Скарби з бабусиної скрині

                                   Святковий захід

 

 

 

 

              

 

 

 

 

           Мета:  збагатити учнів знаннями  про народні обереги, родинні реліквії та  

           українську символіку;  заохочування дітей до пізнання історії та культурної

           спадщини українців;   виховувати любов, шану до народних традицій і звичаїв,

           почуття патріотизму та національної гідності.

           Обладнання:скриня, вишитий рушник,   вишита сорочка,  віночок із

            стрічками, коровай, свічка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

музика

Мама.

Як швидко летить час! Наче вчора мама подарувала мені цю скриню, а вже моя донечка підросла і питає, що  у ній. Доню, Настуню, а ходи до мене, моє сонечко.

Донька.

Матусю,  рідненька моя, а чому ти відкрила скриню? Ти мені не говорила  раніше, що в ній .

Мама.

Прийшов час, моя люба, дізнатися тобі про скарби нашого народу, які зберігають у кожній родині. На перший погляд ці прості й дивовижні предмети, родинні реліквії-обереги здаються якоюсь дрібничкою – звичайною сорочкою, рушником, іконою, – яких дуже багато. Але це не так! Наші реліквії-обереги – це наші талісмани. Це найдорожче – наші корені, наше минуле, страждання й радощі, все те, з чого складається історія народу.

 

Вірш Єгорова Дар’я

 

Мама.

Дістає вишиванку.

 Що це, знаєш, донечко?

Донька. Так, це – вишиванка.

Мама.

Наш народ ставиться до вишиванки з особливою любов’ю і шаною. Вишиті сорочки передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як найбільші сімейні реліквії. Вишиванка є символом українців  та України.

Донька.

Я встану рано-вранці, на світанку,

 Як спалахне на квіточці роса.

 Вдягну найкращу в світі вишиванку

 І оживе, засвітиться краса

Сорочка, що матуся вишивала,

 Сердечко гріє, душу веселить.

Бо ж мама щастя-долю закликала.

Цей оберіг в житті нас захистить.

 

5 клас « Виший мені, мамо,сорочку»

 

Мама.

Вишита сорочка стала національною святинею, бо символізує і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв'язок багатьох поколінь, що не переривається віками.

Донька.

 Як наші мами  вишивати вміли

 Червону калину, зелені листочки,

 Щоб були щасливі доні і синочки,

 Рідні вишиванки їх оберігали,

 Від біди в дорозі діток захищали.

 Щоб у вишиванках хлопчики мужніли,

 Рідну Україну захистити вміли.

 Вишиванка наша, ну хіба не диво?

 В вишиванці завжди модно і красиво.

 

7 клас «Моя сорочка-вишиванка»

 

Мама.

( дістає стрічки і поглядає у вікно)

Донька. А чому ти, мамо, у вікно поглядаєш? Напевно. гостей ти якихось чекаєш?

Мама. Донечко рідненька, до нашої хати сьогодні зберуться  дівчатка. Діти, донечко, самі не прийдуть, вони своїх мам приведуть. Бо у нас сьогодні свято. Прийшла пора тобі косу заплітати. (Заходять діти, батьки, вітаються).

Заходьте, заходьте до нас.

 Для людей відкрита наша хата біла, гостей дорогих ми вітаємо щиро, стрічаємо хлібом, з любов'ю і миром!

 - Ой, які гарненькі, ой, які веселі завітали гості у нашу оселю!

 

3 клас «Коса – дівоча краса»
 

Мама. ( дістає віночок)

 

Ще одним символом України, української дівчини є вінок. Український віночок, який плетуть дівчата, втілює молодість, кохання і , кажуть, що він навіть може визначити долю

 Донька.Є багато рослин запашних,

 Кожна квітка красу свою має,

Та гарніші завжди з – поміж них

 Ті, що квітнуть у рідному краї.

 

1 клас. Танок з віночками.

 

Донька. А ще  мені бабуся розповідала, що дівочий віночок обов’язково плели з живих квітів і трав, які мають цілющі властивості. Тому головний убір, що нагадує сонечко, захищає дівочий організм від всіляких хвороб, згубного ока та недоброго духу.

Мама.

А ще віночок кожну дівчинку робить справжньою красунею.

 

3 клас. Пісня про віночок

 

Мама. ( дістає хлібину)

Донька.Мамочко, як пахне хліб! Я так люблю, як ти печений хліб виймаєш і кажеш про нього гарні слова.  А чого і ти, і бабуся загортаєте хліб?

Мама. Завжди до хліба хочеться щось сказати, бо ж вдався — он який гарний, а запашний який! А в рушник загортають, щоб м’якенький був, щоб скориночка була хрусткою!

 Серед домашніх оберегів хліб посідав найпочесніше місце. Жодне свято, жоден обряд не обходився без святого хліба. Коли народжувалась дитина, провідували її з хлібом. Під час весілля батьки благословляли молодят хлібом. В кожній українській хаті на столі завжди під рушником лежав хліб як символ гостинності, дорогих гостей і по нині зустрічають хлібом-сіллю.

