Створення атмосфери "Безпечного класу" під час викладання у стресових обставинах

Про матеріал

У статті містяться висновки щодо діяльності вчителя у стресових обставинах, що особливо стосується дітей. Сформульовано власне бачення автора освітнього процесу в поточних умовах для кращого розуміння учнів і усвідомлення їхніх потреб та особливостей. Викладено низку пропозицій щодо заходів для сприяння більш теплій атмосфері у класі, коли можна відволіктися думками від негативу і почуватися, немовби у безпеці.

Перегляд файлу

Створення атмосфери “Безпечного класу” під час викладання у стресових обставинах

Ключові слова: викладання під час війни, учні з соціальними, емоційними та поведінковими труднощами, довготривала психоемоційна напруга, виховання, байка, заспокійливий навчальний масаж, вправи для заспокоєння, співпраця сторін навчального процесу, стресовий стан.

Розділ І. Вступ

Сьогодні навчальний процес у школі потребує особливої уваги. Через військову агресію зі сторони РФ змінилася структура класів. Частина учнів виїхала закордон. Частина прибула із фронтових та прифронтових регіонів. Учні змушені жити у реальності, коли можуть опинитися під загрозою атаки та смерті кожної миті.

Спостерігаючи за учнями, хотілося б зазначити, що вони надзвичайно чутливі до звуків, часто перезбуджені, готові за найпершого сигналу підніматися і бігти в укриття.

Також, аналізуючи висловлювання дітей, можна зробити висновок, що їм болить пекуча несправедливість, коли вони бачать, як насильницьким способом знищують їхній дім, їхню батьківщину, відбирають території без жодних прав, нищать, катують, убивають дітей і людей, залишають їх без даху над головою та змушують шукати нового пристановища. Їхній біль настільки пекучий, що кожного разу, коли у навчальному матеріалі з’являється згадка про країну-агресора, їхню символіку тощо, не можливо спрогнозувати, якою буде реакція учнів. Одні просто замальовують все, що викликає біль і важкі, негативні емоції, інші висловлюють свої почуття уголос. Буває, записують роздуми та налаштування на дошці, навіть на онлайновій. Працюючи на платформі „Padlet”, учні, окрім виконання завдань, написали кілька дописів щодо агресорів. Тобто навіть якщо ми, як вчителі, намагаємося максимально ефективно використати час на уроці і завий раз не ворушити болючі рани, все одно маємо пам’ятати, що наші учні - діти війни, діти свого часу, діти, яких змусили усвідомити дуже чітко, що є моє, а є - чуже. І я маю право на своє. І несправедливо, коли у мене його відбирають безправно, агресивно, зухвало, цинічно убиваючи і проливаючи кров. Мусимо, як люди, яким доручають дітей батьки, усвідомити, що недозріла дитяча свідомість не завжди готова справитися з тим великим болем, який завдає агресор нашому народу.

Учні, особливо у ранньому підлітковому періоді, мають схильність до максимального розмежування добра і зла, чорного і білого, героя і лиходія. Це саме той вік, коли учитель може закласти або не правильні ідеали в серцях учнів або ж не впоратися з таким завданням. Час, коли вони вірять, що врешті-решт повстане справжній, сильний, мужній герой, який переможе зло, яким би великим воно не було. Для учнів 4-6 класів зло не вимірюється державою. Для них зло є співмірюється з добром. Тобто їм бачиться так: “Ось якщо зло настільки велике - то остаточне добро має бути на порядок сильнішим і вищим, однозначно могутнішим, перевершити зло, покарати і знищити або знерухомити.” Тобто в якийсь момент не дати шансів злу прогресувати, призвести його у стан заціпеніння, щоб добро могло нарешті усе відновити.

