Співпраця з громадою села – запорука успіху в науково-дослідницькій роботі

Саражин Л.А.,

вчитель української мови та літератури,

керівник гуртка «Ерудит»

Співпраця з громадою села – запорука успіху

в науково-дослідницькій роботі

Ти віддаєш громаді, а громада повертає тобі.

Г. Єльникова

Нові часи вимагають появу нових тенденцій стосовно розвитку освіти. З’явилася потреба суспільства в творчих, дієвих та обдарованих, інтелектуально та духовно розвинутих громадян.

 Центром концепції розвитку Москаленківського навчально – виховного комплексу є творча особистість, індивідуальна робота з обдарованими дітьми, які відрізняються насамперед більш високим рівнем розвитку. Такі учні особливо відрізняються в середовищі однолітків високим інтелектом, який є наслідком як природних здібностей, так і сприятливих умов виховання.

 Наш навчальний заклад – це передусім творче середовище, де формується нова людина, високоінтелектуальна, активна творча особистість.

 Іноді лунає думка, що шукати талант не складає труднощів – він сам себе виявляє. Та, якщо дитина незвичайно допитлива, активна в якій – небудь справі, захоплена нею цілком, закидає педагога запитаннями, жадібно ловить кожне його слово, сама намагається відповідати, - то, швидше за все, ми дійсно маємо справу з обдарованою дитиною. Тільки уважно спостерігаючи за учнями, можна побачити серед них майбутніх геніїв. «Діти тим талановитіші та розумніші, чим більше можливостей бути талановитими й розумними ми їм надаємо» [ 1. с.15 – 16].

 Організація навчального процесу в нашій школі спрямована насамперед на розвиток в учнів творчих здібностей, навичок самостійної та науково – дослідницької роботи.

  При роботі з обдарованими дітьми для нас стало нормою, що зміст навчального матеріалу повинен налаштовувати учнів на безперервне навчання. Основну увагу приділяємо проблемно – пошуковим методам, мета яких – розвинути ініціативність, винахідливість, стимулювати інтерес до оволодіння знаннями, виробити вміння спілкуватися на будь – які теми.

 Старшокласники мають можливість творчо реалізувати свої здібності в двох напрямках: біолого – фізичному та філологічному. Це дає підставу вчителям, орієнтуючись на індивідуальні можливості дітей, обирати темп і стиль навчання, обсяг навчального матеріалу. А учні мають змогу виконувати завдання дослідницького характеру, застосовувати знання на практиці, обґрунтовувати результати, робити узагальнення і висновки. Всім добре відомо, що навчання, окрім навчального аспекту, повинне носити ще й виховний характер, який має формувати в учнів гідного громадянина свого народу, повагу до його духовних, моральних та культурних надбань.

 Ми глибоко переконані, що одним із способів стримування падіння до бездуховності є краєзнавча робота в школі, яка формує історичну свідомість, допомагає дитині пізнати саму себе, знайти своє місце в житті, суспільстві, виховує розуміння свого національного коріння, патріотизм.

 Родина, рідна вулиця, люди, природа навколо – це ті натуралістичні фактори, які дитина бачить, розуміє, з допомогою яких можна зацікавити, спонукати її до пізнання та дослідження нового, отже, сформувати в неї патріотичні почуття. Саме формування патріотизму на основі вивчення краєзнавства і сприятиме становленню зростаючої особистості.

 Цьому напрямку роботи в нашому педагогічному закладі вчителі школи приділяють велику увагу. З метою формування любові до рідного краю, духовності, життєвої позиції вихованців у рамках ГАШ був успішно реалізований проект «Голос утопленого села», учасниками якого були учні, вчителі, батьки та всі жителі села.

 Адже аналіз здобутків в нашій школі свідчить, що досягти мети можна лише спільними зусиллями, а значні результати дають лише великі колективні справи. Реалізовуючи  проект «Голос утопленого села», у школі і був створений гурток «Ерудит» з числа творчо обдарованих дітей, безмежно закоханих у свій рідний край, справжніх патріотів школи та села.

