Сценарій випускного вечора "Дванадцять стільців або У пошуках скарбів"

Дванадцять стільців або У пошуках скарбів

(сценарій випускного вечора)

Сцена святково прикрашена. Звучить мелодія шкільного вальсу.

Вірш у запису:

Ось між майбутнім і минулим,
Дитинством і безмежжям мрій
Неначе міст ми протягнули –
Чарівний вечір випускний!

Знайомтеся з випускниками ( назва закладу) ______ року!

 

Музика змінюється на більш ритмічну. Випускники виходять на сцену. Звучать їхні імена.

 

Вітаємо випускників (назва закладу) _____ року на урочистостях з нагоди вручення їм атестатів про повну загальну середню освіту!

 

Звучить Гімн України

 

Вип: Травневий день відлунює святково,

          І сміх, і квіти, й гомін голосний…

          Зібрало нині свято нас чудове –

          Прощальний вечір, вечір випускний!

 

Вип: Ми сьогодні зібралися в залі

         Проводжати дитинство своє.

         Відлітає в замріяні далі

         Сьогодення твоє і моє.

 

Вип: На атестат здали останні іспити,

         У світ дорослий ми прийшли творить і мислити.

         Ще вчора діти, а тепер – птахи на вильоті,

         І свою долю хоче нам Вітчизна ввірити.

 

Вип: В далеку путь сьогодні вирушаймо,

         Минулому не буде вороття.

        З червоними вітрилами чекає

        Нас корабель під назвою «життя»!

 

Вед. (за лаштунками): для вручення атестатів про повну загальну середню освіту випускникам (назва закладу) на сцену запрошуються: директор (назва закладу) (ПІБ) та заступник директора з навчальної роботи (ПІБ)!

 

Вручення атестатів

Після вручення випускники виходять за лаштунки.

Ведучий за лаштунками читає текст:

 

       Зазвичай сценаристи випускних вечорів беруть за початок історії про випускників рік і день, коли ті прийшли до 1-го класу. Наша історія розпочалася раніше, коли трирічний (ім'я випускника) випадково побачив на екрані домашнього телевізора Остапа Бендера – героя відомого літературного твору «Дванадцять стільців». Екранізований Остап заполонив уяву малого і він почав уявляти себе таким же мачо.

 

На екрані – кадри з фільму – образ Остапа, а потім -  випускник в образі Бендера

 

     Пізніше, переглядаючи вкотре популярний фільм, хлопець щиро переймався пошуком скарбів із меблевого гарнітура  (фото), а потім все частіше його стала переслідувати думка, що, можливо, не всі скарби ще знайдено, і, хто знає, може саме йому судилося їх знайти?

     Хлопчик підростав, пішов до школи, у нього з’явилися однокласники, шкільні друзі і подруги, з’явилися нові захоплення і пристрасті, але щороку на екрани виходив улюблений фільм, не даючи згаснути надії на незліченні загадкові скарби, які ще можна знайти.

     Одного весняного дня, коли у вікна класної кімнати лагідно заглядало сонечко, Сергійко поклав на парту портфеля, на портфеля – голову, і сам незчувсь, як задрімав (починається інсценування)

     Ось звідси і починається наша історія -  «Дванадцять стільців або у пошуках скарбів» (назва – на екрані, завіса закривається)

 

Завіса відкривається. На сцені – О. Бендер і Кіса. Вони дивляться на дорожній знак

 ( назва населеного пункту). Фото знака  на екрані.

 

Кіса: Товаришу Бендер, а ви упевнені, що тут можуть бути скарби?

О.Б.: Ех, Кісо, у наш час не можна бути ні в чому упевненим. Але перевірити треба. Уперед!

 

Бендер співає:

Ні, я не плачу, і не ридаю,

На всі питання сам собі відповідаю:

Життя – це просто гра,

І доля в тім моя,

Що захопивсь цією грою я!

І в чому ж маю я вибачатись?

Від послуг ваших я не смію відмовлятись.

Хіба ж і мій талант,

Й душі моєї жар

Не заслужили скромний гонорар?

 

Хай біситься вітер жорстокий

В тумані житейських морів!

Біліє мій парус такий одинокий

На фоні стальних кораблів.