Видається, що учні очікують від нас, як від наставників і тих, в кому вони воліли б бачити авторитет, підкріплення їхнього полюсного світобачення. Саме для дітей ми не можемо залишатися літеплими. Саме для учнів ми мусимо демонструвати остаточну налаштованість на перемогу. Ми повинні укріплювати в них віру в те, що добро переможе. Інакше увесь їхній внутрішній світ розхитується і починає сипатися. Тому психологічна підтримка, певні техніки та вміння для заспокоєння та налаштування, а також правильні кроки в сторону укріплення віри дітей в добро, у власні сили, у перемогу через співпрацю усіх громадян своєї держави та країн-союзників, вважаю, є вкрай важливими за обставин війни, які маємо сьогодні у нашій державі.

Розділ ІІ. Рекомендації колег

У класах трапляються учні, поведінку яких можна порівняти із поведінкою дітей, яких закордоном називають “учнями з соціальними, емоційними та поведінковими труднощами” (social, emotional and behavioural difficulties) [1]. Українські учні, на жаль, демонструють схожу поведінку через перебування у стресових обставинах упродовж надто довгого часу. Тому, вважаю, педагоги можуть користуватися рекомендаціями, які вже є розроблені у колег.

Крістіана Осан на вебінарі “Викладання учням з соціальними, емоційними та поведінковими труднощами” (Teaching Learners with social, emotional and behavioural difficulties) зазначає кілька ключових моментів, про які слід пам’ятати педагогам, які мають у класах учнів із складною поведінкою:

- перш, ніж розпочинати урок, потрібно застосувати техніки заспокоєння дітей;

- дітям необхідно дати відчуття прийняття у даному колективі;

- пропонуються батьківські чаювання раз у тиждень. Тобто батьків повідомляють, що школа буде відкрита для таких заходів, до прикладу, кожної середи. І кожен батько чи мати, за бажання, може прийти і поспілкуватися з педагогами, запитати поради чи поділитися досвідом, як вони справляються з дитинию за тих чи інших обставин.

- пропонується спробувати подружитися з дитино, тобто поцікавитися про її вподобання, захоплення тощо;

- також пані Осан вважає, що корисно було б навіть проводити спільні трапези з дітьми, які демонструють нетипову поведінку: це зближує і водночас у дітей є нагода навчитися харошим манерам застілля;

- окрім того, час від часу варто застосовувати у навчанні дітей з соціальними, емоційними та поведінковими труднощами спільні проєкти, які об’єднують не лише учнів, але також і вчителів. Тобто, створюючи спільний плакат чи ментальну мапу, чи асоціативний кущ, слід залишати також місце чи віконечко, де б вчитель теж залишив свою думку, відгук, зображення тощо;

- цікавою вважаю пораду про заспокійливий інтерактивний масаж, коли учні працюють в парах і роблять невеличкий масаж один одному під цікаву розповідь учителя. Також можна застосовувати масаж голови через спеціальний масажер типу “мурашка”.

Беручи до уваги поради пані Крістіани Осан, можна підсумувати, що для успішного викладання дітям, які не можуть миттєво опанувати емоції, потрібно забезпечити максимальну співпрацю між учнем і вчителем, а також батьками.

Інший ресурс, де можна почерпнути поради для вчителів, - Oxford University Press [2]. Анет Іґель, автор статті “Як працювати з учнями з СЕПТ (соціальними, емоційними та поведінковими труднощами)” (How to work with learners with SEBD (social, emotional, and behavioural difficulties) in the classroom | Annette Igel), подає три кейси, за якими маємо змогу зрозуміти, чи дані поради можна застосовувати у своєму класі. Вказівки пані Іґель також налаштовують вчителя на особливу увагу і вчать здійснювати правильні та конструктивні кроки у бік особливого учня:

- слід зберігати позитивне налаштування та не сприймати поведінку учня як щось особисте;

- помічати та хвалити хорошу поведінку учнів, щоб заохочувати їх саме до позитивних вчинків;

- рекомендується мати чіткі нагадування, які можна використовувати у класі для кожного учня, наприклад, невеликі записочки, які вчитель клеїть на парту індивідуально;

- коли ситуація заходить занадто далеко, давати можливість учню вийти із класу;

- демонструвати щиру зацікавленість учнем;

- попросити керівництво про нараду за участі інших вчителів, батьків, однокласників, самої дитини та асистента з особливих освітніх потреб, якщо такий є;

- разом з дитиною обрати заходи, яких буде ужито, коли вона відчуватиме стрес, збудливість, і коли щось штовхне її у сторону негативної поведінки;

- підтримуйте, але також показуйте їм, коли вони порушують кордони, червоні лінії поведінки.

