Сценарій "Зустріч птахів"

« Птахи – частина  природи,

без яких  її краса була б неповною»,
«Ніколи не зробимо шкоди
Ми пташці у нашім краю.
Ми друзі і вірні, і щирі,
Бо ми бережем повсякчас
Пташок, що літають у вирій,
І тих, що зимують у нас»

 

 

Сценарій виховного заходу

 

 

 

 

 

                                               Підготувала:

Вчитель:

Біології

 Ракобовтівська філія

Буського ОЗЗСО I-IIIст. №1

Литвин Надія Мар`янівна

 

 

Зустріч птахів

Ведуча: Настала весела пора року- Весна. Все оживає від зимової сплячки. З далеких країв повертаються наші пернаті друзі – птахи. Земля прикрашається, готується зустрічати їх.

Вірш: Летять птахи

Вже весна прийшла в оселі,

Розквітла земля, рясний садок,

І летять веселі

Зграї радісних пташок.

Швидше любі прилітайте,

Ми вас бачимо здаля,

І з весною привітайте,

І лісочки і поля.

Ми вже хати збудували

На деревах з гілочок,

Щоб нам пісні співали,

Щоб ловили комашок.

Ведуча: Птахи дуже рано відчувають весну. Велика синиця в кінці лютого заспівала пісню. Вона проголосила : «Весна близько».

 

Синички

Любі подруги, синички,

Всі летіть до годівнички,

Прилітайте під вікно,

Тут і крихти, і пшоно.

І синичок зграя ціла

Вмить до їжі прилетіла.

А за ними в табунці

Записались горобці.

Горобчики наїлися

І наче у теплінь

Всі радо розлетілися-

Цвірінь, цвірінь, цвірінь.

Хай мете довкола сніг –

Їжі вистарчить для всіх.

Хай лютішає зима,

Але тепер дарма.

 

Ведуча: Відчули весну і інші птахи. Голоснішим і дзвінкішим  став пташиний спів. Весело цвірінькають горобці, дзвінко виспівує дятел. Народ здавна спостерігає за поведінкою птахів.

Про горобців кажуть, що коли вони в просі купаються – на дощ, або коли сидять, настовбурчивши пір*я – на дощ, а коли веселі – на хорошу погоду.

 

 

Горобчики

Я ладнаю годівнички

Для горобчика й синички,

Для малого снігурця

Крихт насиплю і пшонця.

Прилітайте, друзі милі,

Нелякайтесь заметілі!

 

Вірш: Гей летіть до нас, птахи.

Гей летіть до нас,  птахи,

Наші славні співаки,

Вже для вас готові хати,

Змайстрували їх хлоп*ята.

Гей до нас, до нас сюди

Завітайте у сади.

Вас зустрінуть весняні

Теплі і погожі дні.

І дорослі, і малята

Будуть вас охороняти,

Буде досить для пташок

Гусениць і комашок.

 

            (Учні виконують пісню)

Якось вранці ми у школі

Засмутилися усі.

Треба птахам помагати,

Тож зберемося ми всі.

Побудуймо годівнички

І насиплемо харчів.

Будуть прилітати птахи

 Наші друзі з відусіль.

 Пташка люба, пташка мила,

Вільно, вільно ти літай,

В годівничку, в годівничку,

В годівничку завітай!

В нашім саду хліба  вдосталь,

Прилітай та не минай,

Хай мороз  вже не лякає,

Співом душу звеселяй.

 

Ведуча: А ось і наші друзі прилетіли. Дорогі птахи, просимо до нас.

Розкажіть про себе.

Грак

Я прилітаю до вас найпершим. І одразу ж починаю хазяйнувати на широких полях. Ми граки, рахувати не вміємо, а от агрономи підрахували. Що кожен грак за день може знищити до чотириста дротяників.

 

Шпак

Я приношу з собою перші весняні пісні до вас під вікно і живу там, де живе людина. А про те- корисний я чи ні – судіть самі. Я слідкую за полем та садом, очищаю їх від шкідників, поїдаю шкідливих метеликів і жуків.

