СЦЕНАРІЙ "ВИПУСКНИЙ ВЕЧІР"

Тихий вечір ласкаво село обгортає, ніжно стелить доріжку із шовкових трав,

А наш випуск уже поспішає на останній у школі свій бал.

Під музику до зали заходять випускники.

В-й. Доброго вечора, шановні батьки, учителі, гості!

 

В-а. Усі ми з хвилюванням чекали сьогоднішнього дня, і в наших очах відбиваються сотні відтінків людських почуттів. У них турбота і радість, збентеження і хвилювання, сум і надія.

 

В-й. Лише байдужості немає, бо поряд з нами ті, хто опікується нашою долею - учителі, батьки, бабусі й дідусі, односельці.

 

В-а.  Білокрилими птахами пролітають роки, за світанками нові стають небокраї

 Відлітають у вирій малі дітлахи, вільним птахом у небо високе злітають.

Директор відкриває урочисту частину вечора.  

 

В-й. Під Державний Прапор України - струнко! Рівняння на Прапор!

Марш, Гімн.

 

В-й. Ну от і все, скінчилися уроки, шкільні дзвінки пішли у небуття

 Ми робимо свої найперші кроки у самостійне і складне життя.

В-а.  Школо рідненька, як ти без нас - непрохані сльози в очах всього класу.

 А як ми без тебе? Не дасть бо вже час в дитинство вернутися жодного шансу.

В-й. Слово для привітання надається директору школи Гур'яновій Тетяні Олексіївні.

Виступ директора. Квіти.

 

В-а. Юро, як ти вважаєш, атестат - це серйозно?

 

В-й. На перший погляд, нічого особливого, така собі непримітна річ.

 

В-а. Але в ньому - результат зусиль багатьох років.

 

В-й. А ще, мабуть, - це символ нашої зрілості, знак того, що ти можеш пізнати життя у всій його повноті.

 

В-а. Ось і настає ця хвилююча мить, що спогад у серці надовго лишить.

 Випускникам атестати вручають і на стежину життя проводжають.

 

В-й. Для оголошення наказу про випуск учнів 11 класу слово надається  заступнику директора  школи з навчально-виховної роботи .

 

Виступає випускниця Семикаш Ірина.

 

В-а.  Тримаємо в руках атестат зрілості, атестат дорослості, а так ще хоче побути нам дітьми.

 

Поля - Що, не страшно тобі, Таню, йти уже зі школи?

Таня - Трохи сумно, що не буду вчитись там ніколи!

Поля - Та радіти треба щиро стрибать, танцювати,

 Що не будеш ти до школи більше мандрувати!

Таня - Я б ще краще посиділа за партою півроку,

 А то іспити здавати - от буде морока.

Поля - Десять  років ще топтати у школу стежину,

 Ой, не скоро буде час як її покину?!

Таня - Ти старайся, не лінуйся, там цікаво дуже,

 А мені  у Виш іти й там навчатись, друже, 

Поля  - Та казала ось бабуся, гарно ти трудилась,

 Двійок навіть ти не мала - я не помилилась?

Таня  - Добре я писати вчилась, рахувать, читати

 Здобула нарешті, Полю, добрі результати.

Поля - Обіцяю я чудово теж  буду навчатись,

 Й мною рідна Вітряківка теж буде пишатись!

В-а. Сьогодні ми разом з вами хочемо погортати сторінки нашого шкільного альбому.

В-й.  Усе було за одинадцять років в школі. Веселі жарти, спогади сумні.

 Усе спливло... І нині в дружнім колі згадаймо ті щасливі дивні дні.

 

В-а.  Нехай минатимуть роки поволі і від дитинства віддаляють долі.

 Та не забудемо з тобою ми ніколи той день, коли прийшли до школи.

Вихід випускників №1.

 

1. Перший клас, перший клас!  Скільки справ зустріло нас,

 Треба фрукти рахувати, по складах книжки читати

 А письмо – це справжні муки, від напруги нили руки!

 Вам би, пальчики-билинки, в ляльки гратись, у машинки.

 

2. Другий клас – пішла таблиця, і ночами стала сниться.

 Ми її учили, вчили, на уроках – аж «горіли».

  Різні дії як насіли – розібрать немає сили!

 

3. А ось множить, і ділити – годі, браття, й говорити!

 Ми трудились, що є мочі,  так, що аж боліли очі.

 Всю програму вже пройшли, другу висоту взяли.

