Сценарій виховного заходу "Моє багатство -рідна мова"
Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.
Вед. 21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови.
Сьогоднішнє наше свято ми присвячуємо нашій рідній українській мові.
Вед. Гостинно просимо на свято рідної мови!
Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й душу з ранніх літ.
Це мова наче пташка світанкова
Що гордо лине в свій стрімкий політ.
Вед. Велична, щедра і прекрасна мова!
Прозора й чиста, як гірська вода,
Це України мова барвінкова
Така багата й вічно молода.
Вед. Наше свято розпочинається з прослуховувуння Гімну України, який звучить на нашій рідній українській мові і його знає весь світ.
(Діти з вихователями виконують Гімн України)
Вих. На світі є країн багато
Та наймиліша нам – одна
Це – Україна, наша мати
У серці кожного одна
Вих. Наша славна Україна
Наше щастя і наш край
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?
Вих. Красивий, мудрий, рідний край
І мова наша – солов’їна,
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна.
Вих.Українську мову – знає цілий світ, -
Як трава шовкова, мов калини цвіт.
-Не соромсь, дитино, нею говорить.
Від Карпат до Дону мова ця дзвенить.
Вих.- Не соромсь, дитино, мовонька твоя,
Як під небом синім пісня солов’я.
Українська мова – то великий дар,
Мовою твоєю створений «Кобзар»
Вих. Не замовкай ніколи, рідне слово,
Іскрися жартом, піснею злітай.
Над нами завжди квітне веселково,
Щоб сясяв щастям український край.
Пісня «Гімн української мови»
(виконують вихователі)
Вед. Мова – це найважливіший, найбагатший, найміцніший засіб зв’язку в одне велике історичне, ціле минулих, сучасних і майбутніх поколінь народу.
Вед. Рідна мова дорога кожному з нас. Рідною мовою ми вимовляємо наші перші слова і найкраще висловлюємо наші думки.
Вед. Відомий педагог В. Сухомлинський говорив «Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним. Як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім’ям родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого неозначає рідне слово – це людина без роду, племені ».
Вед. Земля нам мову дарувала
Барвисту, щиру, як весна
І Українською назвала
Між різних мов – така одна.
Вед. В ній все найкраще і єдине
А серце в ній наснагу п’є
Бо рідна мова й Україна –
Це найдорожче, що в нас є!
Дит.Всі народи мову мають,
Всі пісень своїх співають
Бо хто мову має рідну,
Той багатий, а не бідний.
Дит.Ми з нею відомі усюди
Усе в ній, що треба нам є,
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.
Дит. О, мово рідна, ти чудова!
Мов теплий подих вітерця,
В тобі чарівне кожне слово,
Бо заворожує серця
Дит.Мова – краса спілкування
Мова – як сонце ясне
Мова – то предків надбання,
Мова – багатство моє.
Дит. Мова – то чиста криниця,
Де б’є , мов сльоза, джерело
Мова – це наша світлиця,
Вона як добірне зерно.
Дит.Мова – державна перлина,
Нею завжди дорожіть.
ВСІ:Без мови немає країни –
Мову, як матір, любіть!
Вед. – Діти, наша мова дуже гарна, милозвучна. Ми з вами знаємо багато ввічливих, чарівних слів. (Діти називають чарівні слова «Дякую», «Будь ласка», «Спасибі»).
Вед. До всіх сердець, як до дверей, є ключики малі,
Їх кожен легко підбере, якщо цому не лінь.
Ти, друже, добре пам’ятай, запам’ятать неважко,
Чарівні ключики твої: «спасибі», і «будь ласка»
Вед. Коли говорять добрі слова, обличчя сяють мов маленькі сонечка і ніхто
вже не сплаче. Усміхніться одне одному і будьте завжди добрими.
Вед. Несімо злагоду, як Божу мить.
І завжди будемо в добрі і силі.
Нам треба злагоду, а зла не треба,
Хай посміхнеться всім земля і небо.
Несімо злагоду, як ту дитину,
У кожну хату і родину.
Вед. Дорогі діти! В закладі ми з вами читаємо казки, вивчаємо вірші, прислів’я, загадки, примовки – скоромовки. Тож зараз ми з вами пограємо в гру «Доповни прислів’я»
- Хто мови цурається, сам себе… ( стидається).
- Птицю пізнати по пір’ї, а людину…( по мові).
- Сказаного й сокирою… ( не вирубаєш).
