Мультфільми , які допоможуть виховати толерантність у школярів

Толерантність – це вміння ставитися до інших з розумінням, повагою і терпимістю. Надзвичайно важливо навчити дітей змалечку не засуджувати інших, не боятися людей з особливостями розвитку, навчитися знаходити спільну мову, співчувати і поважати права кожного.

Як говорити з учнями на складні теми невимушено? Допоможе у цьому перегляд і сумісне обговорення змістовних мультфільмів, кожен з яких має глибоку ідею.

 

Мультфільм «Ян»   https://youtu.be/Hz_d-cikWmI  

Анімація розповідає історію про хлопчика Яна, який через хворобу змушений пересуватися на інвалідному візочку. Йому надзвичайно хочеться гратися з однолітками, щоразу він подумки уявляє себе у колективі. Однак хвороба повертає його до суворої реальності. Між ним та іншими дітьми стіна, яка хоч і має прогалини, але все ж, здається, непереборна. Однак вмить усе змінюється.

Подивіться цей мультфільм разом зі школярами та поясніть, що через стан здоров`я дітям з інвалідністю важче взаємодіяти з однолітками. Однак спілкування потрібне кожному і кожен прагне бути членом певної спільноти. 

 

 Мультфільм «Вірте у любов, вірте у Різдво» https://youtu.be/Icx7hBWeULM

Це історія про їжачка на ім’я Генріх, який уперше прийшов до нового класу. Він би з радістю подружився з однолітками, однак спілкуватися і гратися йому заважають колючки. Генріх ненавмисно робить боляче іншим. Через це однокласники не приймають його до ігор і намагаються триматися подалі. Їжачок страждає від своєї особливості і йому страшенно самотньо. 

Минає час, і напередодні Різдва Генріх помічає, що однолітки шепочуться і сміються за його спиною. Його це страшенно засмучає.

Однак, коли сумний їжачок виходить на шкільне подвір'я, на нього чекає несподіванка – діти підготували для нього подарунок, завдяки якому їжачкові голки стануть м`якенькими.

 Анімацію створено у 2018 році австрійською компанією Jung von Matt/DONAU на замовлення Erste Group.

Перегляньте цей мультфільм з дітьми і поясніть, що кожен має свої вроджені особливості, але це не привід триматись на відстані від тих, хто на тебе не схожий.

  

 Мультфільм «У ритмі серця» https://youtu.be/B07cZ_qYixQ

Це зворушлива історія про підліткове кохання з першого погляду і переживання, що викликані раптовим виникненням закоханості. Тим більше, що ніжні почуття головного героя до хлопчика-підлітка. 

Як контролювати свої емоції? Що робити з цим почуттям? Яскравий мультфільм трепетно показує бурхливі емоційні переживання головного героя.

Чи варто переглядати цей мультфільм з дітьми? Ймовірно, так. Однак потрібно спокійно і грамотно пояснити школярам, що гомосексуальність – вроджена особливість певних людей. Це не добре і не погано. Це об'єктивна реальність, так само як хтось шульга, особистість з РАС або з іншими особливостями фізичного чи психічного розвитку. Сексуальна орієнтація це лише одна з ознак, за якою не варто оцінювати людину в цілому. 

 

 Мультфільм «Дивовижна річ» https://youtu.be/Usswy1kusfM

Мультфільм наочно розповідає, що всі люди різні, причому певні відмінності помітні неозброєним оком (наприклад, зріст, вік, колір волосся та інше), а інші (наприклад, уподобання та мрії кожного) – непомітні. Так само в усіх по-різному працює мозок, відповідно до чого у кожного свої схильності і таланти, а також відмінне світосприйняття.

Перегляд цього мультфільму дозволить зрозуміти, чому діти з розладом аутистичного спектру по-іншому сприймають навколишній світ і деколи незвично себе поводять. Поясніть школярам, що що така особливість робить спілкування важким, але не заперечує його, і незважаючи на труднощі можливе і необхідне.

 Мультфільм «Гратись» 

https://youtu.be/E-EW2DzswH8  

Анімація про те, як зеленошкірий чоловічок мріє потрапити до спільноти білошкірих. Однак вони надсміхаються над ним і не приймають до себе через те, що його колір відрізняється від їхнього. 