 

О.Б.: Так, а ось і об’єкт нашої пильної уваги (на екрані – табличка (назва закладу)

Кіса: Дивуюсь я вам, товаришу Бендер. Ну звідки у школі скарби?

О.Б.: Кісо, тут у деяких класах меблі ще дореволюційні, а тому потребують нашої пильної уваги!

Кіса: Ви впевені?

О.Б.: Слухайте, ми маємо випробувати цей шанс!

 

                        Дзвенить дзвінок. Мимо Кіси і О.Б. пробігають учні.

 

Хлопчик: Дядь, слухай, дядь, дай кепку поносити! Ну дай кепку поносити!

О.Б.: Може, тобі ще ключ від учительської, де журнали лежать? (до Кіси): О, молодь пішла!

Кіса і Бендер оглядають приміщення школи. Назустріч їм випускники: з портфелями, щось обговорюють, жестикулюють. Побачивши О.Б. і К., вітаються

Бендер: Молоді люди, дозвольте відрекомендуватися: кореспондент незалежної профспілкової газети «Меблі України» Остап Бендер, а це – ведучий рубрики «Меблі освіти» Іпполіт Матвійович.

 

Кіса піднімає капелюха на знак привітання.

Бендер фамільярно бере під руки дівчат, проходиться по сцені, говорячи:

 

Бендер: Нас цікавить питання еволюції шкільних меблів та їхній вплив на засвоєння знань учнями.

Випускники переглядаються. Бендер до Кіси, роздратовано

 

Бендер: Працюйте, ви, журналіст…

Кіса: Е-е-е… ( Бендер дає йому блокнот і ручку. Кіса з готовністю бере.) Ось ви, наприклад, пам’ятаєте, за якими партами сиділи у першому класі? Які стільці були під вами, за яким столом і на якому стільці сиділа ваша перша вчителька?...

Вип: Ну звичайно, ми пам’ятаємо і наш перший клас, і нашу першу вчительку, і те, за якими партами ми сиділи.

 

Кіса з Бендером непомітно зникають. Випускники співають

"Сторона моя" з репертуару О. Білозір)

 

Наче в небі птах з вирію

Поворотний шлях міряю,

Йшли у перший клас з вірою у справжнє чудо.

Все тоді було перший раз,

Посмішки усі лиш для нас.

Ті щасливі дні, радісні, я не забуду.

 

Засумую я, вчителько моя,

Пригадаю клас,

І, звичайно, Вас.

Хай в житті щастить Вам у кожну мить,

Буде все гаразд, пам’ятайте нас!

 

Тут зустріла нас вчителька,

Повела у клас вчитися,

З добротою зустрітися,

Здійснити мрії.

Пам’ятає нас – знаємо,

Вчительку свою вітаємо!

Нас її любов лагідно

В житті зігріє.

Під час пісні на екрані – фото чи відео випускників у першому класі.

Випускник спускається до зали, запрошує на сцену першу вчительку.

Вона вітає учнів.

 

Вип: Вчителько найперша, рідна,

          Ну як не дякувать в цей час

         За те, що розум, щедрість, вміння –

         Все віддавали Ви для нас!

 

Вип: Сьогодні Вам – найкращі побажання

          І найтепліші сонячні слова.

          Нехай здійсняться всі Ваші бажання –

         Хай любить Вас і береже сім’я.

 

Вип: Хай Бог охороняє Вас від злого,

         Хай світить сонце і колосяться жита.

         Щасливі будьте і завжди здорові!

 

Усі: Вам многії і многії літа!

 

Випускники дарують першій вчительці квіти, проводжають до зали і залишають сцену.

Виходять Бендер і Кіса

 

Бендер: Кісо, я сподіваюся, ви не витрачали даремно часу? Які трофеї?

Кіса: Ніяких, командоре. Ці випускники ходили до першого класу в іншому корпусі. Зараз там ніяких меблів немає (на екрані – фото приміщень старого корпусу)

Бендер: Не нийте, Кісо! Нічого! У нас ще є новий корпус, так що засідання продовжується! (критично оглядає Кісу) Кісо,  ви розбираєтеся в сучасній музиці? А в електронних ґаджетах? Кісо, ви хоча б знаєте, що таке блютуз? (Кіса ніяково посміхається. Бендер безнадійно махає рукою)

 

На сцену виходить класний керівник 11 класу із журналом в руках; заклопотана – поспішає на урок

 

Бендер: Шановна, якщо не помиляюся – класний керівник 11 класу?