 

4. Ось і третій рік ми в школі, а сюрпризів ще доволі:

 Треба шлях порахувати, звідкись час і швидкість взяти?

 Не задачі – просто мрія: розбери тут – яка дія!

 

5. Казка, вірш, оповідання, увесь час якісь змагання:

 Хто цікавіше покаже, ще й корисне щось розкаже.

 Швидко промайнув цей час, закінчивсь четвертий клас.

 

В-а.   Усі наші намагання і старання того періоду бачили на власні очі неповторні перші вчителі Галина Василівна та Інна Вікторівна. Запрошуємо до слова Грицун Галину Василівну.

Виступ першої вчительки. Квіти.

 

В-й.  Чотири роки спливли за водою, і виросли ми із тобою.

 Так швидко промайнув той час, і п'ятий клас чекав на нас.

 

В-а.   А ти пам'ятаєш, як страшно було переходити в таку невідому середню школу, знайомитися з новими вчителями, опановувати нові навчальні предмети, з острахом  дивитися на височезних старшокласників, які вчилися поруч?

 

В-й.  Давайте перегорнемо ще одну сторінку шкільного альбому і пригадаємо ті найважчі, але найцікавіші роки .

Вихід випускників №2.

1. Ох, як ми тяжко працювали - контрольні й заліки складали,

 Було "один", було і "два", боліла часто голова.

 Косило око через парту, кажу вам щиро і без жарту.

 

2.  Наук багато ми пізнали: про Піфагора пам'ятали,

 І по-англійськи говорили, про козаків щось трохи  вчили,

 І хімію не забували, закони фізики вивчали.

 

3.  Не все судилось пам'ятати - любили ми ще жартувати.

 Після уроків розважались, до свят завзято готувались.

 Цікавим в нас життя було, та вже, на жаль, воно пройшло.

Діалог .

1.  Отже,  за  роки навчання у середній  та старшій школі ми навчилися:

    у 5 класі відрізняти вчителів від старшокласниць, деяких навіть запам'ятали по    іменах, уміли знаходити потрібні кабінети.

2.  У 6 класі вміли ховати крейду, щоденники, а дехто навіть своїх батьків.

1. Будучи семикласниками, ми добре вже знали, що похід до медсестри під час уроку можна зробити значно цікавішим і тривалішим, включивши до маршруту прогулянки коридорами або шоп-тур до магазину.

2.  У 8 класі ми вміли користуватися одним зошитом на всіх уроках і вчити домашнє завдання, не відкриваючи підручники.

1.  У 9 та 10 класі ми навчилися закохуватися і навіть не один раз на рік. У 11  готувались до ЗНО.

2.   Ну, а підказувати, підглядати, списувати, робити шпаргалки, прогулювати уроки вміли завжди!

 

В-а.  Ми справді будемо сумувати за цими неповторними роками.

 

В-й.  І щоб описати їх не вистачає ні серйозних, ні жартівливих слів.

 

В-а.  А коли не вистачає слів, на допомогу приходить пісня.

Пісня.

В-й.  Шановні  наші класні керівники, Вікторіє Іванівно та Наталіє Михайлівно! Ви виховували і навчали нас, і ваша праця не залишиться неоціненою. Ми вдячні  за увагу, турботу і підтримку, за наполегливість під час пошуків відсутніх на уроках та винахідливість у виставленні оцінок.

 

 В-а.  Дякуємо  за особливий героїзм і витримку під час останніх років нашого навчання, за щиру людяність і доброту.

Зі словами вітання до нас звертається класний керівник Вікторія Іванівна Беспала.

Виступ класного керівника. Квіти.

 

В-й.  Ми хочемо подякувати всім учителям, які навчали нас протягом 11 років і попросити вибачення за всі прикрощі, за біль, який іноді завдавали вам, не усвідомлюючи цього.

В-а.  Спасибі вам за знання та розуміння. У нашій пам'яті ви залишитеся назавжди розумними, добрими, найкращими!

 

Вихід випускників №3.

 

1.  Любов учителя не знає ні кінця, ні краю, не рветься ні на мить гаряча нить.

 Любов учителя ніколи не вмирає, вона у серці учня пломенить.

 

2. Були ви з нами поруч в кожній справі - учителі шановні, любі, щирі,
 Наставники суворі і ласкаві, порядні, чесні, справедливі!

 

3.  Ви вчили нас в розмові і в пораді, були завжди опорою для всіх.
 Ми втілить ваші сподівання  раді, коли шкільний покинемо поріг.

