Сценарій випускного балу 4 клас
1
Вчитель:
Доброго дня, усім хто прийшов сьогодні на наше свято. Доброго дня, дорога класна родино! Ось і прийшов цей святковий день. На вулиці весна, співають пташки, сонце пестить нас своїм золотим промінням.
Час летить невблаганно і змінює все, що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка, несе в життя і сум, і радощі. Все має початок і кінець. Не можна сказати, що закінчується дитинство наших дітей. Однак сьогоднішній день проводить невидиму межу між дитинством і юністю. І зараз до цієї зайдуть ті,хто творитиме майбутнє України, ті, чиї імена звучатимуть по телебаченню, про них напишуть у газетах. Ними гордитимуться вчителі , адже перші кроки до успіхів вони зробили саме тут – у нашій школі.
Звуки села (машини, люди, (в кутку зала складені грамплатівки) зал прикрашений у стилі стиляг
Заходять 2 двірника, метуть і ведуть діалог:
Міша: Здоров, Іванич! Все метеш?
Денис І.: Привіт, привіт! Мету… А ти як?
Міша: Та і я мету… Дивись-но, хтось забув платівку. Дай гляну. Ого, як заїздили… Може послухаємо?
Денис І.: А давай!
(беруть одну платівку і виходять)
(починає звучати пісня «Мы любим буги-вуги» із фільма «Стиляги» і діти , які танцюють ,забігають до залу та стають в шаховому порядку по залу. Виконують танець.
Танець «Буги-вуги»
(Після танцю діти сходять зі сцени)
(звучить тиха ретро музика. Виходять ведучі)
1 Ведучий: Добрий день, шановні гості!
Ми раді вітати вас.
2 ведучий: Запрошуємо вас на музичну ретро-екскурсію під назвою «Назад в минуле!»
1 Ведучий: Судячи по вашим обличчям, атмосфера в залі обіцяє бути радужною, романтичною, з легким подихом ностальгії.
Ведучий 2.
День сьогодні такий незвичайний!
Сонце встало, умите в росі,
Скликав до школи нас дзвоник останній,
І зібрались на свято усі!
Звучить спокійна ретро музика
Ведучий 1. Слухайте! Слухайте!
Ведучий 2. І не кажіть, що ви не чули!
Ведучий1. І не кажіть, що ви не бачили!
Ведучий 2. Сьогодні в нашій школі свято!
З нагоди закінчення початкової школи!
Ведучий 1. Знайомтесь!
Ведучий 2. Веселий!
Ведучий 1. Дружний!
Ведучий 2. Пустотливий!
Ведучий 1. Трішечки галасливий! Четвертий клас
( Ведучі сходять. Всі учні виходять на сцену під спокійну ретро музику)
Анжела. Наш клас населяють _28 осіб. З них абсолютна більшість - діти.
Рустам. Загальний ріст -12 384см
Настя Вікт. Загальний вага –3 440 кг .
Настя Вол. Причому за 4 роки навчання у початковій школі кожен в середньому виріс на15 см. І поправився на 4кг.
Вова Глущук. За чотири роки у нас було 3210 уроків.
Каріна П.На них ми перегорнули 5796 сторінок підручників.
Каріна С.Ми списали і погризли 2322 з половиною ручок.
Глущук Юля.мВтратили півдюжини витиральних гумок.
Діма. З'їли двадцять тонн хліба.
Ліля. Випили 45 бочок чаю.
Зоряна. Якщо скласти в одну лінію всі підручники, які вивчили за 4 роки, то її довжина дорівнює відстані до Місяця і назад!
Козка М. Ну, пару раз посварилися і побилися, але це така дрібниця!
Евеліна. А ще ми набралися розуму, навчилися дружити і веселитися!
Пісня «Дружній клас»
Ранком ясним щодня йду до школи я,
На душі знов луна пісня солов'я,
Бо люблю дружний клас, друзів дорогих,
Зустрічаю щодня і вітаю їх.
Приспів: Дуже добре, що у нас
Невеликий дружний клас,
Хлопці спритні і швидкі,
пустуни такі
А дівчата - говорушки,
Невгамовні сміхотушки, -
Словом, класний в школі в нас
Наш 4 клас.
А дівчата у нас - господині всі
Вишивать, готувать і співать пісні,
Ну, а хлопці - борці, різні хоч на зріст,
Полюбляють футбол в них до цього хист.
