Сценарій вечора зустрічі випускників

«Не забувається таке ніколи …»

(Лунає повільна мелодія, виходить дівчина із віршем «Дитинство»)

Дитинство-казка, мов чарівна мить,
Там завжди сонячно і світло.
І річка вдаль приваблива біжить,
А поле травами розквітло.
Там стільки сонця, радості, тепла,
Краси чарівної без краю!
Там наймиліша стежка пролягла,
Лиш вороття туди немає.
Там велетні дерева до небес,
Струмочки чисті гомінливі,
Повсюди стільки казки і чудес…
Там ми були такі щасливі!
В дитинстві все яскраве і дзвінке,
Уміє серце милувати.
А малинове сонечко таке,
Що у словах не передати.
А неба синь нас кликала в політ,
Там чисті роси найсвітліші.
Там вперше пізнавали дивосвіт
Й були, мабуть, найщасливіші.

-         Тож запрошуємо вас у країну Дититнства

-         (вихід ведучих)

Ведуча 1: Нашим подругам і друзям.

Ведуча 2: Нашим Вчителям і учням.

Ведуча 1 : Всім, хто розділяє з нами турботи, тривоги і радості шкільного життя.

Ведуча 2: Присвячується наш святковий вечір.

Ведуча 1 : Вітаю, дорогі друзі!

Ведуча 2: Ми раді бачити знайомі обличчя в цьому святковому залі!

Ведуча 1: Ти всіх знаєш?

Ведуча 2: Так звичайно! У них же на обличчях написано – свої! Відразу видно креатив, позитив і комунікатив! Тому що всі вони закінчили нашу Петропільську та Веселівську загальноосвітні школи!

Ведуча 1: І як же здорово, що всі вони тут сьогодні зібралися!

Ведуча 2: Згадати друзів і перше кохання, вчителів і свою парту, згадати хвилюючий  дзін  шкільного дзвоника…

Ведуча 1: Адже кожен з вас чекав його колись.

Ведуча 2: Правда здебільшого з уроку, і дуже рідко на урок!

Ведуча 1: Ми теж чекаємо сьогодні цього дзвінка, він дасть старт нашого свята!

(дзвенить дзвоник)

Ведуча 2: Але на початку, ми пропонуємо дізнатися з якими думками прийшли випускники  і вчителі на зустріч.

Ведуча 1: У нас є чарівна шляпа, яка вміє читати думки.

Ведуча 2: Тож починаємо зчитувати інформацію.

(ведуча виходить у зал із шляпою  - лунає музика)

Ведуча 1:  Оплески нашим випускникам.

Ведуча 2:

Щороку настає тиждень,

Коли ви, навіть якщо вам не по дорозі,

Відпросившись з дому, з навчання, з роботи,

До нас на зустріч поспішайте прийти

Ведуча 1:

У море зустрічей, пізнання, посмішок,

Зустріч з дитинством сьогодні вас чекає.

Тут ніхто не пригадає вам давніх помилок,

І нічим не образить  і не дорікне.

Ведуча 2:

У  весняний вечір,

Вас з хвилюванням чекають педагоги,

Твердо знаючи – прийдете сюди.

Ведуча 1:

Але перш, ніж свято, друзі, ми почнемо,

Зараз перекличку ми тут проведемо.

Будьте уважні, голосно кричите,

Рік свого випуску не пропустіть!

Ведуча 2: Увага! До перекличці поколінь приготуватися! Просимо випускників відгукнутися словом «тут» і назвати рік випуску!

(випускники називають свої роки випуску)

Ведуча 1:

Всі ви були хороші!

Всі кричали від душі!

І в нагороду вам від нас

Таночок буде виконаний в час!

Ведуча 2: Зустрічайте танцювальний колектив «Сонечко»

(виконується танець «Аріва» )

Ведуча 1: Втрачений десь щоденник

Ведуча 2: Батьківські нотації

Ведуча 1: Перша закоханість

Ведуча 2: Перше розчарування

Ведуча 1: А як здорово лунав шкільний дзвоник з останнього уроку! Ура! Уроки скінчилися!

Ведуча 2: А на шкільному дворі скидають листя тополі… Розгулюють осінні вітри… А за вітром навздогін біжать шкільні роки… Все це відбувалося тут в стінах нашої школи. І школа пам’ятає вас – випускників.

Ведуча 1: Є у школі одна людина, яка переймається за всю школу: учнів, вчителів, всіх працівників, а також за випускників, як склалося їх життя? Чи досягли свої мрій? Ця людина – директор школи. До вітального слова запрошується директор Петропільського навчально-виховного комплексу – Суткова Лариса Миколаївна.

