Стаття " Складності адаптаційного періоду першокласників"

Про матеріал

Дана стаття розповідає та розкриває всі складнощі адаптаційного періоду з якими я зустрілась як вчитель початківець.Я разом з учнями, ніби опинившись на їхньому місці, пережила всі негаразди, зрозуміла причини замкненості деяких учнів,намагалася їх вчасно подолати та сформувати дружній та сильний колектив.

Перегляд файлу

Складності  адаптаційного  періоду  першокласників  до нового соціального середовища.

 

   Найважчим для мене, як вчителя, було навчити дітей  адекватно реагувати на невдачі. Досить часто я помічала під час своєї роботи , що коли дитину виправляєш або  вказуєш на її помилки, вона засмучується, закривається в собі, в неї зникає бажання грати з дітьми. Дитина  гадає, що вчитель її просто не любить. Моїм завданням, як вчителя, було довести дитині, що це не так.

Під час виховних заходів я приділяла цьому питанню особливе місце, пояснювала дітям, що всі учні різні і їхні знання і уміння  також різні. В когось краще виходить писати, в когось – читати, але це не є приводом для засмучення. Коли вчитель вказує на учнівські помилки, він  бажає кращого для свого учня, він прагне допомогти і разом з учнем подолати ці помилки, щоб більше їх не допускати. Я пояснювала дітям, що незалежно від їхніх знань я їх все одно люблю, але ми прийшли до школи навчатись, тому давайте працювати над своїми помилками, щоб бути розумними.

На закінчення першого семестру вже були значні результати проведених мною виховних заходів з цього питання -  дитина сама прагла знайти свої  помилки і звернутись до вчителя за порадою.

    Я помітила , що деякі діти  бояться підійти до мене, щось запитати. Це проявлялось в тому, що під час уроків у інших дітей було безліч запитань:

 « З якої букви написати?, Де розпочинати писати?, Чи правильно я накреслив відрізок?» і т.д.  Під час перерви  також ці діти в мене соромились щось запитати. Я звернула на це увагу і почала самостійно підходити під час уроків  до цих дітей частіше, перевіряти їхню роботу. На перервах спілкувалася з ними ,цікавилася їхніми захопленнями, враженнями від театру який приїжджав до школи. Цю проблему вдалося подолати, знайти порозуміння, стати другом кожному учневі.

    Мене здивувало те, що діти на перерві  спілкуються з дітьми з якими  знайомі з дитячого садочку, інших дітей не приймають до свого кола друзів. Пояснюють вони це тим, що « вона не ходила до нашого  дитячого садочку, вона не знає цієї гри…».   Дитина, яку не приймають до гри замикається в собі  намагається зрозуміти: « чому вони не хочуть зі мною грати, я що погана? »  в дитини знижується самооцінка, зникає бажання відвідувати школу, спілкуватися з дітьми.  За допомогою колективних форм роботи під час уроків та залучення  всіх дітей до гри на перерві ми усунули цю проблему.

   Також ми зіткнулися в своєму класі з такою проблемою, як  не бажання приймати думку інших – « Я хочу так,  а не інакше…  » . Це досить часто проявлялося і на уроці:  « -  Можна я відповім? – Ні, давайте краще запитаємо у Олени» - після  цих слів дитина засмучується і не бажає слухати відповідь іншої дитини.  Вчитель це  пояснює тим , що потрібно, щоб всі учні працювали на уроці :  « Я впевнена в тому, що ти знаєш відповідь на це запитання, давайте послухаємо відповідь Олени…».   З учнями було проведено ряд  бесід, які спиралися на те, що кожен учень прийшов до школи навчатися, в кожного учня є своя власна думка, яку ми повинні послухати. Якщо ми не будемо слухати учня з його власною думкою, то і він не побажає слухати наші думки і нам буде неприємно від цього.

Навчившись слухати один одного та поважати думку інших учнів, ми створили дружній колектив.

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
16 листопада 2018
Переглядів
422
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку