Стаття "Компетентнісний підхід до моделювання уроку в початковій школі завдяки доцільному використанню ігрових навчальних технологій"

Кудій Ірина Михайлівна, керівник   ШМО вчителів початкових класів,

Лукашова Світлана Григорівна, вчитель початкових класів

Слов`янської  загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО МОДЕЛЮВАННЯ УРОКУ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ ЗАВДЯКИ ДОЦІЛЬНОМУ ВИКОРИСТАННЮ ІГРОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

       Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв'язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої — підготувати компетентну особистість, здатну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому і професійних ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості. Результатом такого процесу має бути сформованість загальної компетентності людини, яка включає сукупність ключових компетенцій і є інтегрованою характеристикою особистості. [3, с. 16].
         Компетентність — це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою розв'язання певних життєво важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини.
         Сучасне інформаційне суспільство формує нову систему цінностей, в якій володіння знаннями, вміннями і навичками є необхідним, але недостатнім результатом освіти. Від людини вимагаються вміння орієнтуватися в інформаційних потоках, освоювати нові технології, самонавчатися, шукати і використовувати нові знання, володіти такими якостями, як універсальність мислення, динамізм, мобільність. [3, с. 24].
       Це вимагає відходу від інформаційної спрямованості навчання  і перенесення акценту із засвоєння нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування і розвиток у школярів здатності самостійно практично діяти, застосовувати індивідуальний  досвід та досягнення у нестандартних, творчих життєвих ситуаціях.
      Організація повноцінної розумової навчально-пізнавальної діяльності учнів,  для максимального забезпечення їхньої активності, стає можливою завдяки доцільному використанню різних навчальних технологій. Серед них:
– технологія організації навчального співробітництва (побудова навчання на основі активної взаємодії всіх учасників навчального процесу, де вчитель і учні виступають партнерами);
– технологія формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших
школярів (формування умінь самостійно здобувати знання, щоб успішно
просуватися на всіх етапах навчальної діяльності);
– технологія диференційованого навчання (залучення молодших школярів
до навчальної діяльності відповідно до актуального рівня готовності і зони
найближчого розвитку);
– технологія організації навчальної проектної діяльності (самостійна
пошуково-творча діяльність учнів, яка може бути як індивідуальною, так і
груповою, у процесі якої дитина вчиться не тільки здобувати знання, а й
застосовувати їх на практиці);
– ігрова навчальна технологія (побудова навчального процесу шляхом
заохочення учня до навчання через участь у грі). [2, с. 49-50].
      Цілісне і систематичне впровадження сучасних навчальних технологій, як ознака інноваційної діяльності вчителя початкової школи, дозволяє максимально  спростити організацію навчального процесу.
      Формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю, буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку. Одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками є впровадження активних форм і методів навчання, використання різних навчальних технологій при компетентнісному підході, серед яких провідне місце займають ігрові навчальні технології.
       У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. В грі діти перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного.
       Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому.   Скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.
      Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей.                     В. Ф. Шатанов зазначає: “Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабного, нестандартного”.
У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.
Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива атмосфера, бадьорий настрій, бажання вчитися.

         А. С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…” Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання.
       Ігри в школі – перш за все дидактичні, повинні приковувати нестійку увагу дітей до матеріалу уроку, давати нові знання, спонукати  їх напружено мислити.
     Результативність дидактичних ігор і цікавих завдань у початкових класах залежить від методики їх застосування. При організації дидактичних ігор необхідно дотримуватися таких положень:

• Правила гри повинні бути простими, точно сформульованими, доступними для розуміння молодших школярів.
• Гра не дасть належного ефекту, якщо дидактичний матеріал для неї дітям виготовляти складно, або його використання не зовсім зручне.
• Для дітей ігри будуть цікавими тоді, коли кожний стане її активним учасником.
• Рухомі ігри повинні чергуватися зі спокійними.
• Гру не слід припиняти і залишати незавершеною.[4, с. 18]

         Під час  організації дидактичних ігор необхідно продумувати такі питання методики:

1. Мета гри. Які вміння і навички діти засвоюють в процесі гри.
2. Кількість учасників гри. Певна гра вимагає певну кількість учасників.
3. Які матеріали і посібники будуть необхідні для гри.
4. Як з найменшою затратою часу познайомити дітей з правилами гри.
5. На який проміжок часу розрахована гра, враховуючи, щоб діти ще раз побажали повернутись до неї.
6. Як забезпечити участь у  грі найбільшої кількості учнів.
7. Чи володіють учні тими знаннями, які необхідні для гри.
8. Чи  зручно згрупований і чітко систематизований ігровий матеріал.
9.  Як запобігти  можливим негативним ситуаціям гри (порушення правил, небажання грати, виникнення конфліктних ситуацій і т.п.).

       Позитивних результатів у навчанні й вихованні дітей шляхом використання ігрових методів можна досягти лише за умови спрямованості кожної гри на розв’язання програмних завдань – ознайомлення з навколишнім світом, навчання грамоти, математики та інших предметів.       Правильно організована дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини [5, с. 6].