 

Ведуча: Приліт шпаків означає, що ось – ось прилетять жайворонки. Коли жайворонок співає у висоті, то цим самим сповіщає про гарну погоду. Якщо жайворонки походжають туди – сюди полем, буде гарна погода, а сидять і мовчать, немов скривджені, на дощ.

 

Лелека

Ми прилітаємо з далекого краю,

Не спочиваєм, а линем і линем.

Здається на світі миліше немає,

Як наше подвір*я, стара яворина.

 

Ведуча: А що це за ключ з*явився над небокраєм? Ось знижується і перешиковується в довгу шеренгу, готовий опуститися на рідні місця. Це журавлі.

 

Здрастуйте журавлики, журавлі

Здрастуйте журавлики, журавлі,

Як жилося вам на чужині?

Як за вами скучили смереки

В нашій рідній стороні.

Не забудьте вчасно прилетіти,

Звити гнізда в затишку ріки,

Вас чекають перші весноквіти,

Вас зустрінуть з піснею струмки.

Тепле сонце вже летить над краєм

І весна приходить по ріллі.

Не турбуйтесь. Ми вас привітаєм,

Прилітайте, рідні журавлі!

 

Журавель

Весняним ранком з*явилося над лісом сонце. І тут, над лісом, за променями теплого весняного сонця, звучить наше звучне курликання. Це ми, журавлі, повертаємось на рідну землю.

 

 

Ластівка

А я – ластівка. За літній період з*їдаю до 1 мільйона комарів, чим приношу велику користь людям.

Від зорі і до зорі

Все працюють трударі.

Ліплять гнізда ластівки,

Ластівки – будівники.

Хоч не мають рук, рук,

Дзьобиками:стук, стук.

Носять глину і пісок.

Подивіться скільки хат

Для маленьких ластів*ят.

  

 

Ведуча: Ти знов защебетала у мене під вікном.

Із вирію вернулась, клопочишся з гніздом.

А вже вічнеє літо цвіте, як Божий рай,

Чого вернулась знову ти в цей журавлиний край?

 

Ластівка:

 Хоч літо там і сяє,- любіше тут мені.

Така квічасто мила Вкраїна навесні.

Така квічасто- люба, що й в тім краю-раю.

Все бачу я хатину, де це гніздечко в*ю.

 

Зозуля

Моє знамените «Ку-ку» добре відоме всім. «Ку-ку»- трохи сумно кує зозуля і ми тут же згадуємо казку про те, як неслухняні діти образились на свою матінку. Як ображена матір перетворилась на зозулю і полетіла у ліс. І тепер зрідка подає голос «ку-ку».

Я теж корисний птах. Можу з*їсти за одну годину до 100 волохатих гусениць, яких не поїдають інші птахи.

 

Ведуча: Народ, спостерігаючи за зозулею, запримітив, що зозулі кують у добру погоду «ку-ку» стоятиме тепла, ясна погода.

 

Соловей

За найдавнішою народною прикметою ми, солов*ї, прилітаємо в ліс лише тоді, коли зможемо напитися роси з березового листочка. Ще про нас кажуть так: «Коли соловей цілу ніч співає без угаву- перед погожим днем».

 

Ведуча: Послухайте легенди та перекази про птахів.

 

 Ворона. У Галичині прокляття ворони пояснюється так. Ворона хотіла було пити кров, яка  крапала    з  ран  розп’ятого Спасителя, за що Бог прокляв її. І з тих пір частина дзьоба ворони навіки набула червоного кольору.

  Сорока. Сорока створена нечистим і править  йому  за  коня, тому застрелену  сороку  прив*язують  до  стелі  в  стайнях,  певні,  що  нечиста  сила  не  буде  на  конях   їздити,  а   учепиться   за  сороку.  Крик  сороки  на хаті  чи  біля   хати   означає   або  те,   що  господаря   хтось   лаятиме,  або  що   він  одержить  якусь звістку, або ж будуть гості.