Приспів.
Зараз ми - школярі, та через роки,
Може, створим таке, щоб на всі віки
Пам'ятали про нас, як хороший клас -
Ще ми років аж сім маєм на запас.
(Діти виходять, заходять ведучі)
Ведучий 1. Сьогодні 26 травня . Чудовий день! Сонце від ваших посмішок світить яскраво. Настрій безхмарний.
Ведучий 2. До нас рухається теплий фронт щирих і добрих слів. Можливі громові розкоти сміху з поривами оплесків і рідкісний поперемінний дощ із сліз радості і печалі. Температура повітря зігріває серця, піднімає настрій, а легкий вітерець розганяє хмари смутку і дозволяє насолоджуватися життям.
(заходять Софія, Кіріл і Павло)
Софія. Сьогодні в нас останній урок…
Кіріл. Як-то останній?!
Софія. Ми попрощаємось з початковою школою.
Кіріл. От добре, бо я вже думав, що ця мука ніколи не скінчиться…А що ж далі?!
Павло. Я від старших чув, що на нас чекає старша школа.
Софія. А мені розповідали, що там справжнісінька каторга: твори, перекази, контрольні та ще й іспити якісь!
Кіріл. Щось мені вже не хочеться туди…
Павло. Давайте краще тут залишимось, ми вже все знаємо, будемо усі відмінниками!
Софія. Еге, якби ж так можна було! Але час назад не повернеш…
Кіріл. Невже у нас випускний?
Павло. Так, 4 роки - це не жарти.
Софія. А пам’ятаєте, якими малюками ми прийшли в перший клас, нічого не вміли.
Павло. Так, цілком вірно, я ось, наприклад, не вмів шнурки зав’язувати, я і зараз не вмію. Але нічого, у мене попереду ще сім шкільних років. Навчусь.
Кіріл. А може і не сім, подивимося, що вирішить міністр освіти.
Софія. А от я довго не могла навчитися вимовляти букву « р», а тепер запросто – «риба».
Павло. А я так довго плакав за дитячим садком.
Кіріл. А тепер?
Софія. А тепер довго буде плакати за початковою школою.
Павло. А яка у вас заповітна мрія?
Кіріл. Я, навчився красиво малювати і мрію стати художником.
Софія. А я буду закрійником.
Павло. Що будеш відкривати і закривати двері?
Софія. Ну що ти, я мрію кроїти і шити зручний і модний одяг.
- А ще я хочу стати солісткою.
Павло. Невже, ти співаєш, як Ані Лорак?
Софія. Ну що ти, я просто мрію солити огірки і помідори. Хочу створити свою фірму, як « Чумак» чи « Верес».
Павло. Я вам чесно скажу : життя в школі нашій чудове, яскраве і дуже цікаве. І мрію я давно, про життя таке зняти кіно.
Кіріл. Кіно? А що, цікава ідея. В мене і назва є « Назад у минуле ».
(Діти сходять зі сцени)
Перегляд презентації про шкільні роки.
(на сцену виходять 7 учнів)
Денис І. Ой, як хочеться у перший клас, хоч на хвилинку.
(Антон показує платівку з написом : 1 клас)
Антон. У вересневий світлий день
Ми прийшли до школи
Школа радо стріла нас,
Нам дала просторий клас.
Володька. У дівчаток – бантики пишні,
І портфелики в руках.
Губки – наче спілі вишні,
і цікавість у очах.
Каріна Х. Хлопчики усі – швиденькі
І рухливі , і меткі,
Ми були такі маленькі,
А от виросли які!
Іванка. Школярики-школярі,
Нас чекали букварі,
нас чекали світлі парти,
і підручники, і карти,
І просторий чистий клас,
наша перша вчителька привітала нас!
Віталік. Перший клас, наш перший клас!
Скільки справ зустріло нас!
Треба фрукти рахувати,
По складах книжки читати
Денис С. А письмо — це справжні муки:
Від напруги ниють руки!
Вам би, пальчики-билинки,
В ляльки гратись, у машинки!
Та коли ж? Весь час веди
Знаки, літери, склади!..
Денис І. В зошита задрались вуха,
Ніби він уважно слуха.
Потім крейдою писали —
Штани білі-білі стали!
Такі муки ми терпіли,
Доки букв писать не вміли…
(всі учні виходять на пісню)
Пісня першокласника XXI сторіччя
Задають все більше нам
Вчителі уроків.
