Міністерство освіти і науки України

Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти  у Волинській області

 СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ 

В УМОВАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ

Луцьк - 2020 

Міністерство освіти і науки України

Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти  у Волинській області

Тези доповідей учасників   обласної інтернет-конференції  педагогів закладів професійної 

(професійно-технічної) освіти 

Волинської області

Луцьк - 2020 

Соціалізація особистості в умовах компетентнісного підходу, збірник. – Луцьк, 2020. – 44с.

В основу збірника покладено матеріали обласної інтернет конференції з питань роботи над єдиною методичною темою з виховної роботи. Збірник складається з вступу, двох частин – соціалізація особистості засобами позаурочної роботи, соціалізація особистості під час навчального процесу. У першій частині досвідом соціалізації особистості діляться класні керівники, практичні психологи,у другій частині свій досвід роботи з проблеми соціалізації особистості в умовах компетентнісного підходу презентують викладачі загальноосвітньої підготовки, спецдисциплін, майстри виробничого навчання закладів професійної (професійно-технічної) освіти області.

Рекомендовано для класних керівників, вихователів гуртожитку, викладачам, майстрам виробничого навчання, всім, хто цікавиться питаннями соціалізації особистості, кому цікавий досвід формування індивіда як особистості.

Укладач: 

Світлана Юрченко, методист Навчально-методичного центру професійнотехнічної освіти у Волинській області.

ЗМІСТ

Вступ

Соціалізація особистості засобами позаурочної роботи

1           Соціалізація особистості здобувача освіти через виховну роботу в навчальному закладі 

Каліщук Г.А., класний керівник ПТУ №22 смт Луків

5

8

11

2           Соціалізація здобувачів освіти першого курсу 

          Дубнюк І.М., класний керівник ДНЗ «Ковельський центр ПТО»        

30

3           Соціалізація особистості здобувача освіти через використання активних методів навчання на уроках спецпредметів

Лісовецька К.Р., викладач спецдисциплін Маневицького професійного ліцею

36

5    Формування професійної компетентності особистості у процесі підготовки молодшого спеціаліста

Оласюк В.С., викладач спецдисциплін Любешівського технічного коледжу Луцького НТУ

ВСТУП

Велике питання життя – як жити серед людей.

Альбер Камю

 Людина від свого народження проходить великий і складний шлях свого життя, на якому вона зустрічається і взаємодіє з різними людьми, групами людей, потрапляє під вплив різних середовищ. Для забезпечення успішної соціалізації особистості і інтеграції її у суспільство необхідно правильно створити всі необхідні умови. При організації цього складного і безперервного процесу неприпустимим є допущення будь-якої помилки, бо це може спричинити виникнення у особистості певних відхилень у характері, поведінці і таким чином людині буде важко адаптуватися у будь-яке соціальне середовище або й взагалі, не зможе включитися у суспільне життя.  У процесі соціалізації в людині формуються соціальні якості, знання, вміння, відповідні навички, що дає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин.

 Соціалізація відбувається як за умов стихійного впливу на особистість різних обставин життя, так і за умов цілеспрямованого формування особистості.

 Автором терміну «соціалізація» стосовно людини є американський соціолог Ф.Р.Гідінгсон, який у 1887 році в книзі «Теорія соціалізації» вжив його в значенні, близькому до сучасного.

Соціалізація (від лат. socialis - суспільний) у вузькому розумінні - це процес, під час якого індивід засвоює культурні норми та соціальні ролі. В ширшому розумінні - це процес становлення особистості, оволодіння нормами і правилами життя в суспільстві, знаннями і вміннями будувати стосунки з іншими людьми на основі розуміння їх самоцінності і власної цінності, відповідальності перед собою й іншими, прагнення до набуття сенсу життя як радості творення і самотворення.

Соціалізіція включає як цілеспрямований вплив на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування. Це процес отримання навичок, необхідних для повноцінного життя у суспільстві. На відміну від інших живих істот, чия поведінка обумовлено біологічно, людина, як істота біосоціальна, має потребу в процесі соціалізації для того, щоб вижити. 

Спочатку соціалізація індивіда відбувається в сім'ї, а вже потім в суспільстві. В сім’ї дитина черпає уявлення про суспільство, про його цінності і норми, тобто здійснюється первинна соціалізація. Поза домом відбувається вторинна соціалізація. В процесі вторинної соціалізації індивід долучається вже не до малої групи, а до великої. Основою вторинної соціалізації є заклади освіти.

В процесі соціалізації розрізняють соціальні та педагогічні фактори впливу на особистість. Серед факторів педагогічного впливу на розвиток соціальної компетентності здобувачів освіти виділяють: 

особистісно зорієнтований підхід в організації навчально-виховного поцесу – це таке навчання, яке на перше місце ставить самобутність дитини, її самоцінність, суб’єктивність процесу навчання; доцільне і оптимальне використання інформаційно-комунікаційних та

інших інноваційних технологій; сприятливі внутрішні комунікації - партнерство у стосунках,

взаємоповага; розвинене освітнє середовище – це сукупність природних, ізичних та соціальних об’єктів, які впливають на формування учня, сприяють або перешкоджають становленню міжсуб’єктних взаємодій освітнього процесу; шкільні традиції – це ті найменші елементи, що об’єднують учнів,

учителів та батьків в один колектив, в одну сім’ю.

Успішна соціалізація здійснюється в процесі навчально-виховної діяльності, засобами предметів. Навчально-виховна діяльність:  перехід від монологічних методів до діалогу та полілогу, це обмін думками з тієї чи іншої теми, де кожен учасник має власну відмінну точку зору; активізація діяльності учнів завдяки використанню інтерактивних форм

організації навчально-виховного процесу; надання учням права вибору рівня навчальних досягнень і способу

виконання завдань; диференціація і профілізація змісту освіти;

напрямки перебудови процесу засвоєння знань стають засобами

розвитку особистості.

Предмети природничо-математичного спрямування сприяють формуванню світогляду, дисциплінують думку, створюють предметну картину світу, розвивають екологічну культуру особистості.

Гуманітарні предмети впливають на розвиток духовної культури особистості, структуру цінностей і реалізацію потреб учнів в оволодінні мистецтвом слова. 

Освітня галузь «Технології» створює умови для актуалізації знань з основ наук в рамках предметної соціальної діяльності, завдяки чому формується культура праці, організаторські здібності та пошукова активність особистості.

Інформаційні технології, економічні знання, оволодіння іноземними мовами забезпечують функціональну освіченість майбутнього спеціаліста в будь-якій сфері діяльності, самореалізацію і конкурентоспроможність особистості в сучасних соціально-економічних умовах. 

Предмети естетичного циклу сприяють становленню людини культури, розвитку творчого потенціалу і формують здатність підходити до реальності та мистецтва з естетичної точки зору.

Підсумовуючи слід відмітити, що складниками на шляху соціалізації особистості є соціальне становлення, формування соціальної компетентності, формування дорослості та почуття дорослості, громадянське виховання, становлення суб’єкта діяльності й суспільних відносин. 

   Герд Леонгард в книзі «Технології проти людини» писав, що 50-70% людської праці є рутинною і в майбутньому її замінять роботи, 70% професій, затребуваних у майбутньому, зараз не існує, 50% теперішніх професій перетворяться в майбутньому на позаштатні. Так чого і чому навчати? Навчати вчитися, умінню навчатися, умінню спілкуватися, умінню розуміти, гуманізму.

  Ці питання стали предметом обговорення на обласній інтернетконференції, тема якої «Соціалізація особистості в умовах компетентнісного підходу», яка проходила у формі ток-шоу «А я роблю так…». 

   Метою конференції було поділитися напрацьованим досвідом з проблеми соціалізації особистості, обмінятися думками щодо вибору доцільних педагогічних засобів для формування ключових компетентностей особистості в процесі її соціалізації. 

 Свої напрацювання представили дванадцять педагогів із восьми закладів професійної (професійно-технічної) освіти області. Серед них класні керівники, майстри виробничого навчання, практичні психологи, викладачі спец предметів та загальноосвітньої підготовки. Педагогічний стаж педагогів, які представили матеріали на конференцію складав від 5 до 40 років. 

 Під час інтернет-конференції працювало дві секції: «Соціалізація особистості засобами позаурочної роботи» та «Соціалізація особистості під час навчального процесу».

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ПОЗАУРОЧНОЇ РОБОТИ

Каліщук Галина Анатоліївна, 

викладач біології і географії, класний керівник 

(ПТУ № 22 смт Луків)

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ЗДОБУВАЧА ОСВІТИ ЧЕРЕЗ

ВИХОВНУ РОБОТУ В НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Суспільство у будь - який період свого розвитку витрачало час і зусилля на те, щоб його члени успішно засвоювали культурні надбання, норми та цінності, соціальний досвід. Для цього використовується система освіти, виховання та інші  засоби підтримки культурних стандартів життя. 

  Соціалізація — це процес входження індивіда в соціальне середовище через

 засвоєння норм, ідеалів, цінностей і т. п.  Процес соціалізації триває протягом всього життя людини. Але надзвичайно важливий юнацький етап, 13-19 років, коли підлітки набувають значно ширші знання, завершують формування основ своєї особистості, визначають своє місце в навколишньому житті. 

 Саме з такою віковою групою ми працюємо в освітньому закладі. Приходять до нас учні надзвичайно різні, іноді з асоціальною поведінкою. Тому перед ними постає питання, як соціальної адаптації, так і заміни зовнішніх санкцій самоконтролем. Значну роль у цьому процесі відіграє майстер виробничого навчання, класний керівник групи та соціальний педагог, які повинні створити не просто навчальну групу, а дружній колектив з певними нормами поведінки і спілкування, зовнішнім виглядом, стилем поведінки, способом проведення дозвілля. 

 Ровесники реально стають тією групою, яка на певний період стає надзвичайно важливою для кожного, і може справляти як позитивний так і негативний вплив. Взаємодія з однолітками - це засіб формування відповідальної, самостійної, принципової, здатної до співпраці особистості. Від результатів цієї взаємодії залежить вміння у подальшому оптимально вибудовувати взаємини з оточенням.

