Степан Бандера – символ України

 Степан Бандера – символ України

Вед.1 Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали

Тож встаньмо, браття, в цю гарячу мить:

Внесіте прапор вільної держави

Вед. 2  Внесіте прапор - символ боротьби

              ОУН, УПА, героїв України

              Ставаймо в лави всі разом і ми,

              Щоб більш не знав наш рідний край руїни

Разом:Повірмо в те, що нас вже не збороти,

             І долучаймось до добра і слави.

             Хай будуть з нами Правда і Господь –

             Внесіте прапор вільної Держави                       

- Яка була б ти бідна, Україно,

Без пісні, думи, соняху й верби,

Без степу і червоної калини,

Без бистрої Дніпрової води.

Яка була б ти бідна, Україно,

Без Хортиці й порогів на Дніпрі,

Без смерекових гір і полонини,

Без тої світанкової зорі.

                                                       Ти бідна була б, Україно-ненько,

Як не співав би в лузі соловей,

Твоє б не рвалось зболене серденько,

Якщо б не мала ти своїх ідей.

За самостійність, волю і свободу

Боролись твої доньки і сини.

І скільки полягло того народу...

Пішли назавжди, вже у вічні сни.

                                                  Гордися, Україно! Ти не бідна,

Бо твої отамани-кошові

Тебе любили, наче матір рідну,

Твої простори дальні, верстові.

Любили отамани і гетьмани,

Козацтво і стрілецтво бойове,

Не рахували свої болі й рани,

Бо знали - то Вкраїна їх зове.

                                               Яка була б ти бідна, Україно,

Якби не чула слова Тараса,

Котрий писав про матір і дитину,

І вірив, що всміхнуться... Бо краса

Твоя, Вкраїно, всіх заполонила:

Художників, поетів, піснярів,

Які для тебе жили і творили,

Вслухалися до слова кобзарів.

                   Вони колись ходили-мандрували

                  По селах замордованих й містах,

                  Тобі, Вкраїно, очі відкривали

                   І правду несли на своїх вустах.

Ти подивись: яке багатство в тебе!

Хоча віками мордували всі...

Про бідність говорити? Ні, не треба -

Ти вся у квіті, в пишності, в красі.

                                                     Минеться зло. Пройде важка година.

Хоч тяжко всім - знедолений наш край.

Та ти таки багата, Україно,

Бо ти для українців - світлий рай.

У тому раю будемо ми жити

І будем пам’ятати славні дні,

Співать про тебе, пестити й любити,

Хоча тепер - в гіркому полині

                                                 Кохана земле, рідна Україно!

Перетерпи! Ісус також терпів.

Воскреснеш ти щасливої години

Перемагай! Щоб ворог занімів!

Збудись, могутня Україно,
Козацьке плем’я, стань на змаг,
Туди, де сонце, де вершини –
До перемоги йде твій шлях.
                   Готуйся у бойовії лави,
                  Козацьке плем’я молоде.
                  До перемоги і до слави
                  Тебе Бандера поведе.
Повстане Київ заповітний,
Шапки козацькі зацвітуть.
Залопотить блакитно-жовтий…
Софії дзвони загудуть.

Вед.1. Кажуть, герої не вмирають, вони лише відходять у вічність, залишаючи після себе глибинний пласт величних діянь і нездоланних ідей. Стати прапором боротьби за незалежність України, Провідником національного духу - то справа унікальна, посильна тільки вибраним історією.Таким і був наш визначний український політик, теоретик і практик національно-визвольної боротьби, таким він і є у свій  ювілей.

Вед 2.Так, Степан Бандера - то символ української нації. Чимало написано про нього - і білої правди, і чорної осуди. Остання з під пера ворогів України. Але від сонця темінь гине, а світ очищується. Свого очищення дочекається і Незалежна Україна та її герої.

Вед 1. Степан Бандера – це Герой ХХ століття, людина-легенда, видатна постать у літописі історії України. Настав час піднести його ім’я по всій вільній Україні, щоб кожна жива душа подякувала Богові за те, що послав нам таку світлу постать в найтемніші часи більшовицького тоталітаризму.
Ведучий: Саме Бандера врятував честь України в ХХ столітті і зумів організувати народ на відчайдушну боротьбу проти сатанинського комунізму, фашизму і шовінізму. Цей змаг був настільки героїчним, що став неперевершеним в історії людства. Бандера підніс український патріотизм до найвищої жертовності. Його гасло: Бог і Україна!За це ми любимо Бандеру.
 Хор виконує пісню про УПА«Родились ми великої години»(муз. і слова отця Прийми)
                            Ніде при хаті не знайшовши схрону,

                            Не тямлячи, кого й за що клене,

                            Лихий, мов гадь, кривий москаль з району

                            Уперш назвав бандерівцем мене.                 

