Сценарій_«Сон_літньої_ночі»

«Сон літньої ночі»

 

      Ява 1

 

   На задньому плані сцени — море, зоряне нічне небо, місяць. Набережна.

Вишукані мармурові перила — паркан. На авансцені — контур рогу    старовинного замку. 

Шум прибою, тихий  крик чайки. Виходять двоє — хлопець і дівчина.

 

Хлопець(подивившись на годинник): Майже восьма.

Дівчина(мрійливо дивиться на море): Подивись, яка краса. Зорі, місяць, море... Чудова літня ніч. Не хочеться вірити, що попереду екзамени. Так добре. Мені здається, що я сплю.

Хлопець: Ти — мрійниця! Це у Шекспіра був «Сон літньої ночі», а не в нас. Скоро гості приїдуть. Ходімо  перевіримо, чи все готове.

Дівчина: Ходімо.

 

Виходять, дівчина зупиняється біля куліс, дивиться ще раз вдаль.

 

Дівчина: Чому тільки у Шекспіра? У нас теж  буде Сон літньої ночі! (Виходить)

 

Ява 2

Входить Адміністратор — управляючий. Він у вишуканому костюмі, у білих рукавичках, зі спискам у руках. Озирається навкруги. Залишається задоволеним.

Виходять двоє помічників, також у рукавичках, у жилетках. Один поправляє краватку, інший обтрушує рукав.

 

Адміністратор (оцінююче дивиться на них, потім): Зараз приїдуть гості, будьте готові. Покажіть кімнати і занесіть багаж. Та дивіться, нічого не переплутайте. (Дає список кімнат, виходить).

Помічники (услід): Добре. (Дивляться список). На всіх поверхах поселили.

Оце находимось. (Виходять)

 

Ява 3

 

Шум під'їждаючих машин. На сцену виходять учні.

 

Танець-дефіле

 

 

Учні виходять, залишаються ведучі. (стоять трохи збоку на сцені, щоб не перекривати цертр)

 

 

Ведучий 1 Ось уже відлітає  дитинство. Воно йде тихо і непомітно. З коро-тенькими платтячками та іграшками, зі шкільними дзвінками, з голосом улюбленої вчительки, з першим коханням.

Ведучий 2   Вітаємо всіх вас на нашім святі,

   Воно і смутком, й радістю дзвенить.

  Це свято зрілості і свято розставання,

  І майбуття прекрасна світла мить!

Ведуча 2      Позаду залишилися уроки,

   Щоденники, екзамени, дзвінки,

  Були ми  разом  цілих  7 років!

  Все промайнуло. Ми – випускники.

  Здавалося, що 7  – це так багато,

  Ніхто й не думав, що так швидко промайнуть.

  Дитинсто миле, ти уже позаду,

  Тебе лиш в спогадах можливо повернуть.

 

Ява 4

Заходять Помічники з валізами, складають посеред сцени

1-й: Тепер би ще рознести і не переплутати.

2-й: ): Еге ж. Ходімо, перевіримо, чи все забрали (Виходять).

 

Ведучий Наш ліцей — то  наш друг і родина.

                Тут навчаючись стали людьми.

       Щосекунди і щохвилини

       Ми йшли до своєї мети.

       Пройдуть роки навчання й роботи,

       Ми зустрінемось знов залюбки

       І згадаєм перерви й уроки,

       Наші перші й останні дзвінки.

 

У цей час вибігають «п'ятикласники», перекидаються валізами. Танець «п'ятикласників»

 

Ява 5

 

Помічники заносять валізу з написом «Адміністрація». Діти лякаються і втікають зі сцени в валізами.  Помічники  даремно намагаються їх зупинити і забрати валізи.

 

1-й: Що робитимемо? Де ці малявки тут  взялися? Та ще так пізно?

2-й: Понесли те, що є, а там побачимо. (Витягає з кишені список і дивиться, куди нести. Читає напис на валізі) Адміністрація.

1-й: Оце ми влипли!

2-й: Еге! Ходімо.

Беруть валізу з написом «Адміністрація», виходять)

 

 

 

Ведуча         Директор — рідна мати в рідній школі,

            І завуч ніби старша нам сестра.

           Якщо запала тиша в коридорі,

           То там вона роботу провела.

Ведучий      Нехай уже серця наші на волі,

  Нехай свободу бачим уві сні,

  Та настанови добрі і суворі

  Мабуть, ніколи не забуть мені.

Ведуча        Летіть, роки! Ми прийдемо до школи

  І вам  своє «спасибі» скажем знов.

