Сценарій «У жінці все від Божої любові»

Сценарій  «У жінці все від Божої любові»

(Сценарій виховного заходу для учнів 9-11 класів)

    Мета: звернути увагу на місце жінки в суспільстві в різні епохи, підкреслити її велике призначення на Землі, підтвердити значимість в історії представниць нашої держави;  виховувати почуття гордості, поваги, шани до жінки, любов до рідного краю.

    Святково прикрашений зал. У центрі — образ Божої Матері, навколо рушники, квіти, композиція з калини та колосків. Оформлено книжкову виставку «Образ жінки в літературі та історії».

     Учні одягнені в українські національні костюми. Звучить запис української народної пісні «Ой зелене жито, зелене» у виконанні О. Білозір.

     До зали заходять гості.

     У супроводі пісні, що поступово стихає, учні з хлібом і сіллю на вишитому рушнику звертаються до присутніх:

 

Ведуча 1. Добрий день вам, люди добрі, 

                  Що зібрались у цій залі, 

                  Раді з святом вас вітати, 

                  Щастя і добра бажати.

 

Ведуча 2. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

                  Від серця до серця хай пісня летить,

                  Любов’ю і ніжністю, щастям і миром,

                  Обійме весь простір і неба блакить.

 

Ведуча 1. Із хлібом і сіллю, як завжди ведеться,

                  Ми зичим достатку усім і добра.

                  Хай сонце всміхнеться, життя удається,

                  І доля завжди щоб привітна була.

 

Ведуча 2. Наш щедрий край, багатий край

                  Старі прикмети має:

                  На рушникові коровай

                  Гостей своїх вітає.

 

Ведуча 1. Ще здавна люди хліб і сіль

                   Підносили гостинно,

                  Лунала пісня звідусіль,

                  А за столом – родина.

 

 

Ведуча 2. Засяє промінь золотий,

                  Щоб всі були здорові.

                  На рушникові хліб святий,

                  Любов на рушникові.

 

Ведуча 1. Наш щедрий край, багатий край,

                  А в нім робочі люди.

                  Хай буде сіль і коровай,

                  Тепло в родинах буде!  

 

(Діти на вишитому рушнику підносять гостям хліб-сіль. Звучить пісня «Ласкаво просимо» у виконанні …)

 

Вчитель. Шановна наша родино! Просимо ласкаво вас на хліб, на сіль, на наше свято урочисте. Ми приходимо у цей світ завдяки Жінці, і все найсвітліше, що є у нашому житті, пов'язане з нею. Жіночі посмішки, слова підтримки і допомоги, дотик теплої долоні до щоки допомагають чоловікам боротися і перемагати. Без жінок усі багатства світу нічого не варті, бо Жінка в усі часи славилась своєю чарівною вродою, ніжністю, тендітністю. Скільки про неї написано і сказано! Сьогодні ми хочемо звернутися до цієї одвічної загадки природи і зрозуміти, яка вона, жінка-ідеал, яке її місце в суспільстві, на що здатна жінка… Тож почнімо.

Ведучий.

В другу неділю після Пасхи Православна Церква прославляє подвиг святих жінок-мироносиць - Марії Магдалини, Марії Клеопової, Саломії, Іоанни, Марфи і Марії, Сусанни та інших. Вони були супутницями Христа, служили Вчителеві, були віддані йому серцем та страждали разом з Ним. Вони супроводжували Ісуса Христа під час подорожей та йшли з ним на хресну смерть — на Голгофу. Вони були свідками хресних страждань Господа. Після хресної смерті Спасителя саме вони затемна поспішили до Гробу Господнього аби помазати тіло Христа миром.

Вони ж першими і дізналися, що Христос Воскрес. Вперше після хресної смерті Спаситель явився жінці – Марії Магдалині. Згодом, за переказами, свята рівноапостольна Марія Магдалина піднесла римському імператору Тиберію червоне яйце зі словами -  "Христос Воскрес!", звідки й пішов звичай на Великдень фарбувати яйця.

