Структура природно-ресурсного потенціалу Київської області

Структура природно-ресурсного потенціалу Київської області

Одним із важливих чинників, що впливають на соціально-економічний розвиток Київської області, є її ресурсний потенціал. Це та основа, на якій базується господарська діяльність, формується територіальна структура виробництва і розселення населення, відбувається співпраця зі столицею. За умов ринку використання внутрішнього потенціалу області стає головним ресурсом їх розвитку.

Раціональне використання природних ресурсів та охорона довкілля є виключною передумовою сталого суспільного розвитку. Оскільки природні ресурси є основою життєдіяльністю населення та економіки держави, саме тому їх збереження, відтворення та невиснажливе використання має здійснюватися як з боку держави, так і з боку громадськості.

Найважливішу роль у формуванні господарської діяльності Київської

області відіграють земельні, мінерально-сировинні, лісові, водні та рекреаційні ресурси. Це група природних ресурсів. Все більшого значення набувають наукові, інтелектуальніта інформаційні ресурси. Науково-технічний прогрес, глобалізація економіки, посилення конкуренції ставлять нові вимоги до освоєння та використання ресурсів. У виробничих затратах зростає тенденція до зниження частки мінерально-сировинних та лісових ресурсів.

Компонентна структура характеризує внутрішньо – та міжвидові співвідношення природних ресурсів ( земельних, водних, лісових тощо): територіальна – різні форми промислової дислокації природно ресурсних комплексів; організаційна – можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів.

Земельні ресурси. Площа земель в адміністративних межах області становить 2816,2 тис. га, з урахуванням 2,1 тис. га земель міста Славутич, яке територіально розташоване в Чернігівській області. На території Київської області розташовано 194 об’єкти природно-заповідного фонду загальною площею 112,5 тис. га (4,01% загальної площі області), з них 24 об’єкти загальнодержавного значення площею 81,2 тис. га, зокрема заказники Дзвінківський, Дніпровсько-Деснянський, Жорнівський, "Жуків хутір", Журавлиний, Іллінський, "Калитянська дача", Козинський, "Лісники", Ржищівський, Усівський, урочища "Унава", "Мутвицьке", "Бабка", пам’ятка природи "Круглик", національні природні парки Білоозерське та Залісся, дендропарк "Олександрія” та 170 об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення загальною площею 31,2 тис. га.  До складу природно заповідного фонду входить один дендрологічний парк, три пам’ятки садово-паркового мистецтва [Додаток Ж].

Площа земель водного фонду в Київській області становить – 232,6 тис.га  (8 % від загальної площі території 28,9 тис.км2). В тому числі під річками та струмками 10 тис га, під водосховищами з озерами та ставками – 158,4 тис. га, болотами – 50 тис. га.(рис.2.2.1)

Рис.2.2.1.  Структура земельного фонду Київської області[39]

Мінерально-сировинна база Київської області незначна. Це переважно будівельні матеріали: граніт, гнейси, каолін, глина, кварцові піски. Та  вони не забезпечують повною мірою потреби промисловості. І тому дефіцит цього ресурсу поповнюється поставками із інших областей ( Житомирської, Вінницької тощо). Є поклади торфу і джерела мінеральних вод. При цьому, чималі запаси корисних копалин є нерозвіданими і, за умови вкладання коштів у їх розвідку, можуть бути використаними для розвитку бізнесу, зокрема в будівельній сфері, хімічній промисловості.

Лісові ресурси. Площа лісового фонду Київської області становить 722,7 тис. га, з них 394,9 тис. га (55% від загальної площі лісів області). Лісистість області становить 22,2% і є в середньому на рівні розрахунково-оптимального показника, який забезпечує збалансованість між лісовими ресурсами, обсягами лісокористування та екологічними вимогами.

Основною деревною породою Київської області є сосна звичайна. Соснові ліси становлять 61% загальної площі лісів. Близько 19% займають дубові деревостани, решта (20%) – береза, вільха та інші деревні породи.

Щорічно в середньому проводиться відтворення лісів на площі 3,1 тис. га лісу. Так, за останні 6 років лісогосподарськими підприємствами проведено відтворення лісів на площі – 18,9 тис. га

Для реалізації завдань із відтворення лісів функціонують 116 лісових розсадників площею 140 га та теплично-парникове господарство на площі

1,8 га, в яких щорічно вирощується близько 30 млн шт. стандартного садивного матеріалу основних лісотвірних видів. Щороку підприємствами в середньому заготовляється 60 т насіння лісових порід, яке потім висівається в лісові розсадники(рис.2.2.2)..