                                               Впросився якось я, мале-зелене,

                                               За мамою до Львова на півдня;

                                               „Бандерівець!” – штовхнувши попри мене,

                                               Ошкірилось кудлате шпаненя.

Бандерівець, бандера, бандерівець...

І так тривало понад сорок літ.

Аж ось нарешті день, як чорнобривець,

Вінчає сірий український світ.

Хто, як не ми? Коли, якщо не нині?

                                               Кого провчати, як не вражу чадь?! –

                                               В могилі братській – у глинянській глині

                                               Про це мені брати мої кричать.

                                   А ще в тій глині, у кривавім глеї,

                                   Устами героїчної доби

                                   Кричать брати, що нам в ім’я ідеї

                                   Єднатись треба духом боротьби.

                                               Вставаймо вічні революцьонери,

                                               Під кольори бандерівських знамен,

                                               Бо хоч-не-хоч, а іменем Бандери

                                               Всіх українців хрещено здавен.

                                                        (Богдан Стельмах)

Ведуча.Волею Господа у бойківському селі Угринів Старий Калуського повіту 1січня 1909 року у родині греко-католицького священика Андрія Бандери народився син Степан – найвидатніший теоретик і лідер національно-визвольного руху. Він був другою дитиною у багатодітній родині.

            Старшою була сестра Марта. Молодші: Олександр, сестра Володимира, брат Василь, сестра Оксана, брат Богдан і наймолодша сестра Мирослава, що померла немовлям.

           

Степан ріс і розвивався

На втіху родині,

Батько й мати прививали

Любов до Вкраїни.

Хлопець був допитливий,

Рано став читати,

І про свою рідну землю

Усе хотів знати.

 

Бо він з роду українців,

Бо він - українець!

І в майбутньому широкий

Мурував гостинець.

Для держави, для народу,

Для щастя і волі

Хоч багато перепонів

На життєвім полі.

 

                                            Отець завжди розказував

Про славні походи,

Про Полтаву, про Чигирин

І про Жовті Води;

Про царицю Катерину,

Що Січ зруйнувала,

І як турки українців

В ясир забирали.

 

                                            Про Хмельницького, про Байду,

Орлика, Ханенка,

Котляревського, Гребінку,

Тараса Шевченка...

 

                                            Малий слухав дуже пильно

І думав багато,

І хотілося від горя

Вкраїну спасати.

У дитячім серці грали

І любов, і туга:

Чому в світі розгулялась

Велика наруга?

Де поділась слави сила,

Де та енергійність?

Де соборність, правда щира,

Воля, самостійність?..

 

                                               До священика, до хати

Люди приходили

І про долю Галичини

Часто говорили.

Панувала атмосфера

Щира і велична,

І культурна, і суспільна,

Й чисто політична

Вед.  Степан із сестрами та братами здобув початкову освіту в родинному домі, користувався великою домашньою бібліотекою.

 У жовтні-листопаді 1918 р. десятирічний Степан пережив хвилюючі події відродження і побудови української держави. Особливий вплив на його національно-політичну свідомість мали величні святкування злуки Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою.

Степан:         Отут, в Угринові Старому,

                        Мені так добре: рідна суть...

                        Хмарки під перегуки грому

                        Мене за обрії несуть.              

                                    Мені ще світить рідна хата

                                    Своїми вікнами здаля,

                                    Гойдає казка волохата

                                    Мене ночами, як маля.

                        Та вже кудись дорога кличе:

                        Чи по науку в отчий Стрий,

                        Чи то туди, де Львів клекоче,

                    На крилах молодечих мрій.                                           

 У вересні 1919 року він поїхав до Стрия і вступив до Української гімназії.

Виховання і навчання в гімназії відбувалося під контролем польських шкільних властей. У п’ятому класі гімназії Степан стає членом гуртка спротиву.Легальними організаціями в Стрию на той час були: „Пласт” – український скавтінг і „Сокіл” – спортивно-руханкове товариство.

            Участь Степана Бандери в організації „Пласт” можна вважати чи не визначальною у формуванні основних політичних поглядів та гартуванні характеру майбутнього провідника ОУН.

