Сценарій випускного свята "Вперед у майбутнє або майбутнє починається сьогодні"

Вперед у майбутнє або

Майбутнє – це Я!!!! Майбутнє починається сьогодні

Фанфари і слова за кадром

Ніколи не повториться це свято...
Ніколи день ще так не голубів!
Невдовзі школи рідної пенати
Відпустять вас, мов зграю голубів.
 

Злітайте сміло, розправляйте крила!
Підкорюйте життя захмарну даль.
Як швидко одинадцять років пролетіло.
Яка дзвінка і світла ця печаль.
 

Композиція «Прекрасное далеко» на програші слова

Моя мрія –– моє майбутнє

І ,мабуть,не лише моє.

Мрія летить у небо могутнє,

Долітає й до зірок, й до планет.

Ще змалку у серці є мрія,

І ґрунт доброти,і зерняток мішок.

Кожна мрія і кожна надія

Виростає ще з пелюшок.

Твої мрії легкі і крилаті,

Я впевняю здійсняться вони.

Не треба дукати мати золоті,

Надію треба мати лиш тобі.

Відпусти свою мрію у небо ––

Полетить вона вище хмар.

Принесе щастя й радість, надію,

І майбутнє отримаєш в дар.

• Майбутнє! Цікаво, а яке воно?
• Можливо, воно якогось особливого кольору? Рожевого, червоного чи може фіолетового, а може і взагалі без кольору, ну приміром невидимого! 
• Цікаво, а коли воно приходить? Сьогодні, завтра, а може уже прийшло або прийшло вчора?
• Ні, воно приходить  непомітно!
• А де живе воно оце майбутнє?
• А може воно живе у казках?
• Чи десь високо у небі визирає з-за хмаринки, он наприклад отієї?
• Ні, майбутнє, можливе сьогодні, у наших думках, у наших мріях, у ваших сподіваннях.
• Майбутнє починається сьогодні, тут, зараз.

Продовження музичної композиції: разом (Випускники, ми чекаємо вас!)

Вихід випускників (отримують кульки і звучать слова за кадром, коли вони ідуть на своє місце)

1.  Я вірю – в українців майбутнього є віра. Віра і мрія  в свою можливість перемогти.
2. Я мрію про можливість бути щасливими, попри всі негаразди.
3.  Можливо, я дуже багато мрію та змальовую майбутнє надто ідеальним, але я хочу його таким бачити.
4. А я, для того, щоб досягти такого рівня,  буду дуже багато працювати, переймати провідний досвід інших людей і навіть інших країн.
5. Я мрію про чисте повітря та воду, мальовничі краєвиди та дбайливо збережені історичні пам’ятники.
6. Я мрію про країну без страху, де ніхто не озирається наїжачено, очікуючи чергового «нападу» у транспорті чи в установах.
7.  Люди ходять вільно та дихають вільно, всюди, в мегаполісі, маленькому містечку чи на селі  крокують впевнено і не боятися крадіїв та хуліганів.
8. Я мрію просто посміхнутися перехожому на вулиці без страху, що хтось щось «подумає»!
9. І майбутнє України у моїй мрії прекрасне. І люди в ній прекрасні  – вони вільні та творчі на роботі, запальні та підприємливі у навчанні, доброзичливі.
10. Україна майбутнього – це прекрасна та забезпечена держава. Ії поважають та цінують в Європі, та й в усьому світі. Сюди без перепинів та з охотою приїжджають у справах та відпочити громадяни з сусідніх країн.
11. Я мрію, що культурне та мовне розмаїття в Україні майбутнього не сприймається як проблема. Яка ж це проблема? Це – дар Божий!
12. В майбутнього кожна людина поважає себе та інших.
13. А я просто мрію, щоб мої мама й тато були здорові, задоволені, , щоб не думали, що завтра буде гірше ніж сьогодні. Вірте буде краще!
14. Я сподіваюся на краще і думаю про краще.
15. Я вірю в людський оптимізм без лицемірства. І все тоді буде добре!

Всі разом: Відлітайте наші мрії і повертайтеся з майбутнього!!!

Продовження танцювальної композиції

Від життя ми всього не чекаєм, бо йому ми всього не дали.

