Міністерство освіти і науки України

Коледж Подільського державного аграрно-технічного університету

 

 

Конспект виховного заходу

Андріївські вечорниці

 

Куратор: Мацарська В.Б.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2018

 

Мета заходу:  виховувати повагу та любов до народних звичаїв та традицій, допомогти усвідомити їх значення у житті народу, виховувати почуття дружби, товариськості,  взаємодопомоги, колективізм.

розвивати  розумові, мовленнєві та фізичні здібності студентів, їх мислення, пам'ять, увагу, спостережливість, кмітливість;

ознайомити з історією свята та звичаями і традиціями, пов’язаних з ним.

Форма проведення: виховний захід.

Науково-популярна і методична література: методичні журнали “Позакласний час”, інтернет-ресурси.

 

СТУКТУРА ЗАХОДУ

І. Вступна частина

Вступне слово куратора

Серед осінньо-зимових свят виділяється, мабуть, найцікавіше — свято Андрія Первозванного, чи, як його ще нази­вають у народі, Калита. Свято припадає на 13 грудня і є логічним продовженням Молодіжних гулянь, де юнаки й дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя.

До прийняття християнства свято називали Калитою. Потім назва була замінена на свято Андрія Первозванного. За стародавньою християнською легендою, апостол Андрій Первозванний про повідував християнство в Царгороді, на узбережжі Чорного моря, та на околицях Києва. У літописі, що датується XIII століттям, знаходимо такий переказ (читає).

Андрій навчався у Синопі. Коли прийшов до Корсуня, побачив, що з Корсуня близько до Дніпрового гирла. І пішов у Дніпрове гир­ло. Відтіль поплив угору Дніпром, став під горами на його березі. Уставши вранці, сказав учням, які були з ним: «Чи ви бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков». І вийшов на ці гори, поблагословив учнів своїх і поставив хрест, і, помолившись Богові, зійшов із цієї гори, де опісля був Київ. І поплив угору Дніпром...

Таким чином, як переповідає переказ, апостол Андрій першим приніс християнську віру в Київ. Так, на честь Святого Андрія Первозванного і виникло свято.

Звичаї та обряди, що пов'язані з днем цього Святого, мають дохристиянський характер: ворожіння, заклинання, ритуальне кусання калити (коржа з білого борошна).

Завіса. Світлиця. На столі глечики, миски з їжею.

 

ІІ. Основна частина

 

Господиня. Господи, господи! Як подумаєш, коли це ми діву­вали, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать. А тепер... Чекають, поки ніч настане. Ні, що не кажіть, а світ змінився. Ось, хоч би й хлопці, які ж вони тепер? Тьху на їхній хист, та й годі! Чи такі були колись? Як налетять, було, та що орли-соколи!.А зараз що? Потупоче на одному місці, повихиляється, покорчиться, ніби його судороги схопили, а ти навіть не відчула, що з хлопцем тан­цювала...

От незабаром треті півні заспівають, а вечорниці ще й не почи­налися. Ой-ой-ой, куди це все поділось? А, хоч заспіваю пісню, згадаю молодість.

Співає пісню.

Хтось стукає в двері. Чути сміх.

1-а  дівчина

Добрий вечір вашій хаті, уклін господині!

Чи веселі вечорниці у нас на Вкраїні?

2-а  дівчина

Добрий вечір вам, господине, і вам, молодиці.

Чули, що в оцій хаті будуть вечорниці?

Господиня

Добрий вечір, добрий вечір, любі гості! Просимо, просимо.

Аби щастя було в хаті,

Аби ми були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі!

В нашій хаті ради гостям!

Дівчата сідають на лавках біля столу.

3-я  дівчина. А які пахощі! Напевно, щось смачне.

Дівчата хапають усе зі столу.

4-а  дівчина. Годі-бо, дівчата, почекаймо на хлопців. А ви, паніматко, чому сумні, самі співаєте?

Господиня. А то ж сама. А ви б хотіли, цокотухи, щоб на вас уже тут хлопці чекали, в танок взяли, розвеселили? Гай-гай! Минув той час.

5-а дівчина. Дівчата, а ми самі почнемо вечорниці, нехай їх

завидки беруть.

Сценка «Кайдашиха і Проня Прокопівна».

 Кайдашиха. Доброго вечора, Проню! Куди це ти збираєшся?

Проня. Зачекайте, сідайте. О, Господи, чи все в мене на своєму місці? Чи по-модньому? Ой, мамо моя, браслету забула надіти, не знаю, що мені більш до лиця! Чи мано? Чи манто? А книжки нема? Коли треба, то як на злість десь дівається.