 Будучи керівником навчальної групи, я продумую і проводжу різноманітну роботу, що сприяє соціалізації підлітків в учнівському колективі та суспільстві в цілому. Ці заходи можна об'єднати у кілька груп за типом виховних завдань.

 Соціально-психологічні завдання соціалізації. Це становлення самосвідомості особистості, її самовизначення в сьогоденному житті та на перспективу, самореалізація і самоутвердження. З учнями проводиться анкетування, бесіди про проблеми молоді в сучасному світі,  зустрічі з духовними наставниками. Ведеться тісна співпраця з соціальним педагогом училища, який надає кваліфіковану допомогу в організації позитивного психологічного мікроклімату в групі.

 Сформувати риси гідного громадянина України – першочергове завдання виховного процесу з підлітками. Тому, проводяться заходи, які допомагають сформувати в учнів стійку громадянську позицію, повагу до минулого своїх предків та України. Доброю традицією є участь учнів училища у святкуванні державних свят, догляд за місцями захоронення воїнів та розстріляних євреїв.

 Особлива увага приділяється національно - патріотичному вихованню, адже наші випускники - майбутні захисники Вітчизни. У заходах, що проводяться до Дня захисника Вітчизни, Українського козацтва, річниці Майдану бере участь уся навчальна група. Також організовуються екскурсії в урочище Вовчак, зустріч з воїнами УПА та ін.

 Соціалізація – основний механізм взаємодії суспільства і особистості. Механізм соціалізації представляє собою засвоєння молодою людиною цінностей, еталонів поведінки. Важливо, щоб підлітки  бачили зразки поведінки, соціальні норми, необхідні для успішної життєдіяльності в суспільстві. Будь - яке суспільство висуває певні вимоги до розвитку особистості, створює систему сприяння формуванню соціально бажаних властивостей людини, які схвалюються оточенням. Разом з тим, у суспільстві існує система покарань за відхилення поведінки людини від соціальних норм і вимог. Намагаюся донести це до своїх вихованців, організовуючи виховні години на тему: «Підлітковий булінг. Як йому запобігти?», «Відповідальність неповнолітніх перед законом», «Злочин і покарання», «Права та обов'язки громадян України».

 Соціально-культурні завдання соціалізації. Це включення до певного рівня суспільної культури, оволодіння деякою сумою знань, умінь, навичок, певного рівня сформованості цінностей. 

 Яку б професію не здобула людина, вона обов'язково має володіти певними культурними знаннями та навичками, естетичними і моральними рисами. Тому з учнями групи щорічно організовуємо і провидимо виховний захід «Свято квітів», беремо активну участь у підготовці художніх номерів до Дня учителя, 8 Березня та ін.

 Формування здорового способу життя як напрям соціалізації. Здоровий спосіб життєдіяльності є передумовою та гарантом соціалізованого входження молодої людини в реалії нашого світу.

 Підлітковий вік є дуже небезпечний щодо формування шкідливих для здоров'я звичок. Тому вкрай важливо виховати в учнів стійке переконання щодо їх загрози не тільки для власного життя, а й для суспільства. Виховні заходи  про шкідливість тютюнопаління,  алкоголю, наркотиків та культуру  статевого виховання проводяться постійно: «Вплив тютюнопаління та алкоголю на організм підлітка», «Наркоманія – біда  суспільства», «Як жити у світі, в якому є ВІЛ/СНІД?» та ін. Учні активно беруть участь у різноманітних здоров'язберігаючих масових заходах.

 Здоров'язберігаючі завдання соціалізації. Фізичне здоров'я і спорт невід'ємні ознаки соціалізації. Різноманітні спортивні змагання, які організовуються в навчальному закладі сприяють згуртуванню учнів групи,  виховують почуття дружби та взаємодопомоги, виховують почуття своєї  значимостіу колективі. Особливо важливі такі заходи, коли учні перебувають на етапі соціальної адаптації у колективі. 

 Таку ж роль відіграє і суспільно - корисна праця. З ентузіазмом учні  беруться за посадку лісу, озеленення території,  доглядають училищний сад і техніку.

 Сприяє соціалізації підлітків вміло організоване дозвілля: спільний перегляд фільмів у кінозалі гуртожитку, вечори відпочинку, молодіжні дискотеки.  Отримавши перемогу  у змаганні на кращу учнівську групу,  учні двічі  були нагороджені екскурсіями. Ми подорожували Прикарпаттям та по замках Львівщини.  Спільна мандрівка, гарні враження ще більше згуртували  колектив, посприяли формуванню хороших стосунків та позитивних моральних якостей. 

 Така робота з підлітками сприяє соціалізації здобувачів освіти серед однолітків  та в суспільстві, а саме: становленню громадянсько активної особистості, засвоєнню норм поведінки та життєвих цінностей, формуванню певного стилю життєдіяльності молодої людини.

Дубнюк Ірина Михайлівна,

 викладач іноземної мови, класний керівник 

(ДНЗ «Ковельський центр ПТО»)

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ПЕРШОГО КУРСУ

Я, Дубнюк Ірина Михайлівна, працюю викладачем іноземної мови в ДНЗ «Ковельський центр професійно-технічної освіти». 

Маю 4 роки досвіду роботи класним керівником. 

На сьогодні я є класним керівником 12 групи. Це 24 учні першого курсу, які навчаються за професією «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування».

Знайомство з новою групою – це виклик,

який повинні достойно прийняти всі: як класний керівник, так і  кожен учень.

До нас приходять діти одного віку, але з зовсім різними внутрішнім світом, та різними інтересами. У перші дні їх об’єднує лише номер групи та їхній наставник. На мою думку, саме від того, як спрацює класний керівник, залежатиме мікроклімат, який пануватиме у колективі протягом всього терміну навчання. 

Сьогодні презентую вашій увазі свій досвід та методи роботи з учнями.

1 вересня 2019 року я познайомилася з амбіційними підлітками, кожен з яких намагався виділитися із натовпу, або навпаки – заховатися у ньому. На мою думку, першочерговим завданням класного керівника є налаштувати всіх на позитивне сприйняття світу, оточуючих, а найважливіше – самого себе. 

Всі ми знаємо, що учитель-наставник має бути привабливою особистістю для дітей. Але як цього досягти? Я просто лишаюся сама собою у кожній ситуації, я люблю своїх підопічних, піклуюся про них, а найголовніше – завжди є чесною та відвертою у стосунках. 

Перші два місяці роботи з новою групою ми вивчаємо один одного, і так важливо розкрити потенціал кожного з нас. Щоб налаштувати дітей на позитивний лад, я намагаюся бути веселою та жартівливою, наскільки це дозволяє ситуація. Ми повинні відразу обговорити права та обов’язки кожного члена колективу. Адже хвалити завжди легше і приємніше. А от покарання мають бути завжди чіткими та обґрунтованими. 

На початковому етапі невід’ємною частиною роботи є різноманітні анкетування. Але з цією групою ми зробили експеримент. На одній з годин спілкування ми відверто поговорили про хороші риси один одного, а що найголовніше – про недоліки. Мені хочеться навчити своїх учнів мислити конструктивно і вміти сприймати критику. 

У цій групі з перших днів навчання виділився лідер, що значно полегшило роботу, але пізніше я зрозуміла, що лідерів у нас є два. Мені, як класному керівнику, пощастило налагодити тісну співпрацю з обома лідерами. Одним із своїх завдань я вбачала популяризувати серед хлопців бажання здобувати знання, вести здоровий спосіб життя, бути милосердними та розуміючими. Лідери групи щодня допомагають мотивувати всіх учнів нашого колективу на нові здобутки та самовдосконалення. Адже відомий поет та філософ Сааді стверджував, що «учень, який навчається без бажання – птах без крил».

Систематично працюю над згуртуванням колективу. Що згуртовує наш колектив? Окрім щоденних бесід, вирішення рутинних питань, це – подолання перешкод та розв’язання проблемних ситуацій. Коли у групі відбулася перша бійка (а в хлопчачому колективі, який притирається, а таким чином,соціалізується, цього важко уникнути), то лише спільними зусиллями ми розв’язали конфлікт. Звичайно, до роботи були підключені заступник директора з виховної роботи та практичний психолог закладу, але для підлітків набагато важливішими є слова підтримки від однолітків. Саме лідер групи надав психологічну допомогу учаснику конфлікту, який відчував провину за порушення дисципліни і потребував слів підтримки. 

Як об’єднати групу підлітків, які самі не знають своїх потенційних можливостей? Звичайно, потрібно дати спільне завдання, де кожен зможе внести свою фарбу у загальну картину. У кінці вересня у нашому центрі традиційно проводиться «Осінній бал», який і є цією спільною картиною. Це перша подія, яка дозволила хлопцям проявити себе та зрозуміти свою цінність у колективі.

Я переконана, що найкраще спілкування класного керівника та його вихованців проходить у невимушеній та неформальній обстановці. День туризму є однією з найкращих можливостей пізнати своїх учнів, адже діти постають у зовсім іншому світлі. Тут проявляються і організаторські здібності, і господарські, а що найголовніше – спільно проведене дозвілля завжди дозволяє максимально відкритися.

Ми беремо участь у всіх конкурсах, що проходять у навчальному закладі, заходах художньої самодіяльності, спортивних змаганнях, які проводяться у навчальному закладі, радіємо перемозі і вчимось достойно програвати. Я часто відвідую уроки фізичного виховання в своїй групі. Ми разом займаємось спортом, допомагаємо слабшим учням проявити свої здібності. У нас немає слабших чи нецікавих. Ми цінуємо кожного!

Наш колектив живе, живе щодня, і я щиро вірю, що нас чекає ще багато нового і цікавого. 

