Виховна година "Мова моя калинова" (1 частина)

«Наша мова калинова» Тема. Наша мова калинова.

Мета: 

-         формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; 

-         розкривати багатство і красу української мови; 

-         пробудити почуття національної гідності; 

-         виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

-         розвивати пам'ять, увагу, творче мислення. 

Обладнання: вишитий рушник, калина, фото українців, ілюстрації з цитатами відомих людей, відео «Рідна мова» та відео «Десь по світу».

Хід заняття:

1. Вірш про мову.

Моя чарівна, дивна мова,

Хто перелічить в ній слова?

Вона прекрасна і казкова,

Весела, щедра і жива.

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно на світі жить.

Тож мову вчи і прислухайся До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить.

Звучи, моя мово чарівна, у світі І в серці людськім не мовчи. Не дай занедбати себе і забути,

До кожного серця дійди!

2. Розповідь вчителя про мову.

– Ми – українці. Живемо у вільній і незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною українською мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа українського народу. Народ наш завжди славився працелюбністю, щирістю, добротою і чарівною піснею. В Україні завжди співали всі – і дорослі й діти, з піснею легше було жити, у ній можна було передати любов і тугу, щастя і радість, свої мрії і надії. Рідною українською мовою людина не тільки розмовляє, а й мислить.

3. Дидактична гра «Моя мова».

– Діти, чи любите ви нашу рідну мову?  Скажіть, які красиві слова ви знаєте про мову? (Рідна, українська, гарна, солов’їна, калинова, чарівна,

дивна, мелодійна, мила, кохана..)

4. Інтерактивний метод «Розігрування ситуації в ролях» (імітація) – Українська мова зараз одна з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. І ми, українці, повинні захистити її від посягань різних зайд і перевертнів, як її досі захистили наші предки. Житиме наша рідна мова – житиме й наш народ!

Ведучий:

–   У вагоні купе І класу швидкого поїзда «Львів-Відень» їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць і українець. Балачки велися навколо різних проблем і тем, нарешті заговорили про мови: чия мова найкраща і котрій із них належить майбутнє. 

Першим заговорив англієць:

–   Англія – країна завойовників, мандрівників і мореплавців. Англійська мова – це мова Шекспіра, Ньютона, Дарвіна. Безумовно, англійській мові належить майбутнє.

Німець гордо промовив:

–   В жодному разі. Німецька мова – це мова двох великих імперій: Великонімеччини та Австрії, які займають більшу половину Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини. І тому,  німецька мова претендує на світове панування.

Італієць усміхнувся і тихо промовив:

–   Панове, ви обидва не маєте рації. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер. Італійська мова має бути провідною у світі.

Українець довго думав, нарешті промовив:

–   Я також міг би сказати, що моя мова – це мова і незрівнянного сміхотворця Івана Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу – Лесі Українки, мова нашого філософамислителя Івана Франка, який вільно володів чотирнадцятьма мовами, в тому числі і названими тут.

Нашою мовою звучить понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом взятих. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. Ну, могли б ви своїми мовами написати невеличке  оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової літери?

–   Ні, ні, ні! Це неможливо, – відповіли в один голос англієць, німець, італієць. – Це у вас неможливо, а нашою мовою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, – звернувся українець до німця.

–   Хай буде буква «П», – сказав німець.

–   Добре.

–   Оповідання називається «Перший поцілунок».

Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подільчаку поштою прийшло приємне повідомлення «Приїздіть, Павле Петровичу, – писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Паскевич, – погостюєте, повеселитесь».

Петро Петрович поспішив, прибув першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під'їхали поважні персони -  приятелі Паскевичів. Посадили Павла Петровича із панночкою – премилою Поліною. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав пречудові поезії. Поліна Полікарпівна зіграла прекрасні полонези, прелюдії. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку.  Прийшла пора – попросили пообідати.

Принесли печених поросят, приправлених перцем півників, пахучих паляниць, печінковий паштет, пухких пампушок під печеричною підливкою, пирогів, підсмажених пляцків...

Потім Поліна попросила прогулятись Підгорецьким парком, помилуватися природою, послухати пташиних переспівів...

Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами.

Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, пошепталися, пригорнулися. Прозвучав перший поцілунок.

Прощай, парубоче привілля! Прийдеться поетові приймакувати.

Ведучий: 

–   У купе зааплодували. Всі визнали, що милозвучна, багата українська мова житиме вічно. Та зазнайкуватий німець ніяк не міг примиритися з тим, що програв.

Німець вигукнув:

–   А коли б я назвав іншу букву? Наприклад, букву «С».

Українець промовив:

–   Гаразд, хай буде «С». Своєю мовою я можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, в якому всі слова починатимуться на «С».

«Самотній сад»

Сипле, стелить сад самотній Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь, Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій снить,

Сонно сиплються сніжинки, Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки –

Спить самотній сад.

–   Геніально! Незрівнянно! – закричали англієць та італієць.

Ведучий: Усі визнали, що милозвучна, багата українська мова житиме вічно.

Обговорення інсценізованої сценки.

5. Метод «Незакінчених тез».

–   А тепер настав час усім нам разом віршики складати. Я буду читати вам віршики, а ви останнє слово другого рядочка будете добирати за змістом у риму.

Щоб розумним й мудрим стати Треба рідну мову… (знати). А щоб вміти говорити,

Треба рідну мову… (вчити).

Рідна ж мова пелюсткова,

Мудра, світла,…(світанкова).

І дзвенить щодня і в свято, Бо вона така … (багата).

Чарівна і калинова

Наша мова… (веселкова).

В ній в віках батьки і діти,

Як без мови в світі … (жити)?

Понад світом хай лунає,

Хай ніхто не… ( забуває)

Рідну мову українську,

Мудру, щедру, … (материнську).

6.   Перегляд відео «Рідна мова».

7.   Читання клятви.

     – Діти, промовимо разом клятву українській мові. Я буду зачитувати по рядочку клятву, а ви будете повторювати за мною.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту – на віки Українську рідну мову

В дар дали мені батьки. Берегти її, плекати,

Буду всюди й повсякчас. Бо ж єдина – та, як мати,

Мова в кожного із нас.

8. Підсумок заняття.

– Діти, яка прекрасна наша мова! Старайтеся вивчити рідну мову так, щоб розмовляти нею правильно, красиво. Любіть мову, плекайте її ! 

Перегляд відео «Десь по світу».