Сценарій виховного заходу "Вони живуть і житимуть навіки у серцях"

Сценарій військово-патріотичного заходу, який

присвячений  полеглим захисникам України

«Вони живуть і житимуть навіки у серцях…»

 

Немає другого Дніпра і не буде іншої Батьківщини... То є Ваша Батьківщина. То є ваш дім, і він буде таким, яким ви його зробите і зможете захистити в лиху годину.

             Євген Сверстюк, український публіцист

                                                                    

 

Ведучий:  

Є багато країн на землі-

В них озера, річки і долини.

Є країни великі й малі

Та найкраща із них- Україна!

  

Ведуча:

Ми щасливі, що народилися й живемо на чудовій, мальовничій землі. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі.

 

(демонстрація відео https://www.youtube.com/watch?v=kC2hyiMR1Qg)

 

Ведучий:

Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.

Геройство. Біль. Дочасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна.

 

Ведуча:

Україна не раз піднімалась з колін. Побита і ціла, і в ранах, та нездолана для ворогів своїх. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

 

Ведучий:

Але, нажаль,  боротьба за незалежність України продовжується і зараз. В нашій країні війна.

 

Ведуча :

Сьогодні нам треба гартуватися, допомагати один одному та нашому війську і державі. Не піддаватися провокаціям та чуткам, що розповсюджуються,      із-за яких сіється злість, зневіра та брехня про нашу країну.

 

Ведучий :

Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

 

Ведучий: Сьогодні ми разом з вами переглянемо Книгу пом’яті полеглих за Україну. Кожен з них в різні роки здобував освіту в нашому коледжі. Але з початком війни в 2014 році  вони стали на захист країни і нас з вами.

Ведуча: На сьогодні документально підтверджено загибель 20 Героїв. Їх імена занесено в Книгу Пам’яті.

Ведучий: Хвилиною  мовчання вшануймо   пам’ять всіх загиблих на війні.

 

(хвилина мовчання)

Ведучий: Книга паяті є свідченням вічної вдячності та вшанування загиблих, які віддали своє життя у боротьбі за незалежність та свободу України. Вона зберігає імена та історії кожного з полеглих, показуючи непереможну відвагу, відданість та героїзм.

 

Студент:   Гаспарян Ігіт Сагателович 1

Позивний молодого бійця - «Армані». Він був справжнім патріотом України, хоча в паспорті у розділі «Громадянство» зазначено – вірменин. Ігіт любив українську землю і був вірний їй. Коли в Україну увірвалася біда, він одним з перших став на її захист.

Ігіт Гаспарян загинув на блокпосту біля села Майорськ (неподалік Горлівки) під час бою з диверсійно-розвідувальною групою. Він відмовився здаватись ворогу, почав відстрілюватись. Був смертельно поранений пострілом з підствольного гранатомету. Власне, завдяки супротиву Гаспаряна, два бійці і отримали можливість зробити спробу втечі. А інші захисники блокпосту почули постріли і вступили у бій.

Викладач: згадує Євгенія Орленко, голова студентської профспілки коледжу - Ігіта ми називали Ігорем. Він був помітний: чорнявий, веселий, говіркий юнак. Він захоплювався футболом та мав неабияких хист до співу. На випускному святі мені, як голові студентської профспілки, довірили вручити подяку Ігорю. Запросила Ігора на сцену, вітаю його, дякую і кажу, жалкую, що він не був учасником танцювального ансамблю, керівником якого я є.

 - Ну, що скористаємося останньою нагодою, і навчимося танцювати? Ігор відповів з посмішкою: «А давайте!» стаємо в позицію вальсу я диктую кроки, а він успішно повторює. І ми з ним закружляли у вальсі на сцені… Це  було кілька тактів, декілька кроків, але закарбувалися в моїй пам’яті назавжди… І хто міг тоді подумати, що дійсно це був останній шанс!

10 лютого 2015 року Ігор загинув.

Студент: за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений орденом «За мужність» III ступеня

1 вересня 2015-го на фасаді Бобринецького коледжу ім. В. Порика встановлено меморіальну дошку честі Ігіта Гаспаряна

2016 року одну з вулиць Кропивницького перейменовано на честь Ігіта Гаспаряна

Щорічно в коледжі проводиться футбольний турнір на кубок імені Ігіта Гаспаряна.