Я зібрав комп'ютер сам,
А мені ж сім років!
Ще довести задали
Власну теорему.
Ой, коли ж писать, коли
Твір на вільну тему?
Що ж мені робити, (Тричі)
Ой-ой-ой?!
Вчусь я витрачати час
Дуже ефективно:
В три гуртки я записавсь,
В секцію спортивну.
А щоночі уві сні
Вчу японську мову.
Як хотілось би мені
В дитсадочок знову!
Як же далі жити, (Тричі)
Ой-ой-ой?!
Аліна. Ось і закінчився 1 клас.
Його пройшли ми на «відмінно».
І можемо тепер писать, читать,
Й усі задачі розв’язать!
Анжела. Чотири роки ми працювали,
Контрольні й тести всі складали.
Були в нас двійки й одиниці,
Свербіли часто нам правиці.
Аліна. Отже, досить розмовляти. Увага, час прийшов мотор включати.
(Діти, які беруть участь у сценці залишаються на сцені, решта сходять)
Сценка «Знову двійка»
Максим Л. Я хочу режисером стать
Щоб фільми різнії знімать
А щоб мрія моя збулась
Треба просто зараз починать
Починаю акторів вибирать.
Ти будеш мамою.
Займешся домашніми справами.
Ти – тато, прийшов з роботи дуже втомлений. Читай газету.
Ти – син, йди збирайся до школи.
Ти – оператор, йди будеш знімати фільм.
А ти – асистент. Йди бери хлопавку – нумератор.
- Про школу фільм у нас знімається
«Знову двійка» називається.
Денис С. Кадр перший, дубль перший.
(Під музику, тягнучи портфель по підлозі заходить син)
Рустам. Мамо, мамо, я двійку отримав.
Сергіюк К. Батьку, наш син двійку отримав.
Данік. Як? Наш син двійку отримав? Де мій ремінь?
Максим Л. Стоп, стоп, стоп. Щось тут не так. Точно! Треба трохи веселіше.
Денис С. Кадр перший, дубль другий.
(Звучить весела музика в стилі ретро, мама танцює, весело виходить і крутить портфелем над головою син)
Рустам. Мамо, мамо, я двійку отримав.
Сергіюк К. Батьку, наш син двійку отримав.
Данік. Як наш син двійку отримав? Де мій ремінь?
Максим Л. Стоп, стоп, стоп. Знову, щось не так. О, точно! Треба трохи по спортивному!.
Денис С. Кадр перший, дубль третій.
(Під спортивну музику виходить син)
Рустам. Мамо, мамо, я двійку отримав.
Сергіюк К. Батьку, наш син двійку отримав.
Данік. Як, наш син двійку отримав? Де мій ремінь?
Максим Л. Стоп, стоп, стоп, стоп. Знову не те. Точно! Треба щось трагічніше!.
Денис С. Кадр перший, дубль четвертий
(Звучить трагічна музика)
Рустам. Мамо, мамо, я двійку отримав.
Сергіюк К. Батьку, наш син двійку отримав.
Данік. Як, наш син двійку отримав?!. Де мій валедол? (Всі падають)
Денис С. Кадр перший, дубль останній.
(Денис С. показує платівку з написом: 2 клас і всі сходять)
Діма Другий клас. Пішла таблиця
Й почала нам часто сниться.
Ми її вчимо, вчимо,
На уроках — «горимо».
Настя Вол. Різні дії як насіли –
Розібрать немає сили!
Додавання, віднімання -
Жарти, мінімум старання,
А от множити, ділити —
Годі, браття, й говорити!
Юля Стали в ряд частини мови.
Як багато, чесне слово!
Як би тут не розгубитись
І хоча б чогось навчитись!
Зоряна Ми трудились що є сили,
Цінне все, чого нас вчили.
Всю програму вже пройшли,
Другу висоту взяли!
МІНІАТЮРА «У ЛІКАРЯ» ( лікар – Каріна С., роль Сергійка – Данік)
На сцені стоїть стіл, два стільці. До столу прикріплено напис «Кабінет лікаря». До краю сцени виходить Сергійко з портфелем, хапається за голову.
Сергійко. Що робити? Зараз буде контрольна робота з математики, а я нічогісінько не знаю, домашнього завдання не зробив. Як би мені уникнути того математичного, лиха у вигляді контрольної? Вигадав! Піду до лікаря. Нехай він мені звільнення дасть.