А.О: Так, а у чому справа?

Бендер: Хочу до Вашого класу записати хлопчика.

А.О.: Чудово, ідіть до директора, пишіть заяву, приносьте документи  - і просимо до нас!

Бендер: Та ні, я не назовсім хлопчика хочу до вас записати, а тимчасово – хоча б на день.

А.О.: Як це – на день?

Бендер: Ну просто дозвольте йому один день побути у вашому класі, він дуже подружився з вашими випускниками, а завтра ми мусимо їхати, він не переживе розлуки!

А.О. (вагаючись): Ну коли вже він у вас такий вразливий… А де хлопчик?

Бендер (підхтовшуючи Кісу) Ось, ось хлопчик!

А.О.: Це хлопчик?!

Бендер: Звичайно, хлопчик1 Хто скаже, що це дівчинка, нехай першим кине у мене камінь!

А.О.: Не морочте мені голову! (іде)

Бендер (до Кіси) Знаєте, як це називають сучасні діти?

Кіса: Як?

Бендер: Облом! Ех ви, темнота! Ну добре, ходімо! Хлопчика із вас не вийшло, придумаємо що-небудь інше!

Виходять

Випускники у класі. Заходить кл. кер. із журналом

 

Кл. кер.: Добрий день!

Вип: Добрий день!

Кл. кер.: (дивиться в журнал, робить помітки): Так, таблицю всі заповнили?

Вип: (разом):Я не встиг(ла)!

Кл. кер.: Чому?

Вип: Я фізику вчила!

Вип: А я біологію!

Вип: А я твір писала до ночі!

Вип: А я тести з української!

Кл. кер.: То, виходить, ви всі уроки вчите, окрім історії? Вона для вас така неважлива?

Вип: Та ні, просто ми знаємо, що ви нас завжди зрозумієте, ви ж наша класна мама!

Вип: А історію – ми ж стільки років вчимо її разом!

 

Випускники співають  «Синяя птица»

Ми історію з вами вчили,

В нас і тиша була, і шквал,

З Вами разом її творили,

І сьогодні – її фінал.

Ця історія залишиться

У серцях наших назавжди,

Бо вона вже не повториться,

Ти не клич, не гукай, не жди.

 

Хоч, бувало, події й дати

Не вкладались до голови,

Та історію треба знати,

Бо її викладали Ви!

Ми цінуємо стиль сучасний,

І до Вас кожен серцем звик,

Бо ми знаємо, що Ви класний,

Дуже класний Ви керівник!

 

Класний керівник  вітає випускників із закінченням школи

Випускники дарують їй квіти, проводжають до зали і йдуть за лаштунки

 

Виходять О.Б. і Кіса

 

О.Б. : Кісо, ви знаєте, що таке школа?

Кіса (ображено):  Звичайно, знаю!

О.Б.: Ні, Кісо, ви не знаєте! Школа – це місце, де вчителі вимагають від учня знань з усіх предметів, у той час, як самі знають лише один!

Кіса: Яке відношення це має до наших скарбів?

О.Б.: Маєте рацію – ніякого! Здається, Кісо, нам потрібен помічник, бо ми з вами уже засвітилися у цій школі. Ви готові поділитися скарбами з третьою особою?

Кіса:  (сумніваючись): Ну, якщо, відсоток невеликий…

О.Б.: Фе, Кісо, не будьте таким дріб’язковим! (співає)

 

Ні, я не плачу, і не ридаю,

Скарби шукати, друзі, я не припиняю!

І буде все о’кей, і точно знаю я:

Це не остання пісенька моя!

Я буду з вами цілком відвертий,

Що у досягненні мети я дуже впертий!

Я знаю – мій талант,

Душі моєї жар

Від вас заслужать скромний гонорар!

Хай біситься вітер жорстокий…

 

На сцені з’являється Асистент. Роззирається довкола.

 

А: Вибачте, я правильно потрапив  - це (назва закладу)?