 

4.  Учителю, я завжди вдячна буду відтоді, як ще вчила «а» та «б»

 І множення таблицю. Рідні люди  все вчительство… Я так люблю тебе.

 

5. Ми всі здоровя, щастя вам бажаєм, цей стан душі не висловить словам.
 За все, чого навчилися і знаєм, сьогодні ми завдячуємо вам!

 

Фонова музика.

1.- Шановні наші вчителі! Ми всіх вас пам'ятаємо і любимо:

Віро Єгорівно і Вікторіє Іванівно. Завдяки вам ми оволоділи рідною мовою і навчилися бути справжніми патріотами.

 

2.- Миколо Андрійовичу. Ви повідали нам фізичні закони, які роблять наш світ цікавим та барвистим.

 

3.- Тетяно Григорівно. Дякуючи математичним знання ми стали більш логічними і послідовними у своїх діях та починаннях.

 

1.- Ольго Іванівно і Наталіє Михайлівно. Ви відкрили нам шлях у майбутнє, адже той, хто не знає історії свого народу - не має майбутнього.

 

2.- Володимире Петровичу та Олексію Володимировичу. Улюблена фізкультура зробила фігури випускників стрункими і красивими. 

 

3. - Інно Миколаївно, Любове Олексіївно і Валентино Петрівно. Ви розвинули в наших душах поетичність і красу, любов до живопису та музики.

 

1.- Миколо Івановичу і Валентино Юріївно. Ви змінили наші руки, зробили їх золотими.

 

2. - Тетяно Михайлівно. Ви навчили  нас бути поміркованими та вдумливими,  особливо при виборі косметичних засобів.

 

3. -  Валентина Михайлівна і Євгенія Сергіївна. Ви навчили нас любити природу, берегти її чистоту і неповторність.

 

1. - Валентино Миколаївно, Марино Сергіївно і Тетяно Вікторівно.  Ви дали можливість відчути повноту життя, адже скільки людина знає мов, стільки разів вона й живе.

 

2.- Юліє Сергіївно. Ви навчили нас стримувати свій темперамент і правильно проявляти характер. 

 

3. - Валентино Миколаївно і Олександре Вікторовичу ви розтлумачили нам всю велич  життя, навчили оберігати його та захищати свою Батьківщину.

 

В-й.  Кажемо спасибі всім педагогам школи, хто нас навчав і виховував. 

В-а.  А ще ми дякуємо всім працівникам за чисті коридори, за смачні обіди, за поліковані рани, за поремонтовані меблі, за тепло і затишок.

Музика. Квіти працівникам школи.

 

В-й.  Я пропоную переглянути ще одну сторінку шкільного альбому. Переконаний, без цієї сторінки не було б і самого альбому.

В-а.  Ви, напевно, здогадалися, присвячена вона нашим шкільним друзям.

 

 Я хлопець із Терешківки, а я бітичанка.

 Та прямували  в одну школу ми кожного ранку.

Нас Чернеччина здружила і дала надію,

Назавжди лишила в серці світлі всі події.

 Однокласники чудові, як одна сім'я,

 Не важливо хто і звідки родом ти і я.

Збережемо лиш хороші спогади про школу,

Не забудем ці хвилини ми в житті ніколи.

 Раді були крокувати до цього фіналу

 Хай же у нас вірні друзі будуть і надалі.

Нехай зустрічі щорічні в коло нас збирають

Теплотою й радістю душу зігрівають.

 

В-а.  Завдяки нашим однокласникам уроки були не такими вже й довгими, а перерви здавалися занадто короткими.

 

В-й.  І дякуючи шкільним товаришам закінчення канікул не ставало трагедією.

В-а.  У школі ми зустріли справжніх друзів, а дехто й своє перше кохання.

Пісня.

В-а.  Село моє в Сумськім районі, немов перлина чарівна,

 І, що читаю на долоні, тут вип'ю повністю до дна.

 А, коли доля нас розлучить, я повернуся в рідний край,

 Бо знаю спрага завжди мучить того, хто десь шукає рай,

 Ще знаю, що немає раю миліш від батьківського краю!

В-й.  Дорогі наші батьки!

В-а.  Пам'ятаєте!? 17 років тому на ваших руках лежали рожеві чи блакитні згорточки, а ви - молоді та вродливі, торкалися теплої дитячої щічки.  

 

В-й.  У вас було багато радощів: перший зубик, перший крок, перше слово...