Біла зебра чи чорна – не знаєм, головне щоб були живі.

В непричетність свою не граєм, бо нікого з нас не мине.

Пригости когось завтра чаєм – Він  запросить на чай тебе.

Ми  по мрію до серця звернемось, яке спершу потрібно збудити.

Щоб відкрилися очі людства – воно мусить свої відкрити.

Нехай людяність знову модно, аби гріло душі тепло.

І ми цілком природні: щоб майбутнє у нас БУЛО.

Пісня «Все буде добре»

Ми пам’ятаєм час коли прийшли у перший клас

І час той дуже швидко так пройшов

І в пам’яті залишиться, залишиться у нас

Моя надія сильна і любов.

І Все буде добре

Для кожного з нас

І  все буде добре

Настане наш час!

Ми бачили  навколо нас і долі і вогні

Все далі й далі змінювався світ

А ми все вище бо в долині небо не таке

І далі щось веде мене в похід

І все буде добре

Для кожного з нас

І все буде добре

Настане наш час!

Ведучі на програші:Знаменний час... Ось-ось з його долоні
Під звуки вальсу – кожен з вас – спурхне.
Черпайте силу в істині бездонній,
Шукайте правди слово осяйне.

У кожного із вас – висоти власні.
У кожного – свій обрій і зеніт.
Нехай любов’ю, в хмурі дні й прекрасні,
Благословляє небо ваш політ.
 

І ось прийшов наш час покинути шкільний поріг

І зовсім близько наша ця мета

Бажання сильні як любов поможуть нам іти

І буде вся та наша висота

І все буде добре

Для кожного з нас

І все буде добре

Настане наш час!

Ведучі:

Ти мрій і мрія ця хай збудеться умить

Нехай душа у небо полетить

Не просто вір або проси.

Ти долю сам в руках неси.

Із гордо піднятою головою

Вперед іди за своєю метою.

В житті потрібно, мусиш знати,

Зусиль до всього докладати

Не склавши руки лиш чекати.

А душу у працю вкладати.

Тоді досягнеш успіху в житті

І мрії збудуться твої.

Урочиста частина з нагоди вручення атестатів випускникам Миропільської гімназії оголошується відкритою

Гімн

• Перша буква, схована у магії слова, і перша цифра, пробуджена у нескінченному ряді математичних знаків, і перше кохання, і перша невдача - все це було, було тут у школі.
• А далі нові задачі, нові горизонти, нові незвідані далі.
• І вартові літа відкривають вам сьогодні двері нового етапу вашого життя.
• А перепусткою слугуватиме атестат про закінчення навчання в опорному навчальному закладі «Миропільська гімназія»

Звучать фанфари

До зачитання наказу та вручення атестатів випускникам 2017 року запрошуються  директор гімназії Повнич Петро Степанович та заступник директора Пресіч Олена Василівна

Вручення атестатів

Вітальне слово директора

Мелодія  або пісня

Сьогодні ми підглянемо в майбутнє.
Яка чекає доля нас у нім?
 

Яке воно? Прекрасне і безпутнє!
І радувати буде власний дім!

І дім казенний може розтривожить?
І радість принесе, і принесе печаль..
 

Бо  час іде, біду і радість множить.
Нічого ми не знаємо про це.

Тому і добре. Цікавіше жити,
Бо все одно від долі не втечеш.
 

Не будемо сьогодні бідкатися, що робити?
адже в майбутньому свої вчинки всі пожнем.

Вальс «Прекрасное далеко на аглійській мові"

З’являються гості з майбутнього

Ведучі: - Привіт, а ви хто такі?

• Ти, диск неформатований, ти що, забув невидимість включити? Знову твоя забудькуватість. От і випутуйся  сам!
•  Випутуйся! І як ото вони, поясни мені, зрозуміють що їх мрії потрапили до нас у майбутнє. Тому ми виконуємо сьогодні дуже важливу місію виконувачів мрій. Отак!!! Бо вони, мрії, нездійсненні якщо їх не прочитати. А  ми і їм допоможемо і себе покажемо.

- Ти бачиш усього два поверхи!?

- Так? А де ж майданчик для космольотів?

