Сценарій "Я маю право на життя"

Виховний захід: «Я маю право на життя,

я маю право мати

право…»

 

                        

      (Звучить лірична музика)

 

      Ведучий 1. Довкола нас втирує життя! Сонце купається в хмарах, підсніжники збирають на шапку росу, летять із безмежних далей журавлі, підморгує олень косулі в лісі. І серед цього дива ми – люди.

      Ведучий 2. Подивись довкола! Людина – унікальне творіння у Всесвіті. Вона незбагненна, загадкова. Ні сучасна наука, ні філософія, ні релігія не можуть повністю розкрити таємницю людини.

      Ведучий 1. Кожна людина є дитиною свого віку. І якщо казати чесно, то кожна людина відповідає за все добре і все погане. Бо життя – то широка ріка, яка збирає в себе і чисті джерельне води, і каламутні потоки після грозової зливи.

      Ведучий 2.

      В нас усіх є дещо цінне,

      Дивовижне і незмінне:

      Нам дароване життя –

      І цікаве, і глибинне.

      Ким же бути і яким?

      Це питання над усім.

      Знає це навіть дитина,

      Відповідь одна – людина!

      Ведучий 1. Однак, щоб стати людиною, щоб бути нею на Землі, потрібно народитися. Право на життя – це право бути народженим. Та часто цим правилом нехтують найдорожчі, найближчі люди, ті хто мав би називатися нашими батьками.

      Ведучий 2. Щоб ви зрозуміли, про що йдеться, зараз ми озвучимо думки дитини, що не народилася.

 

      (Звучить «Колискова».)

 

      Учень 1. Мамо, ти чуєш, мамо!                        Невже я багато хочу?

      Я вже живу від нині.                                          Мамо, я хочу жити!

Мамо, вже б’ється серце                                    Я хочу в життя прийти…

В мені, в новій людині.                                      І раптом… Та що це, мамо?

Чуєш, як кров пульсує                                       Мамо! Невже це ти?

В такт із твоєю, мамо,                                        За що ти вбиваєш, мамо?

Разом із твоїм серцем                                  Ти зачекай! В мене сил ще нема.

Моє стукотить так само.                                  Мамо, пусти у рай.

Мамо, я хочу жити,                                           Мамо, матусю, ма…

Рвуся до сонця, світла.                                       Здригнеться земля уся,

Чую, як сходить жито,                                       І камінь застогне з муки:

Чую – земля розквітла.                                      Будь проклятий той,

Мамо, ти чуєш мамо,                                 У кого у крові дитячій руки.

Я хочу на тебе дивитись,                                   І злине в небесну даль,

Я так поспішаю, мамо,                                       І сонцю не дасть світити

Для тебе на світ з’явитись.                                Оте стоголосе «ма»,                               

      Я хочу дивитись в очі,                                      Якому не дали жити.

      Я хочу тебе любити,

    

      Учень 2. На шостому тижні життя дитина відчуває біль і реагує на дотик.

      Учень 3. Мені страшно… Страх навалюється на мене чорною хвилею, обплутує липким жахом. Він усюди – роз'їдає думки, отруює почуття, сковує волю… Я в його владі.

      Хто я? Що я? Не знаю… Ніколи не дізнаюся. Щоб дізнатися, потрібно народитися, а цього не буде. Я приречений: засуджений до смерті. Смерть без життя. Смерть без народження… Виявляється, таке теж можливо. У цьому весь жах.Замкнуте коло безвиході. Мені страшно…

      Усе дуже просто, навіть банально: Він сказав, що любить, Вона вірила, тому що любила.Якийсь час Вони були щасливі, принаймні Вона. Їй здавалося, світ біля її ніг – Вона кохає і кохана. Вона зраділа Мені безмежно.

      Кілька днів нестримного захоплення від усвідомлення того, зародилося нове життя. Кілька днів… А потім усе змінилося. Не можу без дрожу згадувати ту розмові, її сльози ( як шкода, що я не можу плакати!), розпач. Ішов дощ… Він сказав, що Вони занадто молоді, щоїм потрібно пожити для себе(!?); сказав, що Я помилка, перешкода, тягар, прикре непорозуміння; що Мене потрібно позбутися… і якомога швидше. Він говорив довго. Кожне слово завдавало мені нестерпного болю. Йшов дощ… Вона погодилася…

      Жорстокість, нісенітниця, безглуздя: подарувати життя, щоб потім його знищити, дати надію, щоб її розтоптати.