Кайдашиха. Для кого ж, так чепуришся, краля пансіонська?

Проня. А це моє дєло. Що вам до цього?

Кайдашиха.  По якому це ти балакаєш?  Забула,  якого я роду? Ой, якби ти була моєю невісткою, я б тобі прочухана дала!

Проня. Фі, какі ви не образоваві! Понятія нікакого не імеєте о прілічіях. Я в пансіоні всі науки пройшла. Чула, сьогод­ні в одному місці збираються інтересні люди.

Кайдашиха. Чи не на вечорницях часом?

Проня. Ага, на вечорницях. Як там занятно. А які кра­сиві мужчини... Я було, як стріну їх, то так стривожуся, що цілу ніч не сплю.

Кайдашиха (зітхаючи). Ох, ті ще вечорниці.

Проня. Це хорошеє дєло. Здавна на Україні вечорниці гуляли. Колись давно-давно, да так давно, що вже мало хто пам'ятає, коли з'явився цей обичай в українців: збиратися ве­чорами, гуляти, пісень співати.

Кайдашиха. Я теж люблю співати! Особливо «Ой на горі два дубки...»:

Ой на горі два дубки,

Ой на горі два дубки, два дубки

Та й схилились до купки...

Проня. Голосу нікакого, а все туда же! Хлопці на вечор­ницях дуже красиві були, а уж как вечорами гуляли... Я ему: «Ваша люлька шкварчить!» А він до мене: «Єто в грудях моїх шкварчить от любові. У мене такая стремітєльность до вас образовалася».

Кайдашиха. А дівчата ж які на вечорницях?

Проня. Теж мені кралечки! Звісно,  не такі,  як я,  але \й гарні трапляються. А чого б інакше до них вечорами хлоп-,і бігали?

Кайдашиха. То, може, вже підемо на вечорниці?

Проня. А как же!

Співають пісню «На Україні я родилась».

Чути стукіт у двері.

1-а дівчина. Ой, дівчата, хлопці вже йдуть.

1-й  хлопець (стукає). Пустіть до хати.

2-а дівчина . Гарненько попросіть.

Знову стукіт.

3-я  дівчина. Агов... Хто такий?

2-й  хлопець. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишо­ногий, пустіть до хати.

4-а  дівчина

Не пустимо до хати,

Бо вас дуже багато.

3-й хлопець (знову грюкає)

Пустіть ліпше,

А то буде гірше.

5-а дівчина

А візьмемо рогатини,

Поламаєм ваші спини.

5-й  хлопець

Бігла курка ряба,

Перебита нога,

Хто, хто перебив?

Чотири лозини, п'ята палка,

Виходь до нас, Наталка!

Нашу кішку деруть,

Тобі палку дадуть.

1-а дівчина

Назарко, Назар пішов на базар,

Купив порося, воно вирвалося.

1-й   хлопець. Дівчатоньки, голуб'ятоньки, та ми не при­йшли сваритися, а миритися, гостинці принесли.

2-а   дівчина. Дивіться, дівчата. А то з ким прийшов наш Степан на вечорниці?

2-й    хлопець. Дівчата! Та ви що забули? Та ж сьогодні Андріїв день! Балабухів уже напекли?

3-я  дівчина. Ай справді, дівчата, сьогодні Андріїв вечір. Господиня. Хоч не знаєм, звідки ви — чи з полудня, чи з півночі — в нашу хату забрели, просимо, просимо всіх-всіх сісти і разом пісню заспівати.

Хлопці входять і сідають поміж дівчатами.

4-а дівчина

Андрію, Андрію на тебе льон сію.

Ой, Андрію, візьми тарілку.

Ой піди до льоху,

Принеси гороху.

Горох кипить, а Андрій рипить...

Горох збігає, а Андрій з хати втікає.

Горох на миску, Андрій на ложку.

Хлопці сміються, а Андрій штовхає когось із хлопців.

3-й  хлопець

Ой, Наталочко, Наталко,

Бери-но качалку,

Добре тісто качай,

А нам пампушки подавай.

4-а   дівчина. Гаразд. Тільки заспівайте та розкажіть, де були.

4-й   хлопець

Розкажи, Назарку,

Як втікав від дядька,

А відчинив хвірточку,

Чи дістав хворостинкою?

5-й   хлопець

А що в дядька?

У дядька собака п'яний

В червоних штанах лежить на санях.

Хотів штани зняти,

Щоб хазяїну віддати.

1-й  хлопець

Як собака п'яний,

Не були б штани рвані.

