сценарій виховного заходу "СПЛЕТЕМО У ВІНОК ОБЕРЕГИ РІДНОЇ ЗЕМЛІ"

Українець Л.П. Корецька гімназія                

ТЕМА. СПЛЕТЕМО У ВІНОК ОБЕРЕГИ РІДНОЇ ЗЕМЛІ

Родинні посиденьки

МЕТА: ознайомити учнів з поняттям «оберіг»; спонукати дітей виявляти цікавість до звичаїв свого народу; ознайомлювати з національними та народними символами та оберегами українців; формувати національну свідомість дошкільників; розвивати мовлення, мислення, виховувати почуття любові до своєї землі, бажання бути захисником рідних.

ОБЛАДНАННЯ: вишиті рушники, національний одяг українців, символічний вінок із стрічками, макет української хати ( можна фото).

 1 Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік!

2 Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром!

3 Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади і білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки, золотавий вечір.

4 Україна - це верболози і плакучі верби, що замріяно полощуть у тихих плесах довгі віти.

5 Україна - це край, що нагадує собою серце. Доторкнімося ж ніжними і теплими руками до цього серця, до рідної матері, домівки, запашної хлібини на вишитому рушничкові, до   душі українського народу - пісні, до кетягів червоної калини, до ніжної зелені верб і вони зігріють ваше серце.

6 Обереги мої українські,

 Ви прийшли з давнини в майбуття.

 Рушники й сорочки материнські

 Поруч з нами ідуть у життя.

 7 Нам любов’ю серця зігрівають —

 Доброта і тепло в них завжди.

 Вони святість і відданість мають.

 Захищають від лиха й біди.

Шановні батьки, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято маминої пісні.

8 За давнім українським звичаєм у кожній хаті в дні свят запалювали свічку.
(Учитель запалює свічку)

Нехай цей дорогий вогник зігріє і наші серця та залишиться у кожній душі як символ добра і ніжності.

Учитель  Найбільш бажана, найщиріша мрія усіх батьків і матерів – щоб їх діти зростали здоровими і красивими. А ще – розумними, щедрими на добро, на любов до людей. Щоб кожна дитина, ставши більш дорослою, вміла поважати старших, цінувала й оберігала святині свого роду й народу.
З материнського молока і батьківського хлібу зростає і набирається сили дитина. А що спричиняє зростання душі? Мудре материнське-батьківське слово.

Немовлятко не знає мови, не розуміє слів. Але материнська любов і народна мудрість створили велике диво – колискову пісню.
Тож давайте згадаємо українські народні колискові, які пересновані турботою про щасливу долю дитини, знаходять стежину до маленького сердечка, оселяються в ньому назавжди.

9 Ой співала матінка колисаночку,
Та й не спала мамочка аж до раночку.
Задивились зіроньки у віконечко –
Колисає матінка свою донечку.

10  «Колискова пісня, колискова –
То найперша материнська мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
Чебрецевим і суничним літом.

11 Пахне молоком і споришами…
Скільки в ній ласкавості і шани.
Скільки в ній тривожності людської
І надій і сивини гіркої.

12 Колискова пісня, колискова –
То солодка материна мова.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї,
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.

13 І я припадаю до неї вустами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.

Колискова ( виконують дівчатка «Мур, мур, мур...»)

Учитель Ой, як всі гарно вбрані? А що це ще у вас?

Дівчина 1: Рушник вишиваний.

Дівчина 2: Хустка квітчаста.

Дівчина 3: Червоне намисто.

14 А ви знаєте, що це незвичайні речі? Рушник, вінок, хустка - це українські обереги. А що ж таке обереги, хочете дізнатись? Обереги, це добрі охоронці нас і нашої оселі.

15 Обереги - наші давні і добрі символи. Їх   коріння сягає глибини століть. Маючи такі прекрасні символи, наш народ зумів уберегти від забуття нашу пісню і думу.

16 Україна на весь світ пишається своїми вишиванками. А вишитий рушник - є символом української нації. На ньому вишита доля нашого славного народу, на ньому дивним візерунком переплелися людська радість і біль, щастя і горе.

 17 Рушник. Оздоблений квітами, зірками, птахами ... Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Від сивої давнини і до наших днів рушник є оберегом української оселі.

Пісня «Рушники» всі

 18 Не було жодної хати в Україні, де не палахкотіли б вишитими узорами рушниками. Недаремно склав наш народ такі прислів'я: «Хата без рушників, що родина без дітей". "Рушник на кілочку - хата у віночку".

 Учитель  Дійсно хата як і людина, уміє плакати й усміхатися, вона може бути горда і сумна, пихата і скромна. Все залежить від того, яка людина в ній живе. Як люди веселі, то й хата весела. А якщо хату покинули її господарі? Тоді вона горбиться, в'яне як рослина без поживних речовин, вологи й сонця. Людина, покидаючи свою хату, залишає в ній частину свого життя, частинку свого тепла.

І хто б що не говорив, Вітчизни без рідної хати не було і не може бути. Бо Батьківщина починається з рідного порога, а, отже, з батьківської домівки, з вишитих рушника та сорочки.