(виступ директора)

Ведуча 2: А тепер дозвольте представити наші ювілейні випуски.

Ведуча 1: У 2011 році був випускний клас, але не 11-й, а тільки 9-й.  П’ять років назад, деякі  дев’ятикласники пішли в самостійне, доросле життя.

Ведуча 2: Чисті класи порожні й тихі,

Мандрує сонячний зайчик по карті.

Білі з дошок не стерті вірші

І розмальовані старі парти…

Знову облетіла листя з тополь,

Час без школи стрімко мчить –

Років на десять би назад повернутися…

Ведуча 1: Десятирічий випуск – 2006 рік

(ведучі по черзі зачитують прізвища)

Акун Микола

Волкова Альона

Галета Антон

Золоч Ілля

Коровніченко Анастасія

Курченко Юлія

Литаш Максим

Неумивака Олександр

Поліщук Юлія

Сазонова Вікторія

Скрипник Артем

Тесля Катерина

Ведуча 2: Перша вчителька – Якубіна Ольга Ільківна

Ведуча 1: Класний керівник – Жихарева Олена Сергіївна

Ведуча 2: Представники класу і вчителі, які вели по шкільному життю випускників, підніміться будь-ласка на сцену.

Ведуча 2: Вітаємо оплесками 10-річний випуск!

Ведуча 1: Слово надається першій вчительці – Якубіній Ользі Ільківні!

Ведуча 2:Привітати хоче своїх випускників і класна мама – Жихарева Олена Сергіївна.

Ведуча 1: У шкільне дитинство! Повернемося всі разом

Всього лише на мить в золоті дні…

Як добра казка, як світла пісня,

Живуть у вашому серці і в школі вони.

Згадайте ваші золоті шкільні дні.

Ведуча 2: Кожен по черзі доповніть розповідь кількома словами: «Пам’ятаю, в один із звичайних навчальних днів…»

(випускники доповнюють розповідь)

Ведуча 1: Цікаве і насичене шкільне життя було у наших випускників. Але останній дзвоник 10 років назад відпустив вас у доросле життя! Вітаємо оплесками випускників та запрошуємо зайняти свої місця у залі!

(випускники сідають на місце)

пісня

(лунає вальсова мелодія)

Ведуча 2: 15 років назад під цю забуту мелодію на своєму випускному вечорі танцювали шкільний вальс молоді, завзяті, енергійні і трішки сумні, через прощання з рідною школою, хлопці та дівчата.

Ведуча 1: Їх було не багато, всього 11: Алфєр’єва Тетяна, Дьєркеш Людмила, Дємєнтьєв Сергій, Курта Ольга, Курченко Наталя, Лозенко Ольга, Марченко Євгенія, Сейвольд Уляна, Соболєва Світлана, Пульків Євгенія, Ходак Андрій. Вони були всі дуже різні і цим цікаві. Першою вчителькою була Комличенко Валентина Олександрівна.  А класною мамою  Пікалова Валентина Григорівна.

Ведуча 2: Запрошуємо на сцену випускники 2001 року.

Ведуча 1: На жаль, життя таке непередбачуване і від нас йдуть випускники, стають білими журавлями в небі, які оберігають своїх рідних від незгод. Вшануємо тих, кого з нами вже нема.

(лунає метроном – 2-3 рази)

Ведуча 2: Вітальне слово надається Валентині Олександрівні!

Ведуча 1: Валентина Григорівна, а що скажете ви своїм випускникам?

Ведуча 2: Шановні випускники, а чи хотіли би ви перенестись на 15 років назад?

Ведуча 1: Тоді спробуйте згадати наступне: Який урок був найулюбленішим?

Ведуча 2: Який найвеселішим?

Ведуча 1: Який учитель був найсуворішим?

Ведуча 2: Яка була найбільша мрія? Вона здійснилася?

Ведуча 1: Скажіть по одному слову вашим учителям

(виступи випускників)

Ведуча 2: За добрі слова дякуємо вам! Концертний номер – всім випускникам! Танцювальний колектив «Сонечко» зустрічайте!

(танець)

Ведуча 1: 20 років! Не мало і не багато. У 1996 році Левашов Олег Васильович випустив у доросле життя своїх учнів: Зудіну Лілію, Латишеву Олександру, Мединовського Володимира, Сосницьку Людмилу, Сартакову Олесю, Третяк Ірину, Юрко Олександра. А першою вчителькою була Процько Олександра Яківна!