Так, пані Іґель наголошує на вищезазначених кроках, але разом з тим, вона усвідомлює, що зрештою, здійснивши їх, вчитель залишиться у класі один на один з учнями, і саме тут розпочинаються справжні випробування. Ось кілька порад для управління класом: По-перше, вчителю слід пам’ятати, що він не один працює з учнями з емоційними і поведінковими труднощами. Особливо зараз в Україні педагоги зазначають, що психоемоційна складова навчання потребує достатньої уваги. Варто спілкуватися з колегами, підтримувати один одного, ділитися стратегіями, які можна було б застосувати за певних типових відхилень у поведінці, і не лише тих, які впливають на вчителя. Усвідомлення, опрацювання реальної ситуації та визначення можливих кроків допоможуть також самим учням, оскільки вони побачать, що педагогічний колектив працює спільно, і дитина отримує комплексну підтримку і увагу. Як результат, може навіть скластися ситуація, коли учень підійде до вас і скаже: “Я почуваюся набагато безпечніше тут з Вами”. Пані Іґель зазначає, що саме так було наприкінці одного з навчальних років, коли вона інтенсивно працювала упродовж двох семестрів із хлопчиком з соціальними, емоційними і поведінковими труднощами, який дуже повільно засвоював способи контролю гніву та агресії. Подібна подяка від учня, коли докладено надзвичайно багато зусиль, є найбільшою винагородою і найкращим мотивуючим фактором.

Отже, пані Іґель вказує на важливість окреслення певних рамок та червоних ліній для учня з поведінковими труднощами у поєднанні з підтримкою та заохоченням до позитивних кроків. Похвала кожної невеликої перемоги у подоланні певної внутрішньої емоційної гойдалки дає плідні результати.

Також хотілося б зазначити адаптовану та перекладену програму від ВООЗ “Важливі навички в періоди стресу: Ілюстроване керівництво” [3], яка доступною мовою допомагає усвідомлювати, коли ми опиняємося у стані стресу, як з нього вийти та як плекати цінності, які допомагатимуть не потрапляти на емоційний гачок знову.

Насправді, чимало курсів, статей та матеріалів щодо освітнього процесу під час війни можна віднайти на вітчизняних вебресурсах, з-поміж яких:

- “Освітній процес під час війни: актуальні поради для вчителів” від порталу “Освіторія”;

- стаття “Як вчителю організувати свою роботу під час війни: рекомендації Державної служби якості освіти”;

- “Як організувати навчання під час війни: поради та ресурси для вчителів та репетиторів” на сайті “BUKI”;

- інформаційно-практичний порадник „Як навчати та навчатись під час війни” Державної науково-педагогічна бібліотека україни імені в. О. Сухомлинського;

- Курс підвищення кваліфікації для освітян «Перша психологічна допомога учасникам освітнього процесу під час та після завершення воєнних дій» від порталу hryoutest.in.ua тощо.

Отже, бачимо достатнє різноманіття вибору корисних для вчителя матеріалів.

Хотілося б більш детально розглянути поради із сайту “BUKI”, де пропонується структура уроку з урахуванням певних вправ для зняття психоемоційної напруги в учнів [4]. Отже, пропонується розпочинати урок не з повторення вивченого, а з дружнього спілкування та підтримки: “Усім своїм виглядом педагог повинен випромінювати спокій, впевненість, добродушність та готовність вислухати й розрадити. Насамперед скажіть учням, які ви раді бачити їх живими та здоровими, наголосіть, що пишаєтеся їхньою стійкістю й умінням справлятися з труднощами. Добре було б для кожної дитини підібрати особливі слова похвали, які підкреслювали б її найкращі риси, а наприкінці – додати, що всі ваші учні для вас супергерої”.