До яких хитрощів тільки не вдається головний герой, щоб приховати свою несхожість, але усе байдуже. Змирившись, він мріє про світ, в якому всі будуть унікальними за кольором.

Поясніть дітям, що стереотипність мислення у суспільстві подеколи змушує людей намагатися відповідати вельми умовним критеріям, що позбавляє їх індивідуальності. Бути собою і поважати право на це інших – сміливість і зрілість особистості.   

https://vseosvita.ua/news/5-multfilmiv-iaki-dopomozhut-vykhovaty-tolerantnistu-shkoliariv-5187.html

Як запобігти виникненню булінгу.

В українському суспільстві зараз багато говорять про толерантність. Водночас найпоширенішими проблемами у колективах є булінг та мобінг. Чи можна запобігти виникненню цих явищ?

  На  вміння знаходити спільну мову з оточуючими впливає розвинутість емоційного інтелекту і, зокрема, емпатії – здатності розуміти емоційні стани іншої людини, бачити світ «її очима» та скеровувати власну поведінку відповідно до цього.

Розвиток цих навичок дозволить навчити школярів більш терпимо ставитись один до одного та попередити виникнення булінгу. Як саме можна розвинути ці здібності? Допоможуть у цьому спеціальні вправи та перегляд відповідних тематичних мультфільмів з обов’язковим сумісним обговоренням.

 

Мультфільм «Жив собі чорний кіт» -   _- https://youtu.be/hV2T9tm8mIU

 

Мультфільм про те, як живеться чорному коту. Через людські забобони з ним ніхто не спілкується, тому він опинився у повній ізоляції. Всьому причина – чорний колір його шерсті.

Що відчуває кошеня, наскільки йому сумно і самотньо? Про це ніхто навіть не замислюється. Щоб не мати клопіту, всі його намагаються обійти десятою дорогою. Однак варто котові забруднитися у білу фарбу – ставлення до нього вмить змінюється.

Анімацію створено на студії «Укранімафільм» у 2006 році, режисер – Юрій Марченко.

Перегляньте цей мультфільм з учнями та проаналізуйте, чи справедливе було ставлення інших до кошеняти? Чи розумно будувати відносини з оточуючими, ґрунтуючись на їхніх вроджених особливостях чи зовнішності?

 

Мультфільм «Про пташок»  https://youtu.be/uBbK9mVUh6Y

 

Історія про зграю горобчиків, які спілкуються між собою, сидячи на дротах. До них прилетіла доброзичлива чуднувата пташка, зовсім не схожа на них, тому горобці не прийняли її до гурту, хоча вона цього хотіла.

Щоб позбутися настирної гості, спільнота горобців спочатку її ігнорує. Потім закльовує, намагаючись зігнати зі спільного дроту, не розуміючи, які саме наслідки це може мати для них самих.

Анімацію створено компанією Pixar у 2000 році. У 2002 році мультфільм було відзначено премією «Оскар» у номінації «Найкращий анімаційний короткометражний фільм».

Цей мультфільм демонструє, що будь-які конфлікти впливають на кожного, незалежно від того, гурт це чи одна особа.

Мультфільм «Курка, яка несла всяку всячину» https://youtu.be/8-kWT-rNoEE

Це історія про курку, яка мріяла про діточок, і одного разу вона знесла 7 яєць, з яких вилупилося 6 курчаток і один… маленький екскаваторчик.

На відміну від чорного кота, не зважаючи на те, що екскаваторчик був не такий, як курчата, батьки його любили і ставились до нього, як і до інших.

Анімацію створено на студії «Укранімафільм» у 2006 році, режисер – Марія Медвідь.

Перегляньте цей мультфільм разом зі школярами. Поясніть учням, що всі люди різні, однак кожному важливо відчувати себе частиною чогось більшого, ніж він є сам – членом родини, частиною певної спільноти тощо. Однак варто пам'ятати, що відчути себе насправді щасливим можна лише серед тих, хто дійсно схожий на тебе – за вподобаннями чи світосприйняттям.

