Сценарій виступу до Дня визволення Донбасу учнів 8 класу
«Вони пройшли, вони здолали той шлях жорстоких ворогів…»
Звучать фанфари, з’являються ведучі
В1. Усім, друзі, доброго ранку!
Повірте, що урочисте зібрання наше – це не забаганка.
В2. Це необхідність. Ви спитаєте: «Чому?»
А ми вам скажемо: «Тому,
Що колись, саме у цей час,
Визволяли від загарбників Донбас.»
В1. Сімдесят чотири роки вже минуло,
Але дозволити не можна, щоб забули
Цю дату, визначну та вкрай важливу,
Адже ми зараз живемо усі щасливо.
В2. Школа! Рівняйсь! Струнко! Урочисте зібрання, присвячене Дню визволення Донбасу, оголошується відкритим.
Звучить Гімн України
В1. Кожен рік віддаляє нас від тієї незабутньої і великої переможної весни 1945 року. Та живою і невмирущою є пам’ять про тих, хто ціною власного життя відстояв мир, свободу і незалежність Батьківщини, врятував світ від фашистської навали.
В2. Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день страшної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.
Звучить тривожна музика, діти з табличками говорять слова
Звучить страшна музика, дівчину ніби хапають у полон, потім звучить лірична музика, тривожна, дівчина танцює і ніби пише листа батькові
Дорогий, добрий татусю!
Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. I моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць - це заповіт твоєї помираючої доні.
Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай, її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: "Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть"
I офіцер вистрелив мамі в обличчя…
Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років. I якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рога йде кров – мені відбили легені. Твоя доня "
Звучить фонова музика, учні з віршами у чорних плащах
Вони, мов люті звірі, налетіли,
Бомбили заводи, аеропорти, селища, міста, -
Усе це було схоже на копище зла.
Багато було смерті, страху, болю.
Але ж Донбас – міцна, велика сила,
Німеччина його, повірте, не зломила,
Бо тут жили уперті, горді і славетні люди,
Вони казали: «Перемога наша буде!»
Ніщо не в змозі було подолати
Бажання, силу волі, віру в перемогу
І в те, що Батьківщина неодмінно допоможе
Енергію, наснагу – усе те, щоб гідно
Ім’я своє крізь час нести
Та неодмінно своєї мети досягти.
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини.
Їм не судилось весен зустрічати,
Тих, що стрічаєм ми після війни.
Всіх цих полеглих мужні імена,
Хто бився з ворогом у тій безодні,
Кому життя урвала та війна.
Захисникам Донбасу, усім тим,
Що перемогу крок за кроком здобували,
Не їли майже зовсім і не спали,
Світ збудувати радісний, щасливий,
І кожну мить, під час страшних боїв,
Донеччина втрачала тисячі своїх синів.
І вклонимося кожному із них
За їх незвідане кохання,
За їх життя, що втрачене навік!
Звучить метроном, хвилина мовчання
Звучить фонова музика, ведучі
В1. Хіба могли солдати бути байдужими до долі рідного краю? У думках своїх вони линули на рідну Донеччину, до своїх рідних. Чи живі вони? Але до повернення на рідну землю, до її визволення було 2 довгих роки.
В2. Та ось нарешті дочекалися. Бойові дії з визволення території Донецької області вели війська Південно-Західного і Південного фронту. Наше селище було визволене _________________.
В1. Завершилася окупація 8 вересня 1943 року. Саме у цей день Донбас був визволений від німецько-фашистських загарбників, і відтоді його відзначають з особливою повагою.
В2. 8 вересня – це день торжества і пам’яті, гордості і скорботи, свято визволення донбаських сіл і міст від фашистських загарбників. Живе людська пам'ять, не старіє з роками, не тьмяніє. Вона стукає до наших сердець дзвонами, попелом концтаборів, солдатськими обелісками.
В1. Без пам’яті про минуле немає майбутнього.
В2. Наш урок пам’яті – це лише маленька частка великої поваги до загиблих героїв та ветеранів війни.
Звучить музика, дівчата танцюють з квітами та кладуть їх до пам’ятника.
В1. Пропонуємо всім присутнім покласти квіти до пам’ятника загиблим солдатам у страшні роки жахливої війни.
Усі присутні кладуть квіти
В1. Вони пройшли, вони здолали той шлях жорстоких ворогів.
Неприязнь долі подолали, знайшли себе серед вогнів.
В2. Серед пустельних бур змагались,
З дощем і зливою злились.
Вони пройшли, вони лишились –
Вкраїну захищать клялись.
В1. Героїв мало вже лишилось.
Покрила скроні сивина,
А щастя у серцях з'явилось,
Лише в душі гримить війна.
В2. На грудях ордени, медалі
В строю їх чутно тихий дзвін.
Нам ветерани спасли долі
За це їм наш низький уклін.
В1. Життя торжествує в новім поколінні
Та болі минулі довіку нетлінні
З граніту волає грізно і люто:
Ніхто не забутий, ніщо не забуто.
В2. Вічний вогонь палає
Дзвонить у далі століть
Вічний вогонь закликає:
Щастя живих бережіть!
В1. Урочисте зібрання, присвячене 76 річниці визволення Донбасу від німецько-фашистських загарбників, оголошується закритим.