Сценарій виховного заходу на тему: "Чорнобильська трагедія"

Про матеріал

Сценарій заходу на тему: "Чернобильська трагедія". Дану розробку можна використовувати на класних виховних годинах, також як відкриту виховну годину.

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ЗАПОРІЗЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ЗАХІД, ПРИСВЯЧЕНИЙ 30-РІЧНИЦІ ЧОРНОБИЛЬКОЇ КАТАСТРОФИ

Мета навчальна: закріпити знання студентів про чорнобильську трагедію, впроваджувати елементи екологічного виховання

розвиваюча: розвивати почуття вдячності, вшанування подвигу, комунікативні здібності

виховна: виховувати почуття поваги до своєї Батьківщини – України, почуття глибокої поваги до людей, які ціною власного життя та здоров’я захищали Україну від наслідків аварії на ЧАЕС, сприяти розвитку особистості.

Обладнання: проектор, ноутбук; презентація

Оформлення залу: плакат з епіграфом, стіл з вазою в якій дві червоні гвоздики, ваза і квіти перевиті чорною стрічкою, біля ваза запалена свічка.

Епіграф:

Хіба я винен, що болить

Мені та рана до нестями,

І що на серці чорні плями

Лягають вибухом щомить?

І уявити не могли

(Та й хто б казав),

Що так розквітне

Ота весна – свинцевим квітнем

Серед литавр і похвали.

Лунає дзвін спочатку ледь чутно, а потім все сильніше і несподівано замовкає.

Перший ведучий. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська трагедія. Пройшло тридцять років з того часу, як вибухнув реактор на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Смертоносна пилюка з ядерної печі покрила білі хати, квітучі сади, зелені ліси, засіяні поля. І вже 30 років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає – не на добро це, не на життя.

Другий ведучий. Чорнобиль – це назва невеличкого районного центру, що знаходиться за 130 кілометрів від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, яка почала будуватися на території біля красуні річки Прип’яті. Невдовзі біля атомної станції виникло ціле місто енергетиків – Прип’ять, в якому середній вік жителів у 1986 році становив 26 років. Місто швидко розбудовувалося: відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини… Це було місто – сад. Які широкі вулиці. А яких тільки квітів не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалася річка. Ніщо не віщувало біди. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню.

Перший ведучий. В 1986 році на Чорнобильській атомній станції працювало вже чотири енергоблоки, добудовували шостий, а п’ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна станція в Європі. Це мала бути гордість України, але в історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф.

Другий ведучий. 26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава.

Перший ведучий. Горем і болем увійшов в наше життя Чорнобиль, розділив долю людей на «до» і «після». Безлюдні вулиці Прип’яті, покинуті школи, дитячі майданчики, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій тридцятирічної давнини.

Дзвін, який поволі стихає. На сцені ведучі та студенти, як читають вірші.

Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І пливе над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

То дзвонять дзвони не Хотині,

Де слід лишила свій війна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом – не війна.

Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв

І попелом покрились села,

І згинуло усе живе.

Пропали усмішки веселі,

Замовкло птаство лісове.

А трагедія кожну мить наростала,

Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.

І, немов з Хіросіми, з безодні повстала,

Перед людством відкривши свою таїну.

Презентація

На сцені ведучі та студенти, як читають вірші.

Жорстока ноче, о, яка ти довга!

В тобі, як крик і мука, вість одна…

Ті, що пішли в огонь, ввійшли у стогін,

У душу, болем зчорнену до дна.

І, може, стали ми від болю ближчі,

Четвертий блок заповнив думи вщерть…

Як відродить землі ясне обличчя,

Коли нічим не зупинити смерть?

Перший ведучий. Луна Чорнобиля з часом не стихає. Ще сотні років буде тягтися чорнобильський слід крізь життя як нині живучих, так ще і ненароджених людей, доля яких тепер пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС, вони втрачають здоров’я, ламаються тисячі доль. Могутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль. І застеріг, не упивайся своєю могутністю, людино, не жартуй із ним. Тому що ти причина, але ти і наслідок.

Другий ведучий. нехай у цей день, День національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.

Показ фільму.

На сцені ведучі та студенти, як читають вірші.

Живі і мертві … всі відважні

Вітчизни-матері сини.

Людське життя, мов цвіт черешні,

Осипалось…не з їх вини!

Нам горе люте миром перебути,

Нам поховати зло в бетон і бронь.

І не забути, доки світ і люди,

Синів землі, що відвели вогонь.

А думка людська пам’ятатиме вас.

А пам'ять людська повертатиме вас.

Безумство хоробрих – де вічність і мить,

Де згасли для вас і життя, і блакить.

Де зір ваш затьмарить скорбота земна.

Де нам, як набат, імена, імена…

Перший ведучий. Вшануймо загиблих хвилиною мовчання.

Другий ведучий. Прошу всіх встати.

Хвилина мовчання «Аве Марія». Ведучі та студенти, які читали вірші запалюють свічки та тримають їх в руках.

Пречиста Діво, збережи цей світ,

А в ньому нашу рідну Україну.

Сади і гори, ріки і моря,

І пташину, і звірину, й людину.

Усім хто є, усім, хто буде,

Даруй здоров’я, чистоту і вроду.

Щоб їх ім’я, а в імені – любов

Передавалися від роду і до роду.

Студенти виконують пісню «Sweet people» ( Alyosha).

Перший ведучий. На цьому наш захід завершено.

Другий ведучий. Дякуємо за увагу.