Святі жінки-мироносиці являють нам приклад істинної жертовної любові і самовідданого служіння Господу. Свята Православна церква відзначає цей день як свято всіх жінок-християнок. В цей день відзначається їх особливо важлива роль у сім”ї та суспільстві. Кожна жінка є мироносицею по життю, вона несе мир світу, своїй родині, вона народжує дітей, є опорою чоловікові та оберігає домашній затишок. Тому Свято жінок-мироносиць – це свято кожної православної християнки, православний Жіночий день.
 

Колись давно на славному Олімпі,

Жили одні Боги-чоловіки,

Так існували ще б вони довіку,

Якби там не з’явилися жінки...

Сценка «На Олімпі»

(На сцені декорації Олімпу. Зевс миє підлогу. З’являється Гермес)

Гермес: - Я Гермес - вісник богів, вітаю тебе, о могутній Зевсе. А що це ти робиш? Ти ж бог, а працюєш,  як простолюдин?

Зевс: - Бог, Бог…  Та це  моя люба Гера відлучилася у салон краси. Бач, свято у неї… Та мало того, ще подарунок замовила -  крем заморський - «чорна перлина» називається. І де його шукати? Біда, тай годі... (миє далі). А ти не вештайся тут,  Гермесе, не заважай порядному чоловікові працювати.

Гермес: - Тобою керує жінка? Який же ти бог?

Зевс: - (витираючи піт з чола,  сідає) А знав би ти, який у Гери характер. З нею не посперечаєшся. Не зроблю всього, то вона не подивиться, що я бог. Як почне метати блискавиці з очей - спопелить до тла!

(З’являється Юпітер у фартусі та з качалкою в руці)

Юпітер: - Оце так маячня ця домашня робота! Жив собі, не тужив, і от зустрів Афіну і почалося: милий, помий посуд, милий, приготуй сніданок, милий, випери білизну,... годі з нас (скидає фартух). Знущаються, Зевсе, давай виженемо наших богинь на землю!

Гермес: - Ви що? Та чого ми варті без жінок? Вони такі ніжні, красиві, витончені.

Юпітер: - А ти не лізь! Добре тобі говорити, ти ж іще не одружений!

(Суперечка між Гермесом і Юпітером)

Зевс: - Ну, годі сперечатися! Я - головний бог, і останнє слово за мною. Вигнати їх ми завжди встигнемо, краще подивимось у мій срібний піднос, як ставляться до жінки жителі землі? Чи жаліють їх? І що це за жіноче свято? Принеси, Гермесе, мій срібний піднос і золоте яблуко.

(Всі троє дивляться на піднос, по якому котиться золоте яблуко, Зевс, Юпітер і Гермес зникають)

Виходять ведучі.

Ведуча 1. Жінка – одвічна загадка природи. Її люблять і зневажать, обожнюють і затоптують у бруд. А все ж стають перед нею на коліна... Тому що все високе в людині - від жінки! Як же виникла жінка?

Ведуча 2. (Легенда про жінку)

Якось прийшов Адам до Бога і каже:

- Усе у мене є, Боже, але чомусь сумно мені одному жити.

Задумався Бог і вирішив створити для нього жінку. Але з чого? Весь людський матеріал він використав для чоловіка. Після довгих роздумів узяв Всевишній кілька яскравих променів сонця, чарівне сяйво зір, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість кошеняти, граційність газелі, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту. Змішав усе разом, а потім додав туди: впертість віслюка, в’їдливість мухи, зажерливість акули, ревнивість тигриці, сміливість пантери, кровожерливість п’явки, отруйність змії, дурман опіуму, безпощадність стихії. Ще раз усе це змішав, оформив фігуру жінки і вдихнув у неї життя. Цю жінку Бог передав чоловікові і промовив:

- Бери її такою, якою вона вийшла, і не намагайся її переробити, блаженствуй з нею усе життя і терпи муки від неї до самої смерті.

Читець 1. Легенда про жінку        

У жінці все від Божої любові,

(вона не з чоловічого ребра).

Вогонь і лід, і квіти кольорові,

Грозу і тишу Бог у ній зібрав.

