Сценарій випускного вечора " Старт у вир життя"

Голос: Увага! Будьте обережні. На першу платформу  прибуває потяг номер 2711 за напрямком «Дитинство – Юність». Пасажирів просимо підійти до каси для отримання квитків.

Ведучий (вибігає на сцену):  Зачекайте, зачекайте! Це ж не просто потяг. Це ж незвичайний транспорт, що відправляється з чарівної країни «Дитинство» у хвилюючу країну «Юність». І пасажири сьогодні не звичайні, і машиніст і провідник і попутники – всі, всі сьогодні не просто об’єкти залізничного руху, а найголовніші учасники випускного дійства. Тож і оголошення мають бути не такими буденними, а – урочистими, святковими, радісними. Спробуй ще.

Ведуча (виходить на сцену): Увага! На першу платформу прибуває потяг номер 2711. Проводжаючих просимо зустрічати гучними оплесками почесних пасажирів, випускників 2017 року Загальноосвітньої школи № 27 міста Чернігова:

Випускники 11 А класу. Класний керівник ______________________

Випускники 11 б класу. Класний керівник ______________________

(випускники виходять на сцену)

Ведуча: Оскільки наш потяг не звичайний, то і потрапити на нього можна лише виконавши певні умови. А саме: пройти церемонію вручення атестатів.

Ведучий: Отже, церемонію вручення атестатів випускникам загальноосвітньої школи №27 2017 року оголошується відкритою!

Гімн

Ведуча: Як всі ви знаєте жоден потяг не може рушити без машиніста. І наш чарівний потяг не є винятком.

Ведучий: Але, як ми вже казали, машиніст і провідники у нас сьогодні такі ж незвичні, як і потяг. Тож, запрошуємо головного машиніста: Директора Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня №27 Піун Олену Петрівну.

Ведуча: А також її відданих помічників:

• Заступника директора – Тарасенко ЛюдмилуІванівну.
• Заступника директора – СорокуСвітлануМиколаївну.

Слово адміністрації

Нагородження грамотами батьків

Врученняатестатів

Ведучий: Що ж, наші любі випускники, атестати вручені, напутні слова сказані – можете сміливо займати свої місця. Просимо сідати в потяг.

Випускникиідутьзісцени

Відео заставка

Голос: (гнусавий) Увага! Увага! (звичайний) Ой, вибачте. Увага. З першої платформи відправляється чарівний потяг«Дитинство – Юність»

(у вагон заходять син і батько. Розташовуються на своїх місцях. Син неквапливо дістає з рюкзака зошита, олівець і останнім щоденник)

Батько: От нудота. Стільки часу без діла пропадає. О! щоденник! А-ну давай подивимося. Так… учня одинадцятого… ОДИНАДЦЯТОГО??? Ото я думаю, чого це тобі піджак малуватий? Ну то бог з ним. (розкриває) Так, це що таке! Перша сторінка, і зразу ж червона вся. Так, (читає по складах) «Ш-а-но-в-ніб-а-ть-кизвер-ніть – у-ва-гу ваш син по-га-ночит…» Ти що погано читаєш, чи шо? Ти чого батька ганьбиш у школі? (гортає) Ну, ось. Фізика – 5. Молодець! Не даремно я тобі тоді яблуком по макітрі торохнув. Еге ж? Зразу на місце все стало. Математика – 4. Ну, математику можна і підтягнути. Так? (син хитає головою - погоджується) Фізкультура – 12.(гортає щоденник назад-вперед – «звуки компа» - завис) Е-е-е…

Син: Тату, просто Україна, вже давно перейшла на дванадцятибальну систему.

Батько: Так? Точно? А фізичка з математичкою знають про це?

Син: так.

Батько: це ж що виходить тепер. Якщо 12 – це по старому 5. Тоді 4 – це… (вираховує в умі) 12 мінус... нє, поділити…. Ага, 4 поділити, ага 24…. Стоп. Чого це 24? (загинає пальці, рахує – поряд син рахує так само) Коротше, математику треба сильно підтягнути. Що ви там зараз вчите на математиці?

Син: Багаточлени.