                                                                                                                                    Калуш Наталія Василівна, 

практичний психолог, класний керівник  

(Колківське ВПУ)

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ «РІВНИЙ-РІВНОМУ» 

У ВИХОВНІЙ РОБОТІ ІЗ ЗДОБУВАЧАМИ ОСВІТИ 

      Головним завданням навчального закладу є не лише навчання, але й виховання. Класний керівник мало чого досягне, якщо діятиме на самоті і традиційними методами. Його постійні виступи перед класом із часом стають менш дієвими, навіть тоді, коли класний керівник постійно удосконалює свої

 методи і форми роботи, зростає його

майстерність. Навіть, яким би класний керівник не був професіоналом, часто вихованці просто не сприймають  його слів.  Вони звикають до його моралі і не приймають до уваги. 

Працює закон звикання. З часом враження стають менш яскравими, слід у свідомості і душі вони залишають неглибокий. До того ж повчання старшої за віком людини дітьми часто сприймаються як «дзижчання набридливої мухи», від якого хочеться якнайшвидше позбавитися. А оскільки інших способів впливу на свідомість, волю, емоції вихованців завжди бракує, то нам не слід дивуватися, що навіть найправильніші, найпотрібніші та найкорисніші слова не викликають тієї дії, на яку вони теоретично розраховані. «Скільки можна про це говорити!», — запитує у відчаї класний керівник, але питання його залишається без відповіді: вихованці просто не звертають уваги на його слова. Дивуватися не слід. І звинувачувати дітей теж. Вони сьогодні дедалі менше схильні звертати увагу на наші слова.

Як бути? Необхідно шукати тонші, нетрадиційні підходи. Один із них побудований на рівності взаємин у спілкуванні й розумінні проблем. Суть проста: коли про щось говорить не батько, не вчитель, а твій товариш, то все сказане доходить набагато простіше і швидше. Діє, як ми знаємо, великий закон взаємонавчання. 

Метод, коли твоїм вчителем виступає твій товариш, отримав назву «Рівний — рівному» (англ, peereducation).Про те, що хотів розповісти класний керівник, розкажуть одне одному школярі, спеціально підготовлені вчителем. По-старому ми б назвали цю методику «роботою з активом із подальшим поширенням його впливу на весь колектив». Але тут все простіше. Немає активу, може не бути й колективу. Є декілька вихованців, які зрозуміли заклопотаність класного керівника, пройшли у нього спеціальну підготовку і далі виступатимуть в ролі наставників для своїх же товаришів.

Переваги методу «рівний-рівному» в тому, що 

-                        немає вікового, освітнього, статусного та інших бар’єрів, які заважають учням розуміти одне одного; 

-                        під час постійного спілкування учнів між собою вони можуть переймати один від одного  корисні якості;

-                        вони скоріше прислухаються до слів ровесника, ніж старшої людини.

 Наприклад, візьмемо куріння. Зазвичай, учень починає курити «за компанію». Але, якщо товариш, який не курить, переконуватиме його не курити, кинути погану звичку, то під впливом його доказів та особистого прикладу він курити не стане. Учень більше всього послухає не батьків,  не класного керівника, а рівного собі у всьому одногрупника.

Отже, класний керівник повинен діяти на учнів через учнів, тобто через взаємонавчання. 

У кожній групі є учні, які завжди й у всьому підтримують класного керівника, допомагають йому. На таких учнів варто спиратися у роботі з групою.

  З перших днів навчання виокремлюю таких учнів і роблю з них своїх помічників. Проводжу з ними певну роботу, бо для того щоб робота помічників була успішною, їх потрібно добре підготувати морально, озброїти знаннями, налаштувати на працю.

 Для помічників провожу декілька бесід, у яких детально розповідаю про шкідливий вплив куріння на молодий організм, про  згубні звички і як треба позбавлятися їх. Про те, що хотіла розповісти я, як класний керівник, розкажуть одне одному учні, спеціально підготовлені мною. Важливо, щоб учні не знали, що помічники діють за вказівкою класного керівника. Потрібно робити так, щоб помічник і його підопічний проводили якомога більше часу разом. Часто помічники проводять лекції, бесіди, мультипрезентації про шкідливість куріння, алкоголю, наркотиків. 

Отже, порядок дій класного керівника такий:

1.Пошук помічників. Уважно придивіться до вихованців, у нашому випадку до тих, хто не палить. Вашими помічниками стануть не завжди відмінники, лідери, класні кумири. Найчастіше це будуть непомітні, тихі діти, часто з релігійних сімей. Вони мовчазні, скромні, розуміють своє становище у класі, не прагнуть до лідерства і переваг, а якщо їх кривдять, то відстороняються і йдуть. Але це особи внутрішньо цілісні, принципові, самостійні, у них вистачає сил не бути «як усі», залишатися собою і відстоювати свою лінію поведінки. До кожного з них зверніться персонально, як класний керівник із проханням — «допоможи мені», «давай разом допоможемо Мишкові», «твій християнський обов’язок велить тобі допомогти ближньому» тощо.

Ваш помічник зможе виконати свою  місію, якщо він:

-                        готовий спробувати себе у цій справі; 

-                        достатньо упевнений у своїх силах; 

-                        може вислухати, не засуджуючи інших; 

-                        не зарозумілий і не пихатий;

-                        з повагою ставиться до будь-якого вибору; - контактний, приємний у спілкуванні.

2.           Підготовка помічників. Одного бажання допомогти замало. Потрібні знання, заповзятість, воля, послідовні дії, щоб зламати стереотип девіантної поведінки. Для того, щоб робота помічників була успішною, їх потрібно добре підготувати, тобто озброїти знаннями та підготувати морально, налаштувати на важку, тривалу і невдячну працю.

У невеликому гурті добровільних помічників класний керівник має провести декілька бесід, у яких детально потрібно розказати про шкідливий вплив паління на молодий організм, пояснити механізм формування шкідливої звички, розказати, що згубні звички укоріняються дуже швидко, а позбавлятися їх треба довго. Самому, без допомоги друзів упоратися дуже складно. Багато людей у зрілому віці жалкують, що поряд з ними не було товариша, який допоміг би у скрутну хвилину, зупинив, застеріг.

Чи потрібно давати інструкції, як діяти? Ні, діти самі знайдуть правильні підходи. Не бажано, щоб хто-небудь знав, що вони діють за дорученням класного керівника.

3.           Підтримка, допомога. Робота, що приховано скеровується на усунення недоліків поведінки, побудована на неформальному спілкуванні ровесників. Не квапте події. Підказуйте виходи із ситуацій. Створюйте умови, щоб помічник і його підопічний проводили якомога більше часу разом. Нехай вони працюють в одній творчій групі на уроках. Нехай рівний запросить рівного на захід «Скажемо наркотикам: ні!». Нехай вони разом візьмуть участь в акції «Вибір за тобою, ровеснику!». Результати повинні бути обов’язково, якщо помічник не відступиться від своєї мети, буде наполегливим і терплячим. Класний керівник має допомагати йому порадою, підтримувати добрим словом.

4.           Незалежність. Майже всі наші виховні нововведення не досягають успіху саме тому, що відразу обростають формалізмом: все має бути сплановано, скеровано, узгоджено, за результат потрібно відзвітуватися. Зламаємо цю систему. Нікому нічого не кажіть, ні перед ким не звітуйте. Добрі справи роблять без галасу. Нехай нагородою для вас і для ваших помічників стануть виправлені людські долі. Не вважайте цю пораду закликом до анархічної поведінки і відходу від скоординованих дій. Сутність її в тому, щоб ніжний дотик однієї душі до іншої не обростав бюрократичними наростами.

Метод «Рівний — рівному» дуже ефективний для подолання найжахливіших небезпек, які загрожують підростаючій людині, — наркоманії, алкоголізму, куріння, СНІДу. У цьому ми переконані через власну діяльність. Класний керівник лише у тісній співпраці з активом може впливати на «важких підлітків» та, застосовуючи метод взаємоповчання, взаємовиховання досягне потрібного йому результату.

Тумік Віталій Григорович, 

викладач спецпредметів, класний керівник 

(Оваднівський професійний ліцей)

ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

        Я працюю в Оваднівському професійному ліцеї 32-й рік. Десять років працював майстром виробничого навчання, наступні роки викладачем спеціальних дисциплін. 

       За цей період молоді люди, які приходять навчатись тій чи іншій професії дуже сильно змінились. Вони більш поінформовані, виїзджають за кордон, багато спілкуються, мають найсучасніші засоби комунікації. Але й світ змінився навколо них.  

Наше завдання допомогти молодим людям швидше адаптуватися до ринкових умов, бути вихованим, толерантним, але разом з тим і вміти себе показати, презентувати. Окрім навчально-освітніх компетентностей, підлітки повинні володіти соціальними компетентностями.  Їх можна умовно розбити на три групи:

1.Компетентності соціального ставлення:

-Інтегруватися в групи, бути гнучким, мобільним;

-               Виконувати різні функції, та ролі в колективі;

-               Аналізувати сутність соціальної поведінки;

-               Володіти стратегією позитивної взаємодії;

-               Вміти запобігати та виходити з різних конфліктних ситуацій; - Оцінювати свої дії з позиції  іншого.

2.   Суспільно громадські компетентності:

-               Приймати виважені рішення з урахуванням норм і цінностей громадського суспільства;

-               Реалізовувати і послідовно відстоювати свої права;

-               Використовувати засоби громадського впливу на владні структури.

3.   Фінансово-професійні компетентності:

-               Реалізувати і обстоювати свої права як суб’єкта ринкових відносин, споживача і платника податків;

-               Вигідно презентувати себе на ринку праці;

-               Усвідомлення того, що конкуренція необхідна умова розвитку економіки;

-               Дотримуватися етики у професійних ситуаціях.

Виходячи з вищесказаного проводжу з учнями виховні заходи, які б допомогли майбутнім фахівцям соціалізуватися у суспільстві. Важливим досягненням у сучасних умовах є вміння запобігати та виходити з різних конфліктних ситуацій. 