 

 

Студент: Стороженко Олег В'ячеславович 2

 

Бойовий плавець, мічман  Військово-морських сил Збройних сил України. Розвідник команди спеціальних операцій 801-го окремого загону боротьби з підводними диверсійними силами та засобами.

З 2010 брав участь у морських навчаннях за програмами НАТО. Водолаз 3 класу. Володів англійською мовою. Олег брав участь в національному контингенті по боротьбі з піратством в районі Африканського Рогу (Сомалійський півострів) в операціях «Океанський щит» й «Аталанта». Нагороджений двома медалями.

Після окупації Криму російськими військами у березні 2014 року виїхав із Севастополя до Одеси, де продовжив служити Україні на посаді техніка команди спеціальних операцій.

Викладач:

Загинув 2 березня 2015 в секторі «М» (Маріуполь), в результаті бойового зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 2015 р.  в Бобринецькій ЗОШ № 5 відкрито меморіальну дошку випускникові Олегу Стороженку.

 

Викладач: Шитик Роман Станіславович 3

40-річного Романа мобілізували в січні 2015 року. Він проходив службу в Чернівецькій військовій частині. Це був ранок, коли їх мали після навчання відправляти на схід країни  у місця ведення бойових дій. Роману зранку стало зле. Викликали швидку та коли вона приїхала було вже пізно… За результатами  експертизи стало відомо, що причиною смерті стала гостра ішемічна хвороба серця.

Викладач: У нашу групу Роман поновився  на ІІІ курс після проходження строкової служби в Збройних силах України. Відкритий, щирий, веселий – таким я його пам’ятаю. Протягом двох років навчання він був не просто одногрупником, а й  справжнім другом. Роман завжди готовий був підтримати, допомогти чи просто вислухати. Він гуртував  навколо себе наш студентський колектив, заряджав енергією і позитивом. По завершенню навчання ми підтримували зв'язок, він завжди цікавився подіями які відбувались в житті одногрупників. Коли прийшла повістка він сказав, що ховатися не буде,  адже має бути гідним прикладом для своїх  двох синів.

Вість про його смерть була тяжкою. Роман залишився в наших серцях, нагадуючи нам, що життя дорожче за все, і що ми повинні цінувати та пам'ятати тих, хто віддає  своє життя за незалежну і вільну Україну.

 

Студент: Альошін Ярослав Павлович 4

В перший повномаштабного вторгнення на південному кордоні нашої держави загинув молодший сержант,  прикордонник із Новомиргорода Ярослав Альошін.

Похований в с. Тарасівка Херсонської області в братській могилі.

 

 

Викладач: Згадує викладач Чемерис Юрій Леонідович - звістка про загибель Альошіна Ярослава прийшла із запізненням, але вона вразила дуже болюче.  Ярик  був тим, хто  привертав увагу своєю щирістю і відвертістю. Згадуємо його в колі викладачів коледжу, адже він  завжди був  готовим до жартів та  добрих витівок. Легко ладнав з людьми, вмів підтримати серйозну розмову, або просто пожартувати, щоб розсмішити друзів був гарним товаришем.

В нього були плани: здобути вищу освіту (що він і зробив, закінчив навчання в Уманському університеті), знайти гарну роботу, далі працювати і жити…

Він загинув в перший день війни. Співчуваю рідним і близьким.

 

Викладач:  Новак Владислав Юрійович 5

Владислав вступив до нас у коледж на відділення «Землевпорядкування» після 9 класу. Спокійний, врівноважений, товариський – так про нього згадують одногрупники. Навчався два роки та здобувши повну загальну середню освіту вирішив піти на службу в Збройні Сили України. На його сторінці в соціальний мережі багато фото зі служби. Було видно, що Владиславу подобається військова справа. Час швидко промайнув, він повернувся додому і ми випадково зустрілись. Я запропонувала йому поновитися на навчання в коледж та завершити здобуття освіти. Він погодився, але на заваді стала війна. Влад був одним із тих хто першим став на захист Батьківщини та нажаль віддав за неї своє життя.

Загинув Владислав 23 березня 2022 року йому було всього 24 роки.