 

Мультфільм-казка «Гидке каченя» https://youtu.be/8FKxosfJujQ

«Гидке каченя» – всесвітньо відома казка данського письменника Ганса Крістіана Андерсена. Вперше вона була опублікована у 1843 році.

Це історія про маленьке лебеденя, яке з незрозумілих причин потрапило до родини качок. Тільки-но вилупившись із яйця, воно отримало прізвисько Гидке каченя за свою непоказну зовнішність, відмінну від «родичів».

Ця казка допоможе пояснити учням молодшого шкільного віку те, що за непоказною зовнішністю насправді може ховатися яскрава непересічна особистість. https://naurok.com.ua/post/skazhi-bulingu-ni-5-multfilmiv-yakinavchayut-cinuvati-kozhnogo  

 

 

Як навчити дитину протидіяти буллінгу

1.                 Важливо проговорювати можливість таких ситуацій з дитиною. Пояснити небезпеку. Запевнити, що перша її дія у випадку загрози – повідомити про це батькам.

2.                 Діти в боротьбі за справедливість (як їм здається) не бачать різниці між з’ясовуваннями відносин за законом і «за поняттями» і частіше вибирають друге. І тут великий ризик плавного і ненав’язливого переходу жертви в агресора.

3.                 Діти можуть боятися того, що їх вважатимуть слабкими. Важливо пояснити, що найдорожче, що у них є – це життя і здоров’я. Змінити громадську думку можна. Знайти іншу компанію, де до тебе будуть ставитися добре – можна. А здоров’я (психічне в тому числі) відновити можна далеко не завжди. Важливо пояснити, що звернення по допомогу до тих, хто сильніший, розумніший і досвідченіший – це ознака не слабкості, а, навпаки, зрілості.

4.                 Діти можуть боятися, що «буде гірше» – саме цим загрожують агресори, попереджаючи жертву про те, що скаржитися не можна. Важливо пояснити, що гірше буде, якщо він залишається один на один з тими, хто сильніший. Що перемагає закон. Що завжди є той, хто сильніший кривдників, і на кожного агресора є управа. Що почавши одного разу і відчувши безкарність, агресори не зупиняться. Що мама і тато – це люди, які знають вихід з будь-якої ситуації і обов’язково зроблять так, щоб було краще, тому що вони сильніші кривдників.

5.                 Необхідно окреслити коло людей, до яких можна звернутися за допомогою, якщо з якихось причин не виходить це зробити з батьками.

6.                 Пояснити дітям, що відповідальність за подібні вчинки неминуче настане. Якщо немає 14, її будуть нести батьки. Вселити, що подібні дії – караються!

7.                 Пояснити дітям, що все, що потрапляє в мережу, може бути використано проти них. Використовуйте інформацію з соціальних мереж як доказ в правоохоронних органах.

8.                 Якщо виникає ситуація загрози, негайно вживайте заходів по її усуненню! В ту ж хвилину! Не можна чекати, що саме пройде. Не можна думати, що «вони ж діти, самі розберуться». Не можна розмовляти з іншими дітьми за відсутності законних представників. У вас немає завдання виховати чужу дитину, у вас є завдання захистити свою!

9.                 Небажано розмовляти з законними представниками дитини без свідків.

10.           Запевніть дитину в тому, що у будь-якому випадку діяти необхідно згідно закону – це єдиний виграшний варіант!

https://glinsk-internat.oits.pro/wp-content/uploads/2020/06/01.pdf  

Що можна зробити, щоб «розтопити серце булера?

➢    Запропонуйте булеру стати вашим особистим помічником на один день, надайте цій ролі важливості і в той самий час поясніть, що це є велика відповідальність; протягом дня поручіть дитині різні завдання (та навіть такі, що змусять дитину взаємодіяти зі своєю “жертвою”); при цьому обов’язково навчайте дитину чомусь новому, спілкуйтеся з нею, пояснюйте й діліться думками

➢    Пропонуйте дітям зіграти в гру “вгадай емоцію”. При цьому емоції будете пропонувати ви, а діти намагатимуться або показати її без слів, або, навпаки, передати через інтонацію

➢    Розігруйте ситуації булінгу (і протидії булінгу) за допомогою лялькового театру, де булер і його жертва в якийсь з моментів можуть “помінятися місцями” (не принижуючи гідність жодної зі сторін) ➢За можливості облаштуйте в класі “живий куточок”, де буде мешкати тварина, яка потребуватиме догляду – в певні дні місяця таким доглядачем ставатиме булер

➢    Наділяйте булера ролями, що розвиватимуть його соціальні якості: лідером групи, яка має придумати 7 способів як можна вивчити уроки швидше або “молодшим вчителем”, який має навчити свого однокласника (або групу дітей) чомусь, у чому сам успішний.