Сергійко знімає з шиї шарф, обмотує ним голову. Потім проходить по сцені в один бік, потім в другий. Тим часом до столу сідає лікар у білому халаті. Сергійко підходить до столу.
Сергійко. Добрий день! Лікарю, можна до Вас?
Лікар. Добрий день! Будь ласка. Проходь, сідай. На що скаржимося, друже?
Сергійко. На контрольну. Ой! Тобто, я дуже погано почуваю себе.
Лікар. Де болить?
Сергійко. У грудях. Серце колотиться, як скажене. Мабуть, тиск високий, як у. моєї бабусі. Погано чую та нічого не пам'ятаю, як мій дідусь.
Лікар. Температура є?
Сергійко. Є! Висока! Тридцять вісім і вісім.
Лікар. Ну, то не така вже й висока!
Сергійко. Ой! Піднімається! Все вища та вища. Вже сорок чотири та чотири!
Лікар. Дійсно, кепські справи.
Сергійко. Ось і я так гадаю, не можна мені на урок. На контрольну з математики.
Лікар. Чому?
Сергійко. Я нічого не пам'ятаю. Мені тільки довідка потрібна. Про звільнення.
Лікар. Кому ж я її дам?
Сергійко . Та я ж хворий! Ви що, забули?
Лікар. Назви хоча б своє ім’я.
Сергійко. Забув. Я ж Вам кажу, що дуже-дуже хворий.
Лікар . Ну, добре. Відкрий рота. Скажи: «А-а-арифметика!»
Сергійко витріщає очі та з кислим перекривленим, як від лимону, обличчям, відповідає лікареві.
Сергійко. А-а-
Лікар. Все зрозуміло. Тяжкий випадок. Доведеться два тижні вдома просидіти.
Сергійко (зраділо). Вдома?
Лікар. Так. З усіх ознак маємо унікальний випадок -- перевтомлення наукою. Треба частіше бувати на свіжому повітрі, гуляти. Можна відпочивати із книгою на дивані, дивитися телевізор. Але жодних уроків! Забороняю! А насамперед з математики.
Сергійко. А з англійської можна?
Лікар. (замахав руками) Ні!
Сергійко. А з природознавства?
Лікар. У жодному випадку!
Сергійко . А з української?
Лікар (категорично). Жодної вправи!
Сергійко. (розмотує зі своєї голови шарф). А на комп'ютері погратися?
Лікар. А хіба я не сказала? Обов'язково! Два рази на день: три години зранку та по обіді ще три години, якщо на вулиці дощ й у футбола ніде поганяти, то тоді я увечері ще три години.
Сергійко (зраділо підскакує зі стільця). Дуже дякую, лікаре!
Лікар. Нема за що. Бувай здоровий. Можеш іти.
Сергійко. Як іти? А довідка?
Лікар. Яка?
Сергійко. Звільнення від школи.
Лікар. А як же я можу й тобі дати? На чиє ім'я я її випишу, якщо ти своє ім'я забув?
Сергійко (знову сідає). Ой! Здається, починаю пригадувати. Мене звуть Данік. Прізвище Мазурик.
Лікар. Дуже добре. Тепер пригадай, у якому класі ти вчишся. У першому?
Сергійко. Що Ви, лікарю! Хіба ж я малий? Я в четвертому вчуся,
Лікар. Це у тому четвертому , у якому зараз контрольна з математики буде?
Сергійко. Точнісінько! Звідкіля Ви знаєте?
Лікар. Розклад уроків на стіні біля кабінету висить. Тим більше, що в 4 почалася епідемія на запалення хитрощів.
Сергійко. Яке запалення?
Лікар. Не лякайся, з віком минеться. Але як згадуватимеш, довго сміятися будеш. А зараз, якщо пам'ять до тебе повернулася, прямуй до класу. Ось-ось дзвінок буде.
(На сцену виходять дівчата)
Аліна. Всяке траплялося за ці 4 роки. Були і сварки і примирення, що доводилося розсьорбувати з учителем, але частіше ми самі і вчили один одного уму розуму.
Пісня «Ми вже не малята»
(Іванка показує табличку з написом: 3 клас)
Іванка. Ось і третій рік ми в школі,
Цифри вирвались доволі.
Цифри вирівнялись строєм,
Як солдати — перед боєм.
Скільки їх? Не полічиш!
