Сценарій випускного вечора в стилі "Голівуд" 2019 рік

Сценарій випускного вечора 2019 року

 

Ведучий 1. Відлетіли літа, як птахи.

Відшуміли снігами і грозами.

І колишні дівчатка та хлопчаки

стали зрілими, стали дорослими.

 

І між майбутнім і минулим,

дитинством і безмежжям мрій  

Неначе міст ми протягнули

чарівний вечір – випускний!!!

 

        Дорогі друзі! Шановні вчителі, батьки і гості! Ми зібралися сьогодні з нагоди особливого свята. В ньому переплелися біль розлуки і світло надії, сум прощання і радість зустрічі з майбутнім.

 

        Тож дозвольте розпочати неповторне свято юності й запросити тих, кому присвячується ця подія, для кого це свято – перше самостійне плавання в океані під назвою «Життя».

 

Лірична музика

голос за сценою

Випускники

А тепер відкриємо невеличкий секрет.

Директор школи хотів бачити нас такими. (На слайді молоді люди в ділових костюмах). 

         Вчителі хотіли бачити нас такими. (На слайді відмінники з книгами)

         Класні керівники хотіли нас бачити такими. (На слайді зображення ангела і пухнастого білого зайчика)

         Батьки хотіли бачити нас такими. (На слайді знамениті вчені, спортсмени)

       А насправді ми такі!

 

Ведучий Гучними оплесками вітаємо випускників 11 класу: оптимістів і жартівників, надію сучасної науки, майбутню еліту України

 

                          Під звуки фанфар випускники заходять до актової зали

 

 

Ведучий 1: Сьогодні в нашій школі чудове свято - свято, якого з нетерпінням чекали випускники. І не тому що разом з ним завершується школа, а тому, що немає в шкільному житті більш зворушливого моменту, ніж той, коли ти останній раз заходиш у стіни рідної школи як учень, а виходиш самостійною, дорослою людиною, що належить вже до іншого життя.

         Це свято важливе для всіх, хто знаходиться сьогодні тут. Воно важливе батькам, які протягом 11 років хвилювалися за нас і разом з нами переживали перемоги і поразки.

       Воно важливе вчителям, адже ніхто не проводив з нами більше часу, ніж вони.

       І, звичайно ж, воно важливе самим героям цього свята. Ми говоримо «героям», а не «винуватцям», так як ми здолали найперший етап на великому шляху під назвою  «Життя». Все, що зустрінеться на цьому шляху, буде завтра, а сьогодні - прекрасне свято, свято молодості і краси, дружби і вірності!

         Святковий вечір, присвячений врученню атестатів випускникам 2019 року  оголошується відкритим!

                                                                  ( Гімн України )

Ведучий Так уже повелося у нас в Україні, що завжди перед усіма важливими подіями  людину благословляють на щастя, на долю і дарують найдорожче, найсвятіше. А що може бути ціннішим за хліб, яким і благословляємо ми, батьки, своїх дітей у щасливу дорогу майбутнього, що є святішим від ікони

Ведучий

Традиції і звичаї народу

У них життя, характер і душа.

Тож короваєм починається дорога,

Коли дитя батьківський дім лиша.

У нім – духмянім, сонячнім, рум’янім –

Турбота батька й мамина сльоза.

Це захист від знедолень і обманів,

Щоб обминула вас життя гроза.

Сьогодні від батьків прийміть це диво –

Наш український пишний коровай.

батько, й мати, батьківська родина,

Своїх дітей зі святом привітай.

На фоні мелодії виходять батько і мати з короваєм.

Мати Влада:

Благословляємо вас, діти, в добрий час!

Хай щастя і достаток будуть з вами.

Прийміть хліб-сіль на рушнику від нас,

Й сміливо по землі ідіть шляхами.

Батько Руслана:

Цілуйте хліб, ним батьків родина

Благословляє вас, як символом життя.

Бо ним живе й міцніє Україна –

Хай з хлібом буде ваше майбуття.

Мати Жені:

Все здолати потрібно вам буде не раз,

Не впадайте у відчай, боріться!

Йдіть сміливо ! У добрий вам, діточки, час!

Мрія кожного з вас – хай здійсниться.