      Вона погодилася. Погодилася відмовитися від Моєї першої посмішки, перших кроків… Мамо, матусю, Ти погодилася на те, щоб Мене ніколи не булол?! Мені страшно…

      Мізерний: думав, що мені відкрилася таємниця н7ародження, вважав себе напівбогом – помилився… Жалюгідний, безпомічний. Що може захистити Мене? Закон? Релігія? Мораль?

      Учень 4. Для Закону я не існую – Мене немає. Дивно. Я вже є і в той самий час Мене ще немає. Я грань буття і небуття… Закон не займається граничними станами. «Усі люди народжуються вільними і рівними…». Народжуються… Щоб бути вільними і рівними, потрібно народитис. – у цьому вся справа (прошу Вас, дайте мені кілька місяців, усього кілька місяців!), а поки що… Закону байдуже, чи з’яввлюсь Я на світ. Тому мене можна беззаконно труєти сигаретним димом і алкоголем, накачувати наркотиками. Убивати…

      Закон не може мені допомогти, навіть якщо він заборонить те, що хочуть зі Мною зробити. Закон безсилий за визначенням: це все одно зроблять, зроблять з ризиком для здоров'я і життя Тієї, котра Мені дорожча за все на світі, зроблять на її прохання шарлатани від медицини. Люди завжди відрізняються винахідливісю, коли йдеться про знищення собі подібних.

   Учень 1. Материнство неможливо нав'язати. Бути матір'ю – право, але не повинність. Тому Закон, який забороняє аборти (яке страшне слово!), безсилий. Більше того, такий Закон шкідливий: нездатний урятувати життя ще не народженого, він ставить під удар життя жінки.

      Що ж може Закон? Закон може зробити так, щоб жінку не терзали питання: на що жити? Чим годувати? У що одягнути дитину? В умовах інфляції, безробіття, затримки зарплат, діти – це розкіш, яку далеко не всі можуть собі дозволити…

      Я пам’ятаю, як Він сміявся, коли Вона сказала, що Закон передбачає відпустку з догляду за дитиною “з виплатою допомоги державного соціального страхування». Держава, напевно, теж сміялася, коли встановлювала розмір допомоги. Але що Держава – вона не може розібратися з живими, яке їй діло до тих, хто ще тільки має народитися? І все таки, якби був прийнятий Закон, який справді надає допомогу (насамперед матеріальнк) у вихованні дітей, скількох можна було б урятувати!

      Учень 2. Закон не спроможний, Залишаються мораль і релігія – слабкий захист у світі невір’я і цинізму. Не пам'ятаю, хто сказав: жінка, яка чекає дитину, повинна житии в прекрасному саду… Який там сад – їй пощастить, якщо поступляться місцем у громадському транспорті. Суспільство тупо косує на її живіт, нишком спостерігає і боягузливо відвертається. От і вся мораль. Люди! Люди! Ви усі збожеволіли! Мені страшно…

      Здавалося б, що може бути гармонічнішим, ніж мати і дитя – одна доля, одне щастя, одна любов… Ні - два життя, дві долі…  

      Терези світобудови, які не знають рівноваги: добро і зло, світло і морок… На одній чаші – Вона, її життя, її плани, прагнення, бажання, її воля; на іншій – Я, Моє бажання жити, Моє право на життя. Хто правий – Вона, що вирішує, чи бути їй матір’ю, чи Я, що прагну світла? Хто розсудить Нас? Хто скаже, що «краще» - страта чи довічне ув'язнення , негайне знищення чи прокляття непортрібності, нелюбові, самотності, холод дитячого будинку, безпритульність? Хто?  

