Сценарій виховного заходу " ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ "

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Зал прибраний до свята Героїв

Мета: вшанувати пам'ять героїв України, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

 

Слайд  1-3

Слайд 4

Вчитель: Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

Ведуча:   Україна не раз піднімалася з колін. Побита , в ранах, принижена, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла  під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Україна:

 Сторіччями здригався мій народ

Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,

І мову як духовний оплот

Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

Є незалежність. Є уже свобода.

І все одно ще темно від примар.

І все одно щось гірко труїть воду.

Ведучий:    Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що  з тобою, чому ти плачеш,  Україно?

 Україна:  В вогні та диму страдають мої міста. Мене частково знищено, спалено. А найбільше серце обливається кров’ю за сотні моїх дочок і синів, які загинули від куль власної влади, так званого « старшого брата ». Ще болять мої рани, земля захлинається від крові та сліз матерів,сестер,побратимів.

Юнаки,батьки…

Їх імена мені ніколи не забути –

Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу.

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу.

Ведуча : Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

 

   Ведучий : Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

 

   Перша дитина: І знову, в котрий це вже раз

                                Зійшлися ми в одній родині,

                                Щоб пом’янути славний час,

                                Коли в офіру Батьківщині

                                Себе принесли кращі з нас.

Слайд 5

Ведуча : Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки-України.

 

   Ведучий : І сьогоднішній урок-реквієм ми присвячуємо всім представникам славетного лицарського роду, гідним нащадкам великих прадідів, у чиїх жилах пульсує гаряча кров і дух героїчних запорожців.

 Слайд 6

   Ведуча : Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи.

 

   Ведучий : Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

   Перша дитина: Україно! Ти – моя молитва,

                                 Ти моя розпуко вікова.

                                 Гримотить над світом люта битва

                                 За твоє життя, твої права.

 

   Друга дитина: Україно! Ти для мене диво!

                               І нехай пливе за роком рік,

                               Буду, ненько, горда і вродлива,

                               З тебе дивуватися повік.

 

   Третя дитина: Лети, вітре, з полонини

                                Та понад степами,

                                Рознеси ти нашу славу

                                Широко світами.

Слайд 7-8

   Дитина друга:

                    Було колись в Україні - ревіли гармати.

                    Було колись – запорожці вміли панувати.

                    Панували, добували і славу, і волю

                    Минулося… Зосталися могили по полю.

Слайд 9

   Ведуча : Запорізька Січ! Козацтво – легендарне минуле українського народу, що упродовж століть протидіяло спробам турецьких султанів, кримських ханів, польської шляхти поставити український народ на коліна.

Читець1

 На острові, на Хортиці,

За порогами Дніпра,

Там зійшла козацька слава

Для народного добра.

Там стояли на сторожі

Запорожці Січові...

Ой, не раз там до схід сонця

Грали сурми бойові!

Тут життя і кров віддали

Запорозькі козаки,

Україну рятували

Від ворожої руки.

Ведучий:  Червень 1651 року. Вже який раз Польща іде війною проти вільної Україну. Страшна битва між поляками і козаками Хмельницького відбулася під Берестечком на Волині.

 300 запоріжців, що окопалися на острівці серед болот, цілу добу відбивалися від тисячів польського війська. Король Ян Казимир обіцяв їм дарувати життя, але вони не піддалися, загинули всі до одного, і не заплямували козацької честі.

Читець 2

Було колись — в Україні

Ревіли гармати;

Було колись — запорожці

Вміли панувати.

Панували, добували

І славу, і волю;

Минулося — осталися

Могили на полі.

Високії ті могили,

Де лягло спочити

Козацькеє біле тіло,

В китайку повите.

Високії ті могили, —

Чорніють, як гори,

Та про волю нишком в полі

З вітрами говорять.

Свідок слави дідівщини

З вітром розмовляє,

А внук косу несе в росу,

За ними співає.

(Тарас Шевченко)

Слайд 10

   Ведучий: Продовжили героїчну історію України Січові Стрільці, які мужньо боролися за її волю. Це були молоді хлопці. Кожен з них любив матір, рідний край, але понад усе бажав незалежності своїй Батьківщині.