Мати Віки:

Нехай же вас Господь благословляє

У світлу путь на добрії діла.

На вірну стежку завжди наставляє,

Щоб доля вам щасливою була.

 

Ведучий Сьогодні у нас свято. І ми довго думали, як зробити його незабутнім і радісним.  І як завжди сценарій нам підказало саме життя.

Ми знаєм всі давним-давно,

Що все життя – одне кіно.

Всі жанри можна зустріти тут.

Бо наша школа – справжній Голівуд!

           У нашому залі зараз відбудеться презентація нового багатосерійного кінофільму «Фантастична четвірка»!

11 довгих років йшли зйомки. За цей час було витрачено 150 кг крейди, 2300 штук зошитів, 2 млн. 300 000 нервових клітин, 150 кубометрів чорнила, з'їдено 880 000 булок у нашій їдальні, випито 120 000 літрів чаю.

І ось готовий шедевр з життя сучасного школяра, драма про роки мук, екшн походів у їдальню, поема, присвячена всім, хто знаходився поруч.

Якщо театр починається з вішалки, то фільм з режисера. Отже, директор школи – Василь Васильович. Режисерською діяльністю займається давно; суворий з підлеглими, але швидко відходить. За час зйомок вів наполегливу роботу щодо поліпшення реквізиту; завдяки йому з'явилися нові знімальні майданчики.

Наполегливо працює з провідними і не провідними акторами, завжди прагне дисципліни. З девізом «Нам сам міністр не указ» перетворює робочі дні у свято творчості та знань. З-під його руки кожного дня вилітають сторінки списаного сценарію, він найкраще знає кому і яку роль дати, як використати освітлення та музичний супровід для того, щоб шкільний фільм став таким, яким має бути. Тож саме він вручить випускникам квитки на наступну прем’єру серіалу під назвою “ Доросле життя”.

        Слово для вручення атестатів та нагородження надається директору Бальковецького НВК Орловському Василю Васильовичута  заступнику з навчально-виховної роботи Приймак Марії Іванівні.

(вручення атестатів)

 

Ведучий Звичайно, приємно, коли тебе вітають рідні, друзі.  Але особливо радісно почути вітання нових людей, можливо, менш знайомих, але не менш добрих, щирих, привітних. Тож, запрошуємо на сцену ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Виступ гостей

Випускники

Руслан: Яким же довгим був шлях до атестату. Озирнімося на хвилинку назад. Адже 11 років – це час. І чого в вас тільки не було.

Женя: Перше вересня… Дзвінок… Ромашки…

Віка: Банти… Косички… Першачки…

Влад: Буквар… Перша двійка… Невимита дошка…

Руслан: Перше в класі прибирання…Нерозділене кохання…

Женя: Фараони…Глобус…Карта… Розмальовані всі парти…

Віка: Піфагор…Жири… Кислоти…Пушкін… Лермонтов … Незграбні ноти…

Влад: Для контрольної шпаргалка…спортмайданчик… зажигалка …

 Руслан: Танці…музика…гітара…дискотека…знов запара…

Женя: Вечір…сценка…фонограма…

Влад: А мене, як завжди не пустила мама…

Віка: Карантин… практична…випускне плаття…

Руслан: Ось такий шлях атестату...

 Женя: Сьогодні ми увійдемо в абсолютно новий для нас світ. Весь цей час ми стояли тільки біля його дверей. Ми віримо, що талан і щастя будуть нам вірними супутниками у цій дорозі, а чарівна музика дитинства звучатиме у нашому серці.

                                                Сценка «Дерево плодів»

Віка Усі 11 років ми плідно працювали. І ось маємо ціле дерево плодів, яке ми вирощували довгих 11 років.

Випускники виносять дерево плодів на середину, по черзі розповідають і вішають на дерево плоди – намальовані предмети на картоні

Влад (Портфель.) Ми вперше отримали звання «школярі» і дали школі шанс виховати з нас справжніх людей.

Віка (Серце) А цей плід називається «любов» – любов до рідної школи, до вас,  учителі, до вас, рідні батьки, до тебе, наше рідне місто, і наша Україна.