Степан вступив до „Пласту” лише з третьої спроби, бо через хворобу суглобів не міг зразу скласти іспит з фізичної підготовки. Наполегливі тренування допомогли йому загартуватися.

Ведучий:  В архіві „Пласту” збереглася облікова картка, яка свідчить, що Степан Бандера після закінчення Стрийської гімназії перейшов у 2-й курінь старших пластунів „Червона калина”. Це був знаменитий осередок поширення націоналістичних ідей на Стрийщині.

            Сповідуючи віру і обряд своїх предків, він сумлінно виконував пластову присягу на вірність Богові і Україні. Одною з лицарських чеснот молодого юнака було свідоме служіння пластовому закону, який запрезентував появу нового Степана Бандери – людини-стратега і політика.

Читець:                                 Пластовий обіт

В пожежах всесвітніх, у лунах кривавих,

Під громом гармат, у важкій боротьбі,

На лицарську честь і на предківську славу

Вітчизні обіти складаю такі:

Плекатиму силу і тіла, і духа,

Щоб нарід мій вольним, могутнім зростав,

Щоб в думах журливих невольнича туга

Замовкла, а гордо щоб спів наш лунав.

Красу я і щастя по всій Україні

Ширитиму, власний забуду свій труд,

Щоб чола розхмарив і випрямив спини,

Щоб зір зняв до неба відроджений люд.

Я працю й невдачі, всі злидні й недолю

Прийму як завдання великої гри,

З життям поборюсь, як з трудами у полі,

Мину обережно зрадливі яри.

А летом крил скоба під хмари полину

І бистро розгляну всю землю мою,

Промірю тернисті шляхи України,

До щастя Вітчизну мою поведу.(Олександр Тисовський)

Ведуча:  У вересні 1928 року Степан Бандера переїхав до Львова і тут записався на агрономічний відділ Високої Політехнічної Школи. Навчався два роки у Львові, а два останні – в Дублянах. Його студії закінчились перед дипломним іспитом через політичну діяльність та ув’язнення.

Ведучий: Революційно-визвольна діяльність на західноукраїнських землях за час керівництва Степана Бандери визначалась, насамперед, кількісним збільшенням членів, чіткою організацією кадрово-вишкільної праці на всіх щаблях, масовими акціями із залученням широкого кола суспільства проти польських державних установ та їх поліційного терору.

Читець:                     Над світом синьо-жовтий стяг

Здійняв Степан во ім’я волі.

Цвіт нації скликав на змаг,

Щоб колосилось рідне поле.

Він став провідником ОУН

                                               І розбудив заснулі душі.

                                               Проти нацизму і комун

                                               Повстанський потяг краєм рушив.

                              І Україна прийняла

Його як лицаря свободи,

Щоб знищити комуну зла

Й здобути волю для народу.                                  

                                               І гартувалися серця,

                                               У таборах множились лави.

                                               За край свій бились до кінця

                                               Із кличем: „Україні слава!” (Ярослав Скачко)

                           

Ведуча:  Цей період діяльності Степана Бандери закінчився його ув’язненням в 1934 р. в Калуші і Станіславові, а далі під слідством у в’язницях Львова, Кракова й Варшави до кінця 1935 р. Тоді ж відбувся процес в окружному суді у Варшаві, в якому Бандера разом з одинадцятьма іншими обвинуваченими був засуджений за приналежність до ОУН на  кару смерті.

Тоді ж була складена історична пісня „Тридцять п’ятий рік минає”.

Читець:                     Тридцять п’ятий рік минає,

                                   Ми його минали,

                                   Як в Варшаві в трибуналі

                                   Присуд відчитали.

                                               Де дванадцять українців,

                                               Великих героїв,

                                               Що хотіли здобувати

Україні волю.

                                   Перший герой – то Бандера,

другий  Лебідь зветься,

Вни кайданів не бояться,

З кайданів сміються.

                                               Тих дванадцять засудили

                                               Поляки прокляті.

                                               На їх місце прийдуть інші

                                               Герої завзяті.

Ведуча: Влітку 1936 р. у Львові Степана Бандеру судили як крайового провідника за усю діяльність ОУН-УВО того періоду. Цей вирок злучили з Варшавським – на досмертне ув’язнення, яке він відбував до вересня 1939 р.

Початок Другої світової війни Степан Бандера зустрів у польській тюрмі.