Для цього проводив з ліцеїстами виховну годину «Привіт! Я конфлікт». Метою заходу було навчити учнів так поводитися, щоб уникати конфліктів, а в разі їх виникнення – вміти їх подолати. Навчитися правильно спілкуватися, поважати думку інших, вміти дослухатися до інших. Розвивати вміння володіти собою. Вміти правильно сприймати ситуації, аналізувати їх і знаходити шляхи виходу з них. 

Учні розглянули можливості форми конфліктів: 

1.зіткнення думок, незгода (конфлікт не зачіпає особистості);

2.   невдоволеність (з’являються негативні емоції);

3.   протидія, сварка (конфлікт зачіпає особистість в цілому);

4.   розрив (остаточне припинення стосунків).

Важливою для майбутніх фахівців є суспільно-громадська компетентність – реалізація і послідовне відстоювання своїх прав. Для того, щоб учні нею володіли проводяться тренінги «Маю право», ситуативні ігри, «Знавці прав», виховна година «Знаємо свої права – виконуємо обов’язки».

В сучасному ринковому середовищі надзвичайно важливо вміти репрезентувати себе, заявити про себе. Для цього розвиваю в учнів фінансово-професійні компетентності. Спільно з викладачем предмету «Ділова активність» складаємо з учнями професійне резюме. Особливу увагу звертаю учнів на досягнення під час навчання. Наскільки це важливо у майбутньому для працівника. Участь у олімпіадах, конкурсах, конференціях, змагальних турнірах, - все важливо. Проводжу з учнями виховні години на тему: «Що є товаром на ринку праці», «Про мене».

Учні створюють самопрезентації. Протягом своєї педагогічної діяльності намагаюся  донести до учнів розуміння того, що кожен з них це особистість, всі вони важливі для суспільства і те, що вони всі унікальні.

Єфімчук Іванна Ігорівна, класний керівник(Колківське ВПУ)

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА НА

ОСНОВІ ЕТНОПЕДАГОГІКИ

      Без оволодіння культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя, історичних традицій, державних святинь, звичаїв і обрядів не можна сформувати в молоді любові до рідного краю, історичної пам’яті, духовності.

       Суть роботи класного керівника полягає у формуванні творчої особистості,

здатної створити і розвивати цінності громадянського суспільства, що забезпечують прогрес нації.  

Вважаю, що таку особистість можна сформувати засобами української етнопедагогіки. Методичною темою для роботи я обрала «Використання традицій української етнопедагогіки у роботі з учнями». 

Народознавчий підхід до формування активної творчої особистості використовую під час проведення позакласних заходів, які носять назву «погостини» («посиденьки»). Наприклад, «У гостях у січня» (…лютого, березня і т.д.) Під час таких заходів мова йде про історію виникнення назви місяця, релігійні свята, які випадають на цей місяць, народні прикмети, звичаї, обряди. Учні готують сцени з вистав, виконують стародавні пісні, танці. Такі заходи викликають у них інтерес, спонукають збирати багатий місцевий матеріал: колядки, щедрівки, веснянки, гаївки, звичаї, обряди.

Значне місце відводиться вивченню морального кодексу українського народу. З цього питання ми опрацювали книгу Гарафини Маковій «Піднімемо затоптаний цвіт» і провели одноіменну конференцію. Були у нас і заходи: «Людина починається з добра», «Мудрість людської скорботи», круглий  стіл «Увійди у свій час з добром».

А який великий виховний вплив мало на учнів вивчення притч! На основі притчі про сівача була проведена година спілкування «Творімо добрі діла». Притчі про блудного сина «Хто кається, тому прощається». А опрацьовуючи історію про Каїна і Авеля, учні засуджували такі гріхи, як гордість, заздрість, гнів.  

Привчаю дітей досліджувати свій родовід: проводимо конкурс на складання родового дерева, усні журнали «Ім’я як доля», «Імена вашого роду», посиденьки «Краса сімейних стосунків», свята «Ой роде наш, красний», «Батьківська хата».

Чималу увагу приділяю формуванню в учнів національної свідомості, патріотизму, громадянської активності. Цікавими і корисними для учнів є конференція «Українці в світі», композиція «На Україну повернусь через роки, через віки». 

На інформаційно-просвітницьких годинах вивчали «Кобзарську славу України», гетьманів України, знайомилися з українською національною  та народною символікою, виконали проекти «Жінки в історії Волині», «Скарби рідного краю», під час якого зібрали легенди та повір’я Маневиччини.

Великий інтерес викликають в учнів заходи про боротьбу наших земляків за національне визволення. Це і розповіді про Колківську Республіку, зустрічі з місцевими борцями за незалежність України, воїнами АТО. 

Частими гостями в училищі є місцеві письменники, актори, громадські діячі. Традиційними стали зустрічі з акторами Волинського драматичного театру, Волинським народним хором, ансамблем «Кантабіле», Василем Чепелюком. 

Нещодавно цікавими були зустрічі з творчим подружжям Володимиром Лисом та Надією Гуменюк. Щоб викликати інтерес до прочитання творів, задовго до зустрічі, показую учням буктрейлери до їхніх романів, переглядаємо кінофільм «Століття Якова» та обговорюємо його. Цікавою є така форма роботи як сторітеллінг: учні додумували долю героїв поза твором. Авторам книг приємно було дізнатися, як учні зуміли продовжити життя їхніх героїв. 

Пріоритетним напрямком  у застосуванні етнопедагогіки є заходи з відродження національної духовності. На них ми знайомимо учнів із святами та звичаями народу. Це вечорниці «У ніч на Святого Миколая», «Увечері на Андрія», «Свято Семена», «Щедрий вечір», «Прийшли до тебе три празники в гості», «Свято Катерини – свято дівочої долі». 

Застосовую елементи етнопедагогіки під час формування в учнів екологічної культури. Цьому сприяють заходи «Криниця в нашому дворі», «Зневажиш воду – накличеш шкоду», «Не ламай калину, не рубай тополю», «Заповідники Волині», «Ода вербі», «Земля наш спільний дім, її доля в твоїх руках». 

Народна педагогіка не обходиться без жартів, гумору, сміху. Ми ніколи не висміюємо учня, а просто проводимо День гумору, День тещі або свекрухи. 

Уся ця народознавча діяльність дає позитивні результати тоді, коли є спільна робота класного керівника та батьків учнів, тому тримаю тісний взаємозв’язок з учнівськими родинами. Використовую нетрадиційні форми роботи: родинні свята, Свято Матері, батьківські збори у вигляді вечорниць, посиденьок. 

Така система роботи допомагає виробити в учнів національний світогляд, свідомість, патріотизм, прагнення зберігати і розвивати традиції рідного народу.

Сачанюк Ірина Олександрівна, філолог, 

викладач української мови і літератури, класний керівник

(Старовижівський професійний ліцей)

«ПЛАН-МАКСИМУМ»: ТЕРМІН ВИКОНАННЯ 2 РКИ ТА 9 МІСЯЦІВ  АБО КОРОТКО ПРО СОЦІАЛІЗАЦІЮ ОСОБИСТОСТІ

Я ніколи не любила вчитися в школі. Вона була нудною. Я не любила школу не за навчальний процес, хоча доводилося чимало читати, а за ті скупі оцінки, які виставляли вчителі, інколи навіть принижуючи ними.

І малювати я не любила, бо у мене нічого не виходило, а скупі слова вчителя про те, що я можу краще, зовсім не заохочували. 

Я любила свій клас, але не любила тих нахаб та зухвальців, які були у ньому. Бо завжди потрібно було захищати свої інтереси

                                                                                   перед цими зарозумільцями.

Я не любила вчителів, які не любили нас, і часом самі поводилися, як злі діти. А нормальних вчителів я любила і дотепер їм щиро вдячна. Тому тепер, мимоволі пригадуючи свої шкільні роки, намагаюся зрозуміти дітей, які є моїми учнями. Бо поруч з ними учитель, який колись не любив учителів. Такий собі каламбур.  

Початок навчання в ліцеї - один із складних і відповідальних моментів у житті учнів. Формуються відносини з однолітками і викладачами. Змінюється стиль спілкування та з’являється можливість особистісної самореалізації у новому середовищі – це очевидний показник дорослішання. Відчуття дорослості виявляється в потребі рівноправ’я, поваги й самостійності, серйозного, довірливого ставлення до учнів.

Отож, приймаючи керівництво групою, я стаю людиною, яка створює умови для успішної соціалізації, створюю настрій, задаю темп у роботі. 

Так, педагогічна діагностика звучить сухо і з відчутним запахом формалізму, але вона допоможе зрозуміти переживання та мотиви поведінки, інтереси й нахили, особливості волі й риси характеру. Тому перше знайомство намагаюсь зробити нестандартним та креативним. Цікавлюся фільмами, які люблять переглядати, курйозними подіями, які були у їхньому житті, мріями, улюбленими заняттями. Але не заради цікавості, не заради писаних вимог, а заради радикальних можливих змін. Ця розповідь про себе є важливою, бо за нею може стояти сумне викриття маленького світу вже дорослої людини, хтось криється у цьому світі, хтось соромиться свого світу, а хтось демонструє еґоїстичну потребу самозвеличення.

Сучасна виховна система характеризується переосмисленням і зміною багатьох поглядів і підходів, відмовою від деяких усталених традицій та стереотипів. Адже сучасне суспільство висуває нові вимоги не тільки до завдань, змісту, технологій освіти, але й до особистості учня. Сьогодення потребує самостійної, ініціативної, мислячої особистості, здатної взаємодіяти з іншими, шанувати загальнолюдські цінності. Тому необхідно соціалізувати дитину, збагатити її індивідуальний досвід позитивними враженнями від спільної з іншими життєдіяльності, розвинути в неї соціальні потреби, сформувати соціальні вміння та навички, сформувати готовність та здатність брати інших до уваги, узгоджувати свою позицію, в разі потреби поступатися власними інтересами на користь соціальної групи, діставати насолоду від допомоги та підтримки іншої людини у складній ситуації, умінням гармонійно «вписуватися» в колектив, знаходити в ньому своє місце, визначати свій статус серед однолітків відповідно до своїх можливостей та домагань, товаришувати.

