Сценарій виховного заходу " Наша славна Україна!"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій виховного заходу

 

 

 

 «Наша славна

УКРАЇНА!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: «Наша славна Україна!»

 

Програмовий зміст: продовжувати вчити розуміти зміст понять Батьківщина, Мала Батьківщина, Україна. Формувати у дітей узагальнені уявлення та елементарну систему знань про козацтво. Закріпити знання про символи українського народу.

Розвивати зв’язне мовлення, почуття любові до художнього слова; морально-патріотичні емоції та почуття; стійкий інтерес та позитивно-емоційне ставлення до історичної спадщини народу.

Виховувати любов до рідного краю, матері та відчуття елементарної відповідальності за майбутнє України.

 

Обладнання: музичний супровід «Віночок українських пісень та таночків», тематичні ілюстрації, матеріал для художньої праці.

 

 

Вчитель: Добрий день вам, добрі люди.

Хай вам щастя й доля буде.

Не на день, не на рік,

А на довгий, довгий вік!

 

Вчитель: З прадавніх часів до нас дійшов звичай зустрічати гостей хлібом на рушнику. Ось і сьогодні ми вітаємо наших гостей хлібом і сіллю.

 

Вчитель: Ну що ж мої любі діти, шановні гості, час розпочинати нашу телепередачу.

 

 Вчитель: На землі великій є одна країна – неповторна, гарна, як ота калина.  І живуть тут люди добрі, працьовиті і скажу до речі ще й талановиті. Землю засівають і пісні співають. На бандурі грають і вірші складають: про ліси і гори, і про синє море, про людей і квіти, ріки-полонини. То скажіть же діти, що це за країна?

 

Діти: Наша славна Україна.

 

Вчитель: Сьогодні наша телепередача присвячена Україні.

 

Діти: Розповімо ми вам сьогодні билини

Про минуле та сучасне нашої України.

І буде жити наша слава

У серцях та добрих справах.

 

Вчитель: Діти, а що ви знаєте про нашу Батьківщину?

 

Діти: Ми є діти українські,

Хлопці та дівчата.

Рідний край наш – Україна,

Красна та багата.

 

Діти: Ми малі, та всі ми друзі,

Ми – одна родина.

Та найбільша наша мати –

Ненька Україна.

 

Діти: Хоч про тебе, Україно,

Ми ще мало знаєм,

Та чомусь серденьком щиро

Ми тебе кохаєм.

 

Вчитель: Дякую. Дійсно кохаєм, бо слово України – дороге для кожної людини, яка живе на Україні. І ми всі вимовляємо його з гордістю та любов’ю. Бо нема без кореня рослини, а нас, людей, – без Батьківщини. І сьогодні ми з вами ще більше дізнаємося про нашу країну.

 

Вчитель: Діти, а з чого почалась Україна для кожного з вас?

 

Діти: Із маминого слова – колискової пісні.

 

Вчитель: Пісня колискова –

То найперша мамина розмова.

Пахне вона м’ятою і літом,

Чебрецевим і суничним цвітом.

Пісня в мандрівку нас закликає.

Чуєте? Десь колискова лунає.

 

– Малята, давайте згадаємо колискову та й заспіваємо.

 

(Діти співають колискову)

 

Вчитель: Ось і кожен з вас згадав свою маму – скільки тепла, ніжності в цьому слові. Це найдорожча людина, якій ми завжди будемо вклонятися і не забуватимемо говорити теплі слова.

 

Діти: Мамо, тобі низесенько вклонюсь.

 

Діти: Мамо, за тебе Богу помолюсь

 

Діти: Мамо, прийду я знов на твій поріг

 

Діти: Мамо, ти найдорожча за усіх.

Вчитель: Ой, малята, подивіться – до нас гості прибули (танок).

 

Діти: Це ж хлоп’ята-козачата. Ми раді вас вітати.

 

Вчитель: А хто з вас знає, хто такі козаки?

 

Діти: Це вільні люди. Це далекі наші пра-пра родичі, а ми їх пра-пра внучата. Вони захищали наші землі від ворогів.

 

Діти-козаки: Щоб більше ви знали, ми зараз вам розповімо.

 

Діти (1):  За Дніпровськими порогами,

За південними дорогами,

За степами за широкими

Наші прадіди жили.

 

Діти (2):  Мали Січ козацьку сильную,

Цінували волю вільную,

Україну свою рідную,

Як зіницю, берегли.