Рис.2.2.2. Розподіл загальної площі земель лісового фонду Київської області за основними лісокористувачами, %[39.]

За останні 5 років спостерігається тенденція до зменшення обсягів заготівлі деревини від рубок головного користування й становить 87-95 %

використання розрахункової лісосіки. Рубки формування та оздоровлення лісів щорічно проводяться на площі близько 25 тис. га.

Протягом 2014-2018 років спостерігається тенденція зростання витрат, спрямованих на відтворення лісових ресурсів. На ведення лісового господарства в 2015 році направлено коштів у сумі 268,4 млн грн, що на 47,3% більше ніж у попередньому році, у 2016 році – на 25%, в 2017 році - на 19,6%, в 2018 році – на 46,7%. Із державного бюджету в 2014 році на ведення лісового господарства направлено 24,1 млн грн у 2015 році –16,2 млн грн, 2016 році – 4,7 млн грн, у 2017 та 2018 роках кошти із державного бюджету не виділялися, крім Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ (бюджетна установа).

Щорічно зростають обсяги сплати податків, зборів, обов’язкових платежів, єдиного соціального внеску до зведеного бюджету лісогосподарськими підприємствами, що координуються Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства. Так, у 2014 році сплачено всього – 133,4 млн грн, а у 2018 році – 489 млн гривень.

В адміністративних межах Київської області, за даними державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, наданих структурними підрозділами Держгеокадастру у Київській області, облікується 65,7 тис. га захисних насаджень, у тому числі 12,3 тис. га полезахисних лісових смуг.

Відсутність лісогосподарського догляду за захисними насадженнями призводить до того, що лісові смуги втрачають агролісомеліоративні функції і як результат знижується врожайність сільськогосподарських культур, підвищується водна та вітрова ерозія грунтів польових угідь.

Проблема охорони лісів від пожеж – одна з найскладніших, що вирішуються працівниками лісового господарства. Протипожежні заходи (створення та догляд за мінералізованими смугами) протягом 2014-2018 років проведено в обсязі 98,5 тис. км.

Важливою складовою природно-ресурсного потенціалу області є водні ресурси (рис.2.2.3). Регіон має достатні ресурси поверхневих вод, але з точки зору господарської діяльності інтерес представляють відновлювальні ресурси річкового стоку і підземні джерела. Основу водного балансу складають поверхневі води. На території Київської області протікає 1523 річки загальною довжиною 8,7 тис. км. На них розташовано 2596 водойм (без врахування

Ірпінь(124км), Рось(192км), Трубіж (125 км), Супій (125 км), Гнила Оржиця (38 км), Гнилий Тікич (40 км. дніпровських водосховищ) з площею водного дзеркала 25,36 тис. га, об’ємом 411,6 млн.м3 води. Великі річки - Дніпро (243 км в межах області), Десна (66 км), Прип’ять (68 км). Середні річки – Уж (94км), Тетерів(119км).

Малі річки з струмками 1511 загальною довжиною – 7535 км. Річки завдовжки понад 10 км - 206, загальною протяжністю 4184 км. В області створено 2389 ставків та 58 водосховищ загальним об’ємом води 462,5 млн. м³.

Рис.2.2.3. Водні ресурси Київської області [39]

За запасами водних ресурсів область має достатньо поверхневих і підземних водних ресурсів: у маловодний рік 95% забезпеченості на 1 км² тут

припадає 996,5 тис. м³ загальних і 26,4 тис. м³ місцевих поверхневих водних ресурсів, а на одного мешканця – відповідно 6,48 і 0,18 тис. м³. Водозабезпеченість території і населення загальними водними ресурсами майже в 6-11 раз більші і місцевими в 1,2-2,2 рази менші, ніж у середньому по Україні.