5-й   хлопець

А й справді!

Подерлись на мені штани.

Як не маєте віри,

Подивіться на діри.

Показує свої штани.

1-й   хлопець. А я таки забути не можу, як Антон в дядька Василя крав козу.

2-й  хлопець

Антон козу веде,

Антонова коза не йде.

Він її уздою —
 Вона його гузою;

Він її віжками —

Вона його ріжками.

3-й  хлопець

Його дядько догнав і козу відібрав.

4-й   хлопець

Тоді ми ледве сюди втекли!

5-й  хлопець

Ось так ми сюди і попали!

1-а дівчина. Тітонько, а як колись Андріїв вечір святкува­ли?

Господиня. У цей вечір дівчата ворожили: яка доля чекає, коли вийде заміж, хто буде її суджений.

2-а дівчина. А хіба можна вгадати свою долю?

3-я  дівчина. Не вірю я у ворожіння.

4-а  д і в ч и н а. А ви колись ворожили, тітонько?

Господиня. Авжеж, пам'ятаю, як напекла коржів та закли­кала собаку небіжки Варвари (царство їй небесне), так він зразу мого й злизав. Так ото я й вийшла заміж за свого Петра.

5-а дівчина. Дівчата, давайте й собі напечемо балабухів. Тітонько, борошно маєте? А вода є?

Господиня. Е, дівчата, не на звичайнісінькій воді замішу­ються балабухи, треба ту воду в роті приносити з джерела, щоб не засміятись, і на тій воді замісити тісто. Тож прошу, дівчата, воду носити.

Проводиться гра «Принеси воду».

1-а дівчина. Василю, а твій пес добре зголодніє, поки ми напечемо, поїсть усі балабухи.

2-а  д і в ч и на. Дівчата, ідемо пекти!

Двоє дівчат ідуть за куліси.

1-й хлопець. Поки дівчата напечуть балабухів, давайте потанцюємо, та так, щоб аж живчики задрижали.

Лунає музика.

Дівчата. Тітоньку, а які танці танцювали колись на вечорни­цях? Може, нам покажете?

1-а   дівчина. Ось, напекли, а які гарні! Давай розкладемо. Галю, ти наготувала папірці з іменами?

Га  л  я. Наготувала.

Розкладають, приводять собаку до балабухів.

2-а дівчина. Ой, мого першого з'їв.

Господиня. Мабуть, тобі першій заміж йти.

Дівчата. Галю, йтимеш заміж, то нас за головних дружок проси.

Галя. Добре, добре.

3-я дівчина. А давайте ворожити на тарілках. Мені бабу­ся розказувала. Під тарілки кладеться мірта, перстень, ключ, лялька.

Господиня. Дівчата! А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.

4-а дівчина. Мірта — ще походиш в дівках. Лялька — зра­дить тебе твій милий. Ключі — бути тобі господинею. Перстень — незабаром весілля.

Бажаючі гадають на тарілках.

5-а дівчина. А зараз, хлопці, ворожіння для вас. У миску з водою кидають свій перстень, задумують бажання, і якщо діста­нуть зубами, то бажання здійсняться! Хто хоче спробувати? Йдіть, хлопці.

Ворожіння для хлопців.

Господиня. А за мого дівування були такі, що викликали духів.

1-а дівчина. А як можна викликати духа? Мабуть, злий приходить?

Господиня. 0 12 годині ночі ставали перед дзеркалом, запа­лювали свічку, робили певні рухи свічкою і говорили: «Суджений, ряджений явись до мене, жаданий». І в дзеркалі з'являвся образ хлопця.

2-а  дівчина. А голос було чути? Чи нічого не говорив?

Господиня. Були й такі, що голос чули. Запитає дівчина, чи швидко заміж вийде, а голос промовляє: «Вийдеш!» А голос такий глухий, наче з-під землі.

3-я  дівчина. Ой, як страшно, аж волосся дибки стає.

Господиня. Та цур йому (хреститься). Я вам краще щось веселеньке розкажу.

Розповідає випадок із життя класу.

Входить Баба Палажка.

Баба Палажка. Добридень у вашій хаті! А за мого дівуван­ня ворожили так: при свічці палили папір і на стіні відбивались різні видіння.

4-а дівчина. А що ви тоді побачили?

Баба Палажка. Пам'ятаю, як сьогодні, підпалили ми папір і чекаємо, на що перетвориться. Загас папір, я бачу — переді мною — замок великий на горі, а кругом густо дерев. А з гори, себто з того замку, на коні їде вершник, так і напливає на мене. І молодець стрункий такий! Хоч я і не вірила у ворожіння, але зі своїм Петром добре живемо.