 

   Виходять троє дітей.

 

   Перша дитина: Живи, Україно, живи для краси,

                                Для сили. для правди, для волі!

                                Шуми, Україно, як рідні ліси,

                                Як вітер в широкому полі!

 

   Друга дитина:  До суду тебе не скують ланцюги

                                І руки не скрутять ворожі.

                                Стоять твої рідні сини довкруги

                                З шаблями в руках на сторожі.

 

   Третя дитина:  Стоять, присягають тобі на шаблях

                                 І жити, і вмерти з тобою,

                                 І рідні прапори в кривавих боях

                                 Ніколи не вкрити ганьбою!

Слайд 11-12

Слайд 13

   Ведуча : Визначною сторінкою нашої історії є Українська Повстанська Армія. Це партизанський рух опору, який був добре організований.

 

Читець3 На вірність Вкраїні вони присягали – Народу, батьківській землі.  І зброю у руки тому тільки взяли,  Щоб честь захистити її.  В холодних землянках минали їх ночі.  В боях, у навчаннях йшли дні.  Із ворогом бились відважно, охоче.  Їх смерть не лякала в борні. Здобути державу – свою, самостійну – Ось гасло, що гріло буття,  І честь не сплямити борця України,  Віддать, якщо треба, й життя.  З німецьким фашистом і з енкаведистом,  З поляком вели боротьбу –  Із кожним, хто волю у зашморгу тиснув  І націю нищив святу.  Багато земля наковталася крові... Тому стала й вільна вона. І хай про УПА нині різне говорять.  Найвища була в них мета!

 

   Ведуча : Самовіддана боротьба воїнів УПА надовго залишиться в пам’яті народу. Ці герої-воїни за Українську Державність віддали своє життя без вагань.

 Слайди 14-16

Слайд 17

1 – й  учень:  

У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами.
 

2 – й  учень:   У бою під Крутами полягли київські студенти й учні, що 1918-го стали на захист незалежності своєї Вітчизни.

Поїзди, проходячи повз цю маленьку станцію, стишують хід, а в день, коли сталася трагедія, тривожно сигналять... Немов будять приспану й присипану порохом забуття за часів СРСР нашу пам’ять про тих, хто поклав голову в цих полях, захищаючи незалежність молодої Української держави. Передчасно зів’ялий цвіт, юні романтики...

Слайд 18

 Читець:               

Минає рвучко рік за роком,

Неустанно дні пливуть,

У вік віків залізним кроком

Герої Крут

Ідуть

 

Читець:  

І креслять їх осяйні тіні

В безсмертя славну путь –

В віках віків бійці нетлінні

Герої Круг

Не вмруть.

 

   Ведучий: Гімназисти і студенти. Найстаршому 21 рік. А наймолодшим – 14-16 років. Вони пішли, щоб затримати ворога, який був майже під Золотими Воротами Києва… І полягли … Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Ця найтрагічніша сторінка стала нашою гордістю.

  Читець:

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути.

І ту гарячу кров святу

Землі вкраїнській – не забути!

 

Не встигла молитва долинуть до Бога

Гармати по юних вже б’ють без кінця…

І падають діти… І раптом: “Підмога!” –

Це радісний крик січового стрільця.

 

До насипу в Крутах з-під білої пари

3’явився паротяг, на якому овва,

Два грізних “максими” й гармата до пари:

А хто там сказав, що нас Бог забува?

 

Та мало набоїв, замовкли "максими",

Отаман упав на скривавлену твердь,

А губи шепочуть: Я вбитий не в спину,

Віч-на-віч орлята, зустрінемо смерть .

 

І ворог здригнувся: “Пора повернути

В Івангород – поруч в заметах село.

Дались Муравйову трикляті ці Крути,

Крути не крути – нам весь день не везло.

 

Та чорний полковник (каратель за фахом),

Пославши під кулі своїх вояків,

На їхню поразку дивився без жаху,

Бо мав яничарів – також козаків,

 

Червоне козацтво – від крові червоне,

На конях з шаблями летіло туди,

Де діти у шанцях лічили патрони,

Як велети ставши супроти орди.

Мазеп на капусту! Рубай на капусту!