       Гру можна пропонувати на початку уроку (повторення матеріалу, який буде опорою). Ігри, що пропонуються на початку, мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені, їм доцільно запропонувати  рухливу гру. Проте слід пам'ятати, що окремі ігри збуджують дітей емоційно, надовго відвертають їх увагу від основної мети уроку. Тому ігри, пов'язані з сильним емоційним збудженням, слід проводити лише в кінці уроку.

      Дуже доречно використовувати ігри під час перевірки домашнього завдання. В цьому випадку вчитель використовує гру на початку уроку. Застосовується гра і під час вивчення нового матеріалу, його закріплення. Діти втомлюються від сприйнятого матеріалу і мають труднощі  у його відтворенні. Гра дасть можливість учням відпочити і повторити вивчене. [2, с. 51].

      Пропонуємо добірку ігор, які можна використовувати на уроках.

                            Ігри на уроках літературного читання
                                                   Гра "Хмарка"
На картці у вигляді хмарки з обох сторін записані слова або склади одного слова. Вчитель показує дві сторони, а діти повинні встигнути прочитати.
                                                  Гра "Незнайко"
Один учень читає, а інший  виправляє допущені помилки.
                                          Гра "Віримо і не віримо"
Учитель читає речення з тексту, зробивши помилку в слові. Діти знаходять це речення, говорять: "Ми віримо" або "Ми не віримо" і читають це речення.
                                            Гра "Знайди помилку"
Вона дуже схожа на попередню. Вчитель або учень читає речення з тексту, зробивши помилку в слові.Учні уважно слідкують і плещуть в долоні, помітивши її.
                                       Гра "Поверніть втікачів"
Гра проводиться під час закріплення. На дошці (на картках) записується речення з тексту або строфа з вірша з пропущеним словом або словами. Діти повинні відновити речення (строфу).
                                            Гра "Інтерв'ю"
Ця гра теж проводиться під час закріплення і підведення підсумку уроку. Учень-кореспондент задає запитання дітям за твором.
                                         Гра "Заєць і Вовк "
Один учень починає читати текст, другий  вступає після того, як перший дійде до крапки, й намагається його наздогнати.
                                         Гра "Земля — небо"
За командою "Земля" діти нахиляються до книжки і читають текст. За командою "Небо" піднімають голівки вгору, прибираючи вказівки від тексту. Знову — "Земля" — учні очима знаходять, де вони зупинилися.                                                                     

                                             Гра "Дощик"
(Діти читають хором. Вчитель промовляє словами або вистукує темп  і  силу дощу)
- Накрапає дощ (тихо читають).
- Дощ пускається сильніше (голосніше починають читати і швидше).
- Злива (дуже голосно і швидко читають).
- Дощ слабшає (починають читати тихіше).
- Дощ перестав (читання припиняється).
                                             Гра "Хвилі"
Ця гра схожа на попередню, але дещо відрізняється. Обираємо ведучого, який задає "тон і темп" гри. Текст читається так, ніби хвиля прибивається до берега і відходить від нього: тихо — голосніше — голосно — тихіше — тихо — голосніше і т. п.
                                               Гра "Рибки"
Мовчазне читання учнями тексту, кожен  у своєму темпі, при цьому діти можуть ворушити губами.
                                           Гра "Губи на замок"
Те саме мовчазне читання, але ворушити губами заборонено.
                                         Гра "Засічка — кидок"
За командою "Кидок" усі діти починають читати напівголосно текст. За командою "Засічка" — зупиняються й олівцем відмічають останнє прочитане ними слово. Цей самий текст таким же чином читають ще раз (але не більше трьох разів). При повторному читанні діти переконуються, що прочитали більший обсяг — "засічка" поставлена вже далі. Це доводить їм необхідність багаторазового читання тексту, адже з кожним разом результати поліпшуються.
                            Гра "Відшукай речення за початком"
Учитель або учень читає речення, зупиняючись, учні знаходять і дочитують його.
                                            Гра "Сніжинка"
Залежно від пори року ("Квіточка", "Листочок") читає той учень, на парту якого впала сніжинка (квіточка, листочок).
                                    Гра "Не перерви ланцюжок"
Діти один за одним читають по одному реченню (можна по одному слову, строфі) текст. Усі мають слідкувати, щоб ланцюжок не перервався.
                                            Гра "Хто краще?"
Конкурсне читання вірша, оповідання. Читання у парах.
                                              Гра "Буксир"
Створюється пара з "сильнішого" учня і "слабшого". "Сильніший" учень "веде" у читанні, а "слабший" намагається досягти темпу читання "сильнішого" учня.
                                          Гра "Ми - друзі"
Читання в парах. Кожен учень читає по 1 реченню або по 1 строфі.
                                           Гра "А ми парою"
Читання тексту зразу двома учнями.
                                             Гра "Луна"
"Сильніший" учень читає речення, а "слабший"  читає це речення після прослуховування.
                                         Гра "Котик і Мишка"
Ця гра дуже ефективна під час роботи над удосконаленням навичок швидкого читання. Першою починає читати "Мишка". Коли вона прочитає декілька слів або 1 речення, починає читати "Котик". Він намагається наздогнати "Мишку".  Гра припиняється, коли обидва учні читають одне й те ж.
                                                 Гра "Лото"
Клас поділяється на 4 команди. Кожна команда отримує однакові картки.                                                                                 
Перша група карток містить прізвища авторів, друга група карток — назви творів, третя — фрагменти з творів. Завдання: вибрати із загальної кількості карток ті, що стосуються одного автора. Перемагає команда, яка швидше і правильніше виконає завдання.
                                             Гра "Дочитай далі"
Вчитель читає 1 або 2 слова із вірша, а школярі, відшукавши його в тексті, дочитують далі.
                                                  Гра "Хвостик"
Вчитель читає початок речення з тексту, зупиняється, рукою торкається учня , який дочитує це речення.
                                                   Гра "Диктор"
Учень читає виразно текст і уявляє себе диктором телебачення. Вчитель "пультом" переключає на іншого диктора. Починає потім виразно читати інший диктор-учень. [1, с. 10-17].