У жінці все поєднано у грамах

І сіль, і цукор, перець і дурман.

Вона ж і пісня, і любовна драма,

Поезія інтимна і роман.

У жінці все замішано яскраве:

Вино і кава, чай… зміїний яд.

Вона, як ніч – настояна на травах,

Вона, як день, мов квітів аромат.

Кохана, мама, наречена, Лада –

Найкраща, найрідніша на Землі.

Ім’ям жіночим названі торнадо,

Планети в небі, в морі кораблі.

Вона - яскраве мерехтіння зірки.

У ній уперта вада віслюка.

Цілунок в неї малиново-гіркий,

Долоня ніжна і рука м’яка.

Любов і гнів, спокусу і цнотливість,

Тепло проміння, спалахи заграв,

Розсудливість, ощадливість, примхливість…

У ній Всевишній вдало поєднав.

Мінялися епохи, дні і люди.

Хтось вірив мріям, хтось пісням, казкам.

Господь промовив:"Кращої не буде".

І Жінку передав чоловікам.

Тож не Адама в ній шумують болі.

Хіба ж то Бог ЇЇ з ребра створив?

У Жінці все – від Божої любові,

Вона – найбільше із Господніх див! 

Пісня «Українські дівчата»

Читець 2.

Я просто жінка… Грішна і земна.

Не ангел я, не перший витвір Бога.

Так легко мною впитись без вина,

Я ж на устах залишу тільки здогад.

Я просто жінка… Суміш сміху й сліз,

Фонтан емоцій, джерело любові.

Я загадка, незвіданість, ескіз,

Рожеві сни і мрії кольорові.

Я просто жінка… Та в усі віки

В моє ім’я творили і вмирали,

З небес  зривали в пристрасті зірки,

Співали солов’ї нічні хорали.

Я просто жінка… Різна для усіх:

Для когось подруга, ну а комусь єдина.

В міцну я дружбу вірю, мов горіх,

А як любов, то тільки лебедина.

Я просто жінка… Та лише мені

Одній дано святе наймення Мати.

Я послана на землю, щоб в вогні

Своїх діток від бід охороняти.

Я просто жінка… Ніжна і слабка.

І в слабкості моя таємна сила.

Жіноча доля, кажуть, не легка,

Та іншої я в Бога не просила.

Я просто жінка...  

 

Читець 3.

Промінь сонця запалить ранкову росу, - 

І заграє вона, забринить веселково. 

Скільки мовлено вже про одвічну красу, 

Тільки я про жіночу скажу своє слово. 

Ніжний погляд  і довга русява коса 

Та смаглявого личка привабна родзинка… 

І хоч кажуть, що світ порятує краса, 

Та врятує його тільки жінка.

 

Ведуча 2. Притча про жінку

Маленький хлопчик запитав маму: "Чому ти плачеш?"

- Тому, що я жінка!

- Я не розумію!

Мама обійняла його і сказала:"Ти не зрозумієш цього ніколи".

Тоді хлопчик запитав у батька: "Чому мама іноді плаче без причини?"

"Усі жінки іноді плачуть без причини", - відповів батько.

Згодом хлопчик виріс, але не припиняв дивуватись: "Чому жінки плачуть?"

Нарешті він запитав у Бога...

І Бог відповів: "Задумавши жінку, Я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй плечі, такі сильні, щоб тримала цілий світ, і такі ніжні, щоб підтримувала дитячу голівку. Я дав їй дух, настільки сильний, щоб стерпіти будь-який біль. Я дав їй волю, настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають. Вона піклується про хворих і втомлених,  не скаржачись. Я дав їй доброту - любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я зробив її з ребра чоловіка, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що хороший чоловік ніколи не завдасть їй болю навмисно, але іноді випробовуватиме її силу й рішучість стати поряд з ним без вагань. І нарешті, Я дав їй сльози. І дав право проливати їх, де і коли вона забажає. І тобі, сину Мій, треба зрозуміти, що краса жінки не в її одязі, зачісці чи манікюрі. Краса жінки в очах, які відчиняють двері до її серця, де живе любов".