У другому блоці уроку рекомендується присвятити кілька хвилин психологічним практикам для активізації парасимпатичної нервової системи, спрямованим на стабілізацію дихання й усунення відчуття тривоги. Можна запропонувати:

- читання скоромовок на видиху;

- промовляння «б-р-р-р», зображуючи різноманітні гримаси;

- дмухання на великий палець, немов на свічку, із коротким вдохом і тривалим видихом;

- спробувати відчути своє тіло у просторі, а також опору під ногами. Описати свої зорові, нюхові, смакові, тактильні відчуття тощо.

І лише у третьому блоці пропонується викладати навчальний матеріал, опираючись на основи, засвоєні раніше. Було б корисно організувати повторення у вигляді цікавої дискусії або вікторини, викладати матеріал лаконічно, використовувати інфографіку та відеофрагменти, додати короткий тест на перевірку засвоєння інформації, пропонувати навчальні завдання у форматі ігор та спільних проєктів (два-три завдання різного типу), підсумовувати, запитуючи у кожного, що було цікавого та що запам’яталося з уроку.

Щодо домашнього завдання, то автор пані Наталія К. пропонує підібрати одну-дві вправи з можливістю наочно демонструвати результат: написати есе, намалювати та описати свій малюнок, скласти таблицю тощо.

Отже, можемо підсумувати, що вчителю потрібно ретельно спостерігати та аналізувати своїх учнів для того, щоб зорієнтуватися у великій кількості корисних джерел та матеріалів, дібрати найдоцільніші та, відштовхуючись від доступних рекомендацій, створювати власні розробки.

Розділ ІІІ. Мій досвід

Вебінар пані Крістіани Осан “Викладання учням з соціальними, емоційними та поведінковими труднощами”, у якому вдалося взяти участь в межах курсу підвищення кваліфікації для вчителів від Британської Ради “Teaching English in the New Context (basic secondary education, grades 7-9)”, наштовхнув на думку спробувати застосувати техніку масажу, який учні в парах роблять один одному, слухаючи певну розповідь. Розповідь складається таким чином, щоб учні могли зобразити персонажів або об’єкти, які там згадуються, малюючи пальчиком на спині у колеги за партою. Посередині розповідь зупиняється і учні міняються ролями. Перше оповідання було створене за допомогою сайту “Storybird” [4].

Завдяки даному ресурсу вдалося скомпілювати міні книжечку, яку зручно виводити на екран та опрацьовувати у класі.

Діти залюбки працювали з такими яскравими сторінками, які вдалося створити завдяки ресурсу “Storybird”. Спершу варто прочитати оповідання або попросити сильнішого учня зробити це. Разом перекладаємо та домовляємося, як саме можна зобразити пальцем або рукою те чи інше поняття. Далі пояснюємо, що учні повинні домовитися, хто перший малює, а хто є реципієнтом навчального масажу. Зазначаємо, що посередині ролі зміняться. Далі читаємо оповідання ще раз, зупиняючись після понять, які можна зобразити. На приклад:

„There was a cat. Children sitting on the left draw a cat with your finger on the back of your neighbour, please.

The cat had a birthday. Now draw a big cake with candles, please.

It baked a big cake and a pizza. Now we draw a big round pizza.

The cat put there some corn and sausage. We show putting corn and sausages depicting circles...”

Далі ми просимо дітей показати як вони “slice tomatoes” - легеньке постукування ребром долоні та “grate cheese” - труть по спинці кулачком, ніби шматочком сиру.

Друга частина не менш цікава, коли потрібно зобразити “a chicken pecking all the corn seeds”, „a goose pinching all the cheese” та “an elephant stomping on the cake”. Діти все це захоплено виконують, зосереджуючись на зображенні почутого, реципієнти отримують порцію хорошого розслаблення. І тут підключаємо елемент критичного мислення:

- Children, is the cat happy?

- Why?

Тут переповідаємо коротенько усі події і підводимо, що кіт не був надто щасливим, бо гості усе виїли і потоптали. І далі запитуємо:

- Children, are you happy?

