книги робили людську душу благородною і чуйною, а розум – сильним. В Україні перша бібліотека з'явилася за часів Київської держави, її створив князь Ярослав Мудрий у 1037 році. Сиділи переписувачі в соборі, пере­писували книги, перекладали з інших мов, коштували вони дуже дорого, палітурку оздоблю­вали коштовностями. Тому й не дивно, що до полиці книгу частенько прикріплювали ланцюгом.

 

Відео про першу бібліотеку.

 

Учень 3:

 І от прийшла славна пора. У XIII ст. в Європі навчилися виготовляти папір.              

 В се­редині XV ст. в Німеччині запрацював перший в Європі друкарський верстат майстра Йоганна Гутенберга.

 Першим друкарем в Україні був Іван Федоров. У 60-х роках XVI ст. він працю­вав у Львові, але його робота й досі згадується з вдячніс­тю.

 У Києві є два музеї, це Київський музей книги та книгодрукування (розташо­ваний на території Києво – Печерської лаври)  і  Музей літератури.

 

Ведуча:

 Ми перегорнули перед вами лише кілька сторінок історії появи книги, без яких неможлива розмова про неї. Якщо ж вам захочеться докладніше довідатися про іс­торію книги і книгодрукування, зверніться до  нашої бібліотеки.

 

Читець 1:

Бібліотека... Тиша... І століття.

Історія... і тисячі книжкових див,

Благословляєм вас на довголіття,

Всіх тих, хто труд цей славний полюбив.

Професія, як світ, стара і давня.

Від перших зшитків до товстих томів,

Ви любите і бережете вірно

Пилинки часу й заповідь віків.

Щасливі ви... Вам слово довіряли!

 

Читець 2:

Франка й Шевченко,

Пушкін і Крилов,

І ваше серце сонцем пронизали

Петрарка, Українка і Свєтлов.

Даєте ви не книги під розписку,

А читачам даруєте великий світ

І в юних душах нерозкритих чистих

Ви сієте добро з дитячих літ.

Тут думи і думки, науки злети,

Хай дмуть у світі вітри перемін.

Навіки збережи свій скарб, бібліотеко.

Щоб не  торкнулися його  ні забуття,  ні тлін!

 

Ведучий: 

 Споконвіку булава була символом України.  Наш президент, приймаючи присягу на вірність народу України, тримав у руках цей символ влади. У школі символічно булаву тримає наш директор. Запрошуємо до вітального слова…...

 

Виступ директора.

 

Ведучий:

 Професія бібліотекаря почесна і найгуманніша з усіх професій. Це він  – хранитель і провідник безлічі книг і журналів. Це його слово може визначати і пристрасті, і захоплен­ня на все життя. Бібліотекарю писали оди, складали вірші та легенди. Одну з легенд пропонуємо  вашій увазі.

 

Читець:

ЛЕГЕНДА ПРО БІБЛІОТЕКАРЯ

          Було у батька три сини. Перед смертю він по­дарував кожному по книзі і звелів розпорядити­ся подарунком як хто захоче і, розпорядившись, посадити на могилі батька по жолудю. Поховали батька. Як він сказав, так і зро­били. Старший син продав свою книгу і купив щось потрібне для господарства. Середній по­ставив на видне місце, як пам'ять про батька. А молодший взяв свою і пішов до людей. Куди б він не заходив, в кожній хаті давав почита­ти батькову книжку або читав і розповідав сам. І люди були дуже вдячні юнакові, годували його, давали притулок на ніч. А коли бували в його селі, то обов'язково відвідували могилу батька і дякували за хорошого сина, який за допомогою розумної книги подарував їм багато гарних думок, зробив добрішими їхні серця.

 Пройшов час. Жолудь старшого сина згнив і пропав, середнього сина – дав кволий росток, який пожовтів і засох. А із жолудя молодшого сина почав рости молодий дубок, який перегнав берізки і сосни і пішов угору, розкинув назустріч небу і хмарам свої могутні гілки.

 Багато весен і зим сплило по річці часу. Люди забули імена синів того чоловіка. Але мудре насіння знань із батьківської книги дало міцні ростки. Ті знання передавалися із покоління в покоління, збагачувалися новими. Давно змінилось одне покоління іншим, і тільки вічно­зеленим залишається той дуб, підпирає гілками небо, грізно сперечається з блискавками.