- Розумнику! Вони ще ж у космос не літають!

- А клумби з квітами ті ж самі!

- Тільки маленькі якісь… І фонтану немає…

- А комп’ютери в музеї все ті ж!

- Який музей?! Ти читати умієш? Там же було написано «Комп’ютерний клас»!

- Дивись, дивись! Пам’ятаєш стару фотографію? У п’ятому томі «Літопису»? Он той учитель мою прабабусю вчив!

- Який?

- А той, що на нас дивиться? Він навіть схожий якийсь на мене, правда ж?

- Ну, і про що ж мріють вчителі Миропільської гімназії.

- Та знаєш нічого цікавого, а навіть дивно. Вони постійно думають про своїх учнів. Чи вивчили уроки, чи відпочили, чи не хворіють, що роблять на канікулах. Як склалося їх доросле життя. Ну везе ж вам тут у минулому.

Випускник: А у вас, що не так?

• Звичайно, що ні! Тільки зауваження отримаєш в інформатор залетиш, батьки відразу флаєр забирають …

- А трьохвимірні вчителі тільки в старших класах…

В.: Що значить трьохвимірні?

- Ну, об’ємні, значить, а зараз вони у нас плоскі.

В.: Що, вони  у вас  зарплату не отримують? Зовсім схудли?

- Причому тут їжа? У нас не живі вчителі, а просто на екрані робот пояснює урок, а в парту міні-інформатор вмонтований, щоб на пульт завучу передавати чим ти на уроках займаєшся. Рівняння розв’язуєш чи по нуль – зв’язку балакаєш.

В. Почекайте, у вас що, немає живих учителів?

- Ти що, живі тільки в університетах!

В.:  Але… як же ви… без учителів? Бідненькі!

- Робот також нормально пояснює!

В.: Та при чому тут пояснення? Адже вчитель не тільки уроки проводить!

- А що іще?

В.: Учитель, це ж, як друга мама! Вона хвилюється за нас, дарує нам своє тепло и увагу...

Слова випускників на фоні мелодії

1. І їх мрії там в майбутньому знову про нас. Не про відпочинок, не про зарплату, а про нас дітей.
2. І якось не хочеться сказати про чужих дітей. Ми зрозуміли, що всі ці роки які навчаємося в школі є для вас рідними. Можливо, не завжди  це розуміли. Особливо, коли ображалися, напевно даремно ображалися.
3. Ви допомогали зрозуміти  іншого. А інколи – допомагали  розуміти як промінчик освітить, зігріє, оживить надію, надасть силу. Силу жити, досягати, перемагати, наснажувати! Ми знаємо, що кожен з вас заслуговує  бути щасливим та успішним,
4. І сьогодні, не тому, що так прийнято, і не тому що покидаємо шкільний поріг. А в знак великої поваги і пошани до вас, до вашої праці прийміть ці  квіти. І радіймо, що  не синтетичні, не віртуальні чи якісь там уявні, а звичайні наші живі квіти.

Мелодія і вручення квітів

Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось…

Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось!

І не знецінюйте коштовне, не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі!

 Минають фронди і жіронди, минає славне і гучне.

Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине.

 Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня.

Згадайте в поспіху вагона, в невідворотності зникань,

як рафаелівська Мадонна у вічі дивиться вікам!

В епоху спорту і синтетики людей велика ряснота.

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста.

Пісня «Першій вчительці»

• Ти чого це задумалась? Загадкова така стоїш?
• Ти подивись як душевно,  якісь нові відчуття нам не знайомі чи що?

Виходять вчителі

• Стоп, стоп, стоп! Ми в майбутньому ви кажете! А для мене як для першої вчительки випускників майбутнє ось воно зараз уже настало. Адже до мене прийшли маленькі дівчатка і хлопчики, а зараз вони юнаки та дівчата.
• А мені як класному керівнику цих юнаків і дівчат ну дуже вже хочеться побачити їх у майбутньому.
• Вибачте, що перебиваю вашу ну вже дуже цікаву розмову, але в чому проблема.
• Попереду вас чекає сюрприз, про який ви навіть не здогадуєтесь.
• Ой, так це ж дипломи про освіту і кваліфікацію. Нічого собі.
• Виходить коли випускник говорить про майбутнє він в першу чергу говорить про професію! Життя, любов, професія, робота – краще цього людина не може мати нічого!