                                    Ігри на уроках математики

                                                 Гра  "Футбол"
Клас ділиться на дві команди. Учень з першої команди називає довільний приклад і вказує учня з другої команди, який буде відповідати. Якщо відповідь правильна, то гравець, який відбив "удар",  дає завдання першій команді. Якщо відповідь неправильна, то "нападаюча" команда дає правильну відповідь і хором говорить "Гол".  Учень, якого викликали, може звернутись за допомогою до одного з членів своєї команди. Перемагає команда, яка заб`є більше "голів".
                                                Гра "Естафета"
Для гри клас ділять на дві команди. На дошці записано стільки прикладів, скільки є учнів. За сигналом перші учні виходять до дошки, розв`язують перші приклади, записують і швидко передають крейду наступним гравцям, які розв`язують наступні приклади і т.п. Якщо учень бачить помилку гравця своєї команди, то, коли до нього дійде черга, він може виправити неправильну відповідь і записати правильну.
                                      Гра "Кращий шифрувальник"
На дошці записані приклади для двох команд та прикріплені карки з числами та буквами. Карток більше, ніж прикладів. Учні послідовно розв`язують приклади, знаходять картку з відповіддю і виставляють її тим боком, де записана буква. Виграє та команда, яка першою складе з правильних відповідей слово.
                                       Гра "Нагодуй мишеня"

На дошці мишки з відповідями і зернятка з прикладами. Діти повинні розв'язати правильно приклад на зерні і "нагодувати" ним мишку.                                                        

                                         Гра "Забий гол у ворота"
Ворота прикріплюються на дошці, вчитель ставить "м`яч" з числом. Діти по черзі називають будь-який приклад, результатом якого є даний м`яч. Виграє учень, який найбільше назвав прикладів.
                                       Гра "Піднімись на Говерлу"

Намальовано сходинки з прикладами, які розташовано з двох боків, а на верхній сходинці — приз. Хто першим розв`яже приклади і підніметься по сходах - той отримує приз.

        Проводити ігри, створювати ігрові ситуації бажано на кожному уроці. Це особливо стосується 1класу - перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притупляється їхня увага, набридає одноманітність. У цьому випадку доречно буде використовувати ігрові ситуації, вірші різного характеру під час фізкультхвилинки.

        На нашу думку, щоб використання дидактичних ігор на уроках у початковій школі було успішним, важливо правильно забезпечити ігровий план діяльності дітей, щоб не задовольнялися інтереси одних дітей на шкоду іншим, привчати до норм поведінки в грі, гальмувати небажані прояви.
         Отже, здійснення творчого розвитку на основі гри забезпечує впевненість у собі, своїх можливостях, розкутість дій, творчу сміливість, спокійне сприйняття можливої критики. Особливо доречні й навіть необхідні ігрові прийоми в навчанні молодших школярів, коли навчальна діяльність відбувається при слабко розвинених процесах сприйняття, пам’яті, уваги.

                            Література

1. Карпенко Л.Г. Види роботи над текстом / Початкове навчання.- 2007.- №29.-с.10-17
2. Паук Л. Компетентнісний підхід до організації навчальної та ігрової діяльності молодших школярів в умовах модернізації освіти / Л. Паук // Початкова освіта. (Шкільний світ) : Учбово-методичне видання : Засновник - Благодійний фонд "Перше вересня", 2009. - № 5/6/7. - с. 49-51
3.  Пометун О. І. Теорія і практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн /О. І. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи  -  К.: К.І.С., 2004. –  с.16-25.
4.  Саюк В. Ігрові методи та їх дидактичне значення / В. Саюк // Рідна            

            школа. – 2001. – №4. – 18 с.

5.  Чен Н.В. Дидактична гра – основа розвитку уяви та фантазії / Н.В. Чен // Мистецтво в школі. – 2009. - №1. – С. 3-7.