Сценарій виховного заходу

Шевченкові думки переживуть віки

 

Ведуча 1.

Є люди, як свічки,-

Згоряють, відходять в небуття.

Є люди, як зірки,-

Горять і світяться все життя.

 

1. Пісня «Думи мої, думи мої»

 

Ведучий 2.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

 

 

Ведучий Схилимо наші голови перед світлою пам’яттю тих героїв, котрі в ці важкі роки стали на смертельну боротьбу з ненависним ворогом , і тих воїнів, які в наш час загинули за волю України.

 

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

 

Ти, Тарасе, сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій залі

Шевченка онуки.

 

Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,

Сходиш хлібом духовним на яр – рушнику.

У розкриллі земних і заобрійних трас

Височієш над світом, великий Тарас.

 

Ведучий 1.

 За широкими полями, за лісами дрімучими ще й за горами кам’яними, був колись веселий край, розкішний, багатий, заворожений злими людьми,  зневолений двома неволями.  Одна неволя панська,  а друга – царська. І жили там рабами  в тяжкій чужій роботі заворожені в неволі люди. Світ їм було зав’язано, говорити – заказано, ходили німі.

 

Ведучий 2.

У такому краю в Україні, в селі  Моринцях Київської губернії, в хаті кріпака Григорія Шевченка, серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька сила, а для України – великий поет, буремний Тарас і незламний Кобзар. Хлопчик ріс мовчазний  і замислений, ніколи не тримався хати, його все цікавило.

 

Інсценізація «Зірочки» .  Мати і син 

(Заходить мати, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т.Г.Шевченка. До неі підходить хлопчик.)

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, мій синочку, правда!

(Мати сідає на лаву, хлопчик-біля неї. Звучить колискова.)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив! Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі-ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна,скупа іі свічка ледь-ледь тліє.

А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим! Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику!

(Мати йде, хлопчик сідає біля глядачів.)

 

Ведучий 1.

 Взяла матуся маленького за руку і в школу одвела до п’яного дяка в науку і сказала: «Учися, серденько, колись із тебе будуть люди».

 

Ведучий 2.

 Та недовго тривала Тарасова «наука» і дитинство було недовгим. Коли йому виповнилося 9 років, від важкої праці помирає мати, а за два роки помирає і батько.  Тарас та його п’ятеро братів і сестер залишилися сиротами. Тарас наймитував у школі, носив воду, прибирав, пас гусей, овець, телят, терпів знущання. Через 20 років він з болем згадує своє дитинство.

 

Вірш «Не називаю її раєм…»

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину... В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло... Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою,

Ще молодую, у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи —

Носити воду школярам. /223/

Брати на панщину ходили,

Поки лоби їм поголили!

А сестри! сестри! Горе вам,

Мої голубки молодії,

Для кого в світі живете?

Ви в наймах виросли чужії,

У наймах коси побіліють,

У наймах, сестри, й умрете!

 

Ведучий 1.

 Тарас Шевченко…   Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.  Його думи, пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

 

2. Пісня «Кохайтеся, чорнобриві»

 

Ведучий 2.

 Свої твори Тарас Шевченко пише чарівною, барвистою, українською мовою, близькою до народної. Ніжно, ласкаво він описує природу України. Вітер, сонце, дерева, зорі – все оживає у віршах Шевченка.

 

3. Пісня «По діброві вітер віє…»

 

Ведучий  1.

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє,

Радіють люде, що одпочинуть,

А я дивлюся… і серцем лину

В темний садочок  на Україну.

 

Ведучий 2.

Лину я, лину, думу гадаю,

І ніби серце одпочиває.

Чорніє поле, і  гай, і гори,

На синє небо виходить зоря.

Ой зоре!  Зоре! – і сльози кануть.

Чи ти зійшла вже і на Україні?

 

Вірш «Зоре моя вечірняя…»   Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою

Поговоримо тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

 

Як широка сокорина

Віти розпустила… .

А над самою водою

Верба похилилась… .

