стаття "Система роботи класного керівника з дітьми девіантної поведінки та дітьми, схильними до проявів насильства"

Загорулько В. Я.

Система роботи класного керівника з дітьми девіантної поведінки та дітьми, схильними до проявів насильства

Не буває поганих дітей,

бувають діти, яким погано

Серед усіх соціальних інститутів, які забезпечують формування особистості, одним з найважливіших є, безперечно, школа. Повсякденне ж керівництво навчально-виховною роботою в класі здійснює, звичайно, класний керівник. З кожним роком у школах збільшується кількість важковиховуваних учнів, і ця проблема стосується не тільки міських, а й сільських шкіл.

Досить часто в педагогічній практиці, особливо в роботі класного керівника та в роботі психолога закладів освіти, постає таке проблемне питання, як робота з дітьми девіантної поведінки та дітьми, схильними до проявів насильства. І, хоча ця проблема не нова, способи її подолання різноманітні та мають тривалу історію, усе ж універсального плану дій немає. Адже, як кожна життєва складність – унікальна, так і підхід до людини, яка переживає цей стан, повинен бути індивідуальним.

У початковій школі важковиховувані діти привертають увагу нестійкістю психіки, низькими пізнавальними потребами. При переході до середньої ланки школи ситуація з важковиховуваними дітьми ускладнюється проблемою підліткового віку, коли «важким» за різними ознаками можна вважати практично кожного учня.

У п'ятому-шостому класах учні, які до цього часу поводилися стримано і слухняно, починають виявляти грубість, упертість, часто порушують дисципліну. У поведінці з'являються негативізм, бравування недоліками, афективні спалахи люті. Одна з головних передумов, що зумовлює появу проблемних учнів, - психофізіологічні зміни, які відбуваються в організмі дітей. Учні вступають у підлітковий період розвитку. Що ж повинні робити педагоги, а саме класні керівники для розв’язання цієї проблеми?

Саме від дій класного керівника (діагностичних, виховних, організаторських, координаційних, стимулюючих) залежить рівень сформованості особистості кожного учня.

Пошук ефективних заходів соціальної профілактики припускає визначення сутності поняття «девіантна поведінка», її видів, факторів, що впливають на збільшення кількості учнів з такою поведінкою, а також ролі освітніх інститутів у розв’язанні завдань попередження відхилень у поведінці.

Поведінкою, що відхиляється (девіантною), як усім відомо, називають соціальну поведінку, яка не відповідає сталим у певному суспільстві нормам. Основними формами девіантної поведінки вважають:

•    адиктивну поведінку (вживання наркотичних речовин, алкоголю, інші залежності);
•    делінквентність (протиправна поведінка);
•    надмірну агресивність;
•    до особливої форми девіантної поведінки відносять суїцидальну поведінку.

На сьогодні немає жодного класу в школі, у якому б не було дітей з агресивною поведінкою. Учня, який постійно б’ється, прогулює заняття, систематично порушує дисципліну як на уроках, так і на перервах, відстає в навчанні, дуже важко сприймати таким, яким він є, але ще важче зрозуміти. Тим не менш, дитині з подібною поведінкою дуже потрібна допомога дорослих, оскільки її спалахи агресії є ніщо інше, як прояви внутрішнього дискомфорту та невміння адекватно реагувати на події навколо неї. В основному учні з девіантною поведінкою відчувають себе вигнанцями й нікому непотрібними. Тому дитина починає шукати різні способи стати потрібним, привертаючи увагу дорослих та однолітків. І це, на жаль, не завжди виходить так, як він того хоче, але інакше учень просто не вміє, не знає, як вчинити інакше.

Проводячи ряд запланованих заходів, спостерігаючи за дітьми, аналізуючи рекомендації шкільного психолога, можна легко виявити учнів, схильних до девіантної поведінки.