Женя ( Яблуко) А цей плід – яблуко спокуси – теж виріс на нашому дереві. Це всі наші негаразди, прогуляні уроки, невиконані домашні завдання. Зверніть увагу, воно червоного кольору. Це означає, що нам соромно.

Руслан (М’яч) Є у нас і досягнення в спорті. Ми прославляли школу у спортивних змаганнях, «Джурі», були вправними у конкурсі «Юних інспекторів дорожнього руху». А головне наше надбання – це здоровий спосіб життя.

Віка (Театральна маска.) Ми приймали участь у всіх шкільних заходах. Навчилися бути акторами під час театрального фестивалю та інших свят.

Влад (Літери Ая)  По зернятку здобували знання. Почали навчання з алфавіту і цифр, а нині володіємо сучасними інформаційними технологіями і вже готові здати тести по всій шкільній програмі.

Руслан (Фото класу) За час навчання у школі ми стали однією сім’єю. У нас проблема – одна на всіх, і радість – одна для всіх.

номер якийсь

 

Звучить заставка передачі «На добраніч, малята»

 

Віка Боже, яка прекрасна передача! Як класно було знати, що, подивившись мультик, ти йшов спати!

Влад  А що тобі заважає зараз, подивившись мультик, піти спати?

Віка Думки про вступ до університету… Різні спогади…

Руслан Серія перша. «Початок». Згадуючи золоті вересневі дні 2008 року, звичайно, згадуємо наших перших учителів.

Віка Згадуємо, щоб сказати Галині Михайлівні, Валентині Григорівні, Оксані Анатоліїівні, Ларисі Романівні та Юлії Анатоліївні слова подяки за наше щасливе дитинство! Дивимося й згадуємо!

 

Женя Видніється світанку силует,
А ніч заснула в зорянім намисті.
Де казка з колисковою живе,
Колись давно з’явилося дитинство.

Руслан Зігріте на матусиних руках
І купане у чебреці і м’яті.
З тобою на усіх твоїх стежках,
Воно в тобі не хоче підростати.

Влад  Дитинство там, де гойдалка і квач,
Де бульбашка за мить від сміху лусне.
Стрибає, жмурить чи підкине м’яч.
Обійме, ніжно так, і не відпустить.

Віка І хоч літа лелекою летять,
Дитинство вчить тебе життю радіти.
Воно в тобі не хоче підростать,
Його передаєш у спадок дітям.

Ведучий  Одного вересневого ранку ви, дехто з радістю та завзяттям, дехто з острахом та сльозами на очах, прийшли до школи.

         Вас зустріла усміхнена та красива перша вчителька Галина Михайлівна. Саме вона стала режисером-постановникам перших 4-ьох років нашого шкільного життя.  Це вона взяла ваші тендітні рученята і повела за собою у чарівний світ знань, такий складний і незвіданий. Це на неї, добру і лагідну, дивилися ви з надією, у неї шукали захисту. Ловили кожне її слово, пильно вдивлялися в очі, шукаючи там відповіді на всі запитання.

Сьогодні в час розлуки зі школою візьміть у дорогу життя поради своєї першої вчительки. Слово для привітання надається Демчук Галині Михайлівні.

(виступ першої учительки)

 

Віка: Хоч проходять літа, хоч минають літа,

Та для нас, як тоді, ви й тепер молода.

Не забути той час, як прийшли в перший клас,

Як уперше в той день ми побачили вас.

 

Руслан: Усміх щирий такий, ніжний дотик руки.

Ви — наставник для нас, ми ж усі — першачки.

Ви в нас добрі були і навчали нас так,

Щоб ми гарно вели першу букву і знак...

Ми зізнатися хочемо вам у цей час:

Галино Михайлівно, ми любимо вас!

Прийміть від нас ось цей букет і дивлячись на нього завжди нас згадуйте

 

                                                    (Дарують букет)

 

                                          Танець  з першим класом

 

Ведучий Закінчилася початкова школа. Більшої трагедії  не могло і бути. Кожен день ходити по різних кабінетах, різні вчителі, ім'я кожного з яких неможливо запам'ятати.