Батько: Я тебе серйозно питаю….

Син: Тату, можна я краще музику заразу зроблю. А то ми з однокласниками вже домовились, що будемо вчити пісню.

Батько: А-а. (махає рукою і виходить. Син зве рукою всіх на сцену)

«Родители -крокодители»

Виходять зі сцени як Дитячий потяг:

Дама сдавала в багаж

Краски, портфель , карандаш,

Линейку, альбомы, картонку

И маленького ребенка.

 

Выдали даме на станции

Четыре зеленых квитанции

О том, что получен багаж:

Краски, портфель , карандаш,

Линейка, альбомы, картонка

А также, в придачу ребенка

 

Ребенка и прочийбаласт

Заводят в хорошенький класс.

Готово, в порядке багаж:

Краски, портфель , карандаш,

Линейка, альбомы, картонка

За партой мы видим ребенка

 

Но только раздался звонок

Как темп набирает урок.

И сыпятся знанья в багаж:

Туда где лежит карандаш,

Линейка, альбомы, картонка…

11 лет без умолка.

 

Вот дама на станцию «Предки»

Стоит в ожидании детки.

Вдруг видит, выводят багаж

Айфон, ноутбук, карандаш,

Помада, духи, собачонка,

И очень крутая девчонка.

 

Айфонище как зазвонит,

А барыня как закричит:

Разбойники, воры, уроды,

Ребенок не той породы.

Швырнула она карандаш,

Ногой отпихнула багаж,

Айфон, ноутбук, собачонку

Верните скорее ребенка.

 

Позвольте, мамаша, на станции,

Согласно багажной квитанции,

От Вас получили багаж:

Краски, портфель , карандаш,

Линейку, альбомы, картонку

И маленького ребенка.

Однако, за время пути

Ребенок должон подрасти

 

Возможно, вы нас не узнали сегодня,

Мы выросли быстро, у вас не спросив.

Вчерашние дети из фотоальбома.

Его отправляем в семейный архив.

 

Для мам и пап, что лучше всех на свете

Для тех, кто любит нас от всей души,

Свое спасибо произносят дети –

Солидные подростки – малыши.

 

Пісня для батьків

Номер від батьків

• Перші вчителі

Мініатюра з провідницею .

 (на сцену виходять декілька випускників, щось жваво обговорюють, сміються. Виходить ошатна жіночка і розпихуючи дітей проштовхується на середину сцени.)

• Це наше купе, жіночка.
• Я що, питаю, чиє це купе?
• Що ви собі дозволяєте?
• Іноді не їсти після шостої, а так – усе дозволяю.

(На сцену виходить ще один учень, на ходу розгортає  шоколадку)

• Всім привіт, до вас можна?
• О, шоколадка. Можу собі дозволити.
• Та я  зараз міліцію викличу.
• (кричить за сцену) Вітя. Вдягайся, тебе зараз викликатимуть.
• Ну це вже ні на що не схоже. Провідник! (всі) Провідник!
• Ага, дійсно. Провідник! Чого кричите? Тута я. Приготуйтесь, скоро станція «Першовідкривальницька».
• Чому це «Першовідкривальницька»? За розкладом – станція «Перший раз у перший у клас».
• А ви згадайте скільки всього ви вперше відкрили, коли були першачками. Ну….
• Вперше відкрили двері класу.
• Вперше відкрили підручники.
• Вперше відкрили дошку.
• Вперше відкрили зошити.
• Вперше відкрили дружбу.
• Вперше відкрили таланти.

 

Пісня “Давним-давно» з к/ф «Гусарська балада»

 

Ми пригадаєм, як малими

У перший раз у перший клас нас привели

І нас назвали словом дивним…

Усі тепер ми школярі, ми школярі.

 

Усе для нас було там нове:

Буквар, і зошит, і урок не розмовлять.

Та видавалось все чудовим,

Коли змогли ми рівні палички писать.

 

І вже лавиною невпинно

Задачки, літери, параграфи летять.

Не згледілись, як біля дошки

Очима лупаєм – не знаєм що казать.