- Язик без кісток, що хоче…( лопоче).
- Язик до Києва … ( доведе).
- Гостре словечко коле … (сердечко).
- Добре слово – будує, а зле – …(руйнує).
- І від солодких слів буває… ( гірко)
- Не кидай слів на… ( вітер).
- Слово не горобець, полетить … (не впіймаєш).
Вед. Молодці! Знаєте прислів’я, а зараз вивчимо примовки-скоромовки
Я паперу калаптик взяв,
Злого пса намалював.
Та й приклеїв на подвір’ї,
Щоб курчат сторожував.
Під землею тягне кріт
До ведмедя в хату дріт,
Щоб весною у барліг
Подзвонити зайчик зміг.
А корова ряба
Вилізна на граба,
А граб тріщить,
А корова верещить
- Ой, зніміть же, люди,
Більше я не буду!
Вед.Українська мова нараховує понад 260 000 слів. Мова — це і народна пісня, казка, легенда, вірші, прозові твори, ігри, забавлянки, живе людське спілкування.
Вед. Діти. Давайте пригадаємо які ми знаємо заклички. «Вийди, вийди, сонечко...», «Дощику, дощику», «Вітре, вітроньку».
Вед.Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику.
Тобі — каша, мені — борщ,
Щоб густіший ішов дощ.
Вед.Травонько, травонько, зеленись!
Золотому сонечку поклонись.
Щоб розквітла яблунька на горі,
Щоб всміхалась весело дітворі!
Вед.Вийди, вийди сонечко
На дідове полечко
На бабине зіллячко,
На наше подвірячко
Вед. Українська мова, рідне слово незабутнє і вдома і в чужій стороні. Воно зігріває серце .Де б не проживав українець, усюди відчуває він поклик рідної землі, хвилюється аж до сліз зачувши рідну мову.
Вед. З далекого краю, з далеких світів.
Журавлик на крилах додому летів.
Минав океани, ліси і моря.
Вдивлявсь крізь тумани : Чия це земля?
Чиї це долини, чиї це луги,
Чию це калину гойдають вітри?
Впізнав Україну:
Моя це земля, моє це гніздечко і мова моя.
Вед. Співець української мови… Високе чоло, лагідні очі, правдиве обличчя. Життя його таке дивне,що тепер, слухаючи про нього, думаєш, що це легенда – Тарас Шевченко. Вірші його стали піснями. Ось послухайте одну з них.
(Слухання пісні Т.Г. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий»)
Вед. Багато віршів у Тараса Григоровича Шевченка написані про природу, про Дніпро, про вербу та калину. Бо як кажуть : «Без верби і калини нема України».
А які загадки та прислів’я про калину та вербу ви знаєте?
Дит. У вінку зеленолистім,
У червоному намисті,
Видивляється у воду
На свою чарівну вроду. (Калина)
Дит. Навесні – білим цвітом,
Восени – червоним плодом. (Калина)
Дит. Проливала дрібні сльози молода дівиця.
Полоскала довгі коси у чистій водиці. (Верба)
Дит. Облетіли всю вербичку
Сірі братики й сестрички
У пухнастих кожушках,
Причаїлись на гілках. (Вербові котики)
Танок «Ой є в лузі калина»
Вед. Дорогі діти. Пройде час, ви станете дорослими. Нам б дуже хотілося, щоб любов до свого народу, до рідної мови, традцій, звичайїв ви пронесли через усе життя.
Вед. Любіть свою Україну, де б не були, щоб жили щасливо і радісно у ріднім краю і ніколи не цуралися рідної української мови.
Вед. Бо ніхто не має права забувати
Своєї мови рідної ніде
Як ті пісні, що співає мати
І своє дитинство золоте.
Вед. Розквітай прекрасна Україно
Рідна земле, матінко моя,
Хай лунає пісня солов’їна,
Пісня не повторная твоя.
Вед.Учи, дитино, рідну мову
Гордися нею і лілей.
А зрадити голубоньку чудову
Ти навіть в думці не посмій
Вед.Молися нею юними устами-
Вона твоя, як серце і душа.
Вона від прадіда, від тата і від мами,
Вона Шевченкова, Франкова, Куліша,
Вед.Люби її, як матінку природу,
Горнись до неї – ти ж бо її син!
Вона – безсмертя рідного народу.
Могутній, вічний України дзвін.
Флешмоб «Мова єднання»
про публікацію авторської розробки
Додати розробку