Сценарій вертепу "Син Божий народився" в першу чергу несе в собі християнське виховання, збереження різдвяних традицій. Постановка вертепу розвиває акторські таланти учнів, поглиблює знання календарно-обрядових пісень українців ( колядок). А ще згуртовує школярів та вчить їх працювати в колективі.
Сценарій вертепу «Син Божий народився»
Дійові особи:
1 ДІЯ
СТАРИЙ ПАСТУХ:
Ну от і день погас. Напаслися ягнята
І відпочинуть ноги пастухові...
Тепер годинку-другу би поспати,
Щоб завтра цілий день ходити знову.
...Такий пастуший хліб... Отак кочуєм...
ПАСТУШОК:
А хто це у стаєнці в нас ночує?
СТАРИЙ ПАСТУХ:
То подорожні: Йосиф та Марія
У рідний край вертаються з чужини.
А жінка, я помітив, при надії,
Тож хай спочинуть на м’якому сіні.
ПАСТУШОК:
Дивися , зірка впала з неба!
Бажання швидко загадати треба!!
Устиг...Цікаво чи колись здійсниться...
СТАРИЙ ПАСТУХ:
Хороша мрія сповниться, не бійся
ПАСТУШОК:
Яке сьогодні незвичайне небо!
І ніч якась не темна, а прозора.
Все видно — і ліхтарика не треба.
Он де у хмари кутаються гори…
Оце так ніч...Така чарівна й мила...
(здалека тихенько лунає коляда «Свята ніч, тиха ніч» у виконанні ангеликів,
пастушок схвильовано)
ПАСТУШОК:
Що сталося? О, що за дивний спів?
АНГЕЛ 1:
Не бійтеся! Вставайте! Сталось диво!
Нарешті дочекалася земля!
Тепер нема страху. Ідіть сміливо.
Вітати Божу Матір і Царя!
АНГЕЛ 2:
Біжіть вклоніться Пресвятій Дитині!
Біжіть! Вітайте Боже Немовля!
Яке родилось тут...на вашім сіні...
Якого дочекалася земля.
(вражені пастушки виходять на задній план)
АНГЕЛ 3:
Заснув маленький, злипли оченята.
У яслах вбогих світу Цар лежить.
Над яселками похилилась Мати,
Притихло все, нехай Дитятко спить.
АНГЕЛ 4:
Хай спить Лелійка, ніч свята покриє
Своїм шатром його солодкі сни,
В обіймах найсвятішої Марії
Поміж морозів лютої зими.
Коляда «Спи Ісусе, спи»
2 ДІЯ
( На середині стоїть Ірод. Входять троє Мудреців, спиняються в дверях. Ірод дає знак мудрецям наблизитися)
ІРОД:
Я Ірод...
ВОЇН :
У-р-р-а (Далі після кожної фрази Ірода він кричить “Ура!”)
ІРОД:
Будівник держави...
Отець народів...
Знаний хлібороб...
Свої діла у книгах я прослави.
(Воїн тричі кричить “Ура!” Ірод набундючується. Робить знак булавою Мудрецям)
ІРОД:
Хто будете? В якій до мене справі?
МУДРЕЦЬ 1:
Дізнавшись про народження Дитяти
ми рушили поклін йому віддати!
ІРОД:
Велика честь якомусь Немовляті?
МУДРЕЦЬ 2:
Те Немовля над світом запанує,
Бо то родився над царями Цар,
Що нас від темряви й неправди порятує.
ІРОД (тихо убік):
Ой, серце щось лихе мені віщує...
МУДРЕЦЬ 3:
Тебе прийшли ми, царю, запитати
Чи ти не знаєш де його колиска?
ІРОД (поволі, роздумуючи):
Де він родився? Звідки можу знати...
Та серцем чую...Він десь дуже близько...
(рішуче)
Ідіть, знайдіть! І знов сюди спішіть!
(Мудреці відкланявшись відходять)
(Вбігає Мошко з Сарою. Звертається до всіх)
Мошко:
Вечір добрий, файно ґратулюю!
Вай, вай, вай, то кілько вас.
Я є бідний Мошко все торгую,
Та для вас знайшов я час.
Сара:
Так то є, то є чиста правда.
Мошко:
Може красне панство би захтіло
Одекольону, тютюну чи пива,
Камізельки, блюзи, пріма мешти,
Окуляри і все решта…
Сара:
Для вас то буде в пів ціни.