 

Тоді проводили маневри –

Бешкетували, веселились, як могли.

І випробовували нерви…

Не знаєм як ви нас терпіли, вчителі.

 

Роки летять – ми зрозуміли:

Що ви – найкращі в світі перші вчителі.

За все, що ми колись творили

Пробачте і прийміть уклін цей до землі.

 

Вже дзвоник пролунав останній,

А далі що? А далі що? Не нам гадать.

Усі турботи будуть завтра,

Ну а сьогодні гайда з нами святкувать!

 

• Класні керівники

(на сцені рамка - металодетектор)

Провідник: Швиденько заходимо у вагона. До відправлення лічені хвилини. (виходить учень) Що несемо у рюкзаку? Заборонені речі є?

Учень 1: Ні, ні немає.

Провідник: А цигарки?

Учень 1: Так ми ж не на подвір’ї… (виймає з рюкзака цигарки – залишає, проходить)

Учень 2: (несе на спині двері).

Провідник: А це що за диво? Ти де двері взяв?

Учень 2: Вибив.

Провідник: Як вибив?

Учень 2: Ну то як, як… Ногою. А нічого було мене у класі зачиняти. Що ж мені до ранку там сидіти. (проходить)

(виходять дві дівчинки, висмикують одна в одної великого ключа)

Учень 3: Мені сказали клас відкрити.

Учень 4: Ні, мені.

Учень 3: А я перша ключа взяла, то ж мені і відкривати.

Учень 4: А перша до кабінету добігла, тож відійди (пхають одна одну)

Провідник: Дівчатка, що за галас? Що в руках?

Учень 3 та Учень 4:А мені Лілія Антонівна сказала відкрити кабінет.

Провідник: Кому з вас?

Учень 3 та Учень 4: Мені.

Провідник:(каже наче по секрету) Дівчатка, ви взагалі-то вже не в другому,а  в одинадцятому класі.

Учень 3: Ой, точно.

Учень 4: Як незручно вийшло.

Учень 3: Ми ж з тобою найкращі подруги.

Учень4: Дійсно, чого це ми за якогось ключа сваримося.

Учень 3: Дійсно. Давай, я відкрию, та й поготів.

Учень 4: Та ладно, я відкрию.

Учень 3: А чого це ти?

Учень 4: А того, що мені першій сказали…

(на останніх словах ідуть зі сцени)

(виходить учень зі склянкою чаю)

Провідник: А це в нас що? Чайочок? Зі своїм не можна. А це що? (бере з іншої руки учня порожній пакетик, читає) «Проносне». А де вміст? (учень показує на склянку). І то для кого?

Учень 5: Ну, кому попадеться, той і …

Провідник: Так іди вже, жартівник. (забирає в нього склянку і дає жартівливого потиличника). Так, хто наступний, проходьте швидше. (виходить Зоя Василівна). Не може бути! Невже це Ви? Звісно, звісно, нас попереджали про високих гостей, ми чекали. Проходьте, проходьте, звісно… Але, вибачте, у нас зараз з системою безпеки дуже строго, тому обов’язково необхідно пройти через метало-детектор. Це лише формальність, не турбуйтесь. (При проходженні через детектор – він весь час пищить. Знімають усе залізне – все одно пищить). Нічого не розумію. Що ж це таке? Може поламався? Ану ж бо ще разочок. А-а-а. Як я раніше не здогадався! Це ж, щоб виростити таких учнів – необхідно мати залізні нерви і золоте серце.

Номер для класних керівників

• Учбова

Голос: Увага, на станцію учбова прибуває потяг «Дитинство-Юність». Стоянка 45 хвилин і 10 хвилин перерви. Учня Євгена Петрова терміново просять зателефонувати мамі.

(на сцену виходить учень – телефонує. З іншого боку – стіл, виходить мама. Бере слухавку.)

Мама: Альо.

Син: Ой, мамочко, доброго дня.

Мама: Доброго синочку, як ти?

Син: Та у мене все добре. Мамочко, мені дуже потрібна твоя допомога.

Мама: Аякже, зроблю все, все, все.

Син: Мамочка, мені треба з комп’ютера файл по пошті відправити.