Основне завдання в роботі класного керівника з учнями девіантної поведінки та учнями, схильними до проявів насильства, – сформувати відчуття «потрібності», бажання бачити та розуміти однолітків. Головне – допомогти дитині побачити в однокласниках не ворогів або конкурентів, а цікавих людей, партнерів у спілкуванні та спільній діяльності, зрозуміти, що навчальний заклад – це те місце, де тобі завжди раді та допоможуть.

На власному прикладі продемонструю систему роботи з дітьми, схильними до проявів насильства та з девіантною поведінкою. Виховною проблемою, над якою я працюю як класний керівник, є розвиток творчого індивідуального потенціалу учнів, реалізація їх нахилів і здібностей у різних сферах діяльності. Тому основними видами моєї роботи з такими вихованцями є просвітницька, діагностична, консультативна, корекційната творча робота.

Просвітницька та консультативна робота пов’язана з учнями девіантної поведінки, батьками таких дітей, вчителями-предметниками, які викладають у класі.

1. Робота з учнями:

•      індивідуальні бесіди («Поведінка в їдальні», «Мої недоліки. Як їх виправити?!», «Мої плани на ____ канікули», «Учись учитись, щоб уміти трудитись»);
•      тренінги («Як вести шкільний щоденник», «Таємниця мого «Я»);
•      відверті розмови («Відповідальність - найкращий  путівник  у вчинках», «Милосердя та любов до ближнього», «Моє майбутнє»);
•      діалоги, обміни думками, мозкова атака;
•      нестандартні форми роботи (дні довір’я, дні добрих справ, акції «Тиждень без двійок», «Найкращий щоденник»);
•      позакласна та творча робота (проведення та залучення учнів асоціальної поведінки до класних, загальношкільних, районних та інших творчих заходів).

З метою реалізації виховної проблеми, над якою я працюю, попередження та корекції асоціальної поведінки окремих учнів класу, виховання активної життєвої позиції, залучаю дітей до творчої роботи. Разом зі своїми учнями проводимо різні тематичні виховні заходи, беремо активну участь у конкурсах, виставках, концертах, акціях. Пріоритетними вважаю масові форми роботи. Можу впевнено стверджувати, що малоактивних дітей у класі майже немає. Залучаю до роботи всіх учнів, а особливо тих, які схильні до девіантної поведінки. Тих, які відсиджуються на «лаві запасних», у класі немає.

Участь дітей з асоціальною поведінкою у спільних творчих заходах сприяє їхній соціалізації, покращенню поведінки під час навчання, з’являється довіра до вчителів, вони частіше звертаються за порадою та допомогою.

З метою зміцнення класного колективу, налагодження стосунків між учнями слід організовувати екскурсії, подорожі.

Робота з батьками. Цей вид діяльності доцільно проводити у двох напрямках: інформування та навчання ефективним способам спілкування з дитиною. Слід постійно проводити:

•       індивідуальні консультації («Стилі батьківського впливу в родині», «Заохочення та покарання: за і проти», «Навчання дитини вдома»). Індивідуальні бесіди вчителя з батьками важких дітей, консультації допомагають встановити безпосередній контакт з кожним членом сім'ї, досягти більшого взаєморозуміння в пошуку шляхів сумісного впливу на дитину. Щоб ці бесіди досягали цілі, а мої слова сприймалися як керівництво у вихованні дітей, треба намагатися не тільки вчасно дати потрібну раду батькам, не тільки знайти правильну форму спілкування під час бесіди, але й заздалегідь продумати її проведення, передбачити для бесіди час і місце. У теплий період року можна практикувати зустрічі з батьками на вулиці, запрошувати на прогулянку, на спортивні майданчики, пропонувати провести міні-матчі з великого тенісу, шахів. У таких випадках батьки відкриваються більше, спілкуються із задоволенням.