Жах, паніка. Що робити? І тут з'являється вона – класний керівник – «рідна душа» у цьому потоці різноманітності. Їй можна розповісти все, або майже все; вона може поговорити з батьками так, як... Загалом вміє розмовляти з батьками.

 Вона знає про тебе багато таємниць, іноді невідомих тобі самому. Вона любить тебе таким, який ти є, хоча й каже, що тобі треба змінитися.

Женя Класний керівник, ну що казати,

Слів не вистачить, щоб про неї все було,

Бо вона – це друга наша мати,

Де суворість разом і тепло.

 

Влад: А тепер стоїть із нами разом

І сльоза бринить у неї на очах,

Бо пришла пора прощатися із класом,

Проводжати діточок в життя.

 

Віка: Сказати хочу слово щире —

Нагоди більше не знайду.

І побажати щастя, миру

Я класному керівнику.

 

Руслан: Ви непомітно вчили нас

Добру, порядку кожен раз

І, скільки вистачало сили,

Людей порядних з нас ліпили.

 

Женя: За ту любов, що віддавали,

Серця дитячі зігрівали,

За все ми вдячні вам без ліку,

Спасибі ніжне і велике!

Ведучий. Запрошуємо до вітального слова класного керівника 11 класу Кошелюк Людмилу Вікторівну

 

                                                Виступ класного керівника

 

Влад: Наш фільм був би зовсім нецікавим без інших персонажів.

Руслан. Без людей, які 11 років направляли нас на правильний шлях, допомагали знайти себе та не заблукати у вирі знань і подій. Тому ексклюзивний показ мод сьогодні й тільки для вас, дорогі наші вчителі. 
Сезон — осінь, зима, весна навчального року. У цьому сезоні особливо актуальні моделі, які забезпечують успіх виживання вчителів у суворих умовах шкільного середовища. Модель отримала гран-прі — єдина й багатофункціональна. Ідея моделі належить учням.

(Запускається ролик із костюмом, який містить протигаз, бінокль, вогнегасник, указка, сумку з медикаментами, підзорну трубу, подушку, каску з лампочкою, телефон, щит)

Віка: Модель 
-особливо стійка в умовах загазованості шкільних туалетів сигаретним димом; 
- необхідною деталлю вчительського костюма є щит-надійний захисник від надзвичайної уваги зі сторони учнів; 
 

-зверніть увагу на деталь, необхідну для створення робочої обстановки на уроках і встановлення свідомої дисципліни (указка); 
-ще однією пікантною деталлю є підзорна труба, яка дає змогу вчителю роздивитись шпаргалки, яких не можна побачити неозброєним оком; 
 

-сумка з медикаментами — багатофункціональна. Може бути використана вчителем для себе або для доведених ним до відчаю учнів;
 

-подушка-універсал необхідна учителеві, який забув про час і його закрили в школі на ніч; 
 

-телефон забезпечує вчителя інформацією про переповнення чаші терпіння у батьків; 
 

-оптичний пристрій нічного бачення дозволить вчителю роздивитись знання учнів, які запали глибоко в голову; 
 

-цікавий елемент і необхідний у роботі вчителя – це вогнегасник , саме він стане в нагоді для приглушення повстання учнів проти написання контрольної роботи чи виставленні оцінок за семестр. 
- елегантний головний убір завершує композицію, філософськи нагадуючи про те, що може впасти тобі на голову з вікон улюбленої школи

 

 Віка Дорогі вчителі! 11 років поспіль ви щоразу говорили нам про те, як необхідні знання, говорили про відмінні оцінки і гарну поведінку. Ви стільки про це говорили, що нам довелося, зрештою, в це повірити. Ми дуже любимо вас, своїх учителів. А ось деякі несвідомі стверджують, що вчителі – мучителі і любити їх нема за що… Але справжня любов – це коли любиш просто так, не за щось конкретне.

Женя Зараз вперше будуть оприлюднені секретні архівні матеріали випускників. Любовні записки вчителям, що ми написали за 11 років навчання у школі, які так і не дійшли до адресатів.

 Віка Шановна Тетяно Владиславівно! Ми захоплювалися Вами, коли Ви приєднували один провідок до амперметра, інший – до вольтметра, третій – до омметра. Потім підносили штепсель до розетки ...

Ми зітхали всім класом і думали – зараз як рвоне! Але нічого особливого не відбувалося. Омметр чинив опір, вольтметр напружувався і тільки у нас постійно падала планка.

 Спасибі Вам за все й міцного Вам здоров'я!

Руслан Dear Оксана Зіновіївна! Довгі роки of studies The English is важливі not only для отримання a certificate, але також for a market after a cordon, за що ми вам are very thankful!

Влад Любити українську мову, літературу, український народ, бути патріотом та незламним духом нас навчали вчителі української мови та літератури Лариса Володимирівна, Мирослава Петрівна та Наталія Миколаївна. 

Тепер ми точно знаємо про тире між підметом та присудком, про те, чого ревли воли, як ясла були повні, і чого шелестіли липи.

Женя Дорогий Андрій Валерійович! Зізнаюся вам, що серед інших наших вчителів ви були самим мужнім! З яким терпінням Ви чекали нас на свої уроки. І ми іноді таки приходили. Хоча, важкувато було встигати. Але досвід показує, що самі великі спортсмени у дитинстві були звільнені від фізкультури.

Руслан Шановна Галино Володимирівно! Завдяки Вам ми навчилися отримувати корені на дошці, а не тільки на городах. Спасибі Вам за те, що вільно користуємося логарифмічною лінійкою! З її допомогою так легко проводимо прямі лінії!

Зізнаємося, що дуже часто, обчислюючи вирази математичні, ми їх супроводжували між собою виразами українськими. Та все ж, прийміть щирі слова подяки від усіх нас!

Віка Скажи чесно, ти був юннатом?

Руслан Ой, ну хто в молодості не був юннатом?

Віка А ти уявляєш, є такі люди, які залишаються юннатами на все життя!

Руслан Що ж тут такого? Хіба можна не любити фауну і флору?

  З нашою Оксаною Ярославівною ми теж на все життя залишимося юннатами. Тому що саме вона показала нам, який прекрасний світ живої природи!

Женя. Невідомо, куди занесе нас доля. Щоб не заблукати на життєвих перехрестях, нам знадобляться відомості з курсу географії, дані нам Світланою Володимирівною.

Нині нам відкриті всі країни, континенти:

Їдь і вивчай місцеві моменти.

Коли будемо в Африці, тоді не раз

Згадаймо географію і, звичайно, вас!

Влад А на уроках зарубіжної літератури Оксана Сергіївна вчила нас поганому.

Женя Як це?!!

Влад Вона змушувала нас читати чужі листи: лист Тетяни до Онєгіна і Онєгіна до Тетяни. І тепер ми точно знаємо, як потрібно освідчуватися в коханні.

Віка Завдяки Михайлу Михайловичу нас усіх підкорила культура світу.

І позаздрить навіть Ван Гог,

Що нас учив такий педагог!

За науку вам спасибі,

Ви вчили так красиво!

Руслан Жити в абсолютній гармонії зі світом учили нас учителі музичного та образотворчого мистецтва – Любов Володимирівна та Роман Юрійович. Щиро дякуємо їм за це!

Віка Відповідно до теорії Дарвіна саме праця перетворила мавпу на людину. І ми з вдячністю згадуємо Ганну Іванівну та Анатолія Степановича, що сприяли цьому перетворенню. Вони зробили з нас господарочок-рукодільниць та завидних майстрів. Наснаги і терпіння Вам, дорогі наші наставники!

Влад Але наші вчителі не завжди були такими дорослими та успішними, колись вчителі були маленькими.

Руслан Коли вчителі були маленькими, вони були такими ж неслухняними, як і ми. Ось наприклад маленька Лариса Володимирівна, коли її вкладали спати, крадькома під ковдрою читала цікаві книжки. Але одного разу їй потрапила занадто цікава книжка і занадто незручна ковдра. І тоді вона вирішила з-під неї вилізти і читати цікаві книжки разом із дітьми на уроках. Так вона стала вчителем української мови і літератури.