➢    Дайте можливість дитині задовольнити потребу в залежності та піклуванні, навчіть інструментам для безпечного та цивілізованого способу задовольнити потребу перемагати і домінувати.  https://dzerkalo.media/news/yak-roztopiti-sertse-bulera---radyat-fahivtsi  

 

 

Як уберегти дитину від насильства?

                Ліфлет_А5_педагоги_ONLINE.pdf                                                                 -

https://drive.google.com/file/d/1NAEh4u5U1gebiBOPf374HqesoNIq_ff/view?usp=sharing  

Робота педагога(-ині) з кривдниками

Під час роботи з кривдником(-цею) педагогам необхідно акцентувати увагу не на визначенні винного та покаранні за скоєне, а на

виявленні причин такого вчинку та можливих варіантах виправлення ситуації.

Необхідно зрозуміти:

➢   Чому дитина так себе поводить? Які причини стоять за такою поведінкою?

➢   Що треба зробити дитині, щоб вона змінила поведінку? Які заходи необхідно для цього вжити?

➢   Що можна зробити для відновлення поваги? (Дитина повинна самостійно продумати одну чи дві ідеї та запропонувати їх як вчителю, так і дитині, яка постраждала. Дитина, яка постраждала від насильства, має погодити пропозицію). Приклад послідовності розмови педагога(-ині) з дитиною, яка порушила правила/ поводить себе агресивно/є кривдником(-

цею):

1.                 У нашій школі ми ставимось нетерпимо ... (назвати прояви небажаної поведінки та які порушені правила).

2.                 Які цінності нашої школи (дітей, педагогів, персоналу)? (Наприклад, ми всі маємо право бути в безпеці).

3.                 Чому ти так поводився(-лась)? Які причини стоять за такою поведінкою?

4.                 Що ти насправді хотів(-ла) (думаєте, бажаєте, відчуваєте) чи яка була твоя мета?

5.                 Як ти вважаєш, це хороший спосіб досягти цього?

6.                 Як міг/могла би ти діяти інакше?

7.                 Як ти пропонуєш виправити цю ситуацію?

8.                 Якщо дитина не готова до розмови відразу після вчинку, не вимагайте від неї цього.

 

Педагог(-иня), який(-а) проводить бесіду, має:

➢    Бути спокійним і врівноваженим.

➢    Говорити не про особистість учня/учениці (що він/вона є поганими, неслухняними тощо), а говорити саме про поведінку дитини, перелічувати небажані прояви поведінки.

➢    Запропонувати дитині підтримку та допомогу у вирішенні даної ситуації.

 

Типовий алгоритм ведення діалогу з дитиною,           яка постраждала від насильства:

 

1.                 Встановити довірливі стосунки між дитиною і дорослим - «Я тобі вірю».

Багато дітей не можуть розповісти дорослим про те, що сталося, оскільки бояться, що вони їм не повірять. Причина цих страхів криється в тому, що кривдник/агресор, як правило, авторитетніше і сильніше, ніж постраждала дитина.

2.                 Проявити співчуття – «Мені шкода, що це сталося.»

На другому етапі дитина повинна відчути, що її чують, співчувають, розуміють думки і почуття, які у неї виникають.

3.                 Зменшити відчуття провини – «Ти не винен(-на) в тому, що сталося».

Це третій крок, який спрямований на те, щоб дитина відчула себе комфортно і безпечно. Дорослий не повинен засуджувати, давати негативних оцінок поведінці дитини.

4.                 Підтримати і схвалити поведінку дитини – «Добре, що ти розповів (-ла)».