Практика показує, що розмовляти з батьками треба не поспішаючи. Краще це робити після уроків, коли в класі немає дітей. І розмову починати (якщо вона буде і не зовсім приємною) з позитивних моментів. Розповідаючи батькам про ситуацію, яка є причиною їх виклику до школи, спочатку слід попросити батьків порадити, що, на їх думку, повинен зробити вчитель, як краще вчинити, а потім давати поради батькам, рекомендації. У такій бесіді природно виникає питання про повторну зустріч для того, щоб з'ясувати, як допомагають прийняті спільно заходи, знову намітити шляхи подальшої роботи. Так поступово, діючи весь час разом з батьками, слід знімати негативні моменти в поведінці або навчанні дитини.

•      анкетування, тестування («Ваш сімейний мікроклімат»);
•      підготовка інформаційних буклетів для батьків («Я і моя дитина», «Батьківство без покарання», «Дім без насильства», «Що ми знаємо про конфлікт?!», «Дитина – людина, особистість!» та под.);
•      тематичні батьківські збори («Дерево поколінь»; «Як допомогти дитині стати уважною?!», круглий стіл «Законодавство України про відповідальність батьків за виховання дітей», «Агресивна поведінка підлітків»);
•      участь у спільних творчих заходах (поїздки, походи разом з дітьми, проект «Я і моя родина», спортивні змагання «Мама, тато, я – спортивна сім’я»)

2. Робота з учителями-предметниками:

•      індивідуальні бесіди з викладачами з питань (як поводити себе у випадку вияву насильства, агресії в класі; як зменшити ізоляцію агресивної дитини; на що слід звертати увагу під час спілкування з проблемними учнями тощо);
•      проведення майстер-класів, тренінгів типу «Конфлікт – структура та сутність» «Учителі та учні: мистецтво діалогу»;
•      висвітлення актуальних питань на інтернет-сайті навчального закладу.

Щоб обрати метод або методику впливу на дитину з асоціальною поведінкою, доцільно проводити певну діагностичну роботу щодо виявлення її причин. Цей вид діяльності слід проводити під керівництвом шкільного психолога.

Необхідно пам’ятати, що проведення діагностичних досліджень накладає на классного керівника обов’язок дотримання суворої конфіденційності.

Корекційну роботу, як і діагностичну, треба проводити спільно з психологом навчального закладу та (або) представниками спеціальних структур (служби у справах дітей, центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кримінальної міліції у справах неповнолітніх та под.).

 Форми корекційної роботи з дітьми девіантної поведінки:

•    індивідуальні: ігротерапія, робота з малюнками, корекція через творчість дитини, індивідуальні бесіди з дитиною;
•    групові: тренінги в межах програм «Рівний-рівному», «Діалог»; рольові ігри та вправи на зменшення агресивності, тривожності, гіперактивності; проведення виховних годин у формі тренінгу; організація спільних позаурочних заходів з батьками (турпоходи, відвідування музеїв, вечори поезії, спортивні змагання, КВК тощо).

Одним з найголовніших прийомів, що сприяє формуванню у підлітка соціально-схвальної поведінки, є особистий приклад. Класний керівник мусить бути високоморальною особистістю, чесним, справедливим, порядним у всіх своїх помислах і вчинках. Він має добре знати своїх вихованців, розуміти їх духовний світ і душевний стан, жити їхніми радощами й смутками, бути делікатним і тактовним у стосунках з ними, любити їх і водночас бути вимогливим до них і до себе.

Отже, підвищена агресивність дітей, схильність до проявів насильства є однією з найбільш гострих проблем не тільки для педагогів, психологів та батьків, але й для суспільства в цілому. Опора на кращі якості особистості підлітка, щирий інтерес до його розвитку, віра в його сили і можливості обов'язково приведуть до позитивного результату. Важливо пам'ятати: який би вчинок не зробив підліток, у першу чергу він потребує співчуття, яке не пошкодить йому, але розтопить лід відчуження й недовіри, будучи першим кроком дорослих до розуміння, прийняття та своєчасної допомоги.