  Тож не старійте у душі ніколи,

  То вам — і наша шана, і любов!

 

Учні танцюють у подарунок  вальс.

 

 

 

Ява 6

 

Вбігають з різних боків помічники, в одного — легка елегантна сумка з написом «Кафедра математики», в другого — важка валіза з написом «Фізика».

 

1-й (Радісно): Еврика! Еврика! Знайшов!

2-й: Яка еврика? Ну знайшов... Я теж знайшов. Ти краще мою підніми. (Подає валізу з написом «Фізика»)

1-й (бере і тут же впускає): Вони  туди цегли наклали, чи що? (Читає вголос напис): Фі-зи-ка.  Ясно. Це прилади для дослідів. А в мене (демонструє елегантну сумку) — математика. Королева наук.

2-й: Може, й королева. А якби ми її вчили, то зараз  би не носили  ці тягарі. Ходімо.

1-й (витягаючи список) Я - в 36 номер, а ти — в 31.

(Виходять)

 

Ведуча       Дзвенить дзвінок, тремтить моя рука,

  І знов не сходиться задача.

  Сиджу я на контрольній сам не свій,

  Пишу, вирішую  і ледь не плачу.

  А за вікном шумить весна,

  Чекаю я з надією перерви...

  Біля дверей стоять вони -

  Премудрі наші королеви.

 

Художній номер учителю математики

 

 

Ведучий

                   Ох, як нам важко фізику вчити,

  Ох, як нам треба з нею дружити,

  Якби не було закону Ома,

  Сиділи б ми зараз без світла удома,

  А тут ньютони, вольти, ампери...

  А в голову лізуть усякі  химери.

  ПАКРи, ІАРи, різні контрольні,

  А по телевізору матчі футбольні,

  Матчі футбольні, цікаві фільми,

  Ігри в комп'ютерах і на мобільних.

  Хто хоче добре фізику знати,

  Мусить її щоденно вивчати.

 

 

Пісня вчителю фізики.

 

Ява 7

Помічники заходять із залу, несучи одну велику валізу удвох. Напис «Природничі науки». Ставлять на авансцені, витирають піт рукавами.

1-й: Ну й важка. Важча, ніж ота фізика.

2-й: Так тут написано  (нахилився, читає) «Природничі науки». (Мрійливо) Природа... Оце б на природу майнути, рибку половити, біля вогнища посидіти...

Люблю природу... А знаєш, я на тому тижні  щуку зловив (розводить руками, показує розмір). От таку! А ще одну  підсік — зірвалася...

1-й: То, може,  не щука була, а сом?

2-й: Та ні ! Зубата, вусата... А велика...

1-й: Розмріявся. Це , мабуть, (витягає список, дивиться) у 27 номер?

2-й (заглядає в папірець, тикає пальцем): Ні, у номер 25. Чи 26?

 (Здивовано дивляться один на одного)

1-й: Ходімо, там розберемося. (Виносять, зігнувшись , валізу)

 

Ведучий     Рыжий дым клубами вьется,

  Пламя лижет потолок,

  Кислота рекою льется -

  В опытах идет урок.

  На пути к великой цели

  Не страшны страдания.

  Менделеев бы одобрил

  Наши изыскания.

  Химия всегда нужна,

  Пригодится нам она.

  Как начну я борщ варить,

  Буду знать, чем посолить.

 

 

Ведуча        Від амеби до людини,
  Вивчим нерви і клітини.
  Еволюція життя —
  Ця наука не проста,
  Та цікаво щохвилини,
  Бо уроки — то новини.
  Розкривають нам секрети
  Рідної Землі-планети.

Ведучий     Від Європи до Канади,
  Ми мандруємо по карті,
  І хоч можем заблукати,
  є кому нас рятувати:

  Нас врятують вчителі,
  бо знання в них чималі.
  Допоможуть нам знайти

  Океани й острови.
  Гори й степ, пустелю й річку,

  Що звивається, мов стрічка.
  Рідне місто і оселю,

  Бо уроки в нас веселі.

 

Художній номер: танець «Нишпорки». В кінці танцю витягають на сцену валізу з написом «Історія»

 

Ява 8

 

Виходять помічники, дуже схвильовані.

1-й: Ти ж казав, що знайшов?

2-й: Знайшов, а доки тебе чекав, вона десь зникла.

1-й: Як-то зникла? Валіза — річ матеріальна!

2-й: Знаю. От так історія. (Обдивляється сцену, радісно вигукує) Історія! Ось вона! Знайшлася! (Підбігає, ніжно) Історія, дорогенька ти наша!

2-й: Яка історія? Хто дорогенький?