Віка : Коли вчителі були маленькими, вони були дуже добрими. Приміром маленька Оксана Ярославівна завжди жаліла бездомних тварин. Побачить, бувало, на вулиці кошеня, приголубить, обігріє, молочком напоїть і починає йому біологію розповідати. Молоко воно пило добре, а от біологію засвоювало погано, зате воно дуже жалібно нявчало, особливо у березні. Ця поведінка кошеняти зацікавила її і вирішила Оксана Ярославівна стати біологом.

Влад: Коли вчителі були маленькими, їх часто заохочували за особливі заслуги. Наприклад маленька Галина Михайлівна в дитинстві любила рахувати до десяти. А потім вона підросла і їй дозволили рахувати до половини на одинадцяту. А ще вона полюбляла складати слова спочатку із двох, потім із трьох, чотирьох, п’яти букв. Так вона й стала вчителькою початкових класів.

Женя: Коли вчителі були маленькими, вони часто проявляли свою вдачу. Наприклад, маленький Андрій Валерійович любив шикувати дітей на вулиці і командувати налі-во. Усі діти поверталися і йшли наліво, і тільки маленький Андрійко увесь час йшов направо. Тому він і став вчителем фізвиховання

Руслан: А взагалі, коли всі вчительки були маленькими, вони були бешкетниками, полюбляли дражнитися, лазили по деревах, били хлопців і при цьому виручали їх на контрольних роботах.

 

Влад: Ми кажем нині всім спасибі,

Що підняли , зростили нас.

І просто всіх учили жити,

І хвилювалися весь час.

 

Женя: Як зійде сонце – ми залишим школу,

Розлетимось у світ по всій землі.

Та не забудем Вас в житті ніколи,

Найкращі наші рідні вчителі.

 

Віка: За вашу ласку, ніжність і турботу,

За те, що підняли нас на крилі,

За повсякденну кропітку роботу

Спасибі, дорогі учителі.

 

Руслан: Спасибі вам за розуміння,

Підтримку і веселий жарт.

За добре і повчальне слово,

За перший досвід і за гарт!

                                    (відео аналогії про вчителів)

 

Віка: Дорогі вчителі! Спасибі Вам за тепло вашої душі, за науку життя, за все, чому ви нас навчили. Щире спасибі всім шкільним працівникам, без яких ми також не змогли б  закінчити зйомку нашого фільму: соціальному педагогу, психологу, бібліотекарю, медичній сестрі, працівникам кухні, техпрацівникам школи, завгоспу. Ці квіти для вас!

Дорогий Василь Васильовичу, прийміть від нас випускників цей подарунок для школи

Вручення квітів учителям під музику

 

Ведучий : Ми хочемо згадати тих, хто задумав весь цей фільм. Тих, хто приймав участь у ньому 24 години на добу.   Головними спонсорами нашого фільму завжди виступали єдині і неповторні наші милі батьки. Ми знаємо, що через наше шкільне життя вони постраждали найбільше: зменшився їхній бюджет і побільшало сивих волосин у кожного. Отже, пропонуємо вашій увазі заключну серію нашої кінострічки: «Любов до батьків».

                                            Подивіться як ми виросли…..

Віка: Мама, подивись як я виросла

          За плечима у мене  школа

          Та до тебе, рідненька, за порадою    

          Як в дитинстві іти готова

 Тато,  подивись як я виросла

Надвечір біжу на побачення

Але боюсь як би не стало пізно              

За все попросити пробачення

 

Руслан: Мама, подивись як я виріс

Я все рідше з тобою буваю

СМС-ки пишу дівчатам                           

А про тебе частіш забуваю

   Мама, подивись як я виріс

   Та до тебе Я все ж прив’язаний

  І всім кращим, що є в моїм серці               

  Лиш тобі моя рідна зобов’язаний

 

Женя: Мама, подивись як я виріс

Став вищий сильніший  і навіть мудріший

Візьму у життя твою я науку                         

За все моя рідна цілую я руки

   Мама, подивись як я виріс

   Вже в шлях широкий мені йти пора

   В моїй душі ти сонце    засвітила              

   І крила для польоту ти дала

 

Влад Мама, подивись як я виріс

Я різким й запальним так часто буваю

Але в серці моїм, моя люба матусю,

Ріднішої за тебе я не маю

   Не залишай мене, матусю,

    Коли в душі той біль щемить.