      Учень 3. Це станеться сьогодні. Усе готово. Лікарю заплачено. Лікар, огидно посміхаючись, поспішив Її заспокоїти( він навіть не намагався Її відмовити): операція проходить під наркозом, а тому безболісно. Пожартував: це ж так просто, як вирвати гнилий зуб… Я оцінив поезіюпорівняння. Її нудило…

      Мені залишилося декілька годин…

      Цікаво, що зроблять зі Мною, точніше з тим, що колись було Мною? Сонце на заході перетворюється на вітер. Людина після смерті стає землею… А чим буду Я? Сировиною для медикаментів? Мене використають у косметології? Спустять у каналізацію? Мене, що так хоче житии! Краще не думати про це. Я вже й так на межі божевілля. Мені страшно…

      Мамо, мила, Я хочу, щоб Ти знала – Я прощаю Тебе… «Не судіте, і неосуджені будете…». Я вірю, що ти не можеш інакше… Я прощаю Тебе, а Ти прости Мене… Бачить Бог, Я хотів зробити Тебе щасливою, а завдав лише болю, сліз, горя. Прости. Якщо для твого щастя необхідна Моя смерть, що ж, Я готовий…, але чи зробить Тебе це щасливою?...

      Учень 4. Це по Мене… Запах ліків і болю… Білі халати, біла стеля, білі стіни… Хто сказав, що колір смерті – чорний? Мені страшно… Скоріше б усе скінчилося…

      Який біль! Чому Я повинен його терпіти?! Зробіть Мені наркоз! Я теж хочу наркоз… Мамо, матусю,нехай святиться ім’я Твоє… Я все одно Тебе люблю… Любив…

      Ведучий 1. За даними статистики, в Україні щорічно робиться понад 600 тисяч обортів. «Сучасній науці невідомо, з якого саме моменту зародок стає людською особистістю… Останні дослідження засвідчують, що вже на шостому тижні внутрішньоутробного розвитку ембріон здатний уловлювати настрій матері, відчувати біль…».

      Ведучий 2. Усе прекрасне  влюдині від проміння сонця і від молока матері. Та не кожному судилася щаслива доля відчути  ласку і тепло святих материнських рук. Поруч, зовсім поруч тихо і сумно звучать слова:

      Ой! Доле ж моя, доле!

      Де це ти бродила,

      Коли мене моя мама

      На уей світ родила?

      Ведучий 1. Сирітська доля сумна і невесела. Вона в думках і мріях про батьків. Дитяча уява малює портрет найдорожчої людини, яку вони не бачили в своєму житті: маму, любу матусю. Вони чекають її щоденно: коли їдять кашу (а в мами була б смачніша), коли грають зі своїми ровесниками (а мама читала б книжку), коли лягають спати (а мама заспівала б колискову) а вона все не йде. Мама дуже далеко, точніше, її немає зовсім.

 

      (Звучить музика)

 

      Учень 1.

      О, коли б сказало немовлятко

До своєї мами: Зупинись!

Не лишай мене, тебе благаю,

Над моєю долею схились.

За тобою я думками лину

І зігріюсь лиш теплом твоїм.

Не лишай мене, свою дитину,

Забери з собою в рідний дім.

Та мовчить, бо як же йому знати,

Ненавмисно кривить ротик свій.

А його чужа голубить мати,

В серці затамовуючи буль.

Як ростимуть діти ті, що буду?

Так жорстокі часом їх серця.

Десь батьки живуть, як і всі люди,

А дитина зветься – сирота.

І у мами серце не здригнеться,

Зачерствіла й батьківська душа,

Схаменіться, рідні, схаменіться,

Та хіба дитина вам чужа?

Чом же не приходять мама, тато,

Показатись їм давно пора.

На руках маленьке немовлятко

Пестить обережно медсестра.

      Ведучий 2. Протягом тривалого часу гасло «Все найкраще – дітям» підмінювало правовий статус маленьких громадян у суспільстві. Вважалося, що у колишньому СРСР права дитини дотримувалися автоматично. Проте ніяких прав у дітей не було, крім забезпечення державою мінімуму потреб для підростаючого покоління, без якого ми взагалі не могли б називатися державою.

      Ведучий 1. Зараз проблема захисту прав дитини ще актуальніша, тому що економічні, політичні стосунки в державі змінилися, і діти можуть стати і стають жертвами безвідповідальності дорослих. Так, збільшилася кількість недоглянутих, безпритульних дітей, наркоманів, дітей, які не навчаються, які використовуються в секс-бізнесі. Значно зросла кількість дітей, які перебувають на державному утриманні.

 

      Виконується пісня.