Кубанки у стрічках червоних кричать.

Знать розум під ними вродився не густо

Їм шле Україна прокляття з проклять.

 

Здурілі від ізмів, сп’янілі від крові,

Дітей українських січуть до пахвин.

Страшні яничари, що вбити готові

І батька, і матір – такий у них чин.

 

Ніхто не здається, – кричить пелехатий, –

Не людського роду, а Іродів син.

• Я буду їм руки, мазепам рубати...

І мертвих рубає ординець-кретин.

 

Шість тисяч ворожих, що рвались у Крути,

Навпіл поріділи, а серед снігів

Дітей наших мертвих ординськії круки

Збирали й скидали у крутинський рів.

 

У звільнений Київ тіла повернулись,

Всього вісімнадцять, отих, що знайшлись,

І плакали люди на кожній із вулиць,

Бо рідні усім їм ті діти були

  

 

   Перша дитина: На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів-українців,

Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі — український цвіт!

По кривавій по дорозі нам іти у світ.

На кого посміла знятись зрадника рука?

Квітне сонце, грає вітер і Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн? Боже, покарай!

Понад все вони любили свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті з славою святих —

На Аскольдовій могилі поховали їх.

Ведуча: до нашого часу збереглися тільки імена тих, хто був похований на Аскольдовій могилі

(Учні по черзі  зачитують імена героїв)

• Сотник Андрій Омельченко
• Володимир Шульгин
• Лука Дмитренко
• Микола Лизогуб
• Олександр Попович
• Андріїв
• Божко-Божинський
• Ізидор Курик
• Олександр Шерстюк
• Головощук
• Чижів
• Кирик
• Андрій Соколовський
• Микола Корпан
• М.Ганькевич
• Євген Тарнавський
• Гнаткевич
• Пипський

 

 Слайд 19

Ведуча : «Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою, але історія повернула ще одні Крути.

 

   Ведучий: І знову молодь, студенти, школярі вийшли на майдан, вибираючи свою гідність. Нація потребує активності, єдності, самопожертви.

 

   Перша дитина: Вставай, Україно, вставай!

                                 Виходь на дорогу свободи,

                                 Де грає широкий Дунай,

                                 Де ждуть європейські народи.

 

   Друга дитина:  Вставай, і кайдани порви,

                               Дай познак ясніший від грому

                               Що ти не рабиня Москви,

                               І нею не будеш ніколи!

 

   Ведуча : На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.

 

   Ведучий: Небезпека стала очевидною. Із останніх сил боронилася молодь від ворога, який розстрілював її на короткій дистанції.

 

   Перша дитина: А сотню вже зустріли небеса…

                                 Летіли легкою, хоч майдан ридав.

                                 І з кров’ю перемішана сльоза

                                 А батько сина ще не відпускав!

 

   Друга дитина:  Й заплакав Бог, побачивши загін:

                                Спереду – сотник, молодий, вродливий

                                І юний хлопчик в касці голубій,

                                І вчитель літній – сивий-сивий.

 

   Третя дитина:  І рани їхні вже не їм болять.

                                 Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,

                                 Як крила ангела, злітаючи назад,

                                 Небесна Сотня в вирій полетіла…

 

  

   Перша дитина: Сто життів – нанівець,

                                Швидше б кату – кінець

        І початок новий Україні.

                                Без вагань і прикрас

        Хтось вмирає за нас,

                                А точніше – за наше прозріння.

                             

   Друга дитина: Там де мир і тепло,

                               Їм би краще було,

                               Але доля героїв така є:

                               Вмить усе – шкереберть,

                               Перемога чи смерть.

                               Бо ж - до Раю рабів не пускають.

Вірш в особах повернуті спиною до зали

Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
"За що тебе? " "За Україну, друже мій."
Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
"А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."
"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."
... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
" За Україну нас вбивають, брате мій."

 

Вчитель: Слава Україні!

 

Слайд 20

 

Хвилина мовчання

 

Слайд 21

 

Ведуча  "Схід і Захід разом" — так же просто, як "Я люблю тебе".  

Ми завжди вірили і віримо, що Україна –це велика і нероздільна країна з чудовою природою, великою історією та добрими людьми.