 

Ведучий 1.

Пісенний краю! Ти моя окраса,

Моя ти дума, вічна і свята

На цій землі Богдана і Тараса

Душа, немов калина розквіта.

 

Ведучий 2.

Тут храм величний золотом іскриться

У Тікича зелені береги,

Б’є  джерелом Тарасова криниця

І додає нам сили і снаги.

 

Вірш «Тарасова криниця»

Де колоситься золотом пшениця,

Де яблука, як зорі на гіллі.

Там струменить джерелами криниця

Святий дарунок рідної землі.

 

Вода в ній чиста, помічна й цілюща,

Як совість у українських селян,

Як пам’ять про Шевченка невмируща,

Як дух борні за перший світлий лан.

 

Гостей тут завжди радо зустрічають,

А друзів, як за рідних визнають.

То правду кажуть, той багато втратив-

Не пивши воду в рідному краю.

 

Коли відчуєш, друже, спадок в віці,

Чи ослабіє сила для звитяг,

Прийди до Кобзаревої криниці

Напитися наснаги для життя.

 

 

Ведучий  1.

Вся Шевченкова поезія пронизана, як наша блакитна атмосфера, сонцем, почуттям державності, болем і тривогою за майбутнє України саме через бездержавність її…. Шевченко ставить Україну, її незалежність, вище над усе. Тож вчімося у нього любові до України!

Думи мої, думи,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

Прилітайте, сизокрилі

Мої голуб’ята.

Із-за Дніпра широкого

У степ погуляти…

Прилітайте ж, мої любі,

Тихими речами

Привітаю вас, як діток,

І заплачу з вами.

 

4. Пісня «Бува іноді старий»

 

Ведучий 1.

 Щороку у дні Шевченкових свят дорослі і діти ідуть до пам’ятників поета , щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати вірші, виконати пісні, вшанувати великого Кобзаря.

 

Ведучий 2.

 Він був сином мужика і став володарем у царстві духа, він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури…

 Доля переслідувала його в житті скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу.

 

5.  Пісня «Бандуристе, орле  сизий»

 

Ведучий 1.

 Ми знаємо, що Тарас прожив усього  47 років. Хворим лежав у Переяславі та думав: «Я ще мало встиг  зробити для народу. Яким же буде моє останнє слово до людей?» Відтак дістав олівця й записав…

 

-Учень декламує «Заповіт»

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... А до того —
Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

 

-Ведучий 2.

 Помер Шевченко в Петербурзі, пізніше його було перезаховано  у Каневі на Чернечій горі, як і заповідав поет у своєму «Заповіті».

 

Поховали… Тихесенько

Україна плаче.

Поховали дух великий

І серце гаряче.

Поховала наша мати

Найкращого Сина –

«Вічну пам’ять  заспівала

Уся Україна.

 

Ведучий 1.

Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка — живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу. І серед них — найперший і найголовніший:

 

Ведучий 2.

Для кого я пишу? Для чого?

За що я Вкраїну люблю?

Чи варт вона огня святого?

А все-таки люблю її,

Мою Україну широку.

Свою Україну любіть,

Любіть її во врем»я люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть….

 

Поки буде Дніпро сивий

Нести в море воду

Живим буде Тарас в серці

Вільного народу.

-Александрова

Тарасе, наш  Кобзарю , всюди

Приходиш нині ти як свій.

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні моїй.

 

Ведучий 2.            Любіть Україну, як любив її поет, бережіть її, як берегли її діди і прадіди! Учітеся, шануйте батьків, живіть дружно так, як учив Шевченко. Нехай на вашому  шляху завжди будуть поруч Шевченкова пристрасть, Шевченкова мужність і невмируще слово!

 

Ведучий 1.

Шевченко наш,

Він для усіх століть.

Він, як  Ісус Христос для України.

Візьміть його вогню,

Хоть крихітку візьміть,

І вас вже не поставлять на коліна.

 

6. Пісня  «Реве та стогне Дніпр широкий»