Сова, сич, пугач. Сови, сичі та пугачі є в українській народній поезії найзловіснішими птахами. Особливо це стосується сови, яка стала символом усього темного і похмурого. У Біблії сова згадується як нечистий птах, а давні єгиптяни вважали її символом смерті. За українськими народними віруваннями сови і пугачі пішли від кішок, тому в них котячі голови і їхній крик нагадує крик кішки. Поява сови і пугача поблизу села наводить нудьгу і смуток на всіх його жильців. Крик сови і пугача на хаті взагалі віщує пожежу або смерть когось із членів родини.

 

 Горобці. Вважають, що горобець – проклята Господом пташка. Прокляття Богом тісно пов’язується з розп’яттям Господа на хресті. Коли розпинали Христа, горобці кричали «Жив! Жив! Жив!». Кати почали тоді  ще з більшою жорстокістю мучити Христа. За це Господь прокляв горобців і не дозволив їм відлітати на зиму в теплі краї.

 

 

 Дятел. Також  є  переказ  про  дятла. Ніби  він виник  із  землі,  а  що  із  землі – то  із  самого  Бога.  Кажуть,  що  якби  послухати  вночі  біля  гнізда дятла,  можна  виразно  почути,  як  він  стогне;  це  в  дятла  болить  голова від того, що він цілодобово безперестанку довбає дерево.

Легенда про дятла

Пішов раз чоловік у Великдень до лісу дрова рубати. Підходить до нього старий дід й питає:

- Що рубаєш, чоловіче?

- Дрова рубаю!

- Та саме нині?

- Нема чого їсти. Жінка, діти голодні, заробітку катма, а затопити й зварити треба.

Що маю робити?

Дід подумав та й каже:

- Лиши рубати. Йди додому.

- Сказав так і зник.

Приходить чоловік додому, а там на столі у нього повно грошей.

І мав цей чоловік усе, що захотів.

Минув рік. На другий Великдень той чоловік собі думає: « Піду я тепер до лісу дрова рубати, знов добуду грошей і стану ще багатший!» Як подумав, так і зробив. А тоді з*явився дід і сказав:

- Відтепер будеш, чоловіче, цюкати по дереву до кінця світу. І учинився з того чоловіка дятлик. Який усе скаче по деревах і стукотить своїм дзьобом, як той чоловік цюкав сокирою.

  

Яструб. Яструбові в перший день Петрового посту жінки обіцяють десятину курчат. Такого звичаю дотримуються для того, щоб зберегти курчат від надто зірких очей яструба, який може всіх побити і поїсти. З цією метою будь-яка жінка, яка виносить уперше в двір курчат, неодмінно мусить зав’язати собі очі і, випускаючи курчат на землю, промовити: «Як я не бачу, де випускаю курчат, так щоб і не бачив їх шуляк».

       

 

 Ведуча: 1 квітня 1906 року була підписана Міжнародна конвенція про охорону птахів, тому цей день – 1 квітня є Міжнародним днем птахів, але ми закликаємо вас пам*ятати про охорону птахів не тільки в цей день, а завжди.

 

Вірш

Тріпоче серце пійманої птиці.

Вруках моїх не чує доброти;

-Я дам тобі водиці і пшениці,

Моя пташино, тільки не тремти!

                                                Хіба потоки загубили воду?

Хіба в полях уже зерна нема?!

Пусти мене, мій хлопче на свободу,

І все, що треба, я знайду сама.

Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,

В своїх руках легеньких, як вітрець.

Хіба неволя це? Хіба це важко

Від мене взяти кілька зеренець?

Пусти мене! Мені,дитино мила,

Дорожча воля, ніж зерно твоє!

Страшна, хоч навіть лагідна, та сила,

Яка розкрити крилець не дає!

Лети! Співай у небі гомінкому;

Хоч і маленький, зрозумів я все.

Моя рука ніколи і нікому

Ні кривди, ні біди не принесе!

 

Ведуча: Дорогі учні, ви вже знаєте. Яку користь приносять птахи, тому охороняйте їх, приваблюйте їх у свої сади, розвішуйте шпаківні, а взимку годівнички, ніколи не руйнуйте і не дозволяйте руйнувати пташинні гнізда іншим. Бережіть пташок - вони наші вірні друзі.