Сценарій виховного заходу

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЛІЦЕЙ «ПЕРСПЕКТИВА»

КРОПИВНИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

Виховний захід у 12-му класі

Крути – символ національної честі

та єдності українського народу

(година памяті до Дня героїв Крут)

 

 

 

 

Підготував:

Вчитель укр. мови

та літератури

Другаль С.В.

 

 

 

 

м. Кропивницький

2023 рік

Година пам’яті до Дня героїв Крут.

Сценарій проведення

І. Вступ

1. Волі народної дзвін.

2. Свіча пам’яті.

ІІ. Історичний  екскурс до подій 1918 року

1. Характеристика Української революції.
2. Подвиг крутян.
3. Аскольдова могила: вшанування пам’яті.

ІІІ. Крути і наш край.

1.   По різних сторонах барикад: єлисаветградець В. Винниченко і бобринчанин Л. Троцький.
2.   Учасник бою під Крутами В. Шульгин.

ІV. Підсумкова  частина.

    Героїчна сторінка визвольних змагань українського народу. Крути в політичній есеїстиці Євгена Маланюка.

.

Тема: Крути – символ національної честі та єдності українського народу.

Мета: на основі доступних історичних джерел відтворити одну з драматичних сторінок Української революції – бій на ст. Крути;

коригувати вміння учнів працювати з історичними документами, мапою, використовувати засоби художнього слова;

розвивати елементи національної свідомості та історичної пам’яті учнів, пов’язаних з державотворчими традиціями в Україні;

виховувати почуття патріотизму та вдячності учасникам героїчних подій минулого.

Обладнання: мапа-реконструкція бою під Крутами; портрети В. Винниченка, Л. Троцького, В. Шульгина; уривок з документального кінофільму «Собор на крові»; аудіозаписи Гімну України, народної пісні «Ой у лузі червона калина…».

 Дошка і класна кімната прикрашені квітами, кетягами калини і рушниками, вишитими червоними і чорними кольорами. У центрі дошки плакат з датою «1918-2023» і словами з пісні українських січових стрільців:

 Ви за свободу гинули без скарги

 Серед пожеж і руїн.

 Вічна вам пам'ять, вічна вам слава

 І наш доземний уклін.

 Плакат обрамлює державна символіка -  прапор і герб, повиті чорними стрічками.

 На лівій стулці дошки – дата «29 січня»; нижче – мапа-реконструкція політичного становища в Україні та бою під станцією Крути.

 На правій стулці дошки – підпис «Крути і наш край»; нижче – портрети В. Винниченка і Л. Троцького, посередині – В. Шульгина.

Перебіг заходу

І. Вступне слово вчителя.

 1) В  iсторiї кожного народу є дати, трагiзм i велич яких залишається в пам’ятi на вiки i тисячолiтгя. Понад двi тисячi рокiв тому в ущелинi пiд Фермопiлами 300 спартанцiв на чолi з царем Леонiдом полягли, стримуючи багатотисячне вiйсько персiв, i вкрили себе вiчною славою.

 У 1651 роцi під Берестечком полягли 300 козакiв, давши можливiсть вiдступити вiйську Богдана Хмельницького.

 29 (16) сiчня 1918 року героїчну смерть прийняли майже 300 українських юнакiв пiд Крутами, що заслужили таку ж вічну славу.

 Подвиг iхнiй тим значнiший, що, на вiдмiну вiд спартанцiв чи козакiв, у бiй їх вели не військові вождi, а лиш любов до рідної землi, до рідного народу.

 Я запалюю свічку. Хай горить вона протягом нашого зібрання як символ пам’яті.

Хвилина мовчання.

2) Наша зустріч присвячена одному дню в нескінченому плині днів історії українського народу.

Демонстрація документальних кадрів зі стрічки «Собор на крові».

ІІ. Історичний екскурс до подій 1918 року.

Розповідь супроводжується показом на карті-схемі та коментарем педагога.

І учень. 7 листопада 1917 року Центральна Рада, виконуючи волю українського народу, проголосила Українську Народну Республiку. А вже через три днi,          10 листопада 1917 року, у Петроградi було прийнято рiшення послати армiйськi частини для придушення «контрреволюцiї» на пiвднi Росiї.

ІІ учень. Так розпочалася вiйна Радянської Росiї із законною владою в Українській Народній Республіці, а фактично — з незалежнiстю українського народу.

ІІІ учень.  Останнi днi сiчня 1918 року. Щоб стримати просування до Києва бiльшовицьких орд, був наспiх сформований i вiдправлений поїздом до Бахмача допомiжний курiнь студентiв - сiчових стрiльцiв пiд командуванням сотника Омельченка. 29 сiчня вдосвiта поїзд iз пiдмогою зупинився на станцiї Крути, де прибулi зустрiлися із залишками гайдамакiв, що вiдступали вiд станцiї Макашин. Тут зiбралось юнкерiв, студентiв і гiмназистiв — 250 чоловiк, гайдамакiв і вiльних козакiв — 100, на всiх було три гармати сотника Семена Лощенка.

ІV учень. Я говоритиму від імені сотника Омельченка, командира Студентського куреня.

 «27 сiчня 1918 року зайняли оборону обабiч залізничного полотна поблизу станцi1 Крути разом з учнями вiйськової школи iм. Б. Хмельницького та невеликого вiддiлу Вiльного козацтва. Всього близько 300 чоловiк.

 На свiтанку 29 сiчня бiльшовицькi вiйська в кiлькостi 6 тисяч чоловiк - петроградськi й московські червоноармiйцi та матроси Балтiйського флоту — розпочали наступ.