Стулиш рота і мовчиш.
А ще ж множити, ділити...
Мізки б тут не розгубити!
Аліна У школі ти повинен зрозуміти,
Що сам ти долі власної творець,
Що лінощі лиш заважають жити,
Й хто їх поборе — справжній молодець!
(Всі сходять)
Сценка
Лінь – Евеліна
Дівчинка Настя Вікт.
Хлопчик 1 – Міша
Хлопчик 2 - Вова
На сцену вибігає Лінь, вона ловить учня, потім іще одного, пригортає до себе. Один притулився до неї, а інший хоче вирватись, але Лінь не відпускає ні одного, ні другого.
Лінь. Ось ти, мій молодець! І ти йди до мене, мій постійний клієнте. Як же я люблю таких діток, що багато обіцяють, але ніколи цього не виконують. Ну, це мої діточки — лінивчики-нещасливчики. Я їх так люблю!
1 -й хлопчик. Відчепися від мене, я не твій молодець, я ніколи з тобою не дружив! Геть від мене! Геть!
2-й хлопчик. Та ну його! Ти мене краще пригорни, з тобою так тепленько, так добренько...
Лінь. Ну, тебе я гарненько пригорнула, міцно затиснула. Ой, а як цей пручається! Ти диви... Але і я не здамся, бо дуже хочу з тобою подружитися. Ну, побудь зі мною, хоч хвилиночку... а там і годиночку... і деньочок... і годочок... і завжди...
Вибігає дівчинка.
Дівчинка. Геть від нього відійди!
Іншу жертву десь знайди!
Відпусти, погана Лінь,
Хлопця доброго покинь!
Мало ти дітей скосила,
Що піднятись їм несила?
Йди від нас за небокрай.
Там лінивчиків шукай!
За слова такі прости,
Але хлопців — відпусти.
Лінь. А як ні? Що далі буде?
Мене ж люблять усі люди!
Не пущу, і не чекай,
І так грізно не гукай!
Я цих хлопців вподобала
Й назавжди собі придбала!
Дівчинка. Ах! Не хочеш відпускати?
Значить, будем воювати!
Друзів ми не покидаєм,
А з біди їх виручаєм!
Гей! Усі на допомогу!
Вирушайте у дорогу,
Зошити й книжки беріть
Й Ліні разом доведіть,
Що навчання, дружба й труд
Лінь на порох розітруть!
Вибігають Володька та Віталік з книжками і зошитами, дають їх хлопчикам, яких зловила Лінь. Ті починають гортати книжки, щось учити, і Лінь їх потихеньку відпускає.
Лінь.
Ой, та нате вже, беріть.
Лиш від мене відійдіть!
Все ще буде в іншім часі.
Я знайду їх в п'ятім класі...
Ні, не буду я у збитку —
Ще навідаю їх влітку.
Звертається до ледачого хлопчика, якому було приємно з нею.
Ти ж далеко не тікай І мене не забувай!
2-й хлопчик.
Ну не знаю, подивлюся,
Друзів трохи я боюся....
Дівчинка.
Лінь, іди, іди від нас,
Нам дорослішати час.
За книжки ми всі взялися
Й Ліні підлої — збулися!
Лінь неохоче, похнюпившись, іде зі сцени. Діти вигукують, свистять їй услід і сміються.
Дівчинка.
Працьовиті всі ми стали,
Лінь від нас тому й відстала.
Тож і влітку всі читайте,
Книжку й зошит не лишайте!
Пісня «Вчать у школі»
(виконують всі)
Додавати, віднімати,
І писати, і читати
Вчать у школі. (Двічі)
Щоб і множив, і ділив,
Щоб ніхто не обдурив,
Вчать у школі. (Двічі)
Малюків не ображать,
Друзям завжди помагать
Вчать у школі. (Двічі)
Справно руки піднімать,
Щоб оцінки зароблять
Вчать у школі. (Двічі)
Два до трьох — то буде п'ять
В коридорах не ганять
Вчать у школі. (Двічі)
їсти кашу і котлети,
Не палити сигарети
Вчать у школі. (Двічі)
Як ся будем так вести,
Швидко будемо рости.
Вчать у школі. (Двічі)
Як підемо в п'ятий клас,
Не впізнаєте ви нас.
Вчать у школі. (Двічі)
(Софія показує табличку з написом: 4 клас)
Софія І читання далі мчить:
В ньому майже кожна мить
Відкриває шлях в світи,
Не були де я і ти.