 

Ведучий  Але проклятий ворог хоче розділити нашу землю, змінити історію, знищити українську націю. Сьогодні на Сході України гинуть тисячі наших людей, залишаються сиротами діти, плачуть матері над домовинами своїх синів.

ВІРШ

- Жінко,чого Ви плачете?
....Ваш син-герой.....
Ви, що не бачите....
Ще цей хлопчина і он той...

-Героєм ....був мені завжди....
з тих пір коли почав ..іти...
з тих пір...коли сказав він мама....
я так раділа...так ридала....
Від щастя сльози проливала...
так ніби знала..ніби відчувала.....
я так його тримала...так оберігала...
та все ж пішов....за іншу битись маму....
мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу :"Сину,іди додому..бо там гинуть....
"А він:"Неправда...тут все мирно..."

Мені від того було дивно.....
І я його чекала...так чекала....
він вернеться..я вірила..я знала....
І він приїхав не колись..а нині....
виходжу я...дивлюсь ..моє дитя у домовині...
"як справи синку?ну кажи як справи?....
чого мовчиш...не хочеш подивитися на маму?
відкрий же очі....вставай...ти хочеш так лежати? 
втомився, певно...вирішив поспати....
Боже ..я тебе укрию..ти ж такий холодний..
живіт запав..напевно,ще й голодний...
ходи,я вже на стіл накрила....
Ходи ,тебе чекає вся родина."
...А люди кажуть ,що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та, що ті люди...що вони там знають...
Мій син-герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

 

Слайд 22

Слайд 23-24

Ведуча : Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

   Перша дитина: Прийшла в нашу хату тривожна година.

                                 Хай кожен збагне собі в безлічі справ:

                                 Все треба зробить, щоб жила Україна,

                                 Щоб ворог підступний її не здолав.

 

   Друга дитина:  І хай доведеться колись недоїсти,

                                Чи буде в кімнатах поменше тепла,

                                Але не дамо ми лихим терористам

                                Чіплять в нашім небі чужого орла.

 

   Третя дитина: В ці дні хай єднає нас думка єдина,

                                Ми зло в нашім домі долали не раз.

                                Все треба зробить, щоб жила Україна –

                                Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!

Слайд 25

Ведуча Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє.

 Ведучий  Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

 

Слайд 26

 

Ведуча Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

 

(учні виходять із свічками по одному стають)

 

Запалимо свічку Пам’яті!

Запалимо свічку Єдності!

Запалимо свічку Надіїі!

Запалимо свічку Миру!

 

Слайд 27-28

 

Молитва за Україну

 

 

Отче наш! 
Молимось до тебе за мир і спокій 
для нашої великої єдиної родини
Дай нам Боже жити в любові до ближнього, 
у повазі прав і свобод кожного, 
не розпалюючи непремиренності.
Царю Небесний!
Вірю в нашу єдність, бо це велика Сила Твоя!
Вірю, в силу духу нашого, бо це є Чудо Творіння Твого!
Вірю, що ці слова зупинять темні сили 
Нехай ця битва на небі буде на перемогу Світла!
Слава Тобі, Боже!
Хай животворна роса впаде на наші землі
Нехай вгамується розбрат
Нехай зникнуть заздрощі й розпалення пристрастей
Щоб полюбили ми один одного
І, як одне ціле, перебували в Тобі.
І допоможи нам знайти примирення.
Захисти найменш захищених. 
Осуши сльози заплаканих, 
Скріпи віру тих, які сумніваються
Пошли в наші серця любов один до одного, мир і спокій.
Господи! 
Благослови Україну і всі родини наші 
Навчи нас не продавати свою совість ні дешево, ні дорого.
Захисти нас від ворогів видимих і невидимих, 
що хочуть поневолити нас.
Дай нам, Боже, жити вільним життям 
Дай кращу долю нашому народу
Дай нам єдність, мир і спокій
Господи! Збережи Україну
Боже, прийми мою молитву ( Всі разом: )
За Україну! За Мир! і Спокій!
За Україну! За Мир! і Спокій! 

 За Україну! За Мир! і Спокій!

Слайд 29-30