 Погано озброєнi, пiдтримуванi лише однією гарматою з одчайдушним гармашем Лоцьким, ми прийняли бiй. Я звернувся до воякiв: «Вже нам, товаришi, не вертатися на Україну, послужимо всi - неньцi, поляжемо за неї». І як давнi русичi стали на смерть. Нiхто не показав вороговi спину, а йшли в атаку з покликом «Слава!» на устах».

Лунає гучно, а потім стишено пісня «Ой у лузі червона калина…»

 

«Бій під Крутами»

І учень. Супроти хижої навали,

Супроти смертi — в стужу й снiг —

Ось тут вони, ось тут стояли,

 I всього жменька — триста їх.

ІІ учень.  Стихали Києва хорали,

Його заслiн — цi юнаки.

Ось тут — редут. Ось тут вмирали,

Приймали кулi i штики.

ІІІ учень. I пам’яттю не оминути

Останній бій, останній крик,

Цi Фермопiли нашi — Крути.

А Берестечко — їх двiйник.

ІV учень. Ген визирали мати сина.

Дiвчата в’яли на порi.

Лиш червонилася калина

Ще дуже в кожному дворi.

І учень. I не уславленi спартанцi,

А хлопцi з роду вiдчайдух —

Цi гiмназисти, цi повстанцi.

Ось тут їх непоборний дух.

ІІ учень. І слав їх встає, не вмерши,

Ятрить крiзь вiдстанi і час.

Було їх триста. Триста перший —

I ти, i я, i кожен з нас.

    (П. Шкраб'юк)

ІІІ учень. (На тлі документальних кадрів зі стрічки «Собор на крові»)

 Заметене снiгом поле, а на ньому похапцем окопались юнаки, без штабу, маючи по три набої на душу. Зачорнiло здалеку: колонами наступали бiльшовики. Ворог обiйшов лiнiю оборони з обох бокiв, i праве крило, де були юнкери, змушене було вiдступати з боєм до своїх вагонiв. Лiве, студентсько-гiмназiйне (точнiше, напiвдiти, які ще не тримали в руках зброї) вiдiйшло до станцiї, що вже була в руках ворога. Юнаки кинулись у свою першу i останню багнетну атаку -  i майже всi загинули.

ІV учень. Двадцять сім із них потрапили в полон. Спочатку вояки «революційної армії» - колишнi царськi гвардiйцi, матроси, московськi робiтники та звiльненi революцiєю злочинцi над ними по-звiрячому познущалися, а наступного дня розстрiляли, заборонивши селянам їх ховати.

 Перед розстрiлом юнаки заспiвали «Ще не вмерла Україна».

Лунає пісня «Ще не вмерла Україна».

Розповідь педагога:  Перемога під Крутами вiдкрила росiйському вiйську шлях до Києва. Перша більшовицька окупацiя столицi України тривала 3 тижнi. Коли армiя УНР повернулася, на полi бою було зібрано кілька десятків тiл полеглих i перевезено до Києва. 19 березня їх всенародно поховано в братськiй могилі на Аскольдовому цвинтарi. На похороннiй церемонії  виступив iз промовою Михайло Грушевський. Вiн почав iї словами античного поета: «Солодко i славно вмерти за Батькiвщину! Стримайте ваші сльози! Ці юнаки поклали голови за визволення Вiтчизни, i вона збереже про них вдячну пам’ять навiки вiчнi. Славна смерть за Україну».

І учень.                                          Пам’яті тридцяти

На Аскольдовiй могилi

Поховали їх –

Тридцять мучнiв-українцiв,

Славних, молодих..

ІІ учень.      На Аскольдовiй могилi — український цвiт!

 По кривавiй по дорозi нам iти у свiт.

 На кого посмiла знятись зрадника рука?

 Квiтне сонце, грає вiтер i Днiпро-рiка...

 

ІІІ учень.     На кого завзявся Каїн? Боже, покарай!

   Понад все вони любили свiй коханий край.

   Вмерли в Новiм Заповiтi з славою святих

   - На Аскольдовiй могилi поховали їх.

 

Лунає гучно, а потім стишено пісня «Ой у лузі червона калина…»

 

ІІІ. Краєзнавчий аспект.

1.               Вступне слово керівника гуртка «Степова криниця» на основі статті        В. Боська «Брат мій – ворог мій!»
2.               Біографія В. Винниченка і Л. Троцького (зачитують гуртківці з коментарем вихователя).
3.               Володимир Шульгин – герой Крут.

ІV. Підсумкова частина.

Підсумкове Слово вчителя (на тлі документальних кадрів зі стрічки «Собор на крові»):  У далекому вже 1918 році прекрасні слова сказала письменниця і громадський дiяч Людмила Старицька-Черняхiвська: «Страшно вмерти, але ще страшнiше загинути марно. Минуть роки, десятки рокiв, столiття - пам’ять про юнакiв-героїв не згине вовiк. Для нас могила ця лишиться на вiки полум’ям вiри, вона дала нам незабутнє минуле.

 ..Цей день стане днем шкiльної молодi України. Вiд року до року сюди будуть складати братську присягу тi, хто матимуть переступити порiг життя.

 Iсторичнi дати не тiльки пам’ять про минуле, а й ключ до того, щоб у майбутньому уникнути помилок минулого. Українськi юнаки загинули i власною кров’ю  вписали героїчну сторiнку в iсторiю визвольних змагань нашого народу. Адже коли на таку свiдому самопожертвуу здатна молодь — нацiя незнищенна.»

 

Лунає Державний Гімн України

 

 

 

Додаток