Лінійка-реквієм «Лицарство Крут! Ваш чуєм зов – невтомно далі йти!»

 

 

«Лицарство Крут! Ваш чуєм зов – невтомно далі йти!»

(лінійка-реквієм )

 

 

 

           Підготувала

           педагог-організатор

           Городницької ЗОШ

           І-ІІ ступенів

           Чорній Мирослава

           Мирославівна

 

 

 

Скалат 2018

Мета: поглибити знання учнів про історичне минуле нашої держави; формувати національну свідомість школярів; виховувати повагу до синів-героїв держави, патріотизм; розвивати пізнавальні інтереси; виховувати любов до Батьківщини, її історичного минулого і сучасності.

Обладнання: плакат із написом чорними буквами «Лицарство Крут! Ваш чуєм зов – невтомно далі йти!». Посеред зали стіл, на якому свічки, хліб, сіль,гілка калини.

Хід заходу

Ведучий 1

На згарищах нашої історії, де що не сторінка – то купа попилу або до біла випалена пляма, поволі,як на стертому пергаменті, починають проступати рядки, якими могли б пишатися найбільші народи Європи.

Ведучий2

 Такими славними рядками в книгу української історії вписано героїчний подвиг юнаків, що полягли за незалежність молодої Української Держави На станції Крути 29 січня 1918року.

Ведучий 1

Страшні події відбувалися 29 січні 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Довгий час історія подій під Крутами залишалася поза увагою офіційної історіографії СРСР і обростала міфами і вигадками. Що насправді відбувалося тоді? Яке значення мали ті події для нашої історії і сучасності?

Пісня «Чуєш сурми грають» (українська народна)

Ведучий 2

І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’януть той славний час,

Коли в офіру батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

(На фоні мелодії)

Читець 1.

І палають Дніпра береги,

І здались уже Харків, Полтава, -

Топчуть землю святу вороги,

Гине воля здобута і слава.

І у крові полощуть мечі,

Розлилась червона потопа –

І мордують людей тисячі…

Що їм Бог, і закон, і Європа!

Вони смерть лиш несуть і пожар,

І неволю, і люту руїну –

І не видно вже сонця з-за хмар…

І солома жере Україну!

Читець 2.

І ось триста юнацьких грудей

На московські повстало гармати, -

Триста хлопців – безвусих дітей –

Забажало те військо прогнати!

На червоно зогрівсь кулемет –

І вже далі набоїв немає, -

Але кожний лишає сонет

Україні на снігу кривавий!

Триста хлопців безвусих – дітей,

Триста хлопців, соколів, рекрутів

Із піснями на грім батарей

 В бій останній двигнулись на крути!

Читець 3.

Із них кожний спинити бажа

Вал дев’ятий, що суне з півночі,

 І вогні на їх лезах дрижать,

І від гніву палають їх очі!

Тридцять тисяч московських штиків

Піднялося до їхніх грудей, -

Україно, провадь юнаків,

Бо їх смерть – Твоя слава, трофей!

Пішли і понесли у жертву державі

Всю радість юнацьку, кохання та кров.

І сяєвом дивним в кривавій заграві

Ненависть зайнялась заблисла любов.

Ведучий 1

 Берестечко, Лисоня, Крути… Все це трагічні сторінки нашої історії. Бій під Крутами займає серед них особливе місце. Там на бій з жорстоким ворогом стали юнаки, які ніколи в руках і зброї не тримали, — студенти Київського університету Святого Володимира та учні гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. Їх було триста. І вони поклали голови за волю України. 

Читець 1

Земля дрижала. Схід вогнем горів. 

Сурмили сурми. Гримали гармати. 

А в їх очах, вогнистих та завзятих, 

Палав святий, благословенний гнів. 

Ішли, де більшість снігових полів. 

 Де смерть взялася з вітром танцювати. 

Свистали кулі… Рвалися гармати, 

І — постаті майнули в вир вогнів. 

І погоріло… Порохом зайшло… 

Могилок триста заросло травою. 

А ти, як все усміхнене село, 

Сниш сині сни в солодкому спокою.

Пісня «Виряджала мати сина» (українська народна)

Ведучий 1

 Бій був запеклим і тривав до полудня. Молоді воїни билися відчайдушно. Та сили були надто нерівні. Студенти кинулись вперед… На смерть. Пішли на ворога з багнетами, бо набоїв уже не було. І падали, падали у нерівному бою. Коли зачорніла ніч, на крутянських полях лежали сотні трупів.