Донька.

Хліб наш насущний, будь у нас довіку,
В кожній оселі, на кожнім столі.
У тяжку годину і в радість велику
Сійся, родися на рідній землі!
 

Вірш. Пласкальна Альона «Хай завжди буде хліб»

 

Мама.  Дістає рушника

Мій народ якось вигадав
Український рушник.
Щоб і хата була - красивішою,
Щоб і доля була — прихильнішою,
Щоб весілля було — та й клечальнішим,
Щоб зажинки були величальніші.
Стежку Сковороди і Тарасову думу,

 І безмежного поля солону могуть,

 І колосся любові, і зернятко суму,

 Рушники українські у вічність несуть.

 

 Український рушник ! Як багато промовляє це слово ! На ньому вишита доля нашого народу. На ньому переплелися  радість і біль,  щастя і горе. Рушник супроводжував людину все життя, від народження і до смерті.

 

Рушник на стіні... Не було жодної хати в Україні, де не палахкотіли б вишиті узорами рушники. Рушники служили не лише прикрасою для життя, їх вішали над дверима, над вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати - вони були оберегами.

Донька.

Хліб на вишиванім рушникові

 Хай у нашій хаті буде кожен день.

 Будьте всі щасливі і здорові

 І співайте щиро радісних пісень

 

Або

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

 І чую: гуси зняли крик,

 Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м'ята,

Десь тихо бджоли загули,

 Всміхнулась рідна мати.

 І біль із серця раптом зник,

 Так тепло-тепло стало..

 Цілую мовчки той рушник

 Що мама вишивала.

 

9 клас «Рушник вишиваний»

 

Донька. Мамо, а в інших народів теж є свої традиції, обереги?

Мама.

Так, звісно. Особливо багато символів серед квітів: у Китаї – нарцис, у Голандії – тюльпан.

Донька.

В Україні – чорнобривці, м’ята, мальви.

Мама.

Так. В Англії – троянда, а в Японії – хризантема.

 Донька. Ой, як цікаво, а я й не знала. Я буду пам’ятати наші обереги, але й дізнаватися про інші.

Мама.

У різних країнах дуже багато цікавих традицій,  і це добре, коли ти  будеш багато знати про них. Ось і сьогодні   до нас   гості завітали  з далекої Японії з сюрпризом.

 

Японський танок.

 

Мама. Зовсім не схоже на наше, українське .

А яке ти, доню, знаєш прислів’я про нашу Україну?

Донька. Без верби і калини нема України!

Мама. Правильно. Настуню, а знаєш, чого у нас так калину величають та люблять?

Донька. Ні.

Мама. Бо це наше, традиційне! І вона у нас росте скрізь — де вода, там і калина. Росте по всій Україні, особливо над водою. А в калині солов’ї гніздечка в’ють, дякуючи людям за їхню турботу. Калина всіх вражає своєю красою з ранньої весни до глибокої осені. Навесні — віночками квітів, а восени — червоною ягодою з сердечками-насінинами. А ті сердечка, ніби серце нашого народу: добре, чуйне...

 

3 клас. «При долині кущ калини»

 

 

Донька.

Мамо, ти так гарно співаєш. Ти любиш співати, бо часто від тебе я чую пісні, ще з тих пір, як ти мене під  колискову вкладала спати.

 

 

Мама.

Так, доню, люблю я ще й тепер тобі співаю, бо дитина без пісні не буде щасливою, щоб вона росла хорошою, доброю, сміливою, їй треба співати, а в пісні про все розповідати, всього навчати. Українці — нація дуже давня, тому й звичаї у нас древні і дуже міцні. Отак було завжди, з давніх-давен мати співала своїй дитині про все на світі і в пісні розказувала історію свого народу, звичаї... Вчила мати любити рідну землю, бо не вчити — великий гріх.

Донька.

Земля моя, мій милий, рідний краю,
Тебе я тільки-тільки пізнаю.
Твою красу всім серденьком вбираю
І хочу знать історію твою.

Мама.

Про характер народу, про його традиції дуже яскраво говорять пісні, бо пісня – це душа народу.

Попурі пісень.

 

 

Мама.

 Не можна забути ні пісні, ні землі, на якій народився і виріс. І хоч, часом, тяжко буває, але заспіваєш пісню і душа зрадіє, злетить, наче крила є, і думаєш, які в нас прекрасні  люди, які чарівні пісні народжуються в їхніх серцях,  особливо про те, без чого не може прожити наш народ, — про рідну землю.

Донька.

Земля моя, земля найкраща в світі,
Ось тут моє коріння і рідня.
Бо тут мого дитинства сонце світить,
Я тут росту і тут живу щодня.

Уся земля кохана в вербах і калинах,
У зелені і в квітах, наче у вінках.

Не згине наша Ненька-Україна,
Живи, наш краю, в славі у віках!