 

Діти (3):  Будем, хлопці-запорожці,

Завжди пам’ятати:

Хто безсилий – той безкрилий,

Тому не літати.

 

Діти (4):  Гей, ви, хлопці-запорожці,

А де ж ваша сила?

Чи свою козацьку силу

Ви не розгубили?

 

(Народна гра)

 

Вчитель: Дякуємо вам. Залишайтеся на передачі.

 

Вчитель: Давайте поглянемо на карту України. Скільки тут великих міст і маленьких містечок, селищ, сіл. А от найбільша українська річка. Знаєте, як вона називається?

 

Діти: Дніпро.

 

Вчитель: Так, Дніпро. А по берегах Дніпра розкинулося старовинне місто – столиця нашої України. І зараз ви скажете його назву.

 

Діти: Київ.

 

Вчитель Звідки взяла початок наша держава? А кожна держава має свою символіку. А чи знаєте ви, яку?

 

Діти: Прапор, Герб, Гімн.

 

Вчитель: Якого кольору прапор? Що означають ці кольори?

 

Діти: Жовтий – це колір хліба, зерна, життя. Блакитний – небо, вода, мир.

Синьо-жовтий прапор маємо,

Синє небо, жовте жито.

Прапор свій оберігаємо.

Він – святиня, знають діти.

 

Вчитель: Що вам відомо про Герб? Чому він має форму тризуба?

 

Діти: Наш герб – тризуб.

Це воля, слава, сила.

Це батько, мати і дитя.

Це сила, мудрість і кохання.

 

Вчитель: Який третій символ?

 

Вчитель: Державний гімн України – урочиста пісня «Ще не вмерла України…» (слухання гімну).

 

Вчитель Крім національних символів є ще й народні. Та спочатку ми з вами пограємо в гру: я починаю прислів’я, а ви продовжуєте.

1. За рідний край – життя віддай.

2. Та земля мила – де мати народила.

3. Рідний край – земний рай.

4. Людина без Вітчизни – як соловей без пісні.

5. Рідна земля – і в жмені мила.

6. Без верби та калини – немає України.

 

(Заходить українка. Загадує загадки про калину)

 

Калина: Що ви про мене знаєте?

 

(Діти відповідають)

 

Вчитель : Червона калина є символом отчого краю, усієї неньки України.

 

(Калина запрошує на хоровод)

 

Калина:  Пучечки калинки беремо,

Хоровод свій почнемо.

 

Вчитель: Дякуємо тобі, Калинко. Залишайся з нами.

 

Вчитель: Батьківщина для кожної людини починається з найближчого оточення – з рідного селища, рідної вулиці, рідного садочка, школи.                   Це наша «Мала Батьківщина».

 

Вчитель: А як називається селище, в якому ми живемо? Що ви знаєте цікавого про нього? (Історія назви селища)

 

Діти (разом): Золочів.

 

Вчитель: А яка річка протікає?

 

Діти: Уди.

 

Вчитель: Ми всі з вами дуже любимо своє селище і завжди цікавимося його життям.

 

Вчитель: Ми все любимо в своїм краю.

Найбільше – матінку свою

Ласкаву, радісну, єдину.

Разом:          Любимо свою Золочівщину.

 

Вчитель: Діти, я гадаю, що для вас рідним куточком є наша школа, наш клас, наша родина. Наша маленька батьківщина має свою пісню.

 

Ми – маленькі школярики

Веселі, сміливі.

Хочем жити і зростати

В своїй Золочівщині,

Бо вона для нас єдина,

Тут ми народились.

Хай завжди тут світить сонце,

І будуть всі щасливі.

 

Вчитель Я пропоную створити свій герб.

 

(Сонце – пшоно, голуб – манка, квіти – кукурудза, гречка…)

 

Вчитель: Щоб сонце світило,

Щоб мир був завжди.

І поряд, тримаючись за руки,

Добро і дружба йшли.

 

 Вчитель: Ось ми маємо і свою пісню, свій герб, і обов’язково створимо прапор. Хоча ми й маленькі, але ми дуже важливі для своєї Батьківщини. Ми всі її діти і дуже любимо її. І від нас залежить її майбутнє.

Від люблячого серця кожної дитини

Пісня лине про рідну Україну.

 

(Пісня «Наша Україна»)

 

Вчитель: Ось і закінчилася наша передача. Настав час попрощатися з нашими гостями.

 

Діти: Хай добро панує у вашому домі.

І мир нехай буде завжди.

Здоров’я міцного і щедрої долі

Бажаєм на довгі роки.