Аліна Нелегкі завдання в мові:
Скільки звуків, букв у слові,
Підмет, присудок знайди,
Вірно речення склади...
Сергіюк К. З дієсловом розберись
І відмінювать навчись...
Не питають, чи ти здібна,—
Всім же грамотність потрібна!
Каріна П. Але найбільше дивувань
Коли відкриєш двері в клас,
І побачиш скільки нас
Ми не просто 4 клас
Ми – це армія добра…
Чотирнадцять у нас дівчат,
І чотирнадцять сміливих козачат
На уроках всі ми «вчені».
Всі актори ми на сцені
Вірш «Як підказувати на уроках» у виконанні Козки Максима
Біля дошки, так буває, ми не завжди молодці.
З голови там вилітають всі думки, як горобці.
Тільки знав, і все — забувся.
Скільки буде п'ять по п'ять?
В клас шепочете тихенько:
Друзі, треба підказать!
Вчитель також має вуха,і оте благання слуха.
Підведеться зі стільця й скаже.
Тихо! Ні слівця!
І мовчить Мишко й Сашко, Петрик і Марійка...
Зараз, зараз вдарить грім!
Зараз буде двійка!
Я вам всім допоможу, що робити, розкажу.
З математики урок, вийшли ви до дошки: «Скільки буде п'ять по п'ять?»
Ну... забулись трошки.
Тільки глянули у клас — і підказка вже у вас!
Як? У тому весь секрет (ми ж бо не тетері),
І секрет отой простий, ну простий — як двері!
От, приміром, як «один» — цифру підказати. Тут не треба шепотіти, треба, друзі, чхати! Чхнули так: — Апчхи! Апчхи! — І усе в ажурі!
Й біля дошки не стоїть приятель в зажурі.
«Два» — то інший вже сигнал, треба кашлянути,
«Три» — посмикати за ніс, «п'ять» — щоку надути.
«Шість» — показуйте язик, ширший за лопату,
А на 7 — обидва вуха треба розім'яти.
8 — стисніть свій кулак,
9 — так... охоче
Позіхніть і потягніться.
«Нуль» — заплющіть очі.
А учитель і не знає, що усе те означає.
Правда, раз система ця підвела свого творця.
...Біля дошки я стою і у клас моргаю:
— Друзі, любі, підкажіть! Тут Іванко чхає.
Я на дошці й написав швидко одиницю, бо сигнал «апчхи!» — «один».
Все як і годиться. Та закашляв тут Андрій. (Я аж розгубився:
А якщо Іванко - друг раптом помилився ?)
Витираю я «один» і малюю «двійку».
В нас Андрійко — хорошист! Вірю я Андрійку.
А Іванко знов: «Апчхи!»
(Двійку витираю. Бо Іванко — вірний друг! Я Іванка знаю!)
А Андрій: «Кахи! Кахи!» — кашляє сердито.
(Знать, Іванко вже не друг — порося невмите).
А Іванко знов: «Апчхи!» (Ні, таки друзяка!
А Андрійко-хорошист — превелика бяка!)
А Андрій: «Кахи! Кахи!» — ну кого тут слухать?
Вже стою і не пишу, лиш розвісив вуха.
Тут учитель підійшов і сказав тихенько:
«Вам сьогодні я «апчхи!» ставлю здоровеньке.
Хоча можна і «кахи!» вам поставить, друже,
Бо Андрійко та Іванко простудились дуже.
Гляньте, он Максим-індик,в нього синій вже язик. То і є підказка».
...Отака поразка.
( На сцену виходять всі учні)
Ходачинська К. Сьогодні у нас найрадісніший і найсумніший день у цьому році. Найрадісніший бо ми подорослішали, мріємо навчатися далі працювати, творити і жити.
Ліля. І найсумніший – бо ми прощаємося з нашою першою вчителькою, яка віддала нам свою ласку і тепло.
Анжела. Перша вчителька!
Добра, терпляча,
Наче мама була нам малим.
І любов була щира, гаряча,
Зігрівала сердечко усім.
Настя Вол. Ми першу вчительку свою вітаємо,
Здоров’я щиро вам бажаємо!
Ви перші на початку навчання
Подарували нам свої знання.