5-а  дівчина. Дівчата, давайте ворожити.

Одна дівчина приносить свічку, папір зминають, кладуть на тарілки, запалюють свічку, гасять світло. Дівчата підпалюють кожна свій папір.

Баба Палажка (підходить до дівчат). Ой, дивний у тебе малюнок відбився. Що це: наче карета гарна, ніби казкова. Це твій наречений, їде лісом... Мабуть, чужий буде, не з нашого села.

1-а дівчина. Дівчата, а в мене світлиця, бачите, наче два вікна, стіл, а за столом двоє.

2-а дівчина. То ти, напевно, з Іваном, тітки Василини сином.

3-я дівчина. До якого щовечора виходиш?

Усі сміються.

А що це означає?

Баба Палажка. Не що інше, як козак молодий, та ще й з шаблею.

4-а дівчина. Точнісінький Микита, бо дуже товстий.

5-а д і в ч и н а. Та то замість шаблі палиця, щоб твого собаку відганяти.

Сміються.

1-а дівчина. Ой, лишенько! Дівчата, нема нічого, одна тем­на пляма.

2-а дівчина. Та це ж скриня.

3-я дівчина. Ой, тільки не видно, чи повна.

4-а дівчина. Звісно, що повна, будеш багата.

2-й хлопець. Дівчатонька, досить ворожити, краще заспі­вайте, а ми вам поможемо.

Співають.

5-а дівчина. Після ворожіння корж розламують і роздають присутнім зі словами: «Калита, калита, солодка була. Тепер ми її з'їли, за нареченим полетіли».

3-й хлопець. Дівчата! І що, це все?! Більше нічим сьогодні нас не почастуєте?

Виходять дві дівчини.

Дівчата. Зараз, зараз, із цим ворожінням ми й забули!

1-а дівчина

Милі гості, просимо сісти,

Вареники будемо їсти.

Вареники не погані,

Вареники у сметані.

4-й хлопець

Дівчино Оксано! Відгадай загадку.

Як вгадаєш, вийдеш заміж.

Не вгадаєш — погуляєш.

 «Чотири чотиринки, п'ятий кавунник, несуть кривулицю через тин на вулицю».

1-а дівчина. Так це ж дірки у решеті!

1-ий хлопець. Ех ви, розумники! Чотири чотиринки — оці чотири пальці, п'ятий кавунник — оцей палець, кривулиця — ложка, тин — зуби.

1-а дівчина. Ану, я загадаю! Що буде, як козі сім літ мине?

1-ий хлопець. Ото загадала — восьмий піде. А ти мою від­гадай. Що це значить: Андрій, сім верств, по коліна. Знаєте, хлопці?

Хлопці (разом). Ні, не знаємо.

2-а дівчина. І де ти таку загадку знайшов?

1-ий хлопець. Це, бачите, так було: йшли три чоловіки над річкою, а їм назустріч чабан іде. Вони всі троє одночасно дали йому запитання. Один пита: «Як тебе звати?», другий — «Чи далеко до села?», а третій — «Чи глибока ця річка?». Він їм трьом відповів разом: «Андрій, сім верств, по коліна».

Господиня. Ану, хлопці, мою загадку відгадайте: «Що хо­чеш купити — не купиш, що хочеш продати не продаси?»

2-ий хлопець. Такого не буває. За гроші все можна купити.

Господиня. Е ні, всього не купиш, молодість не купиш ні за які гроші, а старість нікому не продаси.

2-ий хлопець. Спасибі, паніматко, за вашу загадку.

Слухайте, дівчата, я розкажу вам, що зі мною колись було, та тільки цур — не перебивати і «брешеш» не казати, а то покину розповідати.

Було це тоді, коли мого батька ще на світі не було, а з ді­дом удвох на п'єцу жили, на комині хліб сіяли, на припічку молотили та півнями до млина возили.

