Сценарій “Ти пам’ятай, ніколи не забудь…”

Сценарій заходу до Дня визволення України від фашистських загарбників

“Ти пам’ятай, ніколи не забудь…”

(Для учнів 5-11 класів)

Мета: поглибити знання учнів з історії ІІ світової війни; вшанувати пам’ять загиблих визволителів; виховати любов і повагу до історії країни, ветеранів і учасників війни; формувати у дітей почуття гідності, доброти , милосердя.

Обладнання: декорації, комп’ютер, проектор.
 

Хід заходу:

Стоять  діти з телефонами, у наушниках.
На фоні повільної музики звучать слова:

Учень. Не коріте моє покоління
Це – рядів ваших міць і коріння.
І за моду його не судіть
З чистим серцем ви підійдіть.
Справа зовсім не втім, як танцюєм.
Справа в тім, як живем і працюєм,
Як в болоті бредем по коліна
Це – також молоде покоління.
Правда ваша – війна від нас далі,
А у вас – ордени і медалі.
Та на подвиг за першим велінням
Грудьми стане моє покоління.
Попереду  нагороди, і звання,
Ми, старший товаришу, з вами.
Якщо треба – застигнем в граніті
Покоління моє не коріте.

З’являється відео військової  кінохроніки. Діти разом з глядачами дивляться фільм. Фільм закінчується.   На фоні музики дитина говорить  – слова:

Учень 1: (Звертається в зал)
Ви не пам’ятаєте  ці дні?

Я також їх не пам’ятаю,

Тому що народилася в 2000 році.

Моя провина і не більше, і не менше,
Я – відголосок рваної струни.
Сьогодні я молюсь за всіх загиблих і за тих, хто вижив
Від імені не пам’ятаючих війни.

Учень 2: Я народилася через 58 років після Перемоги. Я війни не знаю. Час віддаляє від нас ті трагічні події, коли життя і смерть, кожен день, кожен час, кожну секунду були поряд. Війна поступово відходить у минуле і стає сторінкою у підручнику історії, у спогадах ветеранів.

Учень 3: Пройшло 73 років… 73! Ціле життя людське. Мені тільки 14. Але коли я дивлюся кадри військової  хроніки , думаю про одне: як ми вистояли, як витримали цей жахливий ад ? Я схиляю голову перед героїзмом наших людей, прадідів, прабабусь. Яку ж це потрібно мати моральну силу, стійкість і ненависть до ворога, щоб пройти через усі муки аду – голод, холод, концтабори. І залишитись Людиною!

Учень. Пам'ять, стій! Зупинись на хвилинку.
Серце замри…
Це на світанку сталося колись:
Стривожений із муками і жалем 
Світ стрепенувся, кров’ю вмить залився,
Неначе розпанаханий кинджалом.
Війна назустріч молодому дню.
Із гуркотом, із брязкотом котилася.
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.
 

Учень 1. Для більшості наших співвітчизників війна розпочалася 22 червня 1941 року, коли фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. На українських землях війна тривала 1225 днів і ночей, з 22 червня 1941 року по 28 жовтня 1944 року
 

Учень 2. 73 роки відділяє нас від тих днів, коли Україна була звільнена від фашистських загарбників. Та скільки б не пройшло років і десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.

Учень 3. Битва за визволення України тривала 680 діб. Вона входить в ряд найбільш вирішальних операцій у німецько-радянській війні і стала найважливішим етапом на шляху до перемоги над нацизмом.

Перегляд відео

Учень 1:  Давно це  все було. Але час спливає. Іде зміна поколінь, як і потрібно у житті. Тому особливо важливо, щоб юні знали і пам’ятали про тих, хто не жаліючи сил, здоров’я і життя воював з фашистами.

Учень 2:  Народжені жити, любити, творити давно пішли в інші часи, для них війна закінчилася не салютом, а свинцем у серці. Вони заповідали нам берегти, пам’ятати і любити свою Батьківщину. Тож завдання нашого покоління не дати забути людей, які  прославили Вітчизну своїм героїзмом.

Презентація

Учень3: Герої не зникають. Вони передають наступним поколінням естафету своїх героїчних справ. Нехай проходять роки, але і сьогодні ми ніби чуємо їх голоси, які кличуть нас до боротьби за мир.

Учень.  Пливуть літа, як дим у безвість хмуру,

І двічі жить на світі не дано.

Дивіться ж, діти, не споганьте здуру

Обпалене війною знамено.

Живіть собі без кривди, без тривоги

Свободою втішайтесь, як орли

Та честь дідів не затопчіть під ноги,
Щоб ваші діти вас не прокляли.

Учень 1.   Ми знаємо, пройдуть роки, зміняться покоління і настане той час, коли зовсім не лишиться ветеранів війни, але зостанеться пам'ять про них, про їхні подвиги, про ту страшну війну.

Учень 2: І від нас усіх залежить, щоб це залишилося у пам'яті прийдешніх поколінь.