1-й (показує на валізу, схвильовано, урочисто) Історія! Понесли.

2-й: Куди?

1-й: В 45 номер. (Виходять)

 

 

Привітальний номер учителям історії       

 

Ява 9

Помічники виносять кілька валіз, написи на яких складають речення «Кафедра філології та мистецтва». Роздивляються, потім витягають список.

 

1-й (здивовано запитує) Філологія — це ж мова та література?

2-й Так. А що?

1-й (буркотливо) Ні, щоб так і написати, а то філологія. (Дивиться на напис) Та ще й мистецтво.

2-й Ти у школі вчився?

1-й Вчився!

2-й І чому ти там учився, якщо значення слова написаного не розумієш?

1-й (сердито) А ти наче все розумієш?

2-й (примирливим голосом) І я не все. Понесли, а то посваримося. (Виходять, дивлячись у список) Спочатку 23, а потім 33 і 42.

 

 

Ведучий Не жалію, хоч і часто плачу

За читанням прози будь-яким.

Сплутав я Онєгіна із Ліром,

Сплутав Хвильового з Яловим.

Замість Кафки я кіно дивився,

А з Шевченком бігав на футбол

Та Шевченко —  ні! - не помилився,

У воротях м'яч! Забитий гол!

 

  

Ведуча        «Хелоу», «бонжур» ми раді чути,
  Хоч трішки іноземцями побути,
  І, «мейбі», вивчили урок,
  «Ай хоуп», буде вже дзвінок.
  А як читати «мейд» чи «маде»,
  На етикетках шоколаду,
  Вчать «іноземці»-вчителі,
  Із нами клопоти малі.
  Як скажем «мані» — то грошва,
  А «гуд» — то добре, «бед» — погано,
  І «найт» — то ніч, а «монінг» — ранок,

  Бо часто вживані слова,
  Відклались в нас у голові,
  Вживаєм часто їх самі.

 

Ява 10

Сценка урок англійської

Світло у глибині сцени приглушене. Виносять парту, стілець.  Виходить «вчитель» з екзаменаційними білетами, розкладає їх на парті. Задоволено дивиться, поправляє. Заходить «учень», несміливо зупиняється.

 

Вчителька: Come in, please

Учень: Та що ви, який камін? Тепло ж наче.

Вчителька: А, це ти... Sit down, please

Учень: Ну, чого ви - одразу даун...  Я ж ще нічого не сказав.

Вчителька: Я кажу – сідай! (учень сідає)Take a ticket.

Учень: (дивиться на годинник) Пів на десяту.

Вчитель: Що “пів на десяту”?! Я кажу – білет тягни!

Учень: Який?

Вчитель: Та будь-який, мені байдуже.

Учень: А можна я свій дістану?

Вчитель: Ні, звідси тягни. (учень бере) What is the topic of the ticket?

Учень: (обурено)Та що ви, який такий топік! Я такого не ношу, я ж хлопець!

Вчитель: (нервово) Я кажу - тема білета яка?!

Учень: Я не знаю, тут щось англійською написано.

Вчитель: (в сторону) Ой, лишенько. (бере білет, читає). Airport…

Учень (повторює):    еяпрт

Вчитель: Airport consists…

Учень (повторює із тією ж інтонацією):  еяпорт консіс…

Вчитель: Airport consists of …

Учень:  еяпорт консіс оф…

Вчитель: Ну, що в аеропорту ще є?

Учень: Холл

Вчитель: Yes, hall.

Учень: єс хол, єс хол

Вчитель: What next?

Учень: Ресторан (з пронансом)

Вчитель: Yes, restaurant. Що ще?

Учень: Бар

Вчитель: Yes, тільки не БАР, а bar [ba:], bar [ba:]

Учень: так, ба-ба

Вчитель: Не баба, а bar [ba:]. Ну, припустимо це на другому поверсі. А що є ззовні?

Учень: ВПП

Вчитель: What is VPP?

Учень: Пояснюю: літак взлетішн, летішн-летішн і приземлішн. Андестенд?

Вчитель: No, I don’t understand. Що означає приземлішн? Всі пасажири б в такому разі загинули.

Учень: А я кажу не загинули б!

Вчитель: Як? Якщо приземлішн?

Учень: Б’ємося об заклад?

Вчитель (здивовано): Я з тобою?  (Роздумує) Ну, гаразд. Давай на трійку!

Учень: Ні, на десятку!

Вчитель: На трійку!

Учень: Гаразд, ні ваша, ні наша – на сім.

Вчитель: Гаразд!