От дав мені дід здоровенний гріш, отакий, як голова, та й каже: «Піди на ярмарок та купи кобилу, а на здачу — со­киру». Полетів я на півневі на ярмарок, купив отакенного осе­ледця та бубликів в'язку, поснідав гарненько, купив кобилу смирненьку. Загнуздав її, до хвоста сокиру прив'язав та їду собі додому. Моя кобила трьох-трьох, а сокира цюк-цюк — та й відрубала кобилі ногу. А я хлопець не дурний. Зліз з коби­ли, зрубав вербу теньгу, приладнав кобилі гарненько і тіль­ки рушив їхати, як верба раз — і зачепилася за небо. Що ж тут робити? Поліз я по вербі, щоб відчепити, тай заліз на небо. Дивлюся, а там циган лопатою гроші віє. Я привітався до нього та йду собі далі. Аж виджу: кум Грицько, який торік помер, у казані сидить, а там смола кипить. «Здорові були, куме, а чи не змерзли?» — питаю. «Та, що ви, куме, тут так ладно, як вдома на п'єцу». «Ой, — думаю собі, — куме, му­сите так казати. За те вам така кара, щось те горівку дудли­ли», — і пішов собі далі. Аж до краю дійшов, а там річка сметани тече, коло неї — дерева, а на них листя — вареники гречані, пухкі та свіжі. Під деревами люди лежать і, ко-урий їсти хоче — розкрив рота, а вареники з дерева в сметану — бовть! Пірнув, повернувся — і хлюпнувся в рот, тільки устигай жувати. От я тільки примостився, щоб перекусити, як мене щось за чуб — хвать! Та як розкрутить, як пустить, то н просто з неба й упав коло хати. Аж чую дівчата співають. Ось так причвалав до вас на вечорниці.

3-я дівчина. От так молодець! Спасибі тобі, що розвеселив наше товариство.        

5-й хлопець. Погуляйте ще, дівчата. А то дуже заміж хо­чете.

Господар. Дівчата! А я знаю, котра заміж швидше вийде. Ану, роззувайтеся. Хлопці, допоможіть.

Чути стук у двері.

До господи поволі заходить циганка.

Господиня. Заходь, заходь, сусідонько, до нас на гостину.

Циганка. Дякую, що запрошуєте, а не гоните бідної старої.      

2-а дівчина. Та що ви, бабусю?

Дівчата звільняють місце між собою на лаві.

Сідайте-но біля нас та про нашу долю нам розкажіть. Ви ж вмієте ворожити?

Циганка. Вмію. Але навіщо вам наперед знати, що буде? Комусь може сумно стане, а у вас тепер так весело і затиш­но. Тож давайте я вам краще загадки загадаю. А ви спробуєте відгадати. Ось послухайте.

1. Що в світі найсильніїпе? (Вода). ^:
2. Що в світі найскоріше? (Світло).
3. Скільки в небі зірочок? (Як у морі піску).
4. Скільки в морі піску? (Як трави на землі). 

5. Скільки ж трави на землі? (Як проміння в сонця).
6. Скільки ж проміння в сонця? (Як думок у людини).

Циганка. Не злічити того всього, що є на думці у людини.

Потішили ви стару.

2-а дівчина

В кожній хаті на Вкраїні

Вареники варять нині.

Це вареники знаменні,

Як їх родичі пельмені.

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні –

Білолиці, круглолиці,

Із добірної пшениці.

1-й хлопець. Е, ні! Так діла не буде. Що це таке: вареники із сиром та задарма.

Давайте зробимо так: хто проспіває один рядок із пісні, в якому згадується верба чи калина, тому дамо вареник.

Проводиться гра, переможців пригощають варениками.

Господар. Хлопці! Дівчата! Заколядуйте. Сьогодні вже й ко­лядувати годиться.

Усі колядують (1-2 колядки).

2-й хлопець. Досить сидіти, хлопці, йдемо ще хвірточки познімаємо.

3-й хлопець. Дякуємо господині за теплу хату, а молодим дівчатам — за стіл багатий, а дядькові Гнату — за свято, де гостей багато.

Господиня. Дівчатка, як підете додому і дійдете до перехрес­тя двох доріг, то запитуйте у зустрічних чоловіків їхні імена. За повір'ям, ім'я першого зустрічного буде ім'ям судженого. І ще не забудьте взяти із собою по дві ложки — завтра мені повернете. Як підете до того перехрестя, вдарте об ложку і кричіть: «Загавка собачко, і завий, завий, сірий вовче». А потім голосно скажіть: «Суджений, прийди до мене». Якщо почуєте сміх, крики, то це знаменує добру долю. Дівчата, запам'ятайте, що сни на Андрія — віщі. Спати лягайте не там, де завжди. Під ліжко поставте на ніч миску з водою, покриту зверху соломинкою або дощечкою, що імітує місток. У сні побачите судженого, який вас і переведе через цей місток.

ІІІ. Заключна частина

 

Ведуча. Дорогі друзі! Ми раді, що сьогодні не було байдужих, що наші вечорниці допомогли вам оцінити культуру, традиції нашого талановитого українського народу.