СЦЕНАРІЙ УРОЧИСТОГО ЗАХОДУ «Маки пам’яті проростають крізь роки»

СЦЕНАРІЙ УРОЧИСТОГО ЗАХОДУ                                                                           «Маки пам’яті проростають крізь роки»                                                                             (до Дня пам’яті та перемоги)

Ведучий 1:Є події, над якими не владний час.
Є пам’ять, що проростає крізь роки червоними маками.

Ведуча 2:Маки — це символ скорботи, пам’яті й вдячності.
Вони нагадують про тих, хто віддав життя у роки Другої світової війни та у сучасній боротьбі України.

 

1. Вже давно відгриміли бої,
   Та окопи травою покриті.
   Не забудемо ми ті роки,
   Що солдатів лишили убитими.

2. Не постаріє пам’ять тих часів,
Коли життя за волю віддавали.
А біль у серце глибоко просів-
Солдати в сиру землю полягали.

 

3. Нацизм – у всій його подобі
   Захоплює, руйнує світ.
   Нові з’являлися окопи
   І маковий з’ являвся цвіт

 

4. Земля…Сльозами проростають маки-
   Це ті, кого забрала світова війна.
   Минає час, ми маєм їх згадати.                                                                                         У пам’яті назавжди лишиться вона.

Ведучий 1:1939 - 1945 роки стали страшною сторінкою історії. Мільйони людей не повернулися додому.

Ведуча 2: Їхні імена викарбувані в серцях. Їхня жертва — у нашій пам’яті.

 

 

5.

Тридцять дев’ятий в пам’яті народу.
Його вірні дочки та сини.,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, Другої світової війни.
 

6.

На полі маки тихо проростали.
Щоденно гинули солдати – це нацизм.
Країни разом об’єднались і повстали,
Щоб знищити з Землі тяжкий фашизм.
7.

Рік сорок перший, ворог наближався,
А маки проростали по землі.
Ніхто не відступав і не здавався.
Війна тримала нас у ворога петлі.
8.

І кожен день, йдучи до перемоги,
Все більше маків світом пророста.
До перемоги квітнули дороги,
Проте болюча була цьому ціна.
 

СЦЕНКА 1 «Лист додому»

Дійові особи:
Солдат, Мати.

(На сцені — приглушене світло. Солдат пише листа.)

Солдат:
Мамо… Сьогодні знову був важкий день. Але ми тримаємося. Ми віримо в перемогу. Коли дивлюся на маки в полі — думаю про дім.

Мати (з іншого боку сцени):
Сину, я чекаю тебе. Щодня. Молюся, щоб ця війна закінчилася. Щоб ти повернувся живим.                                                                                                             (Музика. Світло гасне.)

 

9.

Ми пам’ятаєм героїв світової!
Мак пам’яті у часі пророста.
Ми пам’ятаєм як години непростої,
Найкращих забирала та війна.
10.

Минув час, як розквітали маки,
І стеляться землею прапори.
Ми тільки – но навчилися прощати,
І знов війна прийшла зимової пори.
11.

І знову страх, війна наш лютий ворог.
На цвинтарях все більше прапорів.
І точно не забудемо ніколи
Обличчя наших «близьких» ворогів.
12.

Знов прапори - Донецьк, Ірпінь і Буча
Несамовито стогне вся земля,
Колись від маків була вона квітуча,
А зараз прапорами устеляється вона.

Ведучий 1:І здавалося б, світ засвоїв уроки історії…

Ведуча 2:Та знову війна прийшла на нашу землю.
Сьогодні біль звучить у назвах міст — Донецьк, Ірпінь, Буча…

Ведучий 1:Солдати йшли в бій за свободу. Вони вірили, що їхня жертва подарує майбутнє без війни.

СЦЕНКА 2 «Розмова поколінь»

Дійові особи:
Ветеран Другої світової
Сучасний військовий

(Стоять поруч. У руках — мак і прапор.)                                                                         Ветеран: Ми боролися, щоб ви жили у мирі.                                                                  Сучасний воїн: А ми боремося, щоб завершити цю боротьбу. Щоб Україна була вільною. Назавжди.                                                                                                         (Тиснуть руки.)

13.

Героїв не забути – пам’ятаєм!
Сьогодні, як давно колись іде війна.
Війна, за славу, волю –точно знаємо,
Що буде Україна вільною сповна.
14. А мак і прапор як символ пам’яті святої                                                                                                                                   Країною доволі швидко проростають,                                                                                                                             А пам’ять наче дух, стає живою                                                                                         Війни страшенні кадри не згасають. 

15.

 За кожним маком і прапором солдат!

І пам’ять, що з часом геть не тліє.

Він мужньо, до останнього тримав свій автомат

І жити в Україні вільній мріяв. 

16.

Героїв згадати саме час!

День пам’яті й примирення минає …

Герої до останнього обороняли нас 

А ми їх до останнього пам’ятаєм. 

17.

В день перемоги у Другій світовій 

Бажання одне ми загадаємо, 

Що переможемо як і колись і в цій війні 

І ворога проклятого здолаємо. 

Ведуча 2: Українці завжди боролися за свободу.

Ведучий 1:І сьогодні ми незламні. Наш дух сильний. Наша віра — непохитна.

18.

 За нами правда, за нами слава, воля.. 

І вистоїмо , переможем ми!

Вже склалось так, така спіткала доля 

Історією пережити ці дві війни. 

19.

Та ми незламні, дух наш вольовий, 

Нескорені і геть непереможні…

Пройдемо знову шлях війни цей непростий,

І подолаємо перешкоди всі і кожні. 

20.

 І Україна буде незалежна! 

І в Україні знову буде мир!

І територія знов стане безмежна, 

З морем вільним та краєвидом гір.

21.

І знову наші Луганщина, Донецьк і Крим!

І знову наше стане тепле море! 

Пройдемо шляхом війни цим непростим

Переживемо це страшенне горе. 

22.

 І Україна знову розцвіте 

І проростуть барвінки , чорнобривці …

А в пам’яті лишаться маки й прапори

За кожного ГЕРОЯ УКРАЇНЦЯ! 

(На сцену виходять усі учасники з маками та прапорами.)

Ведучі разом:

Ми пам’ятаємо кожного героя.
Ми вдячні за подвиг.
Ми віримо у перемогу України.

Ведучий 1:

Квітнуть маки — пам’ять не згасає,
Прапор вільний майорить вгорі.
Україна знову розквітає
У єднанні, силі й боротьбі.

Ведучий 2:

За героя — в серці вдячність щира,
За солдата — шана і любов.
І допоки в нас живе ця віра —
Мир прийде на землю знов і знов.

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ (Звучить метроном. Усі схиляють голови.

Ведучий 1:
Пам’ятаємо минуле.

Ведуча 2:
Боремося в сьогоденні.

Разом:
Віримо в майбутнє України!