    Отож, Я РОБЛЮ ТАК:  Ø Ніколи не відмовляю у допомозі, аби й вони не відмовляли у допомозі та підтримці іншим.

ØЗавжди готую невеличкі сюрпризи до дня Миколая (ще досі натикаюся на фото у мережі, а там підпис: «Джек від керівнички. Що буде наступного року?)

ØТішуся спортивним перемогам, їм варто навчитися працювати в команді.

ØРадію перемогам у виробничих конкурсах, люблю, коли учні активні. 

ØСтаю на захист інтересів, якщо є необхідність, аби і вони вміли жити обличчям до людей.

ØНамагаюсь привчити до охайності.

ØПроводжу повчальні зустрічі, щоб донести інформацію про шкоду, яку організму завдає куріння, вживання алкогольних напоїв, наркотичних речовин. І все для того, щоб вони вибрали здоров’я.

ØСпрямовую учнів на серйозне ставлення до навчання, бо знання забезпечують гарну платформу, з якої можна оцінити здібності у тій чи іншій галузі, а відтак – сформувати навички, які приведуть учнів до професійного успіху.

ØЗавжди намагаюся зайти до гуртожитку, щоб пересвідчитися чи дотримуються мої вихованці порядку. 

ØБеремо участь у виставках-конкурсах, виставках творчих робіт, турнірах, акціях, аби сприяти згуртованості колективу, дати поштовх для розвитку позитивного відношення один до одного.

ØПроводжу виховні-диспути, інформаційні хвилини, тренінги, історичні екскурси аби допомогти не загубитися та сформувати готовність віднайти свій шлях, коли життя поставить на роздоріжжі.

та  ХОЧУ ЗРОБИТИ ТАК:

üОрганізувати колективну творчу справу аби зблизитися з учнями.

üХочу походів до річки чи лісу, щоб посмажити хліба та порозмовляти не лише про фонетичні принципи та поезію Тичини.

üХочу бути порадником та дороговказом.

üХочу колективних змагань з волейболу, щоб спільно радіти перемозі або пережити невдачу.  

üХочу організувати знайомство з цікавими та успішними людьми, аби вони зрозуміли, що їх успіх у майбутньому залежить лише від них самих, їхньої майстерності і працьовитості.  

üХочу не забороняти, а направляти.

üНе змушувати, а переконувати.

üНе обмежувати, а надавати право вибору.

І ДУЖЕ ХОЧУ організувати родинне свято. Щоб цікаво та змістовно провести час, почути цікаві родинні історії, побачити яскраві фото, організувати веселі конкурси. 

Бо мрія об’єднає дві могутні сили виховання – родину і навчальний заклад.

Маю надію, що саме така діяльність дасть можливість виховати самодостатню, компетентну особистість, здатну до професійного розвитку, активної адаптації на сучасному ринку праці та творчої самореалізації.

Так, хорошим класним керівником бути нелегко, але ніхто і не переконував у зворотньому.

Не варто бути голослівними, варто діяти, досягати намічених цілей та створити ідеальну атмосферу – атмосферу любові, тепла, заохочування й підтримки.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Хомич Світлана Володимирівна, викладач зарубіжної літератури

(Володимир-Волинське ВПУ) 

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ 

В УМОВАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ

   Як навчити особистість жити щасливо і успішно? Як навчити вижити у суспільному потоці криз, революцій, знайти своє місце у суспільстві,   успішно самореалізуватися?       Життєве кредо:  «Усмішка – найкращі ліки».        Професійне кредо:  «Велике питання життя, як жити серед людей» (Альбер Камю).

      ПРИТЧА:  Нехай це буду я! Люди переносили важкий вантаж. Він був запакований у мішки різного розміру. Кожен

 підходив та брав, як зазвичай  мішок полегше. 

Тільки одна людина кожного разу брала на себе найтяжчу ношу і доставляла її на місце. Коли у неї запитали, чому вона добровільно вибирає найтяжчу ношу, адже були люди і сильніші за неї, вона відповіла: «Комусь потрібно ж буде її перенести. Рано чи пізно.  Нехай це буду я!

Життєвий шлях людини, а молодої людини особливо, пролягає через вибір певного способу життя та діяльності. Формування способу життя зумовлене конкретними соціальними умовами. При відносно однаковому рівні потреб у суспільстві, кожна особистість характеризується своїм індивідуальним способом їх втілення, тому поведінка людей різна і залежить від багатьох факторів. Процес навчити жити щасливо і успішно має характер другорядності, поступившись першочерговістю процесу навчального предмету, професії. Як результат, більшість випускників мають слабо сформовані життєві компетенції, нерозвинуті соціальні здібності, через що важко адаптуються до сучасних суспільно – економічних умов, не здатні до самореалізації в соціумі. Виховання може перериватися, а ось соціалізація йде безперервно. 

«Нам необхідно дати учням те, що їм потрібно для успіху в майбутньому. Нам необхідно дати те саме і вчителям для того, щоб вони могли стати лідерами у реформуванні освіти. Технології надають можливість поділитися своїми успіхами зі світом, іншим дізнатися про їх досягнення. Але технології - лише засіб, інструмент. Саме вчителі в змозі змінити освіту у світі на краще», Крейг Барретт, голова ради корпорації директорів Intel.

Вивчаючи проблему соціалізації учнів я опрацювала не одну статтю із цього питання. У різних наукових школах «поняття соціалізації» інтерпретують по – різному. Тому цілком правомірним є існування багатьох окремих визначень соціалізації. 

Враховуючи багатосторонність соціалізаційного процесу, розглядаємо соціалізацію як двосторонній процес.

Соціалізація – це процес освоєння ролей та очікуваної поведінки в стосунках з сім`єю та суспільством і розвитком задовільних зв`язків з іншими людьми.

З позицій західної філософії соціалізація усвідомлюється як поняття про взаємовідносини людини і суспільства, в результаті яких, з одного боку, відбувається розвиток особистої інтелектуальної і соціальної свободи, а з іншого - вдосконалюється мистецтво соціального діалогу, взаємодії, кооперації. При цьому соціалізаційний процес, як передумова соціальної свободи і творчості генерацій, спричиняє стрімкий розвиток суспільства.

Сучасні українські філософи вирішують проблему соціалізації шляхом вивчення діалогів у вигляді відношень «я - я».

-               внуртішній діалог як умова формування самосвідомості та

самооцінки; 

«я — ти» — сфера формування морального почуття, почуття любові, ненависті, дружби; 

«я — ми» — сфера виховання національної свідомості, класового почуття, почуття гуртової солідарності; 

«я — людство» — умова усвідомлення своєї приналежності до людського роду, джерело філософсько-історичних, футурологічних рефлексій; 

«я — друга природа»;

-               сфера оцінювання світу речей, створених людиною, можливість стати «мірилом всіх речей»; 

«я — природа» — сфера прояву найрізноманітніших інтересів — від прагматичного до естетичного, формування екологічної свідомості, різних філософських концепцій; 

«я — універсам» — сфера формування світогляду, релігійних і філософських вчень, міркувань щодо сенсу життя і смерті.

Мета соціалізації — допомогти особистості вижити в суспільному потоці криз і революцій — екологічній, енергетичній, інформаційній, комп'ютерній тощо, оволодіти досвідом старших поколінь, зрозуміти своє покликання, визначити власне місце в суспільстві, самостійно знайти шляхи найефективнішого самовизначення в ньому.

У своїй діяльності завдання соціалізації на практиці я реалізую шляхом використання інтерактивних форм навчання: бесіди, дискусії, мозкові штурми, ділові та рольові ігри, роботи в групах, в парах, анкетування, тренінги.

Таким чином, процес соціалізації особистості стає предметом дослідження широкого кола гуманітарних і соціальних наук, кожна з яких розкриває свої специфічні механізми, що сприяють усвідомленню цього процесу як багаторівневого та багатоаспектного. 

Крім того, процес соціалізації стає предметом педагогічного дослідження його структури, форм.

Свідомий (і несвідомий) вибір способу життєдіяльності пролягає через процес соціалізації особистості індивіда. Ці дві категорії взаємопов’язані: здоровий спосіб життєдіяльності є передумовою та гарантом соціалізованого входження молодої людини в реалії нашого світу.

Соціалізація особистості охоплює всі сфери її життєдіяльності, впливає на вибір способу життя і цей вплив носить двосторонній характер, тобто обраний спосіб (стиль) життя впливає на подальше формування соціально-активної особистості. У даній роботі становлення соціальної особистості, формування засад саме здорового способу життя розглядається крізь призму соціалізації людини. Складовими процесу соціалізації є:

1.           Підготовка до суспільного життя: формування та засвоювання навичок демократичної культури, виконання громадянських обов’язків, взяття відповідальності за себе, родину, суспільство.

2.           Оволодіння загальнолюдською і національною культурою: формування цілісного світогляду, опанування таких соціальних навичок, як моральне ставлення до людей, терпимість щодо соціальних, національних, етнічних, релігійних, статевих розбіжностей, шанування прав та свобод людини, навичок співробітництва, позитивного розв’язання конфліктів, підтримки загальної безпеки.

3.           Соціально-політична адаптація: розвиток навичок спілкування, культури комунікацій, самопізнання, самооцінки, самовизначення; адекватної оцінки світу, політичної ситуації, власної позиції тощо.

4.           Соціально-професійна орієнтація: усвідомлений вибір життєвих стратегій, реалізація прав і можливостей шляхом самовиховання, самовизначення, самооцінки інтересів, здібностей, нахилів, мотивації майбутнього соціального і професійного розвитку. Заповіді учителя:

•      Учитель вчить інших до того часу, покии сам вчиться.

•      Учитель – друг і помічник учня у його розвитку і самовдосконаленні.

•      Жоднго дня без нового!

•      Виховуй без примусу!