Ведуча 2: Зустрічайте випусників на сцені!

Ведуча 1: Вітальне слово надається Олександрі Яківні!

Ведуча 2: Слово класному татові – Олегу Васильовичу!

Ведуча 1: Щоб вам не нудьгувати,

Давайте спробуємо пограти.

На мить у ваше дитинство повернемося,

Попустувати трохи і посміятися!

Ведуча 1: Шановні випускники! А пам’ятаєте, як вас відправляли додому через невідповідну зачіску?

Ведуча 2: Чи тому, що не було краватки!

Ведуча 1: Зате, які були підручники! Їх можна було кидати скільки завгодно, а потім передавати у спадок молодшому брату в бездоганному стані.

Ведуча 2: До вас ставилися як до абсолютно дорослих людей і довіряли: підготовку радіопередачі, випуск стінгазети.

Ведуча 1:  Ви самі писали сценарії КВНівських вітань і репетирували до глибокої ночі.

Ведуча 2: Чи надовго в серці збережеться Чудова Зірниця.

Ведуча 1:  Кого ви хочете привітати і кому подякувати?

(виступ випускників)

Ведуча 2:  А на сцені Альона Володимирівна і Вікторія Володимирівна. Вони коли поралися в архіві знайшли журнал «Червона Бурда», де була рубрика  гуморески  «Щоденник учня». Зустрічаємо !

- Сьогодні мамка послала в магазин купити хліба і яєць. Купив на всі гроші "кока-коли», тому що вона набагато смачніше і корисніше хліба і яєць, разом узятих. Отримав ременя. Ремінь несмачний, хоч і корисний.
- Математичка буріє не по днях, а по годинах. Сьогодні сказала, що я зовсім не знаю математики і поставила в щоденник якусь цифру.
- Сьогодні повинна бути міська контрольна з російської мови. Було сім дзвінків, що школа замінована. П'ятьох я знаю, а хто ще один?
- Сьогодні на уроці праці вчилися робити самокрутки.
- Треба рости духовно, більше читати. Читав перед сном батьківський пейджер. Багато думав.
- Курили в туалеті. Я з незвички закашлявся і пропустив урок літератури і ботаніку.
- Ходили битися в паралельний клас. Ми їх зробили! Вони нас побили.
- Сьогодні викликали до директора за вчорашнє. Я навіть ролики зняти не встиг. Директор мене просто заїздив по кабінету за волосся.
- Почався страйк вчителів. Ми всім класом написали лист в уряд, що спочатку треба розплатитися з шахтарями і пенсіонерами.
- Думав про армію. Йти туди не хочеться. Ще вб'ють. Може, завести двох дітей? Нє, тоді батьки вб'ють. І хто цю армію придумав? Вбив би!
- Мати допомагає мені займатися по хімії, батько - з поведінки.
- Учора нарешті отримав «п'ять» з фізики. Після уроків сів, підрахував середній бал - все одно за чверть виходить 1,88. Потрібно щось робити. Аргументи на кшталт «фізика - це нісенітниця» батька вже не переконують.
- Вчора отримав «пару» з історії. Пів уроку доводив вчителю, що не брав я цей клятий Ізмаїл. І взагалі, хто він такий, цей Ізмаїл.
- У школі задали твір на тему «Мої батьки». Ваш син написав: «Батьки дісталися мені в такому віці, що від багатьох звичок мені їх вже не відучити!». Задумайтесь!
- Найцікавіший звіт про свої прогули надав ваш син. Тільки за останній місяць у нього двічі горіла квартира, тричі був витік газу, 5 разів проривало труби з водою і 6 разів ламалася маршрутка! Шановні батьки, прийміть заходи безпеки.

- Журнал «Червона Бурда» дякує вам за увагу і бажає нинішнім учням отримувати якомога більше подібних записів, щоб майбутнім випускникам було над чим посміятися на вечорі зустрічей шкільних друзів.
Ведуча 1: Між дорослістю і дитинством немає мостів і казок немає, залишається нам у спадок тільки пам’ять шкільних років.

Ведуча 2: Школа в нашому житті є завжди.

Ведуча 1: Ми приходимо сюди, коли нам виповнюється 6 років.

Ведуча 2: Ми приводимо сюди своїх дітей, коли їм виповнюється 6 років.

Ведуча 1: Ми ведемо сюди своїх онуків, коли їм буде 6 років.

Ведуча 2: Сьогодні 80% учнів нашої школи  - це ваші діти.

Ведуча 1: Даруємо пісню випускникам.