Фанфари

Мелодія

• Диплом про  присвоєння кваліфікації фармацевта вручається Муращенко Валерії, лікаря – педіатра Шраму Ярославу, а Голеницька Дарія буде стоматологом.

(діти виходять отримують дипломи і висловлюють здивування).

Ведучі: І як сказав Роберт Кіосакі: «Ваш мозок може все. Абсолютно все. Головне, переконати себе в цьому. Руки не знають, що вони не вміють віджиматися, ноги не знають, що вони слабкі. Це знає ваш мозок. Переконавши себе в тому, що ви можете все, ви зможете дійсно все».

•       Диплом про присвоєння кваліфікації інженера - зв’язківця видається Волкову Олексію, Савчуку Віктору.  Ведучі: Ви будете  військовими. Вами пишаються батьки, друзі, однокласники.
• Диплом про присвоєння кваліфікації перекладач східних мов видається Антоневській Яні.

Ведучі: Яно, пам’ятай, що у китайській мові слова "криза" і "можливість" позначаються одним і тим же ієрогліфом, і в цьому полягає величезна мудрість.

• Диплом про присвоєння кваліфікації менеджер з персоналу – Румянцевій Вікторії, економіст – кібернетик Румянцеву Владиславу, банкір – фінансист Черкавський Микола.

Ведучі: Не дозволяйте помилкам і розчаруванням минулого контролювати і управляти вашим майбутнім. Поки ще не пізно, не забувайте про те, що справа всього життя - це не бізнес, а життя.

• Диплом про присвоєння кваліфікації – працівник з обслуговування персоналу в сфері торгівлі вручається Таргонію Андрію та  Кирилюк Анастасії та Поляківському Дмитру

Ведучі: Коли доля приносить вам лимон, постарайтеся зробити з нього лимонад.

• Диплом про присвоєння кваліфікації журналіст видається Верещак Єлизаветі.

Лізо, пам’ятай, що ніхто не може прожити життя в зворотному напрямку. Дивися вперед, це те, де знаходиться твоє майбутнє.

• Ну і нарешті, Маковський Леонід і Камза Олег  ви маєте професію пов’язану із транспортом. Вибирайте, що вам до вподоби.

Вудучі: І як каже латинська приказка відчуй попутний вітер у своєму вітрилі. Рухайся. Якщо немає вітру, берись за весла.

Пісня про дитинство і школу

Ми, майбутнє українського народу,

Дослухаймось до

Шевченка й до Франка.

Ніхто й ніколи не зречеться

свого роду,

    Бо наша лінія у майбуття стрімка.

Ми молодість – майбутнє України,
ми ті, кому довірили життя.
Життя своєї власної країни,
її надію й віру в майбуття.
Ми не підведемо свою родину,
крізь гори злості віднайдемо шлях.
Із кожного ми зробимо Людину,
достойну жити в вільності полях.

1. І якщо іноді щось піде не так, як хотілося б, ми не будемо зупинятися!

2. Ми віримо в себе!

3. Віримо в свої здібності! Скромна, але розумна впевненість  у  своїх силах, і тоді – ми успішні та щасливі!

4. А ще, ми віримо у людяність та щирість людських почуттів – до найближчих та найрідніших людей, до самих себе, до всього світу!

5. І не дай нам Боже розчаруватися у нашій вірі! А дай нам Боже силу здійснити свою віру та завжди залишатися справжніми, щирими, наполегливими і не втратити серце! Тоді ми зустрінемо майбутнє і поступимося йому дорогою, а воно неодмінно візьме нас із собою!

6. А щоб воно, майбутнє, прийшло швидше, ми вже сьогодні вирушили йому назустріч!

Відпускають кульки (6)

Пісня – танець  «До 16 і старше»

-Я обіцяю, тобі, моя однокласнице,  зустрічатися через 5, через 10, через 20, 30, 40 років. Порадію твоїм успіхам, підтримаю у горі.  Адже життя, треба розуміти, не завжди  з радістю, а й і з печаллю.