•      Навчи дітей думати і любити!

•      Любіть роботу, яку ви виконуєте, і тоді жодного дня у вас не буде робочого!

•      Плануйте свою діяльність.

•      Багато знань не робить людину розумною, отже мета освіти – не знання, а дія.

Рибачук Віра Іванівна, викладач спец предметів, 

майстер виробничого навчання

(Маневицький професійний ліцей) 

ФАКТОРИ ПЕДАГОГІЧНОГО ВПЛИВУ 

НА ПРОЦЕС СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ 

Людина, яка знає «як»                 завжди знайде роботу, людина, яка знає «чому»                 буде її начальником.

Д.Рейвич

Сучасний світ сьогодні - це чи не найскладніша екологічна, економікотехнологічна, історико-соціальна, полікультурна система взаємозв'язків та суперечностей. 

Сучасний світ - це оточення, соціальне середовище, в якому живе людина і яке безпосередньо впливає на формування особистості.  

Освітній заклад як живий організм, постійно міняючись, повинен стати тим творчим середовищем різних рівнів і напрямів, завдання якого - дати людині  можливість знайти себе в цьому складному світі. 

Перше враження про викладача та предмет, яким потрібно оволодіти, вміння педагога донести значущість та особливість матеріалу,– вважаю фундаментом  порозуміння і співпраці учня та педагога. 

Фактори педагогічного впливу на соціалізацію особистості поділяю на 3 етапи:

1.Період адаптації: 

доброзичливе знайомство і введення в курс; значущість кожного як особистість; знання предмета, як головного чинника професіоналізму;

2.Період навчання: 

дружня бесіда; пошук нової інформації; обговорення, аналіз, визначення правильного; рівні відносини;

3.Період практичних навичок: 

індивідуальне засвоєння прийомів роботи; робота в ланках; закріплення практичних навичок на об’єкті.

Сучасний урок проводиться не для учнів, а разом з ними.  Для формування соціалізації особистості в умовах жорсткої конкуренції на ринку праці я вважаю, що групова робота є невід’ємною частиною освітнього процесу. 

При проведенні уроків виробничого навчання з кам’яних робіт створюю реальну виробничу ситуацію.  Розподіляю учнів на невеликі групи, кожна з яких виконує окреме завдання. Під час такої організації навчальної діяльності учні здійснюють планування, обговорення і вибір способів вирішення навчально-пізнавальних завдань, взаємоконтроль і взаємооцінку.

Наприклад, при вивченні теми «Лицеве декоративне мурування», даю учням завдання змурувати стіну товщиною в 1,5 цеглини з елементами лицевого декоративного мурування, розрахувати кількість цілих та неповномірних цеглин на 1,5 м², а також кількість цеглин іншого кольору (кейс метод), при цьому орієнтую учнів на важливі моменти, на які потрібно сконцентрувати увагу: товщина горизонтальних та вертикальних швів, рівність кладки, способи розшивання швів, правильність виконання рисунка на фасаді, пластичність розчину на всіх етапах мурування та акуратність зовнішнього вигляду. Учні, в залежності від своїх можливостей, розподіляють ролі, цим самим даю можливість визначитися лідерам, а також людям, які здатні брати на себе роль відповідальних «прорабів» та «мулярів з вищим розрядом».

Така співпраця сприяє формуванню позитивної мотивації навчання, розвитку відповідальності, взаємопідтримки.  Відбувається взаємозбагачення учнів шляхом обміну інформацією і цінностями, формуються комунікативні навички. Пережитий в цей час успіх може суттєво вплинути на подальшу долю учня, стати свого роду пусковим механізмом подальшого руху особистості. 

На уроках технології кам’яних робіт використовую міжпредметні зв’язки, які дають можливість формувати цілісне уявлення про проблему, що  вивчається.  При вивченні теми «Приготування розчинових сумішей для мурування» даю завдання учням підготувати інформацію з матеріалознавства про склад та властивості зв’язуючих, заповнювачів  з хімії,  про хімічні реакції при поєднанні їх з водою, а на уроці поєднуємо знання зі спецтехнології та математики при розрахунках кількості потрібних матеріалів для приготування 1м³ готового розчину. 

Учні, які не змогли підготувати з тих чи інших причин інформацію, слухаючи своїх колег, мають можливість коментувати почуте з власних спостережень.

Активна позиція учня в ситуації критичного аналізу інформації, здобутої з різних джерел, має важливе значення для підвищення ефективності його навчальної діяльності. 

Отже, основним завданням для кожного педагога - це здатність підключити учня до активної та самостійної діяльності, поставити його в позицію суб'єкта цієї діяльності, дати щиру віру у його можливості, рівні умови оволодіння професією. 

Така зацікавленість за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань чи предмета, а у майбутньому до чітких умінь і навичок, що дає країні соціально зрілу особистість.

ЛісовецькаКлавдія Ростиславівна, викладач спец предметів, 

 (Маневицький професійний ліцей) 

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ЗДОБУВАЧА ОСВІТИ ЧЕРЕЗ

ВИКОРИСТАННЯ АКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ

СПЕЦПРЕДМЕТІВ 

«Найважливіше завдання цивілізації є – 

навчити людину мислити» 

Томас Едісон.

       Під соціалізацією розуміють процес, у ході  якого учень набуває якостей, що необхідні йому для життєдіяльності в  суспільстві.

       Соціалізація — це процес розвитку людини як соціальної особи, та становленняїї як особистості

Соціалізація учня відбувається за конкретних життєвих умов. Цей процес охоплює всі аспекти прилучення учня до культури, навчання та виховання  за допомогою яких він набуває  здатності брати участь у суспільному житті.

Сучасний випускник навчального закладу має бути конкурентоспроможним на ринку праці, всебічно освіченим, здатним знайти вихід з будь-якої ситуації і прийняти відповідне рішення. 

Кваліфікований водій повинен вміти прогнозувати дорожно - транспортні ситуації, раціонально використовувати матеріали, електроенергію, знаходити і використовувати економічну інформацію, вміти своєчасно виявити та усунути несправності.

 Розумовий процес починається тоді, коли виникає завдання або проблема, яка не має готового способу рішення. Ми занадто часто даємо учням відповіді, які треба вивчити, а не ставимо перед ними проблеми, які треба вирішити.

На уроках з будови тракторів, будови  та експлуатації автомобілів  навчаю учнів вмінню користуватися технологічною документацією, плакатами, читати креслення механізмів і вузлів машин, кінематичні та електричні схеми, розвиваючи при цьому навики просторової уяви та моделювання.

При викладанні спецдисциплін застосовую уроки проблемного навчання. Наприклад, при вивченні теми з ПДР «Технічний стан транспортних засобів», ставлю проблемне питання «Чи впливає технічний стан транспортного засобу на демографічну ситуацію  в країні?». На передодні уроку задаю учням завдання випереджувального характеру: визначити несправності, при яких заборонений подальший рух транспортних засобів; вказати причини несправностей при яких заборонений подальший рух транспортних засобів. Інформацію представити у вигляді презентації.

При використанні таких завдань, на мою думку, формується цілісне уявлення з будови й експлуатації автомобіля, ПДР, основ керування та безпеки дорожнього руху і професійної етики. В таких умовах розвиваються ключові професійні навики. 

Так як в групах працювали учні з різним рівнем навчальних можливостей та з метою кращого  запам’ятовування важливої інформації, готую для них  підказку «Шпаргалка для водія», в якій вказані несправності, при яких дозволяється подальший рух до місця ремонту (але не експлуатація) ТЗ. Пропоную учням уважно прочитати  та проаналізувати шпаргалку і дати відповідь  на запитання «Чому з такими несправностями дозволяється рух?». За допомогою навідних питань учні самостійно роблять висновок, що ці несправності не впливають на безпеку дорожнього руху.

При узагальнення та осмислення вивченого на уроці часто застосовую ігрові технології. Наприклад, на уроках ПДР пропоную учням пригадати основні правила, коли забороняється подальший рух ТЗ зігравши гру «Дорожній капкан», суть якої полягає у правильному розв’язанні та оцінці дорожньої ситуації. 

При вивченні теми  «Обгін» пропоную учням застосувати практично тему з предмету професійна етика та культура водіння «Прогнозування дорожньо-транспортних ситуацій». 

Я також практикую використання таких прийомів як: «Мозковий штурм»,  «Мікрофон», «Лови помилку», «Займи позицію», «Незакінчене речення», «Робота в парах, групах»«Брейн -ринг», «Спрогнозуй ситуацію», «Знайди помилку», «Розірвана шпаргалка». Такі прийоми стимулюють розвиток критичного мислення, уваги, уяви, вміння аналізувати, порівнювати, оцінювати і знаходити правильне рішення. 

Я вважаю, що соціалізація не зводиться до традиційних понять «виховання» і «освіта». Вона триває протягом усього життя людини і охоплює всі процеси впливу на нього з боку соціального оточення. А оточення учнів із спільною ціллю в житті, спільними інтересами, спільною активною діяльністю в навчальному середовищі з активними формами організації навчальної діяльності, на мою думку, сприяє соціалізації особистості. Адже результати соціалізації багато в чому залежать від соціальної активності самої особистості, яка не повинна залишатися лише спостерігачем.

Сахнік Ярослава Олесандрівна, викладач німецької мови

(Маневицький професійний ліцей) 

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ  ЗДОБУВАЧА ОСВІТИ 

ЧЕРЕЗ ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ІННОВАЦІЙ  

НА УРОКАХ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ  

  Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми. Саме ці

 пріоритети лежать в основі реформування 

сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої – підготувати компетентну особистість, здатну знаходити правильне рішення у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому – і професійних ситуаціях.

Розвиток особистості як суспільно-соціальної істоти особливо активно здійснюється в середньому і старшому підлітковому віці. І насамперед у цей період особливо важливим є процес соціалізації підлітка.

Суть соціалізації полягає у відповідності адаптації людини в умовах конкурентного суспільства.