(пісня)

Ведуча 2: Дорогі друзі, в нашому залі присутні випускники 30-річного вупуску? Якщо ви в залі, підніміться.

Ведуча 1: Дорогі друзі, користуючись можливістю, хочу взяти у вас інтерв’ю, можна?

Ведуча 2: Скажіть, хто у вас вів алгебру?

Ведуча  1: Чи був у вас такий предмет як інформатика?

Ведуча 2: Які шкільні заходи вам запам'яталися найбільше?
Ведуча 1: Чим був знаменитий ваш клас?
Ведуча 2:Який був ваш улюблений предмет?

Ведуча 1: За що отримали першу двійку?
Ведуча 2: Ким ви мріяли стати, коли вчилися в школі? Збулася мрія?
Ведуча 1:Що хочете побажати своїй школі?
Ведуча 2: А чи є випускники 81 року? (ті самі запитання)

Ведуча1: А зараз трохи відпочинемо. Від учнів школи, вчителів та і самої школи є для вас жартівливі поради та привітання.

Ведуча 2: Вам потрібно витягти  із мішечка побажання та зачитати. Все дуже просто.

(ведуча виходить у зал та читають побажання )

Ведуча 1: А чи завітали до нас випускники, які 40 років назад закінчили школу?

Ведуча 2: А чи є ті, що 45 років тому закінчили школу?

(Пісня)

Ведуча 1: Ми постаралися перегорнути сторінки вашого дитинства, адже переступивши поріг школи, ви відразу поринули в лавину спогадів, таких різних, і таких теплих. У стінах цієї школи стільки всього з вами сталося, що забути це неможливо.

Ведуча 2: Летять роки, і, як завжди
Ми всіх вас в школі збираємо

Та з вами років не помічаємо.

Ведуча 1: А ви, хто 5, хто 20 років
Уже воюєте з долею,
І поразок і перемог
Уже чимало за спиною.

Ведуча 2: І колишній нарис дитячих осіб
У вас ледь вже помітний,
А з фотографій дивляться ті,
Кого вже і немає на світі.

Ведуча 1: Шановні педагоги!
Спасибі вам за пекельне терпіння,
Вибачте за жахливі муки,
Дякую за надійну опору,
Вибачте за скандали, крики, суперечки ...
Коли діточок в школу відведемо,
Тоді, рідні, вас до кінця зрозуміємо!

Ведуча 2: Шановні випускники, ми дуже раді, що ви сьогодні з нами в стінах рідної школи. Ми з великим задоволенням готувалися до нашої з Вами зустрічі.
Ми бажаємо Вам здоров'я, щастя, удачі, благополуччя, вірних друзів та подруг, справжньою і чистої любові.

Ведуча 1: Ми бажаємо вам, друзі, успіхів у навчанні і праці! Будьте добрими, енергійними, сильними духом. Пам'ятайте, що ваші успіхи, ваша радість - це і наші успіхи, і наша радість. Не забувайте рідної школи і частіше приходьте сюди, тут пам'ятають про вас, люблять і чекають вас.
Ведуча 2: Шановні вчителі, випускники. Ми пропонуємо на прощання разом з нами виконати пісню про наше безтурботне дитинство, яке так швидко проходить і тому воно так дорого всім.

(на екрані слова пісні «Детство»)

Детство, детство, ты куда бежишь,

Детство, детство, ты куда спешишь.

Не наигрался я ещё с тобой,

Детство, детство, ты куда? Постой.

А я хочу, а я хочу опять

По крышам бегать, голубей гонять.

Дразнить Наташку, дёргать за косу,

На самокате мчаться по двору.

Старушки искоса на нас глядят,

Не узнают вчерашних забияк.

А мы с Наташкой по двору идём

И нет нам дела больше ни о чём

А я хочу, а я хочу опять

По крышам бегать, голубей гонять.

Дразнить Наташку, дёргать за косу,

На самокате мчаться по двору.

Детство, детство, ты куда ушло,

Где уютный уголок нашло.

Детства милого мне не догнать,

Остаётся с грустью вспоминать.

А я хочу, а я хочу опять

По крышам бегать, голубей гонять.

Дразнить Наташку, дёргать за косу,

На самокате мчаться по двору.

А я хочу, а я хочу опять

По крышам бегать, голубей гонять

Дразнить Наташку, дёргать за косу,

На самокате мчаться по двору.

 

Ведуча 1: І всім вам говоримо ми на прощання:«Спасибі за увагу!
Ведуча 2: До нових зустрічей, друзі! І до побачення! ».