Мама: (закриває очі, зітхає) Синочка, може я тобі комп’ютера по пошті відправлю?

Син: Ні, мамочка, я в дорозі, готуюся до екзамена, а потрібний файл залишився в домашньому комп’ютері…

Мама: Де?... (кидає слухавку) Може саме собою пройде? (телефонний дзвінок) Щоб ти мені був здоровий.Альоооо.

Син: Мама, не кидай слухавку, я буду тобі допомагати.

Мама: Ага. Будеш допомагати… ну якщо будеш допомагати, то валер’янка знадобиться.

Син: Мамочко. Для початку необхідно включити комп’ютера.

Мама: Ага. Включити. О! і валідол тут на місці.

Син: Мамчик, не переживай так. Там нічого складного немає. А б і сам це все зробив, але в мене не відкритий віддалений доступ і мій ай-пі не конектиться через проксі-сервер.

Мама: Синочка, а з ким ти зараз балакав?

Син: З тобою, а що?

Мама: Ти знов почав палити ту гидоту?...

Син: Ні, мам. Давай відкриємо комп’ютер.

Мама: Легко сказати «Відкриємо». Як його відкрити?

Син: Там треба кришку потягнути.

Мама: (тягне з іншого боку) Кришку потягнути. Сина, коли ти тягнеш кришку – вона скрипить?

Син: Ні! Вона не має скрипіти. З іншого боку потягни.

Мама: Ой. Все. Вікрила.

Син:Відкрила? Молодець. Тепер треба його включити. Там спеціальна кнопочка така.

Мама:Жень, тут кнопок багатенно.

Син: Мама, твоя кнопочка без написів (рукою робить рух, наче натискає кнопку праворуч вгорі)

Мама: (натискає щось посередині) Женя. Не включається.

Син: Це пробіл, мамо. Твоя кнопка праворуч вгорі.

Мама: А-а-а! Праворуч вгорі… Включаю…О! Включився. Женя, включився!

Син:Молодчинка, мама. Дивись. На робочому столі лежить папка. Бачиш? (мама бере папку для паперів на столі)Відкривай. Відкрила? В ній файл.

Мама: Файл. Женя. Тіки він порожній (піднімає файл, показує залу).

Син: Як порожній? Там вже всі теми по предмету мають бути розписані.

Мама: Женя, він порожній. Я взяла папку на столі, а там файл порожній і все.

Син:Хух. На столі?! Мамочко, подивись у комп’ютер. Бачиш такі жовті значки? Вони називаються папки. Бачиш папку «Екзамен»? Відкрий її.

Мама: Як її відкрити?

Син: Бачиш на столі мишу?

Мама: Женя, ти все ж таки палиш.

Син: Мама.. така штучка зі шнурком. Це називається – миша. А на екрані стрілочка. Посмикай мишкою і стрілочка смикатися буде (імітує рухи мишею на столі).

Мама: (піднімає мишку, трясе нею, дивиться в монітор) Женя, нічого не смкається, крім мене.

Син: Мабуть, комп’ютер не бачить мишу.

Мама: (махає мишею перед монітором) Ти, зараз така, за 10 тисяч, ти цю мишу не бачиш?

Син: Ну то добре. Мамчик, давай  так. Бери мишу у праву руку.і тягни її у правий верхній куток. Тягни її.

Мама: (тягне мишу праворуч, поки не висмикує провід) Женя, я дотягла.

Син: Дотягнула? Стрілочка рухалась?

Мама: Ні.

Син: Мама, а хвостик миші, він до комп’ютера приєднаний.

Мама: Ні, Женчик.

Син: Ох, ну давай простіше. Дивись. Під кнопочками є прямокутничок. Пальчиком по ньому проведи.

Мама: О! Стрілочка! З’явилася стрілочка! Ой, яка красота!

Син:Бінго, мамо! Ти супер!

Мама: Женя, давай все інше – завтра.

Син: мама, далі легше. Бачиш «Мій комп’ютер»?

Мама: Женя, ти мене, мабуть, за дурепу маєш, я перед ним сиджу.