Позитивна, емоційна підтримка, підкріплення бажання знайти вихід із ситуації насильства є важливими моментами цього етапу. Дитині потрібна допомога в подоланні страхів, що виникають після розкриття фактів насильства.

5.                 Знайти резерви підтримки і допомоги – «Як ти думаєш, кому ще ти можеш розповісти про те, що відбулося/відбувається?»

У цьому випадку важливо показати дитині, що є люди, організації, яким можна довіритися і отримати допомогу і підтримку (родичі, знайомі, учителі, сусіди, служби соціального захисту, поліція, органи опіки і опікування і ін.).

6.                 Створити умови для припинення насильства і виробити стратегію поведінки – «Давай подумаємо, що ми можемо зробити, щоб попередити подібні дії?»

Тут потрібно з’ясувати внутрішні резерви дитини. Потім знайти разом з дитиною нові шляхи виходу із ситуації, що склалася. Часто дитина не бачить виходу і проблема для неї здається нерозв’язною, тому

важливо почати обговорення і направити на пошук альтернативних рішень. Роблячи вибір, дитина бере на себе відповідальність і таким чином, у неї підвищується мотивація до активних дій, але при цьому не обіцяти, що ситуація не повториться.

7.                 Підтримати в рішучості. По допомогу та підтримку кожного разу коли є потреба – «Ти можеш звертатися до мене стільки, скільки це буде потрібно».

Чітко демонструйте позицію, що не має обставин, які виправдовують

насильницьку поведінку. Звертайтеся до дитини спокійним тоном, уникаючи активних проявів емоцій,незалежно від змісту питання.

Якщо дитина плаче, дозвольте їй це зробити. Скажіть, що це цілком нормальна реакція.

Стежте, щоб ваша розмова була довірливою.

Визначте разом з дитиною, яка інформація має залишитися конфіденційною, а яка може бути розголошена. Повідомте, яку інформацію ви зобов’язані будете передати державним структурам.

Не забудьте наприкінці розмови запитати дитину, чи хоче вона ще щось сказати та чи має якісь запитання до вас.

 

Під час спілкування з дитиною не можна робити!

 

1.                 Не «читайте нотацій».

2.                 Не відволікайтеся від розмови з дитиною.

3.                 Не обіцяйте винагороду за надання інформації.

4.                 Не примушуйте відповідати, навіть якщо ви знаєте, що дитина обманює або не розповідає частину інформації, яку вона повинна знати.

5.                 Не питайте дитину, як вона хоче покарати кривдника, що, на думку дитини, повинно бути покаранням за те, що він зробив з дитиною.

6.                 Не засуджуйте будь-яку з відповідей, яка дається дитиною.

7.                 Не виправляйте «неправильну відповідь». Ставте додаткові питання.

8.                 Уникайте припущень щодо того, хто винен.

9.                 Уникайте проявів роздратування. Не перебивайте.

10.           Не підганяйте дитину.

11.           Не запитуйте дитину, чому злочинець завдав їй кривди. Дитина не знає і часто звинувачує себе.

12.           Не питайте, чи любить дитина кривдника і чи любить кривдник дитину.

13.           Не давайте обіцянок, яких ви не можете дотримати, у т.ч. «з тобою більше ніколи не станеться нічого поганого», чи такі дії ніколи не повторяться.

14.           Не обіцяйте дитині, що ви не збираєтеся розказувати нікому про речі, які ви почуєте від неї. Може статися так, що інформація щодо цієї справи має бути переданою до інших структур чи органів поліції.

15.           Не допускайте жодного прояву зневаги до постраждалої особи. Виявляйте розуміння і повагу, сприймайте постраждалу дитину такою, як вона є.

 

Рекомендації для педагога(-ині), який(-а) спілкується із спостерігачами ситуації насильства:

 

➢Важливо слухати спокійно і ставити достатньо

запитань, щоб отримати точний і детальний опис ситуації;

➢У процесі вивчення подій майте на увазі, що ви не оцінюєте, хто винний, хто почав тощо;

➢Важливо   дозволити          дитині       самостійно        (вільна

розповідь) розповісти про ситуацію;

➢Не перебивати дитину.