У процесі засвоєння та подальшого розвитку індивідумом соціокультурного досвіду, трудових навичок, знань, норм, цінностей та традицій відбувається включення його в систему суспільних відносин і формування у нього соціальних навичок. 

Я вважаю, що завдання соціологізації легко можуть бути розв’язаними на уроках німецької мови, які є одночасно і ціллю, і способом навчання. Тут на допомогу викладачеві приходять сучасні інтерактивні технології.

Інтерактивне навчання спонукає учнів до дії, активізує розумову діяльність, вчить мислити та приймати рішення. Вже з перших хвилин уроку я намагаюся спонукати учнів до роботи, тому використовую такі види роботи як мозковий штурм або асоціативні схеми. Це активізує цікавість, мотивацію та розширює кругозір учнів.

Форми роботи на уроці німецької мови: «Навчання в команді», «Ажурна пилка», «Круглий стіл», «Інтерв'ю».

На моїх уроках учні за допомогою німецької мови вивчають оточення і самих себе. У значній мірі цьому допомагають рольові та ділові ігри, у ході яких учні:

-                   виступають у конкретних соціальних ролях;

-                   виробляють низку рішень;

-                   підходять до результату, ціллю якого є знаходження правильного рішення на певне соціальне питання у ситуації, найбільш розповсюдженій у реальному житті.

Усе це допомагає учням адаптуватися в оточуючому соціумі. Таким чином я намагаюсь через ділові соціальні ігри стимулювати оволодіння досвідом спілкування у ролі ділового партнера, сім’янина, керівника чи працівника фірми тощо.

    Кожна соціальна роль включає чисельність культурних норм, правил, стереотипів поведінки, які є невидимими соціальними зв’язками пов’язані з іншими ролями. 

На уроках німецької мови учні беруть участь в навчальній діяльності. Рольові та ділові ігри допомагають моделювати інші види діяльності, знайомлять учнів зі штампами правил поведінки, привчають їх до виконання особистісно-соціальної ролі. Найефективнішими, на мою думку, на уроках німецької мови є такі ігри Bingo (гра використовується для закріплення лексики з вивченої теми. При вивченні нової теми учні заповнюють таблицю ЛО, вивченими з попередньої теми по горизонталі чи діагоналі), Wechselspiele (інтерактивні вправи для групової та парної роботи).

Використання смартфонів дітьми неможливо уникнути, тому потрібно знайти в цьому позитивні сторони і навчити дітей їх помічати.

Використання мобільних гаджетів у класі має значний потенціал для кращого вивчення навчального матеріалу. Однією з важливих можливостей, що надають нам смартфони, є здатність завантажувати програми та додатки для вивчення іноземних мов. Сьогодні існують тисячі програм, словників та додатків (як безкоштовних, так і платних), за допомогою яких можна вивчати іноземну мову. На уроках німецької мови я практикую використання мобільних додатків:

Kahoot (створення тестів, вікторин у формі гри);

Pinvand (онлайн стіна, на якій учні одночасно виконують вправу, виправляючи та доповнюючи один одного);

PicCollage (учні мають можливість здійснювати пошук потрібної інформації, обдумувати пояснення до дібраних фото й в усній формі презентувати свій доробок в класі. Виконання таких завдань дає змогу реалізувати творчий потенціал студентів, удосконалити їх комунікативні вміння, формувати навички самостійної пізнавальної діяльності).

Wortwolken (хмари слів).

Успішна соціалізація – це успішна взаємодія з іншими людьми. Комунікативна спрямованість вивчення німецької мови та використання проектних технологій навчання створюють реальні ситуації такої  взаємодії. Крім того, ці ситуації максимально наближені до повсякденного життя та мають практичну значимість. Кожен учасник проектної діяльності окрім оволодіння програмовим матеріалом та формуванням якісних комунікативних вмінь та навичок з предмету:

опановує засоби та прийоми дослідницько-пошукової діяльності;

розвиває свої пізнавальні здібності, творче мислення;

                   розширює     коло    свого     спілкування,      знайомиться     з      іншими

культурами,   різними точками зору на одну проблему;  поширює кругозір за допомогою інтеграції різних навчальних

предметів та охоплення широкого тематичного спектру досліджень; завдяки особистісно-зорієнтованій ситуації успіху розвиває позитивну мотиваційну сферу, соціально адаптується до активної суспільної діяльності, у подальшому стає не лише виконавцем, але й ініціатором цієї діяльності.

Сучасні інноваційні технології розвивають вміння ставити перед собою цілі. Бо «вкрай важка задача дістатися пункту призначення, якого не існує. Якщо у вас відсутні точно визначені та ясно поставлені цілі, то ви не зможете максимально реалізувати той потенціал, який у вас закладений».

Соціальній адаптації учнів, вмінню працювати у команді сприяє створення атмосфери співробітництва, взаємодії, під час якої учні вчаться бути демократичними, критично мислити, брати на себе відповідальність та приймати рішення. З іншої сторони формує такі якості характеру, як конкурентоздатність та лідерство, наполегливість та рішучість.

Оласюк Валентина Сергіївна, викладач спец предметів, 

 (Любешівський технічний коледж 

Луцького національного технічного університету) 

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

ОСОБИСТОСТІ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МОЛОДШОГО

СПЕЦІАЛІСТА

      Стрімкий розвиток ринкової економіки і суспільних відносин у ХХІ столітті у світі впливає на зростання вимог до особистісних і професійних якостей випускників вищих навчальних закладів, у тому числі й в Україні. Вони покликані забезпечувати конкурентоспроможність фахівців для їхнього влаштування на роботу та успішного здійснення професійної діяльності.

            За цих умов вища освіта повинна здійснювати підготовку фахівців зі сформованістю якостей, які

                                                               відображають їхню ціннісну орієнтацію, професійну

компетентність, соціальну спрямованість і можливість задовольняти особисті й суспільні потреби особи із професійним рівнем, який відповідав би міжнародним вимогам і стандартам.

Офіційним документом, що відображає європейську класифікацію компетентностей, є звіт з міжнародного проекту «Налаштування освітніх структур в Європі», спрямований реалізувати цілі Болонської декларації. У межах цього проекту зазначено набір компетентностей, набутих у результаті першого й другого навчальних циклів, які поділяються на загальні та професійні [2]. 

Компетентності є динамічною комбінацією знань, умінь, навиків і здібностей. Формування й розвиток компетентностей є метою будь-якої освітньої програми. Компетентності формуються в різних розділах дисциплін і оцінюються на їхніх різних стадіях. Вони можуть поділятися на компетенції, що відносяться до предмету навчання (професійні), й загальні компетенції (незалежні від змісту програми навчання). 

Компетентнісний підхід покладено в основу наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів в системі загальної середньої освіти» від 5.05.2008 р. № 371 (цей наказ стосується також студентів вузів ІІ рівня акредитації), де наводяться такі поняття:  

освітня компетенція – сукупність взаємопов’язаних смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності студента відносно певного кола об’єктів реальної дійсності, необхідних для здійснення особистісної і соціально значущої продуктивної діяльності,  компетенція – це суспільна норма, вимога, яка сама по собі не є характеристикою індивіда; нею вона стає у процесі засвоєння і рефлексії студента, перетворюючись на компетентність [1]. 

Компетентність – складне особистісне утворення, що інтегрує відповідно до вимог певної діяльності знання, уміння, навички, особистісний досвід її виконання, ставлення до процесу, результату, вона створює передумови активних самостійних дій. Тому компетентність не зводиться тільки до знань, окремих умінь і навичок, а належить до складних умінь і якостей особистості [1].

Проте головною причиною неналежного формування загальнонаукових компетентностей студентів (майбутніх молодших спеціалістів) у процесі навчання у вищому закладі освіти є суттєві прогалини у знаннях по закінченню навчання в школі, які студенти самостійно, без підтримки і допомоги викладача не в змозі ліквідувати.

Саме викладачі повинні створювати під час вивчення будь-якого предмету чи дисципліни необхідні умови для розвитку компетенцій студентів у вищих навчальних закладах. Для цього мають використовуватися різноманітні форми організації навчальної діяльності: семінари, конференції, лекції, практикуми, що включають у себе розв’язування тестів та з’ясовування завдань, навчально-дослідницьку діяльність, екскурсії та інше.

Але завжди при використанні різноманітних форм організації навчальної діяльності націлювати студентів на самоосвіту, саморозвиток, самовдосконалення, самовідповідальність.

Також важливу роль відіграє куратор. Куратор виконує дуже важливі й відповідальні завдання. Він організатор виховної роботи в групі і наставник студентів, організовує і виховує студентський колектив, об'єднує виховні зусилля вчителів, батьків і громадськості.

Успішна виховна робота не можлива без згуртованого колективну. Саме через колектив, куратор впливає на ставлення студентів до навчальних обов'язків, до суспільно корисної праці, на їхню дисципліну та успішність.

Завдання усього педагогічного колективу коледжу – підготувати висококваліфікованих спеціалістів, основними рисами яких повинні бути високий професійний рівень знань, уміння й бажання брати на себе відповідальність під час прийняття рішень, здатність у рамках своєї посади стимулювати працю та соціальний розвиток колективу тощо. 

Досвід свідчить, що лише за умов координації зусиль усього педагогічного колективу, зосередження його уваги на вирішенні конкретної педагогічної проблеми можна значно підвищити ефективність і результативність навчально-виховного процесу.

Працюючи над реалізацією методичної проблеми, викладачі дбають про формування ключових компетенцій: ціннісно-смислової, загальнокультурної, навчально-пізнавальної, інформаційної, комунікативної, соціально-трудової, особистісного самовдосконалення. 

Питання формування професійної компетентності майбутніх фахівців є надзвичайно актуальним, так як сучасний ринок праці потребує кваліфікованих конкурентоспроможних фахівців, здатних до сприйняття та використання на практиці нових наукових ідей, технічних інструментів та методів сучасного виробництва. Все це вимагає від вищого навчального закладу підготовки конкурентоспроможного молодого фахівця. 