Ведучий 2

 Двадцять сім здорових і вісім поранених студентів потрапили в полон. Їх по-звірячому замордували і заборонили місцевим селянам поховати.

Ведучий 1

 1 березня 1918 р., після звільнення Києва, організаційний комітет розшукав місце загибелі своїх товаришів. Було закуплено 200 домовин для перевезення тіл загиблих. Після тривалих розшуків за допомогою місцевих селян були знайдені ями, в яких лежали тіла героїв. Однак усіх загиблих знайти не вдалося. 19 березня 1918 р. до Києва приїхав сумний поїзд. Родичі, друзі, знайомі прийшли розпізнавати тіла. Та пізнати було важко. Усі мертві були по-звірячому понівечені. Більшість убитих було поховано у спільній могилі на Аскольдовій горі.

Читець

На Аскольдові могилі 

Поховали їх — 

Тридцять учнів- українців, 

Український цвіт! — 

По кривавій, по дорозі, 

Нам іти у світ. 

На кого посміла знятись 

Зрадницька рука? – 

Квітне сонце, грає вітер 

І Дніпро-ріка… 

На кого завзявся Каїн? 

Боже, покарай! — 

Понад все вони любили 

Свій коханий край. 

Вмерли в Новім Заповіті 

З славою святих, – 

На Аскольдовій могилі 

Поховали їх. 

П. Тичина

Пісня «Про героя Крут» (Слова: Д.Долішня; музика Д.Долішня, Т.Питлик)

 

Ведучий 2

Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року, на роковини бою під Кругами, до Аскольдової могили, до могили Героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеалам, за які життям заплатили герої.

Ведучий 1

 Крути, без сумніву, були, є і будуть, завдяки героїзмові молодих студентів, однією з найславетніших сторінок нашої історії.

(На фоні мелодії)

 Читець  1

Триста юних одчайдухів, 

Стократ більший був там враг, 

Не вступились, не подались, — 

 Всі лягли там на полях. 

Вічну славу здобували Україні біля Крут, 

Не забудь героїв триста, 

Спом‘яни їх, не забудь. 

Ми, вірні друзі, серцем вірні, чисті, 

Станем рядом усі в свідому лаву, 

Уславимо героїв юних триста, 

Під Крутами кривавую розправу.

Читець  2

Під Крутами — там молоде юнацтво 

На прю криваву з ворогами стало, 

За України славу, честь, багатство 

Життя юнацьке там поклало. 

Клянемось вам, ровесники-герої, 

На вашу кров, на вільнославні Крути 

Нам чину вашого і жертви пресвятої 

Ніде, ніяк, ніколи не забути.

Читець  3

Клянемось вам — для оборони честі — 

Ваш заповіт аж до кінця сповнити, 

 Підняти прапор, вгору ген піднести 

До ясних зір, у сонячні блакиті. 

Клянемось вам за щастя України 

Усе віддати, все перетерпіти, 

Щоб Україну двигнути з руїни, 

Щоб Україні в славі заясніти. 

За наш народ, за край веселий, гожий, 

Клянемось у потребі дружно стати, 

Добути правду. Поможи нам, Боже, 

Благослови нас Ти, Пречиста Мати.

Ведучий 2

 Нехай пам'ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

(На сцену виходить дівчина-читець зі свічкою в руках)

Сіються, стеляться білі сніги...

Рідна земля мармурова...

Сковують – ріжуть її ланцюги...

Тихше, о тихше, ні слова...

Друже, ти ... плачеш ... поглянь, навкруги

Рідна земля мармурова...

Маком цвітуть – червоніють сніги...

Годі, о, годі... ні слова...

Ведучий 2

Хвилиною мовчання вшануймо пам’ять героїв Крут. 

(Хвилина мовчання)

Ведучий 1

 В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім незначна. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це символ нескореного духу нашої нації. Це пересторога тим, хто і нині сподівається поставити націю на коліна. 

Ведучий 2

 Історичні дати — не тільки пам'ять про минуле. Це також ключ до того, щоб в майбутньому уникнути помилок минулого. Українські юнаки загинули і власною кров'ю вписали героїчну сторінку в історію визвольних змагань нашого народу. Адже коли до такої свідомої самопожертви здатна молодь — нація незнищенна. 

Пісня «Коли ви вмирали» (Слова: М.Курах, музика: М.Гайворонський)