 По особливому віднеслись жителі села і, що дуже важливо, діти до поставленого завдання – відтворити історію сіл Москаленки та Кітлово, що нині затоплені Кременчуцькою ГЕС.

 З великим ентузіазмом діти спілкувалися з односельчанами, працювали з історичними документами, проводили анкетування, збирали дані від установ. Спільна справа об’єднала всіх жителів села, кожен прагнув чимось допомогти. Краєзнавці гостро відчували велику відповідальність, покладену на них, – відродити пам'ятні місця для кожного земляка  з традиціями і звичаями із діда – прадіда, де пройшло їх дитинство з дивоцвітом – казкою.

 І розпочата робота дала хороші результати, надихнула учнів на пошуки і творчість. З болем у серці люди згадували рідні місця, які змушені були залишити. Багато людей зі сльозами  на очах надавали інформацію. Було зрозуміло всім: куди б не закинула доля людину, але той солодкий та коханий дим рідної домівки є завжди присутній, відчутний на дотик.

 Учні довідались багато цікавого від старожилів і про нинішнє село, почерпнули знання із словників, енциклопедій, перегорнули матеріали шкільного музею української вишивки та народного побуту.

 Отже, юним краєзнавцям за допомогою жителів села вдалося дослідити всі власні найменування, які функціонували (або функціонують) на території села та відшукати народне тлумачення власних назв, з’ясувати особливості говірки населення. Також діти зафіксували всі існуючі в регіоні легенди про назву населеного пункту; найменування кутків, вулиць, площ, місць проведення свят, розваг, найменування, що пов’язані з характером місцевого рельєфу, флорою, а також гідроніми. Гуртківці відшукали унікальні та цінні фотографії, які ілюструють місцевість сіл, що знаходяться зараз на території нинішнього водосховища. Вражає те, наскільки ця тема близька і дорога жителям села: деякі жінки навіть власноруч склали карти – схеми місцевості, на якій проживали, позначивши на ній рідні вулиці,  кутки, знайомі їм до болю місця.

 Серед зібраних цінних матеріалів – найдорожчі спогади односельців про життя на низу до переселення на степ, про тяжку працю, про участь в народних святах. На основі спогадів свого дідуся про ті часи юна поетеса школи, учениця 11 класу Лисун Анна створила свій неперевершений поетичний доробок – «Голос утопленого села».

 Така пізнавальна робота стала для краєзнавців справжньою школою патріотизму, залишила у душах дітей глибокий слід.

 Цінною є також реалізація ідеї керівника гуртка щодо створення кожним учнем свого родоводу. Діти дізналися про своїх пращурів до 4 – 5 коліна. Івку О., учневі 11 класу, вдалося дослідити своє генеалогічне дерево роду аж до 8 коліна, за допомогою якого він встановив більш – менш точно походження свого прізвища.

 Я глибоко переконана, що пошукова робота по історії своїх родин зміцнила стосунки багатьох сімей, прищепила любов до духовних традицій, звичаїв свого роду.

 Результатом змістовної та цілеспрямованої роботи учнів, вчителів, батьків та всієї сільської громади була участь Івка Олексія, учня 11 класу у Всеукраїнському конкурсі – захисті науково – дослідницьких робіт учнів – членів МАН, який в 2010 році гідно представив роботу «Мікротопонімія регіону», посівши 2 місце в ІІ етапі цього конкурсу.  При написанні науково – дослідницької роботи учень використовував Програму для збору топонімічного матеріалу Черкащини, складеною доцентом кафедри українського мовознавства Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького Гавриловою Т.О. Наші наукові розвідки пішли в основу створення словника «Мікротопоніми Черкащини», автором якого і є Тетяна Олександрівна.