Сучасна економічна ситуація потребує наявності у спеціаліста не тільки глибоких професійних знань і навичок швидкого оволодіння новітніми технологіями, а й уміння прогнозувати та орієнтуватися в складних виробничих і суспільних ситуаціях, приймати відповідальні рішення тощо.

Підготовка фахівця, який здатний по закінченню вищого навчального закладу успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність, який володіє компетенціями у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією, має світоглядні, морально-етичні та громадські якості, багато в чому залежить від професійної  компетентності самого викладача.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів в системі загального середньої освіти» від 05.05.2008 р. № 371.

Левківська С. М. Формування фахової компетентності майбутніх медичних сестер як наукова проблема // Вісник Житомир. Держ. Ун-ту ім..Івана Франка.–2014.–№73.–С.124–131.

Волкова Н.П. Педагогіка: посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н.П Волкова. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 576с.

Овчарук О.В. Розвиток компетентнісного підходу: стратегічні орієнтири міжнародної спільноти / Компетентністний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: ―К.І.С‖, 2004.

Климчук Віталій Васильович, інженер будівельник, 

майстер виробничого навчання  за професіями «Штукатур, маляр»,  викладач з технології будівельних робіт,  керівник гуртка «Будівельник»  (Маневицький професійний ліцей) 

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ У

ЗАКЛАДІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

 Вступ

В професійно-технічній освіті на перший план висувається завдання створення умов, які забезпечують усебічний розвиток творчого потенціалу особистості учня. 

Одним із таких підходів підвищення якості підготовки кваліфікованих робітників є організація цього процесу на засадах модульно-компетентнісного навчання.

Я працюю в Маневицькому професійному ліцеї менше десяти років майстром виробничого навчання 

за професіями  «Штукатур, маляр», а останні два роки ще й викладачем з технології будівельних робіт. 

 На мою думку, сучасні педагоги повинні адаптуватися до оточуючого середовища, розвиватися, навчатися та допомогти учням соціалізуватися в цьому ж середовищі, а дечому нам необхідно навчатися й у них.

Мій підхід до навчання для соціалізації учнів на уроках

Під час роботи проводжу такі уроки та використовую такі методи, як:

вправи, рольові ігри, бінарний урок, аналіз конкретної виробничої ситуації, рольові ігри, та інші. 

Обов’язково на уроках виробничого навчання наголошую учням на дотримання правил охорони праці, на організацію робочого місця, дбайливого ставлення до обладнання та інструментів. Наводжу приклади, що може статися на робочому місці при недотриманні інструкцій, як незручно працювати занехаяним обладнанням та інструментами, про продуктивність праці при неправильно організованому робочому місці, та інше. 

Під час виконання робіт не підганяю учнів, а навпаки - звертаю увагу на те, що основне їхнє завдання в навчальному закладі навчитися виконувати усі роботи не швидко, а якісно. 

Навчаючи учнів дотримуватись технологічної послідовності виконання робіт, наголошую на якість роботи та недоліки, котрі виникатимуть при недотриманні технологій та встановленої послідовності. Особлива увага приділяється дефектам, причинам їх виникнення та усунення. 

На заключному інструктажі, при оцінюванні учнів, завжди знаходжу сказати щось приємне, навіть найслабшим учням («краще у тебе виходить зробити інші вправи», «ти краще володієш теоретичними знаннями», «наступного разу у тебе все вийде», «тобі ще потрібно трішки потренуватись для кращої оцінки», інші).

Я завжди звертаю увагу учнів на культуру спілкування між молодими та старшими людьми, між керівниками та підлеглими, навіть між самими учнями або працівниками. 

Підчас роботи, в основному, використовую нестандартні уроки. Переконаний, що саме під час таких уроків, забезпечується більш міцне і змістовне вивчення та засвоєння учнями навчального матеріалу, стимулюється навчальна діяльність учнів та невимушене спілкування учнів і викладача.

Під час проведення уроку з елементами ділової гри придивляюсь до характеру учнів, їхніх звичок та вмінь. Адже є учні, котрі не впевнені у собі, не можуть висловити свою думку в присутності певної кількості людей. Інші ж навпаки - занадто самовпевнені, але, поставивши їм завдання бачиш, що без допомоги друзів чи Інтернету ні на що не здібні. В таких випадках приходиться допомогти невпевненим повірити у свої можливості: підбадьорити, підказати, попросити, щоб так само зробили інші учні групи.

Постійно нагадую учням, що вони повинні навчитися працювати як індивідуально, так і в команді, адаптовуватися на робочому місці, в колективі. 

Протягом уроку учні працюють за визначеними посадами, навчаються оцінювати свою роботу та роботу колег, відстоюють свою думку і вміють вислухати інших, знаходять недоліки та усувають їх. Цей вид уроку є імітацією певних робіт під час навчання учнів, що відтворюється в умовах, максимально наближених до дійсності. 

Бінарний урок мені, в даний момент, на багато простіше провести, ніж це було раніше, оскільки я викладаю ще і технологію будівельних робіт. Тепер я легко можу поєднувати теоретичні знання з уроком виробничого навчання. Мені легше зорієнтуватися на що необхідно приділити більше уваги та часу, а що, можна лише згадати. 

Постійно використовую відеоролики, інструкційні картки, свої та учнівські презентації. При необхідності, до проведення бінарного уроку, залучаю викладачів інших предметів. Цей урок дає можливість оптимально об’єднати теорію з практикою, підвищити мотивацію учня до навчання.

При роботі у групах, об’єдную вкоманди  кращих і слабших учнів. Під час заняття прошу активніших допомагати більш пасивнішим, різними методами стимулюю їх до праці. 

На заключному інструктажі обов’язково звертаю увагу учнів на те, що виконали певну роботу лише через те, що працювали єдиною командою, допомагали та доповнювали один одного. 

При груповій роботі стимулюється творче мислення і обмін ідеями.

Індивідуальний підхід використовую рідше, і, в основному, до учнів, котрим це вкрай необхідно (з певними вадами здоров’я,  невпевнені у собі). З власного досвіду можу стверджувати, що таким чином  більшість із них через невеликий проміжок часу поступово соціалізуються в середовищі групи. 

В ліцеї я є керівником гуртка «Будівельник», який відвідує чимала кількість учнів, навіть таких, що навчаються за іншими професіями. Приємно бачити, що такі учні цікавляться усім, що відноситься до будівництва чи, навіть, частково стосується. При плануванні робіт гуртка враховую пропозиції учнів, а також  планую такі роботи, яких немає в навчальній програмі наших професій

Одним із важливих моментів моєї професійної діяльності вважаю є проведення майстер-класів. Такі заходи я проводжу із задоволенням.  Їх відвідують учні будівельних професій, учні інших професій, і самі ж працівники навчального закладу. На цих заходах я намагаюсь розповісти і показати усе до подробиць, щоб було зрозуміло навіть тим, котрі про цей вид робіт не чули і ніколи не бачили. Використовую, в основному, сучасні матеріали та технології. Завжди даю спробувати виконати частинку роботи усім бажаючим, при необхідності поправити, або виконати цю роботу разом. 

Нещодавно, разом з колегами, в навчальному закладі проводили «Тиждень будівельних професій». Протягом тижня організували заходи, які мотивували б учнів до професії: екскурсія в магазин будівельних матеріалів, майстер - клас, зустріч з  працівниками з центру зайнятості, у цікавому стилі оформили стінгазету про матеріали однієї із фірм, які виготовляють та реалізовують будівельні матеріали, та інше. І все це робиться  разом з учнями і для учнів.

Постійно з учнями групи приймаю участь у культурно-масових та спортивно-масових заходах навчального закладу. Працюємо командою не лише на уроках, а й в поза урочний час. Приємно бачити, як учні стараються виконати якісь завдання краще за всіх, щоб не підвести своїх друзів. Капітаном команди обираємо учня, щоб він відчув себе керівником, організатором, вчився брати  на себе відповідальність за певну діяльність

Підводячи підсумки, хочу сказати, що для соціалізації учнів нам мало бути високваліфікованим спеціалістом в своїй галузі. Для сучасних учнів ми будемо авторитетами в тому випадку, коли будемо спілкуватись з ними у соціальних мережах, слухати таку ж музику, підтримувати дружні стосунки поза навчання (у вихідні та канікули). Кожен з нас стане для учня не лише  майстром виробничого навчання чи викладачем, а справжнім товаришем, якому можна зателефонувати, довіритись і отримати підтримку у будь-який час. 

Я дотримуюсь такої поведінки всі роки роботи в нашому навчальному закладі і, як результат цього, дуже приємно, що колишні випускники телефонують до мене, спілкуються у соціальних мережах, радяться, навідуються до навчального закладу, товаришують. 

 Отже, натхнення нам, сил, терпіння і успіхів у подальшій роботі!

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:

Герд Леонгард. Технології проти людини, режим доступу:

https://bookz.ru/authors/gerd-leongard/tehnolog_101/page-3-tehnolog_101.html Соціалізація особистості: сутність, агенти, етапи, режим доступу:

https://pidruchniki.com/17910211/sotsiologiya/sotsializatsiya_osobistosti_sutnist_ agenti_etapi

Краснова Н.П., Харченко Л.П., Пігіда В.М. Соціалізація особистості, Луганськ, 2010 рік, режим доступу:

http://dspace.ltsu.org/bitstream/123456789/525/1/11Np.pdf Вікіпедія, режим доступу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0% D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F

            Соціалізація особистості, режим доступу:

http://politics.ellib.org.ua/pages-11101.html

Поняття особистості. Соціалізація особистості, режим доступу:

https://studfile.net/preview/5835467/page:6/

Соціалізація особистості, сайт Навчальні матеріали онлайн, режим доступу:  https://pidruchniki.com/12991010/sotsiologiya/sotsializatsiya_osobistosti

Соціальне середовище та соціалізація особистості, режим доступу:

https://www.bestreferat.ru/referat-149925.html