ЗАПАМ'ЯТАЙ, ЯКЩО ТИ ЧОЛОВІК...

Будь обережним - не дай жінці заплакати, тому що Господь рахує її сльози...

Жінка створена з ребра чоловіка, не з ноги, щоб бути приниженою, не з голови, щоб перевершувати, а з боку, щоб бути поруч із тобою, і бути рівною тобі. І з-під руки, щоб бути захищеною тобою. І зі сторони серця, щоб бути коханою...

Пісня «Україночки-красунечки» (автор В. Шевченко)

Вчитель. У притчі сказано "Я дав їй волю, настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають". Скажіть, яких відомих жінок в літературі та історії ви знаєте? Жінок, які залишили помітний слід у розвитку нашої цивілізації?

Вікторина "Жінки в міфах, легендах, переказах, літературі, історії"

1. Назвіть історичний роман у віршах Л.Костенко - вершину її творчості ("Маруся Чурай")

2. Столиця європейської країни, названа жіночим ім'ям. (Софія)

3. Продовжіть рядки: "У Путивлі вранці-рано співає, плаче..." (Ярославна)

4. Остання цариця Єгипту з роду Птоломеїв - знаменита... (Клеопатра)

5. Кого із жінок називали "залізною леді"? (Маргарет Тетчер)

6. Богиня кохання, яка, за легендою, народилась із морських хвиль? (Афродіта)

7. Усім відома американська кіноактриса Норма Бейкер. Назвіть її псевдонім? (Мерлін Монро)

8. Своєю світовою славою ця англійська письменниця зобов'язана кримінальним злочинам. (Агата Крісті)

9. Назвіть ім'я головної героїні драми-феєрії Л.Українки "Лісова пісня" (Мавка)

10. У назві якої п'єси Івана Котляревського є жіноче ім'я? («Наталка-Полтавка»)

11. Жінка,  заради якої турецький султан Сулейман І Пишний розпустив свій гарем і не хотів нікого знати, крім своєї Хюррем?(Роксолана)

12. Назвіть єдину жінку, яка двічі ставала лауреатом Нобелівської премії: у 1903 році — з фізики, у 1911 році — з хімії.(Марія Склодовська-Кюрі.)

13. Нестор-літописець порівнював її із зорею, що передує сходу сонця, маючи на увазі хрещення княгині, а під сонцем — прийняття християнства на Русі у 988 році. Назвіть ім'я княгині. (Ольга)

14. Назвіть римську богиню квітів та юності. Її іменем у сучасній мові називають рослинний світ. (Флора)

15. Назвіть ім'я першої жінки на Землі. (Єва)

16. Дружина єгипетського фараона Ехнотона (XV ст. до не.) — прекрасна... (Нефертіті)

17. Дочка Київського князя Всеволода Ярославовича — імператриця германська. Назвіть її ім'я. (Євпраксія)

18. Дочка Ярослава Мудрого — французька королівна. Назвіть її ім'я.(Анна)

19. Назвіть ім'я героїні феєрії Олександра Гріна «Червоні вітрила».(Ассоль)

20.   Жінка, голосом якої співає Україна у світі.                (Квітка Цісик,  співачка)

Пісня «Мій рідний край»

Читець.  Історія жінки

Так, жiнка в свiт приходить для любовi!

Любити маму – поки ще мала,

Любити ляльку – трохи пiдросла,

А коли вперше вийшла за порiг,

Любити сонце i м'який морiг,

Дiм батькiвський i квіти чорноброві,

Бо жінка в свiт приходить для любовi.

Вона росте – росте її любов,

Ростуть її бажання i надїї.

І от приходять роки молодiї,

І по землi вона не йде – несеться,

Тривожно прислухаючись до серця,

Що в гулi мiст чи шелестi дiбров

Пiдкаже їй: – Оце твоя любов!

Це та любов, що перша i остання!

Такої ще на свiтi не було!

Її дiткнутися не смiє зло!

Вона яркiш, нiж сотня сонць сiя!

Вона – твоя ! Вона лише твоя!