Син:Мамчик, ні. В моєму комп’ютері є «Мій комп’ютер»

Мама: А ти, хлопчику, палиш, все ж таки.

Син: Мама! Значок комп’ютера бачиш? Мишкою на нього наведи і двічі клацни.

Мама: Не виходить.

Син: (зітхає - заспокоюється) Нічого. З першого разу ні в кого не виходить. Натискай багато разів.

Мама: О. Жень, щось відкрилося.

Син: відкрилося? Читай!

Мама: «Форматувати жорсткий диск.»

Син: НІ! Нічого не натискай!

Мама: Я нічого не натискаю.

Син: Нічого не чіпай!

Мама: Я нічого не буду чіпати.

Син: Дихаємо. Глибоко. Спокійно. Натиски на хрещик. (мама натискає на прикрасу-хрещик на шиї) Мама, ти натиснула на хрещика?

Мама: Женя, я вже й на хрещика натиснула, і перехрестилася, може, мені молитву яку прочитати? (виходить бабуся)

Бабуся: Доброго дня, доцю.

Мама: Все синочка, пока. Тут мама приїхала. Все, все…

Син: Бабуся? Мамо, дай бабусі слухавку. Ні-ні-ні не клади – дай бабусі слухавку.

Мама: (передає слухавку бабусі) Твій онук.

Бабуся: Привіт внучок!

Син: Привіт, бабусю. Ти приїхала?

Бабуся. Приїхала. А ти, що на мій інстаграмм не підписаний, чи шо? Я ж того, геолокацію включила.

Син: Ні, бабусю, не бачив.

Бабуся:доречі, слухай, онуче. Ти мені на однокласники більше не пиши. Видалилася я звідти.

Син: чого це?

Бабауся: Однокласники скінчилися. А ти чого хотів?

Син: Ба, мені треба файл з комп’ютера передати.

Бабауся: А-а. А тобі як по милу, чи в скапі краще?

Син: Та як зручніше.

Бабуся: Ну то краще по милу , звісно.

Син: Слухай, бабусю, тоді пару джипеговз перезнацією мені…

Бабуся: Слухай, давай я тобі віддалений доступ відкрию і сам долубайся. (щось натискає) Відкрито!....

Син: Дякую!

Бабуся: Ага, внучок, бувай.

Мама: Мама, як ти з усім цим розібралась?

Бабуся: Так у мене ж найкращі вчителі були. З 27-ої школи. Знаєш, як ми вчились… Давай покажу. (схиляються над комп’ютером, запускають файл…) Дивись (показує на сцену)

 

Сценка – нарізка з пісень про шкільне життя

• Екзамени

Голос: Шановні пасажири, будьте дуже обережні. Потяг прибуває на станцію «Екзаменаційна». Можливі емоційні сплески та непередбачувані словесні шквали.

Сценка «Екзамен з фізики» (КВН Тріод и діод – в оригіналі)

• Вчителі

Провідник (Сердючка): Ахтунг, атнухг. Увага, увага. Починаємо срачнєйшую видачу багажу. Де мої помічники? Мені сьогодні обіщали видати цілу отару… еее… команду помічників. Ану швиденько всі в зал… еее… на перон. Не надо іспитувать мою нєрвну клєтку. Бігом, бігом.

• Квіти
• Вєрка Сердючка (видача багажу- квіти вчителям)

• Привітання від вчителів
• Вальс-прощання з дитинством
• Фінальна пісня

Додатки

Для вчителів

(«Сохрани меня». Инь Янь)

 

Снова настойчиво звенит школьный мой звонок

Снова пытаюсь честно я заучить урок

А я забил, почти не учил, пока аттестат не встретил.

 

Припев:

Биология ночами, English по утру

А с историей обедаю и даже сплю

Я и химик, я и физик, и географ я

И во сне шепчу тихо геометрия

 

Снова стою я у доски, даже не дыша.

Снова вищу на волоске над своим не сдал

А я тебе подсказки кидал, покуда меня не спалили

 

Припев:

Я с трудом литературу да не всю читал

Два часа на карте мира Млечный путь искал

Сочинение писала – вовремя сдала

Ну и что с того, что трое суток я не спала.