О.Б.: Абсолютно точно! Чим можу служити?

А: Я з інституту мистецтв, з профорієнтацією до випускників.

О.Б.: (до Кіси): Нам щастить! (до А.): Чудово, чудово! Ми проведемо вас до випускників! (до Кіси): І це буде абсолютно безкоштовно, Кісо! (заходять до класу; у класі стоїть м’який стілець)

О.Б.: Ось наші випускники!

А: Дуже приємно. Я – з інституту мистецтв, асистент. Запрошую на навчання молодих, талановитих, стильних, амбітних!

Вип: Ми із задоволенням!

А: Чудово! Запишемо ваші анкетні дані!

 

Асистент  хоче сісти на стілець, але Бендер не дає, жестами показуючи К., щоб той зайнявся стільцем

 

О.Б.: Ні-ні-ні! Навіщо так поспішати? Треба ж прослуховування влаштувати!

 

Бендер шикує випускників у ряд, стає, як диригент

 

О.Б.: Виступає зведений зразковий ансамбль випускників (назва закладу)! Варіації симфонічної оди, яка виконується в мінорі і мажорі, дієзі і бемолі з виходом у крещендо! Арія із опери «Чому учать в школі».

 

 

- Розспів.  (фонограма вокалізу Вітаса, випускники роблять вигляд, що співають);

- Математика! (співають: «Зумієм: раз, два, три - додати,

Раз, два, три - відняти,

Математика навчить!»);

- Зоологія! («Олені, олені, небриті і неголені»);

- Українська мова! («Реве та стогне»);

- Фізкультура! («Звеличені спортом»);

- Географія! («У кожного моря є свої хвилі»);

- Астрономія! («У кожного неба є свої зорі»);

- Музика! («Ой заграйте, музиченьки, заграйте, заграйте!»);

- Історія! "Буде й нам з тобою що згадати..."

- Загальний настрій! ( "І все буде добре у кожного з нас")

 

Асистент знімає усіх на відео.

Кіса тим часом виносить стілець за лаштунки.

Бендер схвально киває головою

 

А: Чудово, чудово! Це відео можна одразу до приймальної комісії! Ви готові артисти! Хто вас готував?

Випускники говорять на фоні ліричної мелодії

Під час монологу на сцені з’являються Кіса і Бендер. Кіса весь час хоче щось сказати, але Бендер відмахується від нього,зацікавлено слухаючи випускників

 

Вип: -  Усе, що ми уміємо і знаємо – це заслуга наших учителів.

• Вони вкладали у наші голови знання, ведучи по цікавому і складному шляху знань.
• Цей шлях не був устелений трояндами, тому що для них там не залишилося місця.
•  Це місце було зайняте стражданнями Чіпки, синтаксисом і пунктуацією, біквадратними рівняннями і трикутниками імені Піфагора;
• Таблицею Мендєлєєва і тим щасливим яблуком, яке впало на голову Ньютона;
• А також материками і океанами, Пелопонеською битвою.
• Нашим головним завданням у ці роки було вкусити від дерева пізнання. Ми вкусили і отримали проблеми із травленням.
• Ми намагалися розрушити гранітну основу наук і загальними зусиллями прогризли у ній дірку.
• Звідти сквозило пасатами, тому у багатьох із нас хронічний нежить.
• Але, незважаючи на це, ми бадьорі і життєрадісні, як і 11 років тому!
• Ми дякуємо сьогодні нашим учителям, без яких життя було б одноманітним і безбарвним.
• І хоча ми не завжди могли гідно оцінити те добре і світле, що вони виховували в нас, ми завжди будемо пам’ятати наших учителів!

 

На екрані – фото учителів, уроків. Випускники дивляться на екран, перемовляються між собою, усміхаються

Кіса нарешті говорить

 

К: Командоре, стілець порожній!

О.Б.: Кісо, голова у вас порожня! Ви тільки погляньте на цих дітей, у них такі обличчя, неначе вони знайшли справжній скарб! Як вони про учителів говорили! (до випускників) Браво, молоді люди! Цікаво, а ваші учителі такої ж думки про вас?

 

Вип: Ми упевнені, що наші учителі нас люблять, незважаючи ні на що!