Ірод:
Та замовкніть ви нарешті,
Ти мені ось що скажи:
Надійшли до мене вісті,
що в моєму царстві
Бог ся народив!
Мошко:
Боб сі вродив! Не збрехали.
Того бобу много є.
Воїн:
Чи ти з глузду з’їхав, жид патлатий!
про Месію питають, що можеш сказати?
Мошко:
А, вара лахма, то треба було так казати.
А то я зі страху й не знав що давати .
Сара:
Тихо, дурню, стуль си писок,
Тут важлива справа.
(До Ірода)
Вибач, царю, в нього погано зі слухом.
Після того, як кінь їго копнув прямо в вухо.
Ірод:
То ще довго питатись я буду у вас,
Бо я скоро навчу , як не слухать наказ.
Сара:
Є в нас такії вісті,
Що цар світу народився в Вифлиємі місті.
Мошко:
Зараз, зараз, тихо, ша…
Я є мудра голова.
В мене файна книга є,
Про все на світі відає.
От написано ось тут,
Що в яскині між бидлятком
Народиться Дитятко.
І Царем Його назвуть.
ІРОД
(встаючи з трону розгнівано показує воїну вигнати Мошка і Сару тоді говорить
Гей, воїни! Готуйтесь до походу!
Бо царство я підважити не дам!
Забийте всіх дітей , двох літ від роду!
Виконуйте! Чи щось неясно вам?
Воїн:
Твій наказ святий для нас.
Ми виконуєм в цей час!
(Воїни марширують геть)
Звучить коляда «Не плач Рахиле»
3 ДІЯ:
СТАРИЙ ПАСТУХ:
У яслах, на сіні ми бачили Бога,
Коліна схилили пред Ним,
Родився Правитель для світу усього -
У вірі Йому присягнім.
МУДРЕЦЬ 1:
Прийшли ми здалека в яскиню убогу,
Щоб шану зложити Царю.
Принесли ми віру палку від народу,
Любов і надію свою.
МУДРЕЦЬ 3:
Я золото дарую Немовляті,
Яке збирали люди небагаті.
Всі ті, у кого руки з мозолями.
Воно добуте роботящими руками.
МУДРЕЦЬ 2:
Я дарував Царю пахуче миро,
Просив збудити в людях спрагу щиру
До пізнання наук і до просвіти,
Щоб манівцями в світі не блудити.
МУДРЕЦЬ 1:
Я для Царя приніс священний ладан,
Щоб Він над нами мав найвищу владу.
Йому щоб вірою і правдою служити,
І в Його царстві вовік віків жити!
ПАСТУШОК:
Мале Дитя повите пеленами,
Благословить маленькими руками.
Шляхетні мудреці прийшли зі сходу,
Дари принесли від всього народу!
Коляда «Во Вифлеємі нині новина»
(Забігає захеканий Ірод)
ІРОД:
Співаєте? Стояти всім! Мовчати!
Кому ви тут зібрались присягати?
Неначе Ірод вже не має влади?
Вперед вояки! Придушити зраду!
(Воїни не зважають.)
ВОЇН :
Ми, царю, воїни, не кати!
За що невинних убивати?
ІРОД:
Що бунт!? Зрада!...
О смерте, смерте моя мила !
Ти всякий бунт душила!
Прийди, махни косою раз і в друге
Нехай не будуть в світі добрі люди!
СМЕРТЬ : (немов відлуння):
О-го-го-го!
Нi синку, їх нам не здолати.
Ходім зі мною
В темряви і вічності палати.
Бо мале дитя в яскині
Має владу в світі нині,
Мушу я йому служити,
А тебе я маю вбити.
(Ірод покірно іде. Смерть слідом, ховаючись під покривалом)
АНГЕЛ 5:
Зруйноване царство неправе,
Повалений Ірод кривавий,
Відкрилася світла дорога -
По ній вирушайте із Богом.
Брат братові руку подайте,
Неприязнь, мов зброю, сховайте,
Всі разом брати-християни -
Не вернеться Ірод поганий!
Ангел 1:
Дзвенять срібні дзвони і сурми лунають!
На небі ангели “Осанну” співають.
І люди радіють від співу того.
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!
ВСІ:
СЛАВІМО ЙОГО
Коляда «Небо і Земля нині торжествують…»