Учень: (повчально) Пояснюю: літак вантажний! Які в ньому можуть бути пасажири?

Вчитель (кричить) Геть звідси! (“Учень вибігає”, за ним виходить “учитель”).

 

Ява 11

Помічники виносять коробку з-під ноутбука.

 

1-й  Ти тільки дуже обережно неси. Бо не дой Бог...

2-й Що не дай Бог? (ставить коробу)

1-й (схвильовано) Не дай Бог упаде, нашої зарплати не вистачить, щоб новий купити! Ціни, знаєш, які?

2-й (обдивляється коробку, зітхає) Ноутбук. Останньої моделі. Не вистачить.. .  А колись було, зайдеш у магазин...

1-й Досить згадувати, (дивиться список) у номер 38. Понесли.

2-й Ні-і, тепер твоя черга  нести. (Виходять)

 

Ява 12

 

Художній номер учителям інформатики. Пісня й танець під музику Нікітіних «Большой секрет», потім під «Колискову»

 

Не секрет, что сервак не растет в огороде,
Не продашь, хоть и купишь сервак,
И поэтому я головой на keyboard'e
Засыпаю, устав от дневных передряг.

 

Припев:

Под тихое бурчание,
Процессора журчание,
Под клавиш стрекотание,
Под бешенный напряг
Создам сервак для маленькой,
Для маленькой такой компании,
Для скромной такой компании
Огромный такой сервак.

 

Не секрет,
Что сервак очень любит заботу,
Не живет без апгрейдов моих,
И поэтому я стал спецом по support'y,
И теперь он мне снится  кошмарах ночных.

Припев

 

Входить учень з м'якою іграшкою

 

Спят усталые админы, мышки спят…
Флешки и клавиатуры ждут ребят…
Windows тоже спать ложится,
Чтобы ночью нам присниться,
Аську закрывай… Ба-ю-бай.

Все нормальные контакты спят давно…
Вирус лазает по папкам всё равно…
Скоро он ложится тоже, ну а мы ему поможем,
Базы обновляй, ба-ю-бай…

 

 

Ява 13

Виходять  з різних боків помічники, обдивляються сцену. В руках список

1-й: Де вона може бути?

2-й: Тільки одна залишилась. 

1-й: Я вже усюди дивився. Ніде немає.

2-й: Під сходами дивився?

1-й: Дивився.

2-й: А в гардеробі?

1-й: І в гардеробі.

2-й: А в машині не забули?

1-й: Не забули, все витягли. Де шукати?

 

Ява 15

Виходить Адміністратор , у нього в руках елегантна маленька сумочка.

Адміністратор: Ви нічого не згубили? (показує)

Портьє  1-й: (радісно) Вона!

2-й: (розгублено) Але на ній нічого не написано. Куди ж  її нести?

Адміністратор: В номер  28 , це сумка кураторів.  Несіть.

Всі виходять

Батьківський кліп (Подарунок батьків випускникам)

 

Ява 14

               Входять Хлопець і Дівчина , дивляться  на море. Чути тихий шум прибою. Сходить сонце.

 

Дівчина  Світає. Гарний був вечір.

Хлопець Наче сон літньої ночі.

Дівчина Ти ж казав, що це лише у Шекспіра.

Хлопець У Шекспіра. І в нас.

 

(Звучить тихо мелодія вальсу,  потім голосніше.  Пара починає танцювати. До них приєднуються  Гості — інші учні).

 

Ведучий

 

Непрохана сльозина у зіницях,
В душі зі смутком радість обнялись
І ми сьогодні сьогодні, як годиться,
З дитинством попрощатися зійшлись.

 

Усі виходять на сцену.

 

1 в. Дорогі вчителі! Наставники!
       Ми низько вклоняємось вам до ніг!
2в.  Спасибі Вам шановні педагоги за міцні і потрібні знання!
3в.  За теплоту ваших сердець!
4в.  За розуміння і повагу!
5в.  За терпіння і строгість!
6в.  За чесність і справедливість!
7в.  За доброту і ласку!
8в.  За те, що вчили нас любити своїх батьків і батьківщину!
9в.   За те, що не зрадили нас і залишаєтесь вірними обраній професії!
10в. За те, що були для нас вірними друзями!
11в. За ті таланти, які розкриті Вами!
12в. За наші успіхи і досягнення!
13в. Злети і падіння!
14в. За мрії і сподівання!
15в. За віру і надію!
16в. Ми прощаємось і нас вибачають
17в. Ми прощаємось і обіцяємо
Разом: Що  повернемось ліцею іще.
 

Фінальна пісня.