- Я обіцяю тобі, мій однокласнику, відповідати на твої дзвінки, вислуховувати, я навіть твій День народження внесла у записничок. Знаю згодиться.

-І  пам’ятаймо, що

В житті у кожного - столиця,

Де народився, де ти зріс.

Де та хатина - як світлиця.

В якій батькам ти радість ніс.

Всі однокласники з Мирополя,

Привіт, рідненькі, з вами я!

В столиці тій, де ні хмаринки,

Де школа наша і життя.

Не розминутись тільки б в часі,

Коли на зустріч зберемось!

Життя клубочок розмотати,

Щоб міг в дитинство привести,

Де всі живі, й не маєм втрати,

І можна мрії ще знайти…

Відпускають кульки під мелодія «Прекрасное далеко». (2)

Танець батьків з доньками

1. Тато, подивись як я виросла, ляльки заховані, не має косичок, сльози  кохання першого я змахнула з очей печальних.
2. Мамо, подивись, як я виріс,  але ти до цього часу хвилюєшся де я, чи вчасно ліг спати.
3. Тато, подивись, як я виросла, я закінчила 11 класів. Але за порадами ніжними. Я звернуся до тебе як завжди. Я для тебе маленька донечка, хоч себе вважаю уже дорослою.
4. Мамо, подивись, як я виріс, я приймаю свої власні рішення. Але ти як завжди хвилюєшся чи доїв я сніданок.
5. Тато, подивись як я виросла, вечорами біжу на побачення. Але для мене ти завжди Самий, самий, самий….
6. Мамо, подивись як я виріс, не хвилюйся за мене, мамо, дозволь мені уже хвилюватись про тебе
7. Тато подивись як я виросла, ти завжди хвилювався чи  в портфель я усе поклала. Ну що ж школа закінчена. Я вітаю тебе із цим, тато…

Слова батьків:

1. Любі діти, ви виросли. Ми батьки зробили усе, щоб ви були найкращими, а для нас ви завжди такими будете.
2. Не розчаровуйтесь самі і не розчаровуйте нас своїх батьків. Пам’ятайте, що  в майбутньому ви усі будете батьками і матимете своїх дітей. Тому ….

Пісня «Не осором моєї сивини»

1. Прожив на світі я чимало

і завжди друзів добрих мав

Та на завжди лишив у серці

слова що батько мій казав

Пв.

Де б ти не був добро і доля

З тобою поруч щоб були

Шануйся синку памятай же

Не осором моєї сивини_______________2р.

2. Вже підросла маленька доня

тай син дорослий зовсім став

та їм завжди я нагадаю

слова що батько мій казав

Пв. 2р.

3. Життя біжить так жвидко плинно

Яка стрімка його хода

І скожним днем все більше й більше

Стає в мене сива голова

Пв. 2р.

Програш, з текстом

Ало, добрий вечір тату, що не впізнали це я, приїхать, приїхать не зможу, ну бачите часу нема. Внуки, а внуки підростають старша мене доганяє, молодший, молодший гасає. Приїхать? В мене часу немає. А як твоє серце? як серце питаю? Що кажеш от тобі на, то може ліків купити? Як це пенсії нема? Чого ж ви мені не сказали? Були б написали листа не чую кажіть голосніше! Ну як це…..

4. І може я колись з літами

Далеко в будні відлечу

Та залишу на добру згадку

Пораду батьківську свою

Пв. 2р.

Ну что ты не спишь и все ждешь упрямо?

Не надо. Тревоги свои забудь.

Мне ведь уже не шестнадцать, мама!

Мне больше! И в этом, пожалуй, суть.

Я знаю, уж так повелось на свете,

И даже предчувствую твой ответ,

Что дети всегда для матери дети,

Пускай им хоть двадцать, хоть тридцать лет

И все же с годами былые средства

Как-то меняться уже должны.

И прежний надзор и контроль, как в детстве,

Уже обидны и не нужны.

Ведь есть же, ну, личное очень что-то!

Когда ж заставляют: скажи да скажи! -

То этим нередко помимо охоты

Тебя вынуждают прибегнуть к лжи.

Родная моя, не смотри устало!