В-а.  А було й так, що здавалося, - немає виходу, коли сиділи довгими ночами біля ліжечка хворої дитини і шепотіли: "Господи, допоможи!"

В-й. Бог почув ваші молитви. Ось ми здорові, красиві і такі дорослі.

В-а.  Дякуємо  вам та те, що бачимо сонце і зорі, чуємо спів птахів і мріємо про майбутнє.

 

В-й.  До слова запрошується мама  випускника    _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 

Виступ мами . Квіти.

 

Вихід випускників №4.

1. Нас всіх приводять у цей світ,  батьки за руку. Потім в школу, 

 Щоб ми продовжували рід й життя не розірвалось коло. 

 

2. Нас пестять ніжно, мов зерня, опікують і доглядають, 

 Щоб чемним виросло маля, зрання й до зореньки все дбають. 

 

3. І ми, в обіймах теплих тих, ростемо непомітно й швидко, 

 Бува, засмучуємо їх, та ненароком… Й дуже рідко. 

 

4. Але сумна приходить мить - між зір розвіється дитинство, 

 В життя доросле полетить дитя, щоб світ пізнавать барвистий. 

 

5. Стаєм сьогодні на крило. За обрій линем журавлями. 

 Та ласка Ваша і тепло, залишиться назавжди з нами. 

 

6.  Спасибі рідні Вам за все, сто раз це скажемо уклінно, 

 Дорослий вітер нас несе… Та обіцяєм – неодмінно 

  В гніздо рідненьке, в теплих снах, на мить завернуть Ваші діти, 

 Щоб знов розтанути в полях, на ґанку залишивши квіти. 

Квіти батькам.

 

В-а. Сьогодні ми віддаємо шану тим, хто виборював і виборює незалежність і цілісність держави.

В-й.  Пам’ятаємо тих, хто загинув,  віддав своє життя за наше мирне сьогодні і завтра.

В-а. Хвилина мовчання – затихли всі кроки,

 Скорботи хвилина, громада стоїть.

 Ми просимо хай не вертаються роки,

 Де сонця не видно і неба блакить.

Хвилина мовчання.  Пісня "Журавлі". Квіти до пам'ятника.

 

В-й.  Ось і відлетіла в неозору даль наша 17-та весна. Кажуть, що цінуєш щось по -справжньому тоді, коли вже втратив . Так і кожен випускник зараз, як ніколи розуміє, як багато нам дала школа, навчила справжньої дружби, щирості і доброти, упевненості і вмінню відстоювати свою думку.

 

В-а. Дякуємо тобі, школо, за міцні знання, за вірних друзів, за незабутні враження, за яскраву і прекрасну юність.

В-й. Уже обрій вечірній погас і повітря п’янить матіолою.

 Випускники танцюють вальс і сумують за рідною школою.

 

В-а.  Золотяться юні мрії, ритм вистукують роки

 І звучить вже вальс надії, вальс для вас, випускники!

Вальс.

В-й. Ось і стихла музика прощального вальсу.

В-а. А це значить, що завтра наша шкільна родина стане меншою на тридцять одного учня.

 

В-й. Ні, це не так! Хоч нам і доводиться сьогодні прощатися, але ми назавжди залишаємося учнями Великочернеччинської спеціалізованої школи.

В-а. Дорогі випускники! Покидаючи школу, пам'ятаймо: справжні скарби - це скарби нашої душі: доброта, щирість, совість.

 

В-й. Кожен із нас має свою найзаповітнішу мрію. Цінуймо її, любімо, борімося за неї - і тоді в наше  життя  увійде червоний вітрильник надії.

 

Директор закриває урочисту частину вечора.  

 

Гімн. Марш.

 

Виступ випускниці.

Стою на роздоріжжі долі, на вмитій росами траві,

Ступаю легко так, поволі, долаю острах у собі

 Іду до зоряної мрії, плекаю радість у думках,

 Іду, щоб втілювать надії, і оберу достойний шлях.

Мережані будуть стежини й тернові в колючках дороги,

Не схиблю, бо дають всім сили шкільні і батьківські пороги.

Переживу образи й смуток,  знайду і правду , і кохання,

І знань безцінний свій здобуток розширю на путі пізнання…

Стою на роздоріжжі долі  у хмарах мрій, в роях думок,

Кажу «прощай» я рідній школі – роблю свій самостійний крок.

Фінальна пісня. Вихід випускників.

 

Педагог-організатор Кіндзер Валентина Миколаївна