І відповідь практично одноголосна “Yes”.

На наступному уроці діти обов’язково попросять про масаж знову. Звісно, можна застосувати його з тим самим класом ще кілька разів. Але щоразу надаючи все більшу автономію учням. Тобо запрошуємо активних начитувати історію і пояснювати, що робити. Як продовження, може запитати:

- What did our cat cook?

- What guests did the cat invite?

- What did the chicken/goose/ elephant do?

- What animal stomped the cake?

- What animal pinched all the cheese?

- What animal pecked all the corn?

Упродовж цієї вправи діти розширюють словниковий запас дієсловами та повторюють назви тварин. Надалі, коли діти добре освоять оповідь, можна час від часу застосовувати її у швидкому темпі виключно як техніку заспокоєння учнів.

Ось інше оповідання для масажу, створене за допомогою сайту “Book creator”.

Завдяки цьому завданню учні мають можливість, поряд із елементом заземлення та заспокоєння, пропрацювати лексику на позначення елементів дитячого майданчика та відповідних дієслів:

- We swing on the swing (as an action and an object). We go down the slide. We go round on the merry-go-round.

Наприкінці оповідання ми звертаємося до дітей, запитуючи про них. Молодші школярі залюбки діляться, чим вони радо займаються на ігрових майданчиках. Тобто діти відволікаються, переключаються і заземлюються. З часом сильніші учні можуть демонструвати свої вміння читання та інсценізації.

Інший дієвий метод заспокоєння особливо непосидючих дітей вбачаю в читанні їм коротких оповідань з певною мораллю та байок (moral stories). На прикладі тварин чи казкових героїв ми можемо демонструвати учням бажані і небажані моделі поведінки. Варто зупинятися на важливих моментах, ставити запитання про схожий досвід чи приклади у їхньому житті, запитуючи час від часу, а чому так. Тобто навчаючи учнів аналізувати поведінку казкових героїв, можемо сподіватися, що з часом вони будуть аналізувати і власну.

З-поміж онлайн ресурсів можна застосовувати канали або підбірки у “Ютуб”:

Або ж читати дітям самостійно:

MORAL STORIES Pages 1-50 - Flip PDF Download | FlipHTML5

Najlepsze bajki z morałem dla dzieci dostępne online (bajki-zasypianki.pl)

Bajki z morałem dla mądrych dzieci, które zadają pytania. (bajkizmoralem.pl)

Беззаперечним залишається той факт, що кожна дитина - мов аркуш білого паперу. І саме від нас, дорослих, дуже часто залежить, що буде на цих аркушах написано. У книзі Приповідок 27, 17 Божа мудрість говорить: «Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга». Справді, ми, учителі, мабуть, маємо вчитися вбачати в учнях друзів і бути готовими формувати їхні душі добрим, мудрим і терпеливим словом.

Розділ 4. Висновки

Підсумовуючи вказане вище, можемо виділити наступне:

Не можна не зважати на той факт, що сьогодні освітній процес в Україні відбувається із дуже високим стресовим фактором - під час воєнної агресії зі сторони сусідньої держави.
Потрібно уважно спостерігати за психоемоційним станом особливо вразливих та гіперактивних учнів та аналізувати його з усіма сторонами освітнього процесу, шукаючи найдієвіші стратегії, щоб допомогти учням з соціальними, емоційними та поведінковими труднощами навчитися опановувати емоції у щоразу коротший період.
Потрібно застосовувати техніки створення “Безпечного класу”.
Потрібно регулярно працювати над пошуком способів заспокоїти учнів та налаштувати їх на сприйняття навчального матеріалу.
Легкий масаж, який виконується у парах із застосуванням оповідання іноземною мовою може стати корисним інструментом для заспокоєння та відпрацювання лексики і граматики.
Через читання з учнями коротких повчальних оповідань або байок маємо можливість збудувати в дитині правильні погляди, високі ідеали, почуття справедливості, віру в добро та у власні сили та виховати шляхетність. А також підкоригувати поведінку на прикладах цікавих героїв.