Поверхневі водні ресурси Київської області у середній за водністю рік складають 43,4 куб.км. Особливість найбільших річок області у тому, що всі вони беруть свій початок за її межами, а у межах області формується лише 1,8 км3 річного поверхневого стоку при потребі галузей економіки та населення 2,3 км3 води. Вищезазначені обставини зумовили будівництво в області значної кількості водосховищ та ставків для акумуляції води та перерозподілу стоку у меженний період. Регулювання сезонним стоком річок за рахунок акумуляції річкового стоку у водоймах дало можливість забезпечити потреби водокористувачів області на 100 %., господарсько-питні потреби населення області та підтримання водності річок. Забезпеченість на 1 жителя складає 0,46 тис.м3 води на рік, що менше ніж у два рази аналогічного показнику в державі. Прогнозні ресурси підземних вод питного призначення по області дорівнюють 1,535 км3/рік.

Водні ресурси області складаються з притоку поверхневих вод в основному по річках Дніпро, Десна, Прип’ять. Вони використовуються для водопостачання, риборозведення та зрошення, а також як транспортні шляхи. У поєднанні з лісовими масивами, мікрокліматичними і геоморфологічними

умовами вони утворюють природно-рекреаційні комплекси, що є основою

розвитку рекреаційної діяльності, організації відпочинку місцевого і столичного населення.

Мінерально-сировинна база Київщини характеризується обмеженою кількістю видів корисних копалин та невисоким рівнем їх розроблення.

На території області обліковується 338 родовищ з 14 видами різноманітних корисних копалин, з яких розробляються 106 родовищ (рис.2.2.4)

У загальній структурі запасів корисних копалин Київської області частка сировини для виробництва будівельних матеріалів становить 58,1%, питної, технічної та мінеральної води – 30,4%, паливно-енергетичних копалин (торфу, сапрапелю і бурого вугілля) – 9,9%, нерудних корисних копалин для металургії – 0,6%, руди рідкісних металів - 0,3%, решта – 0,6 відсотка.

Київська область має добре розвинену сировинну базу будівельних матеріалів. На її території знаходяться 195 родовищ (8 видів корисних копалин, які застосовуються у будівництві), з яких 53 розробляються.

Рис.2.2.4. Структура мінерально-сировинної бази Київської області [39]

Роміщуючись  в  межах  двох  природних  зон, територія  області  має  різноманітний  грунтово – рослинний  покрив. Для  північної  частини  області  характерні  дерново – підзолисті, в  долинах  річок – дерново – глейові, лучні  та  болотні  грунти, великі  масиви  хвойних  і  мішаних  лісів, значні  площі  різнотравно – злакових  лук  і  заболочених  просторів. Лісостепова  частина  Київщини  характеризується  складним  перемежуванням  сірих  лісових  грунтів, які  сформувались  під  широколистими  лісами, і  чорноземів, сформованих  під  лучними  степами.

Рекреаційні ресурси. Природні рекреаційні ресурси характеризуються помірно теплим кліматом, придатними для відпочинку лісами, що створює умови для коротко- і довгострокового лікування населення.

Значне місце в організації короткострокового відпочинку відводиться лісопарковому захисному поясу та річці Дніпро, рекреаційний потенціал якої зростає за рахунок великої розгалуженості, наявності лісистості та природних пляжів. Рекреаційний потенціал мають також малі річки (довжиною більше 10 км), але в їх використанні домінує інтенсивність господарського, а не рекреаційного освоєння. Наявність родовищ родонових мінеральних вод дозволить розвивати мережу санаторно-курортних установ, однак на сучасному етапі мінеральні води області використовуються для лікування населення вкрай обмежено. Крім того, в районі налічується багато цікавих пам'яток природи, архітектури, історії та культури, що сприяє розгортанню тут великої туристичної діяльності.

 Таким чином, на території області відмічаються істотні зміни геологічної будови, рельєфу, клімату, внутрішніх вод, грунтів, рослинності і тваринного світу з огляду на її протяжність із півночіна південь. В силу специфічних фізико-географічних умов, зокрема, розташованості у межах

двох природних зон: мішаних лісів та лісостепової, у межах Київської області спостерігається доволі складна просторова диференціація ландшафтів. У результаті постійного взаємозв'язку і взаємодії між окремими компонентами природи утворилися своєрідні природні ландшафти, які відрізняються характером, інтенсивністю і напрямком фізико-географічних процесів,

мають свої природні властивості.

Складна диференціація природних умов та ресурсів території області в свою чергу зумовлює просторову організацію природокористування, система якого формувалася тривалий час. Історія взаємодії природного середовища та людини на теренах Київської області збережена в культурному ландшафті та численних об'єктах-пам'ятках культурної спадщини.