 

На екрані – відеозапис вітання від учителів

Кіса і О.Б. виходять

 

Вип:

 Спасибі, що усіх ви нас любили,

Хоч і суворими були не раз,

За те, що ви нас думати навчили,

Вам дякує увесь наш дружний клас!

 

 

Вип:

 За вашу ласку, чуйність і турботу,

За те, що підняли нас на крилі,

За повсякденну копітку роботу –

Спасибі, дорогі учителі!

 

Музичне вітання для учителів

Виходять Кіса і Бендер

 

О.Б.: Кісо, я стаю сентиментальним. Ще один такий удар по мої вразливій душі – і я відмовлюся від золота і діамантів і вступлю до педагогічного вузу!

 

Кіса (до глядачів:) Хоч би швидше!

 

О.Б.: Ви щось сказали, Кісо?

 

Кіса: Кажу, справді гарні дітки! Напевно, у гарних родинах виховуються, у гарних батьків…

 

О.Б.: Кісо, я бачу, ви хочете побувати у них у гостях?

 

К: (змовницьки): Я упевнений,  що десь у якомусь гаражі чи сарайчику є старенькі, нікому не потрібні стільчики!..

 

О.Б.: Ви – голова! Ну що ж, спробуємо познайомитися  з батьками випускників! Так, я – інспектор відділу освіти, ви – головний бухгалтер?

 

Кіса: Чому бухгалтер?

 

О.Б.: Ну, голова профспілки! Яка різниця? Терміново оголошуємо батьківські збори за темою: «Підготовка до ЗНО»! (телефонує): Алло, Вікторіє Леонідівно? Запрошую вас на збори! Алло, Наталю Іванівно! Сьогодні о 15.00 – батьківські збори! Світлано Анатоліївно! Ваша присутність на зборах обов’язкова!

     Все, Кісо, чекаємо! (сідає за парту)

 

Вихід батьків

 

О. Б.: Доброго дня, сідайте, будь ласка! Радий познайомитися – інспектор відділу освіти Остап Бендер! А це – Іпполіт Матвійович, головний бухгалтер!

 

(Батьки переглядаються)

 

О.Б.: Так, які проблеми з дітьми?

Мама: Та які проблеми? Школу б закінчили нормально… Я питаю свою Настю : « Доцю , у тебе є надія, що ти добре складеш математику ?» А вона  говорить: «Надія є, шансів немає…»

 

Мама: А я запитую свою : що ти збираєшся робити після школи? Відповідає:  - Якщо пощастить, то нічого!

 

Заходять випускники. Бачать Бендера і Кісу

 

Вип: О, старі знайомі!

О.Б.: Кісо, засідання продовжується без нас! (до батьків): Термінові справи, вибачте! (виходять)

 

Вип: А ви чому такі серйозні?

Мама: Нас на збори викликали.

Вип: Сьогодні не збори, сьогодні випускний! І ми дуже раді, що ви, як завжди, з нами! Адже у нас за ці роки стільки всього було!

 

 

Вип: Мамо, а пам’ятаєш, я сказала татові: я заміж виходити не буду – буду з вами жити!

Мама: А він тобі відповів: - Не смій погрожувати батькові!

 

 

Мама: А мій (обіймає): патріотом росте! Я питаю: синку, що ти знаєш про нашу  країну? А він:  я нічого не знаю, і ворог нічого не взнає!

 

Мама: Дорогі наші діти! Ми давали вам багато різних порад. Ви їх сприймали, як гіркі ліки. Але сьогодні ми знову звертаємося до вас:

 

- Життя – це шанс! Використайте його.

- Життя – це виклик! Прийміть його!

- Життя – це скарб! Бережіть його.

- Життя – це таємниця. Пізнайте його.

- Життя – це пісня! Співайте його!

- Життя – це обов’язок! Виконайте його.

- Життя прекрасне!

- Усі: Бо це – ваше життя!

 

Батьки і випускники співають

(«Надежда»)

 

Б:Вже сьогодні вечір випускний,

Вам уже вручили атестати.

Світить вам промінчик золотий,

Треба вас із дому відпускати.

 

В:Ти, матусю, тільки, не журись,

Не сумуй, татусю мій рідненький,

І у вас цей вечір був колись,

Ваше хвилювалося серденько.