    Коли сльозами враз заллюся,                   

  І радість щезне, відлетить.

 

Руслан: Дорогі наші батьки, сьогодні ви зібралися на останні батьківські збори, присвячені випуску дітей зі школи.

        Сьогодні ми раді бачити вас у цій залі. 

        Дорогі наші мами, тата, бабусі й дідусі! Спасибі вам за все. За ваші безсонні ночі, за ваші правильні слова за вашу любов і ласку.

Женя: Ми часто не помічаємо, що наші слова ранять вас, що робимо багато чого не так, як треба.

          Ми обов'язково виправимось. Наб`ємо шишок, наберемося свого досвіду і тоді вже точно будемо знати, як ви були праві. Спасибі вам і вибачте нас!

Віка: Я пам'ятаю, як боялася йти до школи у перший клас. Була гордою, що стала дорослою і йду до школи, але хвилювалася жахливо.

        Коли вранці мама зробила мені хвостики зав'язала бантики, мені здавалося, що я сама я красива і у мене найкрасивіший букет, а коли прийшла до школи то побачила, що ми всі однаково красиві.

Влад: А я не боявся. І квіти мені несла бабуся, бо мама сказала, що до школи цілими я їх не донесу.

Женя: А я чекав, швидше би все закінчилося, щоб піти погуляти.

Віка: Так! Як недавно і як давно все це було.

Руслан Дорогі наші батьки, підніміться, будь ласка, нехай усі побачать, які гарні, добрі, розумні батьки у нас – випускників.

    Друзі, привітаємо наших рідних гучними оплесками.

    Дорогі наші батьки, сьогодні нам дуже хочеться почути від вас напутнє слово.

    Запрошуємо на сцену

                                                               Виступ батьків

Шановні педагоги, батьки та учні!

Ось уже і моя дитина назавжди залишає поріг Бальковецької школи, і серце так тьохкає від усвідомлення урочистості та неповторності цього дня.

Думаю, кожен з нас, батьків, пам’ятає, як 11 років тому ми заводили своїх переляканих та зніяковілих малят до 1-го класу та передавали в руки вчителям,

А сьогодні перед нами стоять уже дорослі юнаки та дівчата, сповнені мрій, амбіцій та прагнень.

Спасибі Вам, дорогі наші вчителі! Саме завдяки Вам світ довкола став для наших дітей немов розкрита книга!

Спасибі за терпіння, спасибі за недоспані ночі над учнівськими зошитами, спасибі за любов, якою так безкорисливо обдаровували наших синів та доньок! Нехай це все Вам сторицею повернеться!

Надзвичайно влучно було сказано кимось із мудрих: «Війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі». Тож ми бажаємо Вам якомога більше перемог та звершень у щоденній праці і надалі!

Дорогі одинадцятикласники! Звертаюся до Вас від імені усіх батьків! Нехай Ваші цілі будуть правильними!

Пам’ятайте про вічний закон сіяння та жатви: все, що Ви зараз вкладаєте у своє майбутнє обов’язково матиме свого часу свої плоди!

Нехай Ваш вибір між добром та злом, між прекрасним та потворним, справедливим та несправедливим, достойним та недостойним, величним та нікчемним завжди буде саме на користь першого!

Розкривайтеся як фізично, так і духовно, набирайтеся з кожним роком досвіду та мудрості, постійно вчіться, адже навіть мудрий Сократ казав: «Я знаю, що я нічого не знаю!»

Життєві труднощі і навіть помилки сприймайте, як можливість стати ще кращими та досконалішими.

Пам’ятайте! У Вас не буде шансу прожити своє життя ще раз!

Пам’ятайте, що ми Вас любимо і завжди молимось за Вас! В добру путь!

 

Женя: Я додав сивини у волосся твоє.

І не раз спричиняв тобі болі.

Ти сьогодні прийми покаяння моє

Й побажай мені доброї долі.

 

Влад: Так мало я тобі сказати встиг

І поглядом, і жестом, і словами.

А відстань уже більшає між нами.

І голос твій на мить чогось притих.

 

Руслан: Не печалься, не журися, мамо,

Усміхнись і не корись жалю.