Тобi її на сотню рокiв стане!

Це та любов, що перша i остання.

І відшумить весільний водограй,

Та як же знову свiту не радiти,

Коли народжуються в тебе дiти!

І ночi всi недоспанi дарма,

Коли воно лепече вперше: – Ма...

І ти – свята. І в серцi в тебе рай,

Хоч здаленiв весiльний водограй.

І от пливуть лiта, лiта, лiта...

Годуєш всiх, сама, бува , голодна,

Часами все те винести не годна,

Та будеш захищати як в бою,

Оту домашню каторгу свою

Хоч сум торкає очi i уста,

І хоч пливуть лiта, лiта, лiта....

Але якби усе почати знов?

Адже обiд щоденний – це любов!

Сорочка, чисто випрана, – любов!

І ночi, що не спала ти, – любов!

І пiсня, що спiвала ти, – любов!

І квiти, що посiяла, – любов!

І очi правнукiв яснi – любов!

І Україна вся – одна любов!

Було б все так, якби почати знов.

Жiноча доля в свiтi – це любов.

 

Ведучий 1. Легенда

… Коли Бог створив світ, він навчив всі живі істоти продовжувати свій рід – народжувати подібних собі. Поселив Господь жінку і чоловіка в полі. 

- Живіть, продовжуйте свій рід , - сказав Бог, - а я піду. 

- Господи, навчи мене кохати, – попросив чоловік.

- Добре,- відповів Бог, - але з цієї хвилини ти будеш старіти. Кожен рік життя нехай забирає по краплині твою молодість і силу, нехай порожнім робиться твоє серце. А я прийду через п’ятдесят років і подивлюся, що залишиться в твоїх очах. 

    Минуло п’ятдесят років. Прийшов Господь знов. Дивиться – замість куреня стоїть хата біленька, на пустирі виріс сад, на ниві колоситься пшениця, сини поле орють, дочки льон збирають, а онуки граються в садку. Біля хати сидять бабуся і дідусь, і дивляться в очі один одному. І побачив Бог в їх очах красу ще більш могутню, вірну. Побачив не лише кохання, але й вірність….

- Мало тобі старості, чоловіче? То ж прийду я ще пізніше, і подивлюся на що перетвориться твоя любов.

    Прийшов Бог ще через три роки і бачить, сидить дідусь біля могили, очі його засмучені, а в них ще більша і незрозуміла краса. Вже не тільки любов і вірність, але й пам'ять серця в глибині очей побачив Бог. Підійшов до чоловіка і сказав:

- Дай мені цю красу.

- Не можу – відповів чоловік. Ця краса дісталася мені дорогою ціною. Ціна їй – смерть. А ти безсмертний.

- Дам тобі безсмертя, дам молодість.

- Ні, не потрібно. Ні вічна молодість, ні безсмертя не зрівняється з коханням, - відповів чоловік. 

Пісня «Лебідка» Андрій Кравченко

Читець. 

Весна, як жінка. Жінка, як весна:

Буває ніжна, а бува примхлива, 

То зазвучить грайливо, як струна, 

А то раптово вибухне, мов злива!.. 

Весна і жінка. Жінка і весна: 

У них обох свої земні турботи 

Своя морська бездонна глибина, 

Свої космічні зоряні висоти. 

І не спізнаєш істину сповна, 

Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...

Весна - це жінка. Жінка - це весна: 

Чиясь розрада і чиєсь безсоння... 

 

Пісня «Дівчина - весна» у виконанні Наталії Бучинської

(Можна продумати танець до цієї пісні)

Учитель. Так давайте прагнути до створення такого світу, в якому кожна жінка має право і свободу самовираження. Світу, в якому не буде місця сумніву і невпевненості, в якому віра в себе ніколи не покине. І коли ми читаємо історії про жінок, які своїм прикладом надихають і захоплюють нас, нехай прийде усвідомлення того, що представниці прекрасної статі дійсно можуть змінити світ.

Читець. (Під супровід музики Поля Моріа )

Кажуть, що на світі все від жінки,

Все від неї на оцій землі,

Перший подих весняної квітки, 

Тепле сонце й в небі журавлі.