Пісня про першу вчительку
Ми маленькими були
Розуміли мало,
Кожен ранок нас в дворі
Вчителька стрічала
П-р:
А тепер усі ми,
Як одна сім´я,
Найрідніша в світі
Вчителька моя
Промайнуло скільки днів,
І весна настала,
Непомітно з малюків
Ми повиростали
Нас чекає стільки див,
І шляхів багато,
Тільки рідних вчителів
Будем пам´ятати
П-в
Слово першій вчительці.
Дорогі діти, шановні батьки! Ось і прийшов день прощання з початковою школою! Це урочисте і трохи сумне свято. Чотири роки тому ви прийшли у перший клас. Тут ми з вами піднімалися важкими кроками по сходах знань. Ви вчилися читати і рахувати, вчилися дружити, вчилися жити за суворими шкільним правилам. Просто не віриться, що минуло вже 4 роки, що не так давно ви були такими маленькими невмійками. У нашому сходження до зірок вас супроводжували ваші вірні друзі, батьки. Доброю порадою, мудрим наказом направляли вони вас. Якими похмурими були їхні очі, коли ви отримували 2. А які спалахували іскорки в них, коли у вас все виходило? Дякую вашим батькам за терпіння, за підтримку і увагу, яку ви нам надавали. Без вашої участі ми б не змогли виростити таких чудових дітей - наших випускників початкової школи.
Сьогодні мені і сумно і радісно. Сумно тому, що ви йдіте від мене, що восени у вас будуть нові вчителі, нова друга мама . Мені дуже хочеться, щоб вони вас теж полюбили, полюбили такими, які ви є.
Радісно - тому, що ви подорослішали, стали розумнішими, багато чому навчилися. Я вітаю вас, мої любі, з закінченням початкової школи. Бажаю і середній школі підтвердити отримані знання, залишатися такими ж наполегливими, терплячими і допитливими в отриманні знань, а найголовніше залишатися дружними, добрими, веселими і бадьорими Я буду завжди рада бачити вас, і якщо потрібно буде, то завжди допоможу,ви завжди будете в моєму серці і на добру згадку я хочу подарувати вам ось цей букет з побажаннями на майбутнє. Щасливого шляху в 5 клас.
Денис І. Наша школа казкова!
І дитинство в нас чудове!
Та хіба було б воно таким без наших батьків?!
Ми хочемо привітати мам і тат,
Що разом з нами початкову школу
Сьогодні закінчили, з днем оцим,
Трохи сумним, але таким святковим
Павло. Ми до батьків сказати хочем слово.
І привітати хочем від душі.
Подарувати пісню вам чудову.
Найкращі прочитати вам вірші.
Антон. Чотири роки нас будили вранці,
Несли портфелі наші й ранці,
Із вами ми уроки вчили,
І малювали, і лічили.
Максим Л. Ви нам для навчання умови створили,
Ремонт капітальний у класі зробили.
Завжди ви звертали велику увагу
На наші екскурсії , свята, розваги.
Кіріл. Ми любим вас, кохані мами й тата,
Ми вам бажаємо здоров′ячка багато,
Ми хочемо, щоб ви завжди раділи,
І щоб в житті ніколи не хворіли.
Пісня « Мама й тато»
Кажуть мама й тато, що велика я,
Годі пустувати! – Каже вся сім’я,
І дають поради бабця і дідусь,
Каже брат: "За тебе скоро я візьмусь!"
Приспів:
Я не можу зрозуміти: ви ж самі дітьми були,
І кричали, і шуміли, і стрибали, як могли,
А тепер дорослі стали, всі серйозні, мовчазні.
"Ще такого не бувало!" – дружно кажете мені.
Обійму я тата й матінку свою,
Дідуся й бабусю дуже я люблю,
Посміхнуся брату й стане все гаразд,
А усі поради будуть про запас!
Приспів
Скільки зустрічали свят ми у цій залі,
А такого свята ми іще не знали!
І сумне, й веселе в нас сьогодні свято,
Будуть всі у п’ятий нас випроводжати!
Зібрались дружно ми на свято
Сьогодні тут в останній раз,
Щоб нам удачі побажали
І перевели в 5 клас.
Хай пісня тут лине!
Хай сміх скрізь луна
У кожного радісна усмішка сяє
Всі дружні веселі, радійте за нас
Всі: Ми всі перейшли у 5 клас
Фінальна пісня «Пісня побажання»
про публікацію авторської розробки
Додати розробку