 

Студент: Пайол Сергій Іванович 6

Сергій Іванович працював помічником депутата Дніпровської міськради. Без вагань пройшов випробування АТО. А з перших днів агресії Росії добровільно вступив у лави територіальної оборони Дніпра. Звідти вертольотом дістався в оточений Маріуполь.

Викладач: згадує Піднебесна С.Ф куратор групи - він був не просто колишнім студентом,  він мав людські якості  які робили його особливим. Сергій був тим, хто не просто говорив про позитивні зміни, але й особисто сприяв їх реалізації,  завжди був готовий взяти на себе будь-яке завдання чи обов'язок, виконуючи їх з великим ентузіазмом та відданістю. Воїн нагороджений відзнакою Президента України за участь в антитерористичній операції орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно), заохочувальною відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України «За мужність при виконанні спец завдань» (посмертно)

 

Студент: Бабинець Ярослав Васильович 7

Незалежність України Ярослав відстоював з 2014 року. Він був дуже скромний, тихий, товариський, займався спортом. І хоча мав силу, ніколи ні з ким не конфліктував, не встрявав у бійки. Жив у гуртожитку. Знаєте, там різні ситуації траплялися. Але Ярослав жодного разу ніде себе не заплямував. А коли збиралися гуртом, був весельчаком, умів розвеселити та підняти настрій.

11 травня неподалік Тошківки артилерія російських загарбників обстріляла позиції ЗCУ, унаслідок чого український воїн отримав украй важку мінно-вибухову травму та осколкове поранення, несумісні з життям. То була страшна бійня, у якій вижили одиниці.

За участь в АТО Ярослав нагороджений нагрудним знаком "Ветеран війни - Учасник бойових дій", має відзнаку "За мужність і відвагу" , Указом Президента нагороджено орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).

 

Викладач: Нестеренко Роман Миколайович 8

29 квітня 2022 року 37-річний ракетник, загинув смертю Героя в Ізюмському районі Харківської області під час артилерійського обстрілу українських позицій.

Роман студент групи куратором якої я була. Тихий, непомітний, безконфліктний. Не могла навіть уявити, що в перші дні війни він стане на захист країни. Його одногрупники згадують - Роман Нестеренко, хороший хлопець і надійний товариш», впевнено може сказати той хто його знав.

Роман вирізнявся серед студентів нашої великої групи. Насамперед своєю настирливістю, працездатністю та власним уявленням про життя. Він не був мрійником, бажав вчитися, залюбки допомагав іншим, коли це було потрібно. Коли кордони нашої держави перетнули загарбницькі російські війська, Роману випала доля у званні офіцера захищати державу на Харківщині, де він навчався і загинув. Ми будемо пам’ятати

 

Студент: Слободян Олександр Васильович 9

Загинув у м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, під час виконання бойового завдання, виявивши стійкість і мужність, внаслідок вибухової травми. Його друг згадує, що Сашко вступив в 3 полк спеціального призначення де пройшов шлях до сержанта, брав безпосередню участь в АТО та Повномаштабній війні проти Росії. Він приймав участь у звільненні Києвської, Чернігівської, Донецької, Луганської та Харківської областей, пройшов хоробрий шлях воїна.   Указом Президента нагороджений  орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

Студент: Демура Сергій Андрійович 10

Боєць добровольчого батальйону «Айдар». Вони були одними з перших… З перших, хто поїхав на схід, коли стало зрозуміло, що війни в країні не уникнути. Без виклику військового комісара, без зброї, без модних «броніків». Вони – перші добровольці, які в 2014 році зупинили навалу російських військ на сході України.

Бійці добровольчого батальйону «Айдар» назавжди увійшли в історію, як мужні, відважні і безстрашні воїни. Сергій Андрійович разом з бійцями вели розвідку, знищували супротивника, влаштовуючи засідки, перекривали дороги для просування колон техніки супротивника і, зокрема, допомагали нести службу на блок-постах. 28 вересня 2022 Бобринецька громада провела в останню путь Сергія Демуру.