 

      Ведучий 2. Права дітей порушуються не тільки певними відомствами і установами, а й у межах сім’ї. Серед найчастіше згадуваних проявів порушення прав дитини у сім'ї виділяють такі: втручання в особисте життя дитини, насильство над дитиною з боку батьків, диктат батьків та жорстоке ставлення, позбавлення дитини права на власну думку, ігнорування її інтересів при розлученні.

      Ведучий 1. На жаль, для багатьох батьків дитина продовжує залишатися дитиною, якою б дорослою і самостійною вона не була. Основною помилкою таких батьків є невміння створити новий тип відносин із майже дорослою людиною, небажання рахуватися з розвитком її самостійності. Діти ж усіма силами намагаються висловити свій протест. Батькам варто розуміти, що своєю надмірною опікою вони стримують самовизначення дітей І зменшують їхню захищеність у житті.

      Ведучий 2. Більш ніж 250 млн. дітей у всьому світі працюють для того, щоб жити. 75 % працюють 6 днів на тиждень, половина з них – понад 9 годин на день. В Україні кожна двадцята дитина змушена самостійно заробляти гроші. Шкідливі умови праці призводять до захворювань та фізичних травм. Найбільше страждають діти 10-14 років.

      Ведучий 1.Діти повинні бути захищені від економічної та соціальної експлуатації, а застосування праці дітей у галузях, шкідливих для моральності та здоров’я чи небезпечних для життя останніх або таких, що можуть завдати шкоди їх нормальному розвитку, повинно каратися за законом.

      Ведучий 2. Найчастіше порушують права так званих дітей вулиці. У них чимало проблем і з однолітками, і з незнайомими й знайомими дорослими та представниками правоохоронних органів. 69% дітей вулиці доводилося зазнавати образ і знущань у своєму оточинні, чверть із них переконалася, що марно сподіватися на чиюсь допомогу, і тому вони ні до кого не звертаються за захистом. Право цієї категорії дітей на піклування з боку батьків, родичів, громадян і держави не забезпечується.

 

      Виконується пісня.

 

      Ведучий 1. Загалом ситуація щодо дотримання прав дітей поза школою і сім’єю є дуже складною і суперечливою. Третина експертів висловила переконання, що ніхто з дорослих не сприймає дітей як повноправних членів суспільства. Більшість експертів вважає, що спроби дитини встановити справедливість у будь-яких закладах чи установах без допомоги дорослих приречені на невдачу.

      Ведучий 2. Це зумовило необхідність розробки конвенційних норм, відповідно ьдо яких держави брали б на себе міжнародно-правові зобов’язання втілювати у життя права дитини у повному обсязі. Такий документ було розроблено й прийнято ООН 20 листопада 1989 р. Конвенція про права дитини 1989 р. Захищає інтереси тих, кому ще не виповнилося 18 років.

      Ведучий 1. Незважаючи на ратифікацію Конвенції ООН про права дитини українською державою, національне законодавство не повною мірою забезпечує поширення її норм на всі рівні та сфери життя країни. Наша держава і суспільство приділяють недостатню увагу захисту прав дитини. Багато існуючих правових актів «не спрацьовують», не гарантуючи тим самим реалізації тих чи інших прав, що дає підставу  говорити про порушення прав дітей і молоді.

      Ведучий 2. Нині актуальним є завдання щодо вдосконалення правового забезпечення захисту прав дітей і молоді. Задля забезпечення прав дітей в Україні було б ефективним створення системи закладів, куди бдитина могла самостійно звернутися у разі порушення її прав. Доцільним є щорічне опитування думки дітей з різних проблем дитячого життя, регулярна оцінка рівня поінформованості дітей про свої права та рівня  забезпеченості дотримання цих прав в Україні.

      Ведучий 1. Кожна людина, особливо в дитинстві, потребує любові та піклування, доброзичливого ставлення до себе, відчуття своєї необхідності. Ці чинники впливають на здоровий розвиток дитини, формування її особистості, моральних та етичних норм. Головне, що завжди повинен пам'ятати дорослий, - це те, що перед ним людина, особистість зі своїми потребами та бажаннями, до яких треба ставитися з повагою. Дорослий може тільки вміло «повернути» їх у потрібному напрямі.