 У 2011 навчальному році учень провів дослідження антропонімії свого регіону в лексико – семантичному та словотворчому аспектах. Івко О. з’ясував джерела виникнення прізвищ та прізвиськ, дослідив живомовні андроніми та їх походження. Проаналізовано найпоширеніші форми звертань мешканців села один до одного, прізвиська, особові імена людей. На дослідженій території було зафіксовано 83 особових імен, їх зменшено – пестливі та згрубілі форми. Дослідник дійшов висновку, що найбільшу групу складають прізвища, основою для утворення яких була якась характерна особиста ознака людини, що виділяла її з – поміж оточення. Ці прізвища з’явились з вуличних кличок: Горобець, Білоус, Сорока. Більшість прізвищ  мали насмішкуватий характер: Бараннік, Вовк. А людину, яка постійно потрапляла в різні неприємні ситуації, називають Бідою (до 15 носіїв). Домінуючими у мові людей місцевості, на думку учня, є поширені календарні (візантійські) імена: Олександр, Іван, Сергій, Петро, Михайло, Ганна, Катерина.

 Прізвиська на досліджуваній території учень поділив на 2 групи: індивідуальні та родові.  У регіоні більш поширеними є індивідуальні прізвиська. Їх зафіксовано 46, що становить 56,1%  від загальної кількості всього фактичного матеріалу. Родових – 36 (43,9%).

 Як результат, учень продемонстрував непогані результати (3 місце) під час захисту науково – дослідницьких робіт у системі Малої академії наук.

 На протязі 2011-2012 н.р. Івко Олексій працював над темою «Фразеологізми як вияв національного характеру українця».

 Мета дослідження – здійснити структурно – семантичний аналіз фразеологічних одиниць у мовленні жителів села Москаленки, розкрити їхнє багатство, образність та неповторний колорит.

 Наукові розвідки були зафіксовані учнем на основі власних спостережень над життям людей, їх звичаями та традиціями, а  також  шляхом опитування мешканців села.

 За допомогою описового методу дослідник встановив тематичні групи фразеологізмів, проаналізував їх національну семантику, дослідив синонімічні та антонімічні ряди фразем. Отже, з уст місцевих жителів зібрано великий фактаж (501 фразеологізм). Така колективна робота увінчалась успіхом: учень зайняв 2 місце у Всеукраїнському конкурсі – захисті науково - дослідницьких робіт.

 За 3 роки плідної праці, залучивши до пошукової роботи всю громаду села,  Івко О. дослідив мікротопонімію рідного краю, здійснив наукові розвідки в галузі  антропонімії та аналіз живомовного матеріалу

с. Москаленки з урахуванням місцевого менталітету.

 Безперечно, за роки навчання в науковому товаристві учень набув неоціненного досвіду ведення пошуково – дослідницьких робіт: вміння працювати з джерелами інформації, аналізувати та систематизувати матеріал за обраною тематикою, робити висновки, грамотно оформлювати роботу, відстоювати свої погляди та представляти результати дослідження.

 І, найголовніше, учень переконався, що кожна справа за участю громади села сприяє досягненню мети – створення сприятливих умов для розвитку творчих особистостей з урахуванням їх можливостей та уподобань. Адже в основі діяльності нашого закладу як громадсько – активної школи успішно реалізовується принцип: «Школа для громади, громада – для школи.» [ 2, с.172].  

На думку дослідника, будь – яку ідею можна реалізувати, якщо вона є реальною і викликає інтерес в усієї громади.  Отже, МАН – це атмосфера творчого спілкування, товариство однодумців, співпраця та співдружність учня, вчителя та всіх жителів села в дослідницькій та пошуковій роботі.

Список використаної літератури та джерел

1. Трофімчук Світлана. Юні обдарування / С. Трофімчук // Шкільний світ// Завуч. – 2009. – 15 листопада, – №27. – с.15 – 16.
2. Єльникова Г., Даниленко Л., Серпант Т., Клокар Н., Софій Н.,       Ворон М. Організація та розбудова громадсько – активної школи як осередку розвитку громади: Навчально – методичний посібник /          Г. Єльникова, Л. Даниленко, Т. Серпант, Н. Клокар, Н. Софій,             М. Ворон. – За заг. ред. Г. Єльникової. Всеукраїнський фонд «Крок за кроком». – К.: СПД – ФО Порошин К. С., 2007. – с.172.
3. Саражин Л. А., Івко О. С. Науково – дослідницька робота «Особливості антропонімії регіону», 2011.