Натинає доленька вітрила,

Шепчуть губи: «Я тебе люблю».

 

 

Віка:  Запроси мене, тату, на вальс

Тато  з  мамою  в  вальсі  кружляв.
-  Яка  пара!  -  хтось  тихо  сказав.
Я  ж  сиділа  в  куточку  сумна,
Як  маленька  і  горда  княжна.

Запроси  мене,  тату,  на  вальс.
Хай  із  заздрістю  скажуть  про  нас:
-  Ти  поглянь,  як  вона  підросла.
Ой,  красуня!  Ой,  справжня  весна!
Мене  тато  на  руки  підняв
І  як  вихор  весняний  кружляв.
Я  мов  ангел  літала  вгорі  -
Як  я  дякую,  тату,  тобі.

Запросив  мене  тато  на  вальс.
Якось  з  ніжністю  так  прошептав:
-  Не  дитина  -  маленька  княжна,
Найчарівніша  в  світі  весна.

Відцвіла  вже  дитинства  весна.
Панна  юність  прийшла  мов  княжна.
Закружляв  мене  бал  випускний.
Ти  чого  такий,  тату,  сумний?

Запроси  мене,  тату,  на  вальс.
Хтось  із  заздрістю  скажуть  про  нас:
-  Ви  погляньте  на  дівчину  цю!
Спробуй  з  батьком  отак  потанцюй!

Мене  тато  на  руки  підняв
І  мов  вихор  весняний  кружляв.
Я  мов  ангел  літала  вгорі  -
Як  я  дякую,  тату,  Тобі!..

Запроси мене, тату, на вальс…

 

(вальс з батьками)

Випускники з шаріками у вигляді серця

Ведучий Ви тримаєте в руках серця нашого дитинства, частинки вашої любові, які були запалені іскорками знань 1 вересня 2008 року. Сьогодні ви повертаєте свою любов тим, хто для вас всі ці роки був найдорожчим.

 

Віка - Я віддаю цю частинку свого серця своєму дитинству, яке вже ніколи не повернеться. Дитинство моє, прощавай!

Влад - Я віддаю його своїм безтурботним шкільним дням. Було здорово!

Руслан - Я віддаю своїм друзям. Найкращим, найвірнішим, найнадійнішим!

Женя- Я віддаю свою любов своїм батькам. Усі роки вони були разом із нами. Я вас дуже люблю!

Віка - Я віддаю свою любов вчителям. Дякую за підтримку і розуміння!

Влад- Я віддаю свою любов рідній школі. Школо рідна, прощавай!

Руслан - я віддаю цю любов своєму майбутньому. На нас чекають великі справи!

Женя - Я віддаю свою любов всім, хто вчив мене завойовувати і підкорювати світ. Ми це зробили!

                                                    Вальс

 

Ведучий . Наш блокбастер вже майже закінчився.  Але фільм життя ніколи не закінчується. Дія іде за дією, міняється тільки фабула, з’являються нові герої. Завтра ми почнемо писати нову п’єсу. І наш вибір – кого і як грати. У житті немає простих ролей, але будь то комедія чи драма – треба відіграти чесно й талановито, не перегравати й не фальшивити. А у своєму шкільному кіно ми ставимо крапку.

Ведучий : Погас екран і вмить стихли овації.

Глядач останній вже покинув зал.

На сцені тільки ми і декорації.

Не віриться, що це – фінал.

Було усе: падіння, злети.

Літали високо на крилах мрій.

З цікавістю читали Шекспірівські сонети,

Навчались переходити від слів до дій.

Відчули ейфорію перемоги,

Поразку спробували на смак.

Дізнались, що назад нема дороги.

Є шлях вперед. І тільки так.

Початок завжди знайде свій кінець.

Це не припущення. Це аксіома.

Ми лишимо позаду шкільний ранець.

І поставимо крапку замість коми.

У вирі справ ви нас не забувайте,

Чекає подорож дорослим світом.

Тож кажемо не «до побачення», а «прощавайте».

 

(фінальна пісня «Прощавай, моя кохана школо», мотив пісні Н. Могилевської «Відірватись від землі»)

        Звучить музика випускники виходять під рушниками