19 Здавна синові сорочку вишивала мати.

 Закликала щастя-долю до своєї хати.

 Поки вишиє — намріє, стільки наспіває...

 Як закінчить, у сорочку сина одягає.

 А синові в тій сорочці тепло і затишно

 І куди б він не приходив — скрізь завжди успішно.

20 Бо сорочечка біленька з вишивкою мами

 І теплесенька до тіла, й оберіг — так само.

 Від злих духів захищає та оберігає,

 Бо любов у ній велика — дужу силу має.

 21 Поки шила-вишивала — діток пригортала

 І ніжила, й голубила, Ангела прохала,

 Щоб діточки росли дужі, розумні та сильні,

 Працьовиті, завжди ситі і довіку вільні.

А сорочка мамина... ( виконують мама і син Мацько )

22 Нас впізнають за вишитими рушниками,

 Й за сорочками вишитими — в світі.

 І за чарівними, та милозвучними піснями,

 Які звучать кожнісінької миті.

23 Справді, в Україні є дуже багато пісень, які склав і досі складає та співає наш народ. На всі випадки життя, на кожну подію, про кожну річ є своя пісенька. Народ відчуває красу усім єством, а тому, мабуть, і співає з таким безмежним почуттям любові і ласки, дуже щиро, сердечно, трепетно та ніжно.

 24 Я дуже люблю зиму, бо саме цієї пори приходить особливе, трохи магічне, прекрасне свято Різдва Христового. Не можу сказати, що наша сім’я дотримується всіх ритуалів та традицій, але намагаємося, щоб цей день став дійсно святом нашої родини.

Перед Різдвом готують багату, переважно з дванадцяти страв, вечерю, варять кутю. А діти розучують колядки. Це величальні обрядові пісні, у яких звучать побажання людям у новому році щастя, здоров’я, багатого врожаю, достатків.

 «Добрий вечір тобі, пане господарю..»  ( виконує Скоковська Світлана)

25 Хай ллється пісня у моєму краї,

 Хай рушниками вкриється земля.

 А світла радість всюди процвітає,

 І на добро усіх нас окриля.

26  Нехай живуть традиції чудові,

 Що в Україні нашій збереглись.

 І щирість та любов живе у мові,

 І пісня ллється, як давно колись.

 Веснянка ( виконують мама і син Ткачі)

27 Усе чарівне, рідне, миле серцю,

 Усе найкраще в рідному краю:

 Ліс, поле, луг, малі озерця —

 Я тут живу, на цій землі стою.

28  Це рідний край, чарівна Україна,

 Тут рід, моє коріння, вся сім’я.

 А в небо лине молоде пагіння,

 Ми! Діти! Українці на ім’я

«Ми козаки»  ( виконують хлопці )

Вчитель . Обереги.. .То від чого ж вони оберігають? ... Від недоброго слова, від злого духу, від поганого погляду. А від недобрих і злих людей-загарбників ми самі повинні захистити свої обереги. Ми повинні пам’ятати - оберегом своєї Батьківщини є кожен із нас.

29 Я — Українець.

Я народився і живу на своїй, Богом даній землі. Це — моя країна, Батьківщина, яку не обирають.

30 Я — Українка.

Я люблю свою країну. Всю — від Донбасу до Галичини, від Полісся й до Чорного моря.

31 Я — Українець.

Я — представник сильної, волелюбної нації, єдиній для мене в усьому світі. Ми толерантні, ми поважаємо інші народи, але Україна — понад усе.

32 Я — Українка.

У мене перехоплює подих, коли підіймається синьо-жовтий прапор, і лунає державний гімн. я знаю, це — те, що може і має обєднувати всю мою країну.

33  Я — Українець.

У що б я не був вдягнений, в моїх грудях б'ється серце у вишиванці. Моя кров — кров козацького роду. Мій дух — дух вікової боротьби за Україну.

34   Я — Українка. Мені може не подобатися наша держава, наша влада, але ж  це не є моя країна. Влада змінюється, країна — назавжди.

35.              Якщо для Тебе має значення, що Ти живеш у цій країні, серед цього народу. Ти – один із нас.

36.              Якщо Ти кажеш: “Я – українець!”, “Я – українка!” і хочеш вимовляти це з гордістю і гідністю, Ти – один із нас.

37.                Якщо Ти хочеш розквіту і величі своєї країни та свого народу, Ти – один із нас.

(Всі учасники піднімаються і виходять наперед)

Разом. Якщо Ти один із нас – будь із нами!

Пісня « Нам потрібне мирне небо»  всі

38  Міцна хай буде вся наша родина,
Своє коріння і плекаймо, й бережім.
Молитва українська солов’їна
Підніметься і зазвучить як гімн.

39 Тож співайте на здоров’я!
А Мати Божа нехай оберігає вас!

Всі учні разом:  Бажаєм вам сто років жити
Без горя, сліз і без журби,
Хай з вами буде щастя і здоров’я
На многі літа, назавжди!