Крик дитини, рідна річ і слово,

Паросток життя - це все вона,

на порозі знайдена підкова,

Щастя не відкрита таїна.

Хто ж вона? Прекрасна Афродіта,

Чи можливо, Єва, хто вона?

Неможливо нам її пізнати,

Не пізнавши всіх основ буття.

Чи твердиня, нездійснена мрія?

Чи душі натягнута струна?

Крапля світла, віра і надія,

Молода, нев’януча весна.

Яблуневим цвітом, теплим літом,

Зрілим яблуком чи подихом зими

все минає, зостається тільки,

Як святиня, - жінка на землі.

 

Ведуча 1. Кажуть, мужчини стають на коліна в трьох випадках: щоб напитися із джерела, зірвати квітку для коханої і щоб вклонитися матері. Хотілося б, щоб чоловіки вклонялися нам не тому, що сьогодні свято, а тому, що ми — жінки. Саме жінка дає життя. Це її безсонні ночі роблять з безпорадних крикунів старанних дівчат і безстрашних хлопців. Це її терпіння, її турботи, її любов благословляють на подвиги в ім’я життя на землі.

 

Ведуча 2. Вірш «Цінуйте жінку!» 

Ведуть у даль життя стежки,

Красу його пізнавши,

Цінуйте нас, чоловіки,

Бо ми – сумління ваше.

Як з неба падають зірки,

Бажання загадавши,

Цінуйте нас, чоловіки,

Бо ми – підтримка ваша.

На пульсі мужньої руки,

Спіткнувшись і не впавши,

Цінуйте нас, чоловіки, 

Бо ми – підтримка ваша.

За довгі пройдені роки,

Усе в житті прощавши,

Цінуйте нас, чоловіки,

Бо ми – кохання ваше.

Немає в всесвіті таких,

Що гинуть, все віддавши.

Цінуйте нас, чоловіки,

Бо ми – майбутнє ваше!

 

Ведуча 1. Микола Реріх казав: “Коли у домі важко, тоді звертаються до жінки. Коли більше не допомагають розрахунки та обчислення, коли ворожнеча та взаємне руйнування сягають межі, тоді приходять до жінки. Коли злі сили беруть гору, тоді кличуть жінку».

Так, жінки можуть усе. Але ким би не були вони, які б рекорди не встановлювали, вони завжди залишаються жінками.

Тому бажаємо  Вам завжди бути музами для своїх чоловіків, найкращими мамами для своїх дітей і просто щасливими людьми.

Нехай кожну із вас вважають найвеличнішою таємницею Всесвіту, яку не може розкрити жоден чоловік, який живе на планеті Земля.

 

Читець

Ти - ЖІНКА! Значить дуже ніжна!

Ти гармонійна, дивна і п'янка,

Ти дуже вишукана, дивовижна,

Для когось в світі ти одна така!

Ти - ЖІНКА! Значить духом сильна,

Ти знаєш, чого хочеш від життя,

Водночас і проста, і дуже стильна,

І загадкова, як саме буття...

Ти - ЖІНКА! Значить ти - кохана!

Хоч раз в житті ти відчувала це.

Для когось ти - найкраща і жадана,

Для когось лик святий - твоє лице...

Ти - ЖІНКА! Пам'ятай це всюди!

І як би там не склалось майбуття,

А справжня ЖІНКА завжди в шані буде,

Бо ЖІНКА - це і є творець життя!..

 

Ведуча 2. Сьогодні чимало жінок захищають Україну. Одні боронять фронт,  інші  забезпечують міцний тил та є надійною опорою для своїх побратимів і посестер, які перебувають у гарячих точках. Вони плетуть маскувальні сітки, створюють прихистки для переселенців, готують гарячі обіди, організовують поставку гуманітарних вантажів, доставляють карети швидкої з-за кордону, збирають кошти на допомогу армії та доглядають дітей. Кожна докладає зусиль у боротьбі з ворогом. І робить це так, як уміє найкраще.

 

Танець «Моя любов»  (Марія Собко)