 

Б:Є думка єдина у нас:

Щоб справдились ваші надії.

 

В:Як будуть долари у вас,

То збудуться всі наші мрії.

 

Б:Ви так швидко, діти, підросли,

Нас про це, звичайно, не спитали.

Вчора ще маленькими були,

Спати нам із татом не давали.

 

            В:Ви тепер треновані усі,

Обіцяєм – ніде правди діти,

Скоро ви – бабусі й дідусі

Будете із внуками сидіти.

 

Б: Є думка єдина у нас:

Щоб справдились ваші надії.

Хай буде у вас все гаразд –

І збудуться всі наші мрії!

 

Батьки читають вірші:

 

            Дорогі наші діти, найкращі для нас,

Ми бажаєм вам щастя і долі.

Вам сьогодні з дитинством прощатися час,

А життя – не стежина у полі.

 

А життя – це дороги тернисті не раз.

А життя – це не сміх і не жарти…

Та не бійтесь нічого, у добрий вам час,

Світ чарівний і жити в нім варто!

 

Все здолати  потрібно вам буде не раз,

Не впадайте у відчай, боріться!

Йдіть сміливо, у добрий вам, діточки, час!

Мрія кожного з вас хай здійсниться!

 

Хай вам ляжуть під ноги щасливі путі,

Горе й лихо хай всіх обминає.

Хай вам буде удача і щастя в житті,

І хай серденько ваше співає!

 

Батьки ідуть зі сцени

 

Вип: Дорогі наші батьки! Це ви дали нам наше життя – нашу пісню, наш скарб, наш шанс і наш найбільший обов’язок перед вами!

        Наші серця завжди з вами, для вас – усе, чого ми досягнемо у житті і для вас – наша пісня!

 

Пісня для батьків

Виходять Кіса і Бендер:

 

Кіса: Мені здалося, чи я почув слово «скарб»?

О.Б. (задумливо): Не почулося, Кісо, але це не той скарб, про який ви думаєте. Виявляється, Кісо, на світі є ще й інші скарби!

К: Ну, не знаю, які ще можуть бути більші скарби за діаманти! Де ж мої діамантики? Слухайте, а може, звернутися до екстрасенсів? Я вже готовий поступитися маленьким процентом…

О.Б: На жаль, Кісо, наш час уже вийшов. Ми  з вами - всього лише сон, ви забули? (до глядачів) Признайтеся, ви теж забули? А між тим, Сергійко прокидається. Тепер він точно знає, де шукати справжні скарби.

К: А як же ми?

Б: Кісо, ми з вами вічні, тому що вічні людські мрії про незліченні скарби, які десь обов’язково сховані. Ходімо, може, ще комусь приснимось!

 

Кіса і Бендер виходять

На сцену виходить заспаний Сергій

 

Сергій: Який дивний сон. Цікаво, а скільки часу я проспав?

 

Виходять дівчата

 

Сергій: Дівчата, давайте ваші портфелі донесу до класу!

Д: Що це з тобою? То навіть фотографуватися разом не хотів, а це – портфелі донесу!

С: Просто я дещо зрозумів недавно.

Д: І що саме? Що ми тобі допоможемо скарби шукати?

С: А ви мені вже допомогли їх знайти. Бо справжній скарб – це не золото і не діаманти, а щира шкільна дружба, яка була між нами цілих одинадцять років! І я буду берегти її усе своє життя.

Д: А ще справжній скарб – ті знання, які ми отримали у школі;

Д: Та любов, яку дарували нам учителі, батьки, наші шкільні друзі.

Вип: Однокласники, однокласниці,

         Не забуду друзів ніколи.

         На вітрилах життя не погаситься

         Світлий вогник рідної школи!

 

ВАЛЬС

Вип: Дитинство наше – пісенька завзята,

         Прийшла прощатися з тобою нам пора.,

         І візьме на маленькі рученята

         Тебе тепер прийдешня дітвора.

 

Вип: Пливи ж, кораблик наш дитинства милий,

         В дзвінкий, чарівний, неповторний світ.

         І прощавай! Тебе ми так любили!

         Неси з років далеких нам привіт!

ФІНАЛЬНА ПІСНЯ