 

Студент: Чернієнко Володимир Анатолійович 11

солдат Володимир Чернієнко з Кетрисанівської громади, загинув 28 жовтня 2022 року у селі Давидів Брід Херсонської області, викладач Наталія Миколаївна Бібік згадує, що Володя випускник 2000 року відділення «Організація виробництва». Виявивши стійкість і мужність, він з початку війни пішов захищати Батьківщину добровольцем, був парамедиком, але, на жаль, Володимир загинув під час бойових дій у Херсонській області. Він був дуже хорошою людиною, душею компанії. Не мав шкідливих звичок і любив активний спосіб життя, зокрема, спорт. Вдома облаштував невеличкий спортзал і щодня виконував там вправи з гантелями, гирями, штангами. Посмертно нагороджений медаллю «Захисника Вітчизни».

 

Студент: Рудницький Сергій Миколайович 12

У 2014-му році Сергій Миколайович розпочав службу у добровольчому батальйоні патрульної служби поліції особливого призначення “Кіровоград”. На початку 2015 року був призваний по мобілізації в ЗСУ та став на захист України в зоні АТО. Був навідником, командиром відділення аеромобільного десантного взводу. Сергій Миколайович зі зброєю в руках, мужньо боронив рідну землю від ненависного окупанта. У 2016 році отримав поранення, але продовжив службу за контрактом. З початком російського вторгнення в Україну в 2022 році Сергій Рудницький виявив особливу хоробрість і майстерність. Він відіграв ключову роль у захисті стратегічно важливих позицій, неодноразово ведучи своїх підлеглих у бій проти переважаючих сил противника.

7 листопада 2022 року поблизу селища Білогорівка Сєверо-донецького району Луганської області Сергій загинув. Сергій має більше 20 відзнак і нагород. Серед них відзнака Президента України “За участь в АТО”, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

 

Викладач: Яворський Володимир Леонідович 13

Володимир в нашому коледжі здобув освіту землевпорядника і свій професійний шлях присятив геодезії. Та коли ворог масово вторгся на українську землю, Володимир у перші дні широкомасштабної війни, звернувся до військкомату, щоб захистити рідну країну від рашистської навали.

З березня Володимир Леонідович - у танкових військах ЗСУ на найгарячіших напрямках боротьби за Незалежність України. Останнє місце служби – пекельний бахмутський напрямок…

Його любов до родини, до Батьківщини виявилась міцніша за танкову броню, а добре серце не витримало…

13 листопада 2022 року зупинилось життя героя-захисника, головного сержанта Збройних Сил України Володимира Леонідовича Яворського.

 

Студент: Солоп Сергій Олександрович 14

 

Мрія стати землевпорядником привела Солопа Сергія до Бобринецького сільськогосподарського технікуму. Тут Сергій навчався, набирався сил і знань. Приймав  участь в художній самодіяльності, був активним учасником  танцювального колективу «Натхнення».

Побратими згадували- на війні Сергій був майже від самого її початку, мобілізований у березні 2022 року. Навіть в найскладніших ситуаціях зберігав спокій, був доброзичливим і врівноваженим. Користувався авторитетом у товаришів по службі. Дуже сумлінно ставився до своїх обов’язків, на нього завжди можна було покластися.

Сергій загинув під час виконання бойового завдання  під Бахмутом 23 січня 2023 року.

 

 

Викладач: Бондаренко Сергій Миколайович 15

З 2014 року Сергій Миколайович працював за кордоном та з початком повномаштабного вторгнення повернувся в Україну, прийшов до військомату та отримав відмову. Та все ж згодом отримав повістку і став на захист Батьківщини.
Друзі юності згадують, що Сергій був справжнім другом. З ним було легко товаришувати - надійний, доброзичливий, відкритий, життєрадісний, він знаходив вихід із будь-яких ситуацій. Про таких кажуть: "З ним  я б пішов у розвідку."

28 лютого 2023 року життя Бондаренка Сергія Миколайовича обірвалося внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, поблизу м. Кремінна.

 

Студент: Тесленко Володимир Дмитрович 16

Спогади про Володимира дуже світлі. Він був дуже веселою людиною, на його обличчі завжди була посмішка, не має жодного фото, на якій він був би серйозним. З ним завжди було весело, при зустрічі, відразу розповідав нові анекдоти, і час проведений разом минав дуже швидко та радісно. Він був душею компанії, дуже гарно грав на гітарі та співав. Він ніколи не відмовляв у жодному проханні допомогти, навіть коли був зайнятий. Дуже любив сім’ю, поважав друзів.