 Така легенда – легенда про юнака-бібліотекаря, який приніс людям знання. Його справа стала безсмертною.

 

Ведучий:

 Ми провели опитування «Для мене бібліотека, це…». Увага на екран.

 

Читець:               

КНИЖКОВИЙ ХРАМ

Входжу у книжковий я             

Багатства храм.

Низько вклонюся,

Ніби богам.

Стоять в обкладинках

Чудо-дари,

Слова друковані

До рук бери.

Прожиті долями

Книжок ряди.

Джерельна мудрість там.

Навчить завжди

Кохати й мріяти

І бачить сни,

Стрічати в радості

Красу весни.

Любити рідний край

І батьків дім.

Хліба колосяться –

І щастя в тім.

Читати книгу нам –

Прожить життя

Людини іншої

Без вороття.

Героєм бути там

І з ним пройти

Путі терновії –

Дійти мети.

Входжу у книжковий я

Багатства храм.

Низько вклонюся

Ніби богам.

Бібліотекарю,

Схилю чоло.

Що книжки мудрості

Співа хвалу.

 

Ведуча:

 Бабине літо і свято великого, духовно багатого колективу працівників бібліотеки. Скільки в цих стінах переплелось людських доль, скільки збережено і упорядковано книг! Тільки один раз відчиняються двері, щоб залишитися назавжди разом із магічною силою книги.

 

Ведучий:

 Хтось із мудрих сказав: «Бібліотекар – це не професія, а стан душі». Для кожної освіченої людини бібліотекар — це, насамперед, творча особистість, яка безкорисливо, щедро, з повною віддачею служить суспільству, читачеві.

 

Ведуча: 

 Сьогодні ми хочемо сказати щирі слова по­дяки, вам, тим, хто присвятив бібліотечній справі все своє життя, хто багато років тому переступив поріг бібліотеки і залишився в ній назавжди... Скільки теплих слів сказано про представників цієї про­фесії. І недарма їх поважають. Ці привітні, добрі, працьовиті жінки, їх знають   викладачі та студенти. Свою любов ці  трудівниці  віддають  навчально – виховному  процесу та  книзі.

 

Ведучий: 

 Це завідувачка бібліотекою…., провідний  бібліотекар – …... Вітаємо  їх щедрими оплесками.

 

Вітання бібліотекарів.

 

Читець 1:

Спасибі вам за душі золоті,

Що людям ви даруєте турботу.

Нехай щастить повсюди у житті,

Удачі вам і вдома, й на роботі,

Щоб вам жилось на світі легко й світло.

Хай серце Ваше буде молодим, -

Таким, як є – і щирим і привітним.

 

Читець 2:

Дорогі наші бібліотекарі!

Перед Вами схиляємось у поклоні.

Усі найкраші квіти на землі

Даруємо вам сьогодні.

Бажаємо вам довго жити

Без горя, сліз і без журби,

Щоб вам щастило й здоровилось

На довгі роки, назавжди.

 

Читець 3:

Низький уклін вам, бібліотекарі,

Спасибі за мужність, за щирість, за ласку,

За добрість і мудрість, за зоряну казку,

За витримку вашу, за теплеє слово.

До вас ми повернемось знову і знову.

 

Читець 1:

Миру, радості, щастя, добра

Всім бажаєм багато-багато!

 

Читець 2:

Нехай щодня вам лиш удача сяє –

Цього ми вам бажаєм нині знов.

 

Читець 3:

А доля щедро всім вам посилає

Надію, Віру і завжди Любов.

 

Звучить музика.

 

 

Читець:

Сьогодні свято храму книг,

Бібліотеки славне свято.

Зібрались ми у залі цім,

Щоб теплих слів сказать багато.

Щоб возвеличить до кінця

І щоб віддати щиру шану

Усім, усім працівникам,

Що відкривають двері храму.

Що в наш такий нелегкий час

Знайшли до кожного стежину

Щоб зацікавити  студенів,

Ви віддаєтесь до кінця.

За це Вам дуже вдячні люди.

Без книги, без бібліотек

У нас майбутнього не буде!

 

Ведучі  разом:

 На  цьому  наше  святкова  зустріч закінчена. Дякуємо за увагу!  До нових зустрічей!