Любовь наша крепче еще теперь.

Ну разве ты плохо меня воспитала?

Верь мне, пожалуйста, очень верь!

И в страхе пусть сердце твое не бьется,

Ведь я по-глупому не влюблюсь,

Не выйду навстречу кому придется,

С дурной компанией не свяжусь.

И не полезу куда-то в яму,

Коль повстречаю в пути беду,

Я тотчас приду за советом, мама,

Сразу почувствую и приду.

Когда-то же надо ведь быть смелее,

А если порой поступлю не так,

Ну что ж, значит буду потом умнее,

И лучше синяк, чем стеклянный колпак.

Дай твои руки расцеловать,

Самые добрые в целом свете.

Не надо, мама, меня ревновать,

Дети, они же не вечно дети!

И ты не сиди у окна упрямо,

Готовя в душе за вопросом вопрос.

Мне ведь уже не шестнадцать, мама.

Пойми. И взгляни на меня всерьез.

Прошу тебя: выбрось из сердца грусть,

И пусть тревога тебя не точит.                                  

Не бойся, родная. Я скоро вернусь!

Спи, мама. Спи крепко.

Спокойной ночи!

Мелодія і відпускається кулька

Пісня «Материнська любовов»

1. Майбутнє - схоже на метелика - чим більше ти його ловиш, тим більше воно виривається з рук.
2. Але як тільки ти переключаєш свою увагу на щось інше, то воно прийде і тихенько, непомітно сяде тобі на плече. І тоді ти відриваєшся від землі, усміхаєшся і очі твої світяться як яскраві зірочки на темному нічному небі.
3. Головне - не забувати тих емоцій і не переконувати, що це тимчасово! Адже більшість з нас щасливі настільки, наскільки ми самі для себе вирішимо.
4. Потрібно навчитись тримати майбутнє в своїх руках і не забувати, що воно у твоєму серці. Майбутнє дається тобі, для того, щоб жити і насолоджуватись ним. Ці хвилинки щастя даються не для роздумів, а просто, щоб радіти життю, бо так має бути, бо сьогодні воно вибрало саме тебе.
5. Треба не боятися бути щасливою і не думати, що буде завтра! Бо кожен день - це як маленьке життя і його потрібно проживати на повну!!!

Мелодія «Спейс»

Ми   зробили  сьогодні маленьку спробу заглянути в майбутнє.

Чи все там буде так? Цього напевно не знає ніхто!. Але …

Путівником служитимуть нам мрії,
у кращий світ, добробут України.
 

Та незважаючи на злісні перевії,
перлину створимо ми з нашої країни.

Ми бачимо складні культурні дебрі,
 моральний стяг давно вже звідти зник.
Його ті розтоптали, наче вепрі,
кого щоденно чуємо ми крик.

Можливо наш і знизився політ,
під залишками зламаного строю.
Та ми є з вами молодості цвіт,
і поновивши стрій ми кличемо до бою.

Всі разом ми ввірвемося в цей світ!

Танець про Україну

Виходять гості з майбутнього

• Подивіться, у вас залишилася 1 кулька.
• Кулька з мрією про долю України у майбутньому. Яка ж вона? Озвучуйте!

Я щиро люблю Україну!                                             Кохай сердечно і примхливо

І мрія в мене є одна …                                                Умій прощати. Допомагай.

Давайте створимо хатину,                                           Але не мислячи у  часі –

В якій є розум й доброта.                                              Впади і просто, не вставай!

І скільки можна воювати?                                            Хоч кожен хоче жити в правді

На світі  повно й так біди,                                             І вірити в життя – як є,

А хто насправді винуватий                                          А як? Не будемо ми, браття,

Судити не мені й тобі.                                                 Любити мислення своє?

Не знаючи, ще скільки часу                                        Не просто так дари науки

На світі люди будуть жить,                                          У  голову прийдуть тобі,

Але не думаючи в часі –                                                Вони – попали нам руки,

Усіх  затьмарить чорна мить.                                       А ти, лиш правильно прийми.

Це є не казка й не поема,

Лиш мрія в мене ось така!

Якщо ти кажеш теорему

Умій довести ті слова…

Фінальна пісня « Ми України діти»