 

Ведучий:  У квітні  1941 року  Бандера очолив ОУН, завдяки якій Західна Україна як могла протистояла німецьким загарбникам і майже десять років боролася з більшовицьким засиллям. Бандера не був Провідником однієї організації ОУН. Він був Провідником усього народу – поневоленого, але нескореного. Його роль визнали всі свідомі українці, всі його вороги, бо в його житті завжди найвищими ідеалами були  – Батьківщина, Україна.

Читець:                     Відважний звитяжцю, незламний Герою,

Тебе прославляємо в наших піснях.

За вільну державу ставав ти до бою,

І дух Твій, і велич у наших серцях.

Тебе не зламали тюремнії грати,

Коли Україна палала в вогні.

І гасло Бандери гриміло, мов клятва:

– Здобудеш державу, чи згинеш в борні!(Степан Ядлось)

Ведуча:   Перед вибухом німецько-російської війни С. Бандера ініціює створення Українського Національного Комітету для консолідації українських  політичних сил до боротьби за державність. Рішенням  Проводу Організації 30 червня 1941 р. було проголошено відновлення Української Держави у Львові. Та за дорученням Гітлера німецька поліція зліквідувала цю „змову самостійників”. Степан Бандера був заарештований. Німецьким в’язнем він був до грудня 1944 р.

Читець:                     Тоді із-під стягу Степана Бандери,

                              На просьби-наказ Ярослава Стецька

                              Продовжила відлік державної ери

                              У Львові ОУН героїчна рука.

                                    Хтось зойкнув „Уб’ють вас!”.                                

                                               Хтось шикнув: ”Завчасно”,

                                               Але ні арешти, ні смерть на хресті,

                                               Що потім засіяли землю так рясно,

                                               Бандерівське плем’я не збили з путі.

(Роман Пастух)

 Ведучий:  На крайовій нараді Проводу ОУН у лютому 1945 р. було обрано нове Бюро Проводу у складі: Степан Бандера, Роман Шухевич, Ярослав Стецько. У 1947 р. С. Бандера знову став Головою Проводу всієї ОУН. У післявоєнний  час він вирішує далі продовжувати збройну боротьбу проти Москви, інтенсивно організовує крайовий зв’язок і бойові групи ОУН, які пітримують контакт з  Краєм аж до його смерті.

Ведуча:  Степан Бандера був провідником сучасного періоду визвольної боротьби  українського народу проти більшовицької Росії. Її агенти ліквідували провідників нашої боротьби – Симона Петлюру, Євгена Коновальця. В 1959 році вона простягнула свою злочинну руку і до Провідника ОУН, бо саме він мав вартість цілої армії, слава його революційних чинів, блиск його імені і творча динаміка його незвичайної особистості зрівноважували силу танків і літаків, яких він не мав.

           Впродовж 15-ти років за Провідником полювали вишколені агенти НКВС. Одному з них вдалося виконати поставлене перед ним завдання.

15 жовтня 1959 року Степан Бандера впав жертвою скритовбивства. Медична еспертиза виявила, що причиною смерти була отрута.

Читець:                 Уже не кулі, не гранати,

                            Не поєдинок у бою, –

                                Впускає хижо кат до хати

                                Отрутну і слизьку змію.

                                               І злісним косооким зором

                                               У щілину спостеріга,

                                               Як скаче й в’ється чорним колом

                                               Повзучий і живучий гад...

                             Кривава мить... У смертнім серці

                           До зброї припада рука,

                           Але зміюка палить в серце,

                             І саме серце, –  і зника...

                                                Ще гострий погляд... ще б дихнути!..

                                                І ще блукає спрагло зір

                                                Землею рути і отрути,

                                               У зворах предковічних гір.

                               І смерті непокірний зроду.

                           Але в пориві до мети,

                           Він долу падає на сходах,

                           Щоб вгору до вершин зійти!..(Микола Щербак)

На смерть С. Бандери

В жалобі і смутку земля восени:

Не стало великого сина.

Йдемо до його дорогої труни –

Востаннє схилити коліна.

Але прапори, що квітчають Його,

Шумлять, яка розбурхані води:

• Ніколи не можна забути того,

Хто прапором став для народу!

З-над Чорного моря, Карпат і Дніпра,

    І з древнього Дону рівнини

Під прапор безсмертя йде брат і сестра

   Безсмертний народ України

І клятва мільйонів гримить до небес

Мазепі, Петлюрі, Бандері:

Ваш дух у мільйонах навіки воскрес,

Ваш дух перед нами, як сяючий хрест,

                                       Як символ нової – державної ери!.