Мы хотим сказать спасибо вам учителя

Что ни сердцем, ни душой – ни капли не кривя

Отдавали без остатка не жалея сил

Чтоб любой вопрос без проблем я в жизни решил.

 

Мы желаем вам здоровья, вдохновенья, сил,

Чтобы каждый ученик предмет ваш зазубрил.

Европейские зарплаты, чтоб платили вам

И в один их дней, чтобы явью стала мечта.

 

 

Фінальна пісня

(«Якби всі люди взяли гітари», Положинський)

 

Спо… Споглядаю таку картину

Мій любий вчитель напруживши спину

Щось пише на дошці про всякі штуки,

Використовує дані науки.

 

Він дуже хотів би, щоб ми те все пам’ятали,

На екзамені впевнено про все те казали

Але зовні весна і нічний сеанс дешевший

Тож чим голову сушити, краще в Голівуд попертись.

 

Ми все вивчимо завтра, не хвилюйтесь – не треба

Ми складемо всі іспити так як нам треба

І то нічого, що зазвичай відповідаючи знову

Ми, як завжди не знаходимо потрібного слова.

 

На уроці ми все чуєм, майже все розумієм

А чого не зрозуміли те списати зумієм

Бо наставляли вчителі, а також мама и тато

Що ми маєм боротися за бал атестату

 

Тож ви за нас не хвилюйтесь, ми і самі переживаєм

Що з нами станеться далі, звісно не уявляєм,

Та кожен з нас сподівається і вірить в то щиро,

Що поступить у найкращий ВУЗ України.

 

Приспів:

Якби ми знали чи уявляли

Колись згодиться все те, що вивчали

То ми б сумлінно вроки читали

І біля дошки відповідали би.

 

Приспів:

 

Ми стоїмо тепер на сцені, і все ніби нормально

Та все всередині тремтить від хвилювання буквально

Бо ми прощаємось з тобою, наша школа назавжди

Ти сумуватимеш за нами. Ми в це віримо майже.

 

Ти зустрічатимеш нових, малих, вестимеш за руку

А ми в той самий час вивчатимемо зовсім іншу науку

Ми докладем усіх зусиль, що заощадили з роками

Щоб ти пишалася своїми випускниками.

 

Ти будеш із гордістю розказувати про наші таланти

Бо нас учили справжні гуру, а не якість там дилетанти

І, може, не завжди ми так віддано предмети вивчали

Та сьогодні ми хотіли б, щоб ви просто згадали

 

Приспів:

Як ми чудові твори писали,

Романи, повісті, вірші читали,

А на перервах шалено ганяли,

І з вами інколи теж жартували.

 

І ви не питайте: ким в майбутньому станем

Бо не важливо чи ти в кедах чи маєш модні сандалі,

Чи ти є на посаді у банку, чи ти простий у школі вчитель,

Кожен хоче життя своє без сорому прожити.

 

Тож перед нами відкриваються можливості безмежні,

Щоб ми посіли ті посади, що для нас будуть належні

Але сьогодні ми упевнено можем про те лиш говорити

Що будем прагнути старанно у цьому світи гідно жити.

 

Приспів:

Та ви не сумуйте, любі не плачте

На нас погляньте - найкраще побачте

Бо ми – надія, ми – гідне майбутнє

Повірте, що з нас іще будуть люди.

Може зразу нам буде дивно

І серце раптом трохи занило

Та ми готові – чекають пригоди

Відкриті усі дороги…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робочі матеріали:

Я вас не прошу відкрити закон всесвітнього тяжіння. Я прошу відкрити кабінет.

 

Вєрка Сердючка.

Я мужчинам не вєрю з 12 лет

Начинаємсрачнейшую посадку.

Ну шо так мені холодно. Я хоть в юбке?

Це у вас така фамілія? Нє нічого, нормальна фамілія. Це якщо ж він… то вона… от дитині в школі.

Какіє люді на пероні. Нє не кричу. Чого б я рвала своє сопрано?

 

 

Різні вагончики обумовлені генетикою