Брався за будь-яку  роботу, не зважаючи легка вона чи тяжка, разом з другом був засновником підприємства яке займалось оптовою торгівлею зерна, насіння і кормами для тварин.

На війну пішов добровольцем, бо був справедливою та чесною людиною, яка не могла стояти осторонь горя, яке спіткало Україну, але, на превеликий жаль, 28 лютого 2023 року біля міста Бахмута Донецької області загинув Героєм.

 

Студент: Самарін Артем Олексійович 17

Артем вступив до нашого коледжу у 2022 році. Але згодом вирішив підписати контракт і піти на службу в Збройні сили України. Сестра Анастасія згадує, що Тьома був дуже життєрадісний завжди  міг підтримати допомогти вислухати він був з тих людей які ніколи не здавались і не опускали руки.  Дуже любив своїх рідних і заради їхнього спокою комфорту і затишку йшов на все.

Загинув Артем 31 травня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Стариця Харківської області.

 

Викладач: Коріненко Олег Васильович 18

Із початку повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Олег Коріненко пішов добровольцем до Збройних Сил України в 3-й полк спецпризначення боронити цілісність і незалежність держави.

На жаль, 23 жовтня життя нашого захисника обірвалося від поранень, отриманих у бою в районі села Авдіївка Донецької області.

 

Студент: Добровольський Артем Валентинович

Згадує викладач Дромашко Г.М. - Артем Добровольський - успішний, талановитий юнак, брав участь в конкурсі ораторського мистецтва з англійської мови. "The world is bigger and smaller than it`s ever been" (Світ більший і менший, ніж будь коли") в 2020 році. Він продемонстрував ерудицію, логічність, висловив своє бачення теми, її новизну. В своїй онлайн -презентації   вільно трактував цю тему, показав відмінні знання англійської мови. Артем був життєрадісною людиною, сповненої енергії, з бажанням досягти великих успіхів у житті.

21 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання, у ході ведення бойових дій поблизу села Новомихайлівка Покровського району Донецької області, Артем загинув.

Викладач: Дитуна Станіслав Миколайович

Боєць на псевдо Дитуха, став справжнім героєм своєї країни. Зброєю його вибору став кулемет, якого він ніколи не полишає. З дня вступу до гвардійських лав у 2018 році, він проходив службу в 23 окремій бригаді охорони громадського порядку «Хортиця» Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України, спочатку як строковик, а потім вже за контрактом. Здобувши військовий досвід вирішив піднятися на новий рівень і пішов навчатися на сержанта. «В критичний момент боєць діє так, як навчився. Вдалий результат роботи ми побачили вже на «нулі». Коли підрозділ брав участь у штурмі на Запорізькому напрямку, ми отримали завдання звільнити одну з посадок та втримати її. Вступили в бій з окупантами. Три групи заходило, нацгвардійці всіх поклали. Лупили по нас, та ми тримали оборону. В результаті противник відступив зі значними втратами, а в нас було тільки легко поранені», розповідав Стас.

25 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання, у ході ведення бойових дій в районі Старомайорська на Донеччині, захищаючи незалежність та свободу України загинув сержант Дитуна Станіслав Миколайович. Воїн нагороджений

нагрудним знаком «Ветеран війни», медаллю «За розвиток запорізького краю»

та  медаллю Національної гвардії України «За стійкість та незламність».

Ведучий: Ми памятаємо і шануємо полеглих Героїв. Слава Україні!

 

Ведуча:

         Ви знаєте, війна таки скінчиться…

         І потім відбудуються міста.

 Але на жаль ніколи не вернуться

 Всі ті, кого забрали небеса.

(відео-ролик «Звернення до молоді»)

 

Ведучий :

Пам’ятайте про тих, хто безвісти пропав,

Пам’ятайте про тих, хто не встали, як впали,

Пам’ятайте про тих, хто згоріли, мов зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали.

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні

Хай відомими стануть всі герої відомі й безвісні…

 

Дякуємо за увагу!